Розвиток емоційного інтелекту у процесі соціалізації учнів на уроках зарубіжної літератури
Посібник для вчителів зарубіжної літератури
План
1.Соціалізація та емоційний інтелект.
2.Емоційний інтелект та соціально-емоційне навчання.
2.1. Історія питання.
2.2.Визначення поняття та структура EQ.
2.2. Рівні EQ та залежність соціометричного статусу людини від розвитку емоційної сфери.
2.3. Моделі емоційного інтелекту.
3.Прийоми емоційного занурення учнів у простір художнього твору.
3.1. Емоційна подача матеріалу.
3.2. Глибоке занурення в текст.
3.3. Етап підключення уяви та асоціативного мислення.
3.4. Творча робота на основі отриманих знань та вражень.
4. Прийоми взаємодії та взаємовпливу на уроках зарубіжної літератури.
4 5. Висновки.
1.Соціалізація та емоційний інтелект
Соціалізація – це тривалий процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, набуття соціально значущих характеристик свідомості та поведінки, які регулюють її стосунки із суспільством. Щоденно розв’язуючи задачі, виконуючи граматичні вправи, розмірковуючи, пізнаючи, розвиваючись, школярі засвоюють багатовіковий людський досвід й самі готуються розв’язувати складні проблеми суспільства. Успішна соціалізація людини не можлива без розвиненого емоційного інтелекту. У вітчизняній педагогіці та психології це питання висвітлюється недостатньо глибоко, хоча західні психологи та соціологи стверджують: емоційний інтелект (EQ) не менше, а можливо, й більш важливий для успіху, ніж IQ та професійні навички. При тому рівні стресу, який відчувають сьогодні люди, важливо вміти швидко адаптуватися до умов, що постійно змінюються, справлятися з емоційним та розумовим навантаженням, раціонально використовувати та відновлювати свою енергію. Навички емоційного інтелекту, особливо усвідомленість, регуляція емоцій допомагають
ефективно розв’язувати ці задачі. А емпатія та високорозвинені соціальні навички дозволяють успішно взаємодіяти в команді та виступати в ролі наставника.
Емоції існують та емоції значущі: ви не можете заборонити емоції, але ви можете розвинути навички, необхідні для їхнього управління та використання
Сприйняття – читання емоцій
Вплив – за допомогою емоцій
Розуміння – причин емоцій
Управління – своїми емоціями і залучення інших людей
2.Емоційний інтелект та соціально-емоційне навчання
2.1. Історія питання
Новітні дослідження доводять, що успішність дорослої людини багато в чому визначається не стільки певним запасом знань та рівнем загального інтелекту (IQ), скільки умінням керувати своїм емоційним станом та передбачати реакції оточуючих (EQ). Втім, у сучасній школі, як і раніше, не приділяється достатньо уваги розвиткові відповідних знань, умінь та навичок. Але сучасний світ, динамічний, конкурентно орієнтований, висуває високі вимоги до особистості випускника школи.
Вперше цей термін був використаний у 1990 році Дж. Мейєром та П. Селовеєм, котрі під емоційним інтелектом мали на увазі здатність ідентифікувати свої власні емоції та емоції інших людей, визначати значення емоцій, їхні зв’язки один з одним та використовувати емоційну інформацію як основу для мислення, прийняття рішень та дій. Вчені-дослідники переконані: від рівня розвитку емоційного інтелекту залежить успішність соціального життя людини.
Тільки нещодавно суспільні науки зацікавилися емоційними сторонами особистості та поведінки, які раніше вважалися такими, що не підлягають ідентифікації, вимірюванню та повному розумінню. Зараз їх визнають вирішальними факторами ефективного функціонування й на роботі, і в особистому житті. Хороші стосунки та співпраці є ключем до нашого успіху в кожній галузі людської діяльності. Вивчення емоційного інтелекту нараховує ледь більше одного десятиліття. Однак сьогодні цією проблемою займаються спеціалісти по всьому світові. Серед них Р. Бар-Он, Д. Гоулман, Дж. Мейєр, П. Селовей, Л. Морріс та інші.
