Металургійна промисловість

Галузева структура комплексу

Металургійний комплекс — сукупність підприємств, які займаються видобутком, збагаченням та переробкою руд, виплавкою чорних та кольорових металів тощо.

Металургійний комплекс

Чорна металургія: металургія повного циклу, вторинна обробка металів, виробництво труб, виробництво феросплавів, виробництво метизів.

Кольорова металургія: мідеплавильна, алюмінієва, свинцево-цинкова, нікель-кобальтова, титаномагнієва.

Чорна металургія: виробнича структура, чинники розміщення

До чорної металургії належать видобуток, збагачення і агломерація залізних та марганцевих руд; виробництво коксу, вогнетривів, флюсів, феросплавів, а також металевих виробів виробничого значення; виплавка чавуну, сталі, прокату; вторинний переділ чорних металів.

Для чорної металургії характерна така форма організації виробництва як комбінування. Якщо на підприємстві розвинені всі стадії виробництва (чавун, сталь, прокат), то такі підприємства — є комбінатами повного циклу, а якщо цикл неповний — металургійними заводами. Найбільші заводи — «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Запоріжсталь» тощо ін.

Головною формою територіальної організації металургійного комплексу є металургійні бази, у межах яких зосереджений весь процес виробництва.

Чинники розміщення підприємств чорної металургії: сировинний; транспортний; енергетичний; водний; споживчий; економічний.

Географія чорної металургії

Головні металургійні бази України

Металургійні бази	Сировинні бази	Центри чорної металургії
Донецька	власні — паливна база (коксове вугілля Донбасу), флюсові вапняки, вогнетривкі глини; привізні — залізна руда (Кривий Ріг), марганцева руда (Нікополь)	Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Краматорськ, Алчевськ, Костянтинівка, Комунарськ
Придніпровська	власні — залізна руда (Кривий Ріг), марганцева руда (Нікополь, Марганець) привізне - коксове вугілля (Донбас)	Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Нікополь, Новомосковськ
Приазовська	власні — залізна руда (Керч), флюсові вапняки (Крим) привізне коксове вугілля (Донбас)	Маріуполь, Керч

Металургійні бази – головні забруднювачі навколишнього середовища.

В Україні розвинена електрометалургія — добування металів з руд і концентратів, їх рафінування і переплавлення, а також вироблення з них феросплавів за допомогою електричного струму.

Кольорова металургія: виробнича структура, чинники розміщення

Кольорова металургія — галузь промисловості, що займається видобутком і збагаченням сировини, виплавкою кольорових металів та їх сплавів.

Кольорові метали за фізичними властивостями та призначенням

Основні	Легуючі	Благородні	Рідкісні
важкі	легкі
мідь, цинк, олово свинець, нікель	алюміній, магній, титан	ванадій, молібден, вольфрам	золото, срібло, платина	германій, індій, талій, цирконій

Чинники розміщення підприємств кольорової металургії:

- сировинний;

- енергетичний;

- паливний;

- споживчий.

Україна імпортує мідь та її сплави з Росії, лише мідь — із Казахстану та Узбекистану. Головною галуззю кольорової металургії України є алюмінієва промисловість.

Географія кольорової металургії

Розміщення галузей кольорової металургії

Галузі кольорової металургії	Чинники, які впливають на розміщення	Центри
Алюмінієва промисловість	енергетичний, транспортний	Миколаїв, Запоріжжя, Бровари, Свердловськ
Виробництво цинку	паливний	Костянтинівка
Виробництво магнію	сировинний	Калуш
Виробництво титану і магнію	сировинний	Запоріжжя
Збагачення титану	сировинний	Іршанськ
Виробництво феронікелю	сировинний, транспортний	Побузьке
Виробництво латунного та мідного прокату	паливний	Артемівськ
Виробництво рідкісних металів і сплавів	науково-технічний	Київ, Харків, Світловодськ, Донецьк, Верхньодніпровськ
Електрометалургія (на металобрухті)	транспортний, енергетичний	Донецьк, Харків, Одеса, Київ

Зараз Україна має достатню сировинну базу для розвитку кольорової металургії, але в країні немає повних виробничих циклів — від видобутку до випуску металопродукції, за винятком титану, магнію та дорогоцінних металів.

Проблеми та перспективи розвитку комплексу

Проблеми комплексу:

- підприємства мають застаріле устаткування й технологію виробництва;

- більша частина продукції є неконкурентоспроможною на світовому ринку;

- перебої в постачанні коксу, металобрухту, руди, електроенергії на підприємства;

- неефективна технологія видобутку й виробництва;

- забруднення довкілля.

Шляхи вирішення проблем:

- знизити матеріало- й енергоємність виробництва шляхом застосування нових технологій;

- залучити великих інвесторів для проведення реконструкції й модернізації виробництва;

- запровадити технології безперервного лиття з відповідним устаткуванням;

- збільшити конвертерне й електроплавильне виробництво, вивести з експлуатації мартенівські печі;

- розробити систему природоохоронних заходів.