Стихійні лиха загрожують людству із початку цивілізації. Хоча ми зарозуміло вважаємо, що природа – це не храм, а майстерня і люди давно навчилися передбачати виникнення катаклізмів та приборкувати їх, почуватися стовідсотково у безпеці від стихійних лих не може ніхто і ніде. Стихійні сили природи спричиняють колосальні матеріальні збитки та призводять до чисельних людських втрат. І розмір таких втрат залежить не лише від інтенсивності катастроф, а й від рівня обізнаності кожної людини щодо дій при виникненні тієї чи іншої природної небезпеки.
Статистика свідчить, що на Землі кожна стотисячна людина гине від природних катастроф. Справжньою бідою людства стають землетруси, цунамі, повені, масові лісові й торф'яні пожежі, селеві потоки й зсуви, бури, урагани, смерчі, сніжні замети, зледеніння. За даними ООН тільки за останні 20 років стихійні лиха унесли більше 3 млн. людських життів, а майже 1 млрд. жителів нашої планети, потерпали від їх наслідків.
Природні катастрофи відбуваються раптово, спустошують території, знищують житло, майно, комунікації, джерела харчування. А за ними, немов лавина, слідують інші небезпеки: забруднення джерел питної води та продуктів харчування (а значить і можливість голоду), погіршення санітарного стану, що призводить до поширення інфекцій та виникнення епідемій.
Деякі природні катастрофи людство навчилося передбачити, а деяким і успішно протистояти. Однак будь-які протидії стихійним лихам вимагають ґрунтовних знань про природу їх виникнення та умови поширення, щоб обрати вірні заходи щодо власного порятунку та зменшення наслідків природних катаклізмів.
Стихійні лиха надзвичайно різноманітні. Природні катастрофи виникають під земною поверхнею або на ній, у гідросфері чи атмосфері. Тому, перш ніж перейти до детального розгляду стихійних лих, їх необхідно класифікувати. За походженням небезпеки природного характеру розподіляються на:
геологічні (землетруси, виверження вулканів, зсуви, осипи, обвали, просадка або провал земної поверхні в результаті карсту, абразія);
метеорологічні (сильний дощ, мороз, туман, снігопад, сильна жара, ожеледиця, урагани, смерчі, шквали, засуха, заморозки, крупний град);
пожежі у природних екосистемах (лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів, торф’яні пожежі);
інфекційні захворювання людей;
інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин;
масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками.
В даних методичних матеріалах наводяться відомості про типові для нашої країни стихійні лиха та даються поради щодо дій населення при їх виникненні.
Геологічні небезпеки
Землетрус
Н
а планеті за рік відбувається близько 100 тис. землетрусів, майже 100 з них носять катастрофічний характер. Кожна сейсмічна станція реєструє до 3-5 тис. землетрусів за рік, але більша їх частина не спричиняє великих руйнувань.
В Україні найбільш небезпечними у сейсмічному відношенні є Кримський, Карпатський та Південно-Західний регіони. В цілому до 40 відсотків території країни можуть бути охоплені безпосереднім впливом небезпечних сейсмічних подій і до 70 відсотків спільним впливом землетрусів з підтопленням. У зоні ризику від впливу сейсмічних навантажень силою від 7 до 9 балів знаходиться більше 880 населених пунктів з територією понад 45 тисяч квадратних кілометрів і населенням понад 7 мільйонів чоловік.
В Полтавській області можливі відгуки (до 4 балів) сильних землетрусів, що виникають в Карпатах. По 12-бальній шкалі вони класифікуються як слабкі, помірні та безпосередньої загрози життю людей не представляють (доречи, в Україні прийнята 12-ти бальна шкала оцінки сили землетрусу, а в інших країнах - 9-ти бальна шкала Ріхтера).
Але враховуючи те, що перебуваючи на відпочинку у інших країнах, ви можете потрапити у регіони, де відбуваються більш потужні землетруси, все ж варто знати як треба діяти при їх виникненні.
Землетрус – це підземні поштовхи та коливання поверхні землі, що викликаються природними процесами у земній корі. Проекція осередку землетрусу на поверхню землі називається епіцентром. Осередки землетрусу виникають на різній глибині (у більшості – 20-30 км.) від поверхні. При цьому вивільняється велика кількість енергії. Ця енергія розповсюджується у вигляді сейсмічних хвиль, що охоплюють великі території. Так, у 1977 році під час землетрусу в східній частині Карпат (епіцентр знаходився в Румунії), сейсмічні хвилі досягли Львова, Рівного, Києва i навiть Москви.
Виникають землетруси раптово і, хоча тривалість головного поштовху не перевищує декількох секунд, наслідки бувають трагічні. Порушується цілісність грунту, руйнуються будівлі, мережі водо- газо- та електропостачання, гинуть люди.
Поштовхи можуть відбуватися як на суші так і під водою. Коли землетрус відбувається під водою, виникають величезні водні хвилі – цунамі. Такі хвилі, висота яких інколи досягає 60 м (16 поверховий будинок), викликають сильні руйнування на суші. Так, 24 грудня 2004 року хвиля висотою до 10 м змила пляжні курорти та поселення в семи країнах басейну Індійського океану. В результаті цього руйнівного цунамі в країнах Південно-Східної Азії загинуло понад 300 тис. чоловік.
Точно передбачити початок землетрусу поки що неможливо. Прогнози мають орієнтовний характер і виправдовується у 80% випадків.
Передвісниками землетрусів можуть бути ряд непрямих ознак. У період, що передує цьому стихійному лиху, наприклад, змінюються параметри фізико - хімічного складу підземних вод і це реєструється спеціальними приладами геофізичних станцій.
До передвісників можливих землетрусів також відносять наступні ознаки: поява запаху газу в районах, де до цього повітря було чисте і раніше подібне явище не спостерігалося; іскріння близько розташованих електричних проводів, що не торкаються один одного; голубувате світіння внутрішньої поверхні стін будинків; мимовільне загоряння люмінесцентних ламп незадовго до підземних поштовхів. Звертайте увагу на поведінку тварин: перед землетрусом собаки виють, кішки виносять потомство назовні, і навіть миші біжать з будинків. На жаль, зміна поведінки тварин в більшості випадків залишається непоміченою, а правильно тлумачиться лише згодом.
При загрозі землетрусу необхідно діяти швидко але спокійно, впевнено і без паніки.