2.2.Визначення поняття та структура EQ
Що ж таке EQ? Емоційний інтелект – це здатність людини розуміти та контролювати свої емоції, а також емоції оточуючих, і на цій основі будувати взаємодію. За дослідженнями західних учених успішність будь-якої діяльності лише на 33% визначається технічними навичками, знаннями та інтелектуальними здібностями – IQ, і на 67% - емоційним інтелектом чи емоційною компетентністю – EQ. Для керівників (лідерів) ці цифри різняться ще сильніше – 15 й 85% відповідно. Особистість з високим EQ ініціативна, знайде вихід з будь-якої складної ситуації, легко та конструктивно розв’яже всі проблеми. Власник високого EQ приємний у спілкуванні, прагне уникати конфліктних ситуацій, самодостатній та незалежний, реалістично оцінює свої можливості. Високий рівень емоційного інтелекту відповідає найвищому рівню розвитку внутрішнього світу людини. Мотивація поведінки такої людини не зовні, а виключно всередині. Такою людиною важко маніпулювати, вона відчуває високий рівень психологічного комфорту та прекрасно живе в гармонії з самим собою та оточуючими людьми.
Зауважимо, що на відміну від IQ EQ не є незмінним. Вік, стать та етнічне походження не обмежують можливості підвищення EQ. Чим сильніші емоційні здібності людини, тим більш успішною вона буде як працівник, як батько, як менеджер, доросла дитина своїх батьків, партнер для близьких людей чи кандидат на робоче місце.
Початок цьому процесові має бути покладено у дитинстві. Тому гостро постає питання щодо введення та використання таких соціально-емоційних програм, які були б спрямовані на вдосконалення та розвиток емоційних та соціальних навичок у дітей та підлітків,та надавали б їм можливості використовувати ефективні стратегії виживання та подолання навчальних і життєвих труднощів, допомагали б краще усвідомлювати свої емоції, більш позитивно ставитися до себе, краще розумітися з іншими, справлятися зі стресом та радіти життю.
Сучасна наука не має сумніву щодо необхідності співдружності інтелекту та емоцій для повноцінного життя людини. А. Дамазіо, відомий невролог та фізіолог, пише про це так: «Добре орієнтована й і спрямована емоція є тією системою підтримки, без якої механізм розуму не може працювати належним чином».
Е
моційний інтелект
удвічі важливіший, ніж інтелект чи досвід,
його можна розвивати – нейропластичність
ПОТРІБНІ
Саморегуляція та зацікавленість
Емпатія та прийняття інших
Ефективні комунікації
Дуже важливі питання розглядає Антонелла де Аміко, професор психології та педагогіки університету Палермо. Вона працює з підлітками, вдосконалюючи засоби управління складними ситуаціями через розвиток ЕІ та пізнавального інтересу, успішним розв’язанням проблем булінгу шляхом залучення дітей у спільну діяльність, практикою зміни образу сучасної школи та структури взаємодії в ній через формування ЕІ-освітнього середовища. Вона відповідає на серйозне та складне запитання:як навчити дітей терпимості та емоційній гнучкості?
Ти йому не подобаєшся
Він думає інакше
Він з іншого середовища
Він розумніший чи дурніший за тебе
Він говорить іноземною мовою
Він поводиться інакше
Але його емоції такі само, як у тебе.
Їй же належить ідея створення емоційно-інклюзивних шкіл.
5 кроків до емоційно-інклюзивних шкіл
Розвиток емоційного інтелекту. Сфери впливу
Мультисенсорна інтеграція Дотик Запах Смак Звуки й музика Форми Кольори Емоційна синестезія Управління емоціями за допомогою думок та поведінки Управління та використання емоцій для контролю поведінки та думок Управління та використання емоцій для керування собою Емоційне управління Лексико-семантичний рівень Експериментальний рівень Ситуаційний рівень Розуміння емоцій Дистанція та зоровий контакт Жести Міміка Розпізнавання та невербальний вияв емоцій
Література чи не єдиний шкільний предмет, який торкається почуттів учні. На уроці зарубіжної літератури вони не тільки знайомляться з життям, вони його проживають разом з героями, збагачуючи свій емоційний багаж. Не можна не погодитися з точкою зору Л. С. Виготського: «Тільки те знання може прищепитися, яке пройшло через почуття учня:. Тому уроки зарубіжної літератури – найважливіший засіб розвитку емоційного інтелекту, своєрідна профілактика виявів агресії, дефіциту любові та милосердя. Це урок, на якому вчитель має вразити учнів, показати справжнє диво, що захопить дитину та торкнеться її душі.
