План-конспект

проведення заняття з предмету «Захист Вітчизни» з 10 класами

Розділ: Тактична підготовка.

Тема: Основи наступу.

Тема заняття: Наступ – мета та вимоги, способи переходу у наступ.

Слайд № 2.

Учбові питання:

1. Вступ. Історія розвитку тактики наступального бою.

2. Мета наступу. Переваги наступу перед обороною. Наступ на противника, який обороняється, який наступає, який відходить. Місце та бойові можливості механізованого відділення в наступі.

3. Бойовий порядок відділення на БМП (БТР) із урахуванням його розподілу на бойові групи. Атака відділення у пішому порядку.

4. Особливості дій військовослужбовців у складі бойового відділення при наступі у глибині. Слайд № 3.

Мета заняття:

Навчальна. Довести до учнів: - історичну довідку про розвиток та ведення тактики наступального бою; мету наступу; переваги наступу перед обороною; види наступів: на противника, який обороняється, який наступає, який відходить; місце та бойові можливості механізованого відділення в наступі; який бойовий порядок відділення на БМП (БТР) із урахуванням його розподілу на бойові групи; атака відділення у пішому порядку; які особливості дій військовослужбовців у складі бойового відділення при наступі у глибині.

Розвивальна. Сформувати юнаків та дівчат як: громадян-патріотів, які готові до виконання громадянського обов’язку і у будь-який час готових зі зброєю в руках стати на захист національної безпеки в складі Збройних Сил України та виконати любий наказ щодо захисту інтересів Батьківщини.

Виховна. Виховувати у юнаків та дівчат любов до України, до Збройних Сил України; підтримання та розвитку її традицій, підтримання екології у належному стані, привити допризовної молоді почуття відповідальність за бездоганне і точне виконання любих наказів по захисту держави та не бути байдужими за те, що відбувається довкола них, сформувати у учнів риси справжніх господарів держави. Слайд № 4.

Час заняття: 1 години.

Час заняття: 1 година.

Метод проведення: лекція.

Місце проведення заняття: клас.

І. Ввідна частина (5 хв.)
№ з/п	Учбове питання та час відпрацювання	Зміст учбового питання
1.	Шикування, взводу перед класом, або в указаному місці для виконання стройових тренувань (3 хвилини).	Перед початком стройового тренування провожу перевірку особового складу, форму одягу, нагадую учням, що вони повинні під час уроку бути високо дисциплінованими та виконувати заходи з техніки безпеки. Провожу стройове тренування.
2.	Визначення готовності взводу до заняття. Доведення теми заняття, учбових питань та мети заняття (2 хв.)	Приймаю доповідь від заступника командира взводу про готовність до заняття та перевіряю наявність особового складу. Оголошую тему заняття, учбові питання та мету заняття. Даю тему та учбові питання під запис.
ІІ. Основна частина (35 хв.)
1 учбове питання – 5 хв.: «Вступ. Історія розвитку тактики наступального бою».

Протягом багатовікової військової історії тактика наступального бою безупинно змінювалася передусім під впливом вдосконалення зусиль і коштів збройної боротьби. На ранній стадії розвитку військової справи, коли знищення противника досягалося лише безпосередньо фізичною силою воїнів та холодною зброєю, наступ вівся в щільно зімкнутих просторах і розвивалося на невелику глибину. Воно містило у собі тоді, один елемент — удар військ. Після цього, у зв'язку з ускладненням бойових дій виникають і інші елементи наступального бою. Тож з винаходом пороху і вогнепальної зброї, значної ролі в бою став грати вогонь. Одночасно великої ваги набував маневр військ. Особливо майстерно застосовували маневр в бою російські полководці П. Я. Румянцев, А. В. Суворов, М. І. Кутузов та інші.

З розвитком зброї та боєприпасів бойової техніки глибше й всебічніше ставав взаємозв'язок вогню, удару та маневру. У період, коли вогневий вплив наступаючих військ на противника був слабким, вогонь лише забезпечував їхні діяння, готуючи вирішальний момент атаки — штиковий (шабельний) удар. Зі збільшенням мощі вогнепальної зброї, особливо з її появою нарізної зброї, значення вогню в бою неухильно зросло.