Перш за все необхідно:
відключити газ, воду, знеструмити помешкання, закрити вікна, балкони;
оповістити сусідів про небезпеку, узяти з собою необхідні речі документи, гроші, воду, продукти і, закривши квартиру на ключ, вийти на вулицю (дітей тримайте за руку або на руках);
вибрати місце далеко від будівель, ліній електропередачі. Перебуваючи там, слухайте інформацію по переносному радіоприймачу;
не повертайтеся додому до оголошення про відсутність загрози землетрусу;
реагуйте негайно на зовнішні ознаки землетрусу: коливання ґрунту або будівлі, деренчання стекол, розгойдування люстр, тонкі тріщини в штукатурці тощо.
При раптовому землетрусі необхідно:
при першому поштовху постаратися негайно покинути будівлю протягом 15-20 секунд по сходах або через вікна першого поверху (ліфтом користуватися не можна у жодному випадку!);
якщо землетрус почався несподівано і ви не встигаєте вийти з квартири, встаньте в дверний отвір або в кутку кімнати у капітальної стіни, подалі від вікон, світильників, шаф, навісних полиць і дзеркал;
бережіться обрушення шматків штукатурки, стекол, цегли, сховайтеся під міцний стіл або ліжко, прикрийте голову руками, не виходьте на балкон;
як тільки стихнуть поштовхи, негайно покиньте будівлю по сходах притискаючись спиною до стіни. Не допускайте своїми діями виникнення паніки;
якщо землетрус застав вас за кермом, необхідно негайно зупинитися (бажано на відкритому місці);
у суспільному транспорті залишайтеся на своїх місцях, попросивши водія відкрити двері; після поштовхів спокійно без тисняви покиньте салон;
суворо дотримуйтеся встановленого громадського порядку, вимагайте цього від інших;
використовуйте телефон тільки у екстрених випадках (щоб покликати на допомогу, передати повідомлення органам цивільної оборони та правопорядку).
Заходи безпеки після землетрусу:
якщо землетрус був невеликої руйнівної сили, перш ніж повернутися до будівлі, переконаєтеся, що вам не загрожує обвал сходів, стін і перекриттів; не підходьте до явно пошкоджених будівель;
в зруйнованому приміщенні, через небезпеку вибуху побутового газу, не можна користуватися відкритим полум'ям (сірниками, свічками, запальничками тощо);
повернувшись в квартиру, не вмикайте електропостачання, газ і водогін, поки їх справність не перевірять комунально-технічні служби;
не пийте воду з пошкоджених (затоплених) колодязів до перевірки її придатності санітарно-епідеміологічною службою;
з'ясуйте в органах місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню;
При сильних руйнуваннях, зберіть своїх рідних, а також людей, які живуть поблизу та попрямуйте в найближчий пункт збору людей, бажано пішки, а не на транспортному засобі.
Під час руху:
уникайте вузьких і захаращених чим-небудь вулиць;
прямуйте до вільних просторів, віддалених від будівель електромереж та інших об'єктів;
уважно стежте за карнизами або стінами, які можуть впасти, тримайтеся подалі від башт, водосховищ;
стежте за небезпечними предметами, які можуть опинитися на землі (дроти під напругою, стекла, зламані дошки тощо);
не підходьте близько до місць пожеж;
не ховайтеся поблизу дамб, річкових долин, на морських пляжах і берегах озер - вас може накрити хвиля від підводних поштовхів;
слідуйте інструкціям органів місцевої влади;
намагайтеся надати посильну допомогу іншим.
Зсуви
З
суви — це ковзне зміщення мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння. Вони виникають внаслідок порушення рівноваги порід, що викликане збільшенням крутості схилу, підмитого водою; послаблення міцності порід при вивітрюванні, перезволоженні опадами та підземними водами; впливу сейсмічних поштовхів; будівництва та господарської діяльності людини, що проводилась без врахування геологічних умов місцевості.
Зсуви можуть виникати в будь-яку пору року на всіх схилах з нахилом в 20° і більше. Земляні маси можуть оповзати по схилах ледь помітно. В інших випадках великі обсяги землі та гірських порід обрушуються зі швидкістю експреса.
За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:
• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);
• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу,);
• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).
Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Вони руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, гребель.
Найбільше число жертв викликали зсуви в 1920 році у провінції Кансу в Китаї. В результаті сильного землетрусу, тисячі кубічних метрів гірської породи завалили долини, засипали міста й селища. Вважається, що загинуло 200 тис. чоловік (точніше кількість жертв підрахувати було неможливо).
Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.
В Полтавській області зареєстровано 194 зсуви, з них – 58 давніх, 97- активних, 39 - небезпечних. Розвиток зсувів призвів до руйнувань і деформацій багатьох будинків в населених пунктах. Найбільшого поширення зсуви набули в м. Полтава та м. Лубни.
Як правило, зсув не починається раптово, він супроводжується появою тріщин, переміщенням споруд, дерев, розривами дорожнього полотна та підземних комунікацій. Для попередження цього стихійного лиха дуже важливо своєчасно помітити вказані ознаки, скласти правильний прогноз подальшого розвитку зсуву.
При отриманні інформації про зсув, дійте залежно від ступеня загрози та швидкості розвитку ситуації.
зберігайте спокій, уникайте паніки.
підготуйтесь до евакуації, з'ясуйте в органах місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації.
при наявності часу та незначній швидкості руху зсуву (декілька метрів на місяць): по можливості, вивозьте своє майно у раніше намічене місце; щільно закрийте вікна, кватирки, (а краще, захистіть фанерними щитами або віконницями); зачиніть також двері, горищні люки та вентиляційні отвори; відключіть водо-, газо- та електромережі;
При загрозі зсуву і при наявності достатнього часу населення евакуюється з небезпечних районів в безпечні. При оповіщенні населення про початок зсуву або при перших його ознаках потрібно:
якомога скоріше покинути помешкання, взявши із собою документи, запас питної води, продуктів харчування, необхідні ліки та вийти у безпечне місце;
покидаючи житло, необхідно загасити печі, перекрити газові крани, знеструмити помешкання. Це допоможе зменшити вірогідність виникнення пожеж.
Дійте негайно при швидкості руху зсуву понад 0,5-1,0 метра на добу:
терміново евакуюйтеся у безпечне місце: швидко одягніться, візьміть документи, зберіть найбільш цінні та необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик та радіоприймач на батарейках.
