АВТОР СЦЕНАРІЮ: МИХАЛЮК НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА,ВЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ ПОЗДИМИРСЬКОГО НВК

(Вчитель із дівчинкою)

Дівчинка. На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрівався на шляху зі мною,

Того я щирим серденьком вітала.

Вчитель. Багато із вас пам’ятають , що ці слова належать безсмертній українці, дочці України,нашій славній ЛЕСІ УКРАЇНЦІ,яка саме після Стрітенських свят,25 лютого,а тоді була уже справжня весна,у місті Новоград-Волинському своєю появою на світ запалила нову свічку щастя у сім`ї Косачів.Тому ми запросили і вас сьогодні на Стрітенську гостину в українську родину, у Лесину родину, у нашу з вами спільну родину.

(звучить музика : шум лісу і спів птахів)

(сценка : Леся і бабуся в лісі,дівчинка розглядається, щось шукає)

БАБУСЯ.А КУДИ ЦЕ ТИ,ДИТИНКО,ЙДЕШ?

ДІВЧ.ДО ЛІСУ,БАБУСЮ.

БАБУСЯ.ДО ЛІСУ? А ХІБА ТИ ЛІСОВИКА ЧИ РУСАЛКУ НЕ БОЇШСЯ?

ДІВЧ.А ЧОГО МЕНІ БОЯТИСЯ?ОТ Я В КНИЖЦІ ЧИТАЛА ПРО РУСАЛКУ , ТО ВОНА ЗОВСІМ НЕ СТРАШНА.

БАБУСЯ.У КНИЖЦІ?А ХІБА ТИ ЧИТАТИ ВМІЄШ?

ДІВЧ. ВМІЮ.ВСІ Ж УМІЮТЬ.

БАБУСЯ.ДИВНА ТИ,ДІВЧИНКО. УБРАНА,ЯК УСІ ЛЮДИ,І ГОВОРИШ ПО-НАШОМУ.І ОТ ЧИТАТИ ВМІЄШ. ХТО ТЕБЕ НАВЧИВ?

ДІВЧ.МАТУСЯ.

БАБУСЯ.ТО Й МАТИ ВМІЄ ЧИТАТИ? А ЧИЯ Ж ТИ Є?ЩОСЬ Я ТЕБЕ НІДЕ НЕ БАЧИЛА?

ДІВЧ. БО Я НЕДАВНО З ВЯГЕЛЯ ПРИЇХАЛА. Я КОСАЧІВНА.А ЗОВУТЬ МЕНЕ ЛЕСЯ, А ЩЕ УКРАЇНКА.

БАБУСЯ.ТО ТИ ПАНОВА ДОНЕЧКА? Я НЕ ЗНАЛА, ЩО З ПАННОЧКОЮ РОЗМОВЛЯЮ. ПАНИ УСЕ ПО- МОСКОВСЬКОМУ ГОВОРЯТЬ.

ДІВЧ.ЧОГО Ж НАМ МОВИ СВОЄЇ ЦУРАТИСЯ? ВСІ РОДИЧІ ТАК РОЗМОВЛЯЮТЬ. І ЛИСЕНКИ,І СТАРИЦЬКІ,І ДЯДЬКО ДРАГОМАНОВ,І ТІТОЧКА…(ПЛАЧЕ)

БАБУСЯ.ЧОГО ТИ ЗАСМУТИЛАСЯ,МОЯ ПТАШКО? -1-

ДІВЧ.БО ТІТОЧКУ В СИБІР ВИВЕЗЛИ,ЗА ТЕ, ЩО ПО-УКРАЇНСЬКИ ГОВОРИЛА.

БАБУСЯ.ІЗ СИБІРУ ЛЮДИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ, НЕ ПЛАЧ, МОЯ ПТАШКО. А ОТ КОЛИ ТІТОЧКУ ЗАСУДИЛИ,ЧИ НЕ СТРАШНО ТОБІ ПО-УКРАЇНСЬКОМУ ГОВОРИТИ?

ДІВЧ.ОЙ,НІ,БАБУСЮ,НІЗАЩО СВОЄЇ МОВИ НЕ ВІДЦУРАЮСЯ!

БАБУСЯ.ЩО Ж ,БАЧУ, ЗАВЗЯТА, РОСТИ ВЕЛИКА! БУВАЙ ЗДОРОВА, ДИТИНКО!

ДІВЧ.ДО ПОБАЧЕННЯ,БАБУСЮ!

