Розвиток образного
мислення учнів на уроках
в початкових класах
Вчитель початкових класів
Недайводського НВК
Козацька Н.О.
Перед сучасним суспільством стоїть завдання підготовки інтелектуально розвиненої людини, яка спроможна вирішувати складні проблеми. Бурхливий розвиток науки і техніки потребує швидкого впровадження отриманих результатів у навчальні процеси школи. Як наслідок, програми предметів та їхній обсяг швидко зростають. Це, у свою чергу, супроводжується труднощами у засвоєнні програмного матеріалу. Таким чином, нині існує суперечність між усе розростаючим обсягом знань, які потрібно засвоїти, і обмеженими можливостями пам’яті дитини.
Ми кажемо дітям: «Запам’ятай! Вивчи вірш, таблицю множення, правило». Але не пояснюємо, як це зробити. Що необхідно для того, щоб процес творчості не був спонтанним, а вирішував основне завдання – об’єднання логічних та образних компонентів мислення?
Сьогодні існує кілька методик, які органічно доповнюючи одна одну, допомагають дитині швидко навчатися процесу творчості, використовувати закони творчості для удосконалення змісту та мотивів навчання. Це методики з розвитку творчої уяви, теорії рішення винахідницьких задач. Уміння користуватися ними значно зменшує час обробки навчального матеріалу, вчить гнучко реагувати на будь-які обставини. Але починати розкривати творчі здібності треба з формування образного мислення.
Освіта школярів спрямована загалом на розвиток логічного, раціонального мислення. Однак дослідження останніх років довели, що найкращих результатів у навчанні можна досягти лише завдяки поєднанню образного і логічного мислення (саме таке сприйняття довкілля характерне для більшості визнаних світом геніїв).
Формування та розвиток образного мислення дає можливість ефективно розвивати пам’ять і увагу, швидко і без всяких зусиль запам’ятовувати тексти, вірші, оволодівати необхідними засобами для успішного здобуття знань і умінь.
Вивчення образного мислення – один із нетрадиційних розділів загальної психології, тому розуміння предмета психології образного мислення буде залежати від розуміння предмета психології науки в цілому. Що ж таке мислення?
Мислення, на відміну від сприйняття, виходить за межі почуттєвого даного, розширює межі пізнання. У мисленні на основі сенсорної інформації робляться певні теоретичні та практичні висновки. Воно відображає буття не тільки у вигляді окремих речей, явищ і їх властивостей, а й визначає зв'язки, що існують між ними, які частіше за все безпосередньо, в самому сприйнятті людині не дано. Властивості речей і явищ, зв'язки між ними відображаються в мисленні в узагальненій формі, у вигляді законів, сутностей.
На практиці мислення, як психічний процес не існує, воно присутнє у всіх інших пізнавальних процесах: у сприйнятті, увазі, уяві, пам'яті, мови. Вищі форми цих процесів обов'язково пов'язані з мисленням, і ступінь його участі в цих пізнавальних процесах визначає їх рівень розвитку.
Мислення – це особливого роду теоретична і практична діяльність, що передбачає систему включених до неї дій та операцій орієнтовно-дослідного та
пізнавального характеру.
Які ж існують види мислення? В даний час існує кілька класифікацій. Згідно з однією з них розрізняють такі види мислення:
Теоретичне образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріал, який тут використовує людина для вирішення завдання, не є поняття, судження чи умови, а образи. Вони безпосередньо витягуються з пам'яті, або творчо відтворюються уявою. Таким мисленням користуються працівники літератури, мистецтва, взагалі люди творчої праці, які мають справу з образами. У результаті рішення розумових завдань, відповідні образи подумки перетворюються так, щоб людина в результаті маніпулювання ними зміг безпосередньо побачити рішення цікавить його завдання.
Особливість наочно-образного мислення полягає в тому, що розумовий процес у ньому безпосередньо пов'язаний із сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності і без нього відбуватися не може. Функції образного мислення пов'язані з наданням ситуацій і змін до них, які людина хоче отримати в результаті своєї діяльності, перетворюючої ситуацію, з конкретизацією загальних положень. За допомогою образного мислення більш повно відтворюється все різноманіття різних фактичних характеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасне бачення предмета з кількох точок зору. Дуже важлива особливість образного мислення - встановлення незвичних, «неймовірних» поєднань предметів та їх властивостей. Дана форма мислення найбільш повно представлена у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а у дорослих - серед людей, зайнятих практичною роботою. Цей вид мислення досить розвинений у всіх людей, кому часто доводиться приймати рішення про предмети своєї діяльності, лише спостерігаючи за ними, але безпосередньо їх не торкаючись.