від'єднайте електроприлади від електромережі, вимкніть газ, загасіть вогонь у печах;
не користуйтесь ліфтом (його може заклинити від перекосу будинку);
попередьте сусідів, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
виведіть худобу на більш безпечну місцевість, а якщо немає часу, відчиніть хлів - дайте худобі можливість рятуватися.
Після зсуву оцініть ситуацію:
допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу для тих, хто її потребує;
переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Будьте дуже обережні, може статися раптове обвалення;
перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання;
перевірте чи немає загрози пожежі. Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу;
не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку з вами;
з'ясуйте в органах місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.
Метеорологічні небезпеки
Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками.
Небезпечними метеорологічними явищами, що мають місце в Україні є:
сильні зливи (Карпатські та Кримські гори);
град (на всій території України);
сильна спека (степова зона);
суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони);
урагани, шквали, смерчі (більша частина території);
пилові бурі (південний схід степової зони);
сильні тумани (південний схід степової зони);
сильні заметілі (південний схід степової зони);
снігові заноси (Карпати);
значні ожеледі (степова зона);
сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони).
Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона, де відмічаються явища, притаманні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року.
Для Полтавщини характерні такі метеорологічні процеси і явища:
сильний вітер із швидкістю понад 15 м/с (27 днів на рік);
сильний дощ, коли випадає 50 мм опадів за добу (2-4 випадки на рік по області);
сильні хуртовини (5 днів на рік);
сильні снігопади (1 раз на 4 роки);
сильні тумани з видимістю менше 100 м (1 раз на 2-3 роки);
сильні ожеледі (1 раз на 5 років);
сильні морози з температурою -25ºС і нижче (1 раз на 2 роки) та -30ºС і нижче (1 раз на 10 років);
сильна жара з абсолютним максимумом +35ºС і вище (1 раз на 2-3 роки.
Шквальні вітри, урагани
Вітер — це один з найважливіших компонентів життя. Він забезпечує обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем повітрям полів і лісів; теплими екваторіальними та холодними областями, розганяє хмари і приносить дощ на поля. Але він може бути руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.
Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для н
аближеної оцінки швидкості вітру по його дії на наземні предмети або по хвилюванню у відкритому морі. Ця шкала з 1874 року прийнята для використання в міжнародній синоптичній практиці. Спочатку в шкалі швидкість вітру не вказувалася (добавлена у 1926 році). В 1955 році, щоб розрізняти ураганні вітри різної сили, Бюро погоди США розширило шкалу до 17 балів.
Шкала вітрів
Бали | Вітер | Швидкість вітру, м/с | Ознаки дії вітру |
0 | Штиль | 0-0,2 | Листя на деревах нерухомі, дим із димарів піднімається вертикально; водна поверхня дзеркально рівна. |
1 | Тихий | 0,3-1,5 | Дим трохи відхиляється від вертикального напрямку; висота хвиль на воді 0,1 м |
2 | Легкий | 1,6-3,3 | Вітер відчувається обличчям, листя дерев шелестить, на морі короткі хвилі до 0,3 м |
3 | Слабкий | 3,4 - 5,4 | Вітер гойдає тонкі гілки дерев; легке хвилювання на воді, хвилі до 0,6 м |
4 | Помірний | 5.5 - 7,9 | Вітер здіймає пил, папірці; гойдаються гілки середньої товщини; висота хвиль до 1,5 м |
5 | Свіжий | 8,0 – 10,7 | Хитаються тонкі стовбури дерев, вітер відчувається рукою; на воді з'являються хвилі з гребнями до 2,5 м заввишки |
6 | Сильний | 10,8 – 13,8 | Хитаються товсті гілки дерев, тонкі дерева – гнуться; гудять телефонні дроти, важко використовувати парасольки; пінні хвилі до 4 м у висоту займають значні площі, утворюється водяний пил |
7 | Міцний | 13,9 – 17,1 | Хитаються великі дерева; важко йти проти вітру; гребні хвиль зриваються вітром, висота хвиль до 5,5 м |
8 | Надзвичайно міцний | 17,2 – 20,7 | Ламаються тонкі та сухі гілки дерев; вітер заважає розмовляти, дуже важко йти проти вітру; висота хвиль на морі до 7,5 м |
9 | Шторм | 20,8 – 24,4 | Гнуться великі дерева, вітер зриває покриття дахів; хвилі на морі до 10 м |
10 | Сильний шторм | 24,5-28,4 | Значні руйнування будівель, вітер валить дерева, вириває їх з коренем; дуже високі хвилі на морі (до 12,5 м) |
11 | Жорстокий шторм | 28,5 - 32,6 | Вітер чинить великі руйнування, перекидає вагони; виключно високі хвилі (до 16м) |
12 – 17 | Ураган | > 32,6 | Спустошуючі руйнування |
Штормовий (шквальний) вітер на території України спостерігається дуже часто, а його швидкість буває від 20 до 29 м/с, а іноді - більше З0 м/с. Шквали також можуть виникати в будь-яких місцях України, але найчастіше бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Шквал - це різке короткочасне посилення вітру, іноді до 30—70 м/с зі зміною напрямку. Найчастіше це явище спостерігається під час грози.
Установи Гідрометеослужби за декілька годин до наближення сильних вітрів, як правило, подають штормове попередження.
Якщо, при отриманні штормового попередження, ви перебуваєте у будинку:
негайно укріпіть всі господарські предмети, що знаходяться у дворі, щоб їх не зірвало поривами вітру. Особливо це стосується будівельних матеріалів, що мають відносно малу вагу та велику площу поверхні: довгі дошки, листи фанери, шиферу, покрівельного заліза тощо. Такі предмети (з підвищеною парусністю), розігнані сильним вітром, здатні заподіяти серйозні пошкодження навколишнім будівлям, легко перерізують лінії електропередач, зрубають кузови автомашин. Їх краще всього зв'язати разом, укласти, притиснути важкими предметами до землі та міцно прив'язати до вбитих глибоко в грунт кілочків. Ховати їх в щитових дерев'яних сараях, як це часто роблять господарі, що готуються до удару стихії, не рекомендується. Така будівля сама може не витримати натиску стихії та звалитися, надавши предметам, що зберігаються в ній, свободу польоту. Закрийте щільно вікна, двері, горищні (вентиляційні) люки. Вікна в будинку з навітряного боку бажано захистити віконницями або, якщо їх немає, тимчасово забити дошками, закрити фанерними щитами.