(БАБУСЯ ВИХОДИТЬ,А ДІВЧИНКА ЙДЕ ДАЛІ)

ДІВЧ. І ДЕ Ж ТА МАВКА, ЛІСОВИК? А,МОЖЕ, ОН ТАМ ЗА ГОРОЮ? ПІДУ ПОШУКАЮ(ВИХОДИТЬ)

( СЦЕНКА:БАТЬКИ ЛЕСІ ШУКАЮТЬ ДІВЧИНКУ)

МАТИ. ЛЕСЮ!ЛЕСЮ! ВЖЕ ЗНОВУ ПОБІГЛА З ДОМУ, ПЕВНО, ДО МАРІЙКИ.

БАТЬКО.ТА ХАЙ ДИТИНА ПОГУЛЯЄ. А ТО ДИВЛЮСЯ НА НЕЇ І МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ТО НЕ МАЛЕНЬКА ДІВЧИНКА,А ЗОВСІМ ДОРОСЛА…

МАТИ.ТАК, Я РАДА, ЩО У НАС ТАКІ СЛУХНЯНІ ДІТИ. ДИВИСЬ, ЯКУ ГАРНУ СОРОЧКУ ВИШИЛА ТОБІ ЛЕСЯ І ВИВЧИЛА НОВИЙ ТВІР НА ФОРТЕПІАНО.

(ВБІГАЄ ЛЕСЯ)

ЛЕСЯ.МАМО!МАМО! Я БУЛА У ЛІСІ!

БАТЬКИ(РАЗОМ)ЯК У ЛІСІ? З КИМ?

ЛЕСЯ. САМА. АЛЕ НІ МАВКИ ,НІ РУСАЛОК ТАМ НЕ БАЧИЛА.

МАТИ.НЕ ХОДИ БІЛЬШЕ У ЛІС,ДОНЮ,САМА,НЕ МОЖНА.

ЛЕСЯ.ДОБРЕ,ДОБРЕ.

БАТЬКО .ТІШСЯ,ДИТИНКО, ПОКИ ЩЕ МАЛЕНЬКА,ТИ Ж БО ЖИВЕШ НАВЕСНІ,ЩЕ ТВОЯ ДУМКА ЛІТАЄ ЛЕГЕНЬКО, ЩЕ ТВОЇ МРІЇ ЯСНІ.

(ЛЕСЯ ІДЕ В ХАТУ)

МАТИ.БОЖЕ! ЯК ВОНА ЛЮБИТЬ ЖИТТЯ,НАРОДНИЙ СПІВ,ВІД КНИЖКИ ГОДІ ОДІРВАТИ.

БАТЬКО.ДОБРЕ,ЩО МИ МАЄМО МОЖЛИВІСТЬ ДІТЯМ ДАТИ ОСВІТУ ТА Й ЩЕ ВДОМА. А ТО Б НАБРАЛИСЯ ТАМ ВІД ПАНІВ ЗВЕРХНОСТІ, ТО Й ЛЮДЬМИ, МОЖЕ Б, НІКОЛИ І НЕ СТАЛИ.

МАТИ. ДУМАЮ, ЩО НАШІ ДІТИ НЕ ЗМАРНУЮТЬ ЖИТТЯ.

(ЧУТИ ГРУ НА ФОРТЕПІАНО)

МАТИ.ЙДЕМО ШВИДЕНЬКО,БО ТО ВЖЕ ЛЕСЯ ГРАЄ. (ВИХОДЯТЬ). -2-

1ВЕДУЧИЙ.У 1878 Р.БАТЬКА ЛЕСІ УКРАЇНКИ-ПЕТРА КОСАЧА-ПЕРЕВЕЛИ НА РОБОТУ В М. ЛУЦЬК.ТУДИ Ж ПЕРЕЇХАЛА ВСЯ СІМ`Я. САМЕ ТАМ ЛЕСЯ ПОДРУЖИЛА З ДІТЬМИ БІДНЯКІВ.А НАЙКРАЩОЮ ПОДРУГОЮ СТАЛА ДІВЧИНКА МАРІЙКА, ЯКА БУЛА СТАРШОЮ НА РІК,АЛЕ РОСЛА НЕПИСЬМЕННОЮ ДИТИНОЮ. ТА ЛЕСЯ,ЇЙ БУЛО ВСЬОГО 8 РОКІВ,ПОЧАЛА ЗАЙМАТИСЯ З ПОДРУГОЮ.А ЧЕРЕЗ РІК МАРІЙКА УЖЕ ЧИТАЛА І ПИСАЛА. В НАГОРОДУ ЗА ЦЕ ОДЕРЖАЛА ВІД МАРІЙЧИНОГО БАТЬКА ЗАЛІЗНІ САНОЧКИ,ЯКІ ВІН ВЛАСНОРУЧ ЗРОБИВ НА ЗАВОДІ І ПОДАРУВАВ ЛЕСІ. З 13 РОКІВ ДІВЧИНКА ПО-СПРАВЖНЬОМУ СТАЛА ДО ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРАЦІ. ЇЇ ВІРШІ ПОЧАЛИ ДРУКУВАТИ У РІЗНИХ ВИДАННЯХ.

