Вчитель англійської мови

КЗ “Малинівська ЗОШ І — ІІІ ст.” Гуляйпільської районної ради

Дармороз Наталія Сергіївна

Роль фасилітації у формуванні комунікативної компетенції учнів

На сучасному етапі стає очевидним те, що традиційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь та навичок, не встигає за темпом їх нарощування. Велика частина знань, які передаються дітям, була здобута людством 200 — 400 років тому. Школа сьогодні не розвиває здібності, необхідні для самовизначення, для того щоб приймати ґрунтовні рішення щодо свого майбутнього, щоб стати активними і мобільними суб’єктами на ринку праці. За експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними вміннями. НУШ

Становлення оновленої освіти передбачає розвиток та корективи стилю діяльності учителів. Це означає, що учитель має бути:

• відкритим до діалогічної взаємодії з учнями, що передбачає рівність психологічних позицій обох сторін;

• відкритим культурі й суспільству, що відображається у прагненні учителя досліджувати проблеми та вибирати найкращі способи їх вирішення;

• відкритим до розвитку і удосконалення свого “Я”, гармонізації свого внутрішнього світу.

НУШ вимагає нових підходів до навчання учнів та нової ролі вчителя у процесі навчання та виховання нового покоління. За словами Л. Гриневич в концепції нової української школи має бути новий вчитель, який використовуватиме сучасні методики викладання. Гарний учитель НУШ це не просто людина, яка вміє передати знання, а той, хто заохочує і дозволяє учневі знаходити, обирати свої способи засвоєння та застосування знань у взаємодії з іншими учнями. На нашу думку саме фасилітація стає одним із актуальних методів навчання в рамках НУШ. Оскілька вона втілює принципи НУШ: “педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками” та “орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм” [3].

Нова школа працюватиме на засадах “педагогіки партнерства”. В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Школа має ініціювати нову, глибшу залученість родини до побудови освітньо-професійної траєкторії дитини. Нова школа допомагатиме батькам здобувати спеціальні знання про стадії розвитку дитини, ефективні способи виховання в дитині сильних сторін характеру і чеснот залежно від її індивідуальних особливостей.

Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінить односторонню авторитарну комунікацію “вчитель” – “учень”.

На нашу думку саме “фасилітація” допоможе і стане одним з прийомів навчання у НУШ.

Хоча “фасилітація” не нове поняття, та не завжди зрозуміле та прийнятне учителями старої школи. В перекладі з англійської “фасилітація” означає “робити легшим або полегшувати”. Кембриджський словник дає пояснення “робити щось можливим або легшим”.

Вперше питання фасилітації у педагогічній практиці було розглянуте американським психотерапевтом та педагогом Карлом Роджерсом у книзі “Свобода вчитися” опублікованій у 1969 році. Лідер гуманістичного напряму стверджував, що розуміння і прийняття педагогом учня таким як він є, без авторитарного тиску робить процес виховання та навчання результативним [5, 13]. К. Роджерс визначає роль учителя як “фасилітатора” у навчанні. “Першочергове завдання учителя, за словами Роджерса, - дозволити учневі вчитися, задовольнити свою допитливість” [9], таким чином сприяючи розвитку учня.

Сьогодні термін «фасилітація» часто використовується у різних сферах психологічної, педагогічної, та соціальної практики.

Дзюбак Н. М. описує фасилітацію як “метод, який стимулює обмін інформацією усередині групи. Фасилітація дозволяє прискорити процеси усвідомлення, стимулювати групову динаміку. Коли виникають труднощі тренер (викладач) в ході фасилітації допомагає процесу групового обговорення, спрямовує цей процес у потрібне русло” [4, 117].

Н. С. Бочкарьова вважає, що “фасилітація будь-якої діяльності покращує якість спілкування і взаємодії між людьми, сприяє її продуктивності. “Фасилітація соціальна” і “фасилітація педагогічна” відрізняються своїм специфічним впливом на оточуючих: у першому випадку фасилітація відбувається за допомогою спостереження за діями суб'єкта, а у другому – завдяки стилю спілкування педагога з учнями та впливу його особистості на особистість учня [1, 4].

Галіціан О. А. Переконує, що “процес фасилітації означає сприяння процесу саморозвитку” [2, 3].