З лоджій, балконів (якщо вони не засклені) приберіть предмети, які поривами вітру можуть бути скинуті.
Електрострум краще відключити заздалегідь, поклопотавшись про батареї для електричних ліхтарів і запас свічок. Непогано також мати примус або газову плиту із запасним балоном, щоб не харчуватися декілька годин або днів в сухом'ятку.
Вдома слід створити деякий запас питної води, продуктів харчування, а в зимовий час нанести більше дров.
При наближенні шторму або урагану катастрофічної сили, а також у разі, коли немає повної впевненості, що ваше житло витримає удар стихії, слід використовувати для переховування підвали, обладнав їх для тимчасового перебування (настил на землю, теплі речі, ковдри, вода, їжа, освітлювальні прилади, обов'язково лопата та сокира).
Під час проходження вітрового фронту рекомендується не стояти поблизу вікон і вхідних дверей, а у разі «розгойдування» будинку або при появі тріщин, поступати, як при землетрусі, тобто встати в дверний отвір або в кутку, що утворюється двома капітальними стінами.
Якщо ураган застав вас:
на вулиці міста: сховайтеся в найближчій міцній будівлі (магазині, бібліотеці, торговому центрі, в підземному переході тощо);
на відкритій місцевості, треба негайно приступити до пошуку укриття. Це головний і єдиний доступний у цій ситуації захід безпеки;
степу слід покинути піднесені точки рельєфу, відійти від дерев, що стоять окремо та можуть бути повалені вітром; швидко знайти будь-яке поглиблення в ґрунті (яр, рів, яму, кювет дорогі тощо) лягти на дно, щільно притиснутися до землі, закривши руками голову. У разі відсутності поглиблених місць, лягти з підвітряного боку за будь-який предмет, що міцно тримається на землі: камінь, густий чагарник тощо. Одяг треба застебнути, дихальні шляхи захистити матерчатою пов'язкою (носова хустка, майка тощо) від піску та пилу. Якщо є, поряд з собою, під руку, покласти пляшку із запасами питної води;
у горах слід покинути місцевості з несприятливими аеродинамічними умовами (вершини, перевали, воронкоподібні ущелини, особливо, розташовані паралельно вітровому потоку), сховатися в безпечних місцях (підвітряних нішах, густоліссі). При цьому треба уникати камне- і лавинонебезпечних місць, оскільки ураганний вітер провокує їх схід;
ураган може супроводжуватися грозою, тому уникайте ситуацій, при яких зростає вірогідність поразки блискавкою: не ховайтеся під деревами, що стоять окремо, не підходьте до опор ліній електропередачі.
Смерч
З
грозових хмар раптом опускається на землю або на поверхню моря сіро-голубий рукав, схожий на велетенський хобот. Назустріч йому мчить вихор, який підіймає вгору дріб'язок, листя, пісок. Вихори закручуються в єдиний величезний стовп між небом та землею, що розширюється, ніби розтруб, на кінцях і звужується всередині. Обертаючись довкола вертикальної осі з величезною швидкістю, стовп рухається та за короткий час встигає пробігти кілька десятків кілометрів. А за ним лишається смуга руйнувань і людське горе. Це - смерч, могутній атмосферний вихор, грізне явище природи. Американці називають його торнадо, а мешканці Західної Європи - тромбом.
Дії смерчу схожі на роботу велетенського повітряного насоса. Спіралеподібні потоки повітря, які підіймаються зі швидкістю 80-100 км/год, захоплюють усе, що трапляються на шляху смерчу, - каміння, дерева, будівлі, воду, людей, тварин. А потім, коли вихор ослабне, усе це знову падає на землю. Смерч може супроводжуватися сильними зливами та градом, що значно збільшує небезпечні наслідки цього явища. При тривалій спекотній погоді вірогідність виникнення смерчів підвищується.
В Україні також складаються умови для формування смерчів. Частіше, це явище спостерігається в липні - серпні. За останні 20 років в нашій країні зареєстровано 34 випадки виникнення смерчів. Найбільш характерні вони для степової зони та центрального Полісся, узбережжя Чорного та Азовського морів . Невеликі смерчі спостерігаються майже щорічно і мають локальний характер.
Смерч, який пронісся 6 липня 2003 року у Запорізькій області зірвав дахи з 93 житлових будинків, сільської школи та дитячого садочка. 12 липня 2006 року у Чернівецькій області, смерч також не спричинив людських жертв. Як повідомляли засоби масової інформації, несподівано здійнявся ураганний вітер, пориви якого сягали 25 метрів на секунду. Люди в паніці ховалися від негоди в будинках та погребах, найвідчайдушніші намагалися загнати під дах худобу й домашню птицю. За словами рятувальників, за 15 хвилин «роботи» смерч повалив чотири дерева, повністю зірвав дах та розвалив покрівлю в одному житловому будинку, і пошкодив у шести будинках. А рівно через місяць мешканців села Юрківці на Вінниччині перелякав смерч довжиною в 1 кілометр. Він пошкодив дахи в будинках та з коренем вирвав дерева у лісопосадці.
При наближенні смерчу необхідно:
закрити двері та вікна;
уникати перебування на останньому поверсі будинку, краще укритися в підвалі;
вимкнути газ і електроенергію;
перш ніж вернутися в будівлю, огляньте її, здійсніть можливі ремонтні роботи.
Грози
У
будь-якому енциклопедичному словарі ви знайдете просте визначення грози, звідки випливає, що гроза - це атмосферне явище, при якому в дощових хмарах або між хмарою та земною поверхнею виникають електричні розряди - блискавки.
Прадавні люди не відокремлювали грім та блискавку, а сприймали їх як кару богів. Так, у первісних племен існувало уявлення про грозу як про величезного птаха, який тріскотом крил створював грім, а світлом очей - блискавки. Пізніше, боги грому та блискавки займали головне положення серед інших богів. Наприклад, громовержець Зевс був найголовнішим богом стародавніх греків, так само як у римлян - Юпітер. Розуміння небезпеки грози, страх перед цим природним явищем став причиною появи в нашій мові слів «загроза», «грізний» та виразів про бурхливу суперечку: «наче гроза пронеслась» або «нагримали на мене».
Грози у нашій країні доволі часте явище, яке спостерігається у теплу пору року. Вони стають причинами лісових пожеж та загорання будинків і, незважаючи на те, що вірогідність попадання блискавки в людину дорівнює одній десятимільйонній, потерпілих від цього явища немало.