2ВЕДУЧИЙ.ЗИМА 1881РОКУ ПРИЙШЛА РАПТОВО І РАНО. УДАРИЛИ НЕСТЕРПНІ МОРОЗИ. В ОКРЕМІ ДНІ ДІТЕЙ НЕ ВИПУСКАЛИ НА ВУЛИЦЮ. ЛЕСЯ З ПОДРУГОЮ ПІШЛА ПОДИВИТИСЯ НА ВОДОСВЯТТЯ. ПІШЛИ РАНО,КОЛИ ЩЕ Й ЛЮДЕЙ НЕ БУЛО. ПОБАЧИЛИ СЕРЕД РІЧКИ КРИЖАНОГО ХРЕСТА. ПОТІМ ГУЧНО ВДАРИЛИ ДЗВОНИ.ІЗ СОБОРУ ВИПЛИВ ВЕЛИЧЕЗНИЙ НАТОВП ЛЮДЕЙ. В ОДНУ МИТЬ ЮРБА КОЛОМ ОТОЧИЛА ХРЕСТ,А ЗА ОДНИМ І ДІВЧАТ.ДЕСЬ ПОСЕРЕД СЛУЖБИ ВІД ВАГИ ВЕЛИКОЇ МАСИ ЛЮДЕЙ КРИГА ПОЧАЛА НЕПОМІТНО ОСІДАТИ. ВОДА ВИСТУПИЛА З ПРОРУБУ Й ПОВОЛІ ПІДТОПЛЮВАЛА ТИХ,ХТО СТОЯВ В ЦЕНТРІ.ВІДСТУПИТИ НАЗАД БУЛО НЕМОЖЛИВО. ЛЕСИНІ ВАЛЯНЦІ ПРОМОКЛИ НАСКРІЗЬ, У НИХ БУЛО ПОВНО ВОДИ,ЩО СКОВУВАЛА НОГИ. НЕ БУЛО НІЯКОГО ПОРЯТУНКУ-НІ ПОБІГАТИ, НІ ПОСТРИБАТИ. КОЛИ ВОДОСВЯТТЯ СКІНЧИЛОСЯ,ЛЕСЯ ЛЕДВЕ ПЕРЕСТУПАЛА ОБМЕРЗЛИМИ ВАЛЯНЦЯМИ. НАСЛІДКИ ЦЬОГО МОРОЗНОГО ДНЯ СУМНИМ ТЯГАРЕМ ЛЯГЛИ НА ВСЕ ЛЕСИНЕ ЖИТТЯ І ЇЇ РІДНЮ. СПОЧАТКУ –ТУБЕРКУЛЬОЗ НОГИ, ПОТІМ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛІВОЇ РУКИ.І ЛЕСЯ НАЗАВЖДИ ЗМУШЕНА БУЛА ПОПРОЩАТИСЯ З ГРОЮ НА ФОРТЕПІАНО.ПОТІМ ТУБЕРКУЛЬОЗ ПРОКИНУВСЯ У ЛЕГЕНЯХ, А ПОТІМ ЗАХВОРІЛИ НИРКИ. ТОДІ Й РОЗПОЧАЛАСЯ ЇЇ ТРИДЦЯТИЛІТНЯ ВІЙНА З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ.

(ЗВУЧИТЬ МУЗИКА БЕТХОВЕНА)

ЧИТЕЦЬ. ГЕТЬТЕ,ДУМИ,ВИ,ХМАРИ ОСІННІ! ТОЖ ТЕПЕРА ПОРА ЗОЛОТА!

ЧИ ТО ТАК У ЖАЛЮ В ГОЛОСІННІ ПРОМИНУТЬ МОЛОДІЇ ЛІТА?

НІ,Я ХОЧУ КРІЗЬ СЛЬОЗИ СМІЯТИСЬ,СЕРЕД ЛИХА СПІВАТИ ПІСНІ,БЕЗ НАДІЇ ТАКИ СПОДІВАТИСЬ,ЖИТИ ХОЧУ! ГЕТЬ, ДУМИ СУМНІ!