У закордонній науці термін “фасилітація” більше використовується у медичній практиці та психології. У освіті “фасилітація” використовується у практиці навчання дітей з особливими потребами. Сюзанн Тінглі, вчитель, директор, шкільний інспектор та професор педагогіки, вказує, що “фасилітатор” працює з вчителем, щоб задовольнити потреби учнів, які працюють за індивідуальними освітніми програмами. При цьому, фасилітація допомагає застосувати вимоги та підтримати кожного учня.

Група нідерландських науковців - Тіна Друд Дью, Торкіл Торсен, Франс Бох Вальдорф та Маріус Бростром Каусгаард (Tina Drud Due, Thorkil Thorsen, Frans Boch Waldorff and Marius Brostrøm Kousgaard) - визначає “фасилітацію” як метод поетапного покращення якості, іншими словами процес змін на краще. За їх словами “фасилітатор” виступає в 4х ролях: вчитель, адміністратор (користувач з повним доступом до всіх ресурсів), рівноправний учасник та керівник.[12].

Фасилітація у груповій практиці означає “підтримувати вмотивованість групи на виконанні завдань та досягненні цілей, що є визначальним у перетворенні групи в команду”. [10, 183].

Проте, фасилітація не означає зниження вимог чи відмова від навчальних програм, фасилітація допомагає учням навчитися критично мислити та побачити процес навчання зсередини. Студенти вчаться розгледіти основні факти, виходячи за звичні рамки: хто, що, де і коли, а основне — чому.

Це стає можливим, коли учні вчаться не задля того, щоб їх оцінили, а в умовах реальності, прийняття та розуміння. Іншими словами “фасилітувати” означає допомагати особистості розвиватися своїм шляхом, у зручному для неї темпі шляхом осмислення і дії. Це означає процес навчання направлений на учня, що відповідає принципу “дитиноцентризм”.

Які риси притаманні процесу фасилітації у освіті? Педагог К. Роджерс оперує десятьма принципами “фасилітації” [9, 164].

1. Довіра в групі та в кожному індивідуумі.

2. Чіткі і зрозумілі цілі кожного індивідуума, так само як і групи загалом.

3. Впевненість у бажанні кожного учасника групи втілити значущі для них цілі, що є мотивувальним елементом у навчанні.

4. Доступність матеріалів для навчання.

5. Фасилітатор — це живий ресурс, який може використовувати група.

6. Фасилітатор враховує і зміст навчання та емоційне ставлення.

7. Фасилітатор є рівноправною частиною групи: і студентом, і виразником своєї точки зору.

8. Фасилітатор не примушує приймати його думки та ідеї, проте кожен має відповідати за свій вибір.

9. Під час роботи фасилітатор уважно слідкує за вираженням емоцій.

10. Фасилітатор сам розпізнає і визначає межі свого впливу.

Підручник “Дискутувати” дає поради щодо успішної ролі “фасилітатора”:

• бути впевненим у гарному результаті;

• заохочувати учасників до взаємодії;

• говорити мало, давати можливість говорити учням;

• бути готовим допомогти;

• давати можливість учням “фасилітувати” процес [11, 4].

Головна риса процесу “фасилітації” - участь учителя у роботі групи, як рівноправного учасника. Учитель стає “фасилітатором”, направляючим. Кілька чинників, які вирізняють учителя і “фасилітатора”:

• учитель визначає, що учень має знати, учні, працюючи з фасилітатором визначають, яка інформація їм потрібна;

• учитель дістає інформацію, а фасилітатор показує, як знайти інформацію, потрібну учням;

• учитель оцінює учня, з фасилітатором успішна взаємодія з усіма учасниками — показник прогресу;

• учитель стоїть перед класом, а фасилітатор поміж учасниками;

• учитель знає відповіді, а фасилітатор спонукає шукати альтернативи.

Ми розуміємо поняття “фасилітація” у навчанні як освітній процес обміну інформацією та рівноправної взаємодії вчителя та учнів, керований учителем - “фасилітатором”, в ході якого створюються ситуації успіху, підтримки, довіри, де існує право вибору та відповідальності за свої дії. “Фасилітація” дає можливість спілкуватися і співпрацювати, створювати новий продукт, творити, критично мислити, розв’язувати проблеми, оцінювати ситуацію і діяти відповідно.