Отже, декілька спостережень для тих, хто потрапив в грозу:
- вітер не дає правильного уявлення про напрямок руху грози, грози часто йдуть проти вітру;
- відстань до грози можна визначити за часом, що проходить між спалахом блискавки та гуркотом грому (1с - відстань 300-400 м, 2с - 600-800 м, 3с - 1000 м);
- безпосередньо перед початком грози зазвичай наступає безвітря або вітер змінює напрям;
- мокрий одяг підвищує небезпеку поразки блискавкою;
- піщаний і кам'янистий грунт безпечніше глинистого;
- частіше блискавка б’є у дуби (54 випадки із 100), тополі (24 випадки із 100), потім у порядку зменшення вірогідності слідують сосна (6 випадків із 100), липа (2 випадки із 100), акація (1 випадок із 100), клен, береза, ліщина (0 випадків). Крім цього, вірогідність попадання блискавки прямо пропорційна висоті дерева.
Якщо під час грози:
ви пересуваєтесь на мотоциклі або велосипеді, зупиніться та сховайтеся в укриття;
ви їдете машиною, зупиніться, закрийте вікна але з машини не виходьте. При попаданні блискавки на металевий корпус машини, розряд піде в землю;
ви опинилися у човні, негайно гребіть до берега (на воді ви – найвищий предмет);
ви знаходитесь вдома, закрийте вікна, від’єднайте телевізор від антени на даху, знеструмте електромережу, краще не користуйтеся телефонами.
Під час грози не можна:
ховатися під деревами, що стоять окремо;
зупинятися на узліссі;
йти або зупинятися біля водоймищ, знаходитись у воді;
стояти або бігти на відкритій місцевості;
пересуватися щільною групою;
знаходитись біля металевих предметів;
користуватися мобільним телефоном (були випадки, коли вхідний дзвінок був причиною ураження блискавкою).
Сильна спека
В степовій зоні України майже щорічно буває сильна спека з температурою вище + 30 °С, причому в деякі роки вона п
еревищує + 40 °С. Це явище загрожує загибеллю посівів сільськогосподарських рослин, підвищенням небезпеки виникнення пожеж, а також життю та здоров’ю людей через перегрівання та поширення інфекційних хвороб.
Щоб зменшити вплив тривалої спеки:
запасіться додатковими ємностями із водою, додатковими приладами для охолодження (кондиціонерами, вентиляторами), можна також завісити вікна мокрими простирадлами (у сільській місцевості – використовуйте віконниці);
уникайте тривалого перебування на вулиці (особливо, з 11 до 16 години), пересувайтеся без поспіху, намагайтеся більше знаходитись у тіні;
не зловживайте сонячними ваннами! Лікарі вважають найкориснішим часом для їх приймання періоди до 10-11-ої години та після 17-ої;
обов’язково постійно підтримуйте належний водний баланс: випивайте за добу не менше 3 літрів рідини, найкраще – воду зі соком лимона або квас (від солодкої води може підвищитись артеріальний тиск);
в жодному випадку не вживайте алкогольні напої, навіть пива (це призведе до погіршення стану організму);
носіть світлий одяг (бажано, з бавовни), захищайте голову від сонячних променів кашкетами, парасольками;
пам’ятайте, що обпечена сонячними променями шкіра перестає пітніти, а значить – охолоджуватись;
навчіться самі та навчить своїх близьких правильно діяти при тепловому ударі;
не залишайте без догляду електричні прилади, не розпалюйте багаття. Пам’ятайте, що під час спеки різко зростає вірогідність виникнення пожеж.
При спекотній погоді існує небезпека перегрівання організму. Ознаками перегрівання є: почервоніння шкіри, сухість слизових оболонок, сильна спрага. В подальшому, можлива втрата свідомості, зупинка дихання та серцевої діяльності.
При тепловому ураженні:
негайно перейдіть у тінь, повільно випийте води;
намагайтеся охолодити тіло, щоб уникнути теплового удару;
у разі погіршення стану, зверніться по медичну допомогу.
У разі втрати потерпілим свідомості від перегрівання:
винесіть потерпілого з жаркого приміщення в прохолодне місце;
укладіть так, щоб голова була вище за тулуб;
зніміть одяг, оберніть мокрим простирадлом і обливайте холодною водою;
дайте понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом;
дайте випити холодний чай або підсолену воду;
коли температура тіла потерпілого знизиться до 37 градусів, обливання припиніть і обгорніть його сухим простирадлом;
у разі відсутності пульсу та дихання проводьте реанімацію до відновлення ознак життя або до прибуття медпрацівника.
Сильні снігопади та хуртовини
С
ильні снігопади найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також в лісостеповій та степовій зонах України. В основному по території нашої країни кількість снігових опадів складає 20—З0 мм, іноді сягає 40—70 мм.
Заметілі та хуртовини виникають майже щорічно в різних районах України. Один раз на три роки великі снігопади можна спостерігати на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Київської, Чернівецької та Черкаської областей, один раз на чотири роки — на території Запорізької, Дніпропетровської, Полтавської, Сумської, Тернопільської, Рівненської та Миколаївської областей.
Сильні снігопади, що інтенсивно йдуть тривалий час (від 16 до 24 годин) і супроводжуються сильним вітром можуть призвести до значних матеріальних збитків: обривів ліній електропередач, руйнування будівель під вагою снігу або під впливом сильного вітру, заметів доріг, закриття аеропортів тощо.
При хуртовині, в цілях безпеки слідуйте наступним рекомендаціям:
обмежте будь-яке пересування, особливо в сільській місцевості та завчасно підготуйтеся до негоди: запасіться продовольством, водою; загерметизуйте житлові приміщення – це допоможе зберегти тепло й зменшити витрату палива.
під час сильного вітру уникайте виходити на вулицю, не випускайте з дому дітей.
почувши крик про допомогу, прив’яжіть до поясу довгий мотузок (другий кінець прикріпіть до дверей) і рухайтеся кругами, поступово розмотуючи мотузок, до виявлення людини, яка заблукала.
Якщо хуртовина із сильним снігопадом застала вас під час руху автомобілем і є небезпека бути заметеним снігом:
не покидайте автомобіль, якщо не впевнені, що знайдете поряд допомогу;
розверніть машину назустріч вітру;
повісьте на жердину (антену) шматок яскравої тканини – це полегшить пошукові роботи рятувальникам.