«Рецепт» підвищення низького рівня емоційного інтелекту можна знайти, як це не дивно, у працях Л. С. Виготського. Пізнання світу може бути подвійним: «заспокійливим», абсолютно споглядальним і «рухливим», таким, яке йде уперед. Перше пізнання представлено наукою, друге – мистецтвом. Естетичне у мистецтві проймає всі елементи твору, але не існує «для себе», а стає красою у свідомості людини. Отже, урок літератури має стати сьогодні гнучким, яскравим, емоційним, наочним, креативним. Тільки за таких умов можна сподіватися на відгук у душі учнів.
Звертають на себе увагу технології із пріоритетом особистісних стосунків, індивідуального підходу, яскравого гуманістичного спрямованості змісту («педагогіка співпраці», гуманно-особистісні технології Ш. Амонашвілі, методи емоційного занурення, емоційного залучення учнів в осягнення ідейно-художньої своєрідності твору.
Нижче пропонуємо алгоритм використання емоційного інтелекту, за яким на уроці літератури можна вживатися в образ літературного героя, вчитися аналізувати емоції та відчувати емпатію.
Алгоритм використання емоційного інтелекту
1995 року вийшла книга журналіста Деніела Гоулмана «Емоційний інтелект», певною мірою заснована на дослідженнях першовідкривачів цього виду інтелекту. Емоційний інтелект став сенсацією. Його роль сьогодні важко переоцінити. Саме від емоцій та уміння їх аналізувати залежить якість та ефективність життя людини.
Питання EQ в освіті досліджує Давиде Антоньяцца, експерт в галузі соціально-емоційної освіти, професор Університети прикладних наук Швейцарії (SUPSI). Головне питання його наукових інтересів: як виростити дитину емоційно компетентною?Він вважає, що емоційний інтелект та емоційно-інтелектуальне середовище – найважливіші нововведення в галузі освіти за останні 30 років, адже світ потребує емоційно освічених людей, що здатні керувати собою та розуміти інших.
Що таке соціально-емоційне навчання
Відповідальне прийняття рішень Управління своїми емоціями
Соціально-емоційне навчання – це процес, в якому діти та дорослі розвивають знання та навички в 5 галузях:
Соціально-емоційне навчання покращує результати навчання
Наука повязує соціально-емоційне навчання з успішністю учнів:
С
оціально-емоційні навички
Покращення ставлення до себе, до інших, до школи
Позитивна поведінка у класі
11-відсоткове підвищення успішності за результатами стандартизованих тестів
Знижений ризик невдачі:
Проблеми з поведінкою
Емоційне виснаження та вигорання
В умовах недосконалих навчальних програм, зникаючого інтересу до читання та дефіциту навчального часу учитель-словесник повинен бути справжнім майстром, щоб стати посередником між митцем та учнем-читачем, зуміти так організувати процес читання-переживання, щоб викликати в учня бажання (і вміння!) «вчитатися» в текст, емоційно пережити його та осмислити. І тоді діалог з текстом як спосіб стосунків перейшов від стадії учень – художній твір до стадій
учень – внутрішнє «я», учень – культурні та соціально значущі цінності. Адже психологічне значення художнього твору і виявляється у здатності художніх текстів впливати на людину та певним чином структурувати внутрішній світ суб’єкта читання.