Очевидно, що саме вчителі повинні вчити дітей образно мислити і оперувати цим, адже за словами Л. де Бройля, саме „образи лежать в основі всіх істинних досягнень науки”. [1, с.56] Дійсно, Д.І.Мєндєлєєв свою таблицю побачив уві сні. Д.Уатт відкрив принцип роботи парової машини, спостерігаючи за кришкою чайника. Леонардо да Вінчі перед написанням картини, розливав на стіну різнокольорові фарби і, завдяки розмазаним плямам, створював образи. А. де Сент-Екзюпері стверджував, що „…вчитися треба не писати, а бачити. Писати – це наслідок”. Це підтверджував і Діккенс: „Я не складаю зміст книжки, я бачу і записую”. Р.Штайнер на своїх лекціях по геометрії обходився без малюнків, тим самим, змушував студентів постійно тренувати своє просторове мислення. [4, с.13]
За результатами аналізу дослідженої психолого-педагогічної, специфічної і методологічної літератури по проблемі образного мислення зроблені наступні висновки:
образне мислення має низку переваг, які суттєво доповнюють понятійні форми мислення;
образ – основна оперативна одиниця образного мислення;
основні характерні риси образного мислення – динамізм, перекодування образів, операція ними в цілях створення нових образів.
Якщо звернутися до вікіпедії, то про образне мислення можна отримати таку інформацію:
Це сукупність способів і процес образного вирішення задач, передбачаючи зорову уяву ситуації і оперування образами складаючи її предметів без виконання реальних практичних дій з ними.
Дозволяє найбільш детально відобразити весь багатий образ різних фактичних характеристик предмета.
За образне мислення відповідає права півкуля мозку.
Надзвичайно образним мисленням володіють тварини та діти до 5 років. Пізніше, набувши навички спілкування, людина поступово переходить на абстрактну (словесну).
Швидкість образної пам’яті дорівнює 60 плюс-мінус 5 бит/сек. Обpазна пам'ять - це бібліотечка мінімyм з 10-15 книг. Можна і більше. Це залежить від бажання.
Близько 30% учнів з 1 по 6 клас користуються переважно образним мисленням для запам’ятовування правил та розв’язування задач, близько 25% - переважно послідовно-логічним, 45% використовують обидві півкулі.
Навіщо розвивати образне мислення? Ще Аристотель зазначав, що людина не може думати без уявного образу. Уявний образ, вкрай важливий, оскільки дозволяє людині орієнтуватися у діях, націлюватися на результат і прагнути до його досягнення. Уявний образ відображає реальну дійсність у нових, незвичних, несподіваних поєднаннях і зв'язках, а, отже , активізує творчу складову особистості.
Всім відомо, що мозок людини складається з двох півкуль. Права – образна півкуля, ліва – словесна. Права – це емоції, ліва – це розум. Мозок звик запам’ятовувати все таким, як є - у множині квітів, звуків, запахів, других якостей. Сприйнявши щось він у лівій півкулі становить образ – модель, у лівому – відповідні йому слова. Сприйняте таким чином не стирається. Воно народжує геніальні вірші, книги, картини, відкриття. Але 90 % інформація подається у різному вигляді – голос диктора, текст книжки, картинки по телевізору. В одній півкулі воно вдруковується, а в іншій – стає безформною плямою. Звідціль неконтрольоване забування. Дефекти уваги – це проблеми пам’яті. Саме через „врізану” інформацію розпадається дитяче сприйняття. Образна пам’ять штучно викликає відсутні враження, доповнюючи „вирізану” інформацію до повноцінного образу.
Вчені стверджують, що вмикання всіх каналів сприйняття, скасовує принцип „Повторение – мать учения”. Повторення руйнує те, що людина запам’ятала. Домінуючим є миттєве запам’ятовування, що є адекватною реакцією. В результаті – ніяких стресів, впевненість у собі, розумова робота стає творчою. Від здорової психіки залежить і гарне здоров’я. Не витрачаєш часу на зубріння – воно звільняється для більш продуктивної діяльності. Зумів уявити – значить пам’ятаєш. Тоді навчання зводиться до розуміння. Зрозумів – уявив. Уявив – вже знаєш. Але на цьому не вичерпуються корисні властивості образної пам’яті. Здатність відтворити через будь-який проміжок часу, забувати по заказу, займатися кількома справами одразу без втрати якості, відновлювати будь-яку картину після проміжного погляду і т.д. Тобто, образна пам’ять повертає цілісне дитяче сприйняття міри, відновлює звичайну пам’ять, вчить творчому мисленню. Це більш стійка форма пам’яті, розруїти яку майже неможливо.
