Всесвітня історія. Історія України. Інтегрований курс.
6 клас.
Тема. РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА У ІІ — І СТ. ДО Н. Е. ПУНІЧНІ ВІЙНИ,
Познайомити учнів з причинами й приводом для початку Пунічних воєн, перебігом І Пунічної війни, походом Ганнібала до Італії, битвою під Каннами, остаточною перемогою римлян і зруйнуванням Карфагену.
Продовжити роботу з формування понять «рабовласницька держава», «загарбницькі війни».
Продовжити роботу з формування вмінь і навичок:
самостійно будувати відповідь на основі кількох джерел знань;
використовувати історичні документи як джерело знань;
описувати, порівнювати природні умови, суспільний устрій;
правильно співвідносити час і подію, установлювати тривалість подій, правильно показувати на карті історичні об’єкти.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: карта, атласи, план-схема битви під Каннами, презентація до теми, роздавальний матеріал,
Основні дати:
264–241 рр. до н. е. — І Пунічна війна;
218–201 рр. до н. е. — ІІ Пунічна війна;
149–146 рр. до н. е. — ІІІ Пунічна війна;
216 р. до н. е. — битва під Каннами.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент Слайд 1.
II. Актуалізація опорних знань
Гра «Так» - «Ні»
Римська держава виникла на Піренейському півострові. (Ні. Апеннінському»
З усіх боків півострів омивають води Середземного моря. (Так.)
Внутрішнє море з остовами Корсика та Сардинія називається Адріатичним. (Ні. Тірренським.)
Місто Сіракузи розташоване на о. Сардинія. (Ні. Сицилія.)
З півночі Рим від Європи відділяють високі гори Альпи. (Так.)
Рік заснування міста Рим – 776 р. до н.е. (Ні. 753р. до н.е..)
Перші римляни оселилися на правому березі річки Тибр на двох горбах. (Ні. На лівому березі і на семи горбах.)
Базарна площа у Римі називається Форум. (Так.)
Корінні жителі Рима – плебеї, переселенці – патриції. (Ні. Навпаки.)
Рада старійшин у Римі мала назву ареопаг. (Ні. Сенат.)
Права плебеїв у сенаті захищав диктатор. (Ні. Народний трибун.)
Війни Риму за підкорення Італії тривали 20 років і проходили під гаслом, яке є дуже відомим - «Захистімо братів наших менших!» (Ні. 200 років. Під гаслом «Поділяй і владарюй!»)
Завдання групам:
Завдання для першої групи.
Порівняйте суспільно-політичний устрій Афін і Риму епохи республіки. Поясніть значення історичних термінів.
-
Афінська держава
Рим епохи республіки
Народні збори
Народні збори
Ареопаг (рада старійшин)
Сенат (рада старійшин)
Буле («рада 400»)
-
-
Консули (2)
Стратег
Диктатор
Аристократи
Патриції
Демос
Плебеї
Аристократія
Нобілітет
Магістрати
Магістрати
Громадяни
Громадяни
-
Народні трибуни
Демократія («влада народу»)
Республіка (суспільна «справа»)
Цивілізація - рівень розвитку суспільства на час створення держави.
Держава - суспільство, якому притаманна наявність органів влади та законів.
Імперія - держава, створена шляхом завоювань.
Політика - вміння керувати державою.
Монархія - держава, в якій влада належить одній людині. (Обмежена й необмежена).
Олігархія - влада декількох.
Pеспублiкa — фоpмa деpжaвного пpaвлiння, що здiйснюється вибоpними оpгaнaми влaди.
. Завдання для другої групи.
Порівняйте становище рабів в Афінах і Римі в V - І V ст. до н.е. (період класичного рабства). Які події пов’язані з вказаними датами.
Афіни Рим
Належали своїм власникам. Не мали жодних прав (не були громадянами). Праця використовувалася в сільському господарстві, ремеслі, будівництві
1/3 всього населення Афін. «Робоча худоба», живе «знаряддя праці». Невелике число; Жили у сім’ї свого господаря як член родини Могли стати гладіаторами
594 р. до н.е. – скасування Солоном боргового рабства в Афінах.
З13 р. до н.е. – заборона боргового рабства в Римі як результат боротьби плебеїв та патриціїв.
Завдання для третьої групи.
Заповніть логічну схему «Боротьба плебеїв та патриціїв у Римі»
ПАТРИЦІЇ ПЛЕБЕЇ
V – ІІІ ст. до н.е. - боротьба
Причини Плебеї: Не мали землі. Не обіймали державних посад. Не мали права брати шлюб із патриціями. Боргове рабство.
