На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте,
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє.

( Соняшник ).

3-й хлопчик. Красивий, щедрий рідний край

Мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься … (Україна)

4-й хлопчик. Летів птах через дах,

Сів на воротах
У червоних чоботях. ( Лелека ).

5-й хлопчик. У лісі родилася,

В майстерні родилася,
А в руках плаче. ( Скрипка ).

Бабуся. Молодці, малята! Ви, напевно, знаєте, що скрипка один з найулюбленіших музичних інструментів у нас на Україні. ЇЇ ніжний спів часто порівнюють зі співом солов’я. Я знаю, що ви знаєте багато українських народних пісень. Адже пісня – душа народу.

Народна пісня – голос невсипущий,
Душі людської вічне відкриття,
Вона ніколи, як і хліб насущний,
Не вийде з моди сущого життя.

… Колись, як дорослі збирались на свято, співали багато пісень. Давайте і ми, діти, заспіваємо з вами українську пісню ..

Діти виконують пісню « Гарна наша Україна».

Дідусь.  Дівчатка, а тепер, може, ми загадаємо загадки. Побачимо, хто швидше відгадує: хлопчики чи дівчатка.

1-ша дівчинка. Із неба диво золоте

І світить нам, і гріє,
Ніщо без нього не росте,
І всяк йому радіє.
Радієш ти, радію я.
Радіють луки, поле, гай,
Радіє з краю в край земля,

А що за диво? Відгадай! ( Сонце )

2-га дівчинка. Як прийде весна в садочок —
До лиця білий віночок,
Ну а восени цій кралі
Приглянулися коралі. (Калина)

3-тя дівчинка. Проливала дрібні сльози
Молода дівиця.
Полоскала довгі коси
У чистій водиці. (Верба)

4-та дівчинка. Лист зелений не пропав,
А під снігом задрімав,
Щоб у синю сукенчину
Одягнуть весняну днину. (Барвінок)

5-та дівчинка. Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу. ( Книга)

Бабуся .  Молодці, дівчатка, хороші загадки загадали, не відстали від хлопчиків.

Діти, придивіться уважно, які чудові вишивки. Це робота рук ваших мам, бабусь. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха.

А давайте знайдемо гарні слова, які б змогли описати цю надзвичайну красу, створену руками майстринь.

Ведуча. Діти, давайте роздивимось рушнички .

- Які візерунки ви бачите ? Що вишили майстрині? (квіти, пташки, калина…)

- Які кольори використані ? ( червоний , жовтий (сонячний), блакитний (кольори неба)).

-А які ще слова можна підібрати, що розповісти про кольори? (яскраві, барвисті, райдужні, веселі тощо).

Бабуся. Молодці! А я знаю, що ви вивчили гарну пісеньку про рушничок, заспівайте нам, а ми з дідом залюбки послухаємо.

Діти виконують пісню « Рушничок».

Ведуча. Малята, ви напевно вже помітили, яка красива наша мова, ніжна, лагідна, наспівна. Вона ллється ніби річечка, переливається різними барвами.

Наш народ з любов’ю оспівує свою рідну мову, її красу й велич.

Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

Дідусь. Мої любі, звертаюсь сьогодні до вас мовою землі нашої,
мовою матерів наших, народу нашого мовою.

Бабуся. Вся історія народу - в мові,
Мова - душа народу.
Позбавити народ рідної мови -
Це означає вбити народ.

1-ша дитина. Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.

2-га дитина. Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем  передать
Лиш те, що корені калині сушить.

3-тя дитина. Зневажати мову - зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.

4-та дитина. О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.

Ведуча. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає. Не замовкла наша мова в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.

1-ша дитина. Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!

2-га дитина. Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

3-га дитина. В ній стільки слів,  що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

Бабуся. Символами України завжди були хліб, рушник та калина.

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

Дід. У полі калина, у полі калина
Хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний, 
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас є.

Дівчатка виконують пісню-хоровод « Зацвіла в долині».