У другій половині XIX ст. основних збитків противнику в бою завдавалось вогнем. Коли у період наполеонівських війн втрати особового складу від рушничного артилерійського вогню становили 40%, від холодної зброї — 60%, то у франко-прусській війні 1870 - 1871гг. втрати від вогню зросли до 90%.

Подальше посилення ролі вогню в наступальному бою пов'язано з надходженням на озброєння скорострільної і далекобійної артилерії, і навіть кулеметів. Наприклад, під час Першої світової вогнева міць піхотних дивізій внаслідок насичення їх автоматичним озброєнням і артилерією - зросла 2,5-3 разу. Через війну рукопашна сутичка — штикова

атака піхоти і шабельний удар кінноти поступово поступилося місцем ближньому вогневому бою. Склався груповий бойової порядок навколо сильних ударно-вогневих засобів — знарядь безпосереднього супроводу, був танків, що призвело до підвищення маневреності військ та швидшому руху в глибину оборони противника.

2 учбове питання – 10 хв.: «Мета наступу. Переваги наступу перед обороною. Наступ на противника, який обороняється, який наступає, який відходить. Місце та бойові можливості механізованого відділення в наступі».

Способи переходу у настання

Наступальний бій придбав загальновійськовий характер. Успіх досягався спільними зусиллями всіх родів військ та засобів, які приймають участь в бою. У зв'язку з цим підвищилася роль взаємодії наступу. Одночасно під впливом нових засобів боротьби зростала активність і напруженість бойових дій, збільшувався просторовий розмах операцій (боїв).

На́ступ — вид бойових дій, який застосовується з метою розгрому противника та оволодіння важливими районами. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів углиб його бойових порядків, знищенні та взятті у полон живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів).

Під час наступу сторона що наступає намагається завдати максимальної шкоди обороні противника і позбавити його можливості чинити опір наступаючим військам. Мета наступу полягає в знешкоджені головних опорних точок сторони що обороняється і встановлені контролю за певною територією що раніше перебувала під її контролем. Сторона що наступає визначає для себе які об'єкти супротивника доцільніше знищити, а які захопити цілими чи з незначними пошкодженнями. Успішність наступу залежить від багатьох факторів, серед них співвідношення військових сил, стратегій, тактик, мотивації, ресурсів сторін.

Наступ полягає в планомірному нанесенні супротивникові ударів різними бойовими засобами на суші, в повітрі і на морі, знищенні основних угрупувань його військ і рішучому використанні досягнутого успіху шляхом стрімкого просування своїх військ, обхвату супротивника. Масштаб наступу може бути стратегічним, оперативним і тактичним.

Наступ найчастіше починається після успішного ведення оборони. В процесі наступу війська захоплюють ініціативу і нав'язують

свою волю супротивникові. Метою наступу є досягнення певних військових цілей, для закріплення якого проводять перехід до оборони.

Різновидами наступу в оперативному і тактичному масштабах є зустрічний бій, переслідування, а в стратегічному і оперативно-стратегічному масштабах — контрнаступ, повітряний наступ.

Під час наступу необхідно організувати застосування засобів наступу так, щоб він відбувався у найбільш вигідній обстановці для наступаючої і найменш вигідній для сторони що обороняється. Для цієї мети в наступі застосовуються:

1) вміле користування місцевістю і вогнем;

2) швидкість руху;

3) правильне витрачання сил.

Переваги наступу перед обороною:

• наступаюча сторона обирає найбільш сприятливі місце і час атаки, в той час сторона, яка обороняється повинна прийняти бій в будь-якому випадку, навіть якщо вона волею не хоче брати участь у бою;

• наступаюча сторона може сконцентруватися і атакувати на обмеженому просторі, в той час сторона, яка обороняється, повинна готуватися до відбиття удару де завгодно, по всій протяжності фронту при цьому значно розпорошуючи сили;

• наступаюча сторона може обирати, які цілі захоплювати і в який момент нападати, в той час сторона що обороняється ніколи не впевнена, що саме зробить нападник.

