Стаття "Формування національно-патріотичної свідомості дошкільників засобами пісенної творчості"

Заклад дошкільної освіти №6 «Мальвіна»

Мирноградської міської ради

Формування національно-патріотичної свідомості дошкільників засобами пісенної творчості

Підготувала:

Музичний керівник: Кочегарова Е. Г.

2019 р.

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………… 2

Розділ 1.Теоретичний аспект проблеми «Формування національно-патріотичної свідомості дошкільників засобами пісенної творчості» ……………………………………………………………………………………..5

1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури. ………………………… 5

1.2.Психолого-педагогічні особливості використання українського пісенного фольклору в роботі з дітьми старшого дошкільного віку. ………………… 8

Розділ 2. Практичний аспект проблеми: «Формування національно-патріотичної свідомості дошкільників засобами пісенної творчості ……... 14

2.1. Методика організації роботи вивчення українського пісенного фольклору дітей старшого дошкільного віку в системі музичного виховання дошкільного навчального закладу …………….……………………………… 14

2.2 Ефективність шляхів реалізації власного досвіду в дитячому садку задля розвитку музичних здібностей дитини старшого дошкільного віку та формування національно-патріотичної свідомості. ……………………… 21

Висновки ………………………………………………………………… 29

Література ……………………………………………………………….. 31

Додатки ……………………………………………………………….. 32

Вступ

На початку ХХІ ст. пріоритетними напрямами педагогічної науки і освіти України стали розробка теоретичних основ та нових технологій становлення національної навчально-виховної системи. Формування національної свідомості дошкільників здійснюється згідно з положеннями Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки, Концепції національно – патріотичного виховання дітей та молоді, інших документів, що унормовують діяльність закладів освіти. Українське музичне мистецтво має велику скарбницю народних творів: колисанки, забавлянки, жартівливі, побутові та календарно-обрядові пісні, ігри, таночки, інсценівки тощо, які мають посісти важливе місце в житті дошкільника.

Актуальність проблеми впливу українського пісенного фольклору щодо розвитку дітей засобами музичного виховання полягає в можливості і необхідності забезпечення комплексного підходу, інтеграції завдань з різних ліній розвитку дитини, використанні різних форм, потребою вдосконалення методик музично-естетичного розвитку особистості, що використовуються в сучасних музично-педагогічних практиках, приведення їх у відповідність з завданнями реформування системи освіти в Україні на національній основі. В музичному вихованні дошкільників широко використовується український фольклор, українські народні мелодії, елементи національних танців, в той же час методичне забезпечення потребує осучаснення, є можливість використання ІКТ при підготовці та проведенні занять, свят, розваг; є потреба в інтегруванні завдань з різних ліній розвитку дитини, згідно Базового компонента дошкільної освіти для досягнення поставленої мети – формування національної свідомості підростаючого покоління.

Процес виховання та навчання дітей дошкільного віку, побудований на основі народних традицій, оснований на пісенно-ігровому дитячому фольклорі:

-позитивно впливає на розвиток емоційних проявів та активного спілкування дітей між собою та з дорослими;

-формує цілісні погляди дитини на оточуючий світ і пізнання свого “Я” в ньому;

-допомагає вивченню рідної мови, звичаїв та культури;

-розвиває музично-творчі здібності, інтелект, самосвідомість і духовність;

Тому в дошкільному закладі було розроблено і апробовано систему роботи з виховання національної свідомості дітей засобами пісенного фольклору у системі музичного виховання, що і зумовило вибір теми роботи.

Практичне значення одержаних результатів, представлених у досвіді, полягає у можливості впровадження набутих ЗУН у діяльність дошкільників на розвагах, святах закладу.

Концептуальною ідеєю є формування національної свідомості та гідності у дітей старшого дошкільного віку засобами українського пісенного фольклору.

Теоретичне значення результатів роботи полягає у створенні теоретичного і методичного забезпеченням процесу культурно – національного виховання старших дошкільників в рамках музичного виховання

Мета: формувати національну свідомість дітей старшого дошкільного віку засобами українських пісенних, музично – танцювальних, фольклорних жанрів, класичного та сучасного вітчизняного і світового мистецтва у поєднанні з розширенням уявлень дітей про соціум.

Основні завдання:

1. Знайомити дітей з історичною та культурною спадщиною рідного міста, краю, Батьківщини, із здобутками української народної музичної творчості; сприяти вивченню рідної мови, культури та звичаїв свого народу;

2. Формувати інтерес та стійку мотивацію до вокально–хорової діяльності засобами українського дитячого музичного фольклору;

Реалізація поставлених завдань буде можливою при забезпеченні:

1. Організації активної діяльності дітей у фольклорних, традиційних святах, тематичних розвагах, фестивалях.

2. Умов для виконання дітьми багатофункціональних ролей у процесі виховання національної самосвідомості й навчання (дитина-слухач, дитина-виконавець (співак, музикант), дитина-актор, дитина-творець);

3. Залучення сім’ї до культурно – патріотичних заходів.

Виходячи з вищезазначеного, з урахуванням важливості означеної проблеми, ступеня розробки питання в наукових та практичних дослідженнях, вважаю необхідним та доцільним розробити оптимальну модель організації навчально-виховного процесу з дітьми дошкільного віку у напрямку забезпечення умов розвитку творчого потенціалу особистості дитини, чим визначено провідну проблему педагогічної діяльності: «Вплив українського пісенного фольклору щодо розвитку дитини старшого дошкільного віку в системі музичного виховання» та низку наступних завдань:

1. Вивчити психолого-педагогічні літературу з питання впливу українського пісенного фольклору в роботі з дітьми старшого дошкільного віку.

2. Розкрити психолого-педагогічні особливості використання українського пісенного фольклору в роботі з дітьми старшого дошкільного віку.

3. Вивчити методологічні аспекти проблеми.

4. Визначити ефективність шляхів реалізації власної роботи в дитячому садку задля розвитку музичних здібностей дитини старшого дошкільного віку, формування національно-патріотичної свідомості.

Розділ 1. Теоретичний аспект проблеми: «Формування національно-патріотичної свідомості у дітей дошкільного віку засобами пісенної творчості»

1.1.Аналіз психолого-педагогічної літератури

Розуміючи важливість національного виховання, В.Сухомлинський запевняв: “…народна педагогіка – це осередок духовного життя народу. У народній педагогіці розкриваються риси національного характеру, обличчя народу! Характер народу, обличчя народу, його думи і сподівання, моральні ідеали особливо яскраво виявляються в створених їм казках, билинах, легендах, епосах, приказках і прислів’ях”. Недаремно основу педагогічної спадщини В.Сухомлинського складають такі жанри народної творчості, як казки, пісні, думи, прислів’я, приказки, легенди. Педагог називав їх головною підвалиною національного виховання, вічним і невичерпним джерелом народної мудрості. Починати допомогти дитині відчути і зрозуміти це необхідно з перших днів її життя, коли маля повністю довіряє дорослим й прислухається до думки оточуючих її людей. Саме дорослі – батьки, вихователі, вчителі – прищеплюють малюкам любов до рідної землі, мови, до свого народу та допомагають пізнати і зрозуміти накопичену століттями людську мудрість, багатство культури, мистецтва, традицій, звичаїв, фольклору.

Проблема, визначена у минулому столітті, залишається актуальною і в сьогодення. Актуальність її полягає в тому, що виховання, побудоване на національному підґрунті, допомагає вирішенню широкого кола педагогічних завдань, пов’язаних з формуванням і розвитком особистості з самого раннього дитинства. Дійсно, людина, спочатку маленька, пізніше – доросла, тільки тоді твердо стоїть на ногах, коли відчуває і розуміє рідну землю, її традиції, історію.

Сучасна наукова та навчально-методична література багато уваги приділяє формуванню національних почуттів змалку. Це питання широко розкрите в новій редакції Базового компонента дошкільної освіти, чинних програм із розвитку дитини дошкільного віку. Програма «Українське народознавство в дошкільному закладі» під ред. А. М. Богуш, авторська програма І. Ю. Квасниці «Великий світ маленької дитини», «Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності» ставлять перед суспільством, зокрема педагогічними працівниками, завдання формувати в дітей дошкільного віку національну самосвідомість, патріотизм і почуття приналежності до українського етносу, української нації.»

