Вступ
Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.
Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.
Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок — екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.
На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.
Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:
— національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;
— гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);
— збереження фізичного і духовного здоров'я людини;
— об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;
— зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.
Екологічне виховання дошкільників: зміст і основні завдання.
Природа своєю різноманітністю змалечку привертає увагу дітей, збагачує їх, стає джерелом радісних відкриттів і переживань.
Виховання дитини в дитячому садку повинно бути так організоване, щоб всіляко посилити пізнавальні можливості дітей завдяки формуванню в них допитливості та стійкого інтересу до навколишнього світу.
Природа повинна відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження її багатства.
Виходячи із вищесказаного, перед педагогами і батьками стоять такі завдання:
збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи;
знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів
дітей з природою;розвивати пізнавальні інтереси;
організовувати посильну трудову діяльність у природі;
формувати елементи наукових знань про основні екологічні
чинники у розвитку живої природи(світло, волога, температура);розвивати вміння класифікувати живу природу;
активізувати знання і вміння в різних видах діяльності.
Мета екологічного виховання дошкільників - формування системи знань, поглядів, переконань, які є основою відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Тобто, формування екологічної культури дошкільника.
Екологічна культура дошкільника - засвоєння норм і правил поведінки стосовно об'єктів навколишнього середовища, вироблення умінь для включення в природоохоронну роботу. Це - рівень сформованості природоохоронної свідомості у дитини, її ставлення до природи, що ґрунтується на бережному ставленні до неї.
Основою екологічного виховання є:
емоційно - позитивне ставлення до природи;
- знання про природу;діяльність у природі;
- природоохоронна робота, доступна дітям.
Основні завдання:
зачарувати світом природи;
розкрити взаємозв'язки та взаємозалежності у природі;
розширювати коло уявлень про природоохоронну роботу в
природі;
розвивати пізнавальні інтереси;
виховати допитливих натуралістів;
виховати бережливих господарів землі;
організувати посильну трудову діяльність у природі.
Умови екологічного виховання:
Об'єктивні:
рівень педагогічної майстерності і кваліфікації вихователів,
загальна і соціальна підготовка з питань екологічного виховання.екологічна спрямованість педагогічного процесу дошкільного
закладу і кожної вікової групи.
Суб'єктивні:
готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння і
засвоєння уявлень про природу.готовність дітей до практичної реалізації знань в доступних видах
діяльності. Тобто, дитина, одержавши знання, емоційно – ціннісного
ставиться до природи. У неї виникають мотиви практичної
діяльності в природі.
Таким чином знання дітей трансформуються у почуття гуманного турботливого ставлення до природи. Зміст цих почуттів складають знання, уявлення, теоретичні припущення. Завдання вихователя:
активізувати, стимулювати розвиток інтелектуальної, емоційно-
чуттєвої і дієво - вольової сфер особистості дитини;враховувати її вікові та індивідуальні особливості;
підібрати найефективніші форми пізнання природи;
Ефективність екологічного виховання залежить від:активної дослідно - пошукової роботи дитини в природі;
рівня розвитку дітей;
рівня розвитку словесно - понятійного мислення, вміння
узагальнювати, порівнювати;
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ
Зважаючи на пізнавальні особливості дітей дошкільного віку, вихователям слід забезпечити:
наочну агітацію повідомлюваних знань;
організувати активну дослідницько - пошукову діяльність;
поетапне ускладнення знань;
варіативність повідомлення другорядних ознак і характеристик на
основі демонстрації суттєвої ознаки чи явища.
Основні методи:
експеримент;
спостереження;
безпосередній контакт з природою;
праця в природі;
дослідницько — пошукова робота;
поетапна фіксація результатів;
дидактичні ігри;
демонстрування картин, ілюстрацій, фотографій;
бесіди;
словесно — логічні завдання;
проблемні завдання, запитання, ситуації.
Педагогічні прийоми:
показ;
пояснення;
порівняння;
зіставлення;
створення проблемних і пошукових ситуацій;
активізація знань і досвіду дітей про природу.
Організаційні форми:
заняття;
екскурсії;
прогулянки;
цільові спостереження.
Форми роботи поза заняттями:екологічні виставки кожної пори року;
екологічні конкурси:
словесні (відповіді дітей на пропоновані запитання, описи
малюнків, натуральних об'єктів або явищ, загадування загадок,
розв'язання проблемних завдань);графічні (діти малюють будь - яку пору року, ластівки, поштові
марки природоохоронного змісту);пантомімічні (передбачають наслідування характерної поведінки тварин, творчі уявлення про ту чи іншу рослину);
- політехнічні( влаштовують для набуття вміння складати букети, композиції, збирати цілюще зілля, чистити годівниці та інших доручень).