3.Прийоми емоційного занурення учнів у простір художнього твору
3.1. Емоційна подача матеріалу
Місце емоційної подачі матеріалу в темі та в уроці може бути й на початку, і в середині знайомства з художнім твором. Вона може бути спрямована на первісне знайомство з автором, твором, також може бути використана на етапі попередньої підготовки до сприйняття конкретного абзац, розділу або для загального фону сприйняття, і навіть в кінці вивчення теми як заключний акорд. Щоб повернути учня до книги, треба дитину нею зачарувати, зацікавити письменником. Не чекати, поки всі прочитають книгу, а починати розбирати так, щоб викликати масове прочитання, щоб одна сторінка, що прозвучала на уроці, поманила за собою. Такі прийоми сприяють розвиткові емоційно-естетичного мотиву шляхом створення сильного емоційного сприйняття інформації. Емоційну ситуацію можна створити за допомогою прийому художнього читання (вчителем, підготовленими учнями, майстрами слова в запису).
Магія читання може «заразити» твором, «закохати» в нього. Матеріалом для художнього читання та емоційного настрою може бути текст твору, факти біографії письменника, поетичні твори, використані в якості епіграфу до уроку. Емоційному викладенню матеріалу сприяють і спеціально дібрані музичні твори, які стануть своєрідною увертюрою до уроку, фоном для читання творів чи виконанню творчих робіт з метою створення певного настрою. Ці прийоми сприяють образному осмисленню інформації, концентрують увагу.
Отже, перший етап вивчення художнього твору - підготовка до сприйняття. Його мета - зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір. Важливо, щоб інформація, яка презентується на цьому етапі ( відомості про письменника, історія створення літературного тексту тощо), була особистісно значущою для учнів, спонукала їх до створення власних думок. На цьому етапі важливо подбати про те, щоб учні стали активними учасниками навчального процесу. І тут можна запропонувати різні творчі завдання. Ознайомившись з біографією письменника, учні обирають один найцікавіший факт з його життя, який найбільше вразив їх або здивував, повідомляють його однокласникам,починаючи свій виступ словами: «В біографії митця мене найбільше вразив такий факт…, тому що…» .
Афоризми, вірші, притчі – прийоми, які з першої хвилини спілкування викликають зацікавленість, уважність та сприяють підтримці цієї уважності тривалий час.
3.2. Глибоке занурення в текст.
Щоб діалог був змістовним та повноцінним, необхідно протягом читання здійснювати різноманітну роботу: знаходити в тексті прямі та приховані авторські запитання, ставити свої, обмірковувати припущення про подальші події в тексті, перевіряти, чи співпадають вони із задумом автора, вмикати уяву.. Ефективним прийомом роботу на етапі занурення в текст є робота з художньою деталлю. Технологія роботи : через деталь звернути увагу учні на розуміння ідейно-художнього змісту твору, через осягнення глибинного змісту – до книги, через книгу – до життя, від життя знову до книги.
. Крім традиційних, добре знайомих видів читання, звернімо увагу на роль прогнозованого ( або перерваного) виду читання, коли робота починається з прочитання назви твору : «Про що, на вашу думку, може розповідатися у творі під назвою «Золотий жук?», «До кого, як ви думаєте, звертається ліричний герой вірша Ш.Бодлера «Падло»?
Об’єктом дослідження можуть стати й мотив, і мелодика, й простір, і час, і навіть окреме слово із твору, що вивчається ( наприклад , заслуговує на увагу ключове слово з першої глави першого розділу роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» - прикметник, що характеризує світ, у якому живе герой, і його мрію – прикметник «огидний» - і ключове слово другої глави цього ж розділу – прислівник «нікуди», який пояснює причини загибелі Мармеладова й злочину Раскольникова. Рефлексивне читання, засноване на емпатії та співпереживанні, - один із найефективніших способів емоційного сприйняття тексту, який допомагає учням не тільки розуміти душевний стан персонажів, авторське обґрунтування того, що відбувається, а й підтекстову інформацію.. Наприклад, дуже ефективно обговорити назву твору, імена та прізвища героїв (оповідання А. Чехова «Хамелеон» -6 клас, комедія М. Гоголя «Ревізор» - 9 клас). Рефлективне читання допомагає усвідомити, що у творі не буває нічого випадкового.
