Тема: Живодайне дитинство. Творчість Сашка Дерманського.



Зміст

  1. Вступ

  2. Біографічні відомості про Олександра Дерманського.

  3. Бібліографія.

  4. Інтерв’ю з письменником.

  5. Презентація основних видань письменника.

  6. Висновки

  7. Питання для самоконтролю.




Ключові слова:

Мета та завдання  вивчення творчості письменника: формувати в учнів цікавість до вітчизняної літератури, любов до читання, потяг до доброти, людяності, любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, зацікавити учнів особою письменника, підготувати їх до сприймання твору, на матеріалі життя та творчості автора формувати в учнів високі моральні якості. Ознайомлюючи учнів із життєписом та творчістю митця, слід показати багатогранність, різнобічність його таланту, широчінь його діяльності.

Мати уяву про напрями творчих робіт Олександра Дерманського.

Знати основні твори письменника.

Володіти ключовими поняттями щодо рекомендацій міністерства освіти України для читання в молодшій і середній школі. Та оновленої шкільної програми.

Методичні рекомендації щодо роботи з темою: Твори Сашка Дерманського рекомендовано міністерством освіти України для читання в молодшій («Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Бабуся оголошує війну», «Корова часу», «Царство Яблукарство», «Танок чугайстра») і середній школі («Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги»). До оновленої шкільної програми також увійшли повість «Маляка – принцеса Драконії», збірка казок «Казки дракона Омелька», збірка віршів «Бигимоти – не медмеді.









Дитяча книжка повинна бути, як кіндер-сюрприз. Фольга-обгортка — це ілюстрація. Смачне шоколадне яєчко — це мова. Не з точки зору, що вона має бути солодкою, але точно має бути смачною. Сюрприз-серединка — зміст книжки.

Якщо не з книжки, то звідки тоді дитина дізнається, що найголовніше в житті – робити добро, не кривдити ближнього?

Олександр Дерманський

  1. Вступ

А ви знаєте, чому дракони присмачують перцем навіть морозиво? А чому лихий чаклун щодня п'є натщесерце смолу? А чому ніхто не купається в Чорно­му озері? Ні? Отже, ви ще й досі не читали книг нашого земляка, сучасного письменника Олександра Дерманського.

Автор створив самобутній і цікавий світ, населив його добрими симпатичними буками, лепрехунами, блотами, драконами, добрими жуками і комахами й не дуже симпатичними та геть не добрими песиговцями, крилунами й чаклунами. Всі вони боряться зі злом, рятують світ від сил Пітьми. Дорога до перемоги важка, наповнена різноманітними перешкодами, пригоди героїв часто страшні, але захопливі.

Отож, якщо ви й досі не знаєте, чого бояться печерні помідори та як повернути бойовий дух драконові на пенсії, це означає, що ви й досі не читали творів О. Дерманського. Що ж, я вам трохи заздрю. Адже у вас попе­реду знайомство з письменником, кілька годин приємного читання, а також нові друзі та захопливі пригоди.

Сучасний дитячий письменник Олександр Дерманський вважає писання казок справою якнайбільш чоловічою.

Наводить у приклад телевізійного діда Панаса та Сашка Лірника, який чудово розповідає байки для малих і дорослих у супроводі ліри. Власне Сашко почав писати для дітей якраз перед тим, як мав стати батьком. Сьогодні у нього росте перша слухачка його казок старша донечка Влада і молодша Злата. А героя одної з книжок Вужа Ониська українські діти люблять і знають не менше за Карлсона чи Вінні Пуха.





  1. Біографічні відомості про Олександра Дерманського.

Народився Дерманський Олександр Степанович, 28 листопада 1976 року в невеликому селі Гайворон Володарського району на Київщині. Батько, Степан Володимирович, за фахом агроном, мама, Лілія Миколаївна, – вчителька. Має ще двох братів – старшого та молодшого, Олега та Олексія.

До школи ходив у райцентр. Навчався У Володарській середній школі №1. Вже тоді робив перші спроби писати вірші, проте спочатку не ставився до цього заняття серйозно, а тим більше не думав, що колись буде письменником. З часом поетичні захоплення були витіснені звичайними хлопчачими забавами. Але він ніколи не переставав дружити з книгою. Читав із задоволенням і багато, поринаючи у світ казок та легенд, повістей та романів. До віршування ж повернувся, вже коли навчався на четвертому курсі НПУ ім. М. Драгоманова, факультеті української філології, куди вступив 1994 року.