Осмислення проблеми національного виховання засобами українського пісенного фольклору, як однієї з найактуальніших проблем національної освіти в Україні, здійснено в наукових працях вітчизняних (А. Авдієвський, І. Бех, А. Болгарський, В. Верховинець, І. Зязюн, А.Іваницький, А. Кречківський, О. Коваль, О. Кононко, О.Лобова, Л.Масол, С. Науменко, Т. Науменко, Г. Падалка, Е. Печерська, О. Ростовський, О. Рудницька, С. Русова, Т. Танько, Н. Фоломєєва, В. Шацька, А. Шевчук) та зарубіжних (А. Арісменді, Е. Жак-Далькроз, З. Кодай, М. Монтессорі, К. Орф, Ш. Судзуки, Б. Трічков) вчених-педагогів.

Дитячий музичний фольклор допомагає кожній дитині швидко запам’ятати і репродукувати композиційну побудову музичного твору. Спочатку – веселих пісеньок-пестушок та колискових пісень. Згодом – різноманітних жартівливих ігор, скоромовок, загадок, лічилок, небилиць, пісень-казок, дитячих ігор-пісень, якими дорослі постійно супроводжують будь-які моменти повсякденного життя маленької дитини, з використанням ритмічних рухів, торохтілок, дитячих музичних іграшок та музичних інструментів, що надовго запам’ятовуються, надають малюку різні музичні враження, розвивають музичні здібності. Розвиток музичних здібностей впливає на формування емоційної та інтелектуальної сфер, естетичних смаків, духовний світ, становлення інтересів та ранній розумовий розвиток дитини. Різноманітні жанри дитячого музичного фольклору створюють умови для природного формування музичних здібностей у дітей з раннього віку, позитивно впливають на підвищення інтелекту, становлення й творчу самореалізацію особистості.

1.2. Психолого-педагогічні особливості використання українського пісенного фольклору в роботі з дітьми старшого дошкільного віку.

Український дитячий пісенний фольклор – це найцікавіший, доступний багатофункціональний матеріал для виховання дітей дошкільного віку, сутність якого полягає в наданні дитині перших відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного. Процес засвоєння національного музичного фольклору дітьми дошкільного віку ґрунтується на наявності у них загально-музичного інстинкту, природних схильностей, що закладені генетично. Різноманітні жанри дитячого музичного фольклору створюють умови для природного формування музичних здібностей у дітей з раннього віку, позитивно впливають на підвищення інтелекту, становлення й творчу самореалізацію особистості. Дитячий музичний фольклор допомагає кожній дитині швидко запам’ятати і репродукувати композиційну побудову музичного твору. Спочатку – веселих пісеньок-пестушок та колискових пісень. Згодом – різноманітних жартівливих ігор, скоромовок, загадок, лічилок, небилиць, пісень-казок, дитячих ігор-пісень, якими дорослі постійно супроводжують будь-які моменти повсякденного життя маленької дитини, з використанням ритмічних рухів, торохтілок, дитячих музичних іграшок та музичних інструментів, що надовго запам’ятовуються, надають малюку різні музичні враження, розвивають музичні здібності. Розвиток музичних здібностей впливає на формування емоційної та інтелектуальної сфер, естетичних смаків, духовний світ, становлення інтересів та ранній розумовий розвиток дитини.

Як засіб інтелектуального зростання, український дитячий пісенний фольклор має дивовижну здібність розвивати творчий підхід та виховувати творчу фантазію малюків. А музично-творчі завдання, які є активним засобом стимулювання музично-творчої діяльності, найбільш повно розкривають творчі можливості дошкільнят, допомагають дітям самореалізуватись у музичній діяльності. Серед засобів національного виховання у музичній діяльності використовуються твори українського фольклору (забавлянки, мирилки колискові, колядки, хороводні ігри та таночки).

Варто наголосити, що весь дитячий фольклор, по своїй суті, ігровий, тому, коли йдеться про “дитячий музичний фольклор”, майже завжди розуміється “дитячий музично-ігровий (або пісенно-ігровий) фольклор”. А гра для дитини – це її життя. Спираючись на образність мислення, використовуючи прихильність до творчості, природні музичні задатки та нахили, пісенно-ігровий дитячий фольклор позитивно позначається на роботі мозку малюків. Стимулюючи мистецько-художні здібності, які мають емоційно-рухову природу, проявляються дуже рано і становлять основу психічного розвитку дитини, розвивається музичний потенціал, активізуються енергетичні процеси організму. Як суттєва частина загальнонаціональної народної творчості від народних обрядів і вірувань з глибини віків бере початок дитячий музичний фольклор. Певною мірою продовжуючи існувати і нині, в різних своїх жанрах він відображає динаміку людського життя в усьому розмаїтті його форм, починаючи з колиски. Вплив засобами дитячого музичного фольклору активізує центри уваги, пам’яті, мислення, мовлення, водночас гармонізує особистість.

Фольклорний матеріал орієнтує дитину на успішність навчання та здоровий спосіб життя. Втім, зрозуміло, що виховний ефект використовуваного дитячого музичного фольклору в навчальному процесі досягається завдяки спеціальному добору музично-фольклорного навчального матеріалу, його систематизації й поданню дітям через музичні образи, поєднання слухового й візуального сприймання знань у здійсненні малятами музично-ігрової діяльності.

Вихованням дитини займалася вся сім’я і вплив сім’ї на дитину був унікальний, а багато в чому й незамінний. Традиційно складалося так, що батьки несли головну відповідальність за виховання дітей, організацію життя родини, виконували соціально важливу роль найперших вчителів. Перебуваючи в сімейному колі, дитина була предметом виховання і водночас суб’єктом засвоєння традиційних норм співжиття та родинних взаємин. Особистість дитини формувалась у природних умовах, вихователі тут – найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. Тому існує тісний зв’язок дитячої поезії та фольклору з обрядами дорослих і молоді. Сьогодні особливо актуальним стає те, щоб батьки впливали на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість твердить: “Який батько, такий і син”. Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально і культурно розвинені батьки мають позитивний вплив на дітей. Про актуальність закладення основ “азбуки виховання особистості” саме в сім’ї писав В.О.Сухомлинський: “У дитинстві закладається людський корінь. Жодної людської рисочки природа не відшліфує – вона закладає, а відшліфовувати – батькам”. Отже, виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Стаття 59 Закону України “Про освіту” покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей.

Народні традиції – це приклад гармонії життя з законами добра і краси. Протягом століть вони сприяли вихованню таких людських якостей, як толерантність, доброзичливість, повага до старших. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага, а разом з тим і розуміння, толерантність та повага до інших народів.

Весь календарний та сімейний обрядові цикли несуть в собі компоненти становлення особистості через етнопедагогічні ситуації, які спонукають індивіда до самовдосконалення, творчості, сприяють самопізнанню, самоутвердженню, самовихованню, самоконтролю, відповідальності (В.Гауак, В.Стефаник, В.Юрченко). Тому народні звичаї і традиції мають посісти важливе місце у вихованні дітей як у сім’ї, так і в навчально-виховних закладах різних рівнів. Інформація, отримана в ранньому віці, обов’язково проявиться в дорослому житті людини і стане потребою – рідна мова, народні пісні, свята, обряди тощо.Це відбувається завдяки тому, що кожен народний звичай, традиція, обряд чи свято обов’язково спрямовані на виховання людської душі, гідності, колективної праці і дозвілля. Засобами самореалізації за допомогою народних традицій природно розв’язуються проблеми розумового, морально-етичного, трудового, фізичного та естетичного виховання. Звичаєве право, відображене в календарних та сімейних обрядових циклах, несе в собі компоненти становлення особистості через етнопедагогічні ситуації, які спонукають індивіда до творчості, сприяють самопізнанню, самовихованню, самоутвердженню, самовдосконаленню, самоконтролю, відповідальності (М.Стельмахович, С.Стефанюк).

Виховуючи дитину рідною мовою, національною культурою, ми вводимо її у світ народного життя, народної пісні, тим самим передаємо нащадкам, а, отже, зберігаємо, наші національні традиції, обряди, ритуали, міфи, легенди – моральні норми. Українським народом накопичено велику кількість народних пісень (в різних усних джерелах ця цифра коливається від півмільйона зафіксованих до трьох мільйонів існуючих в народі!). Це той скарб, на якому слід закладати підґрунтя як сімейного виховання, так і навчально-виховного процесу, особливо дітей раннього і дошкільного віку. Використовуючи пісенно-ігровий музичний фольклор, ми впливаємо на емоційний, музичний, загальний розвиток малят в природній для них музично-ігровій діяльності, тим самим допомагаємо дітям пізнавати оточуючий світ та самих себе.