Зануренню у текст сприяє перегляд екранізації художнього твору, спектаклю, який в сотні разів збільшує здатність учнів зрозуміти авторський задум, тему та ідею твору. Перший глядач, звичайно, вчитель. Адже тільки відомий матеріал пропонується учням, щоб поставити перед ними задачу: на що звернути увагу у режисерській роботі, який сценічний образ має стати об’єктом особливої уваги.
Зробити інструментом пізнання не тільки розум. А й почуття учнів допоможе й зіставлення літературного тексту з творами інших видів мистецтв. Цей прийом підсилює, доповнює асоціативний спосіб мислення, загострює в учнів естетичну сприйнятливість.
Метод інтроспективного аналізу посідає особливе місце в розвитку особистості учнів, оскільки майже завжди субстратом твору є ситуація, що береться з життя, акт людського переживання, при знайомстві з якими це напруження може захопити інших. Будь-які тексти можуть бути ілюстрацією до реального життя, де перед людиною постає персональний вибір:інтелектуальний, моральний, вольовий. Задача вчителя – поставити перед учнями проблему так, щоб вони упізнали в ній власну проблему.
Завдання уроку літератури - сформувати не тільки певний рівень знань, умінь та навичок учнів, а й розвинути їхні особистісні характеристики, творчі здібності, увагу, уяву, здатність критично мислити , тобто навички, які необхідні не тільки на уроці, а й у суспільстві.
Зв'язок уроку літератури з життям надає можливості показати багатство та складність оточуючого світу, переконати учнів у необхідності активної життєвої позиції, надати заряд мужності, цікавості, енергії, виховати прагнення до наполегливого подолання будь-яких труднощів. Дуже важливим є діалог, що має виникнути між читачем та героями твору. Для цього необхідно організувати сприйняття таким чином, щоб наблизити персонажів твору до сучасного школяра обговоренням тих питань, що хвилюють кожного. Наприклад, у 5-му класі при вивченні твору О. С. Пушкіна «Казка про мертву царівну» розмова пожвавлюється, виникає зацікавленість на обличчях школярів при обговоренні таких питань:
Чи хороший цар чоловік?
Чи хороший цар батько?
Чи хороший він правитель?
Яких подій у творі можна було б уникнути, якби на перші два запитання ми відповіли б «так»?
3.3. Етап підключення уяви та асоціативного мислення
Мобілізувати внутрішній мотив, дати можливість відчути, побачити, в уяві доторкнутися до того, що вивчається, зробити отриману інформацію такою, що переживається особисто, можна за допомогою асоціативних переживань кожного окремого учня (створення асоціацій, складання асоціативного кола, асоціативної гірлянди), йдучи від слова до почуття. Як правило, така робота не вимагає окремої підготовки та подобається учням. Цей прийом викликає на уроці велику кількість емоцій, переживань з приводу одного й того ж образу. Асоціації може викликати слово, образ, вираз, музика, звуковий ряд. Можна, навпаки, уявити героя у вигляді певного образу. Йде опора на внутрішні мотиви учнів, самооцінка на основі застосування індивідуальних еталонів.
Мета використання подібних прийомів – вивчення свого внутрішнього стану в певний момент відносно теми уроку та роботи з текстом твору. Прийомом «Розфарбуй свої почуття» пропонується розфарбувати свій стан в певний момент, виявити, якого кольору почуття відчуває учень до героя, ситуації, якого кольору сама ситуація, з яким кольором асоціюється персонаж тощо. Виконувати можна як письмово, так і усно. Через колір можна сприймати середовище або предмет, отримуючи якісь враження (легкість, важкість та інше). Колір підсвідомо впливає на нас і через асоціації. Але цей вплив більш індивідуальний та накопичується у процесі набуття життєвого досвіду. Тому колір використовується як фон для запису ключових слів теми, тексту, для створення контрасту. Доцільно його використовувати при вивченні трагедії В. Шекспіра «Гамлет», роману Сервантеса «Дон Кіхот», поезії В. Вітмена та французьких символістів.
Прийоми «Створення колажу», «Створення афіші» близький до абстрактного мистецтва, адже він побудований на асоціативних умовиводах. Їх доцільно використовувати при вивченні творів, що викликають дискусію, з метою більш яскраво та наочно висловити свою думку Колажі можуть ставати матеріалом для нових робіт.