Звичайно, важливу роль в інтелектуальному житті більшості людей відіграє уява. Хіміки використовують її для того, щоб уявити собі молекулярний зв’язок, модельєри в думках малюють собі, як буде виглядати сукня, бізнесмени – як зміниться ціна на ринку, вантажники малюють картину підйому рояля на десятий поверх будинку.[3, с.72].
Уявний образ – це внутрішня імітація, це відтворення всіх якостей об’єкта. У своїй уяві людина може чути звуки, відчувати запахи, смаки, а також бачити предмети, які в даний час відсутні. Можна, наприклад, уявити собі троянду і для цього зовсім не потрібно тримати її у руках. Крім фізичних об’єктів, в уявних образах можуть втілитися також абстрактні ідеї, наприклад, створити у своїй уяві образ свободи, краси.
У дитячому віці ми використовуємо переважно наочно - образне мислення. І це не дивно, оскільки інші типи мислення ще не розвинені і знаходяться в зародковому стані. Результатом переважання образного типу мислення є те, що діти вбирають інформацію подібно до губки. Вони здатні легко її переробити. Саме тому дітям легше даються іноземні мови, та й взагалі будь-яка нова інформація. Наприклад, загальновідомо, що роботі на комп'ютері діти вчаться в десятки разів швидше, ніж дорослі.
Наша пам'ять - це велика комора. Коли ми заходимо туди і бачимо величезну купу різноманітних речей, що ми витягнемо? Привертають погляд речі найбільш барвисті.
Навчити учня орієнтуватися у цьому інформаційному світі допомагають прийоми ейдетики. Ейдос – з грецької «образ», а ейдетика – це вміння працювати з живою уявою, використовуючи мнемічні прийоми. Людина з такою пам’яттю швидко та ефективно працює з великою кількістю інформації без напруження і перевантаження психічної діяльності.
Школа ейдетики - впорядкований набір методів і вправ, що допомагають оволодіти осмисленим використанням своєї уяви для відтворення будь-якої інформації. Школа ейдетики представляє нову освітню технологію, що дозволяє кожному учню комфортно та легко здобувати нові знання у будь-якому віці, отримуючи задоволення від реалізації своїх здібностей.
Автор школи ейдетики - російський вчений Ігор Матюгін. Він розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Вчений запропонував використовувати ввесь спектр фантазій і уявлень: зорових, рухових, тактильних і смакових. Численні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями – «ейдосами», як казали древні греки. Методика отримала назву «Школа Ейдетики».
Методи ейдетики різноманітні: на запам’ятовування слів (у тому числі й іноземних), віршів, імен, цифр, прозових текстів тощо. Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам'ять; довільна увага; вербальне та невербальне мислення; відтворення, творча уява та мовлення.
Часто пам'ять людини порівнюють із пам’яттю комп’ютера, яку можна розширити поліпшити швидкодію тощо… На щастя, пам'ять людини організована таким чином, що ані перевантажити її, ані визначити межі її не можливо. Виявити межі пам’яті й виміряти її можливості означає те саме, що виміряти океан за допомогою відра. Кількість інформації, яку відтворює той, хто опановує технологію школи ейдетики набагато збільшується. Таким чином, практично в мить змінюється самооцінка кожного учня, виникає впевненість у своїх силах і легкість сприйняття будь-якої інформації.
Поради школи ейдетики
1.Якщо хочете щось запам’ятати – уявляйте.
2.Усе, що побачили, почули, відчули, уже запам’яталося.
3.Не думайте словами, думайте образами.
4.Фантазуйте.
5.Не сваріть себе за невдачі, краще замисліться та зробіть висновки.
6.Хваліть себе, навіть за маленькі успіхи.
7.Уроки не вчіть, а вигадуйте та уявляйте з їх приводу щось цікаве, незвичайне,
а тому приємне та легке під час пригадування.
