11 клас
Урок №27
РІЧКИ. ВОДНИЙ РЕЖИМ І СТІК.
ПОВЕНІ ТА ЗБИТКИ ВІД НИХ.
Мета уроку: актуалізувати знання про річки, їх водний режим і стік; сформувати уявлення про русло та пов’язані з ним процеси; розвивати вміння характеризувати причини повеней та наслідки від цих природних стихій.
Обладнання: підручник, атлас, довідники, схема «Будова річкової долини», схема «Вплив на річки».
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Ключові поняття: русло, річкова долина, заплава, алювіальна рівнина, водний режим, стік, повені.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ.
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Рік у рік неухильно зростають потреби людей у прісній воді. Найбільший практичний інтерес для них становлять поверхневі води суходолу, на які припадає лише 0,02—0,04 % усієї гідросфери. З огляду на те, що частина цих вод зосереджена у важкодоступних районах і мало використовується, стає зрозуміло, що ресурси прісної води, придатної для господарського й побутового використання, обмежені. Основну їх частину становлять річки — природні водні потоки, що течуть у заглибленні, який створений їхнім рухом.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Бліцопитування
1. Чим гірська річка відрізняється від рівнинної?
2. Якими водами живляться річки? Який тип живлення характерний для більшості річок України?
3. Що таке режим річки? Від чого він залежить?
4. Які частини річкової долини ви знаєте?
5. Як утворюється алювіальна рівнина?
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
На допомогу вчителю
Для утворення річки необхідне поєднання кліматичних і геоморфологічних умов. Так, клімат визначає густоту річкової мережі й характер живлення річок. Для виникнення водного потоку в середніх широтах кількість опадів повинна бути не менше ніж 250 мм, у субтропіках — 500, у тропіках — до 1000 мм. Для формування русла річки потрібно, щоб її водозбір мав такий ухил, за якого швидкість водотоку була б достатньою для розмиву гірських порід і перенесення твердого матеріалу. У структурному відношенні русло річки складається з перекатів і плес. Утворюючи взаємозалежну систему, вони повільно переміщуються вгору по річці. (Учитель демонструє схему «Будова річкової долини».)
Русло річки розташоване в більш широкому витягнутому зниженні земної поверхні, яке називається річковою долиною. Вона тягнеться від джерела до гирла і є результатом діяльності водного потоку. З урахуванням віку та історії розвитку річкові долини поділяються на сучасні, давні, прадолини, викопні долини. Під сучасними долинами розуміється заплава, облямована корінним схилом, що підмиваються річкою, і однією-двома нижніми надзаплавними терасами (відносно горизонтальні площини, що розташовуються на різній висоті над сучасним дном долини).
Залежно від того, які джерела живлення переважають, річки можуть мати різний режим — регулярна зміна рівня й витрати води. Як і живлення, він визначається кліматом території, на якій розташований її басейн. Так, рівень і витрата води річок помірних широт улітку знижуються. На цей час припадає меженний період — час низької води, що обумовлено жаркою або морозною погодою, коли поверхневий стік у річку невеликий або взагалі відсутній.
Водний стік — це стікання в моря й зниження рельєфу дощових, талих і підземних вод, що відбувається як по земній поверхні (поверхневий стік), так і в товщі земної кори (підземний стік). Стік — складова частина кругообігу води в географічній оболонці. Розрізняють стоки русловий і схиловий (поза руслом). Чим більше випадає опадів, менше випаровування і більш порізаний рельєф, тим більшим є показник водного стоку.
Водний стік є важливим елементом формування рельєфу. Стікаючи з узвиш, вода підхоплює дрібні тверді частки й несе їх у знижені ділянки земної поверхні, де вони накопичуються. Так, річки можуть руйнувати (ерозія); транспортувати, перекочуючи по дну й переносячи у зваженому вигляді (твердий стік); відкладати (акумуляція) значні маси твердої речовини. Ці процеси відбуваються сотні тисяч років і сприяють формуванню таких форм рельєфу, як алювіальні рівнини. Зазвичай вони виникають при блуканні річок в областях тектонічних опускань.