Основні засоби боротьби плебеїв: Відмовилися служити у війську. Організували сецесії (залишили Рим)
Результати боротьби (Перемога) 494 р. до н.е. – плебеї отримали право обирати народного трибуна (вето). 451 р. до н.е. – сенат прийняв писані закони («Закони ХІІ таблиць»). 445 р. до н.е. – офіційно дозволили шлюби між патриціями та плебеями. 313 р. до н.е. - скасовано боргове рабство.
Завершення формування республіки
Завдання для четвертої групи.
Заповніть схему «Населення Італії».
Поясніть вислів «Горе переможеним». З якими подіями він пов'язаний?
( 390 р. до н. є. на Рим напали галли, які оволоділи всім містом за винятком фортеці на Капітолії. Зрештою, домовилися, що римляни виплатять 1000 фунтів золота, а галли покинуть їх володіння. Проте, коли стали зважувати встановлену суму, галльський вождь кинув на терези свій важкий меч. На докори римлян, що він вчиняє незаконно, вождь відповів: «Горе переможеним!». Галлів прогнали, а римляни надалі завоювали Центральну та Північну Італію.)
Поясніть вислів «Піррова перемога». З якими подіями він пов'язаний?
(На початку ІІІ ст.. Рим підкорив майже всю Італію, крім Південної, де сильна грецька колонія Тарент запросила на допомогу талановитого полководця з Греції Пірра. У двох великих битвах (біля Гараклеї та при Аускулі) він розгромив римлян, але зазнав великих втрат. «Ще одна така перемога, - сказав Пірр, - і мені не буде з чим повертатися назад у Грецію». Вислів «Пірова перемога став крилатим і означає , що перемога далася дорогою ціною. )
У якому році Римська держава підкорила всю Італію? (265 р. до н.е.)
Презентація: двоє учнів презентують результати наукового дослідження «Римська армія»
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і основних цілей уроку.
Вчитель. Чи погоджуєтеся ви з твердженням: «Після остаточного підкорення Італії Рим став господарем в Середземному морі»? Відповідь свою аргументуйте, застосувавши метод «Прес».
(Учні відповідають)
Слайди 2 - 3.
Вчитель. Боротьба Рима і Карфагена за панування в Середземному морі тривала 118 років і вилилася у три війни, які в історії мають назву Пунічні. (Пунами римляни називали жителів Карфагена).
Робота з «лінією часу». Слайд 4.
264–241 рр. до н. е. — І Пунічна війна;
218–201 рр. до н. е. — ІІ Пунічна війна;
149–146 рр. до н. е. — ІІІ Пунічна війна;
216 р. до н. е. — битва під Каннами.
Визначення завдань уроку.
1. Причини та привід до початку Пунічної війни.
2. Поразка Карфагену в І Пунічній війні та втрата Сицилії.
3. ІІ Пунічна війна. Талант полководця Ганнібала.
4. ІІІ Пунічна війна й зруйнування Карфагена.
І V . Засвоєння нових знань.
У ч и т е л ь. Більше сотні років, втрачаючи близьких, страждаючи від болю та страху, римляни боролися з Карфагеном.
«Ніколи ще не воювали між собою більш могутні держави й народи... , писав римський історик. Т і т Л і в і й (59 р. до н. е. — 17 р. н. е.) - автор «Історії Риму від заснування міста».
Чому саме Рим переміг у тривалих Пунічних війнах і перетворився на найбільшу середземноморську державу? Сьогодні ми постараємося знайти відповідь на це питання.
1 . Перша Пунічна війна.
Слайд 5.
Вчитель. Відносини між Римом і Карфагеном довгий час були приязні. Вже близько 400 р. до н. е. обидві держави уклали політично-торговельний договір, а в 306 р. до н. е., вони порозумілися щодо сфери впливів, причому Карфаген обіцяв не втручатися у справи Італії, а Рим зобов'язався дотримуватися того самого стосовно Сицилії.
Але коли вже вся Італія опинилася в руках Риму, політика щодо Карфагена мусила змінитися. Народні збори виступили з вимогою поширити впливи Римської держави на морі і для їх забезпечення здобути сусідню Сицилію. Рим не міг погодитися з тим, щоб під його боком, на близькому острові, залишалася торгова база карфагенян.