І ВІД СЛІЗ ТИХ ГАРЯЧИХ РОЗТАНЕ ТА КОРА ЛЬОДОВАЯ, МІЦНА, МОЖЕ, КВІТИ ЗІЙДУТЬ, І НАСТАНЕ ЩЕ Й ДЛЯ МЕНЕ ВЕСЕЛА ВЕСНА.

ТАК! Я БУДУ КРІЗЬ СЛЬОЗИ СМІЯТИСЬ, СЕРЕД ЛИХА СПІВАТИ ПІСНІ, БЕЗ НАДІЇ ТАКИ СПОДІВАТИСЬ, БУДУ ЖИТИ!- ГЕТЬ ,ДУМИ СУМНІ!

ПІСНЯ «ЧИ Є КРАЩІ МІЖ КВІТКАМИ»

1ВЕД. НЕ ТАК СКЛАЛОСЯ ЖИТТЯ НАШОЇ ПОЕТЕСИ, ЩОБ ВОНА МОГЛА ЗОВСІМ ВІДІГНАТИ СУМНІ ДУМИ. (ЗВУЧИТЬ «МЕЛОДІЯ КОХАННЯ»)ХВОРОБА ПІДТОЧУВАЛА ЗДОРОВ`Я. -3-

(ЗА КУЛІСАМИ ЛЕСИН ГОЛОС У МІКРОФОН)

-ПРОЩАЙ,ВОЛИНЬ,ПРОЩАЙ РІДНИЙ КУТОЧОК! МЕНЕ ВІД ТЕБЕ ДОЛЕНЬКА ЖЕНЕ,

НЕМОВ ОД ДЕРЕВА ОДДІРВАНИЙ ЛИСТОЧОК…

ПІСНЯ «ВОЛИНЬ МОЯ»

ДІАЛОГ:

ЛЕСЯ .ДОВГО Я НЕ ХОТІЛА КОРИТИСЬ ВЕСНІ,НЕ ХОТІЛА ЇЇ ВИСЛУХАТИ,

ТІЇ РЕЧІ ЛАГІДНІ,ЗНАДНІ,ЧАРІВНІ Я БОЯЛАСЬ ДО СЕРЦЯ ПРИЙМАТИ.

НІ ,НЕ КЛИЧ МЕНЕ,ВЕСНО,НЕ ЧАРУЙ І НЕ ВАБ НАДАРЕМНЕ.

ЩО МЕНІ ПО КРАСІ ТІЙ ВЕСЕЛІЙ ЯСНІЙ?В МЕНЕ СЕРЦЕ І СМУТНЕ,І ТЕМНЕ.

А ВЕСНА ГОМОНІЛА:

ВЕСНА. ПОСЛУХАЙ МЕНЕ!ВСЕ КОРИТЬСЯ МІЦНІЙ МОЇЙ ВЛАДІ:

ТЕМНИЙ ГАЙ ВЖЕ ЗАБУВ ЗИМУВАННЯ СУМНЕ І КРАСУЄ В ЗЕЛЕНІМ НАРЯДІ.

ХАЙ ЖЕ Й ТЕМНЕЄ СЕРЦЕ ТВОЄ ОЖИВЕ І НА СПІВ МІЙ ВЕСЕЛИЙ ОЗВЕТЬСЯ,

БО НА НЬОГО ОЗВАЛОСЯ ВСЕ,ЩО ЖИВЕ,В ТЕБЕ СЕРЦЕ ЖИВЕ,БО ЩЕ БЄТЬСЯ!

ЛЕСЯ. ТИХО ДУМКА ШЕПОЧЕ: НЕ ВІР ТІЙ ВЕСНІ!ТА ДАРЕМНА ВЖЕ ТА ОСТОРОГА,-

ВЖЕ ПРОКИНУЛИСЬ МРІЇ І СПІВИ В МЕНІ…ВЕСНО!ВЕСНО! -ТВОЯ ПЕРЕМОГА!

ПІСНЯ «НІЧКА ТИХА І ТЕМНА БУЛА»

ЧИТЕЦЬ. НЕ СПІВАЙТЕ МЕНІ СІ ПІСНІ,НЕ ВРАЖАЙТЕ СЕРДЕНЬКА МОГО!

ЛЕГКИМ СНОМ СПИТЬ МІЙ ЖАЛЬ У СЕРДЕНЬКУ,НАЩО СПІВОМ БУДИТИ ЙОГО?

