Передісторія вищої освіти в Україні

Український народ завжди прагнув до розвитку і піднесення освіти та культури.

Після Брестської унії 1596 р. активізується діяльність братств, що виникали при православних церквах.

Братства – національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у XVI-XVIII ст. Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили Польща та католицька церква в Україні і Білорусі.

Вони не обмежувалися релігійними справами, а вважали своїм основним завданням поширення освіти серед українського населення та захист православ’я перед католицтвом і одночасно захист української нації. При братствах засновувалися школи, друкарні, які ставали основними осередками розвою національної культури.

Братські школи – навчальні заклади в Україні у XVI-XVIII ст., які організовувалися при братствах – громадських православних організаціях, щоб зміцнювати православ’я і чинити опір впливам латинських (єзуїтських) і протестантських шкіл.

Першу школу заснувало Успенське (Львівське) братство у Львові 1586 р. За її зразком постало чимало братських шкіл у різних містах України: Києві (1615 р.), Луцьку (1620 р.), Бресті, Могильові.

У братських школах учням давали елементарні знання (читання, письмо, лічбу, Закон Божий) і «7 Вільних мистецтв».

У школі був запроваджений учбовий рік, який починався 1 вересня, введені літні канікули (липень-серпень). Влітку навчання розпочиналося о 9 годині ранку, а взимку – дещо пізніше. Навчальний день починався молитвою. Після читання молитви кожний учень відповідав вчорашній урок і показував виконані вдома письмові роботи. Потім починали вивчати новий матеріал. Після обіду учні знову приходили до школи і переписували завдання на наступний день. Тут же в школі вони вивчали задані уроки, опитуючи один одного. Ввечері вдома діти повинні були прочитати вивчений у школі урок перед батьками. У суботу повторювалося все, що було вивчене за тиждень. У цей день учитель більш тривалий час проводив з учнями моральні бесіди.

На початку XVII ст. у Львівській школі, як і в більшості братських шкіл, використовувались елементи класної системи навчальних занять. Учні ділились на групи: одні вчилися розпізнавати букви і склади, інші – читали і вчили напам’ять різні уроки, треті – вчилися пояснювати прочитане і розмірковувати.

Директора і вчителів обирали на загальних зборах братства. Обирали також 2 громадських спостерігачів, які слідкували за роботою братської школи.

Братські школи були доступні для різних прошарків суспільності. Учнів вирізняли не за походженням, а за успіхами (на відміну від ієзуїтських шкіл). В школах була сувора дисципліна. Сироти і учні з незаможних родин жили в бурсах. До викладачів ставилися вимоги зразкової поведінки і гарної педагогічної підготовки. Братські школи багато зробили для поширення релігійної та національної свідомості і розвитку української культури, зокрема друкуванням підручників, особливо для вивчення мов.

Найвідомішими книгами, які видали братства, є:

● «Греко-слов’янська граматика», Львівське братство, 1591 р.;

● «Считания удобные…» - перший підручник з математики, 1682;

● Буквар Каріона Істоміна – перший друкований ілюстрований буквар, 1694 р.;

Братські школи відіграли важливу роль у національному відродженні. Вони виховували своїх учнів в дусі патріотизму, любові і поваги до рідної мови, до культури свого народу. Завдяки братствам і братським школам вдалося зберегти мову, культуру і православну віру українців.