Резерв військ противника в глибині і вогнева підтримка підрозділів, що обороняються являють собою найбільшу загрозу військам що атакують. Це тому що резерв сторони що обороняється може достатньо ефективно підсилити оборону на тому відрізку фронту який піддається атаці. В той же час щільний вогонь артилерії здатен завдати великої шкоди військам що наступають, ця шкода буде тим більше чим щільнішими бойовими порядками будуть наступати підрозділи, що атакують. Сторона, що атакує має здійснити розвідку і знати точно про кількість і розташування резерву сторони що обороняється.

В сучасних умовах у зв'язку з різко збільшеною потужністю, високою точністю, далекобійністю, швидкодією засобів ураження і рухливістю бойових підрозділів відпадає необхідність завчасного зосередження ударних угруповань в безпосередній близькості від переднього краю оборони противника. Таке зосередження стає навіть ризикованим оскільки виникає велика небезпека масового вогневого ураження військ противником, зокрема з застосуванням авіаційних бомб і тактичних ракет з касетними бойовими зарядами.

Залежно від обстановки і поставлених завдань наступ може вестися на противника що обороняється, що наступає і відступаючого противника.

Наступ на противника, який обороняється - основний різновид наступального бою. У ньому проводяться вогневе ураження противника з всіх видів зброї, застосування повітряних десантів, перехід в наступ відбувається або з безпосереднього зіткнення з противником або з висуванням з глибини, прорив оборонних позицій, розвиток атаки проводиться в глибину або в сторони флангів, шляхом оточення противника, або у вигляді розчленовування його бойового порядку і знищення противника по частинах.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою. Зустрічний бій виникає, коли обидві сторони прагнуть вирішити поставлені завдання наступом, і характеризується своєрідними способами ураження противника і завершенням його розгрому атакою мотострілецьких підрозділів. Вирішальну роль в наступі на наступаючого супротивника грає концентрація наступальних сил і наступального натиску.

Наступ на противника, який відходить здійснюється головним чином шляхом його переслідування, що поєднує розгром частиною сил підрозділів прикриття противника зі стрімкими діями головних сил по шляхах якими відступають основні сили противника. В такому наступі важливу роль грає перекриття шляхів відступу супротивника, це може досягатися потужним вогнем артилерії і авіації по відповідним шляхам, або максимально швидким їх перекриттям передовими мотострілецькими підрозділами що встигатимуть досягнути тилів відступаючого противника чи повітряним десантом.

Місце та бойові можливості механізованого відділення в наступі. Бойові можливості – це показники, що характеризують можливості відділення виконувати певні бойові завдання у визначений час у конкретних умовах бойової обстановки.

Складовими бойових можливостей є вогонь і маневреність.

Вогонь – це здатність механізованого відділення уразити противника вогнем протитанкових засобів, БМП (БТР) та стрілецької зброї.

Маневреність – це здатність механізованого відділення здійснювати маневр, пересікати зони заражень та завалів, здійснювати висування, які характеризуються часовими показниками.

Можливості по ураженню противника вогнем стрілецької зброї в наступі мотострілкового відділення на БМП

Розгортання відділення з похідного порядку в бойовий і перешикування. Під час розгортання в бойовий порядок (іл. 1) кожне

відділення за командою свого командира розгортається в бойову лінію і, витримуючи рівняння по напрямному відділенню, продовжує рух у зазначеному напрямку з максимальною швидкістю (прискореним кроком або бігом), що забезпечує ефективне ведення вогню зі своєї зброї.

Під час розгортання в бойовий порядок з колони, обминувши перед бойовий порядок, відділення бігом (напрямне відділення - кроком) у встановленому порядку виходять на свої місця і одночасно розгортають у бойову лінію ланцюг, відкривають вогонь зі своєї зброї і продовжують стрімкий і безупинний рух вперед.

Іл. 1. Розгортання відділення з похідного порядку в бойовий і перешикування.

