Математичні закономірності живої природи.

4. Кутові закономірності.

а). Без транспортира і зошита в клітинку. Під час довбання дзьоб у дятла діє як відбійний молоток і в момент удару об кору дерева має швидкість 20,9 км/год. Але помічено, що дятел не просто навмання довбає. Він завжди працює в певному положенні і з певним ритмом. При цьому голова і дзьоб рухаються туди - назад суворо перпендикулярно до стовбура – без найменших відхилень, хоча, щоб «побудувати» такий прямий кут, дятлу не треба ні транспортира, ні зошита в клітинку. А саме при такому положенні шия і голова птаха захищені від ушкоджень, а мозок – від струсу. Тому й не болить голова у дятла!

Цим дятловим принципом захисту голови від ушкоджень скористались вчені-кібернетики та інженери. Наприклад, вони сконструювали автомобільне сидіння, котре при аварії «гасить» значні ударні навантаження. Саме з таким сидінням випускають тепер автомобілі.

б). Кожна «нога» Ейфелевої башти в Парижі спрямована до горизонту під кутом 55°. Таку форму підказали розрахунки на міцність цієї величезної споруди (заввишки 330 м), яку було побудовано в 1889 р.. Проте інженер Ейфель не перший з тих, хто застосував таку форму. Природа його набагато випередила. Адже приблизно таку саму форму має обрис стегнової кістки людини.

Цікаво, що журавлиний ключ будується так, що його сторони завжди утворюють кут, близький до 110°. Отже. Лінія, що визначає напрям польоту, і одна з сторін ключа утворюють приблизно кут 55°. Спеціалісти з аеродинаміки вважають, що птахи, які мігрують на далекі відстані, формують клиноподібні ключі, щоб зекономити енергію, необхідну для подорожі. Птах у ключі летить з більшою ефективністю ніж наодинці.

в). Кристали. Кристалів, як і речовин, у природі існує безліч. Мабуть, не вистачить кількох людських життів навіть для того, щоб усі їх розглянути. Вчені виділяють певні спільні ознаки кристалів і об’єднують їх у групи. Вивченням кристалів займається наука кристалографія. Вона бере початок від 1669 року, коли датський вчений Н. Стенон відкрив, що кути між відповідними гранями кварцу мають постійну величину. Було встановлено, що ці кути є характерними для

певної речовини.

Наприклад, грані кристалу алмазу утворюють кут приблизно 55° (про цей кут такої величини ми раніше вже згадували). Кути вимірюють приладом гоніометром або теодолітом. г ). У тихі морозні дні не буває рясного снігопаду, сніг падає окремими сніжинками, що кружляють. Усі вони різні, одна краща за іншу, у формі пластинок – симетричних шестикутних

зірочок. Йоган Кеплер вивчав будову сніжинок і встановив, що їхні промені розходяться чітко під кутом 60°. Розмаїтість форм сніжинок величезна, їх нараховується кілька тисяч. Диво природи. Так можна назвати сніжинки.