ВИ НЕ ЗНАЄТЕ,ЩО Я ГАДАЮ,ЯК СИДЖУ Я МОВЧАЗНА,БЛІДА.

ТОЖ ТОДІ В МЕНЕ В СЕРЦІ ГЛИБОКО СЯЯ ПІСНЯ СУМНАЯ РИДА!

ПІСНЯ «ЦЕ БУЛО НА ВОЛИНІ»

(сопілка грає за сценою)

СЦЕНКА «ЛІСОВА ПІСНЯ»

ЧИТЕЦЬ. ЗНОВ ВЕСНА І ЗНОВ НАДІЇ В СЕРЦІ ХВОРІМ ОЖИВАЮТЬ,

ЗНОВ МЕНЕ КОЛИШУТЬ МРІЇ,СНИ ПРО ЩАСТЯ НАВІВАЮТЬ.

ВЕСНА КРАСНА!ЛЮБІ МРІЇ!СНИ МОЇ ЩАСЛИВІ! Я ЛЮБЛЮ ВАС, -4-

ХОЧ І ЗНАЮ,ЩО ВИ ВСІ ЗРАДЛИВІ..

ПІСНЯ «ДРУЖЕ,ЗЕЛЕН ЛУЖЕ»

1ВЕДУЧИЙ.ПО-РІЗНОМУ СКЛАДАЮТЬСЯ ЛЮДСЬКІ ДОЛІ.ЛЕСИНА ДОЛЯ БУЛА НЕЗВИЧАЙНА.

(ЗВУЧИТЬ МЕЛОДІЯ СКОРИКА)

ЩЕДРО ОБДАРОВАНА ТАЛАНТОМ,НАДІЛЕНА НІЖНИМ ЧУТТЄВИМ СЕРЦЕМ,

СПОВНЕНА ПАЛКОЇ ЛЮБОВІ ДО ЛЮДЕЙ,ПОЕТЕСА ЗАЗНАЛАІ І ВЕЛИКОГО ГОРЯ.

( МЕЛОДІЯ СКОРИКА)

ВОНИ ЗУСТРІЛИСЯ УПЕРШЕ В КИЄВІ,АЛЕ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ ЛИШЕ У 1897Р.

ВОНА-ЛЕСЯ УКРАЇНКА,ВІН-СЕРГІЙ МЕРЖИНСЬКИЙ. УЖЕ ЧЕРЕЗ РІК СЕРГІЙ ПЕРЕЇЖДЖАЄ В ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ(ПОЛТАВЩИНА) ДО ЛЕСІ. ЇХ ПОВ`ЯЗУЮТЬ ТЕПЛІ СТОСУНКИ,

ЩО ПОСТУПОВО ПЕРЕРОСТАЮТЬ У КОХАННЯ.

(МЕЛОДІЯ СКОРИКА)

ДІАЛОГ ЗА ЛИСТАМИ З ЦИКЛУ «РОМАНСИ»

ПИТАННЯ. ВІДПОВІДЬ (СТОР.54.ВИБРАНЕ.К.1955)

(МУЗИКА СТИХАЄ)

2ВЕДУЧИЙ. У 1900Р.ЛЕСЯ ВІДВІДУЄ У МІНСЬКУ МЕРЖИНСЬКОГО,А У СІЧНІ 1901Р.ПРИЇЗДИТЬ СЮДИ Ж ДОГЛЯДАТИ ТЯЖКОХВОРОГО КОХАНОГО(МУЗИКА ТРИВОЖНА І РАПТОВО ОБРИВАЄТЬСЯ), ЯКИЙ ПОМИРАЄ 3 БЕРЕЗНЯ 1901Р.

(СУМНА МЕЛОДІЯ.ЗА КУЛІСАМИ У МІКРОФОН ЗВУЧАТЬ СЛОВА СЕРГІЯ)

-КВІТОК,КВІТОК,ЯК МОЖНА БІЛЬШЕ КВІТІВ,І БІЛОГО СЕРПАНКУ НА ОБЛИЧЧЯ ТОГО,ЩО ЗВУТЬ ІЛЮЗІЄЮ…

(ВИХОДИТЬ ЖІНКА З ОБЕРЕМКОМ КВІТІВ)

-БОЖЕ!ЯК ЧАСТО ТІ СЛОВА ВЧУВАЮТЬСЯ МЕНІ ПОСЕРЕД НОЧІ.

(ГОЛОС)-КВІТІВ!БЕЗЛІЧ КВІТІВ! Я Ж ТАК ЛЮБИВ КРАСУ!..