Серйозно літературою почав займатися з 2001-го року, коли став літературним редактором дитячого журналу „Стежка”. Перші вірші для малечі були опублікував саме в ньому. З того часу надруковано в періодичних дитячих виданнях чимало моїх віршів, оповідань та казок. Дещо виходило під псевдонімами Сашко Володарський та Назар Діброва. У жовтні 2004 року видавництво “Теза” в рамках серії “Пригодницька бібліотека” випустило в світ повість-казку “Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська”.

До вересня 2016 року викладав за фахом у Київському технікумі електронних приладів. Літературний редактор дитячого журналу «Стежка» (до 2012 р.). З 2008 року — автор програми «Маріччин кінозал» на каналі 1+1.

Прийнятий у Національну спілку письменників в травні 2006 року.

У квітні 2005 року роман “Король буків, або таємниця Смарагдової книги” було відзначено дипломом Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс “Коронація слова”.

Влітку 2006р. видрукувано книжку-продовження пригод вужика Ониська — "Бабуся оголошує війну" та нову «Чудове Чудовисько».

Твори Сашка Дерманського рекомендовано міністерством освіти України для читання в молодшій («Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Бабуся оголошує війну», «Корова часу», «Царство Яблукарство», «Танок чугайстра») і середній школі («Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги»). До оновленої шкільної програми також увійшли повість «Маляка – принцеса Драконії», збірка казок «Казки дракона Омелька», збірка віршів «Бигимоти – не медмеді. Також Сашко став одним із творців сценарію художнього фільму "Сторожова застава" за однойменною повістю Володимира Рутківського. Фільм вийшов восени 2017 року.



3. Бібліографія.

Видав 23 книжки, 3 аудіокниги та 2 інтерактивні-книжки для дітей.



Сам письменник про свою творчість говорить так: «Кожен твір намагаюся зробити легким та веселим, таким, щоб сподобався читачам. Дитинство повинно бути світлим та ра­дісним і дитяча література також».



4. Інтерв’ю з письменником.

1. Розкажіть докладніше про те, як стали дитячим письменником?

– Маленьким я якийсь час писав вірші. Зрозуміло, що ні я, ні оточуючі до того серйозно не ставилися. Однак пам'ятаю, як у школі я інкогніто писав такі собі гумо­ристичні фейлетони на однокласників і не­помітно чіпляв їх на дошку оголошень, а по­тім уся школа читала ті дурниці й сміялася. Згодом я це закинув і довгий час ніяких творчих потуг не робив. Знову почав писа­ти в студентські роки. Писати для дітей по­чав десь 2000 року. Якраз перед народ­женням дитини, шукаючи якусь додаткову роботу для збільшення сімейного бюджету. Написавши декілька малесеньких дитячих віршиків, типу

Змайструвало вовченятко

з гілочок собі рогатку.

«Ні, не буду я, малята,

з неї у пташок стріляти,

я влучатиму лишень

в намальовану мішень”,

і приніс ці мініатюри до редакції дитячого журналу «Стежка». Своїм хресним батьком у дитячій літературі вважаю тодішнього головного редактора журналу. Із часом я став літературним ре­дактором «Стежки».

2. Олександре, Ви казали, що до ідеї написання «Царства яблукарства» Вас підштовхнула старша донька. А як з’явився такий кумедний персонаж, як Чудове Чудовисько?


– Якщо не помиляюся, Чудовисько, як і вужик Онисько, спочатку були героями невеличких казочок, які писалися для журналу «Стежка». А вже згодом ті історії розвинулися в більші твори, і герої опинилися в коловерті нових пригод. Щодо Чу, то навряд чи згадаю, звідки і як мені навіяло цей образ. Це певною мірою класичний для дитячих історій персонаж, а дружба звичайної дитини з незвичайною істотою – не мною придумана фабула. Згадаймо Карлсона і Малого, Вінні та Крістофера Робіна, Суботика і пана Пляшкера, Альфа зрештою. Цей ряд можна було б іще довго продовжувати. Тож, без сумніву, Чу – уособлення всіх отих «незвичайних друзів», яких я любив із дитинства.