Ведуча. Кожна пора дарує свою красу: весна - ніжні білі квіти, осінь - червоні ягоди. Важко уявити сільське подвір’я, де б не ріс кущ калини. У канадців - клен, в росіян - берізка, а в нас верба і калина. 

Бабуся. Перша квіточка - наша родиночка. Друга квіточка - рідна сторона. Так говориться в пісні про калиновий цвіт. На луках і узліссі можна побачити цілі калинові гаї. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України».

Дідусь. В народі кажуть: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте». Часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною. А як потрібна була калина на весіллі! Коли випікали коровай, то прикрашали його калиною.

Ведуча. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі?

Діти (разом). Це наша рідна мова!

Дідусь. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Бабуся. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

1-ша дитина. Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле, 
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.

2-га дитина. Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.

3-тя дитина . Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.

4-та дитина. Вона, як зоря пурпурова, 
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.

Ведуча. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Дідусь. Діти, щось ми з вами засиділися, а давайте трішки пограємося.

Я знаю чудову гру « Хто кого перетанцює».

Діти граються у гру «Хто кого перетанцює».

Бабуся. Гарно розважилися. А я знаю іншу гру, вона називається хто кого переговорить. Треба чим швидше промовити коромовки. Давайте пограємо !

За кожну скоромовку отримаєте ось таку стрічечку ( показує кольорову шовкову стрічку.

Діти граються в гру « Скоромовки».

1. Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак пісню півню:
- Ти не вмієш так, як я, 
Так, як ти, не вмію я.

2. Ти, малий, скажи малому, 
Хай малий малому скаже, 
Хай малий теля прив’яже.

3. За горою, біля броду,
Обгороджений город.
Барабанять по городу
Бараболя і горох.

4. На печі, на печі 
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі -
Не сиди на печі.

5. От Кіндрат, так Кіндрат,
Зуб зламав об мармелад.

6. Ати-бати - йшли солдати,
Ати-бати - на базар.
Ати-бати - що купили?
Ати-бати - самовар.

7. Лиса з лісу у село
«ку-ку-ріку» занесло.
Заглядає лис у вікна:
«Де ж це півень кукурікнув?»

8. Карл у Клари украв корали,
А Клара у Карла 
украла кларнет.

9. Сорока сороченятам
Сорочки строчила,
Сорочки строчила,
Вишиванки шила.
Все чорним та білим,
Все білим та чорним
Сорочки строчила,
Стрекотати вчила.

Бабуся. Молодці, малята, впоралися! А тепер наступне завдання. Ви отримали красиві стрічки за скоромовки а тепер треба ці стрічки пов’язати на віночки.

Проводиться гра « Пов’яжи стрічку».

Дід. Які ви спритні, а чи знаєте ви прислів’я?

Діти. Так!

Ведуча. Бабусю, дідусю, послухайте. Наші діти все вміють !

Діти по черзі читають прислів’я.

- За рідний край - хоч помирай!

- Світ один, та різні люди.

- Що країна, що родина.

- Кров не водиця, проливати не годиться.

- Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим грітися.
- Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.
- Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.
- Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
- Біда Україні: і відтіль гаряче і відсіль боляче.

Ведуча . Ну що, дідусю й бабуся, наші малята довели вам,що люблять рідну мову й шанують її ?

Дідусь. Так-так! Я бачу достойна зміна росте на радість нашій рідній країні.

Бабуся. Та й я тішуся з того, які гарні й розумні дітки. Та на жаль час розваг скінчився, пора нам з дідом ставати до роботи.

Ведуча. Шкода, що так скоро плине час. А на останок, дідусю й бабусю, прийміть від нас подарунок – наш запальний танок.

Діти танцюють український танець « Ой на горі калина».

Ведуча. Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх - Україна…

Дитина. Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся,українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали, 
Як з дитячої колиски мову покохали.

Ведуча. Вже кінчилось свято.
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні.

ВСІ разом.  Щастя, миру і добра!

Лунає пісня «Це моя Україна».

Бабуся з дідом прощаються й уходять. Діти під музику виходять із зали.