8.Не вчіть вірші куплетами.
9.Не бійтеся забувати, якщо уявили.
10. Перед тим як заснути, уявляйте себе здоровим, щасливим та розумним.
11. Прокидайтеся із задоволенням.
12. Те, що вивчаєте, не повторюйте більше 2-3 разів; якщо в цьому є потреба,
зробіть це через 2-3 години.
13. Не напружуйтесь, навіть стискаючи кульову ручку під час записування
інформації (дуже важко уявляти те, про що пишеш).
Ейдетики стверджують, що не буває поганої пам’яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?» Наприклад, пропонується дітям подивитися на чорно-білі картинки і сказати, про який колір вони подумали і обов’язково пояснити чому. Або навпаки, називають будь-який колір і запитують про який предмет подумали діти.
Образне мислення у дітей молодшого шкільного віку дуже активне, і це потрібно використовувати. Не слід забувати, що основа образного мислення - це пам’ять, уява. Від чого ж залежить розвиток уяви молодших школярів? Насамперед – від зацікавленості дитини. Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як учителя так і учня.
Методи: „Листівки”; „Входження в картину”; „Фотограф”; „Художник”; „Ейдетика”.
Метод „Листівок”.
Актуалізація опорних знань на уроці української мови: «Я буду показувати вам листівки і називати слово, яке не пов’язане з малюнком. Ви складаєте образ названого слова і за допомогою цього малюнка асоціюєте його. Потім при повторній демонстрації листівок ви будете пригадувати образи і називати озвучене мною слово». Наприклад, озвучене слово «автобус», а на листівці зображено Діда Мороза на лижах. Міркуємо так: у Діда Мороза лижі, а це спосіб пересування, як і автобус. Уявляємо собі, що він за кермом автобуса розвозить малятам подарунки».За допомогою методу „Листівок” практикують вивчення віршів напам’ять.
Своєрідністю образного мислення молодшого школяра є його наочно-дійовий характер. Формувати образне мислення в учнів - означає виховувати потребу в знаннях, збагачувати дітей системою знань, умінь і навичок, сучасними способами пізнання навколишнього світу. Зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, які вміють образно мислити. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості. Головна мета – формування у дитини вмінь керувати процесами творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв’язанням складних проблемних ситуацій.
Так, виділення окремих елементів образу дозволяють дитині поєднувати деталі різних образів, вигадувати нові, фантастичні об’єкти або уявлення.
Метод „Входження в картину”.
Протягом навчального року учні розглядають до 15 картин. При цьому чітко називають її назву, автора та дають короткий аналіз. Так, вивчаючи картину, задається лише 3 питання:
- Що ви бачите на картині?
- Що побачили такого, що ще ніхто не сказав?
- Як би ви назвали цю картину і чому?
Відповіді учнів можна почути різні. Кожен бачить своє: одні бачать те, що зображено на першому плані картини, інші углиблюються у віддалені сюжети. Так, при входженні в картину К.Коровіна „Взимку”, де зображено на зимовому пейзажі сільська хатинка, обгороджена тином, а біля неї кінь запряжений санями, на питання: „Що ви бачите на картині?” лунали такі відповіді учнів:
- Я бачу замореного коня.
- Я бачу ганчірку на заборі.
- Я бачу, що кінь готується їхати на базар.
Після дитячого садочка діти приходять у перший клас і одразу у багатьох із них виникають труднощі у такій знайомій та простій вправі, як вивчення віршів. Недарма батьки скаржаться на те, що у садочку діти вчили вірші залюбки та легко, а у школі це перетворюється на важку та нудну роботу. Тому виникає питання: як зацікавити дітей?
До вивчення віршів треба підходити індивідуально, враховуючи психічні пізнавальні особливості кожної дитини. Деяким з них краще запам’ятовувати вірші спираючи їх на слух, іншим подобається уявляти себе головним персонажем вірша (тобто фантазувати), третім подобається малювати, четвертим – легше закодувати вірші, залишивши початкові букви. Головне, щоб цей процес став творчим, цікавим і приносив задоволення та результат.
Вивчення віршів за допомогою уяви - найбільш простий і використовується дітьми самостійно та підсвідомо. Набагато легше запам’ятати, що бачимо, уявляємо, ніж те, що завчаємо механічно. Тому, вивчаючи вірш за допомогою цього методу, потрібно лише уявити всі події, що відбуваються у вірші, с точки зору діючої особи, використовуючи предмети, що знаходяться навколо людини як підказку.
