МАН "Зелена історія Березівщини. Ряснопіль"

БЕРЕЗІВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАН

БІОЛОГІЧНА СЕКЦІЯ

ТЕМА:

«ЗЕЛЕНА ІСТОРІЯ БЕРЕЗІВЩИНИ.

РЯСНОПІЛЬ»

Автор:

Кучеренко Олена Віталіївна

1998 р.н., учениця 10 класу

Ряснопільського НВК

«ЗОШ І-ІІІ ступенів-дошкільний

навчальний заклад»

Березівської районної ради

Одеської області

Керівник: вчитель біології

Довбняк О. А.

Березівка-2013

ЗМІСТ

І. ВСТУП ………………………………………………………………….…..2

1.1 Що таке стародавні дерева. …………………………………….…...3

1.2 Як визначити вік дерева. …………………………………………...4

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА …………………………………………………..5

2.1 Планування роботи …………………………………………………5

2.2 План опису дерев …………………………………………………..5

2.3 Наші дослідження …………………………………………………..6

2.3.1 Гледичія ……………………………………………………………8

2.3.2 Акація біла ………………………………………………………..10

2.3.4 Ясен звичайний ………………………………………………….. 12

2.3.5 Абрикоса звичайний ……………………………………………...13

2.3.6 Вишня звичайна …………………………………………………..13

2.3.7 Історичні факти, пов’язані з досліджуваними деревами ……...14

ІІІ. ВИСНОВКИ …………………………………………………………….16

ІV. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...18

V. ДОДАТКИ ………………………………………………………….…...20

ВСТУП

Кожне старе дерево – це завжди особистість.

Михайло Пришвін

Що таке стародавні дерева?

Дерева, які досягли свого граничного віку, можуть вважатися

довгожителями, ветеранами, стародавніми або прадавніми.

Найбільшу цінність становлять дерева, що мають вік 1 000 і більше років. В Україні до таких можна віднести дуби, суничники, фісташки, ялиці, тиси, оливи, липи та горіхи. Вік їх визначається за обхватом стовбура.

В Україні ці параметри мають такі дерева:

дуби – в обхваті 7,80 м (на рівні 1,30 м від землі);
суничники – в обхваті 5,00 м (на рівні землі);
фісташки – в обхваті 5,00 м (на рівні землі);
тиси – в обхваті 2,50 м (на рівні 1,30 м від землі);
ялівці – в обхваті більше 2,50 м (на рівні 1,30 м від землі);
горіхи волоські – в обхваті більше 9,00 м (на рівні 1,30 м від землі);
оливи – в обхваті більше 5,00 м (на рівні землі);
липи – в обхваті більше 9,00 м (на рівні 1,30 м від землі).

До деяких прадавніх дерев можна також віднести дерева віком 600-700 років і старші. Дуби в такому віці мають обхват стовбура близько 6,00 м і більше, липи, волоські горіхи – обхват стовбура 5,00 м. Сосни, ясени, каштани, буки з обхватом стовбура близько 5,00 м і більше, котрі мають вік 400-500 років, що відповідає їх граничному віку також можна віднести до стародавніх.

Як визначити вік дерева.

Визначити вік дерева можна кількома способами :
Якщо дерево спиляти, то його вік можна вирахувати по річних кільцях (одне кільце відповідає одному року життя дерева). Враховуючи породу дерева, необхідно додавати до числа річних кілець на зрізі у деревних

порід, що швидко ростуть - 2-3 роки, у повільно зростаючих порід - 3-4 роки.
За шириною кілець можна визначити, в яких умовах росло дерево. Якщо річні кільця дерева широкі, то це означає, що в цей період зростання дерево отримувало багато вологи і світла, якщо ж кільця вузькі, це говорить про те, що в період зростання таких кілець дерево страждало від нестачі вологи, хвороби, нападу комах.

Якщо дерево не можна зрубати, щоб порахувати річні кільця, дізнатися вік дерева можна за допомогою вікового бурава Пресслера,

іструменту, що має діаметр 4-6 мм, який угвинчують в стовбур дерева до середини і з його допомогою витягують циліндр деревини, по якому рахують річні кільця. А отвір замазують (вважають, що це не травмує дерево,а навпаки дозволяє вчасно виявити появу гнилі та вчасно провести профілактичні дії).
Крім того, вік дерева можна визначити за допомогою радіовуглецевого аналізу - методу датування біологічних матеріалів шляхом виміру змісту в матеріалі радіоактивного ізотопу. Для визначення віку у такий спосіб спалюють заздалегідь очищений фрагмент зразка дерева і для виділеного вуглецю роблять замір радіоактивності, на підставі чого визначають співвідношення ізотопів, яке і показує вік зразка. У такий спосіб визначали вік найстарішого дерева у світі - сосни, що росте в Швеції. Її вік склав 10 000 років! І поряд з цим деревом було знайдено ще декілька сосен віком 5 660, 9 000 і 9 550 тисяч років.

