Урок 55 9клас

Тема: Еволюція людини. Етапи еволюції людини.

Мета: сформувати поняття про еволюцію людини та її етапи; розвивати логічне мислення шляхом формування вмінь порівнювати біологічні об’єкти; уміння працювати в групах.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал, кінофрагмент «Походження людини»

Хід уроку

І. Початок уроку

Метод «6W»¹

В англійській мові слово «Why?» означає «Чому?» (звідси і назва методу). Метод полягає у послідовному запитанні до партнера «Чому?» на кожну його відповідь, що повторюється 6 разів. Назва методу є досить умовною, тому що не завжди можна обмежитися шістьма питаннями. Але побудова такого ланцюжка питань корисна, бо іноді дозволяє дізнатися про щось нове, про що раніше ми ніколи не замислювались.

На дошці вивішуються фотографії природних об’єктів і запрошуються, за бажанням, двоє учнів. Один ставить запитання, інший – відповідає. Потім вони міняються ролями або до дошки викликається інша пара.

№1 Бугайчик живе на болотах	№2 Риба камбала-ботус веде придонний спосіб життя	№3 Риби-прилипали на акулі

Наприклад, до фотографії №1 питання можуть бути такими:

• Чому бугайчик сірий?

• Щоб його не помітив хижак.

• Чому хижак не повинен його помітити?

• Щоб не з’їсти.

• Чому він не повинен його з’їсти?

• Бо у птаха є потомство.

• Чому у птаха є потомство?

• Тому, що розмноження – одна із функцій організму.

• Чому розмноження важливе?

• Щоб залишити потомство.

• Чому потрібно залишити потомство?

• Щоб жити.

ІІ. Основна частина

2.1.Демонстрація відеоролику «Еволюція людини за 1 хвилину»

• Про що піде мова сьогодні на уроці?

2.2.Розповідь вчителя

У 1871 році розгорівся черговий скандал, в центрі якого опинився Чарльз Дарвін. Причиною скандалу стала праця вченого «Походження людини і Статевий добір», в якій він навів беззаперечні, на його думку, докази походження людини від тварин. Церква відразу відреагувала, адже Дарвін вкотре посягнув на її авторитет у питанні божественного творення людини. Книга, як і попередня «Походження видів», була оголошена єрессю.  Науковий світ розколовся на два табори: прихильників Дарвіна і запеклих опонентів. Розпочалась наукова дискусія. На захист Дарвіна встав палкий прихильник теорії еволюції, пропагандист дарвінізму Томас Гекслі. Сам Дарвін уникав усіляких суперечок і дебатів навколо своїх поглядів, натомість Томас Гекслі готовий був вступити у бійку на захист ідей і навіть дав собі прозвисько «бульдог Дарвіна».

Найбільш відомою є дискусія Гекслі з Семюелом Уїлберфорсом, в підсумку якої він зауважив: «Якщо б мені вдалося поставити питання про те, чи хотів би я мати в якості діда нікчемну мавпу або ж людину багато наділену природою і такою, що має великий вплив, я без коливань обрав би мавпу».

З роками церква дещо змінила ставлення до дарвінізму. У 1950 році Папа Пій XII заявив, що еволюційна теорія є обґрунтованим науковим підходом до пояснення розвитку людини. У 1996 році понтифік Іоан Павло II назвав еволюцію "більш ніж гіпотезою". 2009 року, коли науковий світ відзначав 150-річчя від дня видання книги «Походження видів» Чарльза Дарвіна, Ватікан остаточно визнав вчення британського дослідника. Того ж року архієпископ Джанфранко Равазі заявив, що сьогодні головне завдання – уникати суперечностей між науковою теорією еволюції та богословською доктриною створення світу, що теорія біологічної еволюції Чарльза Дарвіна не суперечить християнському віровченню про божественне походження людини і всесвіту.

2.3.Бесіда (актуалізація знань про докази еволюції)

- Які б ви навели докази природного походження людини?

- Чим людина відрізняється від тварин?

Для продуктивного проведення дискусії демонструються слайди презентації.

2.4.Пояснення вчителя про рушійні сили еволюції людини і антропогенез за слайдами презентації.

2.5.Робота в групах

Об’єднати учнів в 4 групи.