3.4. Творча робота на основі отриманих знань та вражень.
Творчим утіленням думки учнів через занурення в текст є есе, листи, етюди, власні вірші, створення сценарію.нарія. Після знайомства із законами певного жанру пропонуються відповідні тексти для переказу, а потім – самостійна робота. Перші роботи обов’язково рецензуються в класі. Спочатку учні пишуть на вільні теми, а згодом тему підказують художні твори. Захопити учнів можна роботами «попередників», особливо тих, які художньо оформлені , приваблюють зовнішньо. Як тренувальну вправу, що допомагає позбавитися страху перед чистим аркушем можна використовувати прийом «спонтанне письмо», дозволивши використовувати не тільки текст, а й графіку.
Фільми та спектаклі також стають об’єктом для написання рецензії у старших класах.
Ми назвали тільки окремі прийоми емоційного занурення у простір художнього твору. Хотілося б у часи загального захоплення усілякими тестами й логічними схемами зберегти право викладати літературу так, щоб учні проживали ситуацію зсередини, відчували переживання героїв і через співчуття, співпереживання, спільну радість створювали в собі людину.
4. Прийоми взаємодії та взаємовпливу на уроках зарубіжної літератури.
Сучасне прочитання класики, правильне сприйняття новітніх творів, спогади про раніше прочитані книжки, комплексний аналіз тексту на уроках мови – все це збагачує учня й допомагає йому орієнтуватися у подіях реального життя, у власних рішеннях та вчинках. Література надає можливість відчути себе «всередині» найрізноманітніших обставин, ставить перед необхідністю розмірковувати разом з героями творів про їхні вчинки, вимоги суспільства, разом з ліричним героєм твору переживати глибоке та шляхетне відчуття (почуття).
Учень долучається до найбільш оптимальних рішень різноманітних проблем людського буття. При цьому важливі не стільки конкретні рішення, які він знаходить на сторінках творів, скільки самі проблеми, про які він не міг і подумати, усвідомлення принципової невичерпності оточуючих нас проблем.
«Підтримувати розмову — це ще й найкращий спосіб не помічати що інші — дурні» ( Ж. Ренар). Але просто підтримувати розмову, вести бесіду вже замало для сучасного уроку. Для того щоб довести цінність кожної думки кожного учасника уроку,потрібно організувати взаємодію учнів й тим самим реалізувати принцип полілогу (багатоголосся ), в якому можна почути голос кожного, і діалогу, у якому в учнів формується уміння слухати й чути один одного. Але щоб нова форма не стала самоціллю, змінити і зміст питань, що обговорюються, і прийоми роботи.
«Недописаний рукопис»— написати продовження твору, зберігаючи стиль автора та розв'язуючи основні ідейно-тематичні проблеми твору.
«Може бути й інакше» — змінити фінал розповіді. Обґрунтувати хід своїх думок («Злочин і кара» Достоєвського, « Майстер і Маргарита» Булгакова.)
«Не той герой є героєм» — внести такі зміни у зміст твору, щоб другорядний персонаж став головним ( зробити головною героїнею «Євгенія Онєгіна» Ольгу Ларіну.)
«Нездійснене» - що не встиг здійснити герой? На що він буде здатний? Яким чином він досягнув би тієї чи іншої мети? (Стендаль «Червоне і чорне»)
Такі прийоми надають можливість створювати в начальних умовах ситуації взаємодії та взаємовпливу учасників навчального процесу. Актуальним і сучасним прийомом активізації творчих можливостей учнів, вдосконалення їхньої соціальної компетенції залишається проблемне питання. Вміло сформульоване, воно дає можливість пов'язувати всі етапи уроку в єдине ціле, отже, прозвучавши на початку уроку,спонукає учнів до активної розумової діяльності як на етапі сприймання нового матеріалу, так і під час його осмислення. Наприклад: як сталось, що прізвище Л. Толстого стало за своїм значенням більшим, ніж саме слово «людина»? Або : чим схожі у своїй діяльності митець і гончар? Цікаво порівняти відповіді учнів зі словами Плутона: у обох в голові «зразок» — ідеал, який треба втілити. Доречно обговорити й розуміння учнями самого поняття «ідеал» та його залежність від суспільно-політичних умов.
