Всесвітня історія 11 клас
Урок № _______ Дата _________
Тема. Розпад СРСР. Нові незалежні держави.
Мета: визначити та сформулювати загальні етапи та наслідки розпаду СРСР, дослідити історичне значення подій 1991 року; сформувати в учнів власну позицію щодо наслідків розпаду СРСР, продовжувати формувати вміння аргументовано висловлювати особисту думку, вести дискусію, аналізувати, порівнювати та систематизувати історичні факти, розвивати комунікативні вміння учнів; виховання в учнів поваги до історії свого народу, інтересу до історичних та політичних процесів, що відбувались та відбуваються в нашій державі та світі, формування свідомої громадянської позиції учнів.
Форма уроку: урок - дискусія
Тип уроку: комбінований
Педагогічні прийоми та методи навчання: диференційне навчання, групове навчання, інтерактивні методи, метод проблемного навчання.
Міжпредметні зв’язки: правознавство, історія України, економіка, політологія, філософія.
Обладнання:
роздавальний матеріал;
опорні конспекти;
шкільна дошка.
Хід уроку
І. Організаційний етап (1 хвилина)
Взаємне привітання та організація уваги учнів.
Вчитель наголошує на тому, що протягом цього уроку учні будуть дискутувати, сперечатись, висловлювати власну думку, спростовувати або доводити певні твердження. Саме тому, вчитель пропонує учням взяти за девіз цього уроку вислів Рене Декарта: «Повага інших дає привід до поваги самого себе», бажає учням поваги до себе та оточуючих та пропонує пригадати, що вони пам’ятають з попередніх уроків історії.
ІІ. Актуалізація опорних знань та умінь учнів (7 хвилин).
Перш ніж безпосередньо перейти до етапу уроку, вчитель пропонує пригадати загальні правила ведення дискусії за допомогою пам’яток, що роздали чергові перед початком уроку.
Пам’ятка
Говори тут і зараз, а не після уроку.
Виступати можна лише з дозволу модератора (ведучого).
У обговорення мають брати участь усі присутні учні.
Кожен має право висловити власну думку.
Обговорюються усі пропозиції та думки.
Дослухайте виступаючого до кінця та спробуйте його зрозуміти.
Будьте терплячими один до одного.
Критикуйте не опонентів, а їх ідеї.
Ви можете змінити свою думку під час дискусії під впливів вагомих аргументів та фактів.
Далі учитель пропонує учням визначити причини, що призвели до розпаду СРСР. Один з учнів оформлює названі причини на дошці у таблицю, що її заздалегідь має підготувати вчитель. У процесі роботи над таблицею учні мають пропонувати свої причини, погоджуватись або не погоджуватись з тими, що їх пропонують однокласники. Одночасно з учнем, що працює біля дошки, учні заповнюють таблицю в опорних конспектах.
При цьому, у першу колонку учень записує лише ті причини, з якими погоджується переважна більшість класу, щодо яких учні дійшли згоди. У другу колонку пишуть лише ті причини розпаду СРСР, що викликають сумніви у учнів, щодо яких вони сперечаються.
Заповнена таблиця може мати такий вигляд:
Причини розпаду СРСР
100 % причина | Сумніваємось? |
Боротьба за владу між центром та регіонами. | Диктатура центральної влади щодо республік. |
Загострення міжнаціональних конфліктів. | Зародження регіонального економічного ізоляціонізму. |
Криза комуністичної ідеології. | Мілітаризація країни. |
Релігійні заборони в СРСР. | Науково – технічні відсталість СРСР. |
Падіння авторитету комуністичної партії, її заплямована репутація. | Суверенітет республік. |
Готовність населення республік до змін. | |
Підсумком цього етапу уроку має стати наступні тези: «Тема розпаду СРСР вкрай складна. Історики й самі не дійшли згоди у поглядах на події 1991 року. На цьому уроці ми спробуємо розібратись у наслідках розпаду Радянського Союзу»
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хвилини).
Вчитель знайомить учнів з темою уроку та його метою. Акцентує увагу на тому, що цей урок пройде у формі дискусії. Мотивувати учнів до пізнавальної діяльності та спілкування учитель може таким чином: «Ми з вами на уроках історії досить часто звертаємось до історії альтернативної, до різних поглядів авторитетних науковців на одні й ті ж події, факти. Ви бачите, що навіть спеціалісти, фахівці своєї справи не можуть дійти згоди. То де ж вона – історична правда? Чи є в нас підстави вважати, що ми не помиляємось щодо деяких історичних подій? Проблема складна, але сьогодні я запропоную вам вихід – за допомогою дослідження та вивчення певної інформації, побачити обидва боки проблеми та самостійно визначитись з особистою думкою щодо неї. Можливо, таким чином й встановлюється історична правда?».
