Літературно-музична розвага

до 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка

«Шевченкові твори сяють, як зорі»

для дітей старшого дошкільного віку.

Оформлення залу: на центральній стінці портрет Т.Г.Шевченка, прикрашений рушниками, дитячі роботи до його творів, в лівому кутку залу колиска, вбрана вишитим покривалом, подушечка у вишитій наволочці, справа дерев’яний стіл, на столі глечик, миска, ложка, хліб.

Звучить українська музика.

Діти заходять до залу, в руках у них вербові гілочки.

Дитина: Навесні, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Щороку в березні до нас

Значний приходить день

Це ж народився наш Тарас –

Творець палких пісень.

Благословен той день і час

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Своїми босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Вихователь: Хто ж такий Т.Г.Шевченко? І чому саме навесні ми вшановуємо його пам’ять? (відповіді дітей)

На стіні ми бачимо портрет Т.Г.Шевченка. Вдивіться в його обличчя. Який погляд у нього?

Діти: Сумний, невеселий.

Вихователь: Так. Шевченко на цьому портреті серйозний, трохи сумний, бо багато горя знав у житті. Подивіться уважно на портрет. Здається, що Т.Г.Шевченко вдивляється в нас, що зараз він скаже:

І мене в сім’ї великій ,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.

Вихователь: Тож давайте вербові гілочки поставимо у вазу біля портрета Т.Г.Шевченка на знак його вшанування.

(Діти ставлять гілочки у вазу)

Вихователь: Шановні гості, любі діти, сьогодні ми відправимось в цікаву подорож і пройдемо стежками життя та творчості Т.Г.Шевченка. Вона допоможе нам перенестись на багато років назад. Де народився Т.Г.Шевченко? (Відповіді дітей).

Вихователь: Так. 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту (нині Черкаська область) в бідній сім’ї Шевченків народився синок , назвали його Тарасом.

Дитина: Досі сниться: під горою

Між вербами понад водою

Біленька хаточка. Колись

Мене там мати сповивала

Та сповиваючи співала

Виходить мати Тарасика в українському одязі з лялькою на руках, сідає на стільчик, колише дитину.

Мати: Даю тобі мій синочку,

Тарасику любий,

Щире серце, карі очі і чорнії брови.

Мати . Спи, мій Тарасику, і швидко підростай.

Звучить колискова. Мати кладе дитину в ліжечко, гойдає.

Вихователь: Йшли роки. Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати.

Наслухавшись казок, бувальщин від дідуся та подорожуючих кобзарів він замріяно блукав околицями рідного села, намагаючись знайти незвідане .Та ось подивіться , він сам іде, а мати його вже зустрічає.

Заходить хлопчик у солом’яному капелюсі, шароварах, українській сорочці

з торбою за плечима.

Мати: Ой, мій синочку, нарешті прийшов. Іди сюди, мій любий, я тобі вечерю приготувала.

Тарасик сідає за стіл , починає їсти.

Мати (гладить по голівці): Ой сину мій сину

Моя ти дитина!

Чи є кращий на всім світі

На всій Україні.

Нема кращого й не буде –

Дивуйтеся люди!

Нема кращого ... а долю,

Долю роздобуде.

(Обнімає Тарасика)

Мати: Тарасику, розкажи, що ти бачив, що ти чув.

Тарас: Ой, багато цікавого бачив, аж вірш захотілося написати.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Вихователь: Природа щедро наділила Т. Г. Шевченка поетичним даром. Він дуже любив свою Україну, та серце боліло, коли він бачив, як серед розкішної природи потерпає в нужді, голоді рідний народ. Свої почуття і думки він передає у поетичних словах, які саме народжувалися в серці юнака. Ось як Шевченко пише в одному зі своїх віршів:

Дитина: Там сміху людського і плачу не чуть...

Латану свитину з каліки знімуть...

А онде під тином опухла дитина –

Голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

Вихователь: За такі гнівні вірші, які кликали до боротьби, цар засилає Шевченка у солдати. Сумуючи за Україною посадив Тарас гілочку верби серед пустині степової. Виросло велике дерево яке назвали Тарасовою вербою (показує малюнок)

Під цією вербою було написано багато віршів в яких відчувається туга та любов за рідним краєм. Багато з них стали піснями. Одну з них, яка називається „Зоре моя вечірняя”, ми зараз послухаємо

Пісня „Зоре моя вечірняя” - квартет бандуристів ДМШ №3.

Вихователь: Та не тільки сум і горе бачив Шевченко, ще з дитинства полонила його серце українська природа. Ось чому так багато віршів присвячено її красі. А чи знаєте ви вірші Т. Г. Шевченко, я зараз перевірю.