У Німеччині розробили метод визначення віку живих дерев ультразвуком, але він викликає в наукових колах диспути.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Планування роботи

Провести інвентаризацію старих дерев на території села Ряснопіль.
Зібрати інформацію про вік дерева, рік висадки.
Провести опитування місцевого населення про цікаві факти, пов’язані з цими деревами.
Намалювати схему району досліджень, на якій будуть вказані місця зростання досліджуваних дерев.

В ході інвентаризації зелених насаджень села, вирішили взяти на облік для подальшого дослідження дерева, що мають на висоті 1,3 м обхват стовбура більше 1,5м.

Кожен відібраний об’єкт , що відповідає вищеназваним критеріям, описали згідно плану. ( Див. Додаток 1)

План опису дерев

Видова приналежність;
Передбачуваний статус (вікове, унікальне);
Дата опису;
Місцезнаходження;
Зовнішні характеристики: -висота дерева

-обхват стовбура на висоті 1,3м

- діаметр стовбура

- приблизний вік дерева

- стан дерева

6. Рекомендації щодо збереження.

За результатами роботи дослідницьких груп складений список вікових у дерев села Ряснопіль.

Взагалі-то датування — питання непросте, адже зазвичай для цього рахують річні кільця дерева, яке спиляли. Але ми скористалися більш традиційними методами за допомогою вимірів обхвату й висоти.

Наші дослідження

Визначення висоти та віку дерева

Обладнання: мірна палиця довжиною 1,3 м, сантиметрова стрічка, лінійка, рулетка. (Додаток 2. Рисунок1)

1. Визначення висоти дерева за допомогою лінійки, рулетки.
Висота дерева визначається за формулою:

, де

РР1 - висота дерева;
МС - віддаль від дерева до місця спостереження;
МА1 - віддаль від очей спостерігача до лінійки (60 см);
МХ - зріст спостерігача до рівня очей;
АВ - лінійка;
А1В - число поділок на лінійці між візирною лінією (МР) і горизонтальною лінією (МС);
МР- візирна лінія;
РС - висота дерева без урахування зросту спостерігача.
Виконали послідовно дії, описані нижче. Необхідні уточнення зображено на рисунку 1.
1.1.Відійдіть від дерева на відстань, яка приблизно дорівнює висоті дерева, щоб добре була помітна його верхівка.
1.2.Виміряйте рулеткою відстань від місця спостереження до стовбура дерева (лінія МС на рисунку).
1.3.Тримаючи лінійку вертикально перед очима на витягнуту руку візируйте її верхнім краєм вершину дерева (Р).
1.4.Визначте число поділок на лінійці між візирною лінією (МР) і горизонтальною лінією (МС), тобто відстань А1В.
1.5.Розрахуйте вік дерева за вищенаведеною формулою.

2. Визначення віку дерева.
Вік дерева визначається за формулою:

L = K х C , де

L – вік дерева, років;
К – коефіцієнт;
С – периметр дерева, см.