ГРА «РИМОВАНИЙ МУЛЬТИК»
У дитячому садочку
Є акваріум в куточку,
А в акваріумі рибки
Миготять туди – сюди,
І на всіх вони крізь шибку
Поглядають із води.
Н.Забіла
При вивчені вірша дітям пропонується заплющити очі та уявити, що вони знаходяться у дитячому садочку, а в кутку кімнати стоїть акваріум. Вони дивляться на нього і уявляють, як рибки миготять туди-сюди. І здається, що рибки на всіх поглядають, як скрізь шибку, із води. Можна очі не заплющувати, а використовувати підказки: шафа, як акваріум; книги, як рибки.
Цей метод засвоюють дуже швидко діти, у яких добре розвинута уява і немає психологічного протесту. І навпаки, дітям із математичним мисленням цей метод може здаватися важким і не зручним. Метод краще використовувати для запам’ятовування невеликих легко римованих віршів з яскравими образами.
Кінетична пам'ять – це пам'ять на відчуття та рухи. Учням, в яких розвинутий цей вид пам’яті, краще не тільки уявляти події, що відбуваються у віршику, а й самим відтворювати ці події. Наприклад:
Індик в миску воду лив,
Індик шию довго мив,
Індичатко помагало -
Індика за хвіст тримало.
І гусак почав сваритись:
- Індики, а годі митись!
Г.Чубач
Вивчаючи цей віршик за допомогою кінетичної пам’яті, дітям пропонується відчути себе індиком і виконувати всі дії, що є у віршику. Тобто дитина встає і уявно тримає у руках миску і ллє туди воду. Потім імітує як індик довго миє шию, оглядається та бачить, як індичатко тримає його за хвіст. Далі уявляє себе гусаком, що свариться (імітує рухи при сварці) на індика. Цей метод краще підходить учням, яким подобається рухатись.
Метод логічних скорочень (абревіатури) – це метод зручного скорочення слів, який є елементом скорочитання. Слово скорочується таким чином, щоб за деякими його буквами можна було здогадатися про його значення. Цей метод краще застосовувати для вивчення правил, тематичних визначень тощо. Він найбільш підходить школярам, в яких погано розвинена уява. Творчий процес відбувається тоді, коли діти починають здогадуватися про зміст слова по скороченому запису цього слова, записуючи його в пам’яті на рефлекторному рівні. Наприклад:
У рябого кошеняти,
Завелися грошенята.
Скік мале у магазин
Тай купило апельсин.
Розкусило, - там водиця.
Апельсин цей не годиться!
І побігло в магазин:
«Дайте з салом апельсин.»
Записуємо:
У ряб. к - ти
Зав-ся гр – та
Ск. м. у маг-н
Та й куп. ап-н.
Роз-ло, там в-ця,
Ап-н цей не год-ся!
І п-ло в маг-н:
«Д-те з с-м ап-н.»
Дуже часто виникають питання: як змусити дитину переказати текст, який складно уявити; як навчити писати переказ близько до тексту чи швидко і легко запам’ятовувати вірші?
Молодшим школярам досить складно утримувати уявний образ без його підкріплення. Тому необхідно використовувати графічне зображення поняття – метод піктограм. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності. Не обов’язково бути художником. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета і головне пояснити це дітям. Піктограми подаємо чорно-білі. Відсутність кольору полегшує обробку інформації мозком. Але не до кожного слова можна одразу намалювати піктограми, цьому потрібно вчитися, крокуючи певними етапами:
Спочатку для опанування цієї методики потрібен певний час, але згодом при сформованих навичках опрацювання тексту буде йти швидше і якість його запам’ятовування буде вищою.
Використання графічних асоціацій допомагає прискорити вивчення віршів напам’ять. Так, застосувавши серію малюнків вивчаємо вірш Т.Шевченка «Тече вода з-під явора».
За допомогою створення образів діти швидко відтворюють слова в певній послідовності, що можна використати на уроках української мови під час словникового диктанту.
На уроці математики при вивченні теми: «Множення числа на нуль», практикується пояснення такого плану:
Як ти думаєш, на що схожий нуль?
На м'яч, на обруч, на бублик, на колесо, ... - відповідає дитина.