не вживайте алкогольних напоїв;
постарайтеся не заснути при включеному двигуні - можна отруїтися вихлопними газами, що проникають в кабіну або салон автомобілю;
економно використовуйте паливо, щоб запобігти переохолодженню організму;
пам’ятаєте, що у машини є, як мінімум, п’ять коліс (враховуючи запасне), які непогано горять в будь-яку погоду;
не піддайтеся паніці, вірте, що допомога прийде.
Ожеледь
О
желедь – це шар льоду, що утворюється на поверхні землі, деревах, будівлях, опорах електромереж, інших предметах шляхом намерзання крапель дощу або туману. Це явище спостерігається при температурах від 0 до -60С. Товщина льодового шару досягає декількох сантиметрів (інколи до 35 см) і викликає обламування гілок дерев, обриви дротів, загибель посівів сільськогосподарських рослин. Ожеледі часто виникають у регіонах із помірно холодною, нестійкою зимою, що характерно для України. Сильні ожеледі можуть виникати з листопада до березня, а найчастіше бувають у грудні - січні. Визначальним фактором небезпечності цього явища є не лише його інтенсивність, а й тривалість. Сильна ожеледь може тривати від кількох годин до кількох діб. Складною стає й ситуація на дорогах, утруднюється рух транспорту, зростає ризик ДТП. Тому, щоб уникнути травм, слід пам’ятати :
утримуйтеся від пересування на власному автотранспорті;
в такі дні краще не виходити з дому, якщо все ж виникла потреба, то краще всього обрати взуття на мікропористій підошві;
для покращення зчеплення з льодом можна:
наклеїти лейкопластир, кусок поролону чи ізоляційну стрічку на суху підошву, каблук (на один день такої конструкції вистачить);
зчеплення з льодом покращує ще один спосіб – натерти наждачним папером підошву чи наклеїти його;
ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, ступайте на всю підошву. Руки повинні бути не зайняті сумками;
не тримайте руки в кишенях – це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм;
обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом або можуть бути погано закріплені та, перевернувшись, завдати травмувань;
не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах - особливо. Можна впасти та вилетіти на дорогу або автомобіль може виїхати на тротуар;
не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та в ожеледицю. Пам’ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини, а падіння перед автомобілем, що рухається, приводить до травм або загибелі;
тримайтеся подалі від будинків – ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку становлять бурульки;
небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп’яніння люди не так чутливі до болю і при отриманні травми своєчасно не звертаються до лікаря, що призводить згодом до проблеми із здоров’ям;
якщо ви впали, а через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах – терміново зверніться до лікаря в травмпункт.
Сильні морози
В
Україні в зимовий період спостерігаються сильні морози, що сягають -З0 °С та нижче. Найбільш холодна частина країни - східні та північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. В цих місцевостях буває температура нижче -35 °С. Подібна температура може бути й в Полтавській області.
При настанні сильних морозів, про порядок роботи підприємств, організацій, установ освіті повідомляється по місцевому радіо та телебаченню. Отримавши повідомлення, попередьте своїх родичів і сусідів, оскільки вони про це могли не чути.
В сильний мороз краще уникати виходу на вулицю, а тим більше виїзду на особистому автотранспорті. У разі, якщо вам все-таки доведеться вийти з дому, постарайтеся зробити все можливе, щоб не отримати обмороження.
Пам'ятаєте, що:
в цей час громадський транспорт працюватиме в надзвичайно складній обстановці. Цілком можливі обриви контактних електроліній, можуть створюватися й інші аварійні ситуації на вулицях міста;
у надзвичайно складній обстановці працюватимуть служби житлово-комунального господарства. У цій ситуації можуть бути відключені газ, електро- чи теплопостачання. Будьте до цього готові. Майте дублюючі засоби життєзабезпечення сім'ї: примус, керогаз, свічки для освітлення;
необхідно вжити додаткові заходи щодо утеплення помешкання, щоб зменшити втрату тепла;
перед виходом із дому обов’язково поїжте, краще за все, висококалорійну їжу (додаткова енергія допоможе підтримувати температуру тіла);
одяг повинен бути багатошаровим (краще одягти декілька речей, ніж одну теплу), не тісним, не обмежувати рухів;
взуття також не повинно бути затісним (інакше ноги швидко замерзнуть);
обличчя необхідно захистити жирними кремами (у крайньому випадку його замінить нутряне сало), але наносьте крем не пізніше, ніж за 20-30 хвилин до виходу на вулицю;
захищайте відкриті ділянки тіла: переконайтеся, що голова (особливо – вуха) и шия захищені шапкою, шарфом, високим коміром тощо;
каблучки, браслети та інші прикраси краще залишити вдома. Метал сам по собі швидко охолоджується, а кільця, браслети та годинники ще й утруднюють кровообіг;
на морозі у жодному випадку не торкайтеся незахищеними руками металевих предметів, не працюйте з бензином без рукавиць (бензин миттєво обморозить шкіру);
не пийте спиртних напоїв, не паліть (алкоголь розширює кровоносні судини на поверхні тіла, що призводить до втрати тепла, а нікотин тільки погіршує циркуляцію крові);
спостерігайте за станом свого організму: поява тремтіння, ознобу, збліднення шкіри, губ, біль у пальцях рук і ніг є ознаками переохолодження. При тривалому переохолодженні розвивається відмороження;
Якщо ви помітили людину з ознаками відмороження:
постраждалого доставте у тепле приміщення;
при зупинці дихання та відсутності пульсу – приступіть до реанімації;
забезпечте нерухомість відморожених ділянок тіла (через крихкість судин і можливість крововиливу);
якщо постраждалий в свідомості - дайте гаряче пиття;
помістить відморожену кінцівку під воду (200С) повільно піднімаючи її температуру;
при відновленні чутливості та кровообігу, витріть кінцівку насухо, накладіть стерильну або чисту пов’язку;
можна надіти на постраждалого панчохи, рукавички;
викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні;
постійно давайте пити гарячий солодкий чай.
Гідрологічні небезпеки
Повінь
Повені, в основному, викликаються трьома причинами: рясними опадами - тривалими або короткочасними, але дуже інтенсивними; швидким таненням снігу та крижаними заторами; наганянням води з моря на побережжя чи в гирла річок сильним вітром або припливом. Тільки у випадках прориву крижаних заторів і грунтових перемичок у верхів'ях річок або при руйнуванні гребель водосховищ затоплення територій може відбутися миттєво. У решті випадків існує більший або менший резерв часу, що дозволяє своєчасно зреагувати на загрозу затоплення.