Цікаві й корисні дискусії виникають під час вивчення роману «Майстер і Маргарита», коли обговорюється питання: чи є синонімами слова «правда» та «істина»? Це необхідно для того, щоб учні зрозуміли парадоксальну відповідь Єшуа Пілатові: « Истина в том, что у тебя болит голова», — і поміркували над іншим: чому Єшуа в романі письменника 20-го ст. та Ісус на картині художника 19 ст. М. Ге «Що є істиною?» замислюються над однаковими питаннями?
Цікавим прийомом, що можна використовувати на етапі формування умінь, знань та навичок, є прийом «епіграф», його теж можна урізноманітнити. Наприклад, не тільки запропонувати учням розшифрувати заявлену в епіграфі до уроку ідею, а й залучати їх до самого процесу творення уроку: самостійно дібрати епіграф після проведеного заняття, який відбивав би головну думку уроку (твору) або відбивав би протилежний письменникові ( чи герою ) світогляд. Це дуже важливо при вивченні творів модерністів, яким дуже часто властиві песимізм, егоцентризм та мізантропство.
Свідоцтвом того, що учень зрозумів вивчений матеріал і здатний його осмислити, є уміння формулювати питання. Так, до уроку тематичної атестації, який проводиться у формі діалогу, можна запропонувати поставити до твору таке питання, на яке учень сам не знає відповіді. Також школярі можуть сформулювати запитання до кількох ілюстрацій так, щоб було зрозуміло, за яким принципом вони об'єднані. Дуже корисними для практичного впливу на свідомість читача, осмисленість його діяльності є різноманітні за жанром і формою твори і творчі роботи. Так, п'ятикласники залюбки готують до уроку позакласного читання власноруч укладену збірку своїх улюблених віршів із передмовою — зверненням до тих своїх однолітків, які не люблять або не розуміють поезії. Зважаючи на вікові особливості молодших підлітків, учитель може запропонувати шестикласникам, безпосереднім та щирим, після вивчення твору М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» написати твір «Свято Різдва у моєму серці» та оздобити його ілюстраціями.
Один із уроків розвитку зв’язного мовлення за поезією в 10 класі можна провести у формі захисту групами учнів літературної газети, у якій відбилося б не тільки знання програмових творів, уміння їх аналізувати, а й художнє бачення учнями поезії митця в цілому. Такий вид роботи вчить працювати у команді, свідомо захищати власну точку зору, не заперечуючи при цьому інших думок, допомагає примірити на себе певну професійну та соціальну роль.
«Страх перед нудьгою - це єдина причина для того, щоб працювати». (Ж. Ренар). Дуже важливо пояснити це дітям, щоб вони розуміли: цікаво на уроці – і в житті - тільки тим, хто працює. «Мрій про велике: це допоможе тобі здійснити принаймні найменше». Ці слова Ж. Ренара - заклик до вчителів-словесників: мрій, щоб твої учні стали поетами, тоді вони точно стануть кваліфікованими, вдумливими читачами і людьми, адаптованими в суспільстві.
«Будь-яка думка стає власною відтоді, як ти вже не пригадуєш, у якого її позичив» (Ж. Ренар). Не треба засмучуватись, коли учні привласнюють думки великих або сусідів по парті й не зізнаються в цьому. Як бачимо, французький мислитель вважає, що це результат тривалого осмислення.
«Я живу тільки тим, що ставлю незрозумілі знаки запитання і не наполягаю на відповідях» (Ж. Ренар) На уроці літератури теж повинні інколи звучати запитання без відповіді. Вони дороговказ для подальшої наполегливої і творчої роботи думки.