Так! Молодець! А ще нуль схожий на величезний капелюх. Де в ній сховався нуль. А якщо капелюхом накрити гусака, то залишиться капелюх, тобто 2х0=0
Правило: «При множенні будь-якого числа на нуль, буде нуль».
Якщо гусак подивиться в дзеркало, то побачить самого себе, тобто
2 х 1 = 2.
Правило: « При множенні будь-якого числа на одиницю, буде саме число».
Мнемоніка (грец.τὰ μνημονικά-мистецтво запам'ятовування), мнемотехніка- сукупність спеціальних прийомів і способів, що полегшують запам'ятовування потрібної інформаціїі збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення асоціацій (зв'язків).
Наприклад , дитині важко запам'ятати слово «ложка» англійською - spoon . Але для цього достатньо лише уявити собі щось неординарне, веселе. Наприклад, людина, яка любить поспати - спун - спить, згорнувшись клубочком в ложці.
Ship - корабель. Корабель з такими шипами дуже сильно колеться.
Shoe - черевик , туфлі. Туфлі голосно шуміли .
Shore - берег. Весь берег був просто усипаний шортами.
Cock - півень . Півень у нас працює кухарем (кок) на кораблі.
Carrot - морква. Кріт з прекрасним апетитом гризе свіжу морквину.
Прийом мнемотехніки доцільно використовувати при вивченні певних правил.
Методи ейдетики різноманітні: на запам’ятовування слів (у тому числі й іноземних), віршів, імен, цифр, прозових текстів тощо. Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам'ять; довільна увага; вербальне та невербальне мислення; відтворення, творча уява та мовлення.
Дуже добре сприяє розвитку асоціативного мислення використання друдлів. Друдли – це загадка-головоломка; малюнок про який неможливо чітко сказати, що це таке.
Наприклад, друдл у вигляді дужки : «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» Пропонується дітям домалювати той образ який побачили.
| |
|
|
Образне мислення підвищує мотивацію навчання, так як воно веде до співпраці і спільної творчості учня і вчителя. Спробувавши його прийоми, стає цікаво і захоплююче! Скільки різних емоцій вихлюпують діти в такому творчому пошуку. Сила методу в його простоті! Бо кожна дитина особлива, талановита, обдарована. Кожна дитина має свій потенціал можливостей і сферу діяльності, в якій може стати лідером. І чим раніше він усвідомлює і відчує свої здібності і таланти, тим більше у нього шансів досягти успіху.
Образне мислення сприяє всебічному розвитку учнів, покращенню їх пам’яті. Це допомагає працювати творчо і цікаво, а для дитини такий урок стає найулюбленішим.
З опорою на образи учні краще сприймають інформацію – це є їх підтримкою у складних процесах розуміння, запам’ятовування та згадування, протягом уроку зберігається розумова активність, розвивається уява.
Будь-який вихованець засвоює матеріал у процесі гри, не помічаючи інтелектуального навантаження, швидко, весело.
Звичайно, не всі діти можуть з першого разу свідомо залучити свою уяву й перенестися у фантастичний простір. На перших етапах потрібно допомагати дітям, вчити уявляти, фантазувати, а потім тільки націлювати їх на те, що уявляти потрібно тільки кумедне, веселе, незвичне. Не слід запам’ятовувати – лише уявляти слова, подумки їх пов’язувати одне з одним у ланцюжок казкових подій.
Пам'ять дітей у молодшому шкільному віці дуже активна, і це потрібно використовувати. Не слід забувати, що основа пам’яті – уява. Від чого ж залежить розвиток уяви молодших школярів? Насамперед – від зацікавленості дитини. Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як учителя так і учня.
Ми живемо у час болісної зміни ціннісних орієнтирів, навколо буяє буревій соціальних протиріч. Як знайти у цьому світі місце молодій людині? Ясно одне, що до знань, вмінь, навичок з предмету або професії необхідні такі особисті якості, як гнучкість мислення, вміння діяти у незнайомій ситуації, нести відповідальність за рішення та вчинки.
Монтесорі: «В уяві, створюючи образ, ми проектуємо майбутні події. Хто про що думає, в більшості випадків те і отримує...» .
Система роботи з використання технологій розвитку та формування образного мислення допомагає виробити в дітей усвідомлений підхід до навчання, вміння обґрунтовувати власну думку на основі реальних фактів, протистояти навіюванню чужих думок, привчає учнів правильно реагувати на інформацію.