Варто підкреслити психологічний підтекст народної педагогіки та її вплив на особистість. Видатний психолог Л.Виготський обґрунтував факт впливу музики на упорядкування внутрішніх процесів емоційного розвитку, що супроводжується значною втратою нервово-психічної енергії. У відповідності з таким підходом музичні твори можна розглядати як систему подразників, мета яких полягає у моделюванні певних емоційних станів. Поряд з усвідомлюваними процесами в ході музичного сприймання має місце виникнення несвідомих психічних реакцій. Граючись з малям, розважаючи його пестушками, утішками, казками, співаючи народних пісень, колисанок, у дитини активізуються почуття, формується свідомість. Ритмічність, цікавість, мелодійність дитячого музичного фольклорного матеріалу викликають бажання у дітей повторити й запам’ятати його, що сприяє розвиткові рідної розмовної мови, природної та музичної пам’яті, музичних здібностей.

Народна творчість є важливою для вивчення ментальності її носіїв. За О.Семеног, український дитячий музичний фольклор віддзеркалює ментальність українського народу, “відтворює історичне тло, на якому формувалася і деформувалася національна самосвідомість мас”, вводить “в ситуації емоційного співпереживання, виховує естетичний ідеал”. Тому актуальним і важливим психолого-педагогічним аспектом роботи з розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку є базування процесів виховання та навчання на народних традиціях, національному дитячому пісенному фольклорі.

Висвітлюючи роль українського музичного фольклору у вихованні та музичному розвитку дошкільнят, а також простежуючи взаємодію між музичним розвитком дітей дошкільного віку і формуванням їх емоційного, інтелектуального й духовного світу та становленням особистості, варто ще раз наголосити на тому, що дитячий музичний фольклор дає дитині перші відомості про навколишній світ та надає можливості знайти себе в ньому.

Безумовно, український дитячий музичний фольклор є важливим фактором зростання загального музично-естетичного потенціалу, засобом ефективного та якісного загально-розумового розвитку дітей, чинником духовного та інтелектуального становлення особистості. Починаючи з утішок, пестушок, забавлянь, колискових, мимовільно, позасвідомо проходить музичне виховання дітей з самого раннього віку. У процесі музично-ігрової діяльності, створюються умови для природного розвитку музичних здібностей, які стають важливим фактором впливу на виховання загальної і пізнавальної активності дітей, їх образно-асоціативного мислення, уяви, здібностей до інтерпретації, потреби до самореалізації. Емоційна сфера малюків поповнюється новими враженнями, розширюється певне коло їхніх уявлень про навколишній світ, накопичується життєвий досвід, збільшується словниковий запас, розвивається мова, з’являється бажання виказувати свої погляди та брати участь у виконавській музичній діяльності.

Розділ 2. Практичний аспект проблеми: «Формування національно-патріотичної свідомості у дітей дошкільного віку засобами пісенної творчості»

Значне місце в розвитку музичних здібностей дітей посідає виховання вокально-хорових навичок на матеріалі народної творчості. Знайомство з народною творчістю слід розпочинати зі слухання пісень, розкриваючи при цьому їх красу й емоційну силу. Одночасно можна показати картини з трудового життя народу, картини природи, сцени з народних казок та ін. О.Семеног, досліджуючи окремі жанри дитячого музичного фольклору, не розмежовує музично-поетичний фольклор від власне поетичного. Згідно її концепції, дитячий фольклор складають такі жанри, як колискова музична поезія, пестушки та потішки, календарна поезія, заклички-приказки, повсякденні вірші-пісні, ігровий жанр, дражнилки, лічилки, гуморески, скоромовки, загадки, казки та розповіді-байки. Згідно теоретичного аналізу українського дитячого музичного фольклору Західного Поділля О.Смоляка, українська дитяча народномузична культура представлена двома пластами – фольклором, який виконується дорослими для дітей та фольклором, виконуваним самими дітьми.

Пісні, виконувані дорослими для дітей (забавлянки-утішки, колискові, ігри-забави, пісні-казки, небилиці, пісні з казок), відіграють важливу роль в музично-естетичному вихованні дитини і вводять її через створення музично-фольклорного середовища у дорослий світ традиційної культури. Пісні, виконувані самими дітьми, віддзеркалюють дитяче світосприйняття і складаються з таким музичних жанрів, як заклички, примовки, прозивалки, звуконаслідування, колядки, щедрівки, коляди церковного змісту, веснянки-гаївки, пастуші пісні, дитячі музичні ігри.

Пестушки, потішки – короткі віршовані приспіви, або ритмізовані музично-поетичні твори, якими супроводжуються рухи при пестуванні (няньченні) дитини. Стосовно дитячих забавлянок Л.Смолінська зазначає: “Національно-культурна інформація, що передається вербальними засобами спілкування, закріплюється у мові і передається наступним поколінням завдяки мовленнєвій та музичній інтонаціям. Її засвоєння є закономірним процесом та необхідною умовою ранньої соціалізації дитини”. Звучність, ритмічність, наспівність, цікавість забавлянок (утішок), пестушок, потішок викликають бажання у дітей повторити, запам’ятати їх, що, в свою чергу, сприяє розвитку мовлення малюків. Мова народних пісеньок-забавлянок, потішок-утішок лаконічна, образна і багата такими звуковими зіставленнями, що допомагають дітям визначити їх відмінність. У римах слова різні за змістом часто відрізняються лише одним звуком (лапці-бабці, їв-пік, діда-хліба, тупоче-хоче).Своєчасний розвиток фонематичного слуху, виховання здатності сприймати тонкі звукові розходження готують дитину до оволодіння правильною звуковимовою. Звукосполучення, найбільш важко засвоювані дітьми, у яких багато шиплячих, свистячих, сонорних, раз у раз чуються в дитячих фольклорних пісеньках: “Кипи, кипи, кашко, поки прийде Івашка”, “Тапці, ручки, тапці, підемо до бабці, дасть нам бабця пиріжки, ще й на тісто замішки, тапці, ручки, тапці”. (Додаток 1). В музично-ігрові хвилини спілкування відбувається ще й природний розвиток музичних здібностей дитини, важливе значення в якому має надбання навичок слухання. Спочатку слухаючи ці народні пісні-утішки, малюки поступово починають проявляти зацікавленість, реагувати на них своїми діями, самостійно плескати в маленькі долоньки, наважуючись попасти в їх ритм. (Додаток 2)

Для розвитку у дітей слухової пам’яті надзвичайно корисними є ці повсякденні вірші-пісні. Діти вивчають їх напам’ять і декламують пізніше під час ігор з дітьми та поза дитячим колективом. Забавлянки виконуються дорослими або старшими дітьми одноголосо з відповідними пантомімічними рухами. (Додаток 3)

Колискова музична поезія є найважливішим жанром дитячого музичного фольклору. Відображаючи чуттєвий зв’язок між матір’ю і дитиною, що існує від дня народження немовляти, зворушливо щирі і безпосередні колискові пісні розраховані на одного слухача і набувають рис найінтимнішого жанру. Колискова, як форма народної поетичної творчості, містить у собі значні можливості для формування у дітей фонематичного сприймання, чому сприяє особлива інтонаційна організація (співуче виділення голосом голосних звуків, повільний темп і т.п.), наявність повторюваних фонем, звукосполучення і звуковідтворення. Звичайними словами в колискових стали “люлі”, “баю-баю”, “качи-качи”. Зразки цього жанру характеризують тихе і спокійне звучання, вузький діапазон, що багаторазово повторюється, короткий наспів. Звернені до немовляти сповнені безмежної любові, тепла і ніжності слова матері, створювали особливу емоційну атмосферу. (Додаток 4).

