11 клас
Урок №48
Кути напрямів і зв’язок між ними.
Визначення кутів напрямів на топографічній карті.
Мета уроку: закріпити знання про топографічні карти; сформувати уявлення про кути напрямів і зв’язок між ними; з’ясувати правила визначення кутів на топографічній карті; розвивати вміння користуватися джерелами географічної інформації.
Обладнання: підручник, атлас, топографічні карти.
Тип уроку: комбінований.
Ключові поняття: географічна карта, масштаб, географічні координати, кути напрямів, азимут.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Географічний аукціон
Розкажіть про послідовність визначення прямокутних координат точок за топографічною картою.
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Орієнтування на місцевості — це визначення свого положення відносно сторін горизонту й окремих предметів, розташованих на місцевості.
Уміння орієнтуватися дає можливість знайти дорогу в незнайомій місцевості. Відомі випадки, коли це вміння рятувало життя людей.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
На допомогу вчителю
Азимут — це кут між напрямком із даної точки на північ і напрямком на предмет, розташований на місцевості. Величина азимута виражається в градусах і відраховується праворуч від напрямку на північ за годинниковою стрілкою.
Азимут визначають за допомогою компаса або транспортира в такій послідовності: а) використовуючи компас, орієнтуємо карту. Для цього повертаємо її так, щоб напрямок на північ на плані збігся із цим самим напрямком на місцевості; б) установлюємо компас у тій точці плану, звідки необхідно визначити азимут на предмет, який нас цікавить; в) орієнтуємо компас за сторонами горизонту; г) визначаємо азимут за шкалою компаса так само, як і при його визначенні на місцевості (повертаємо кільце доти, поки уявна лінія не з’єднає проріз, мушку й зображення предмета, який нас цікавить на плані), при цьому важливо не зміщати компас і план. На останньому етапі замість компаса можна використати транспортир. Його встановлюють так, щоб середина опинилася в точці, від якої ви визначаєте азимут, а позначка 0 збіглася з напрямком на північ. За шкалою транспортира визначаємо кут між напрямком на північ і зображення предмета на плані, тобто азимут.
Варто пам’ятати, що азимут, визначений за допомогою компаса на місцевості й за допомогою компаса або транспортира на карті, зазвичай не збігається. Це пояснюється тим, що магнітний північний полюс Землі переміщується й не збігається з географічним полюсом. Зараз він перебуває на території одного з островів Канадського архіпелагу (координати 77°36′ пд. ш. й 102°48′ сх. д.).
Стрілка компаса вказує саме на магнітний полюс, тому азимути будуть різними. Кут між північним напрямком магнітного меридіана й напрямком на предмет називають азимутом магнітним (Ам), а кут між географічним меридіаном і напрямком на предмет — азимутом географічним або дійсним (Ад).
Кут між магнітним і географічним (дійсним) меридіанами називається магнітним схиленням (х). Його величина зазначена на полях карти. Схилення вважається східним, якщо північний напрямок магнітного меридіана відхиляється на схід від північного напрямку дійсного меридіана, а західним — якщо відхиляється на захід. Знаючи величину схилення, можна перейти від магнітного азимута до географічного (дійсного) і навпаки.
IV. ПОЕТАПНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Завдання
Визначте магнітний і дійсний азимути за топографічною картою.
V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (ПРОДОВЖЕННЯ)
На допомогу вчителю
Щоб рухатися по незнайомій місцевості, необхідно вміти дотримуватися необхідного напрямку. Для цього на карту наносять маршрут руху, вибираючи добре виражені на місцевості точки — орієнтири, які розташовуються в точках поворотів. Потім транспортиром вимірюють дирекційні кути (кути між північним напрямком кілометрової сітки в системі прямокутних координат і напрямком на задану точку).
Вимір дирекційних кутів транспортиром
Знаючи дирекційний кут, за допомогою поправок напрямку визначають магнітні азимути. При подальшому пересуванні потрібно наносити на карту своє місце розташування, відкладаючи згідно з масштабом пройдену відстань (вона визначається за витраченим часом і швидкістю руху). Найзручніше орієнтувати карту в напрямку доріг. При пересуванні без доріг користуються орієнтирами, які лежать у напрямку накресленого шляху. Для цього відзначають найважливіші нерівності земної поверхні й помітні орієнтири. Потім переходять від одного орієнтира до іншого. При цьому особливе значення має вміння знаходити своє місце розташування за формами рельєфу, зображеними на карті.
Для обчислення магнітного азимута (Ам) треба величину поправки напрямку (П) при східному відхиленні магнітної стрілки відняти від величини дирекційного кута (a), а при західному — додати до величини дирекційного кута: Ам = a ± П.
Співвідношення між магнітним і дійсним азимутами та дирекційним кутом
VI. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Учні узагальнюють знання з вимірювання дирекційних кутів.
VII. ПІДСУМКИ УРОКУ
Учитель звертає увагу на основні положення розглянутого матеріалу.
VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати §32.
Підготуватись до практичної роботи.