Римський історик Флор писав: «Коли римляни захопили всю Італію й дійшли до сицилійської протоки, то затрималися там, подібні до полум'я, що, лютуючи, нищить усі ліси, аж поки не затримає його зустрічна ріка. Римляни бачили у найближчому сусідстві [Сицилії] найбагатшу, але відокремлену й відрізану від Італії здобич. їх огорнула така жадоба здобути цю країну, що вони вирішили землі, яких не можна було прилучити до Італії, приєднати збройною силою».
Прагнення оволодіти Сицилією стало причиною до Першої Пунічної війни.
У 288р. до н.е. сицілійське місто Мессана захопили мамертинці («синами Марса»), яке до цього належало Сіракузам.
У 264 р. правитель Сіракуз - Гієрон II, бажаючи повернути місто, почав військові дії проти мамертинців. Ті в свою чергу звернулися за допомогою одночасно до Риму і Карфагена. Карфагенці першими зайняли Мессану, згодом в Сицилію прибули римляни, у яких з’явилася нагода задовільнити свої амбіції. Між римськими і карфагенськими військами відбулося зіткнення.
Боротьба за Мессану стала приводом до Першої Пунічної війни.
Перша Пунічна війна тривала 23 роки, військові дії відбувалися як на суші так на морі. Безстрашний Гамількар Барка (Блискавка), батько Ганнібала – керівник карфагенського війська, викликав повагу навіть римлян. Потужною силою був карфагенський флот. Фільм (фрагмент 1-й)
Головною подією на морі стала перемога римлян біля Егатських островів у 242 р. до н.е.
Консул Гай Лутацій, який керував римським флотом з гордістю звітував перед сенатом: «Ми, римляни, які до цієї війни воювали лише на суходолі, розбили флот мореплавців». Слайд 5.
2. ІІ Пунічна війна (218–201 рр. до н. е.)
В ході вивчення історії ІІ Пунічної війни учні самостійно заповняють таблицю:
ІІ Пунічна війна | |
Причина війни | Прагнення Карфагена знищити Рим і повернути панівне становище в Середземному морі |
Привід до війни
| Захоплення Ганнібалом іспанського міста Сагунта |
Тривалість війни | 218-201 р р. до н. е. |
Основні події |
|
Результати війни |
|
Фільм (фрагмент 2-й)
Учитель.
Чи можна стверджувати, що ІІ Пунічна війна була неминучою?
Свою відповідь обґрунтуйте.
Слайд 6.
Учні визначають причини війни.
Учитель. Що стало приводом до війни і яким був її початок запитаємо в дослідника Пунічних війн.
Учень. Карфаген бажав реваншу. Ці прагнення посилились, коли командувачем їх армії став Ганнібал . З дитинства він ненавидів Рим і поклявся батькові, що ніколи не буде другом римлян. І дійсно, жоден ворожий полководець не зробив
Риму стільки шкоди, скільки Ганнібал.
У 219 р. до н. є. Ганнібал захопив іспанське місто Сагунт, яке було союзником Риму. Це стало приводом до початку Другої Пунічної війни .
Римляни думали воювати в Іспанії близько Нового Карфагену, але Ганнібал поламав їх плани і вторгся в Італію, здійснивши небачений досить перехід через Альпи (показує на карті). Багато воїнів обморозилось, багато загинуло, але його військо поповнили місцеві племена галів. Ганнібал розбив римлян тричі, але не став штурмувати добре укріплений Рим. Поява Ганнібала біля воріт Рима викликала паніку серед римлян. Так з’явився крилатий вислів «Ганнібал біля воріт», що означає наближення небезпеки.
Одним з найблискучіших зразків військового мистецтва у всій світовій історії стала перемога Ганнібала біля міста Канни 2 серпня 216 р. до н. е.
Фільм (фрагмент 3-ій)
Учитель.
Римляни вирішили підірвати сили Ганнібала і використали стратегію партизанської війни. Самі ж в цей збирали велику армію для нової битви. Сципіон, який став на чолі римського війська, переконав сенат, що лише перенесення воєнних дій на терени Африки змусить Ганнібала залишити Італію. У 204 р. до н. е. римська армія висадилася на землі Карфагена й одразу ж Карфаген відкликав Ганнібала з Італії. Слайд 7-8.
У 202 р. до н. е. в Африці, біля міста Зама, сталася вирішальна битва римлян З з армією карфагенян. Незважаючи на майстерність і талант Ганнібала, Сципіон розбив його, за що отримав прізвище Африканський. Уперше й востаннє Ганнібал зазнав поразки. Сили Карфагена були вичерпані шістнадцятирічною війною.
У 201 р. до н. є. між ворогами було укладено мир.