3. У відгуку під «Чудовим Чудовиськом» одна читачка, ймовірно, поважного віку пані, називає книжку «шкідливою», бо, на її думку, комічний образ директора школи Хуба Буби нівелює шанобливе ставлення дитини до дорослого. Як би Ви прокоментували цей закид?


– Я взагалі не коментував би цього. Всі, кому образ Хуби Буби не муляє око, жодних коментарів не потребують. А тим, кому згаданий директор школи здався шкідливим і антипедагогічним, залишається просто поспівчувати. Вони й досі живуть у світі, де всі вчителі, а надто директори шкіл, мають бути строгими і «правильними»; де школярі мусять конче вдягати до школи уніформу; де на того, хто виділяється із загальної маси, тут-таки сичать і тицяють пальцями. Ні, мій Хуба Буба – абсолютно позитивний герой. Він найправильніший і найкорисніший директор у світі. Що більше буде в школах і садочках таких педагогів, то швидше дітлахи зрозуміють, що вчителі – це друзі, а не приставлені до них нудні, бездушні наглядачі.

4. Як довго після написання твору його персо­нажі жи­вуть у сві­ті Вашої уяви?

– Активним життям вони живуть доти, доки я не візьмуся за наступний твір. А потім вони інколи просто приходять у гості й кажуть: «Що ж ти нас покинув? Може ти б ще щось далі написав!», і тоді я пишу продовження, як, наприклад, продовження пригод вужа Ониська.

5. Які, натомість, відгуки від читачів-дітей Ви мали про Чудове Чудовисько та інших своїх персонажів?


– Хіба ж їх усі згадаєш? Гарні відгуки від гарних дітей. І жоден читач, до речі, не «забракував» Хубу Бубу. Він – один із найулюбленіших героїв, адже непересічний, яскравий, індивідуальний. Багато хто впізнає себе в характерах Ониськ, Чу, Соні… Діти більше запитують, ніж діляться враженнями від прочитаного. Іноді їх цікавлять такі подробиці, на які сам навіть не звертав уваги.

6. Чи було б виходом запропонувати сучасним підліткам, які мало читають, більшість книжок, що виходять друком, в електронному форматі? Чи підвищило б це зацікавленість читанням, на Вашу думку? Чи справа не у форматі?


– Справа не у форматі. Справа в бажанні чи небажанні, любові чи нелюбові до читання. Не маючи звички читати, не розуміючи, яке це задоволення, дитина обиратиме собі іншу розвагу – ігри, Інтернет тощо. Любов до книжки слід прищеплювати з перших місяців життя. Це завдання батьків, вони мусять читати дитині, читати з нею, читати самим, щоб показувати приклад. А коли вже маленький читач пізнає смак читання, він сам обере собі формат книжки – паперовий або ж електронний.




7. Як має писати дитячий автор, щоб сподобатися і читачам, і видавцеві? Себто така собі «формула успішної книжки від Сашка Дерманського».


– Дитячий автор повинен писати весело.

8. Скажіть, а яка Ваша найзаповітніша мрія?

Може, це звучатиме занадто просто й по-дитячому банально (гадаю, дитячому письменнику це можна пробачити), але для мене справді найважливіше, щоби всі мої близькі були щасливими. Також мрію написати ще не одну книгу, і щоб хоча б одній із них судилося бути прочитаною багатьма поколіннями.



Перегляд слайду 3. Основні твори О. Дерманського:

«Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська» Видання 2-е. (2004, 2007); «Король буків, або Таємниця Смарагдової книги» (2005);

Книга „Чудове чудовисько” (2006), «Бабуся оголошує війну» (2006);

«Танок Чугайстра» (2007). Корова часу (в роботі) (2007).

5. Презентація основних видань письменника.

1). „Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська”.

В идання 2-е. (2004, 2007)

Що робити, коли сонце падає прямісінько на твою повітку? Як покататися на галактичному макуцельоті? Чи легко врятуватися від метеоритного дощу? Як уберегти корову від зоопарку? Не знаєш? Тоді хутчій познайомся з вужем Ониськом, і він тобі про все розповість.





