Рогова Алла Олександрівна,
вчитель географії та економіки,
спеціаліст вищої категорії «старший вчитель»
Ямпільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2
Ямпільської районної ради Сумської області
ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРАКТИКУ ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ
Анотація. У статті висвітлено поняття «освітні технології»; зазначені види освітніх технологій; розглянуті й стисло охарактеризовані найбільш ефективні сучасні педагогічні технології, а саме: технології проблемного навчання, ігрові та групові технології, а також інтерактивні технології. Запропоновані приклади застосування цих технологій на уроках географії.
Ключові слова: інновація, педагогічна інновація, інноваційні технології.
Вступ. Кожна людина є індивідуальною особистістю з різними потенційними можливостями та умовами виховання. Середня загальноосвітня школа, на жаль, не враховує повною мірою генетичні та соціальні основи індивідуальності дітей.
Тому подальший розвиток школи неможливий без інтеграції знань і диференціювання навчання. Метою державної Національної програми «Освіта» («Україна XXI століття») є виведення освіти України на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки та впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів до інновацій. Термін «інновація» означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Інноваційна педагогічна діяльність як особливий вид творчості спрямована на оновлення системи освіти.
Основна мета географічної освіти полягає у всебічному розвитку особистості учня з урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів та потреб через формування географічної культури, як основи світосприйняття, світогляду та діяльності.
Сьогодні завдання вчителя полягає в тому, аби відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити дослідницький, пошуковий характер, що сприятиме розвитку мислення та розумових творчих здібностей учнів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що проблему впровадження сучасних освітніх технологій у шкільну географічну освіту прямо чи опосередковано вивчали географи М. М. Баранський, Л. М. Булава, В. М. Блазун, Л. М. Даценко, О. О. Жемеров, В. П. Корнєєв, І. П. Моісєєва, Т. Г. Назаренко, О. М. Топузов, Б. О. Чернов, І. М. Шоробура та інші.
Проблемам педагогічних технологій присвячено чимало наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних дослідників ними є: С. Бондарь, Б. Блум, Д. Брунер, І. Дичківська, Дж. Кэррол, К. Мередит, Л. Пироженко, О. Пометун. Такі вчені, як Н. Лєскова, С. Кобернік, С. Пальчевський, Г. Пустовіт, А. Сиртенко, Б. Чернов в останніх публікаціях розглядали певні аспекти інноваційних підходів у викладанні географії. Технологія проблемного навчання заснована була на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюї.
Метою даної статті є дослідження основних особливостей різних видів інноваційних технологій й специфіки впровадження інноваційних технологій на уроках географії.
Відповідно до мети поставлено такі завдання дослідження:
1. Розкрити зміст поняття «інноваційні технології» та основні підходи до його визначення.
2. Розглянути особливості основних інноваційних технологій.
3.Визначити можливі шляхи впровадження інноваційних технологій в практику викладання географії.
Географія в загальноосвітніх навчальних закладах має великі потенційні можливості у виконанні соціальних замовлень школи на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Без географічних знань і вмінь, без розвинутого уявлення про просторову неоднорідність земної поверхні, без знання географії України не може бути сформована у свідомості учнів цілісна наукова картина світу. На даний час цьому сприяють нові технологічні підходи.
Одним із шляхів модернізації освітньої системи України постає упровадження в навчальний процес ЗНЗ інноваційних педагогічних технологій і методів. Інновації (італ. іnnovatione – новизна, нововведення) – нові форми організації діяльності і управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності людства.
Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті – це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов [8].
Інноваційні технології – це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. «Педагогічні технології» пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо [9].
Розглянемо основні види інноваційних технологій та шляхи їх впровадження у практику викладання географії:
Технологія групової навчальної діяльності учнів містить у своїй основі ідеї Ш. Амонашвілі.
Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.
Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань [3].
Різновидами технології групової навчальної діяльності є технологія колективної творчої справи та Белланкастерська система Дж. Ланкастера (у межах класно-урочної системи).
Технологія групової навчальної діяльності може використовуватись на будь-якому етапі уроку географії, на уроках різних типів. Наприклад, вивчення характеристик географічних об’єктів чи процесів (природних зон, океанів, країн, економічних районів) можна проводити у групах.
Технології індивідуалізації процесу навчання (А. Границька, В. Шадріков) – організація навчально-виховного процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання – форма, модель організації навчального процесу при якому:
1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем;
2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо).
Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до її індивідуальних особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за її рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, так і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є:
проектний метод;
технологія продуктивного навчання;
технологія індивідуального навчання І. Унт;
адаптивна система навчання А. Границької;
навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану
В. Шадрікова.