Відділення, що діє в пішому порядку, розгор-тається в бойову лінію за командою (сигналом) «Від-діленні, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), напрямний такий-то – ДО БОЮ!» або «Відділення, за мною – ДО БОЮ!». Відділення розгортається в бойову лінію праворуч і ліворуч від командира відділення або напрямного і відповідно до поставленого завдання продовжує рух у зазначеному напрямку.

Для відбиття противника вогнем з місця подається команда «Відділення – СТІЙ!», за якою відділення залягає, пристосовуючись до місцевості, і приготовляється до ведення вогню. Для відновлення руху подається команда «Відділення – ВПЕРЕД!» і додається, якщо потрібно, «Бігом – РУШ!».

Зміна напрямку руху відділення в бойовому порядку проводиться за командою «Відділення, праворуч (ліворуч, кругом), у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), напрямний такий-то – РУШ!». Напрямний змінює напрямок на вказаний предмет, решта солдатів висуваються на новий напрямок і продовжує рух, витримуючи рівняння на напрямного.

3 учбове питання –15 хв.: «Бойовий порядок відділення на БМП (БТР) із урахуванням його розподілу на бойові групи. Атака відділення у пішому порядку».

Бойовий порядок відділення на БМП (БТР) із урахуванням розподілу на бойові групи. Механізоване відділення в наступі діє, як правило, у складі взводу. У бою механізоване відділення у складі бойових груп застосовується, як правило, при наступі в глибину, на поспішно зайняту оборону противника, при веденні бою в ході переслідування невеликих груп противника і в інших умовах обстановки. У цьому випадку,

командирові відділення вказується: напрямок наступу, напрямок висування, рубіж переходу в атаку (або умовний сигнал на перехід в атаку), спосіб і об’єкт атаки, а також напрямок продовження наступу.

Старшому кожної бойової групи вказується: напрямок наступу та висування, рубіж переходу в атаку (або умовний сигнал на перехід в атаку), спосіб атаки противника (з фронту, з виходом у фланг або в тил, одночасно з сусідньою бойовою групою або самостійно, із застосуванням засобів задимлення або без них), об’єкт атаки і напрямок продовження наступу.

Старші бойових груп визначають відповідні завдання кожному солдату, під час висунення до переднього краю противника (зближення з противником) зазначені завдання через кожні 50 – 100 м можуть уточнюватися або ставитися заново (з урахуванням характеру дій противника, втрат тощо). Інтервал між військовослужбовцями бойової групи має бути 5 - 6 кроків. Кожному військовослужбовцю, з урахуванням умов місцевості, на напрямку дій групи вказується 2 – 3 вогневі позиції, які необхідно змінювати після кількох коротких черг.

Кожному солдату бойової групи призначаються сектори стрільби – основний і додатковий, вони мають перекриватися між військовослужбовцями, які діють поруч, не менше, ніж на 10 – 15⁰, створюючи зону суцільного вогню.

Висування на рубіж переходу в атаку здійснюється на дистанціях, які забезпечують візуальне спостереження за діями один одного і взаємну підтримку вогнем.

Атака противника здійснюється, як правило, під прикриттям димів після максимального можливого руху з ним (як з фронту, так і з виходом в один з флангів або тил).

Переміщення на полі бою виконується послідовно. Спочатку стрілець (найбільш підготовлений і фізично розвинений серед солдатів у групі) під вогневим прикриттям кулеметника і старшого стрільця, застосовуючи різні прийоми і способи пересування на полі бою – прискореним кроком, бігом (пригнувшись), перебіжками або переповзанням, - двома-трьома «стрибками» має вийти на рубіж 50 – 100 м, при цьому довжина «стрибків» між зупинками для перепочинку залежить від умов місцевості й інтенсивності вогню противника і становить 20 – 40 кроків.

Після заняття зазначеного рубежу, стрілець обладнує перед собою бруствер і готується до ведення вогню для прикриття пересування особового складу бойової групи.

Залежно від умов обстановки і прийнятого командиром рішення, послідовність переміщення інших військовослужбовців у бойових групах, і бойових груп у цілому, може бути різноманітною.