«Горе переможеним»! Під час укладання миру римляни виявили себе як грабіжники, загарбники. За угодою, Карфаген мав знищити весь свій флот. Матроси-карфагеняни вивели на рейд 500 кораблів і підпалили. Тепер Карфаген мав сплатити контрибуцію в 10 000 талантів (270 тонн) срібла протягом 50 років. Йому заборонялося без дозволу римського сенату вести будь-яку війну.
Унаслідок перемоги в Другій Пунічній війні Рим здобув нові заморські території — Іспанію, Північну Італію. Відтепер він став повним господарем на Західному Середземномор'ї, не маючи тут жодного суперника. Слайд 9.
3. ІІІ Пунічна війна
У другій половині II ст. до н. е. після перемоги над Карфагеном та проникнення в країни Сходу, захоплення Македонії і Греції Рим перетворився на найбільшу середземноморську державу, в гегемона не лише Західного, але і Східного Середземномор'я. Проте Рим не міг вважати себе за неподільного володаря середземноморського басейну, поки не було остаточно знищено старого, переможеного, але потенційно все ще грізного суперника — Карфаген.
Тоді як сили і увага римлян були приковані на схід, переможеному Карфагену удалося облямуватися і укріпити свій економічний стан. Вимушені відмовитися від військових захоплень і активної зовнішньої політики, карфагенські купці вкладають тепер свої гроші в сільське господарство в Африці. У Карфагені починає процвітати жвава торгівля з місцевими племенами, широко розвиваються рільничі плантації, в містах росте число майстерень і торгівельних підприємств.
Це відродження економічної потужності Карфагена викликало сильне незадоволення в Римі. Впливовий римський політик Марк Горацій Катон завершував кожен свій виступ у сенаті завершував словами: «Карфаген треба зруйнувати!» Слайд 10.
Рим хотів війни, прагнув помсти, тому значить, для нової війни швидко знайшовся. Конфлікт виник через нумідійського царя Масиніссу, який за свої послуги ще у війні проти Ганнібала дістав від Рима широкі права у відносинах з Карфагеном. Це був талановитий володар, що захоплено працював над розбудовою своєї держави, — привчив своїх кочовиків до осілого життя, будував міста. Але неродючі степово-пустельні простори, над якими Масинісса мав владу, не вдовольняли його, й він намагався добути собі кращі терени відібравши у карфагенців. Розширюючи свої володіння, він оточив довкола Карфаген. Карфагенський сенат постійно висилав скарги на Масиніссу до Рима, але без успіху: римляни підтримували свого союзника.
Масинісса, відчуваючи підтримку римлян, тримався украй агресивно і намагався приєднати до своїх володінь частину території Карфагена . Врешті у Карфагені до влади прийшла воєнна партія, що вважала, що тільки силою можна вирішити дану проблему.. У 151 до н. е. сталося збройне зіткнення. Карфагенські полководці, без дозволу свого сенату несподівано з 50 000 військом рушили на Масиніссу. Але нумідійський цар виявився незвичайно спритним вождем і, хоч був неготовий, у вирішальній зустрічі розгромив усю карфагенську армію. Він мав тепер відкритий шлях на Карфаген. Але, як добрий політик, затримався перед воротами і послав скаргу до Риму, що карфагеняни порушили мир. Карфагенський сенат старався загладити справу, покарав смертю своїх генералів і вислав до Рима мирне посольство із заявою, що Карфаген піддається на його ласку. Незважаючи на те, що карфагеняни вже зазнали поразки і підтверджували покору Римові, римський сенат розцінив їхні дії як порушення умов договору 201 до н. е. і оголосив війну.
Римські легіони висадилися у Африці під Утикою, й консули зажадали, щоб Карфаген видав усю зброю. Карфагенці необережно погодилися на це й переслали до римського табору 2000 воєнних машин і 200 тисяч штук всякої зброї. Тоді римські представники проголосили Карфагену постанову свого сенату, щоб усе населення залишило місто й перенеслося на 15 км у глибину суходолу, бо місто римляни вирішили знищити. Тим самим було б покладено край господарському процвітанню Карфагена, заснованому на морській торгівлі.
Цей жорстокий наказ зробив страшне враження на карфагенських послів.
Аппіан писав: «З криком підняли вони руки до неба й закликали богів на свідків, що їх римляни обманули; потім почали кидати на римлян тяжкі зневаги, чи шукаючи смерті, чи були вже позбавлені розуму, чи тому, що хотіли присилувати римлян, щоб їх зневажили. На землю кидалися і били об неї руками й головами, дерли на собі одежу і, як божевільні, ранили свої тіла...»