К. Ушинський зазначав, що дитина мислить образами, звуками, фарбами. Чим більше різноманітних компонентів буде задіяне у процес запам’ятовування, тим глибшим, повнішим і ефективнішим буде його відтворення. Захоплюючись ідеалами науковості, чіткості, логічності, ми не раз забуваємо, що мисленню, для того, щоб бути по-справжньому продуктивним, необхідні такі якості, як рухливість і гнучкість, здатність встановлювати найнесподіваніші зв’язки, знаходити аналогії. Нині важливо не форсувати розвиток логічного мислення, а, навпаки, створити для нього базу – нагромадити образні, справді необхідні уявлення для його становлення. Дослідження психологів доводять, що образне мислення більш властиве дитині, ніж мислення аналітичне. Тому в процесі розвитку вмінь і навичок дослідницького пошуку необхідно широко використовувати матеріал літератури для дітей, зображувальну діяльність дітей та інші види художньої діяльності, що спираються переважно на образне мислення.
Проблема образного мислення і його розвитку в педагогічній психології є однією з маловивчених. Традиційна психологія визначає образне мислення як «специфічний вид мислення» і розглядає образ в якості основного поняття теорії образного мислення. Під образом в психології розуміється суб'єктивна картина світу або його фрагментів, що включає самого суб'єкта, інших людей, просторове оточення і тимчасову послідовність подій.
Образне мислення – це вид мислення, що базується на уявленнях і образах. Важливою характеристикою цього мислення є встановлення незвичних, неймовірних зв’язків предметів і їх якостей. Як і дорослі, діти нерідко використовують прийом гіперболізації (перебільшення окремих ознак). В зображуваному предметі або явищі вони виділяють те, що на їхній погляд, особливо значуще.
Вивчення зазначених аспектів даної проблеми дало можливість виокремити поняття «художньо-образне мислення». Це різновид асоціативно-образного мислення, пов’язаний з тим чи іншим видом мистецтва чи з його синтезом; це процес оперування думками і почуттями на основі сприймання художнього образу і особистого життєвого досвіду. Художньо-образне мислення вихованців трактується в методичних рекомендаціях як пізнавально-творча діяльність, спрямована на усвідомлення змісту образів мистецтва та їх відтворення в музичній, хореографічній та образотворчій діяльності.
За способом оперування запасом накопичених образів вчені виділили такі різновиди образного мислення:
• предметно-наочне,
• варіативно-образне,
• синтетично-образне,
• символічно-образне,
• асоціативно-образне.
Наведені варіанти вважаються умовними, оскільки образне мислення (як і мислення взагалі) – це багатоплановий і паралельний процес, котрий передбачає можливість взаємодії усіх різновидів мислення одночасно.
Психологічним механізмом образного мислення людини, за дослідженнями С. Раппопорта, С. Рубінштейна, Л. Шрагіної та ін. є накопичення уявлень та діяльність уяви. Уява представляє собою складний психічний процес, суть якого полягає у створенні індивідом нових образів на основі вже існуючих. Це відображення реальної дійсності в особливих, незвичних, неординарних сполученнях і зв’язках, яких раніше не було.
Образне мислення - здійснюване на основі образів , уявлень того , що людина сприймала раніше. Як ми розуміємо, ці образи витягуються з пам'яті, або ж можуть відтворюватися уявою. І в ході наших розумових завдань, ці образи можуть перетворюватися так, що в результаті роботи над ними ми можемо знаходити відповіді на існуючі питання.
Формування образного мислення підвищує творчі здібності і тренує креативність. Але слід відрізняти творчість від креативності. Суть творчості в тому, що маючи певні шаблони, можна придумувати щось нове, а креативність - це концептуально нові ідеї, можливість генерувати їх. Зазначається, що розвиток образного мислення вихованців вимагає актуалізацію їхніх індивідуальних образних уявлень за рахунок розширення суб'єктивного досвіду спілкування з художніми творами, образотворчим мистецтвом, музикою, засобами наочності, природою тощо, а також залучення і раціональне поєднання ефективніших методів активного навчання: діалогізації та проблематизації.
Образне мислення - вагомий компонент, у всіх видах людської діяльності. Його розвиток сприяє швидкій засвоюваності нової інформації, запам'ятовування і розвиває гнучкість мислення. Розвиток образного мислення - складне, але здійсненне завдання ,його можна тренувати, щоб згодом використовувати в життєвих завданнях і цілях.