РОЗКОЛ ГЕТЬМАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. ПАВЛО ТЕТЕРЯ ТА ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ. АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я
Мета: з’ясувати причини громадянської війни, що спалахнула в Україні і призвели до її розколу на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину зупинившись на гетьмануванні Павла Тетері та Івана Брюховецького; дати оцінку Андрусівському перемир’ю; розвивати в учнів уміння працювати з історичними джерелами і на їх основі робити висновки та узагальнення, висловлювати свою думку, давати характеристику історичним діячам, характеризувати значення їх діяльності, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.
Основні поняття й терміни: «громадянська війна», «Руїна», «Правобережна Гетьманщина», «Лівобережна Гетьманщина», «Андрусівське перемир’я».
Обладнання: підручник, картки з документами та джерелами, історична карта.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Фронтальне опитування
1. Які договори і з якими державами були підписані за гетьманства Ю.Хмельницького?
2. Коли відбувся поділ Української держави на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину? Як це було закріплено?
3. Поясніть, у чому недалекоглядність політики Ю. Хмельницького.
4. Із якою метою Московська держава укладала новий договір із кожним новим гетьманом?
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІІ. МОТИВАЦІЯ УЧІННЯ ШКОЛЯРІВ
Слово вчителя. В обох частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати:
на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663-1665 pp.);
на Лівобережжі після нетривалого гетьманування Я. Сомка (1662 p.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях Ніжина обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663-1668 pp.).
Отже, Українська держава розпалася на дві частини з протилежною політичною орієнтацією, що боролися між собою: одна – на боці Польщі, друга – на боці Москви. Українська державність опинилася у стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл був закріплений.
ІV. СПРИЙНЯТТЯ І УСВІДОМЛЕННЯ УЧНЯМИ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Спроба П. Тетері об’єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину.
Слово вчителя. Після обрання гетьманом Павло Тетеря спробував об’єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину. Він намагався схилити на свій бік Якима Сомка та інших лівобережних старшин. Але останні не бажали ділитися владою. Тоді Павло Тетеря разом із татарами та поляками спробував силою підкорити Лівобережжя.
У жовтні 1663 р. на Лівобережну Україну вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Похід Лівобережжям тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки. Це було востаннє, коли Польща намагалася відновити владу над Лівобережжям і коли її військо вступало на цей берег Дніпра.
Повернувшись із невдалого походу, польська шляхта завзято почала відновлювати шляхетські порядки. У відповідь спалахнуло антипольське повстання, до якого доклав руку й І. Виговський, що намагався усунути П.Тетерю від влади. Повстанців очолили кошовий отаман І. Сірко, полковники Василь Верениця, Василь Дерик, ОстапГоголь, Василь Дрозденко, козак Сулима. Жорстоке протистояння тривало до червня 1665 p., коли П. Тетеря втік до Польщі.
Робота з документом
Із листа польського шляхтича МіхаляКалушевського до єзуїта Миколая Цвірського (29 липня 1663 р.)
«…Всі українські закутки злі, але особливо у Брацлавському краї. Давав він завжди в ньому приклад: хоч би там єзуїтів посіяли, усе ж опришки вродяться; готові завжди непокоїти Вітчизну, так там хвилі [їхнього свавілля] розбіглися. Звідти вийшли Кривоніс, Полян, Кривошапка, Пушкар, Ганджа і Чуйко... І не думай жити в Україні, хіба щоб у день і ніч стояв кінь осідланий [напоготові] і то, щоб був дуже прудким, не загнузданим і вправним; а спати [слід лягати] в іншій хаті і не на тому місці, де собі постелиш…»
Запитання
1. Про що свідчили такі поради шляхтича єзуїту?
2. Посилення впливу московського уряду на українську державну політику. Андрусівське перемир’я 1667 р.
Слово вчителя. Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького відбулося перш за все завдяки російській підтримці. Іншим претендентом на булаву був Яким Сомко, який виступав за сильну гетьманську владу і засуджував свавільні дії московських воєвод в Україні. Москва вирішила зробити ставку на Брюховецького, який не приховував своїх відверто промосковських настроїв і публічно підтримував знедолені маси. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором.
У листопаді 1663 р. новий гетьман підписав із представниками царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів із Московською державою Б. та Ю. Хмельницьких, він містив п’ять нових пунктів, а саме:
гетьманський уряд зобов’язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські гарнізони, розташовані в Україні;
гетьманський уряд зобов’язувався здійснити заходи, які б сприяли схопленню й поверненню російських утікачів. Їх переховування мало каратися смертю;
установлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;
заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;
необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан і поселян, указавши розміри їх земельних володінь.