«Який тріумф розуму: знати, що не можливо пізнати те, що перебуває за межами знань!» ( Ж. Ренар) Стільки таких «тріумфаторів» у кожного з нас! И не забувайте про головне: «Кінець кінцем ми завжди починаємо зневажати тих, хто легко з нами погоджується»( Ж. Ренар). Кожен з наведених афоризмів французького мислителя Ж. Ренара може стати не тільки епіграфом, а й темою уроку літератури та допоможе учням розібратися у складних питаннях буття, знайти шлях до порозуміння.
Як занурити учня в навчальний процес, зробити його особистісним? Вчитель має не уміло повідомляти, а уміло збуджувати думку учня, ставити його в умови, які б спонукали до творчості, пошуку власних рішень. Багато чого в навчанні вирішує стимуляція пізнавальної діяльності тих, які вчаться. Шляхів до активізації цієї діяльності багато. Один із них - комунікативно-діалогічне навчання, інакше кажучи, інтерактивне навчання, яке побудоване на принципах взаємодії учня з усіма учасниками та об'єктами педагогічного процесу.
Таким чином, у вивченні літератури можуть відбуватися так звані мікро -та макродіалоги, коли початкове сприйняття читачем художнього твору під час обговорення, обміну думок між усіма учасниками навчального процесу коригується та поглиблюється, що веде до створення у свідомості школяра свого «власного тексту», збагаченого особистісним «Я». Тобто діалог як форма життя в сучасному світі має стати основним психологічним та етико-культурним принципом вивчення літератури в школі.
Суттєвий діалог під час вивчення літератури може бути реалізований тільки за умов діалогічних стосунків між учителем та учнями.
Діалогічні стосунки виникають, коли два чи більше учасників навчального процесу обмінюються інформацією оціночного характеру з приводу прочитаного.
Зайняти діалогічну позицію - означає не тільки висловити певну думку, а й виявити своє ставлення до неї. Останнім часом на уроках літератури все більше уваги приділяється таким видам роботи, як взаємне опитування, співбесіда, дискусія (її різновид -«павутиння дискусії»), інсценізація окремих епізодів, створення різноманітних проектів за прочитаним. Це сприяє розвитку гарної пам'яті, кмітливості, охайності, уважності, винахідливості, уміння логічно мислити, комбінувати. Причому робиться це ненав'язливо, а у захоплюючий формі.
Отже, діалогові види робіт мають бути запроваджені на всіх етапах вивчення художнього твору. Вони активізують розумову діяльність школярів, сприяють зацікавленню навчальним предметом, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві уміння та навички, допомагають виявити особистісне «Я» учня.
Отже, сама природа словесно-художньої творчості має діалогічний характер, і учень-читач - це активний учасник літературного процесу, який вступає у діалогічні стосунки з літературним твором, читаючи його.
Отже, діалогові види робіт мають бути запроваджені на всіх етапах вивчення художнього твору. Вони активізують розумову діяльність школярів, сприяють зацікавленню навчальним предметом, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві уміння та навички, допомагають виявити особистісне «Я» учня.
5. Висновки.
Уроки літератури допомагають учневі осмислити самого себе, набути «людського виміру» природничих та соціальних процесів. Вони сприяють формуванню способу мислення та дій людини, що знає суспільство та розуміє інших людей, уміє жити в сучасному світі з його різноманіттям культур та способів життя, долає власний егоїзм і усвідомлює наслідки своєї діяльності.
Художній твір звернений до свідомості іншої людини, і щоб він досягнув мети, необхідно спиратися на невеликий, але власний досвід дитини, допомогти їй співпереживати, співчувати, проживати разом життя літературного героя, ставити себе на його місце та розв’язувати для себе проблеми твору.
Дослідники в галузі психології та соціології переконливо довели, емоційна та соціальна компетентності безпосередньо впливають на продуктивність праці, на інноваційність, задоволеність людини своєю роботою а також на трудову конкурентноспроможність та підприємницькі здібності людини. З’явився навіть особливий профіль компетенцій для розвитку нових професійних напрямів, таких як цифрова економіка) та інноваційні методи оцінки:
Competency Exagon – багатофакторна оцінка, в основі якої 31 поведінкова компетенція;
COBRA – заснована на компетенція реальна самооцінка;
LSQ – опитувальник щодо стилів лідерства.