Величина коефіцієнту К визначена для окремих порід дерев і становить:
дуб, граб, волоський горіх – 1,0
сосна – від 0,7 у вологих місцях до 1,5 на сухому ґрунті
липа – 1,1
каштан кінський – 0,5 акація – 0,7
тополя – 0,9
верба – 0,75 – 0,85
гледичія – 0,6
Вимірювання периметру прямостоячого дерева. (Додаток 3. Рисунок 2)
Периметр (обхват стовбура) прямостоячого не розгалуженого (не розгілкованого) дерева вимірюється на висоті 1,3 м від поверхні землі (позиція 1 на рисунку 2).
Якщо дерево росте на схилі, висота для вимірювання визначається з найвищого положення біля нього (позиція 2 на рисунку 2).
Для вимірювання використовується сантиметрова стрічка, якою охоплюють дерево перпендикулярно напряму його росту.
Якщо стовбур на визначеній для вимірювання висоті має будь-які нерівності (опуклості, заглиблення) чи гілки, периметр вимірюється безпосередньо над ними, там, де форма стовбура набуває свого нормального вигляду (позиції 6, 7 на рисунку 2).
Якщо стовбур дерева має стовщення у нижній частині (пляшковидний стовбур), периметр вимірюється на висоті 0,5 м над цим потовщенням, за умови, якщо висота, на якій стовбур починає звужуватися і набуває нормального вигляду, перевищує 0,8 м від поверхні землі (позиція 8 на рисунку 2).
Вимірювання периметру розгалуженого (розгілкованого) дерева.
Стовбур дерева вважають розгілкованим тоді, коли другорядний стовбур складає не менше 1/3 діаметру головного та розгалужується від нього під кутом не більше, ніж 45 градусів.
Якщо дерево, розгалужене на висоті нижче 0,3 м, його стовбури розглядаються, як окремі екземпляри. Периметр кожного такого стовбуру вимірюється окремо на висоті 1,3 м над землею.
Якщо дерево розгалужене на висоті від 0,3 м до 1,3 м, його стовбури також розглядаються як окремі екземпляри.. Периметр кожного стовбуру вимірюється на висоті 1 м над місцем їх розгалуження (позиція 5 на рисунку 2).
Якщо дерево, розгалужене на висоті 1,3 м та вище, воно розглядається як один екземпляр. Периметр такого дерева вимірюється так, як не розгалуженого у місці, що розташоване нижче розгілкування, безпосередньо під стовщенням стовбура, щоб штучно не завищити величину периметру (позиція 4 на рисунку 2).
Периметр похилого дерева вимірюється на висоті 1,3 м від поверхні землі уздовж зовнішнього напрямку похилу. Мірна (сантиметрова) стрічка повинна охоплювати дерево перпендикулярно напрямку його росту (позиція 3 на рисунку 2).

За таблицею 1(Додаток 4) визначили ступінь бонітету, в залежності від їх висоти та віку ( за Власовою, 1986 )

Результати обчислень занесли до таблиці (Додаток 5. Таблиця 2 ).

Гледичія звичайна (Gleditsia triacanthos L.) Гледичія належить до родини бобових. Рід її нараховує дванадцять видів деревних порід. На Україні найчастіше зустрічається гледичія звичайна, яку завезли до нас у минулому столітті з Північної Америки. У себе на батьківщині порода досягає 45 м висоти, на Україні в сприятливих умовах висота столітньої гледичії 20 м. Перші дерева цього виду посаджені у нас в 1877 р. на території теперішнього Володимирівського лісництва на Миколаївщині. З того часу саджають її в різних районах України, насамперед у степовій зоні. Хоча гледичія звичайна порода порівняно теплолюбна, проте добре росте і в районі Києва. У віці 60 років вона досягає тут висоти 18-20 м.
Гледичія звичайна — одна з найбільш посухостійких деревних порід. Вона непогано росте і в південних посушливих районах України, де на споконвічно безлісних і часто засолених землях всі інші породи гинуть або ледве животіють. Гледичія не боїться шкідників і не пошкоджується хворобами. Росте швидко. Має величезну і сильно розгалужену кореневу систему. До грунту вибаглива. На землях, бідних на поживні речовини, не росте. Гледичія — порода грунтополіпшуюча. На її корінні є велика кількість бульбашок, які нагромаджують азот і збагачують ним грунт.

Біологічні властивості гледичії дають можливість створювати з неї полезахисні лісові смуги на сухих грунтах каштанового комплексу і південних чорноземах. Матінка-природа озброїла гледичію довжелезними і надзвичайно гострими колючками, їх дуже багато не лише на гілках, а й на стовбурах. Складається враження, ніби дерево густо обплетене колючим дротом. Недаремно її називають злим деревом, на якому не гніздяться навіть 8птахи. Якщо навколо саду посадити три-чотири ряди з дерев гледичії, то через таку живу загорожу не зможе проникнути ні людина, ні тварина.
Зрідка зустрічається у нас безколючкова форма гледичії, яка має велике значення для зеленого будівництва. Ця різновидність відзначається високою декоративністю і її охоче саджають на вулицях міст і сіл. Лісівники намагаються збирати насіння з безколючкової форми і вирощувати з нього посадковий матеріал.