Отже, після переміщення вперед найбільш підготовленого і фізично розвиненого солдата, під його прикриттям можуть висуватися

по одному військовослужбовцю з кожної групи, або один з першої і два з другої, або по два військовослужбовці з кожної з груп, можливе і одночасне висування по одному солдатові з кожної групи на рубіж 50 – 100 м, з метою забезпечення пересування на полі бою решти особового складу, що, в цілому, підвищує темп наступу підрозділу. Командир відділення та кулеметник висуваються, як правило, останніми. Переміщення має здійснюватися безсистемно, з використанням умовних сигналів (жестів) і команд.

Виходячи із зазначених вимог, кожному «номеру» бойової групи визначаються конкретні завдання. Завдання першого (у одному випадку – стрільця): а) пересуватися на полі бою різними способами до зазначеного кордону; б) вести розвідку противника і місцевості на відстань від 300 до 500 м; в) долати мінно-вибухові загородження і природні перешкоди по проходах; г) негайно відкривати прицільний вогонь різними способами протягом 2 – 3 с на глибину до 100 м перед собою; д) зброю тримати в готовності до негайного застосування.

Завдання другого і третього: а) підтримувати переміщення першого стрільця веденням прицільного вогню з-за укриття по 3 – 5 с, на відстані від 300 до 500 м з безсистемною зміною вогневих позицій (одиночний постріл – зміна вогневої позиції); б) вести розвідку противника і місцевості на глибину від 500 до 700 м; в) старший стрілець додатково керує діями бойової групи.

Завдання четвертого, п’ятого, шостого (друга бойова група): а) вести розвідку противника і місцевості на глибину від 500 до 700 м; б) підтримувати прицільним вогнем з-за укриття по 3 - 5 с на відстанях до 500 м дії першої бойової групи (першого, другого і третього номера) з безсистемною зміною вогневих позицій; в) виявляти і знищувати броньовані цілі противника на відстані від 300 до 500 м; г) схороняти командира відділення.

Завдання сьомого (механіка-водія, водія – третя бойова група): а) спостерігати за дорогою (місцевістю на маршруті руху) до 50 м і сигналами (умовними жестами) командира відділення; б) виводити бойову машину на заплановані вогневі позиції (укриття) по команді; в) міняти вогневі позиції (укриття) після кожної черги кулемета.

Завдання восьмого (навідника-оператора – третя бойова група): а) вести розвідку противника і місцевості на відстанях до 2000 м; б) прикривати прицільним вогнем по 3 – 5 с, дії перших двох груп на відстанях від 600 до 1200 м.

Кожна бойова група повинна мати «кішку», шнур (2 – 3 на відділення) і вміти їх використовувати для розмінування мін на розтяжках, а також тих, які встановленні на ґрунті без заглиблення і маскування, усі військовослужбовці мають уміти використовувати багнет-ніж для пророблення проходів у дротяних загородах противника, виведення з ладу ліній зв’язку та під час рукопашного бою.

У ході виконання бойового завдання командир відділення управляє бойовими групами як за допомогою статутних сигналів управління, так і з

використанням додаткових сигналів управління, переміщуючись з однією з бойових груп, або в проміжках між ними. Зв’язок з командиром взводу підтримується по радіо.

З виходом на рубіж переходу в атаку особовий склад бойових груп по команді командира відділення, використовуючи підтримку вогнем з озброєння бойових машин, рішучою атакою знищує противника.

Атака відділення у пішому порядку.

Бойовий порядок механізованого відділення, який наступає в пішому порядку складається із бойової лінії з інтервалом між солдатами 6 – 8 м (8 - 12 кроків) і бойової машини піхоти (бронетранспортера). Для зручності ведення вогню та кращого використання місцевості солдати в бойовій лінії можуть висуватись трохи вперед або в бік ланцюга, не порушуючи загального напрямку фронту наступу ланцюга і не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти (БТР) діє за ланцюгом відділення, на його фланзі або безпосередньо в бойовій лінії.

До початку наступу відділення потаємно займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце). У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а БТР (БТР) – на вогневій позиції поряд з траншеєю або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду «Відділення, в атаку – ВПЕРЕД!», за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно при підтримці вогнем бойової машини піхоти (БТР) атакує противника і продовжує наступ у глибину.