Учням роздаються тексти з різних підручників про етапи еволюції людини (додаток 1 до уроку). Протягом певного часу вони його опрацьовують, а потім складають схему родоводу людини. Презентують родоводи учасникам інших груп.

2.6.Демонстрація відеоролику «Походження людини»

https://www.youtube.com/watch?v=_mij3ERxpMo

Формування висновків.

2.7. Вправа «Точка зору»

Учням роздається два тексти.

Після опрацювання текстів вони повинні дати відповідь на питання:

• Який фактор серед рушійних сил антропогенезу є вирішальним в еволюції людини і чому?

Текст 1

Люди-Мауглі

Історія справжніх мауглі набагато сумніша, аніж доля хлопчика-вовка з «Книги джунглів» Ред’ярда Кіплінга.

Перший історичний достовірний випадок, коли дитину побачили в зграї вовків, стався ще у далекому 1341 році в Німеччині. Це, мабуть, й стало причиною того, що в легендах, сагах і казках різних народів світу з’явились образи людей-вовкулаків. І насправді більшість мауглі виховувались саме в родинах вовків. Значна частина таких випадків була зафіксована в Індії, де з 1845 по 1933 роки було знайдено 15 дітей-вовків. Тому немає й нічого дивного, що Кіплінг, який народився в Бомбеї і значну частину прожив в Індії, написав ці казкові історії про хлопчика Мауглі.

 У 20-і роки минулого століття шпальти газет багатьох країн світу були присвячені двом індійським дівчаткам Амалі та Камалі. Вони жили у лігві вовків, пересувались на карачках, гарчали і оскалювали зуби. Їх виловили і помістили до дитячого притулку індійського пастора Сінгху. Дворічна Амала померла через рік після того, як її вилучили з дикої природи, а семирічна Камала прожила у притулку десять років. За ці роки внаслідок кропіткої роботи пастора, вона навчилась ходити на ногах, їсти руками, пити воду з стакана, вивчила 45 слів, почала носити одежу і досягла розумового розвитку дворічної дитини. Померла Каміла раптово від зупинки серця.

Текст 2

Люди-Робінзони

У 2008 році в мас-медіа з’явилась звістка про те, що знайдено справжній острів Робінзона Крузо. Археологи стверджували, що знайшли на одному з тихоокеанських островів залишки табору шотландського моряка Олександра Селкірка, який став прототипом вигаданого мандрівника Робінзона Крузо. Дослідники також знайшли два навігаційні пристрої того періоду, які, як вважають, могли належати Селкірку. Капітан корабля, який врятував моряка, згадував, що той мав кілька математичних інструментів. Він також розповідав, що Селкірк вбивав диких кіз, аби вижити, хоча знахідок, які б це підтверджувало, не виявлено. 

У Вікіпедії зазначається, що Селкірк провів у самотності понад 4 роки і 4 місяці, хоча у романі Даніеля Дефо Робінзон він провів на острові 28 років. Розповідають, що за час перебування на острові моряк не втратив здорового глузду і мови, про що не надто віриться, бо в житті є історії більш дивовижні, ніж у літературного героя. До речі, коли англійські моряки знайшли Селкірка, то вони не зовсім розуміли його мову.

У 1911 році шхуна, на якій плив юнга Джеральд Бібс попала в шторм і потонула. З усієї команди врятувався лише юнак, якого штормова хвиля винесла на безлюдний острів у Тихому океані, який значно віддалений від морських шляхів. 74 роки Бібс прожив на цьому острові. Світ стрясали світові війни і революції, створювались і розпадались імперії, але все це проходило повз тихий південний острівець. У 1985 році Бібс покинув острів немічним старцем. Його мову було розібрати досить важко, а своїх рятівників він постійно перепитував, не розуміючи значення окремих слів.

ІІІ. Заключна частина

Повторення ключових питань теми

Бесіда з обговорення ключових питань

Рефлексія

Вправа «Процедура незавершених речень»

Кожний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованого початку речення.

Наприклад:

• На уроці я дізнався, що…

• На уроці я намагався…

• На уроці мене найбільше зацікавило…

• На уроці я зрозумів, що…

Домашнє завдання: опрацювати §42, виконати проект з теми «Еволюція органічного світу»:

В икористовуючи за QR-кодом посилання, створити часоплин з будь-якої теми, поданої нижче:

1. Історія виникнення вчення Ч.Дарвіна.

2. Розвиток науки у післядарвіновський період.