Проте внаслідок розщеплення спадкових ознак і запилення квітів безколючкової форми пилком колючої гледичії з нього виростає в середньому до 30 % посадкового матеріалу без колючок.
За своїми біологічними особливостями і деякими зовнішніми ознаками гледичія схожа на акацію білу. Крона у неї ще більш ажурна, ніж у акації. Листя перистоскладне довжиною до 30 см. Квіти непоказні, маленькі, зеленкуватого кольору. Плід — плоский широкий багатонасінний біб коричневого кольору, завдовжки 20 см , навіть і більше. Плоди висять на деревах до весни. Плодоносить гледичія з 8—10 років щорічно і рясно. Розмножується насінням і паростками від пеньків. Здатність давати паростки зберігається у гледичії до 80—90 років. Стовбури у неї порівняно стрункі і вкриті тонкою корою сіро-бурого кольору. На поперечному розрізі стовбура добре видно темнувато-коричневе ядро і заболонь жовтуватого кольору. Деревина гледичії надзвичайно тверда і пружна, має красивий малюнок. Використовується для виготовлення меблів, столярних і токарних виробів та різних речей домашнього вжитку.
Як лікарську сировину використовують молоді листочки, заготовлені ранньою весною, і плоди. Основною діючою речовиною є наявність у листі та плодах алкалоїду тріакантину. Крім того, плоди і листя містять флавоніди, олмелін, фізетин, сапоніни та інші глікозиди. У лушпинні бобів є дубильні речовини і вітамін К. Алкалоїд тріакантин знімає спазми м'язів, активізує дихальний центр і розширює кровоносні судини. Його застосовують при гіпертонії, виразці шлунку і холециститі.

Акація біла- (Acacia) На початку XIX століття породу посадили в одеському парку, а у 20-х роках цього ж століття її вже можна було побачити в багатьох південних районах України. З того часу почався переможний наступ акації не лише в степовій, а й в північніших районах республіки, її стали саджати навіть в окремих районах Полісся. І тепер скрізь росте вона чудово, приносячи людям величезну користь. На Україні акація біла стала однією з найбільш улюблених деревних порід, її можна побачити на вулицях міст і сіл, в парках і скверах, в лісосмугах вздовж шляхів, на еродованих крутосхилах і яружно-балкових землях. Якби не біла акація, степова зона України була б майже безлісною, а чимало міст і селищ утратили б своє зелене вбрання.

Основні біологічні властивості, яких в процесі еволюції набула акація в Аппалачських горах — швидкий ріст, посухостійкість і світлолюбність. Вона любить не лише світло, а й простір. Як порода швидкоросла і світлолюбна в густих деревостанах швидко самозріджується. В сприятливих умовах на Україні вже у віці 5—6 років її висота досягає 5—7 м. Швидкий ріст акації продовжується до 10, зрідка 15 років. З часом, коли дерева починають плодоносити, ріст їх сповільнюється.

Плід у акації білої багатонасіннєвий плоский біб довжиною до 10 см, достигає у серпні — вересні і, як вже зазначалося, висить на дереві до розпускання листя весною наступного року. Насіння має щільну оболонку, містить 12 % масла. Для прискорення проростання його намочують у воді до повного набрякання або перед висівом обпарюють окропом для розм'ягчення надто щільної оболонки. Насіння з бобів розсіюється весною або в кінці зими. Розмножується акація не лише насінням, а й кореневими паростками, ця здатність зберігається до глибокої старості дерев.

Період, коли цвіте акація,— справжнє свято для бджіл і пасічників. Останні везуть вулики у акацієві насадження навіть за сотні кілометрів. У Канівському районі в період цвітіння акації можна зустріти пасічників вуликами з далеких поліських та інших районів. Зранку і до пізнього вечора крилаті трудівниці копошаться на квітах акації. З 1 га білоакацієвих деревостанів в сприятливі роки бджоли збирають до 1500 кг прозорого, майже безбарвного або з легким жовтуватим відтінком меду.
Листя акації — це своєрідний скарб. Воно є цінним кормом для худоби. Містить унікальні речовини, придатні для виготовлення голубої фарби, а кора — дубильні речовини, які з успіхом використовуються для виготовлення шкури жовтого кольору. Характеризуючи значення акації, необхідно згадати і про її надзвичайно міцну, в'язку, пружну і тверду деревину, в яку навіть важко забити цвях.

Ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.)— одна з найцінніших деревних порід України, живе 200—250, зрідка до 350 років, з високо піднятою кроною, струнким стовбуром і великим непарно-перистим листям. Коріння сильно розгалужене і глибоке — адже воно повинно міцно тримати гіганта заввишки 35— 40 м з товщиною стовбура 1,5—2 м. Кора на молодих гілках гладенька, зеленкуватого кольору, на стовбурах і старих гілках сіра.
Ясен звичайний в молодому віці росте порівняно швидко. Рослина вибаглива до світла, на сухих грунтах росте погано, за вимогливістю до родючих грунтів займає серед деревних порід республіки перше місце. Навіть в дібровах росте лише на найродючиших грунтах, тому розрізняють діброви ясеневі та безясеневі. Ясен любить рости в оточенні порід — супутників. Академік П. С. Погребняк писав: «Ясен ясеню вовк», маючи на увазі, що між ними існує жорстока внутрішньовидова боротьба. Ось чому на Україні практично немає чистих ясеневих деревостанів природного походження.
В сприятливих умовах ясен плодоносить майже щорічно і рясно, добре поновлюється порослю від пеньків до 150—200 років. Під шатром стиглих і пристигаючих деревостанів щорічно з'являється велика кількість сходів ясена, що через деякий час внаслідок недостатнього освітлення гинуть.

З давніх часів з ясена виготовляли весла, бойові палиці, луки і древка стріл, посуд, колісні ободи і спиці. У 1703 р., згідно з указом Петра І порода ця була взята під охорону і її дозволялося рубати лише для потреб кораблебудування. Тепер з ясена роблять паркет, фанеру, музичні інструменти, різні сувеніри та художні вироби. Використовується вона в токарній і столярній справі, машино-, літако- і суднобудуванні та інших галузях народного господарства. На стовбурах ясена інколи утворюються нарости — капи з надзвичайно красивою текстурою. Саме з них виготовляють найцінніші сувеніри і художні вироби... Дуже красиві меблі зроблені з ясена або оздоблені ясеневим шпоном.
З листя і кори залежно від технології одержують синю, чорну і коричневу фарбу. Вони містять таніди, ефірну олію, вітамін С, каротин, пектини. Молоді пагони з листям поїдає худоба, а плоди й насіння — птахи, дикі і домашні тварини. Листя й кору ясена використовують у народній медицині як протигарячковий, сечогінний і протиревматичний засіб, для лікування дихальних шляхів від простуди, радикуліту. Ціниться ясен у зеленому будівництві, зокрема його плакуча форма. На багатих і свіжих грунтах його потрібно вирощувати разом з дубом в захисних насадженнях. Недоліком цієї породи є недостатня стійкість в міському забрудненому середовищі і пошкодження ясеневою шпанкою, яка має дуже неприємний запах і об'їдає листя.

А брикос звичайний (Armeniaca vulgaris)
Листопадне дерево, рідше кущ родини розових. Листки чергові, широкі, яйцевидно-округлі, при основі майже серцевидні, цілісні, нерівнопилчасті. Квітки двостатеві, майже сидячі, 5-пелюсткові, білі або рожеві, одиничні, рідше — по дві в листкових пазухах. Плід — соковито-м'ясиста кістянка, оранжева або жовта, з бархатисто опушеною поверхнею. Цвіте у квітні — травні. Поширення. В дикому стані трапляється на Кавказі, в Туркменії. На Україні вирощують як промислову культуру в південних областях, рідше — в Лісостепу й на Поліссі.

Лікувальна цінність плодів абрикоса зумовлена високим вмістом у них вітамінів, мікро- і макроелементів, цукрів тощо. Так, 100 г абрикосів впливають на процес кровотворення так само, як 40 мг заліза або 250 г свіжої печінки.

В ишня (Cerasus) — підрід рослин із підродини мигдалеві. Більшість плодів видів з цього підроду їстівні