П
ід час катастрофічних повеней необхідно якомога швидше покинути небезпечні місця, в крайньому випадку, дістатися до найбільш піднесеної точки рельєфу, де можна зачекати на допомогу.
Безпека при повені в населених пунктах багато в чому забезпечується профілактичною підготовкою до них. Знаючи місцеву топографію, кліматичні особливості та враховуючи багаторічні спостереження, неважко з точністю до десятків метрів розрахувати зону можливої повені. Більш того, загальновідомо, що повторюваність малих повеней складає приблизно один раз в 5-10 років, великих – один раз в 20-25 років, дуже великих, які охоплюють цілі річкові басейни – один раз в 50-100 років і, нарешті, катастрофічних, таких, що затоплюють території декількох річкових систем, - один раз в 100-200 років.
Небезпеками, які завдають повені є руйнування будівель, мостів, розмив залізничних та автомобільних шляхів, аварії на інженерних мережах, знищення посівів, жертви серед населення, загибель тварин. Внаслідок повені також починається просідання будинків та землі, виникають зсуви, обвали. Крім цього, при повені відбувається затоплення каналізаційних мереж, вода несе трупи загиблих тварин, сміття, що загрожує розповсюдженням інфекційних хвороб та розвитком епідемії.
При виникненні загрози повені:
уважно слухайте інформацію про ситуацію та інструкції щодо порядку дій при виникненні повені;
дізнайтеся в органах місцевого самоврядування про місце збору населення для евакуації та готуйтеся до неї;
підготуйте документи, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Складіть все у валізу. Документи зберігайте у водонепроникному пакеті;
перенесіть більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підніміть на верхні полиці;
постаратися зібрати все, що може стати в нагоді – плавзасоби рятівні круги, мотузки, сходи, сигнальні засоби;
переженіть худобу, яка є у вашому господарстві, на підвищену місцевість.
Під час повені:
зберігайте спокій, уникайте паніки;
швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, інші необхідні речі;
надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу;
по можливості, негайно залишіть зону затоплення;
перед виходом з будинку вимкніть електро- та газопостачання, загасіть вогонь у пічках;
зачиніть вікна та двері, якщо є час - закрийте вікна та двері першого поверху дошками (щитами);
відчиніть хлів - дайте худобі можливість рятуватися;
при неможливості покинути район затоплення, підніміться на верхні поверхи (якщо будинок одноповерховий - займіть горішні приміщення), маючи все необхідне на перший час: ковдри, чоботи, теплий і практичний одяг, енергетично цінні та дитячі продукти харчування (шоколад, вода, молоко), документи, гроші, цінні речі;
до прибуття допомоги залишайтесь на верхніх поверхах, дахах, високих деревах тощо, сигналізуйте рятівникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти;
по можливості, надавайте допомогу іншим постраждалим;
не переповнюйте рятувальні засоби (катери, човни, плоти та інше);
якщо є небезпека опинитися у воді, то слід роззутися та звільнитися від важкого, тісного одягу. Можна прикріпити під сорочку та брюки легкі плаваючі предмети (м'ячики, порожні закриті пластмасові пляшки тощо). Повітря усередині них не дасть вам потонути навіть якщо вас потягне течією;
ваші шанси на порятунок будуть набагато вищі, якщо ви залишитеся чекати допомогу там, де вас застигла вода - на даху будинку, на верхівці дерева, на пагорбі. Тому, стрибати у воду слід тільки в крайньому випадку, коли з об'єктивних причин залишатися на місці неможливо;
перш ніж зісковзнути у воду, вдихніть повітря, схопіться за перший предмет, що допоможе триматися на плаву, і пливіть за течією до місця, де можна буде зачекати на рятувальників.
Після повені:
огляньте ваше житло, щоб визначити рівень ушкоджень будинку, загрози завалів, провалин, наявності небезпечних уламків та сміття;
просушіть будинок, проведіть ретельне очищення та дезинфекцію забрудненого посуду, домашніх речей та прилеглої до будинку території (дезінфекції підлягає все майно, що було затоплено!);
не користуйтесь електромережею до повного осушення будинку, а також газом і водогоном до перевірки справності мереж відповідними службами;
здійснюйте осушення затоплених підвальних приміщень поетапно, з розрахунку 1/3 об'єму води на добу;
заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені! Позбавтеся їх та консервації, що була затоплена водою навіть якщо візуально вона не пошкоджена;
використовуйте для пиття та приготування їжі воду, запаковану у пляшки або таку, що організовано підвозять у постраждалі райони (перед вживанням воду обов’язково кип’ятіть!);
дізнайтеся в органах місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.
Селі
С
ель – це бурхливий потік суміші води, піску, глини, щебеня уламків каменів і навіть валунів. Обвали відбуваються в результаті порушення умов рівноваги схилів, найчастіше по берегах річок і водоймищ.
Причиною їх виникнення є насичення підземними водами глинистих порід до пластичного, текучого стану, внаслідок чого і відбувається сповзання по схилу величезних мас грунту.
Сель (сайль) - слово арабське й в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік - це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.
Виникає це небезпечне явище в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, обвалів, зсувів, землетрусів. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.
За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:
грязьові (суміш води з грунтом при незначній концентрації каміння);
грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння);
водокам'яні (суміш води з великим камінням).
У Карпатах найчастіше трапляються водокам'яні селеві потоки.
Швидкість селевого потоку зазвичай становить 2,5-4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.
Небезпека селів не лише в їх руйнівній силі, а й у раптовості появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, але відомо, що їх появу провокують сильні зливи.
Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: це - будівництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення схилів тощо.
В більшості випадків населення про небезпеку селевого потоку може бути попереджене всього лише за десятки хвилин і рідше - за одну - дві години. Непрямими ознаками можливого сходу селю є поява тріщин на будівлях, розривів на дорогах, зсув основи різних висотних конструкцій і нижньої частини дерев відносно верхньої.
Наближення селевого потоку можна почути по характерному звуку валунів, які перекочуються, вдаряються один з одним, і нагадують гуркіт потяга, що наближається з великою швидкістю. Почувши шум потоку, що наближається, негайно підніміться з дна лощини вгору не менше, ніж на 50-100 метрів. Дійте швидко але без паніки. Пам'ятайте, що під час руху селевий потік несе із собою каміння великої маси на значні відстані. Отже, врятуватися від селевого потоку можна лише уникнувши його.