Технології індивідуалізації процесу навчання вчителі-географи можуть застосовуватися у роботі з обдарованими дітьми чи з учнями, які мають проблеми у навчанні, при підготовці учнів до олімпіад та інше.
Технологія особистісно зорієнтованого навчання (І.С. Якиманська)
В основу покладені принципи гуманістичного напряму в філософії, психології, педагогіці, розроблені К. Роджерсом.
Мета технології – створення умов для прояву пізнавальної активності учнів.
Види завдань:
− на створення можливостей самопізнання («Пізнай себе») за планом, схемою перевіряє свою роботу, робить висновки;
− на створення можливостей самовизначення («Обирай себе»);
– вибір навчального матеріалу;
− завдання на самореалізацію («Перевіряй себе») − перетворення змісту на схему, опорний конспект;
− завдання на спільний розвиток учнів («Створюй разом») − групові (колективні) проекти, «мозковий штурм», інтелектуальні командні ігри.
За С. І. Подмазіним урок у технології особистісно зорієнтованого навчання включає етапи:
1. Орієнтація (мотивація навчальної діяльності учнів);
2. Визначення мети (спільно вчителем та учнями);
3. Проектування (складання та обговорення плану роботи);
4. Організація та виконання плану дій;
5. Контрольно-корекційна оцінка.
Технологію особистісно зорієнтованого навчання важливо впроваджувати в систему роботи на кожному уроці географії, адже це головний шлях до розвитку особистості. На кожному уроці варто враховувати індивідуальні особливості кожного учня, а диференціація – це один зі шляхів такої індивідуалізації [4].
Ігрові технології навчання (Й. Гензерг, В. Сухомлинський, Д.Ельконін, Л.Виготський). Технології ігрового навчання – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, «проживання» ситуації).
Гра для учнів – це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. В. О. Сухомлинський гру називав животрепетним джерелом мислення. Під час вибору гри учителю слід поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію, відповідно до змісту навчальної програми, необхідно планувати діяльність учнів, спрямовуючи їх на досягнення мети [3].
Сьогодні віддають перевагу терміну «імітація» замість «гра» (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.
Види ігор:
навчальні, тренувальні, узагальнюючі;
пізнавальні, виховні, розвиваючі;
репродуктивні, продуктивні, творчі.
Ігрові технології навчання частіше застосовуються на уроках географії у 6 – 7 класах, наприклад, гра-подорож по океану. А от складні ігри застосовувані в старших класах, наприклад, урок-конференція, урок-суд, на яких можна розглядати глобальні проблеми людства.
Навчальні ігри допомагають розглядати проблеми в динаміці, дозволяють учасникам прожити десятки умовних років за короткий проміжок часу. У процесі гри кожен учасник самостійно знаходить свої помилки і (що надзвичайно важливо) знаходить правильні шляхи їх виправлення. При цьому збагачується власний досвід учнів, який не забувається, тому що «це сталося зі мною». Унаслідок таких занять діти осмислюють загальнолюдські цінності, набувають досвіду участі в дискусії і прийнятті колективних рішень у різних ситуаціях [5].
Технологія розвивального навчання (за Д. Ельконіним та В. Давидовим)
Учитель, здійснюючи розвивальне навчання, метою якого є засвоєння системи наукових понять, повинен організувати адекватну цьому завданню навчальну активність учнів. Навчання, спрямоване на засвоєння способів розв'язання типових завдань, базується на навчальній активності репродуктивного (відтворювального) типу. Організація такої активності передбачає, що учні чітко виокремлюють і фіксують запропонований для засвоєння спосіб дії, усвідомлюють його смисл і побудову, здатні більш-менш точно відтворити його при виконанні відповідних вправ.
Технологія розвивального навчання прослідковується на уроках вивчення нового матеріалу де вчитель повинен сформувати в учнів чітку наукову картину явища чи процесу, що вивчається. Особливо це стосується вивчення тем «Клімат», «Загальні географічні закономірності». На таких уроках вчитель формує знання про взаємозв’язки між явищами і процесами, що вивчаються.
Технологія проблемного навчання (за М. Махмутовою, Т. Понуровою)
Технологія проблемного навчання найбільш популярна у всіх сферах освіти. Отримала своє поширення в 20-30-х роках в радянській і зарубіжній школі. Заснована була на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюї. Систематизаторами цього навчання в Росії стали І. Л. Лернер, М. М. Скаткін.