Пісні-казки – музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів та тварин. Твори цього жанру із дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприйняття і стали повністю дитячим продуктом. Герої пісень-казок жнуть, молотять, косять, прядуть, пасуть худобу, тобто працюють, тим самим приваблюючи дитячу увагу до основного змісту життя людини – праці. Тематика пісень-казок найчастіше жартівлива, а головними персонажами є тварини, серед яких – півник, мишка, котик, жучок, бузьок, жабка тощо. Найвідомішими зразками українських дитячих пісень-казок є “Танцювали миші по бабиній хижі”, “Ой зібралась звірина з цілої громади”, “Козуню-любуню, пристань до мене”. Застосування в роботі з дошкільнятами пісень-казок або додавання музичних вставок, пісень з казок, наприклад, “Івасику, Телесику, приплинь, приплинь до бережка”, впливає на формування образно-асоціативного мислення, розвиток музичних здібностей у різних видах музичної діяльності та інтерпретації, позитивно впливає на емоційно-образний потенціал, загальний процес розумового розвитку особистості дошкільника. Пісні з казок – це такі музично-поетичні або рецитовані твори, які відіграють основну інтерлюдійну функцію в композиційному розгортанні казкового сюжету і без яких сюжет не може розвиватися. В українських народних казках сформувалися дві групи пісенних вставок. Перша – пісенного характеру, друга – речитативного. В піснях з казок переважає речитативна мелодика, говірковий тип мелодичного розвитку з елементами співності (за О.Смоляк). (Додаток 5)

Ігровий жанр українського дитячого музичного фольклору історично пов’язаний з підготовкою молодого покоління до дорослого життя. “Гра є наймиліша хвилина, котрої потрібно дитині для всебічного виховання її молоденького тіла, розуму та її індивідуальних здібностей”, – говорив В.Верховинець, – “завдяки іграм можна виховати у дитині всі властивості, котрі ми шануємо у людей і котрі нам хотілося б прищепити малечі різними оповіданнями, бесідами та навчанням”. Дитячі музичні ігри – це невеликі музично-поетичні твори. В їх основі лежить розкриття різних життєвих ситуацій засобами рухових елементів. Народні дитячі музичні ігри зародилися дуже давно. Значна їх частина перейнята з репертуару дорослих, особливо з обрядового фольклору. Теми працездатності, здоров’я, розуму, дружби, доброти, чесності, цнотливості звучать у багатьох народних піснях. Ігрові приспіви ілюструють дії дорослих, дають найбільш повний вихід емоційної енергії дітей, їхньому темпераменту.

Українські дитячі музичні ігри є різними за своїми функціями. Пісня- часто нерозривна частина рухових забав та ігор, розвиває в дитині найкращі душевні прикмети. В українських іграх є ігри-праці, ігри-дозвілля, ігри-змагання, ігри-свята, ігри-розваги, ігри-розрядки, ігри-тренінги тощо і в цьому полягає їх незамінна корисність у навчально-виховному процесі з дітьми дошкільного віку. Тобто у природній для дошкільнят музично-ігровій діяльності, через емоційний, фізичний і психологічний розвиток, контакт з дорослими і дітьми, малята пізнають світ, навчаються, розважаються, забавляються, проявляють творчість, насичуються звичаями та традиціями свого рідного краю. Традиційні дитячі музичні ігри, прикладами яких можуть слугувати такі як “Ми збудуєм хатку вам, нашим славним малюкам” (більше відома як “Злови в коло”), “Чижику, чижику, пташку маленький”, а також відомі музичні ігри-веснянки “Ходить Жучок по долині, а Жучиха по ялині”, “Зайчику, зайчику, та милесенький голубе”, “А вже весна скресла, скресла. Що ти нам принесла?”, “Подоляночка”, “Ой у полі жито, сидить зайчик”, “Пішли діти в поле квіточки збирати”, “Труби, Грицю, в рукавицю”, “Ой на горі мак” та багато інших, виконуються, як правило, гуртом, одноголосо, у жвавих темпах, що дозволяє працювати над унісонним співом, розвивати музичний слух та відношення й координацію музичного слуху й голосу дошкільнят.

Музичні вставки до ігор – це невеличкі однострофічні музично-поетичні твори, які, як правило, багаторазово повторюються і виконують функцію драматизації дії гри та її розгортання (О.Смоляк). Як правило, дитячі музичні вставки до ігор, як і дитячі музичні ігри, виконуються, гуртом, одноголосо і у жвавих темпах.

Прикладом музичної вставки до гри може слугувати така відома, як “Ой дзвони дзвонять, хорти вовка гонять” до гри “Залізний ключ або Вовк”. Іншими прикладами музичних вставок до дитячих ігор можуть бути пісні “Ой до нори, Мишко, до нори” з гри “Мишка і котик”, а також – “Ой сороки-білобоки коровай вбирають”, “Біла квочка-чубарочка по дворі ходила” та інші (Додаток 6).

Класичні народні співаночки, примовки і пісні допомагають навчитися координувати роботу голосового апарату зі слуховими уявленнями; оберігають дитячий голос від зайвого напруження і перевтоми, розвивають і зміцнюють його; допомагають виробляти наспівність, правильне звукоутворення і дихання у співі, відчуття ритму, ансамблю, виразність співу (Додаток 7). Для правильного вокального виховування дітей необхідно відібрати і систематизувати народні співаночки, примовки і пісні відповідно до віку дітей. Структура співаночок і композиція музичних фраз допомагає виробленню в дітей навичок рівного дихання. Слова їх прості, загальновживані, їх вимовляння добре розвиває дикцію і правильну артикуляцію. За своїм змістом вони здебільшого веселі, жартівливі, ігрові, тому викликають у дітей радість, посмішку, а це сприяє запам'ятовуванню пісні й легкому звучанню голосу. (Крім співаночок та примовок жвавого характеру, є й такі, що сприяють розвиткові протяжного, мелодійного співу. Вони підводять дітей до розуміння безперервності звучання голосу в музичній фразі на відміну від речитативного її вимовляння. Навички такого протяжного співу діти переносять і на виконання пісень. Порівняно невеликий текст співаночки на короткій музичній фразі допомагає її правильному сприйманню і запам'ятовуванню. Цьому сприяють часті повторення слів і мелодій. Музичні фрази, які багаторазово повторюються в співаночках, допомагають дітям знайти правильне звучання і дотримуватися його.

Особливої уваги й особливого підходу заслуговують діти з малорозвиненими вокально-хоровими навичками і музичним слухом. За рекомендаціями О. А. Грабаревої під час навчання співів дітей треба розподіляти їх на групи, враховуючи їхні індивідуальні особливості. (4, с.160) Н. Ф. Кугуєнко пропонує метод, як спів окремими підгрупами. У разі, коли одна група співає, а всі решта слухають, у дітей пробуджується інтерес і бажання проспівати краще.(4, с.167). Для засвоєння навичок у відтворенні високих звуків пісенний матеріал слід добирати в теситурі, яка б не вела дітей на низькі звуки, а навпаки, давала можливість розвивати діапазон голосу. І лише із часом, коли дитина вже навчиться впевнено і правильно брати середні і верхні звуки, можна поступово переходити і до правильного відтворення і низьких звуків. З'являється можливість виконувати пісні в більш широкому діапазоні.

На співанках можна навчити дітей не тільки високого звучання голосу, але й уміння співати м'яким, легким звуком – піано. Співаючи тихо, діти добре чують себе і тому їм легше контролювати відтворення ними звуки.

Вивчення українських народних пісень із дітьми дошкільного віку приносить добрі результати:

- діти починають співати вільно, без напруження, не форсуючи звук;

- навчаються співати всім колективом, прислухаються до свого співу і співу однолітків.

2.2 Ефективність шляхів реалізації власної роботи в дитячому садку задля розвитку музичних здібностей дитини старшого дошкільного віку та формування національно-патріотичної свідомості.

Вивчивши методичну літературу, психолого-педагогічні особливості використання українського пісенного фольклору в роботі з дітьми дошкільного віку, дійшла до висновку, використаний український пісенний фольклорна заняттях з музичного виховання:

- розвиває вокально-хорові, музично-творчі навички;

- Формує національну свідомість,виховує патріотичні почуття.

Тому робота з розвитку музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку та формування у них національно-патріотичної свідомості має таку структуру:

1. Складання перспективного і календарного планів роботи з включенням до фольклору словесних, музичних, хореографічних видів народної творчості в усі форми організації музичного виховання. (Додаток 8)

2. Впровадження пізнавальні бесіди з дітьми про народну творчість, свята, обряди.

3.Провелення анкетуваннь, консультацій для батьків, залучення їх до родинних свят. (Додаток 9)

4. Співпраця з вихователями.

5.Організація гурткової роботи на базі дошкільного навчального закладу з використанням музейної педагогіки – кімнати-світлиці.