У вересні 1665 р. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду.
Згідно з Московськими статтями:
українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської скарбниці податки;
вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;
дипломатичні відносини гетьмана з іншими державами заборонялися;
київську митрополію мав очолити московський ставленик;
гетьман позбавлявся права надавати українським містам самоврядування, відтепер це здійснювалося виключно царем;
збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах, а повноваження російських воєвод суттєво збільшувалися (збирання податей з некозацького населення хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних оренд тощо).
Сам Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина і великі маєтки. Московські статті стали новим важким ударом для української державності.
Московські воєводи, відповідно до нових статей, стали переписувати українське населення і стягувати з нього податки, чинячи при цьому беззаконня і зловживання. Такі дії воєвод спричинили народні заворушення й повстання Переяславського полку (1666 p.). За допомогою московських військ воно було жорстоко придушене.
Робота з документом
Із літопису Самійла Величка
«Гетьман Іван Брюховецький, бавлячись немалий час у Москві з полковниками при милості царської величності, оженився там, пойнявши дочку якогось боярина на ім’я Дарію, і при гетьманському титулі дістав на себе від царської величності боярський чин. Віддячуючи за це, він безрозумно знищив давні малоросійські вольності, бо допустив і дозволив безоглядно бути по всіх малоросійських містах московським воєводам, які згідно того дозволу відразу ж наїхали за монаршим указом у Малу Росію й почали панувати з великим і безпошанівним всенародним малоросійським утяжінням».
Запитання
1. За що засуджував С. Величко гетьмана І. Брюховецького? Чи був справедливим цей осуд?
3. Андрусівська угода як юридична перешкода на шляху до об’єднання берегів Дніпра.
Слово вчителя. У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Коли про початок переговорів довідався П. Дорошенко, він зрозумів, що розраховувати на Польщу в боротьбі проти Москви не варто, і за допомогою татар розгромив під Браїловим польське військо (19 грудня 1666 p.), тим самим не давши йому розміститися на Правобережжі.
Тим часом у результаті тривалих переговорів 30 січня 1667 р. в селі Андрусово під Смоленськом було досягнуто угоди про перемир’я на 13,5 років між Росією та Польщею (Андрусівське перемир’я). На підписання до Андрусова не запросили ні лівобережного гетьмана І. Брюховецького, ні новообраного правобережного гетьмана П. Дорошенка, що вкотре засвідчувало ставлення Москви і Варшави до України. Згідно з умовами перемир’я, закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Росією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.
Робота з документом
Документ 8. О. Субтельний про Андрусівську угоду
«В січні 1667 року поляки та росіяни підписали Андрусівський мир. Попри те, що цей мир головним чином торкався України, жодна із сторін не завдала собі клопоту проконсультуватися з українцями. По суті, за цим миром Козацька Україна ділилась навпіл: поляки визнавали суверенітет царя над Лівобережжям, а московіти давали згоду на повернення поляків у Правобережжя. Стосовно делікатного питання про Київ вирішили, що місто ще на два роки лишиться під владою московитів, а потім буде повернено полякам. Москва так і не виконала цього пункту, постійно утримуючи Київ. Неозорі, фактично безлюдні землі запорожців переходили під подвійне польсько-московське управління й мали правити за буфер проти наскоків татар».
Запитання
1. Які наслідки мало для України Андрусівське перемир’я 1667 р. між Росією і Польщею?
2. Покажіть на карті, як була вирішена доля українських земель за умовами цього договору.
3. Чи одностайні автори документів у своїй оцінці Андрусівської угоди?
4. Чи згодні ви з думкою О. Субтельного, який називає цю угоду «політичною катастрофою» для України? Свою відповідь обґрунтуйте.
V. ОСМИСЛЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ
ЗНАНЬ
Бесіда за запитаннями
1. Кого підтримував Павло Тетеря?
2. Сформулюйте своє ставлення до Павла Тетері.
3. Охарактеризуйте період гетьманування Івана Брюховецького.
4. Які наслідки для України мало Андрусівське перемир’я?
VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
Слово вчителя. Із громадянської війни в Україні скористалися сусідні держави, які через своїх ставлеників переслідували кожна свою мету. Зрештою, Річ Посполита і Московська держава домовилися про юридичне оформлення поділу України.
Андрусівське перемир’я завдало тяжкого удару по Українській державі. Воно стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобережжя і Лівобережжя і прирікало козацьку Україну на політичний занепад.
VII. ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. На основі матеріалу підручника скласти таблицю «Зовнішня і внутрішня політика П. Тетері».