Постановка проблемного питання.
Отже, в кінці уроку ви зможете відповісти на питання, що й досі хвилює суспільство нашої країни: «Розпад СРСР – катастрофічна помилка чи крок у краще майбутнє?»
ІV. Вивчення нового матеріалу за планом (24 хвилин):
Вивчення нового матеріалу пропонується теж у формі дискусії. Побудова цього етапу уроку має відбуватись наступним чином.
Учні об’єднуються у з диференційовані групи.
1 група (учні, що мають середній та початковий рівень знань з історії) опрацьовують матеріал підручника (Бураков Ю. В., Кіпаренко Г. Н., Мовчан С. П. «Всесвітня історія» 11 клас) сторінка 148 – 150. Ця група опрацьовує тему «Етапи розпаду СРСР» та готує одного доповідача.
2 група (Учні, що мають достатній рівень знань з історії) працюють над матеріалом підручника §22 (Бураков Ю. В., Кіпаренко Г. Н., Мовчан С. П. «Всесвітня історія» 11 клас). їх завдання опрацювати тему «Наслідки розпаду СРСР для республік» та підготувати одного доповідача.
3 група (учні, що мають високі знання з історії) опрацьовують матеріал, що їм пропонує вчитель (дивись додаток 2). Ці учні працюють над темою «Міжнародні наслідки розпаду СРСР» та готують одного доповідача.
Подальшу роботу пропонується організувати у такій формі навчальної дискусії, як «симпозіум».
Кожна група мала підготувати учня, що виступить з доповіддю на свою тему. Таким чином, ми маємо трьох доповідачів.
Поки виступає доповідач, учні заповнюють таблицю в своїх опорних конспектах та готують запитання до його доповіді. Робота групи оцінюється за якістю доповіді виступаючого та відповідей на запитання. Відповідати можуть й інші члени групи, що працювали над даним питанням. Під час запитань та відповідей має відбуватись дискусія. Члени інших груп можуть мати свою відповідь на запитання. При цьому слід дотримуватись правил пам’ятки, що є в кожного учня на столі.
Орієнтований план доповіді
1 група
«Етапи розпаду СРСР»
Всесоюзний референдум у березні 1991 року.
Спроба державного заколоту 19 серпня 1991 року.
Прийняття Акту про незалежність України від 24 серпня 1991 року.
Припинення існування СРСР та створення СНГ.
2 група
«Наслідки розпаду СРСР для республік»
Спроба політичних, економічних, соціальних та культурних реформ.
Воєнні конфлікти (Чечня, Молдова, Закавказзя).
Складнощі побудови незалежних держав.
3 група
«Міжнародні наслідки розпаду СРСР»
Збройний конфлікт у Югославії.
Зміна біполярного світу.
Формування «колективної безпеки».
Проблема роззброєння та без’ядерний статус держав.
Орієнтовані питання до доповідачів
1 група
Чи всі країни колишнього СРСР приймали участь у Всесоюзному референдумі?
Хто організував серпневий заколот?
Чи демократичним принципом було заборонити діяльність комуністичної партії?
Які країни першими визнали незалежність України?
Чи підтримало населення вихід України з СРСР?
2 група
Яким чином ділили матеріальний спадок СРСР?
У яких країнах, що входили до СРСР, вдалося побудувати ринкову економіку найшвидше?
Чи були країни, що не відмовилися від тоталітарних принципів?
Чи були економічні складнощі в країнах колишнього СРСР закономірним процесом?
Яким чином будувалась соціальна політика в незалежних державах?
У яких країнах зовнішня політика зазнала найбільш радикальних змін?
3 група
Чи можна говорити про виграш у «холодній війні» США?
Які нові гравці міжнародної політики виникли на світовій арені? Чому саме ці держави?
Чи можна було уникнути трагедії у Югославії? Як?
Які нові проблеми щодо колективної безпеки постали в світі після розпаду СРСР?
Яку функцію бере на себе НАТО? Яка їх роль у світі?
Чому проблемою роззброєння стали настільки опікуватись після розпаду СРСР?
Існує точка зору, що здобуття Україною без’ядерного статусу – найбільша помилка років незалежності? Чому? Яка ваша думка?
Прихід до влади М. Горбачова.
Вступне слово вчителя
Після смерті у 1982 р. Л. Брежнєва його спадкоємцями на найвищій партійно-державній посаді були хворі люди похилого віку - Юрій Андропов (помер у 1984 р.) та Костянтин Черненко (помер у 1985 р.). У березні 1985 р. дещо оновлене політбюро ЦК КПРС висунуло на посаду генерального секретаря наймолодшого із своїх членів - 54-річного Михайла Горбачова. Новий лідер усвідомлював економічний занепад держави і намагався реформувати, підправити «скривлену» будівлю соціалізму, у той же час не порушуючи її фундаменту.