Проводиться гра „Підкажи слово”

Не щебече соловейко,

Не кує ... (зозуля)

Весна швидко пролетіла

І літо ... (минуло)

Зацвіла в долині

Червона ... (калина)

Ніби засміялась дівчина ... (дитина)

Гай зелений вже жовтіє

Листя ... (опадає)

Мина тепло, мина добро

Холод ... (наступає)

Вихователь : Які вірші Т. Г. Шевченко стали народними піснями?

Діти: „Реве та стогне Дніпр широкий...”

„Садок вишневий коло хати”,

„Зацвіла в долині червона калина”

А от пісню „Зацвіла в долині червона калина” ми зараз заспіваємо.

Вихователь: Але Т. Г. Шевченко був не тільки поетом, він був ще талановитим художником. Багато своїх живописних творів він залишив нам у спадок. Тож давайте заплющимо очі і уявимо собі, що ми завітали в музей, де живуть своїм тихим життям книжки, картини, речі, яких торкалась рука майстра. Подивіться, ми з вами в одному із залів музею.

На екрані телевізора з’являється репродукція картини Т. Г. Шевченка „Автопортрет”

Вихователь: Хто впізнає людину, яка дивиться на нас? (відповіді дітей)

Вихователь: Так, це автопортрет молодого Шевченка.

Дивлячись на цю людину, розкажіть, яка вона? (Відповіді дітей)

Вихователь: Так. Шевченко був добрим, спостережливим, лагідним, розумним, чуйним, талановитим. У Тарасових очах – невиплакані сльози, печаль, біль. Високе чоло свідчить про глибокий розум. Ми відчуваємо, як його переповнюють думи. Про що він думає? (Відповіді дітей)

Вихователь: Так, про свою долю , про дитинство, про далеких рідних людей, про батьківський дім, про Україну.

«Думи мої» - грамзапис.

Переходять до наступної роботи „Селянська родина”

Вихователь: Як називається ця картина? (Відповіді дітей)

Картина наче тепла, затишна. Тихий літній вечір. Останні втомлені промінчики сонця лягли на біленьку селянську хату. Старенький дідусь, гріючись в тому сяйві, замріявся. А про що замріявся дідусь?

Так, давно вже минуло його дитинство, молодість. Сивина вкрила його скроні. Сумно. Але нам не хочеться сумувати, дивлячись на цю картину. Чому? Щось світле і радісне живе в ній. Що саме? Так, це дитя, яке робить свої перші кроки по землі. Батько і мати щасливі, усміхнені, дивляться на свою дитину. Радіють батьки, а разом з ними неначе усміхається біленька хатка.

Тарас теж виріс у такій хаті, серед простих людей, тому він з такою любов’ю, ніжністю і теплотою змалював цю просту сцену із селянського життя.

А в ті часи хати було прийнято прикрашати вишитими рушниками такими гарними, з якими зараз потанцюють наші дівчатка.

Танок з рушниками – дівчата гр..№3.

А може ви знаєте вірш Шевченка, який підходить до картини „Селянська родина”?

Перегляд мультфільма «Садок вишневий»

Вихователь: І знову перед нами портрет. Кого? (Відповіді дітей)

(„Автопортрет” (1861р.))

Спробуйте уважно подивитися на це обличчя. Подивіться на очі... Що змінилося в обличчі художника? Старий, сивий, із хворими очима, але такими ж мудрими і добрими. Через все своє життя він проніс любов до матері, до неньки України, до простих людей.

Це один з останніх портретів Шевченка.

Вірш «Портрет Т.Шевченка» Л. Храплива-Щур

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там, на стіні.

Співає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,

А виріс – великий дав дар

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни

Цю книгу, що зветься «Кобзар».

Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати –

Великий усім заповіт.

Я ж буду любити Вкраїну рідненьку,

То , може, й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко -

Наш Батько Великий Тарас.

Вихователь: Вже давно нема з нами нашого Тараса, та чи могли люди забути і не виконати його заповіт. Де поховано Т.Г. Шевченка? (Відповіді дітей).

Вихователь: Похований він у місті Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. (показує малюнок).

Дитина: На Вкраїні милій

Канів на Дніпрі

Тут його могила

На крутій горі

В ній лежить великий

Наш співець Тарас

Він у всіх навіки

У серцях у нас

Вихователь: Як же Україна вшановує Т. Шевченка?

Діти: Його ім’ям назвали села, парки, будинки культури, бібліотеки, вулиці, створено музеї, споруджено пам’ятники. Наш садочок розташовано на вул.., яка носить його ім’я.

Вихователь: Наша подорож стежками життя і творчості Т.Г Шевченка закінчилася. Але ми ще не один раз звернемося до творчості поета і художника, співця українського народу, великого Кобзаря.