Алювіальні рівнини складені річковими відкладеннями, потужність яких досягає кількох десятків і навіть сотень метрів (Індо-Гангська рівнина, западина Конго).
(Учитель демонструє схему.)
IV. ПОЕТАПНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Завдання
Охарактеризуйте будову річкової долини. Порівняйте рівнинні й гірські річки помірних широт, заповнивши таблицю за зразком.
Річки рівнинної території | Річки гірських районів |
Повільна течія | |
Профіль вироблення (вертикальний розріз русла від джерела до гирла) без порогів і великих перекатів | |
Долини широкі й плоскі з терасами, врізані неглибоко | |
Складний режим із весняними повенями | |
Зимова і літня межень | |
Величина падіння й схилу невеликі | |
Значні витрати води на підживлення підземних вод (інфільтрація) | |
Використання гідроенергетичних ресурсів економічно малоефективне через мале падіння й затоплення великих площ при будівництві греблі | |
V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (ПРОДОВЖЕННЯ)
На допомогу вчителю
Під повенями зазвичай розуміють непередбачені затоплення великих територій, які завдають значних збитків. Вони пов’язані з нерегулярними коливаннями рівня води в морях, річках, озерах й інших водоймах. Їх прояви різноманітні, причини, які їх породжують, численні. Серед найпоширеніших — весняне танення снігів, рясні літні зливи, осінні льодоходи, зимові затори льоду, прориви гребель, валів і дамб.
Річкові повені завдають як прямих збитків (вони спричиняють руйнування господарських об’єктів, загибель посівів, лісів і вимушену евакуацію населення із зони затоплень), так і непрямих (тривале затоплення призводить до заболочування місцевості, що може ускладнити її господарське освоєння).
Тривалість повені становить від кількох годин до кількох тижнів. Це залежить від джерела живлення річки, характеристики її стоку, пропускної здатності річкових русел і долин, характеру перешкод, що стримують відступ води, наявності штучних споруд (водоймищ, дамб і каналізуючих систем).
Повідомлення учнів
Приклад доповіді
Велика Хуанхе має найбільш непостійний і примхливий характер серед великих водних потоків світу. Відповідно до літописів, протягом 2500 років вона 26 разів змінювала своє русло, причому сім разів це були великі переміщення. Їхні сліди можна знайти як по всій навколишній рівнині, так і в історії давньої країни. Протягом тисяч років китайські історики відзначали, що річка текла то на північ від Шаньдунських гір, то на південь від них, і завжди по різних руслах. У ХХІІІ ст. до нашої ери її водний потік зненацька повернув на північ — північний схід і почав впадати в море на схід від Пекіна.
Повінь зазвичай наставала в липні—жовтні під час сезону мусонних дощів, максимальні витрати води в річці часом перевищували меженні (мінімальні) у 200 разів. У такі часи Хуанхе називали «горем Китаю».
За останні два століття значні розливи річки були в 1851, 1887, 1889 і 1933 рр. У 1851 р. після чергового розливу Хуанхе повернула на північ і понесла свої води по сучасному руслу. Це спричинило руйнування численних сіл, загибель свійської худоби, затоплення полів, садів, джерел чистої питної води. Як наслідок серед населення почалися хвороби й голод.
Під час повені 1933 р. на обох берегах Хуанхе прорвало дамби, і під водою опинилося понад 3000 населених пунктів, постраждало близько 3,7 млн осіб. До ліквідації проривів у дамбах було залучено сотні тисяч, а подекуди й мільйони людей. Щоб відрегулювати водну систему Хуанхе, після цього прориву довелося за два роки перемістити понад 400 млн м3 землі.
VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
Учитель звертає увагу на основні положення розглянутого матеріалу.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацюйте текст параграфа 18 підручника.