Основні здобутки Горбачова
У період правління Горбачова було покладено край холодній війні.
Він провів повномасштабну і результативну антиалкогольну кампанію.
Горбачову належить спроба реформування залізниці радянської системи, яка увійшла в історію як «Перебудова».
За Горбачова в СРСР була введена політика гласності, свободи друку і слова.
Були виведені радянські війська з Афганістану.
Саме Михайло Сергійович відмовився від комуністичної ідеології як державного статусу і переслідування інакомислячих.
Горбачов став останнім керівником СРСР.
Початок «перебудови» та її особливості в Україні.
“Перебудова - це рішуче подолання застійних процесів і злам механізму гальмування, створення надійного та ефективного механізму прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, надання йому більшого динамізму” (М. Горбачов).
П Причини перебудови 
ричини перебудови Низькі темпи економічного розвитку
Відставання СРСР від провідних держав світу
“Застій” у соціально-політичній та духовній сферах радянського суспільства.
Мета перебудови
Зберегти радянську систему через її вдосконалення та оновлення.
Розкрити потенціал соціалізму, оновити його, встановити повне народовладдя формуванням громадянського суспільства і правової держави. ,
Побудувати суспільство, яке спирається на ефективну економіку, високі досягнення науки і техніки, культури, на демократизацію всіх аспектів суспільного життя.
Створити умови для активного творчого життя і діяльності людей.
К
вітень 1985 р. Пленум ЦК КПРС, на якому М. Горбачов вперше заявив про необхідність корінних змін в економіці, політиці, соціальній і духовній сферах. Це фактично початок перебудовних процесів в СРСР, хоча термін “перебудова” з’явився пізніше.
Висновки
1. Перебудова відкрила можливість виявлення суспільно-політичної енергії народу, зростання його самосвідомості й духовності.
1. Реальної економічної програми розроблено не було, а горбачовське керівництво вирішило обмежитись лише “оновленням” радянської тоталітарної системи.
2. Консервативні сили в країні та в оточенні самого М. Горбачова гальмували всякі нововведення і зміни, проведення реформ. Виявилася нерішучість і непослідовність М. Горбачова і його команди у реформуванні суспільства.
Перебудова в СРСР |
Перебудова - соціально-економічний і політичний курс радянського керівництва в 1985-1991 рр., спрямований на реформування всіх сфер суспільного життя при збереженні соціалізму. її ініціатором став новообраний Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов |
Зміст та результати реформ |
1985 р. - курс на прискорення соціально-економічного розвитку СРСР. Антиалкогольна кампанія. 1987 р. - реформа Рижкова -Абалкіна за принципом «самостійність, самоокупність, самофінансування». Переведення підприємств на госпрозрахунок, залежність заробітної плати від результатів господарської діяльності, виникнення та розвиток спільних з іноземцями кооперативних підприємств та індивідуальної трудової діяльності. 1988 р. - дозвіл оренди землі. 1990 р. - програма переходу до регульованої ринкової економіки: запровадження елементів ринкових механізмів за збереження великого державного сектору |
1987 р. - розвиток гласності й демократизація суспільства: створення комісії з вивчення сталінських репресій; повна реабілітація жертв масового терору; публікація досі заборонених художніх і публіцистичних творів. 1988 р. - проголошення мети політичної реформи: відновлення Рад народних депутатів як оранів реальної влади, перерозподіл влади за збереження керівної ролі КПРС. |
Робота з джерелом інформації
З виступу міністра закордонних справ А. Громико під час представлення кандидатури М. Горбачова учасникам позачергового пленуму ЦК КПРС 11 березня 1985 р.
«Він завжди тримає у центрі уваги суть питання… прямо каже про свою позицію, подобається вона співрозмовнику чи, може, ні… вміє аналітично підходити до проблеми… Він не тільки добре аналізує проблеми, а й робить узагальнення і висновки…
У Михайла Сергійовича партійний підхід до людей, вміння організувати людей, знаходити з ними спільну мову. Це не всім дано…
Вміння бачити головні ланки і головним підпорядковувати другорядні притаманно значною мірою. Це вміння - гідність і велика гідність… В особі М. С. Горбачова ми маємо діяча широкого масштабу, діяча видатного, який гідно буде обіймати посаду Генерального секретаря ЦК КПРС».
Завдання
Зробіть висновок, яке було ставлення до Горбачова серед партійної
номенклатури на початку його правління?
Робота над поняттям
П е р е б у д о в а - період невдалих спроб реформування в умовах загострення кризи радянської системи, загострення національних суперечностей, краху соціалістичних ідеалів і розпаду СРСР.