Вишню добре знають не лише селяни, а й ті жителі міст, які не можуть відрізнити клена від граба або дуба від береста. Вишня — одна з найулюблених і популярних у нас деревних порід. На Придніпров'ї її, очевидно, культивують з тих пір, коли люди почали жити тут осіло і займатися землеробством. Можливо вже з тих часів наші пращури почали складати пісні, в яких згадується вишня. Багато з них дійшло до наших днів і співають їх тепер разом з сучасними піснями.
Вишня, як і калина, стала символом нашого пісенного краю, символом українського народу. Без цих порід не можна уявити собі українського пейзажу: садок без вишні чи біленьку хату, біля якої не росла б ця плодова порода. Тому й не дивно, що в садах нашої республіки вона займає за площею друге місце після яблуні. На Україні любов до вишні проявилися і в тому, що вона дала свою назву багатьом населеним пунктам: Вишня, Вишеньки, Вишневе, Вишняки, Вишнівка та інші.
Рід вишні, до складу якого входить 127 видів, належить до родини розоцвітих. На території Радянського Союзу зростає 21 вид вишні. Найбільш поширені у нас вишні: звичайна, степова, або кущова, піщана, а також багато культурних сортів, виведених шляхом селекції. Крім того, на Україні культивуються деякі інтродуковані види вишні, наприклад, повстиста, японська. Наукова назва найбільш поширеної у нас вишні звичайної.

Історичні факти, пов’язані з досліджуваними деревами.

Це було наприкінці ХVІІІ століття . Іван Олександрович Гіжицький, за військові заслуги перед Російською імперією, отримав в нагороду гарний шматочок причорноморської землі, куди входило і містечко Ряснопіль. т Разом зі своєю дружиною побудував собі маєток (нині інтернат біля школи) .

Жили дружньо, господарювали. (Додаток 1. Фото 3,4)

Пестили донечку Любов Іванівну. Прийшов час (1872-1878рр) та й посватав її гарний молодий юнак Іван Іраклієвич Куріс, що мав замок в Петрівці (нині Комітернівського району). Молоді були виховані та різностороннє ерудовані. Часто навідувалися до ряснопільського маєтку. Селяни молодого господаря поважали. Івана Іраклієвича обрали старостою Петропавловської церкви Ряснополя. Іван та Любов всією душею були закохані в свій рідний край, землю, сади,квіти – обоє були прекрасними садоводами, членами Одеського відділення спілки садоводів. (Додаток 1. Фото 1,2)

В Курисово-Покровському (Петрівці) в 1886р. мали особистий лісовий питомник, де вирощували 70 тис. саджанців ясеня, 30 тис. саджанців гледичії, 40 тис. саджанців берести, 150 тис. саджанців акації.

Жителям Ряснополя та жителям Курисово-Покровському (нині Петрівка Комітернівського району) лісні молоді деревця роздавали безкоштовно, а плодові – практично за символічну плату. (Додаток 1. Фото 5,6)

З розповідей старожилів ,молодий пан давав кам’яне житло в аренду, то обов’язковою умовою було: половину землі, яка

знаходилася при будинку, засадити деревами. В разі невиконання умови, будинок залишався за економією.

5-6 років тому, до свого маєтку, в Ряснопіль приїжджала правнучка поміщика Гіжицького. Зі слів односельчан, показувала фотографію свого маєтку (нині інтернат): її бабуся, ще маленька, катається на гойдалці, навколо багато різних квітів, а поруч молоде деревце абрикоси.

З літопису піонерської організації Ряснопільської школи, яка ведеться з 1921 року (започаткована першою піонервожатою Гирдою Надією Григорівною), відомо, що, в 1962 році біля колишньої школи (нині інтернат) був посаджений колгоспний сад. Учнів у селі нараховувалось 650, то ж було вирішено будувати нову школу (яка функціонує й нині). Розпорядились « по-господарськи»: знесли 7-річний фруктовий сад і в 1969 році почали будувати двоповерхову школу. На згадку про гарний квітучий сад, нам в спадок лишилися лише дві вишні, яким вже 51 рік. Із спогадів піонервожатої, Яворської Валентини Семенівни, в 1964 році, біля старої школи (нині інтернат), а саме вздовж дороги від школи, учні 6-7 класів посадили невеликий парк. Висаджувати садженці було доручено кращим піонерам школи.

ВИСНОВКИ

Ми виявили та ближче ознайомитися з легендарними стародавніми деревами нашого села. Захопилися не тільки їх красою та довголіттям. Вони предстали перед нами, як живі зелені особистості, які пережили півстоліття, ціле століття. Ми впевнені, що всі,хто приймав участь в дослідницькій роботі, хто лише спостерігав, - не лишаться байдужими до долі наших зелених старожилів . Але будь-якому старому дереву потрібно щось зробити для його охорони: залікувати дупло, підв'язати гілки та встановити під них підпори, додати в грунт добрива, спорудити громовідвід, встановити охоронний знак. Всі ці дії досить нескладні, під силу будь-якій дорослій людині. Крім того, ці дерева потребують внесення їх до числа пам'яток природно-заповідного фонду нашого села.