-МІЙ БІДНИЙ ДРУЖЕ, Я ПРИНЕСЛА ТОБІ ВСІ КВІТИ, ЩО ДАЛА СКУПА ВЕСНА ТВОГО СКУПОГО КРАЮ…НІ,НІ,МІЙ ДРУЖЕ, СПИ СОКІЙНО,СПИ. Я НЕ СКАЖУ НІКОМУ СЛІВ ТАЄМНИХ. КВІТОК ПРОСИВ ТИ? ДАМ ТОБІ ЇХ БІЛЬШЕ, НІЖ ТА ВОРОЖАЯ ВЕСНА ДАЛА,ВЕСНА ТА ЛЮТА, ЩО ТЕБЕ ЗАБРАЛА. НЕХАЙ СОБІ МИНАЄ РІК ЗА РОКОМ, НЕХАЙ МІЙ ВІК УПЛИНЕ ЗА ВОДОЮ, ТИ ЖИТИМЕШ КРАСОЮ СЕРЕД КВІТІВ, Я ЖИТИМУ СЛЬОЗОЮ СЕРЕД СПІВІВ.(ВИХОДИТЬ) -5-

ПІСНЯ «ДИВЛЮСЬ Я НА ЯСНІЇ ЗОРІ»

3ВЕДУЧА.ЧИ БУЛА ЛЕСЯ ЩАСЛИВОЮ? БУЛА. БО ДОЛЯ ПОДАРУВАЛА ЇЙ КОХАННЯ,А НЕ КОЖЕН У ЖИТТІ МАЄ ЦЕЙ ДАРУНОК ДОЛІ. І НЕХАЙ ВОНО ТРИВАЛО НЕДОВГО,НЕХАЙ ЗАКІНЧИЛОСЯ ТРАГІЧНО,АЛЕ ВОНО ЖИВЕ І ДОНИНІ У ПАЛКИХ ПОЕЗІЯХ ТА ПІСНЯХ.

ГРА НА СОПІЛЦІ

ПІСНЯ «ХОТІЛА Б Я ПІСНЕЮ СТАТИ»

КОМПОЗИЦІЯ «КОНВАЛІЯ»

(ЗВУЧИТЬ МЕЛОДІЯ ВАЛЬСА)

ЧИТЕЦЬ.РОСЛА В ГАЮ КОНВАЛІЯ ПІД ДУБОМ ВИСОКИМ,ЗАХИЩАЛАСЬ ВІД НЕГОДИ ПІД ВІТТЯМ ШИРОКИМ. ТА НЕДОВГО НАВТІШАЛАСЬ КОНВАЛІЯ БІЛА,-І ЇЙ РУКА ЧОЛОВІЧА ВІКУ ВКОРОТИЛА.(МУЗИКА ГОЛОСНІШЕ, ПАРИ ТАНЦЮЮТЬ).

ОЙ ПОНЕСЛИ КОНВАЛІЮ У ВИСОКУ ЗАЛУ,ПОНЕСЛА ЇЇ З СОБОЮ ПАННОЧКА ДО БАЛУ.

ОЙ НА БАЛІ ВЕСЕЛАЯ МУЗИЧЕНЬКА ГРАЄ,КОНВАЛІЇ ТА МУЗИКА БІДНЕ СЕРЦЕ КРАЄ.

ТОЖ ПАННОЧКА У ВЕСЕЛОМУ ВАЛЬСІ ЗАКРУТИЛАСЬ,А В КОНВАЛІЇ ГОЛОВКА

ПОВ`ЯЛА, СХИЛИЛАСЬ.

ПРОМОВИЛА КОНВАЛІЯ: «ПРОЩАЙ,ГАЮ МИЛИЙ! І ТИ, ДУБЕ МІЙ ВИСОКИЙ,

МІЙ ДРУЖЕ ЄДИНИЙ!» ТА Й ЗАМОВКЛА. БАЙДУЖОЮ ПАННОЧКА РУКОЮ ТУЮ

КВІТОЧКУ ЗІВ`ЯЛУ КИНУЛА ДОДОЛУ.

МОЖЕ,Й ТОБІ, МОЯ ПАННО,КОЛИСЬ ДОВЕДЕТЬСЯ ЗГАДАТЬ ТУЮ КОНВАЛІЮ,

ЯК ЩАСТЯ МИНЕТЬСЯ. НЕДОВГО Й ТИ, МОЯ ПАННО, БУДЕШ УТІШАТИСЬ,

ТА ПО БАЛАХ У ВЕСЕЛИХ ТАНОЧКАХ ЗВИВАТИСЬ. МОЖЕ, КОЛИСЬ ОЦЕЙ МИЛИЙ,

ЩО ТАК ЛЮБИТЬ ДУЖЕ,- ТЕБЕ, КВІТОЧКУ ЗІВ`ЯЛУ,ЗАЛИШИТЬ БАЙДУЖЕ!..