І етап (1985- 1987 рр.) | 1985 р. - квітневий пленум, який проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку СРСР (реформа А. Аганбегяна), що мав на меті подолати значне зниження темпів економічного зростання, відставання вітчизняного машинобудування на основі широкого впровадження досягнень НТР, виробити новий господарський механізм, розвивати матеріальні стимули виробництва. Провал першого етапу реформ. |
II етап (1987- 1989 рр.) | Реформа Рижкова-Абалкіна, яка передбачала надання самостійності підприємствам, переведення їх на самоокупність і самофінансування, прив’язку заробітної платні до результатів господарської діяльності. Здійснення реформи в умовах монополії державної власності в економіці. Зростання інфляції. Проведення авантюрної антиалкогольної кампанії. Виникнення дефіциту, уведення карткової системи. Провал реформи. |
III етап (1990- 1991 рр.) | Перехід до регульованої економіки: запровадження ринкових механізмів під контролем держави. Розробка програми «500 днів» Шаталіна-Явлінського, яка передбачала динамічні темпи переходу до ринку, злам командно-адміністративної системи, можливість відродження приватної власності. Проголошення урядом поступового планомірного переходу до ринку, що фактично нівелювало всю сутність програми Шаталіна-Явлінського. Крах нової програми реформ. |
Робота з таблицею
Перебудова та розпад СРСР (1985–1991 рр.)
Політичне життя | Економічний розвиток |
Новий генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов розпочав політику перебудови, складовими компонентами якої були: • прискорення соціально-економічного розвитку; • гласність як свобода слова під час обговорення раніше заборонених проблем; • демократизація суспільно-політичних відносин. Нова політика спричинила негативну реакцію консервативних сил в КПРС. Ці сили після невдалої спроби зупинити курс перетворень М. Горбачова, перейшли до саботажу його заходів, а в серпні 1991 р. здійснили спробу державного перевороту - путч. Було утворено ДКНС (Державний комітет з надзвичайного становища), який, ізолювавши М. Горбачова, намагався перебрати всю повноту влади. Але спроба державного перевороту завершилася поразкою й зумовила крах радянської комуністичної системи | Крах перебудови був певною мірою прискорений непослідовними економічними реформами: зменшено планові показники, але збільшився обсяг держзамовлень; проголошення економічної самостійності підприємств, яке привело до розриву виробничих зв’язків; розгортання кооперативного руху, який ще більше загострив проблему товарного дефіциту; проявом негативних тенденцій стало поширення «чорного ринку» |
Зовнішня політика | |
Перебудова доповнювалась «новим мисленням» у міжнародних відносинах: • активізація переговорного процесу та закінчення «холодної війни»; • припинення інтервенції в Афганістані в лютому 1989 р.; • припинення підтримки прорадянських режимів в Африці, Азії та Латинській Америці, що зумовило їх крах |
Завдання
Охарактеризуйте основні напрями реформ нового керівництва СРСР на чолі з М. Горбачовим.
Яких змін зазнала зовнішня політика СРСР за Горбачова?
Якими були причини й наслідки путчу 1991 р.?
Підсумок. Діяльність Горбачова сприяла поваленню тоталітарного режиму в СРСР. М. Горбачов зробив значний внесок у припинення «холодної війни», здійснив спробу реформування усіх сфер життя суспільства, проголосив політику гласності й остаточно розвінчав злочини періоду культу особи Сталіна.
Екологічна трагедія України. Чорнобильська катастрофа.
Чорнобильська АЕС, розташована за 110 км на північ від Києва, збудована у 1976 році. Вона мала чотири реактори. Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів проводила непідготовлений технічний експеримент на четвертому реакторі. Під час дослідження потужність реактора була на 7% нижчої від норми, а контрольні пристрої взагалі вимкнено.
26 квітня на четвертому реакторі пролунало два вибухи.
Причина катастрофи – перегрівання реактора й накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Унаслідок катастрофи в довкілля потрапило 7 т ядерного палива.
Маловідомі факти про катастрофу:
– сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж під час вибуху в Хіросімі в 1945 році;
– на ліквідацію наслідків вибуху було мобілізовано 600 тисяч осіб з усього Радянського Союзу;
– для гасіння пожежі застосовувалися вертольоти, що скидали спеціальні суміші для гасіння і запобігання ланцюговій реакції, а також пісок і глину. Надалі виявилося, що вони, можливо, ще більше підвищили температуру реактора. Пожежу погасили тільки 9 травня;
– дороги в зоні відчуження без єдиної вибоїни. Рівне асфальтне покриття покладено для того, щоб уникнути розкидання радіоактивних відходів, які перевозять у вантажівках на дослідження або зберігання. Відповідно до регламенту, ці машини повинні пересуватися зі швидкістю не більш ніж 40 км/год, щоб вантаж не розсипався;
– журнал Forbes визнав зону навколо Чорнобильської АЕС одним із "суперекстравагантних туристичних місць, де можна і відпочити, і побачити те, чого більше немає ніде у світі".
Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС ліквідують досі. Щоб хоч якось знизити рівень радіації, на четвертому енергоблоці 29 листопада 2016 року побудовано новий саркофаг. Споруда прослужить 100 років і дасть змогу розібрати реактор, а потім "поховати" його частини.
Росія наприкінці ХХ ст. - на початку ХХІ ст.
У ч и т е л ь. Правонаступницею СРСР проголосила себе Російська Федерація. Це означало, що вона перебрала на себе зобов’язання дотримувати усіх угод, підписаних Радянським Союзом, сплатити усі зовнішні та внутрішні борги іноземним країнам та населенню колишньої держави. Разом з тим, скориставшись тим, що валютні резерви та золотий запас СРСР перебували в Москві, Росія стала одноосібним їх власником. До неї також перейшло усе нерухоме майно СРСР за кордоном.
Росія стає незалежною державою. Її частка спадщини СРСР:
76 % території, 51 % населення, 60 % основних виробничих фондів, 76 % підприємств, що виробляли засоби виробництва, 90 % видобутку нафти.
Робота з таблицею
Хронологія поді й
Дата | Подія |
12 червня 1990 р. | Декларація про державний суверенітет |
31 березня 1991р. | Федеративний договір між Центром і суб’єктами федерації |
12 червня 1991 р.
| Перші президентські вибори й перемога на них колишнього першого секретаря московського комітету КПРС Б.Єльцина |
8 грудня 1991 р.
| Підписання Б. Єльциним разом з Президентом України Л. Кравчуком та керівником Білорусії С. Шушкевичем у Біловезькій Пущі угоди про розпуск СРСР |
11 грудня 1991 р. | Підписання лідерами Росії, України та Білорусії Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) |
13 грудня 1991 р. | Схвалення в Ашхабаді керівниками держав Середньої Азії та Казахстану ініціативи створення СНД |
25 грудня 1991 р. | Складення повноважень президентом СРСР М. Горбачовим |
У ч и т е л ь.
Перехід Росії до ринкової економіки спричинив спад виробництва, напруження в суспільстві та відставку уряду реформаторів на чолі з Є. Гайдаром.
У 1993 р. в Росії починається політична криза, яка була зумовлена протистоянням виконавчої та законодавчої гілок влади. 3–4 жовтня 1993 р. Б. Єльцин увів війська до Москви.
У грудні 1993 р. була ухвалена нова Конституція Росії, яка декларувала перехід до президентської республіки. Нелегко складалися відносини між Центром і регіонами. Починається протистояння в Татарстані і Чечні. У лютому 1994 р. Татарстан домігся від Москви визнання особливого статусу у складі Російської Федерації.
27 жовтня 1991 р. - обрання президентом Чечні Дж. Дудаєва, який проголосив незалежність республіки від Росіїй відмовився від підписання Федеративного договору.
29 листопада 1994 р. - висунення ультиматуму Росією з вимогою роззброїти «нелегальні озброєні формування» в Чечні.
10 грудня 1994 р. - вступ російських військ на територію Чечні.
Відбулися дві Чеченські війни: перша (1994–1996 рр.) і друга (1999–2004 рр.).
Наслідки воєн:
Загибель десятків тисяч мирних жителів.
Значні людські втрати як з боку чеченських збройних формувань, так і з боку російської армії.
Руйнування економіки Чеченської республіки.
Придушення Москвою спроб відокремлення Чечні.
Часткове виведення російських військ з республіки.
Формальне створення центром місцевих владних інституцій і передання їм конституційних повноважень.
Лібералізація суспільного та політичного життя
● 1987 р. - ініціатива М. Горбачова щодо розвитку гласності та демократизації суспільства: створення комісії з вивчення сталінських репресій; повна реабілітація жертв масового терору тощо.
● 1988 р. - проголошення політичної реформи, основними завданнями якої були: відновлення ролі рад народних депутатів як органів влади; перерозподіл влади при збереженні керівної ролі КПРС.
● 1989 р. - І з’їзд народних депутатів СРСР, вибори до якого вперше проходили на альтернативній основі; створення постійно діючого законодавчого органу - Верховної Ради СРСР.
● 14 листопада 1989 р. - прийняття Верховною Радою СРСР Декларації про визнання незаконними й злочинними репресивних актів проти депортованих народів.
● Скасування Статті 6 Конституції СРСР, яка закріплювала привілейоване становище КПРС.
● Запровадження інституту президентства: першим і останнім президентом СРСР став М. Горбачов.