3. Історія створення синтетичної теорії еволюції.

4. Еволюція людини.

5. Поява, розквіт і вимирання динозаврів.

6. Еволюція спорових рослин.

7. Еволюція покритонасінних (квіткових) рослин.

8. Еволюція хордових тварин.

9. Еволюція комах.

10. Докази еволюції (історія відкриттів).

https://naurok.com.ua/post/resurs-timegraphics-yak-stvoriti-interaktivni-strichki-chasu

Урок 55-9клас Додаток 1

Біологія : підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Р. В. Шаламов, Г. А. Носов, О. А. Литовченко, М. С. Каліберда. — Харків : Соняшник, 2017. - С.242-244

Приблизно 25 млн років тому з’явилися перші людиноподібні мавпи — проконсули, що мешкали в Африці в дощових тропічних лісах.

Австралопітеки з’явилися в Африці приблизно 7 млн років тому. Вони були перехідною формою тому, що поєднували в собі ознаки будови людиноподібних мавп і людей. Близько 4 млн років тому виникли грацильні австралопітеки. Вони були вже повністю прямоходячими, але за будовою черепа та об’ємом мозку ближчими до мавп, аніж до сучасних людей. Приблизно 2,6 млн років тому грацильні австралопітеки поклали початок двом еволюційним лініям — масивним австралопітекам та людям (Homo).

Перші Homo з’явилися в Африці 2,6 млн років тому й були нащадками грацильних австралопітеків. Першим представником роду вважається людина вміла. Вона мала більший об’єм мозку та активно виготовляла знаряддя праці. У подальшому в людей спостерігалося збільшення об’єму мозку, а також зміна форми кисті, зумовлена трудовою діяльністю. Приблизно 1,7 млн років тому виникає людина працююча. Знаряддя праці стають усе складнішими, людина починає використовувати вогонь, з’являються рукотворні житла. Ці вміння дають змогу людині залишити межі Африки та почати розселення Євразійським материком. Тропічну зону тим часом заселила людина прямоходяча.

Приблизно 400 тисяч років тому люди перемістилися в зону помірного клімату. Першою була людина гейдельберзька . Це був прогресивний вид давньої людини, що знову проник до Африки та витіснив людину прямоходячу з тропічної зони. Там він дав початок сучасній людині розумній — Homo sapiens. Водночас на території Європи від гейдельберзької людини виник неандерталець, а в Азії — денисівець. Неандертальців можна вважати корінним населенням Європи, оскільки саме в ній вони з’явилися. Об’єм мозку неандертальця такий самий, як об’єм мозку сучасної людини. У неандертальців також виражені надбрівні дуги та наявна міцна статура. Однак людина розумна поширилася з Африки та витіснила всіх інших людей, заселивши пізніше всю планету. Як з’ясувалося завдяки розшифруванню геномів, людина розумна не лише витісняла неандертальців і денисівців, а й змішувалася з ними. Так, дані генетичного аналізу сучасних людей показують, що в європейців та азіатів є приблизно 2,5 % неандертальських генів, а в населення островів Тихого океану є домішка денисівських генів. Тому сучасні люди несуть у собі частину генів інших вимерлих представників роду Homo.

Також серед давніх людей знаходять деякі тупикові гілки: види, на яких еволюція обірвалася. Найцікавіша з-поміж таких гілок — людина флореська. Ці люди жили на острові Флорес в Індонезії приблизно 18 тисяч років тому, тобто одночасно із сучасною Людиною розумною. Їхній зріст становив 1 м, а розмір мозку 400 г — менше, ніж у шимпанзе. Проте ці люди могли виготовляти кам’яні знаряддя праці. Вважають, що предки флореських людей (найімовірніше, люди прямоходячі) потрапили на острів Флорес близько 1 млн років тому. Відтоді історія флореських людей — історія регресу та деградації. Вражає, що, незважаючи на зменшення розміру мозку та явний регрес інтелектуальних здібностей, вони змогли зберегти частину культури, а також техніку виготовлення знарядь праці.