Орієнтую свою роботу на наявність теоретичних відомостей про особливості українських народних пісень, про нерозривний зв'язок їх з побутом, працею, життям українців, а також святами і обрядами, на яких вони звучали. Велику допомогу надають аудіозаписи справжніх зразків народних пісень у виконанні видатних співаків і фольклорних ансамблів. В процесі навчання співу без супроводу у дітей формуються такі важливі співочі навички, як пісенність виконання і чистота інтонування. Необхідною на початковому етапі навчання співу дошкільнят є підтримка голосу дитини педагогом, тому першою починаюспівати пісню я, проспівую з дітьми її найбільш складні фрагменти. Оскільки одним із найважливіших елементів народної гри є спів, вважаю слід доносити дітям музичні твори художньопереконливо, давати яскраві звукові враження, викликати інтерес до музикування. Часто дитині легше висловити свої почуття і думки співом, аніж конкретним словом. При цьому діти нерідко варіюють мелодію, і важливо цей момент підтримати, а не критикувати за творчість. Але перед тим, як дитина заспіває сама, вона має почути мелодію у досконалому виконанні. Звертаю особливу увагу на діапазон пісенного репертуару, який пропоную до виконання дітям. Для проведення музичних занять важливим є добір відповідного пісенного репертуару з автентичної спадщини українського народу. Враховую, що смаки нинішніх дітей визначатимуть рівень культури завтра. Добираючи необхідний для занять репертуар та укладаючи методику навчання, спираюсь на принципи доцільності та доступності музичного репертуару для дітей дошкільного віку.

У музично-освітньої діяльності дітей одним із завдань є засвоєння дошкільниками елементів музичної грамоти. Формуваю уявлення дітей про такі засоби виразності, як темп, динаміка, регістр, тембр в процесі ознайомлення з відомими і доступними жанри дитячого фольклору, його включення в усі види виконавської діяльності. При цьому використання творів усної народної поетичної творчості для музичного розвитку дітей є не менш важливим, ніж робота з пісенним матеріалом.

У розділі слухання музики знайомимо дітей з іншими, більш складними музично - хореографічними творами: гуцулки, верховини, тощо. У вихованні національної свідомості велике значення для слухання мають твори українських композиторів, а саме: К. Стеценко, Я. Степового, Л. Ревуцького, М. Лисенко, М. Леонтовича, В. Верховинця, покладені на слова великих поетів України Л. Українки, Т. Г. Шевченка, М. Підгір'янки, тощо. Наприклад: «Зоре моя вечірняя», «На зеленому горбочку», «Зацвіла в долині червона калина» та ін. Діти люблять слухати казки з музичним супроводом та приймати участь у театралізації, а тому використовую у роботі з малятами дитячі опери, інсценізації, драматизації.

Жодне обрядове свято не обходиться, звичайно ж, без гри на українських народних музичних інструментах. При грі на дитячих музичних інструментах у дітей розвивається почуття ритму, музичний слух, увага. Діти вчаться володіти деякими навичками гри на них, різним способам звуковидобування. Розповідаю про історію виникнення, сучасне життя народних інструментів, слухаємо з дошкільниками їх звучання у музичних творах, розучуємо нескладні партії для виконання у оркестрі. Одним з найулюбленіших видів діяльності дітей на занятті є гра в оркестрі народних інструментів.

Українські народні таночки є невід'ємною частиною музичних занять. Саме у таночку передається неповторна індивідуальність українського народу. З дітьми на заняттях та в індивідуальній роботі розучую елементи українських таночків. На святах та розвагах діти виконують невеличкі фрагменти гопака, козачка, польки.

Серед українських народних ігор, які використовую на заняттях є: ігри - праці, ігри - дозвілля, ігри - змагання, ігри - свята, ігри - розваги, ігри - розрядки, ігри - тренінги, тощо і в цьому полягає їх незамінна корисність у навчально-виховному процесі з дітьми дошкільного віку. Їх музично - рухова мета така: створювати веселий настрій відповідно до музики; формувати вміння ритмічно і виразно виконувати рухи; учити передавати зміст пісні виражальними рухами; заохочувати дітей до імітації музично-ігрових образів відповідно до змісту; виховувати у дітей уміння взаємодіяти в музичноігровій ситуації. Традиційні дитячі музичні ігри, які використовую на музичних заняттях виконуються, як правило, гуртом, одноголосо, у жвавих темпах, що дозволяє працювати над унісонним співом, розвивати музичний слух та відношення й координацію музичного слуху й голосу дошкільнят. В цих музичних іграх, як правило, має місце синтез слова, руху і музики, які сприяють фізичному, трудовому, моральному й розумовому вихованню дітей. Це своєрідні ігри-змагання з танцювальними рухами, з імпровізацією. При доборі музичних творів включаю до репертуару зразки дитячих народних рухливих ігор, розваг: («Залізний ключ або вовк», «Коровай»), «Ми збудуєм хатку вам, нашим славним малюкам» (більше відома як «Злови в коло»), «Чижику, чижику, пташку маленький», а також відомі музичні ігри-веснянки «Ходить Жучок по долині, а Жучиха по ялині», «Зайчику, зайчику, та милесенький голубе», «А вже весна скресла, скресла. Що ти нам принесла?», «Подоляночка», «Ой у полі жито, сидить зайчик», «Пішли діти в поле квіточки збирати», «Труби, Грицю, в рукавицю», «Ой на горі мак», ігор-хороводів («Подоляночка», «Женчичок - бренчичок»), музичних вставок до ігор («Ой до нори, Мишко, до нори», «Якщо весело живеться, зробим так»), осінні співанки («Диби, диби, диби би, пішла баба по гриби», «Ой у полі жито, сидить зайчик», «Печу, печу хлібчик дітям на обідчик», «Ходить гарбуз по городу, питається свого роду»), пісні зимового календарного циклу (колядки, щедрівки, масляничні, водіння Кози, вертеп), пісні весняного циклу (дитячі веснянки, гаївки, пастуші ладкання - примовки), пісні весняно - літнього циклу та літні календарні пісні, побутові танці («Що на нашій вулиці», «Кривий танець», «Дрібушечки», «Ой на горі мак», «Дощик»), а також заклички до Сонця, Вітру, Вогню, Дощу з відповідними елементами хореографічних та пантомімічних рухів (кругові та змійкові кроковірухи, імітація руками росту дерев та злакових і городніх культур, показ сонячних променів) тощо. Використовую не тільки музичний матеріал: народні пісні, танці, хороводи, а й яскраві народні іграшки, барвисті предмети декоративно-прикладного мистецтва, костюми.

Вивчені на заняттях пісні, танці, імпровізації на музичних інструментах стають близькими і доступними дитині дошкільного віку, коли включаються в його повсякденне життя, використовуються в самостійної діяльності. Відомо, що великий інтерес у дітей викликають виступи на святах і різних за тематикою розвагах. Організовую участь дошкільників у масових хороводних іграх і танцях, інсценізації жартівливих пісень, частівок, індивідуальних сольних виступах, що дозволяє дітям найбільш повно проявить свої музичні і творчі здібності, викликає стан психоемоційного комфорту, спонукає до подальшого освоєння музичного фольклорного репертуару.

Найбільший емоційний вплив на дитину мають свята та розваги. Дітям приносить радість не тільки свято, а й підготовка до нього, в ході якої вони знайомляться з музичним матеріалом, історією, звичаями, побутом, костюмами, усною народною творчістю. У народних святах, обрядах, іграх немає глядачів: різноманітність ролей дозволяє кожному стати дійовою особою у відповідності зі своїми талантами і здібностями: хтось кращий танцюрист, і він перший в танці, хтось краще співає і з задоволенням виконує сольні номери, а у когось чудові акторські здібності, і він виконує головні і другорядні ролі в інсценізаціях. Естетичні смаки, художні здібності, патріотичні почуття дітей формую та розвиваю на чисельних піснях календарних та обрядових свят, які дають перші уявлення про навколишній світ, вчать шанувати працю, робити добро, бути милосердними, любити природу. Під час свят і розваг діти не тільки бачать, а й беруть найактивнішу участь у повноцінному житті, відчувають характер народного фольклору, поезії, ігор та народної пісні.