● Весна - літо 1991 р. - активізація національно-визвольного руху: проголошення в Латвії, Литві, Естонії, РРФСР, Україні декларацій про державний суверенітет (так званий «парад суверенітетів»). Призначення на 17 березня 1991 р. Всесоюзного референдуму з питань збереження СРСР.
● Початок «Новоогарьовського процесу» - переговори керівників дев’яти республік (Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Киргизстан, Таджикистан, Азербайджан) із президентом СРСР; 23 квітня 1991 р. - підписання «Заяви 9+1», яка задекларувала принципи нового союзного договору.
● 24 липня 1991 р. - заява М. Горбачова про завершення роботи над союзним договором, який передбачав надання республікам додаткових повноважень.
Антидержавний путч 1991 р. Розпад СРСР | | |
Серпневий путч - спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р., коли самопроголошений Державний комітет із надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР М. Горбачова. | | |
Учасники | Вищі посадові особи СРСР: віце-президент Г. Янаєв, прем’єр-міністр В. Павлов, голова КДБ В. Крючков, міністри оборони (Д. Язов) і внутрішніх справ (Б. Пуго) тощо. | |
Мета | Зірвати підписання нового союзного договору, що розширював права республік, яке було призначене на 20 серпня 1991 р. Встановлення диктатури. | |
Перебіг подій | 19 серпня 1991 р. - заява про перехід влади до ДКНС у зв’язку із хворобою М. Горбачова; оголошення надзвичайного стану, заборона мітингів. Укази президента Росії Б. Єльцина, що кваліфікували дії ДКНС як державний заколот і закликали військовослужбовців не виконувати накази заколотників. Захист парламенту - «Білого дому» на заклик Б. Єльцина. 21 серпня 1991 р. - поразка путчу, арешт змовників. | |
Результати і наслідки | Від 23 серпня до 1 вересня 1991 р. - Естонія, Латвія, Україна, Молдавія, Азербайджан, Узбекистан, Киргизстан проголосили свою незалежність. 8 грудня 1991 р. - нарада президентів Росії й України Б. Єльцина та Л. Кравчука, голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича у Біловезькій Пущі, на якій було прийнято рішення про припинення існування СРСР і створення Співдружності незалежних держав (СНД). 21 грудня 1991 р. - приєднання до СНД Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану; від 1993 р. - Грузії. | |
| ||
| ||
| ||
|
РОСІЯ НАПРИКІНЦІ XX - НА ПОЧАТКУ XXI СТ.
Перехід до ринкової економіки
● 12 червня 1990 р. - проголошення Росією суверенітету.
● Жовтень 1991 р. - проголошення Б. Єльциним програми радикальних економічних перетворень шляхом «шокової терапії».
● 1992 р. - реформа Є. Гайдара, яка передбачала лібералізацію цін, зовнішньої торгівлі; приватизацію землі та промисловості; дозвіл приватного фермерства; створення стійкої конвертованої національної валюти; подолання інфляції шляхом скорочення державних видатків.
● Наслідки реформи: початок структурної перебудови економіки і формування ринку; соціальне розшарування; зростання соціальної напруженості, падіння виробництва і життєвого рівня громадян; кризовий стан бюджетної сфери, культури, науки, освіти; криміналізація бізнесу.
● Відставка уряду Є. Гайдара, призначення головою уряду В. Чорномирдіна, який намагався поєднати зміцнення ролі держави в економіці з розвитком ринкових відносин.
● 1994 р. - початок приватизації.
● 1998 р. - відставка уряду В. Чорномирдіна, призначення новим прем’єр-міністром С. Кирієнка.
● Серпень 1998 р. - глибока фінансова криза, «обвал рубля».
● Повернення до влади «старої гвардії» під керівництвом Є. Примакова, який зумів поступово стабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні.
● 1999 р. - призначення прем’єр-міністром В. Путіна, який продовжив курс на подальшу стабілізацію.
● 31 грудня 1999 р. - добровільна відставка Б. Єльцина.
● Березень 2000 р. - перемога на президентських виборах В. Путіна, що перебував на посаді Президента вісім років: проведення адміністративної реформи, завдяки якій вдалося посилити централізацію влади, ліквідувати прояви сепаратизму; прийняття податкового кодексу, за яким було введено єдиний податок у розмірі 13 %, боротьба з всевладдям олігархів.
● 2008 р. - обрання Президентом Д. Медвєдєва, який продовжив курс свого попередника.
● 2012 р. - повернення на посаду Президента В. Путіна (уперше президент РФ обирався на шість років).
Зовнішня політика
● Російська Федерація (РФ) - правонаступниця СРСР на міжнародній арені.
● Росія - постійний член Ради Безпеки ООН.
● Росія - велика ядерна держава, із якою має рахуватися Захід.
● Долучення РФ до «клубу обраних» - «великої вісімки».