2 ). „Король буків, або Таємниця Смарагдової книги” (2005)

Ч и любиш ти загадки й таємниці? Часто доводиться докласти неймовірних зусиль, щоб розгадати таємницю, та й то не завжди вдається це зробити.

Втім, якщо за справу беруться справжні друзі, їм до снаги здолати хоч які перепони. Героєві цієї книжки, малому буці Гаврикові, також пощастило з друзями: в найскрутнішу хвилину він може покластися на симпатичну драконицю Джульєтту, мудрого лепрехуна Шмигуна, передбачливого пугача Понтія та дрібненького горобчика Петяку.

А хто вони такі, оті буки та лепрехуни?

Швидше починай читати цю книжку — і знатимеш. А заодно й дізнаєшся, чи вдалося Гаврикові й компанії здолати лихого чаклуна Нарита й розгадати таємницю Смарагдової книги.



3). Книга „Чудове чудовисько” написана Олександром Дерманським у 2006 році.У цій повісті – казці розповідається про знайомство однієї дівчинки Соні з

ч удовиськом Чу. За кілька місяців Чу мусить заробити сім подяк від людей, бо інакше його закинуть у країну жаховиськ. Задум написати книгу виник після спілкування з донькою. Якось, пропонуючи з нею погратися, вона запитала в батька: «Я буду принцесою, а ти ким?». Той сказав, що буде чарівником. Відповідь доці — готова репліка для дитячої книги: «Що ти, чарівники ж не бувають із лисою бородою — вони волохаті!». Про чарівне чудове чудовисько і його пригоди дізнаєшся, прочитавши книгу.


4). „Бабуся оголошує війну” (2006)

Так повелося в світі, що всі бабусі дуже лагідні та сумирні. Ніхто краще за них не розкаже казку, не заспіває колискову, не напече смачних коржиків. Одначе коли підлий лісник винищує молоді деревця заради наживи, огидні пацюки захоплюють у полон безневинну жабку, а підступний приблуда космічний посмітюх занапащає все живе на Землі, перетворюючи планету на смітник, тоді Ониськова бабуся Катастрофа хвацько перев’язує хустинку на кшталт бандани і оголошує негідникам війну.



  1. Висновки

Нікого з читачів-дітей не залишить байдужим знайомство з кумедними, веселими та відважними героями Олександра Дерманського, адже з ними на сторінках книжок можна пережити чимало цікавих пригод, навчитися протистояти злу та по-справжньому дружити.

Часом надто «правильні» дорослі, які люблять моралізувати, закидають Сашкові «шкідливість» його книжок, однак не позбавлений почуття гумору читач будь-якого віку зрозуміє автора, який упевнений: дитячий письменник повинен писати весело.

Яке ж головне завдання письменника? Тим більше дитячого письменника?


– Головне завдання письменника - вважає Олександр Дерманський – витворити яскраві характери героїв, правдиво змоделювати стосунки між персонажами, вмотивувати їхні вчинки. І байдуже, яку жанрову форму обере для оповіді автор – фентезі, шкільне оповідання, історичний роман чи казкову повість, – у центрі читацької уваги завжди залишаються не сюжетні колізії, а герой і його взаємини зі світом.
Я швидше читав би якісне фентезі, ніж нецікаву, бездарно написану, нудну, занадто повчальну, позбавлену образності й свіжості або ж просто погано видану щонайреалістичнішу книжку. Не варто забороняти жанри, треба забороняти будь-яку неякісну літературу. Недолугих авторів, халтурні видавництва. Якщо історія зворушлива і захоплива, якщо автор майстерно володіє словом і віртуозно розповідає цю історію, то нічого шкідливого в такій книжці не може бути.


  1. Питання для самоконтролю.

  • 1. Яким є світ, створений Олександром Дерманським?

  • 2. Чиєю справою вважає писання казок письменник?

  • 3. У якому регіоні народився майбутній митець?

  • 4. З якого року він почав серйозно займатися літературою?

  • 5. У яких ланках шкільного навчання рекомендовані до вивчення твори Олександра?

  • 6. Скільки книжок видав письменник?

  • 7. Ким він працював у журналі «Стежка»?

  • 8. Коли, на думку Олександра, слід починати привикати любов до читання?

  • 9. «Формула успішної книжки від Сашка Дерманського».

  • 10. Назвіть найвідоміші книжки Олександра Дерманського.

‹
›