При мандрівці у горах та селенебезпечних районах:
вивчайте перед мандрівкою у гори маршрут свого руху, не виходьте на маршрут без інструктора;
стежте у горах за зміною погоди та не виходьте на маршрут у негоду.
Якщо оповіщення про можливість сходу селевого потоку застало вас у готелі:
підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках;
виходьте в безпечні, підвищені місця у разі екстреної евакуації (маршрут евакуації повинен бути відомим заздалегідь);
у разі захоплення кого-небудь селевим потоком, потрібно надати посильну допомогу всіма наявними засобами. Такими засобами можуть бути жердини або канати, що подаються постраждалим. Виводити потерпілого з селі потрібно за течією з поступовим наближенням до краю потоку.
Після сходження селевого потоку:
зберігайте спокій, дотримуйтесь громадського порядку;
повідомте своїх родичів про свій стан та місцеперебування, але не користуйтеся довго телефоном, окрім як для екстрених повідомлень (щоб не перевантажувати мережі зв’язку);
допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує;
не поспішайте з оглядом населеного пункту, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога;
тримайтеся подалі від будинків, стовпів електромереж, високих парканів.
Пожежі в природних екосистемах
П
ричинами виникнення пожеж в природних екосистемах є необережне поводження з вогнем дітей та дорослих, спалювання сміття поблизу житлових будинків і на території, прилеглій до лісових масивів, іскри з вихлопних труб автотранспорту, блискавки, самозаймання промасленого обтирального матеріалу, ефект фокусування сонячних променів на склі та консервних бляшанках, залишених людьми на природі.
Основними видами пожеж як стихійних лих, що охоплюють великі території, є ландшафтні пожежі — лісові, степові та торф’яні. Під час таких пожеж вигорає родючий шар грунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних — відбувається заболоченість лісових земель.
Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.
Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покрову, лісової підстилки, підліску без охоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3-1 м/хв (слабка пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум'я — 1-2 м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900 °С.
Верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплюються не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкістю 5-8 км/год та охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев.
Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Торф може самозайматися і горіти без доступу повітря, навіть під водою. Горіння йде повільно, зі швидкістю 0,1-0,5 м/хв, виділяється велика кількість диму, утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Над торф'яниками, що горять, можливе утворення стовпчастих «вихорів» гарячої золи та торф'яного пилу, що горить, які при сильному вітрі можуть переноситися на великі відстані, викликати нові загоряння або опіки у людей і тварин. Горіння може тривати довго, навіть взимку, під шаром ґрунту.
Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, що дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше - навесні. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.
Основними заходами боротьби з лісовими, низовими пожежами є:
• засипання вогню землею;
• заливання водою (хімікатами);
• створення мінералізованих протипожежних смуг;
• пуск зустрічного вогню.
Гасити пожежі у природних екосистемах важко, а матеріальні втрати, до яких вони призводять – величезні. Оскільки у 90% випадків причиною пожеж у природних екосистемах є діяльність людини, відпочиваючи на природі, дотримуйтеся таких правил:
не кидайте сірників, що горять, і недопалків;
не розводьте багаття та не спалюйте сміття в пожежонебезпечні періоди;
розпалюйте вогнище тільки на очищеному до шару ґрунту майданчику;
покидаючи місце відпочинку, загасіть вогнище водою або закидайте землею до повного припинення горіння або тління;
не залишайте в лісі промаслений і просочений бензином обтиральний матеріал;
не залишайте склотару, розбите скло та консервні бляшанки в місцях відпочинку (фокусуючи сонячні промені вони можуть стати джерелом пожежі);
пожежу, що починається, згасіть водою, вітками листяних дерев або закидайте землею.
При загрозі виникнення лісових, степових та торф’яних пожеж, в населених пунктах організовується чергування протипожежних ланок для спостереження за пожежною обстановкою поблизу населених пунктів, проводиться розчищення ґрунтових смуг між забудовою та лісовими масивами, що розташовані поруч з населеними пунктами, заповнюються пожежні водоймища з розрахунку не менше 10 л. води на 1 метр довжини узлісся, виготовляються ватяно-марлеві пов'язки, респіратори, інші засоби захисту органів дихання, обмежується режим відвідування лісів в посушливий період літа (особливо на автомобілях).
Якщо ви стали свідком початку пожежі в лісі, степу чи на торф'янику та не маєте можливості своїми силами справитися з його локалізацією:
негайно попередьте всіх людей, що знаходяться поблизу, про необхідність виходу з небезпечної зони;
організуйте їх вихід на дорогу або просіку, широку поляну, до берега річки або водоймища;
виходьте з небезпечної зони швидко, перпендикулярно до напряму руху вогню, прикривши голову одягом та захистивши органи дихання вологою бавовняною тканиною (носовою хусткою, майкою, сорочкою тощо);
якщо неможливо піти від пожежі, увійдіть до водоймища або накрийтеся мокрим одягом;
вийшовши на відкритий простір або поляну дихаєте повітрям біля землі - там воно менш задимлене;
гасити невеликі низові пожежі можна гілками листяних порід дерев, забиваючи полум'я (захльостувати слід край пожежі), заливати вогонь водою, закидати вологим ґрунтом та затоптувати ногами;
під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не випускайте з поля зору інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв'язок за допомогою голосу;
будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас;
особливо будьте обережні у місцях торф'яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, перевіряючи палицею глибину шару, що вигорів;
після виходу із зони пожежі повідомите про місце, розміри та характер пожежі місцеві органи влади, лісництво або протипожежну службу, а також місцеве населенню.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Джигерей В.С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдіяльності -Львів: Афіша, 1999.
Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – 2-ге вид. -К.: Т-во "Знання", 1999.
Пістун І. П. Безпека життєдіяльності - К.: Т-во "Знання"1999.
Гостюшин А.В. Энциклопедия экстремальных ситуаций.- М.: Зеркало, 1994.
Волович В.Г. Как выжить в экстремальной ситуации. - М.: Знание, 1990.
Волович В.Г. На грани риска (Выживание в экстремальных условиях). - М.: Мысль, 1986.
Волович В.Г. С природой один на один (Адаптация и выживание в экстремальных условиях), - М.: Воениздат, 1989.
Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.: Мысль, 1983.