● Налагодження політичного та економічного співробітництва з країнами близького (у рамках СНД) та далекого зарубіжжя.
● Росія - ініціатор посилення інтеграційних процесів у рамках СНД; водночас послаблення зв’язків із країнами колишнього соцтабору.
● Розширення економічного та стратегічного співробітництва з країнами Азії, особливо з Китаєм та Індією.
Протягом 2000–2008 рр. президентом Російської Федерації був В. В. Путін.
Робота з історичним джерелом
The Wall Street Journal «Економічні підсумки правління Путина»
«Економіка не лише повернула собі всі позиції, втрачені в 1990‑ті, але й створила життєздатний сектор послуг, якого практично не існувало за радянських часів. У Росії накопичений третій за обсягом золотовалютний запас після Китаю та Японії».
Голова Китайської Народної Республіки Ху Цзиньтао. 2007 р.
«Останнім часом під керівництвом Президента Путіна за умов соціально-політичної стабільності економіка країни розвивається швидкими темпами. Життя населення покращується щодня».
Головний економіст Всесвітнього банку з Росії. Березень 2008 р.
«… Росія на тлі уповільнення темпів зростання світової економіки демонструє непогані результати… Росію можна вважати одним з островів економічної стабільності у світі, що ілюструє якість макроекономічної політики, зростання внутрішнього попиту, накопичені золотовалютні резерви і Стабілізаційний фонд».
Завдання
Які зміни відбулися в соціально-економічному житті Росії за
часів президентства В. Путіна?
У ч и т е л ь. Президентство Путіна не уникло трагічних сторінок: друга війна в Чечні, захоплення терористами школи в Беслані (2004), теракт на Дубровці (2002), затоплення підводного човна «Курськ» (2000) та ін. Путіна звинувачують в обмеженні прав незалежних ЗМІ, жорсткій національній політиці. Із 2008 р. він обійняв посаду Прем’єр-Міністра Росії. Президентом став Д. Медведєв, який продовжує курс В. Путіна.
Основні напрями зовнішньої політики
Прагнення розбудовувати СНД.
Участь у миротворчих акціях у Молдові та Грузії.
Напруженість у відносинах:
із Грузією через її намагання подолати абхазький і південно-осетинський сепаратизм. Російсько-грузинська війна 2008 р.;
із країнами Прибалтики через дискримінаційні утиски російськомовного населення, територіальні претензії цих країн до Росії;
із Молдовою через підтримку Росією Придністровської республіки;
з Україною в період президентства В. Ющенка через газові питання та територіальні претензії.
Невдалі спроби загальмувати процес входження Східноєвропейських країн до НАТО.
Поступове загострення відносин із країнами НАТО і США.
2006 р. - проведення в Петербурзі саміту «Великої вісімки» під головуванням Росії.
НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ
Особливості історичного розвитку
Балтія | ● Країни Прибалтики - Латвія, Литва, Естонія. ● Демократичні республіки зі зростаючою ринковою економікою: особливих успіхів у цьому напрямку досягла Естонія. ● Компенсація власникам втраченого в перші роки радянської влади майна. ● Національно-державні пріоритети розвитку країн. ● У Латвії, Естонії - проблема російськомовного населення, для якого вводилися особливі умови набуття громадянства (екзамен на знання державної мови). ● 2004 р. - вступ Латвії, Литви та Естонії до ЄС. ● Членство в НАТО. ● Сучасне керівництво: Естонія (президент - Т. Ільвес; прем’єр-міністр - А. Ансип); Латвія (президент - А. Берзіньш; прем’єр-міністр - В. Домбровскис); Литва (президент - Д. Грибаускайте; прем’єр-міністр - А. Буткявичюс). |
Білорусь | ● Здобуття незалежності за С. Шушкевича, який не поспішав з упровадженням ринкових реформ, сподіваючись здійснити їх без «шокової терапії», що спричинило закриття підприємств, безробіття, зниження життєвого рівня. ● Авторитарне правління президента О. Лукашенка (від 1994 р.): Рада Європи та США назвали О. Лукашенка диктатором, що призвело до ізоляції країни. ● Встановлення жорсткого державного контролю за економічною діяльністю. ● Економічна і політична інтеграція з Росією: значні дотації з Москви, наднизькі ціни на енергоносії, об’єднання грошових систем. ● Обмеження демократичних прав і свобод (переслідування журналістів, політична цензура ЗМІ, ув’язнення опозиційних політиків). ● Квітень-травень 2011 р. - початок глибокої фінансово-економічної кризи, яка призвела до девальвації білоруської грошової одиниці та погіршення життєвого рівня населення. |