За командою командира відділення «Відділення, до спішування – ГОТУЙСЬ!» механік-водій збільшує швидкість руху бойової машини і наздоганяє танк; у цей час солдат дістає зброю з бійниці, ставить її на запобіжник і готується до спішування. За командою командира відділення «До машини!» механік-водій уповільнює хід або, якщо є укриття, робить коротку зупинку. Солдат зістрибує з машини і за командою командира відділення «Відділення, за мною – ДО БОЮ!» займає своє місце в бойовій лінії, відкриває вогонь на ходу, бігом або прискореним кроком у складі відділення наступає у вказаному напрямку. Атака має бути стрімкою – у цьому запорука успіху.

Через мінне поле відділення пересувається за командою командира: «Відділення, за мною в колону по одному (по два)в прохід крізь мінне поле – БІГОМ РУШ!». Кулеметник першим іде у прохід і прикриває вогнем рух відділення, решта солдатів шикується в колону і стрімким кидком услід за танком, який прокладає прохід (або по прокладеному заздалегідь проходу), ведучи вогонь праворуч-ліво-

руч, під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінні поле. Подолавши мінні поле, солдат за командою командира «Відділення, до бою – ВПЕРЕД!» знову займає своє місце в бойовій лінії і ведучи вогонь по противнику на ходу, стрімко просувається до об’єкта атаки. Наблизившись до траншеї противника на 30 – 40 м, солдат за командою командира відділення «Гранатою – ВОГОНЬ!» кидає гранату в траншею і стрімким ривком, пригнувшись, із криком «УРА!», рішуче вривається на передній край, знищує противника вогнем в упор і продовжує атаку за вказаним напрямком.

4 учбове питання – 5 хв.: «Особливості дій військовослужбовців у складі бойових відділення при наступі у глибині».

Особливості дій військовослужбовців у складі бойових відділення при наступі у глибині. Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед, по мірі послаблення опору противника за командою (сигналом) командиру взводу проводить посадку в БМП (БТР, десантом на танки) і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або в тил противника і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командами командира взводу.

На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення, враховуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню противника. Він зобов’язаний стежити за тим, щоб підлеглі швидко пересувалися вперед, уміло використовували місцевість та витримували вказаний напрям.

Вогонь у відділенні ведеться на ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення, особисто тому, що діє без БМП (БТР), зобов’язаний встановити такий порядок просування та ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник та частина стрільців ведуть вогонь, а решта відділення просувається вперед, потім солдати, які висунулися, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тим, що залишилися позаду.

Якщо відділення потрапило під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить із-під обстрілу стрімким кидком вперед.

Одержавши завдання завершити розгром противника, який залишився в траншеї, два-три солдати відділення, просуваючись по її дну, вогнем впритул, багнетами та гранатами знищують тих, що обороняються. Решта складу відділення рухається по обидва боки траншеї і не випускають з очей солдатів, які просуваються по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби і противника, що намагається залишити траншею. Вогневі засоби, розташовані в оборонних спорудах, закидаються гранатами.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, невідступно переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир відділення, діючи в бойовій лінії відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, які подає, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він указує бойовій машині піхоти (БТР) і танку цілі, які перешкоджають просуванню відділення.

ІІІ. Заключна частина (5 хв.)
1.	Підведення підсумків заняття (5 хв.)	Нагадую тему заняття та учбові питання. Визначаю кращих та гірших ліцеїстів під час проведення заняття. Ставлю завдання на самостійну підготовку.	Уважно слухають та записують завдання на самостійну підготовку.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Н авчальна програма «ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ» для навчальних закладів системи загальної середньої освіти (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ). Затверджена Міністерством освіти і науки України» (Наказ МОН України від 23.10.2017 № 1407).

2. Статути Збройних Сил України. Київ, 1999.

3. Бойовий статут Сухопутних військ, частина 3 (взвод, відділення, танк);

4. Підручник “Тактика” (взвод, відділення, танк), книга 1;

5. Підручник “Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск”.

Інтернет ресурс:

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF;

2. https://buklib.net/books/37551/.