Задорожний К. М. Біологія : підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / К. М. Задорожний. — Харків : Вид-во «Ранок», 2017. – с.162-166

Найдавнішим представником родини є сахельантроп, який жив приблизно 6–7 млн років тому. Не надто від нього відрізнялися орорин і ардіпітек, які жили 4–6 млн років тому. Усі ранні представники родини жили тільки на території Африки — переважно на межі лісу й савани, хоча більшу частину часу проводили в лісі й добре лазили по деревах. Проте в них уже існували певні адаптації до прямоходіння. Їх можна вважати першим етапом еволюції людини.

Австралопітеки є наступним етапом еволюції людини. Вони вже добре пристосовані до життя в савані й прямоходіння, але на деревах бувають іще досить часто. Жили вони 4–2,5 млн років тому в Африці. Від австралопітеків відділяються дві еволюційні лінії. Представники першої спеціалізувалися на споживанні рослинної їжі та збільшенні розмірів тіла. У результаті виникли парантропи (жили 2,5–0,9 млн років тому). Представники другої еволюційної лінії залишилися всеїдними і збільшили споживання м’яса. Ця лінія зумовила появу перших представників роду Людина (Homo).

Рід Людина сформувався приблизно 2,4 млн років тому в Африці. До його ранніх представників належать, наприклад, Людина вміла (Homo habilis) і Людина працююча (Homo ergaster). Людина вміла першою почала виготовляти кам’яні знаряддя. Нащадок перших людей — Людина прямоходяча (Homo erectus) — уже жив не тільки в Африці, але й в Азії та на півдні Європи.

Гейдельберзька людина (Homo heidelbergensis), яка змінила Людину прямоходячу, теж мешкала в Африці, Європі та Азії. А от далі шляхи її різних популяцій розійшлися. Європейські популяції стали предками неандертальців , азіатські — денисівців, а африканські еволюціонували до Людини розумної (Homo sapiens). Приблизно 70–80 тис. років тому наші предки вийшли з Африки й поступово заселили всі континенти. Інші види цього роду вимерли. Але наші предки як мінімум кілька разів з ними схрещувалися, і невелика кількість їхніх генів залишилася у нас.

Межжерін С. В., Межжеріна Я. О. Біологія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С. В. Межжерін, Я. О. Межжеріна — Тернопіль : Підру чники і посібники, 2017. – с.201-204

Першими викопними тваринами, що за будовою тіла були проміжними між людиною й сучасними людиноподібними мавпами, виявилися величезні мавпи, названі сівапітеками (від Шива — індійське божество і грец. пітекос — мавпа) . Вони існували в інтервалі від 12,5 до 5 мли років тому. Жили не в лісах, як інші мавпи, а в саванах. Фрагменти їх скелетів виявлені в Африці, Південній Азії й Центральній Європі.

Наступним етапом еволюції приматів стали вимерлі прямоходячі мавпи — австралопітеки (від лат. аестраліс — південний). Уперше їх виявили у Південній Африці. Вони полюбляли відкриті простори, однак селилися у печерах.

Першим представником з роду Людина була людина вміла (Homo habilis). Їх ще називають архантропи (від грец. архаиос — прадавній і антропос — людина) і вважають початковим етапом антропогенезу — біологічної еволюції, що спричинилися до виникнення людини. Типовим представником архантропів є Homo erectus — людина прямоходяча , яка розселилася усім Старим Світом, утворивши ряд підвидів: синантроп (від лат. Сина — Китай) — китайський, пітекантроп (від грец. питекос — мавпа) — індонезійський, гейдельберзька людина (за назвою м. Гейдельберг, біля якого вперше виявили викопні рештки виду) — європейський підвид.

Палеоантропи (від грец. паланос — прадавній), або неандертальці (Homo neandertaliensis) — викопні прадавні люди, які змінили архантропів. Одні дослідники вважають їх окремим видом, інші — лише підвидом людини розумної. Жили неандертальці 300-24 тис. років тому.

Неоантропи (від грец. неос — новий), або люди сучасного типу, яких відносять до виду Homo sapiens, жили від 200 до 50 тис. років тому. Ранніх представників сучасної людини називають кроманьйонцями (від назви грота Кроманьйон у Франції, де вперше виявлені їх рештки). Відомо, що кроманьйонці й неандертальці співіснували протягом кількох десятків тисяч років.

Андерсон О. А. та ін. Біологія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закладів/ О. А. Андерсон, М. А. Вихренко, А. О. Чернінський. – К. : Школяр, 2017. – С.167-170

Цей процес розпочався 18 – 15 млн років тому з тварин, до яких належав проконсул. Це був примат, що мешкав у тропічних лісах Африки й поєднував у будові риси мартишкових мавп і гомінід. Проконсулів уважають спільним предком людини, людиноподібних мавп та вимерлих предків і родичів роду Людина.