Молдова | У перші роки незалежності - курс на возз’єднання з етнічно близькою Румунією, повернення латинського алфавіту, як наслідок - посилення сепаратистських настроїв на лівому березі Дністра, де більшість населення - українці й росіяни. 1992 р. - проголошення Придністровської республіки; до 1994 р. тривали воєнні дії між Молдовою та Придністров’ям за підтримки РФ; 1997 р. - надання Придністров’ю та Гагаузькій республіці широкої автономії, проте конфлікт лишається не розв’язаним до сьогодні; Придністровська республіка не визнана у світі. Складне економічне становище через наслідки війни та втрату значної частини промислового потенціалу в Придністров’ї. У зовнішній політиці - орієнтація на ЄС. |
Закавказзя | Країни Закавказзя - Азербайджан, Арменія, Грузія. Привабливі економічні перспективи Азербайджану, який майже 30 років очолював Гейдар Алієв, а нині його син - Ільхам Алієв; багаті поклади нафти в країні. Територіальний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном через Нагірний Карабах; бойові дії, у яких перевагу мала Вірменія, було припинено в 1994 р.; незважаючи на посередництво ОБСЄ та Росії, конфлікт досі не розв’язано. 1989 р. - початок грузинсько-абхазського протистояння: боротьба Південної Осетії за незалежність від Грузії. 1992 р. - громадянська війна між прибічниками і противниками президента З. Гамсахурдіа, що завершилася його відстороненням від влади та обранням президентом Е. Шеварднадзе. 1992 р. - проголошення місцевим парламентом незалежності Абхазії та відокремлення від Грузії; переростання конфлікту у воєнну фазу. 1994 р. - підписання між Грузією та Абхазією угоди про припинення воєнних дій та розмежування збройних сил. 2003 р. - «революція троянд», у ході якої під тиском опозиції Е. Шеварднадзе пішов у відставку; обрання новим президентом М. Саакашвілі; покращення економічного становища Грузії, викликане вкладанням значних інвестицій в розвиток сучасних галузей економіки, будівництво нових підприємств; впровадження європейських норм життя. |
Середня Азія | Держави Середньої Азії - Казахстан, Киргизтан, Узбекистан, Туркменистан. Прихід до влади після розпаду СРСР колишніх керівників республіканських компартій, які прагнули зберегти старі феодально-комуністичні порядки, залучаючи на допомогу мусульманське духівництво. Авторитарні, формально демократичні держави; об’єднані Організацією економічного співробітництва (1999 р.); члени СНД. 2005 р. - «революція тюльпанів» у Киргизії (найбіднішій державі регіону), викликана невдоволенням авторитарним режимом А. Акасва; прихід до влади нового уряду, який ініціював проведення реформ у сфері економіки та політики. |
Які тенденції спостерігаються у відносинах Центру з регіонами Росії?
Проаналізуйте основні напрями зовнішньої політики Росії в 90‑ті роки. Оцініть українсько-російські відносини на сучасному етапі, використовуючи додаткову літературу.
V. Закріплення та систематизація знань та вмінь учнів (7 хвилин).
На цьому етапі доцільно звернутись до методу навчальної дискусії – «форум».
Метод «форум» передбачає висловлювання членів дискусії перед всією аудиторією з питання «Розпад СРСР – катастрофічна помилка чи шаг у краще майбутнє?».
VІ. Підведення підсумків уроку та оцінювання (4 хвилини).
Вчитель пропонує учням письмово в опорних конспектах відповісти на проблемне питання, що ставилося на початку уроку.
Підсумовуючи урок – дискусію, вчитель має наголосити на тому, що кожний має право на свою власну думку. Тема цього уроку складна не лише тому, що містить багато суперечливих та неоднозначних фактів, а ще й тому, що в кожної людини своє особисте бачення проблеми розпаду СРСР. Одночасно живуть зараз в нашій країні покоління, що народилися та були громадянами вже неіснуючої країни – СРСР, але й живуть ті, що народились вже в незалежних країнах. Тому, навряд ми зможемо пізнати істину роздумуючи над тим, що було би, якби…, адже історія – наука фактів, свідчень та конкретних подій.
На цьому етапі уроку вчитель має підсумувати та оцінити діяльність кожного учня на уроці. У рамках дискусійного уроку це зробити досить складно, для того, щоб полегшити етап оцінювання, можна використовувати наступну таблицю. При цьому варто заздалегідь заповнити колонку з прізвищем та ім’ям учня та структурувати їх по групам. Активність учнів можна відмічати «+», тож їх кількість і має впливати на остаточну оцінку. При цьому доповідачі можуть отримати окрему оцінку за виступ на симпозіумі. Цю таблицю вчитель має заповнювати протягом уроку.
VІІІ. Домашнє завдання (1 хвилина)
Опрацювати §§ 16-17.
2. Питання 4 (відповісти письмово).
3.Підготувати історичне есе на тему «Україно – російські відносини після розпаду СРСР».