Однією із технологій інноваційного використання на заняттях з географії є навчальне завдання, яке можна вважати проблемним, якщо на його основі вчителем створено проблемну ситуацію. Для цього завдання повинно містити інформаційно-пізнавальну суперечність, мати достатню позитивну мотивацію в навчальній діяльності учнів та відповідати їх інтелектуальним можливостям. Це можуть бути практичні завдання, творчі завдання, навчальні задачі, питання тощо.
Творчі завдання є важливою умовою активізації пізнавальної діяльності учнів та взаємозв’язком пізнавальних і розумових завдань. Розв’язання творчого завдання вимагає від учня застосування раніше засвоєних знань і вмінь у новій ситуації. Важливо зацікавити учня, щоб активізувати його пізнавальну діяльність. Умова завдання має ґрунтуватися значною мірою на відомих учням знаннях та вміннях, містити суперечності між відомим і пошуком, викликати цікавість до розв’язання, концентрувати увагу школяра, містити пізнавальну новизну [7]. Творчі завдання можна використовувати під час краєзнавчих досліджень.
Технологія проблемного навчання – не новація в педагогіці. Проте останніми роками проблемний підхід є важливою складовою прогресивного пошукового методу навчання й особливо вивчення географії. Форми вираження навчальних проблем можуть бути різними, проте в їх змісті закладено потенційні можливості для виникнення проблемних ситуацій в процесі їх виконання.
У ході проблемного навчання на уроках географії створюю різні проблемні ситуації, навчаю учнів вирішувати проблеми, формую у школярів уміння бачити суперечності, вчу формулювати проблему. У навчанні географії використовую такі види проблемних завдань: завдання, в основі яких лежить наукова гіпотеза (походження багаторічної мерзлоти, зміна клімату); в основі яких спостерігається розрив в логіці зі звичними науковими чи побутовими уявленнями; на встановлення причинно-наслідкових зв’язків (наприклад, які зміни відбудуться на території Амазонії, якщо зрубати сельву); проблемний характер яких обумовлений розривом між раніше засвоєними знаннями і вимогами задачі чи питання (наприклад, при порівнянні літніх та зимових температур екваторіального і тропічного поясів Африки учні повинні визначити, чому в більш віддаленому від екватора тропічному поясі температура липня вища, ніж в екваторіальному); де необхідне розуміння діалектичних суперечностей, уміння оперувати протилежними судженнями (зменшується чи збільшується в умовах НТР вплив природних умов території на життя і господарську діяльність людини) [3].
Ефективність проблемного навчання визначає його системність. Учитель має поставити проблеми та сформулювати проблемні завдання, керувати діяльністю учнів під час розгляду проблеми, розглядати варіанти вирішення проблеми, консультувати в процесі роботи та ін.
Технологія розвитку критичного мислення. Біля витоків цього напрямку стояли такі видатні вчені як Л.Виготський, Дж.Дьюї, М.Коул, Д.Вертч, Д.Брунер. Свої наукові дослідження присвятили цій проблемі вітчизняні вчені М Жрасовицький, О.Бєлкіна, Ю.Стежко, педагоги-новатори Одещини С.Пеняєв, О.Боровська та інші.
Ця технологія має унікальний набір прийомів і технік, які дозволяють на уроці створювати ситуацію мислення. Матеріалом для такої ситуації можуть служити навчальні тексти, параграфи підручників, уривки наукових статей, художні твори, відеофільми.
Мета технології – навчити такого сприйняття навчального матеріалу, в процесі якого інформацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівняти з особистим досвідом і на її ґрунті формувати своє аналітичне судження.
Технологія включає прийоми, за допомогою яких можна інтенсифікувати процес читання наукових текстів, прослуховувати лекції тощо. Відомо, що в процесі тривалого слухання або читання увага розсіюється, втрачається інтерес і, як результат, знижується рівень розуміння.
Технологія надає значну увагу формуванню здібностей викладати свої думки на письмі. Прийоми, пов'язані з вирішенням цієї проблеми, дають змогу організовувати, оформляти та ініціювати процес мислення учня, а отримані результати можуть служити матеріалом для діагностування вчителем цього процесу.
Для такого підходу надзвичайно важливим є застосування форм групової роботи, що сприяє формуванню здібностей мислення. В процесі такої роботи учні формують свої думки, зрозуміло висловлюють їх. У ході обговорення ідеї в групі учень змушений переконливо аргументувати свою думку. Школярі навчаються слухати інших, ділитися судженнями, виховують уміння втримуватися від поквапливих думок або бажання негайно винести свій вердикт щодо сказаного іншими. Працюючи колективно, вони отримують колективну мудрість, різноманітність висловлювань та поширюють коло застосування особистих ідей. Відкриті діалоги на уроці виховують в учнів віру в свої сили, вміння відстояти свою думку шляхом дискусій, порівнянь, узагальнень; удосконалюють мовлення, дають більш глибокі знання.