Навіщо захищати стародавні дерева

1. Стародавні дерева є пам'ятками історії, культури, живими свідками минулих століть.

2. Стародавні дерева мають велику естетичну і символічну цінність, що викликають у людей почуття натхнення і захоплення.

3. Стародавні дерева є унікальними багатоповерховими будинками для різних видів тварин і рослин, мохів, лишайників, кажанів, птахів, комах.

4. Стародавні дерева можуть бути улюбленим об'єктом відвідування туристів.

5. Стародавні дерева – це зв'язок з первісним Диким лісом.

6. Стародавні дерева – цікаві музеї природи, своєрідні лабораторії для вчених.

7. Стародавні дерева – важливе джерело душевного збагачення і патріотичного виховання молоді.

8. Стародавні дерева мають свою власну внутрішню цінність, важливі самі по собі.

9. Стародавні дерева – це Божий дар людям, вони самі боги і загублювати їх гріх.

10. Стародавні дерева, як і старі люди, хворіють і старіють, вимагають до себе уваги і турботи. А хворого й слабкого захищають не тому, що це економічно вигідно, а тому, що він хворий і слабкий і захистити себе не в змозі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борейко В.Е. Охрана вековых деревьев, изд. 2-е – К.: КЭКЦ, 2001. – 94 с.

2. Борейко В.Е. История охраны природы Украины. Х век – 1980, изд. 2-е – К.: КЭКЦ, 2001. – 544 с.

3. Борейко В.Е. Выдающиеся вековые деревья–символы древнего Киева, буклет. – К.:КЭКЦ, 2008.

4. Велетні ХХІ століття, буклет. – Черкаси, 2001. – 10 с.

5. Деревья–долгожители. – www.crimea-tour.ru.

6. Ена В.Г. Исполины крымских лесов, 1961 // Известия Крымского отдела Географического общества СССР. Вып. 7. –

С. 209–211.

7. Ена В.Г. Богатыри Тавриды. – Симферополь:«Крым», 1965. – С. 55–57.

8. Захоржевський Я.В. Найстаріший тис Криму // Український ботанічний журнал. – №2, 1966.

9. Івченко С.І. Живі пам`ятки історії і природи – К.: Наука і життя. – №7, 1956.

10. Івченко С.І. Дерева–пам`ятники. – К.: Наукова думка, 1967. – 93 с.

11. Кевеленко И.М. Достопримечательные деревья Крыма и их охрана. – www.krimoved.crimea.ua.

12. Лыпа А.Л. Многовековые деревья тиса в Крыму // Бюллетень Главного Ботанического сада. – №31, 1958. – С. 113–115.

13. Липа О.Л. Визначні дерева Нікітського ботанічного саду, як пам`ятки природи // Матеріали про охорону природи на Україні. – В. 2, 1960. – с. 44–47.

14. Липа О.Л. Віковічні дуби України, що заслуговують на охорону // Матеріали про охорону природи на Україні. – В. 2, 1960. – С. 37–43.

15. Лыпа А.Л. Памятные деревья природной и культурной флоры Крыма // Виноградарство и садоводство Крыма. – №1, 7. – 1962.

16. Липа О.Л. Визначні дерева Крима та їх охорона // Охороняйте рідну природу. – К.: Урожай, 1965. – С. 118–157.

17. Лыпа А.Л. Достопримечательные деревья Крыма. – Симферополь, 1967. – 55 с.

18. Липа О.Л., Федоренко А.П. Заповідники та пам`ятки природи України. Реєстр-довідник – К.: Урожай, 1969.

19. Маценко Г.О. Книга рекордів України. Природа навколо нас. – Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2000. – С. 34–36.

20. Мельник С.Д. Старейший дуб на Украине // Бюллетень Главного Ботанического сада. – №27, 1957.

21. Михальченко В. А. Да будет правда. – Одесса, 2005.

22. Охорона пам`ятників природи на Україні. – Зб. 1. – Харків: УКОПП, 1927. – С. 84.

23. Охороняйте вікові дерева Києва. – К.: КЕКЦ, 2008. – 15 с.

24. Пасенков А. Тысячелетние ореховые деревья в Крыму // Виноградарство и садоводство Крыма. – №12, 1962. – С. 40–41.