Австралопітеки. На еволюційному шляху до предків людини відомо кілька докладно описаних викопних видів. Сахелантропи, які мешкали 7–6 млн років тому, є першими відомими прямоходячими мавпами; оррорин мешкав 6 млн років тому, ардипітеки – 5,5 – 4,4 млн років тому. Усі зазначені види мешкали на території Африки й мали проміжну будову тіла між мавпами та людиною. Вони були здатні до прямоходіння, але завдяки будові стоп і кистей рук значну частину часу проводили на деревах. Наступні етапи розвитку пов’язані з нащадками ардипітеків. Австралопітек афарський (3,9 – 2,9 млн років тому) мав зріст до 1,5 м, масу 30–45 кг. У нього був «мавп’ячий» череп з невеликим мозком і подібний до людського скелет інших частин тіла. Удень австралопітеки кочували саваною, а вночі ховалися на деревах, подібно до сучасних шимпанзе. Одна з гілок розвитку австралопітеків дала початок лінії роду Людина.

Одним із ранніх представників роду Людина є Людина рудольфійська (Кенія, 2,3 – 1,5 млн років тому). Вона мала значно більший, ніж в австралопітеків, мозок, плоскіше обличчя, виражені надбрівні дуги. Визначним етапом антропогенезу став початок виготовлення людиною знарядь праці з каменю. Це – Людина уміла (Африка, 2,3 – 1,5 млн років тому). Відтоді в лінії людей починається стрімке збільшення об’єму головного мозку. Дещо пізніше існувала Людина працююча (Африка, 1,8 – 1,4 млн років тому) – це перші люди, які опанували використання вогню. Їх потомком стала Людина прямоходяча (, 1,8 – 0,8 млн років тому). Вони були першими людьми, які прийшли з Африки до Азії та Європи. Вони дали початок кільком різним видам людей, які вимерли. Серед них цікавою є Людина флореська, яку ще називають «хобітом». Її рештки, знайдені на острові Флорес (Індонезія), датують 100 – 50 тис. років тому. Свою назву вона отримала за малий зріст (трохи більше за 1 м).

Унаслідок еволюції Людини прямоходячої виникла Людина гейдельберзька, яка мешкала в Африці, Європі та Західній Азії (800 – 130 тис. років тому). У неї був великий головний мозок, зріст 1,5 – 1,8 м, маса 50 – 60 кг. Це перші люди, які почали ховати своїх мерців, тобто мали порівняно складні соціальні ритуали. Унаслідок еволюції гейдельберзької людини в Європі виник вид Людина неандертальська (230 – 28 тис. років тому), який згодом поширився в Азії. Відомі стоянки неандертальців і на теренах України. Неандертальці були схожими на сучасних людей, проте в них був масивніший скелет і виражені надбрівні дуги черепа тощо. Головний мозок був навіть більшим за мозок сучасної людини, проте його будова дещо різнилася з ним. Зокрема, у них меншою мірою була розвинена лобова кора. Жили неандертальці громадами по 2 – 4 родини, займалися збиранням їжі та полюванням. Раніше вважалося, що неандертальці були прямими еволюційними предками сучасної людини. Наразі цей погляд вважається хибним.

Вид Людина розумна виник унаслідок еволюції гейдельберзьких людей Африки. Найдавніші кістяки людей із сучасною будовою датуються 200 тис. років тому, їх було знайдено на території Ефіопії. Унаслідок збільшення кількості й розселення популяцій люди почали мігрувати з Африки. Перша спроба виходу на Близький Схід майже 125 тис. років тому була невдалою через конкуренцію із панівними на той час неандертальцями. Успішною виявилася друга спроба, що почалася близько 75 тис. років тому. Людина розумна досягла Південної Азії (50 тис. років тому), Австралії (46 тис. років тому), Європи (43 тис. років тому), Східної Азії (30 тис. років тому). Дата початку заселення Америки є спірною, її відносять до діапазону 30 – 14 тис. років тому. Конкуренція з неандертальцями на територіях сумісного проживання призвела до вимирання останніх. Пізніше вимерли люди на острові Флоренс.