«ЕКОЛОГІЧНА СТЕЖИНА»
ВЗАЄМОДІЯ З ДІТЬМИ
«Екологічна стежина» допомагає будувати стійку логічну систему в екологічному вихованні дітей, подавати їм якомога більше знань,
формувати цілісні уявлення про чудовий світ природи, краще зрозуміти взаємозв'язки та взаємозалежності. Підготовча робота:
визначення маршруту;
вибір об'єктів природи, що зустрічатимуться на «екологічній
стежині»;розглядання ілюстрацій із зображенням відповідних об'єктів
природи.
Примірний зразок- модель проведення:
постановка мети заходу дітям;
повторення і закріплення правил поведінки у природному
довкіллі;дидактична вправа «Що було б, якби...?»( не стало соловейка,
ялинки, сонця);дидактична гра «Добре - погано» (бажано передбачити посильну працю в природному довкіллі.
Після проведення «екологічної стежини»:
гра «Ланцюжок». Обмін враженнями.
образотворче мистецтво: ліплення, аплікація, малювання тих
природних об'єктів, які справили на дітей найбільше враження.читання художніх творів про бережне, дбайливе ставле
Формування екологічної культури дошкільників на екологічній стежині.
Система безперервної екологічної освіти і виховання будується та розвивається на основі чинних державних законів України, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті.
Особливе місце у екологічному вихованні дітей належить природоохоронній, дослідницькій, еколого-натуралістичній роботі, тому що участь у ній передбачає постійне спілкування з природою. Чим краще дитина знає, цінує природу, тим бережливіше вона ставиться до неї.
Важливою формою екологічної освіти та пропаганди природоохоронних заходів є створення навчальних екологічних стежин, що займають важливе місце в екологічній освіті і формуванні екологічної культури підростаючого покоління.
Екологічні або навчальні стежини є однією з перспективних форм природно-пізнавальної роботи, вони дають можливість дітям і дорослим розширити свої уявлення і знання про природу, побачити незвичайне у звичайному, спонукають до спілкування з природою.
Екологічна стежина являє собою унікальну форму поєднання відпочинку і природоохоронної пропаганди. Це своєрідна навчальна лабораторія в природних умовах. Вона доступна в різні пори року.
Головним завданням створення екологічної стежини є :
навчити дітей впізнавати в природі вивчені живі об’єкти, бачити ознаки їх пристосування до умов існування, біологічні ритми, пояснювати їх екологічне значення.
Основними функціями екологічної стежини є :
Розвивальна – формування екологічної свідомості, культури, формування екологічного мислення, як складової загальної культури;
Виховна – залучення дітей до спілкування з природою;
Навчальна – формування в дітей навичок перенесення екологічних знань у реальне життя.
Зберегти красу рідної природи ми зможемо, якщо навчимо малят бачити і визначати найпростіші зв'язки між явищами природи, помічати красу, розвиватимемо любов і дбайливе ставлення до живого й неживого.
Проводячи роботу з екологічного виховання, ми насамперед разом з дітьми склали й вивчили необтяжливі правила поведінки в природі, а саме:
♦ не засмічуйте місце, де ви щойно відпочивали, адже після вас прийдуть
інші, щоб відпочити на лоні чарівної природи;
♦ не ламайте кущів, гілок дерев. Якщо ви хочете зірвати квіти з дерева, наприклад з черемхи, не ламайте гілок, а зрізуйте їх обережно;
не рвіть бездумно оберемками квіти. Збирати їх можна лише в тому разі,
якщо є намір цілеспрямовано їх використовувати — скласти гербарій або прикрасити свою кімнату невеличким букетиком на кілька днів;не рубайте дерев і кущів, щоб розпалити вогнище — для цього достатньо і сухостою;
♦ не розпалюйте вогнища в сухому лісі. Розводити багаття слід у вологих
місцях. Покидаючи місце привалу, багаття потрібно старанно затушити,
залити водою. Якщо немає поблизу води, то вогнище потрібно повністю
затоптати; не виривайте гриби з корінням, тобто не руйнуйте грибниці, яка знаходиться в землі;
♦ не топчіть квітників, окремих квіток, зелених насаджень, травички;
♦ не дозволяйте знищувати, вбивати ловити чи тривожити комах,
кольорових метеликів, коників-стрибунців, жаб, розкидати мурашники -
мурашки -«санітари» лісу;
♦ суворо дотримуйтеся правил охорони лісів, правил рибальства і мисливства;
♦ дбайливо ставтеся до дерев і чагарників, що ростуть на схилах, вони укріплюють ґрунт;
не забруднюйте озер, річок, не кидайте в них каміння, сміття та рештки їжі. Не руйнуйте джерел і криниць;
♦ не робіть написів на деревах;
♦ дбайливо ставтеся до живих істот лісу, всі вони приносять користь