25. Природно-заповідні зони Української РСР. – К.: Урожай, 1986. – 222 с.

26. Пшеничный Е.Е. Достопримечательные платаны Крыма // Бюллетень Главного Ботанического сада. – №31, 1959. – С. 115–117.

27. Рубцов Л.И. Достопримечательные экземпляры дуба в Крыму // Бюллетень Главного Ботанического сада. – №35, 1959.

28. Стойко С., Шушняк В., Савка Г., Шубер П., Шляхта Я. Вікові дерева Львівщини. – Львів, 2006. – 97 с.

29. Сумцов Н.Р. Дубы Т.Г. Шевченко. – Харьков, 1911. – 4 с.

30. Шалит М.С. Заповідники та пам`ятки природи. – Харків, 1932.

31. Шарлемень Н.В. В защиту старых деревьев // Природа. – №10, 1958. – С. 55.

32. Ющенко О.К. Охорона пам’яток природи в Українській РСР. – К., 1975. – 33 с.

Додаток 1

Фото 1. Л. І. Гіжицька Фото 2.Іван І. Куріс

(10.11.1852 – 30.06.1935) (31.12.1841 – 2.03.1898)

Ф ото 3. Маєток Гіжицьких Фото 4. Абрикоса біля маєтку

Фото 5. Глідічія Фото 6. Біла акація

(біля кам’яного будинку керуючого панською економією, яку управляючий Синявський брав в оренду – зараз територія лікарні)

Фото 7,8. Вишні (на території Ряснопільської зош, 2013р.)

Фото 9, 10. Кращі піонери саджають парк, 1964р.

Додаток 2

Рисунок 1. Вимірювання, необхідні для визначення висоти дерева.

Додаток 3

Рисунок 2. Правила вимірювання периметру дерева

Додаток 4

Таблиця 1

Визначення бонітету (продуктивності) дерев, в залежності від висоти та віку

( за Власовою, 1986 )

Возраст в годах	Средние высоты деревьев по классам бонитета, м
I	II	III	IV	V
10	5 - 4	4 - 3	3 - 2	2 - 1	-
20	9 - 8	7 – 6	6 - 5	4 - 3	2
30	13 - 12	11 - 10	6 – 8	7 - 6	5 - 4
40	17 - 15	14 - 13	12 - 10	9 - 8	7 - 5
50	20 - 18	17 - 15	14 - 12	11 - 9	8 - 6
60	23 - 20	19 - 17	16 -14	13 - 11	10 - 8
70	25 - 22	21 - 19	18 - 16	15 - 12	11 - 9
80	27 - 14	23 - 21	20 - 17	16 - 14	13 - 11
90	29 - 26	25 - 23	22 - 19	18 - 15	14 - 12
100	30 - 27	26 - 24	23 - 20	19 - 16	15 - 13
110	31 - 30	28 - 25	24 - 21	20 - 17	16 - 13
120	33 - 30	29 - 26	25 - 22	21 - 18	17 - 14
130	33 - 30	29 - 28	25 - 22	21 - 18	17 - 14
140	34 - 31	30 - 27	26 - 23	22 - 19	18 - 14
150	34 - 31	30 - 27	26 - 23	22 - 19	18 - 14
160 и выше	34 - 31	30 - 27	26 - 23	22 - 19	18 - 14

Додаток 5

Таблиця 2

Результати досліджень

№

Видова назва

Стан

дерева

Статус

Характеристика дерева

Клас бонітету

Адреса

Гледичія звичайна

задовільний

Вікове

Обхват 2,8м

Висота 24м

Приблизний вік дерева: 120 років

ІІІ

Вул. Совєтська,38

лікарня

Акація біла

задовільний

Вікове

Обхват 1,65м

Висота 22м

Приблизний вік дерева: 110 років

ІІІ

Вул. Совєтська,38

лікарня

Ясен звичайний

добрий

Унікальне

Обхват 1,59м

Висота 20м

Приблизний вік дерева: 53 рік

Вул. Фрунзе,6

школа

Абрикос звичайний

задовільний

Вікове

Обхват 2,13м

Висота 17м

Приблизний вік дерева: 100 рік

ІV

Вул. Фрунзе,6

школа

Вишня звичайна

добрий

Унікальне

Обхват 1,45м

Висота 18м

Приблизний вік дерева: 51 рік

ІІ

Вул. Фрунзе,6

школа

‹

›