Кожен сезонний цикл (осінній, зимовий, весняний, літній) закріплюється тематичною розвагою: « Осінні свята», « День дошкілля», «День Святого Миколая», «Різдво», «Стрітення», «Великдень», «День народження Т.Г. Шевченка», «Зелена неділя» . Навесні з дітьми готуємося до зустрічі Весни. Співаємо українські народні пісні, веснянки, заклички, діти виконують рухи відповідно до тексту пісень: «Вийди, вийди сонечко», «Розійшлися хмарки, сонце глянуло», «Благослови мати весну закликати», «Ой весно, весно, що ти нам принесла», «Ми кривого танцю йдемо», «Дінь – динь», «Зробимо коло». В зимовий період, після Новорічних ранків, за народним календарем, починаємо готуватися до свята Різдва Христового. Діти з задоволенням виконують колядки, щедрівки, забавлянки – український музичний фольклор: «Добрий вечір, Тобі, пане господарю, радуйся», «Щедрий вечір, добрий вечір», «В полі, полі плужок ходить», «Де коза ходить», «Біг козелець з нових яселець», «Раз, два, три, чотири, козі дзвоника вчепили».

Особливу увагу приділяю народному фольклору за творами Т.Г. Шевченка, І. Франка, В. Верховинця, Лесі Українки. Спадщина В. Верховинця становить глибоко національне за своєю сутністю і виховне за змістом явище, що органічно поєднує педагогічну і мистецьку творчість. «Іди, іди дощику», «Диби – диби», «Труби Грицю», «Ой у полі жито сидить зайчик», «Ой летіла зозуленька», «Яструб і курчата», «Павлику равлику». Проведення розваг до Дня дошкілля, «Дня народження дитячого садка» є сучасними заходами, які сприяють залученню дітей до шанування вихователів, виявлення уваги і формування відчуття причетності до сім’ї дитячого садка «Мальвіна», маленького соціуму – частинки великої країни України. Знайомлю дітей з Гімном України. Слухання національного Гімну надає особливої урочистості, а переживання дітьми глибоких почуттів гордості й належності до рідної Батьківщини, безперечно, має позитивний вплив на них. У закладі освіти проводиться багато свят, розваг, але хочеться виділити саме ті, які найбільше сприяють формуванню національної свідомості: «Українська осінь» (осіння розвага в старшій групі) Мета: сприяти вихованню почуття гордості за славетне рідне місто, Батьківщину, виховувати інтерес до українськиї народних традицій. «Ми - веселі українці» (осіння розвага в старшій групі).

У формуванні музичного досвіду дитини дуже важливим є музичне середовище в родині. Дорослі мають знати, середовище: звукове, музичне, в якому перебуває дитина, прямо впливає на стан її нервової системи. Коли її оточує гарна музика та мелодійний спів, розвивається гарний смак. І найпершим, найприроднішим джерелом такої музики є фольклор. Я, як музичний керівник, раджу батькам співати дітям удома, слухати колискові, якісну музику й пропоную для цього музичний репертуар, наприклад, із збірника дитячого ігрового фольклору «Грайлик», рекомендованого Міністерством освіти і науки України, який містить автентичні народні ігри та пісні для дітей. Батьки дітей, наших вихованців, завжди залучаються до проектної діяльності в дошкільному закладі. Активну участь батьки приймають у підготовці і проведенні розваг, свят, фестивалів. Кожного року, в травні, проводиться загальносадовий фестиваль патріотичного спрямування, в якому приймають участь діти, батьки садових груп закладу освіти. В рамках підготовки до фестивалю музичний керівник є основним організатором проекту: у відповідності із сценарієм готую номера, проводжу репетиції з дітьми і батьками як індивідуально, так і з підгрупами (мам і доньок, наприклад), готую флешмоби із співробітниками. Також організовую і супроводжую процес підготовки і проведення фестивалю: підбираю музику, роблю постановку, тому всі виступи дітей і батьків на фестивалях проходять на достатньо високому рівні. За три роки в закладі освіти з батьками проведено: Розваги: - «Дні народження групи», «День танцю». Фестивалі: «Мамина пісня», «Театр української народної казки» - «Вишиванка-дзеркало української душі» .

Вважаю, що українська народна дитяча пісня народна, має звучати не тільки на музичних заняттях, розвагах, святах, а й у повсякденному житті дитини (під час ігор, на прогулянках), наповнювати музичний простір дитини. В кожній віковій групі створено розвивальне середовище, елементом якого є музичний куточок. В ньому розміщуються музичні інструменти, музичні дидактичні ігри, музичний центр, фонотека з дисками, на яких записані українські народні пісні, українські дитячі пісні; є диски з записом інструментальної музики, українськими колисковими, музичними казками, є підборка дитячих відеокліпів. Організація музичного виховання не обмежується музичними заняттями, розвагами та святами. Я як музичний керівник допомагаю вихователям організувати музичний простір в групі, підбираю музичний матеріал для фонотеки, консультую вихователів, як зацікавити дітей слуханням знайомої мелодії, музики, висловити своє ставлення до неї. Разом з вихователями залучаємо дітей до музичних ігор, вправ, проводимо музичні розминки (ранкова пісня - привітання новому дню), організовуємо вечори пісень, організовуємо засинання дітей, особливо раннього та молодшого віку під українську колискову у виконанні кращих українських співаків, тощо. Самостійна музична діяльність дітей поза музичними заняттями виникає з ініціативи дітей. Вона яскраво проявляється в музикуванні. Дитяче музикування включає і спів, і ритмічні рухи, гру на музичних інструментах. Спостерігаючи за дітьми, можна помітити, як вони шукають мелодії для своїх забав і розваг: маршів, танців, народних і дидактичних ігор, лялькових вистав, часто імпровізують створюють мелодії. Вихователь обережно спрямовує самостійну музичну діяльність за бажанням і інтересам дітей, допомагає кожному проявити себе, зацікавити малоактивних дітей. Самостійна музична діяльність виховує художній смак, захоплення, творче уяву, формує внутрішній духовний світ дитини, спонукає до творчості.

Висновки

Ознайомлення дітей з живим пісенним фольклором і супутня цьому освітня діяльність підвищують рівень знань дошкільнят, розширюють загальний і музичний кругозір, психологічно готують до усвідомлення важливості народної музики, пробуджують інтерес до неї. Особливо необхідним є усвідомлення важливості завдання як можна більш ранньої перебудови музичного слуху і мислення дитини, які в сучасному світі переважно складаються і формуються в умовах і під впливом традиційних, буденних мотивів і ритмів масової пісенної культури. Прилучення дитини до кращих зразків поетичного, музичного, ігрового фольклору, протиставлення примітивної інтонації навколишнього дошкільника сучасної розважальної музики сприяє доскональному вираженню інтонації під час співу. У природній для дошкільнят музично - ігровій діяльності, через емоційний, фізичний і психологічний контакт з дорослими і дітьми, малята пізнають світ, навчаються, розважаються, забавляються, проявляють творчість, насичуються звичаями та традиціями свого рідного краю. Інтегрування різних форм роботи з дітьми з виховання, в тому числі з розділу музичного виховання, дозволило ефективно формувати у дітей старшого дошкільного віку національну свідомість, почуття любові до своєї держави України. Розвиток вокальних, музично-творчих здібностей дітей та виховання національної свідомості - складова частина роботи музичного керівника. Результатом виховання дошкільнят засобами українських народних казок, пісень - казок, музичних вставок з казок, тощо, є сформованість у малят музичних здібностей, національної свідомості, таких особистісних якостей, як автономність, активність, соціальна компетентність, які дозволяють дітям не соромлячись, виказувати особисту думку, спонукають дітей до ініціативної, творчої поведінки, прояву по відношенню до інших дітей уваги, співчуття, доброзичливості; вибору дітьми адекватної поведінки в різних ситуаціях, ефективних способів спілкування.

Показниками ефективності роботи є: активна діяльність дітей у фольклорних, традиційних святах, тематичних розвагах, фестивалях; виконання дітьми ролей у процесі виховання й навчання (дитина - слухач, дитина - виконавець (співак, музикант), дитина - актор, дитина - творець); активна участь сім’ї в проектній діяльності, культурно – патріотичних заходах.

Я, як педагог, який здійснює музичне виховання дітей, прагну використовувати на заняттях музичні твори, цінні у виховному відношенні, розкрити перед дітьми їх красу, зробити ці твори знайомими і улюбленими. Український пісенний фольклор є національним багатством, і ми повинні зробити його надбанням наших дітей!

Література:

1.Базовий компонент дошкільної освіти//Дошкільне виховання. -2012.- №5. - С. 6-19

2.Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі: Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2001

3. Верховинець В.М. Весняночка – 5-те вид. – К.: Музична Україна, 1989. – 342 с.

4.Грабарєва А. О., Кугуєнко Н. Ф. Народна пісенна творчість у вихованні національної свідомості дошкільників. Парціальна програма. – Х.: Вид-во «Ранок», 2014. -192 с.

5. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації // Слово і чаc. – К., 2002. – № 12. – C. 5 – 10.

6. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.

7. Закон України «Про дошкільну освіту»//. – 2001.

8. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку державності// Дошкільне виховання. – 2003.-№2. – С 3-8.

9. Ластівки: Казки, оповідання, скоромовки /Уклад. Г.Ю.Рогінська. – Харків: Ранок НТ, 2000–320 с.

10. Музичний розвиток дітей від 2 до 7 років в умовах дошкільного закладу /Програма, методичні рекомендації // Укл. Т.І.Науменко. – К.: ІЗМН, 1997. – 104 с.

11.Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. Схвалена КМУ 10.09.2012 р.

12.Науменко Т.І. Музичне виховання дошкільників засобами українського фольклору. – К.: Віпол, 1996. – 63 с.

13. Різновікова група в дитячому садку / Л.Русан, Г.Колосинська. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. – Б-ка “Шкільного світу”). – Бібліогр.: с. 127.

14. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. – Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. – 127 с. – (Попул. енциклоп. “Просвіти”; Ч. 4).

15.Садовенко С.М. Розвиток музичних здібностей засобами українського

фольклору. Навчально-методичний посібник (Садовенко С.М. – К.: Шк. світ, 2008. – 128с. – (Б – ка «Шк. світу»).

16. Садовенко С.М. Світ фольклору: Український дитячий музичний фольклор як засіб формування музичних здібностей дітей дошкільного віку. Науково-методичний посібник. – К.: КТ “Київська нотна фабрика”, 2007. – 332 с.

17. Семеног О. Український фольклор: Навч. посіб. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. – 254 c.

18. Смоляк О.С. Український дитячий музичний фольклор: Підруч.-хрестоматія для викл. та учнів. Вип. 1. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1998. – 78 с.: ноти – бібліогр.: С. 77.

19. Ступарик Б.М. Школі – національне виховання молоді (вибрані статті). – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – 304 с.

20. Українське дошкілля: Пісні, ігри, танці, вірші й загадки: Для дітей дошк. в. – К.: Муз.Україна, 1992. – 142с.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Пестушки Дитина прокидається вранці і перше, що вона робить, – потягується. Мама чи бабуся, погладжуючи дитині животика, ручки, ніжки промовляють на розспів:

“Тягни, тягни, потягусі!

На дитинці підростусі!

У ручки хватушки,

А в ніжки – подушки!

У роток говірок,

У голівоньку – розумок!”

А ще пригадаємо “тосянки”, які є першими з усіх забав із немовлятами. Плескання маленькими дитячими рученятами так тішить батьків та рідних. А для дитинки це одна з перших спроб якогось пізнання і наслідування дорослих. Хтось із батьків бере ручки дитинки, плескає долоньками і жартівливо приспівує:

Тосі, тосі лапці,

Поїдем (підемо) до бабці!

Дасть нам бабця пиріжки,

Ще й на тісто замішки,

Тосі, тосі лапці!

Або:

Тосі, тосі!

Кури в горосі,

А свині в капусті,

Не будем їх виганяти,

Щоб були тлусті!

Всім нам з дитинства знайомі “Ладусі”. Перекладаючи праву долоньку дитинки на ліву, а потім ліву на праву, приспівуємо або примовляємо на розспів:

- Ладусі, ладусі (Ладі, ладі, ладусі).

- А де були?

- У бабусі.

- А що їли?

- Кашку.

- А що пили?

- Бражку.

- Кашку поїли,

Бражку попили,

На голову сіли.

Шу!

Додаток 2

Пісні-утішки

Дорослий бере в руки ніжку малюка, легенько та ритмічно постукує по п’яточці своїм кулачком або маленькою торохтілкою у вигляді музичного молоточка і при цьому наспівує віршик:

“Кую, кую чобіток,

Подай мені молоток,

Не подаси молотка,

Не підкую чобітка.

Молоток золотий,

Чобіток дорогий.

Стук! Стук! Стук!”, –

а насамкінець ще й легенько лоскоче пальцями п’яточку,

У чукикалці “Чук, чук” передбачається щоразу швидше підкидати дитину, що сидить на колінах у дорослого, і співати або примовляти нарозспів :

Ой, гоп, чук, чук,

Наловив Кіт щук.

Ой, чуки, чуки, чуки,

Повтікали усі щуки!

Або:

Гопа-гопа, чуки-чуки,

Наварила баба щуки.

Та не знала де подіти,

Та кинула межі діти.

Діти дуже люблять уявляти себе вершниками, сидячі у дорослих на колінах і тому не слід відмовляти їм у їхніх бажаннях:

Гоп, гоп, гопака!

Добра в коника хода,

Вуздечки шовкові,

Золоті підкови.

можна підкидати малюка на колінах, поступово сповільнюючи та прискорюючи темп :

Бігли коні під мостами

З золотими копитами.

Треба стати погадати,

Що тим коням їсти дати.

Додаток 3

Забавлянки

Чудовим прикладом забавлянки з синхронними рухами всіх учасників дійства (дорослого і дітей) може слугувати

“Одна ножка тупоче”.

В цій забавлянні в оригіналі всього чотири рядки:

Одна ножка тупоче,

А другая не хоче;

Обі ножки, обі,

Помагайте собі!

Можна імпровізувати, додаючи ще два куплети:

Одна ручка лежала,

А другая – танцювала.

Обі ручки, обі,

Помагайте собі.

Одна ніжка тупоче,

А другая – не хоче.

Одна ручка лежала,

А другая – танцювала...

Ручки й ніжки обі

Помагайте собі!

Додаток 4

Колискові пісні

Люлі, люлі, мій синочку,

Справлю тобі колисочку

Та й повішу на дубочку.

Сонце зійде, обігріє,

Роса впаде та й скупає,

Листок впаде та й накриє.

Будуть пташки прилітати

Та й будуть співати.

Та й будуть співати,

Колисочку колихати,

Дитиночку маленечку

Будуть присипляти.

Колишися, колисонько,

Із дуба, із дуба,

Колишися в колисоньці,

Дитиночко люба.

Колишися, колисонько,

З орішка, з орішка,

Колишися в колисоньці,

Мамине потішко.

“Ходить сон”

Ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

“Де будемо ночувати?

Де будемо ночувати,

Довгу нічку коротати?”

“Там – хатинка теплесенька,

Там будемо ночувати,

Мале дитя колисати”.

“Спи, дитинко, колишу тя.

Як ти заснеш, не лишу тя.

Спи, дитинко, вдень та й вночі,

Будеш мати сині очі.

Сині очі, біле тіло,

Щоби росло, не боліло.

Щоби росло, не боліло

Ні голівонька, ні тіло.

Щоби спало, не плакало.

Ой спи, дитя, без сповиття.

Мама прийде, повине тя.

К ОТИКУ БІЛЕНЬКИЙ

Додаток 5

Українська дитяча пісня-казка

КОЗУНЮ-ЛЮБУНЮ

Д іти одягнені в костюми в залежності від пори року. Ставши півколом біля Козуні-любуні (дитина, одягнена в одяг Кози), всі діючі особи спочатку разом співають, звертаючись до неї, а потім по черзі, граючи свою роль.

Козуню-любуню, пристань до мене,

Нічого робити не будеш в мене.

Приспів:

Гоп-гоп, козуню, гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, козуню, моя маленька.

У мене водиця віконцем тече,

У мене горобчик хліба напече. (Приспів).

У мене лисиці спечуть паляниці,

У мене ведмідь ізварить обід. (Приспів).

У мене синиці зв’яжуть рукавиці

А їжаки – зіш’ють кожухи. (Приспів).

У мене кріт посадить кріп,

У мене тхори посадять боби. (Приспів).

Коза, слухаючи запрошення, відмахується від них, а потім і сама починає пропонувати:

Хай мені хлопці трави накосять!

Хай мені дівчата води наносять!

Приспів (співають всі діти разом).

У мене водичка квіти умиє!

У мене сонечко всіх Вас зігріє! (Приспів).

Пісня Івасика-Телесика з укр.нар. казки “Івасик-Телесик» ... Нагледіла Івасика-Телесика відьма та й каже собі:

– Ото б добре Івасикового м’ясця попоїсти! Дай-но я його підманю.

Стала в обідню годину на бережку та й кличе:

Івасику-Телесику,

Приплинь, приплинь до бережка,

Я дам тобі їсти-пити

І хороше походити.