4ВЕДУЧА. ЧОМУ УПРОДОВЖ УСЬОГО ЖИТТЯ У ЛЕСИНИХ ТВОРАХ НАЙЧАСТІШЕ ПРИСУТНЯ ВЕСНА? МИ ЧУЛИ: «ДАВНЯ ВЕСНА» , «НА ШЛЯХ Я ВИЙШЛА РАННЬОЮ ВЕСНОЮ», «СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ»…І ТАК МАЙЖЕ В УСІХ ТВОРАХ :ВЕСНА, КВІТИ…

3 ВЕДУЧА. ТОМУ, ЩО ЗИМИ НА УКРАЇНІ СТАЛИ ДЛЯ ЛЕСИНОГО ЗДОРОВ`Я СМЕРТЮ. І ВОНА ЗМУШЕНА БУЛА ВИЇЖДЖАТИ ДО ЄГИПТУ,ІТАЛІЇ ,ГРУЗІЇ.КОЛИ ЩЕ БУВ ЖИВИЙ БАТЬКО , З ФІНАНСАМИ БУЛО ЛЕГШЕ ,АЛЕ ПІЗНІШЕ… ТОМУ КОЖНА ВЕСНА БУЛА ПОВЕРНЕННЯМ ДО ЖИТТЯ, ПО-ДРУГЕ, ПОВЕРНЕННЯМ НА БАТЬКІВЩИНУ. -6-

ПІСНЯ «СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ»

СЦЕНКА ІЗ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ОДЕРЖИМА»

1ЧИТ.УКРАЇНО!ПЛАЧУ СЛІЗЬМИ НАД ТОБОЮ…НЕДОЛЕ МОЯ, ЩО ПОМОЖЕ СЯ ТУГА? ЩО ВДІЮ ДЛЯ ТЕБЕ СІЄЮ ТЯЖКОЮ ЖУРБОЮ? ГАЙ,ГАЙ,НЕВЕЛИКА ПОСЛУГА!

2ЧИТ.ЧИ Ж МАЛО НАС ПЛАЧЕ ТАКИМИ СЛЬОЗАМИ?ЯК МОЖЕМ МИ,ДІТИ,ВЕСЕЛИМИ БУТИ

ЯК НЕНЬКА В НЕДОЛІ,В НУЖДІ ПОБИВАЄТЬСЯ НАМИ?ДЕ Ж ТУТА ВЕСЕЛОГО СЛОВА ЗДОБУТИ?

3ЧИТ.ТАК,ПЛАЧМО,БРАТТЯ,МАЛО ЩЕ НАРУГИ,БО ЩЕ ДУША ТЕРПІТИ СИЛУ МАЄ:ХАЙ СЕРЦЕ ПЛАЧЕ,БЄТЬСЯ,РВЕТЬСЯ З ТУГИ, ХАЙ НЕ ДАЄ СПОКОЮ,ХАЙ ПАЛАЄ!

4ЧИТ.НАРОД НАШ ,МОВ ДИТЯ СЛІПЕЄ ЗРОДУ,НІКОЛИ СВІТА-СОНЦЯ НЕ ВИДАВ,ЗА ВОРОГІВ ІДЕ В ОГОНЬ І В ВОДУ,КАТАМ СВОЇХ ПОВОДАРІВ ОДДАВ.

5ЧИТ.О,СОРОМ МОВЧКИ ГИНУТИ Й СТРАЖДАТИ,ЯК МАЄМ У РУКАХ ХОЧ ЗАРЖАВІЛИЙ МЕЧ. НІ, КРАЩЕ ВОРОГУ НА ОДСІЧ ДАТИ, ТА ТАК, ЩОБ ГОЛОВА ЗЛЕТІЛА З ПЛЕЧ!