Звістка про постанову римлян викликала в Карфагені повстання. Рада старших вирішила боронити місто до кінця. Полководцем обрали генерала Газдрубала, якого давніше засудили на смерть за виступи проти Риму. Щоб збільшити число війська, проголосили свободу всім невільникам. Спокійне торгове місто перемінилося на воєнний табір.
«Священні гаї, всі святині й інші просторі міста замінили на робітні; чоловіки й жінки працювали в них днями й ночами, відпочиваючи й обідаючи групами в означенім порядку. Денно вироблювали по 100 щитів, 300 мечів, 1000 стріл до катапульт, 500 списів, а катапульт стільки, скільки могли. Щоб можна було катапульти натягати, жінки обтинали собі волосся, бо іншого матеріалу не було». (Аппіан)
Спочатку війна йшла для римлян невдало. Облога Карфагена затягнулася більш ніж на два роки. Газдрубал добре організував оборону, забезпечив місту добре постачання, приєднав допомогу інших фінікійських міст, навіть зумів добути собі прихильність частини нумідійців. Римські консули з різних сторін пробували здобути Карфаген, але не могли нічого досягти. Слайд 11.
У 147 р. до н. е. командування над армією, що облягала Карфаген, прийняв Сципіон Еміліан - прийомний онук Сципіона Африканського, переможця Ганнібала у Другій Пунічній війні. Він укріпив дисципліну в армії, склав новий план облоги, оточив місто довкола валами, зачинив доступ до порта і крок за кроком посувався вперед. У Карфагені не стало засобів поживи, почалися голод і епідемічні хвороби. Становище оборонців ставало все безнадійнішим, так що Газдрубал пробував уже переговорювати з римлянами, але Сципіон виявив тверду непоступливість. Весною 146 р. до н. е. Сципіон приступив до загального штурму.
Римляни прорвалися в місто, почалися вуличні бої, які продовжувалися цілий тиждень, поки не було узято центральну фортецю міста, Бірсу. Йшла завзята боротьба за кожну вулицю, за кожний дім. Римляни підпалили місто в трьох місцях. Слайд 12.
«Це було страшне видовище. Коли вогонь поширювався і все нищив, легіонери старалися валити доми не поодиноко, а цілими групами. Постав великий гамір, бо з каміннями спадали цілі маси трупів. Деякі люди були ще живі, особливо старики, діти й жінки, що ховалися в закутипах домів. Вояки, вкриті ранами й напівспалені, видавали нелюдські звуки. Інших, що падали з висоти, розбивало і привалювало камінням і балками, що з ними летіли. Легіонери відсували звалища і відкривали собі шлях сокирами й гаками, а до ям кидали разом трупи й живих, тягнули їх і розривали залізним знаряддям. Одні падали головами вділ, так що їхні тіла ще довго рухалися, іншим копита кіннотників ломили лиця і черепи...» (Аппіан).
Газдрубал із старшиною в останню хвилину вийшов із замку з оливним гіллям — ознакою миру, вийшов назустріч Сципіонові й упав до ніг переможця. Його жінка виказала більшу силу духа, бо вбила своїх дітей і разом із ними кинулася у вогонь.
35 тисяч жителів міста були перетворені на рабів.
Сенатська комісія, що прибула в завойоване місто, винесла ухвалу про повне його знищення. Карфаген був підпалений та горів 16 днів. Руїни міста з наказу сенату зрівняли із землею і присвятили підземним богам — мала тут навіки залишитися пустеля. На території зруйнованого міста плугом була проведена борозна на знак того, що це місце прокляте навічно. Володіння Карфагена були включені до складу римської провінції Африка.
Сципіон Еміліан, так само, як і його дід, дістав почесне ймення «Африканського».
Рим перетворився на наймогутнішу державу Середземномор/я, а саме море римляни стали називати «внутрішнім» або «нашим». Слайд 13.
Питання:
• Як римлянам вдалося розбити такого талановитого полководця?
• Чому стільки років, втрачаючи близьких, страждаючи від болю та страху, вони боролися з Карфагеном?
• Чому саме Рим переміг у тривалих Пунічних війнах і перетворився на найбільшу морську середземноморську державу?
VІ. Домашнє завдання Слайд 14.
1. Опрацювати відповідний матеріал за підручником (§ 44)
2. Скласти таблицю «Пунічні війни»
3. Виконати завдання в контурних картах (с. 12-13)