Івасик-Телесик послухав, послухав та й каже:

– Ні, це не моєї матінки голосок, у моєї матінки голосок, як шовк, а той, як вовк. Пливи, пливи, човнику, далі та далі!”...

А ще пісенька Колобка із казки “Колобок”:

“... Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик.

– Колобок, – каже, –колобок, я тебе з’їм!

А він каже:

– Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісню заспіваю.

– Ану, якої?

Я по засіку метений,

Я на яйцях печений,

Я від баби втік,

Я від діда втік

І від тебе утечу!

Тай побіг. Біжить та й біжить, – зустрічає його вовк...”

Додаток 6

Народні ігри

“Залізний ключ або Вовк”

З-поміж дітей за допомогою лічилки вибирається Вовк. Діти, міцно тримаючись за руки, утворюють коло. Вовк стає посередині кола і намагається з розгону прорвати його. Якщо Вовк не розриває коло, то його діти запитують:

- Який ключ?

На що він відповідає:

- Залізний!

Гра починається знову і продовжується до тих пір, поки Вовк не розірве коло. Коли коло розривається, Вовк виривається з нього і втікає. За ним усі женуться і співають:

Ой дзвони дзвонять,

Хорти Вовка гонять

По болотах, очеретах,

Де люди не ходять.

Той, хто зловить Вовка, той стає на його місце і гра починається спочатку.

“Ой до нори, Мишко, до нори” з гри “Мишка і котик”:

Ой до нори, мишко, до нори,

Та до золотої комори.

Чорний коточок мишку не зловить,

Мишка в дірку, золоту комірку,

До нори!”

Додаток 7

Ладки-ладки

Слова народні, музика Василя Верховинця

Мишка і котик

українська народна дитяча гра+

Іде, іде дід

примовка-забавлянка

Ой, вітре, вітроньку

закличка

Тосі, тосі, лапці

забавлянка

Гойда-да

забавлянка

Бий в дзвони, бий

Дибки, дибки!

примовка

+Діти ритмічно промовляють текст, рухаючись по колу. За іншим разом педагог пропонує рухатись в іншому напрямку. Далі можна наголосити, що коли прозвучить команда «Стоп!», потрібно зупинитись та змінити напрямок.

Кую, кую чобіток

примовка

Одна ніжка тупоче

+музично-ритмічна вправа

Слова та музика народні

Одна ніжка тупоче,
А другая не хоче.
Мої ніжки обі,
Помагайте собі.
Одна ручка лежала,
А друга танцювала.
Мої ручки обі,
Помагайте собі

Додаток 8

Перспективний план

проведення народних ігор для дошкільників

Місяць/Вік	Середній	Старший
Вересень	Горобейко	Веребей
У залізного ключа	Панас
Роззява	Зіпсований телефон
Кошик	Гра в калача
Жовтень	Іваночку, кинь схованочку	Гречка
Ой, вийтеся, огірочки	На баштані
Нещасний ополоник	Сліпа баба
Горщечки	Горю-дуб
Листопад	Птахи	Журавель
Заїнько	Ой, у полі жито
Жмурки	Зачарований скарб
Сірий кіт	Щенята
Грудень	Пальники	Бондар
Котилася торба	В горохової скрині
У дзвона	Дзвіночок
Дід	Два мороза
Січень	А у нашого Омелька	Добридень, сусіде
Бездомна лисиця	Їду, їду
Дід	Царівна
Витівники	Фарби
Лютий	Штандер	Латки
Хрещик	Куці-баба
Мовчанка	Куть-кулуть
Кіт і миша	Іван та Наталка
Березень	Я з хустинкою	Зоря
Тетерка	Ластівка
Регіт	Камінчика
Маринка	Мак
Квітень	Гуси	Півнячий бій
Щітка	Розлилися води
Піжмурки	Земля, вода, повітря
Лис	Яструб та курчата
Травень	Дуб	Павучки
Великий м’яч	Старі постоли
Галя по садочку ходила	Ой, Василю, товаришу
Стрибунці	Вуж
Червень	Вовк у рові	Чабан
Вербовая дощечка	Пиляти дрова
Подоляночка	Трампижа
Мовчанка	Рибалки і риби
Липень	Чий віночок кращий	Віночок
Сонечко	Свічка
Довга лоза	Кривої лози
Перстенець	А ми просо сіяли
Серпень	Карусель	Коти
Козі дзвоника вчепили	Явір-яворові люди
Цурка	Крем’яхи
Літаючий м’яч	Великий м’яч

Додаток 9

Анкета для батьків.

Шановні батьки! Не відмовьте собі в задоволенні взяти участь в анкетуванні! Ми хочемо, щоб музика стала невід'ємною частиною життя дитини. Тому сподіваємося на співпрацю. Для нас важливо дізнатися Вашу думку про те, що Ви вважаєте найбільш значущим для музичного виховання своєї дитини.
1. Яке значення ви надаєте музиці в розвиток своєї дитини?
а Вважаю частиною його майбутньої освіченості.
б відводжу одну з головних ролей.
в Особливого значення не надаю.
2.Як дитина ставиться до музичного репертуару дошкільної установи?
а Співає дитячі пісні із задоволенням.
б Віддає перевагу копіювати пісні дорослих.
в Зовсім не співає й не говорить про дитячі піснях.
г Співає тільки з дорослими.
3. Як ви долучає дитини до музики?
а Відвідую з ним концерти
б Розмовляю з ним про музику.
в Вважаю, що це повинні робити в дошкільному закладі.
г Віддаю перевагу віддати дитину в музичну школу
4. Який інтерес вашої дитини до музики?
а Інтересу не проявляє.
б Розповідає про те, що робили на музичному занятті.
в Каже зі мною про музику, якщо я його запитую
5. Як дитина реагує на музику?
а Відразу починає співати, як тільки почує знайому пісню
б Уважно слухає музику
в Намагається рухом відтворити характер музики.
г Байдужий до музики.
6. Які умови створені для домашнього музикування?
а не займаються цим.
б Є музичний інструмент.
в Є фонотека з дитячим репертуаром.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Усі батьки мріють розгледіти в власній дитині хоча б маленький паросток майбутньої талановитості, порадіти раннім проявам у неї «дивних» здібностей. Крім того, напевно, всі хочуть бачити свого малюка добрим, чуйним, розуміючим , здатним цінувати красу в навколишньому, людських відносинах, мистецтві. Ці прекрасні людські якості можуть бути виховані мистецтвом, якщо почати з самого раннього дитинства.У перші роки життя дитина майже весь час перебуває в оточенні найближчих людей, і тільки сім'я здатна розвинути ЇЇ естетичні почуття, інтерес, і любов до багатства і краси всього, що її оточує. Основи естетичного виховання закладаються в сім'ї. Тому треба, якомога більше краще і різноманітніше використовувати можливості сім'ї.

Якщо ви просто мугикаєте, малюк вже долучається до музичного мистецтва, і тим самим ви передаєте йому частку натхнення. А коли у дитини є брат або сестра, естетичні форми спільного дозвілля (читання казок, слухання музики, постановка лялькового спектаклю) можуть стати однією з дієвих форм зміцнення сім'ї.У результаті спілкування з музикою дитині передається її настрої і почуття: радість, тривога, жаль і смуток, рішучість і ніжність. У цьому сила психологічного впливу музики, завдяки їй розвивається сприйнятливість і чутливість, формується гуманне ставлення до світу. Музичні здібності можуть виявлятися рано, а їх відсутність (що може здатися вам на перший погляд) не можна вважати дійсним. Тільки ваша захопленість і турбота про прилучення дитини до музики, створення навколо неї музично-естетичного середовища і необхідних при цьому знань допоможуть закласти в дитині «ядро» музичності.

Нарешті настала пора поговорити про Вас, шановні батьки, як про початківців «вчителів» музики. Для цього наберіться терпіння і постарайтеся проводити музичні заняття щодня. Нагадаю про те, що ваше завдання - вчити уважно слухати музику, розвивати співочі навички та вміння ритмічно рухатися під музику. Само собою усім цим комплексом повинні володіти і ви.Батькам, які мають музичну освіту, буде трохи легше, тому що їм знадобляться виконавські навички, гра на музичному інструменті. Мамам і татам що не мають спеціальної музичної підготовки, зовсім не обов'язково володіти яскравими вокальними або танцювальними даними. Досить вміти співати чисто, правильно інтонувати музичні мелодії, виразно виконувати танцювальні рухи.

‹

›