ПІСНЯ «ОЙ ЗДАЄТЬСЯ- НЕ ЖУРЮСЯ»

ЧИТ. НІ ДОЛІ,НІ ВОЛІ У МЕНЕ НЕМА,ЗОСТАЛАСЯ ТІЛЬКИ НАДІЯ ОДНА:

НАДІЯ ВЕРНУТИСЬ ЩЕ РАЗ НА ВКРАЇНУ,ПОГЛЯНУТЬ ІЩЕ РАЗ НА РІДНУ КРАЇНУ,

ПОГЛЯНУТЬ ІЩЕ РАЗ НА СИНІЙ ДНІПРО,-ТАМ ЖИТИ ЧИ ВМЕРТИ,МЕНІ ВСЕОДНО;

ПОГЛЯНУТЬ ІЩЕ РАЗ НА СТЕП,МОГИЛКИ,ВОСТАННЄ ЗГАДАТИ ПАЛКІЇ ГАДКИ…

НІ ДОЛІ,НІ ВОЛІ У МЕНЕ НЕМА, ЗОСТАЛАСЯ ТІЛЬКИ НАДІЯ ОДНА.

3ВЕДУЧА. ЖИТТЯ СТРІМКО ЙЛО ВПЕРЕД. А ЩЕ СТРІМКІШЕ- БАЖАННЯ В ЛЕСІ ПРАЦЮВАТИ,ПРАЦЮВАТИ, ЩОБ НЕ ВІДЧУВАТИБОЛЮ І МУК.ЗІ ВСІХ СИЛ ВИРИВАЮТЬСЯ РЯДКИ «ХТО ВАМ СКАЗАВ, ЩО Я СЛАБКА…» І СЛЬОЗОЮ ВМИВШИ БОЛІ, ПОВЕРТАЛА НА САМОТИНІ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ….

ПІСНЯ «ЧУЄШ,БРАТЕ МІЙ»

(УСІ СТОЯТЬ НА СЦЕНІ.ВИХОДИТЬ ХЛОПЧИК ІЗ ЗАПАЛЕНОЮ СВІЧКОЮ)

ХЛОПЧИК. ПОЕТИ ТЯЖКО ПОМИРАЮТЬ,

АЛЕ БЕЗСМЕРТНІЮТЬ ТОДІ,

КОЛИ ТАЛАНТ,МОВ КЛЮЧ ВІД РАЮ,

У ЧАСІ ТОПЛЯТЬ,ЯК В ВОДІ… -7-

ВЧИТЕЛЬ.РАНО ОБІРВАЛАСЯ ЛЕСИНА ПІСНЯ,ЇЇ СПІВ.СОРОКАДВОРІЧНОЮ ПІШЛА ВОНА З ЖИТТЯ, ПІШЛА НЕЗЛАМАНА ДУХОМ. ЦЕ СТАЛОСЯ 1 СЕРПНЯ 1913Р. У ГРУЗІЇВ М.СУРАМІ. НА ЛЮБИХ РУКАХ РІДНОЇ МАТЕРІ ЗГАСЛА СВІЧКА ЛЕСИНОГО ЖИТТЯ.

(ХЛОПЧИК ГАСИТЬ СВІЧКУ. МОВЧАНКА,А ТОДІ ЗВУЧИТЬ ТИХО СУМНА

МЕЛОДІЯ БЕТХОВЕНА)

ТІЛО ПОЕТЕСИ,ЯК І КОЛИСЬ Т. ШЕВЧЕНКА, ПЕРЕВЕЗЛИ НА УКРАЇНУ І ПОХОВАЛИ НА БАЙКОВОМУ КЛАДОВИЩІ. ТА ЛЕСЯ НЕ ЗАЛИШИЛА НАС. ВОНА ВІДІЙШЛА У БЕЗСМЕРТЯ.

ЧИТ. НЕ СТЕРЛАСЬ ПАМ`ЯТІ СТОРІНКА,НЕ ВМЕРЛА ПІСНЯ ЛІСОВА.

БЕЗСМЕРТНА ЛЕСЯ УКРАЇНКА-БУЛА І Є,ПОВІК ЖИВА

ПІСНЯ «ТИ У ГАЯХ,ОЗЕРАХ,РІКАХ…»

4ВЕДУЧА. МИ ДУЖЕ ВДЯЧНІ ВАМ ЗА ПРИСУТНІСТЬ У НАШІЙ ГОСТИНІ. СПОДІВАЄМОСЬ,ЩО ЩИРІ ПОЛУМ`ЯНІ СЛОВА ЛЕСІ УКРАЇНКИ СТРЕПЕНУЛИ ВАШІ ЧИСТІ ДУШІ І ГАРЯЧІ СЕРЦЯ. ЗАЛИШАЙМОСЬ ПОВІК УКРАЇНЦЯМИ. БЕРЕЖІМО СВОЇ ТРАДИЦІЇ!

-8-