У процесі роботи за технологією учень опановує прийоми роботи з інформацією та активного використання їх у самостійній роботі.
Технологія розвитку критичного мислення також має увійти в систему роботи вчителя географії як основна у вирішенні питання опанування учнями життєвих компетенцій. Постановка, формулювання проблемного питання, вибір оптимальних шляхів здобуття інформації та знаходження шляхів вирішення проблеми можна провести на етапах закріплення (Який вигляд матиме Земля через 500 млн. років?), вирішенню проблемного питання може бути присвячений увесь урок (Чому Ванкувер і Оттава, що знаходяться на однаковій широті, мають різні кліматичні особливості?).
Інтерактивне навчання. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від анг. – взаємний та діяти). Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.
Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів [6].
На сьогодні в навчанні географії використовуються технології інтерактивного навчання. Щодо класифікації технологій інтерактивного навчання, то тут підходи досить різноманітні. Саме нові педагогічні технології дозволяють перейти від навчання «фактів» до засвоєння змісту подій, розвитку гуманістичного світогляду, формування таких умінь, що будуть корисними в практичному житті.
Для реалізації цієї мети потрібні активні методи навчання (дискусії, семінари, рольові ігри). Вони спонукають учнів до активного спілкування й активної взаємодії з іншими людьми.
Інтегровані технології. П. Ерднієв припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно [9].
Інтегровані технології використовуються у вигляді інтерактивних вправ на різних етапах уроку географії: «Коло ідей», «Мозковий штурм», «Мікрофон» – на етапі актуалізації опорних знань і на етапі підведення підсумку уроку; «Ажурна пилка», «Робота в групах», «Навчаючи учуся», «Ти мені – я тобі» – на етапі засвоєння нового матеріалу (головне, щоб він був посильний для самостійного опрацювання); «Акваріум», «Коло ідей», «Займи позицію», «Дебати» – на етапі рефлексії.
Технологія проектного навчання. Метод проектів започаткувався в педагогіці США ще в 20-і роки XX ст. під назвою «метод проблем». Реалізовувався в педагогічних поглядах Джона Дьюї. Під проектами в той час розумівся цільовий акт діяльності дитини, в основу якого клався її інтерес. Метою проектного навчання є формування таких умов навчального процесу, за яких його результатом стає здобуття індивідуального досвіду проектної діяльності учня.
Основними завданнями виступають:
а) навчання школяра здобувати знання самостійно, уміти застосовувати їх не лише в стандартних, але й у нестандартних ситуаціях;
б) сприяння учневі у здобутті здатності, працюючи в різноманітних групах, виконувати різноманітні соціальні ролі: виконавця, лідера, посередника;
в) розширення кола спілкування дітей, знайомство з різними культурами, формування вмінь різнобічного огляду проблем;
г) прищеплення учням здатності користуватися дослідницькими прийомами та методами у навчально-пізнавальній діяльності.
Технологія графіки спрямована на систематичну фіксацію самими учнями вивченого матеріалу та використання знань у нових учбових ситуаціях; дозволяє поступово формувати складні теоретичні знання про причинно-наслідкові зв`язки. Учень вивчає матеріал, як щось ціле в процесі безперервного пізнання − від простого до складного, долаючи перешкоди та інтелектуальні труднощі.
Види технологій графіки
СЛС – структурно-логічні схеми (О.П.Скуратович);
ЛОС – листи опорних сигналів (В.Ф.Шаталов, М.С.Вінокур);
СЛК – структурно-логічні конспекти (О.І.Федій);
ПСС – програмно-символічні сигнали (П.С.Барабоха);
ОІС – опорно-інформаційні сигнали (С.І.Кобернік);
КСІГ – комбінована структурно-інформаційна графіка (І.В.Удовиченко).
Технологія графіки, мабуть, і розроблялася для викладання такого предмету як географія, бо неможливо кращим чином, ніж схема, унаочнити зв’язок між географічними явищами і процесами, тому кожен вчитель-географ має добре володіти різними видами технології графіки і використовувати їх як на уроках чи етапах вивчення нового матеріалу для унаочнення пояснення, так і на етапі закріплення чи осмислення.
В основі педагогічної технології «створення ситуації успіху» лежить особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає у суб’єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного утиску та інших труднощів.
Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання і технологія «створення ситуації успіху» найкращим чином для цього підходить. Вчитель повинен відчувати психологічний стан і рівень знань учня, щоб дати йому посильне завдання, але щоб вирішення його потребувало напруження сил, прийти на допомогу, підштовхнути у правильному напрямку, а потім похвалити когось за те, що зміг виконати географічну задачу чи відповісти на запитання середнього рівня складності, а когось – високого.
Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.
Проведення уроків з наочною комп’ютерною демонстрацією допомагає учням краще запам’ятати матеріал, більш глибоко проникати в суть питання, що вивчається [3].
Мультимедійні технології застосовувані для демонстрації географічних явищ і об’єктів, для опрацювання даних (побудова графіків, діаграм), для проведення контролю знань та є незамінними в сучасному уроці географії. Тому творчі вчителі прагнуть самостійно створювати уроки, де провідна роль залишається за ними, а комп’ютер виконує роль асистента, засобу інтенсифікації, контролю та оцінювання навчальної діяльності учнів. Такі уроки мають різні прийоми й методи навчання, тут кожне заняття – окрема презентація, що складається з певної кількості слайдів, залежно від обсягу навчального матеріалу.
Таким чином, використання мультимедіа технологій підвищує ефективність освітнього процесу, робить його сучаснішим [5].
Складно уявити сучасний урок без фрагмента презентації, фрагмента відеофільму, схеми, ілюстративного матеріалу.
Можна нескінченно розповідати про виверження вулкану, утворення цунамі, зсуви, обвали і так далі, але, тільки подивившись своїми очима, можна побачити масштабність і видовищність цих природних явищ. І в цьому перевага комп’ютерних технологій. Знання ІКТ багато в чому полегшують підготовку до уроку. Уроки стають цікавішими, захоплюючими. ІКТ стимулюють пізнавальний інтерес учнів до предмета, створюють умови для мотивації, розвивають мислення і творчі здібності учня [9].
Інформаційно-комунікаційні технології дозволяють більш ефективно використовувати час при роботі з доповідями, рефератами, науковими роботами. Неможливо уявити самостійну дослідницько-пошукову діяльність учня без Інтернету. Самостійна робота з Інтернетом допомагає учню долати лінощі думки, виробляє здатність критично мислити, а не користуватись чужими думками, готовими результатами [1].
Висновок. На сучасному етапі розвитку українського суспільства перед школою постає проблема формування творчої особистості. Це висуває нові вимоги щодо організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, потребує застосування нових інтерактивних технологій навчання, які передбачають розробку комплексних програм взаємодії вчителя та учнів у навчальному процесі.
Для кожного вчителя дуже важливо оволодіти тією сукупністю прийомів та засобів, за допомогою яких у школярів у процесі навчання розвиваються комунікативні вміння, виховується воля, виробляється зосередженість, виникає бажання вчитися, долати труднощі. Переконана, що саме через інтерактивні методи навчання можна виховати творчого учня, бо «те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам'ятаю; те, що я роблю, я розумію», — говорив великий китайський філософ Конфуцій.
Інновації в сучасній школі мають сприяти уникненню протиріч між можливостями учня та чинною педагогічною системою [2].
Отже, інноваційність як показник якості освіти забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку вчителя.
Список використаних джерел
1. Використання на уроках географії інформаційно-комунікаційних технологій як засіб виявлення творчих здібностей учня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikoristannya-na-urokakh-geografiyi-informatsiino-.html. – Мова – укр.
2. Даниленко Л. І. Модернізація навчального плану підвищення кваліфікації педагогічних працівників / Л. І. Даниленко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 1.
3. Застосування інноваційних технологій навчання географії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua.textreferat.com/ referat-4388-1.html Заголовок з екрану. – Мова – укр.
4. Ляшенко О. І. Диференціація як основоположний принцип шкільного
навчання / О. І. Ляшенко // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 1.
5. Малая О. І. Інтерактивні та ігрові форми навчання на уроках географії // О. І. Малая / Географія, краєзнавство, туризм. – 2002. – № 3.
6. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. І. Пометун. – К., 2007. – 144 с.
7. Понурова Г.А. Проблемный подход в обучении географии в средней школе / Г. А. Понурова. – М. : Просвещение, 1991. – 192 с.
8. Пєхота О. М. Освітні технології / за ред. О. М. Пєхоти. – К, 2004. –
256 с.
9. Жемеров О. О. Сучасні технології навчання географії України : Метод. посіб. для студ.-географів ВНЗ / О. О. Жемеров, В. М. Блазун. – Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2014. – 32 с