Ми визначаємо такі основні дескриптори терміну “фасилітація” стосовно навчання:

• рівноправна взаємодія усіх учасників групи: участь у процесі навчання та контроль його змісту і напрямку;

• засвоєння нового матеріалу відбувається в процесі взаємодії учасників та базується на розв'язанні практичних, соціальних, особистих та пошукових проблем;

• керованість процесом взаємодії відбувається непомітно;

• використання всіх доступних ресурсів усіма учасниками, в тому числі й “фасилітатора”;

• визначення рівня своїх досягнень — основний метод оцінювання прогресу чи успіху.

Для взаємодії необхідні щонайменше дві сторони — два типи комунікантів: які продукують висловлювання в усній чи письмовій формі, з одного боку, й ті, для кого це висловлювання призначено. Тобто спілкування — інтерактивний процес, який створюється завдяки зусиллям двох або більше учасників. Отже, навчання спілкування не може проходити лише в монологічних індивідуальних завданнях. Навпаки, основою вироблення навичок та умінь висловлюватися мають бути завдання для роботи в парах і групах. Активізація резервів колективу та особистостей, які навчаються в колективі, є передумовою для формування комунікативних навичок та умінь. Більш того, для формування комунікативної компетенції учня треба створити мовне середовище, в якому кожен учасник процесу почувається невимушено та здатен застосувати свої знання і перевірити уміння.

Формування комунікативної компетенції припускає формування чотирьох основних умінь: критичне мислення або розв’язання проблем, творчість чи інноваційність, спілкування або співробітництво та громадянство.

Саме “фасилітація” допомагає створити всі умови. Учитель, наразі “фасилітатор”, стає учасником групи і виконує всі завдання, працюючи в парі чи в групі, допомагаючи при цьому учням, які потребують допомоги. Занурення усіх у спілкування дозволяє фасилітатору непомітно визначати слабкі місця і так само непомітно коригувати і підтримувати інших учнів. Учні, в свою чергу почуваються невимушено, а при потребі можуть прислухатися і придивлятися до дій фасилітатора. Таким чином, усі учасники заохочуються до участі у спілкуванні. Важливо не виправляти помилки одразу і звичними способами. Фасилітатор може повторити слово або фразу правильно, показуючи зразок, перефразувати, ввести нову комунікативну конструкцію.

Ще перевагою “фасилітації” є можливість допомогти і пояснити незрозуміле тій частині учасників, яка цього потребує. “Фасилітація” допомагає учням, особливо невпевненим у своїх силах, брати активну участь в спілкуванні. Під час взаємодії учасників освітнього процесу фасилітатор керує процесом, переключає завдання, полегшує або ускладнює, в залежності від емоційного фону у групі. Керування емоційним фоном робить процес взаємодії легшим, даючи змогу усім учасникам брати участь в освітньому процесі.

Учитель — фасилітатор складає план уроку враховуючи усі можливі способи міжособистісної взаємодії. Урок починається з визначення того, що учні будуть здатні зробити на кінець уроку. Мотиваційний етап — це діяльність, яка допомагає налаштуватися на урок. Наприклад, учитель — фасилітатор дозволяє учням задати запитання у парах або трійках, які вони забажають, будучи при цьому рівноправним і активним членом будь якої групи. Якщо він бачить невпевненість, допомагає. Групи міняються кілька разів. Учитель — фасилітатор завжди слідкує або бере участь у роботі, задаючи загальний фон і настрій

На інших етапах уроку учитель — фасилітатор продовжує активно взаємодіяти змінюючи або змішуючи групи учасників і працюючи в якійсь із груп. Таким чином, легко керувати і коригувати процес роботи зсередини, стаючи ближчим і зрозумілішим для учнів, а значить більше діззнаватися про своїх вихованців. Як результат, процес взаємодії стає реальним, разом з тим формуються усі складові комунікативної компетенції.

Фасилітація стає одним із актуальних методів навчання в в сучасному освітньому просторі, оскільки вона втілює принципи НУШ: “педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками” та “орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм”.

Перевагою “фасилітації” є можливість допомогти і пояснити незрозуміле тій частині учасників, яка цього потребує. “Фасилітація” допомагає учням, особливо невпевненим у своїх силах, брати активну участь в спілкуванні. Під час взаємодії учасників освітнього процесу фасилітатор керує процесом, переключає завдання, полегшує або ускладнює, в залежності від емоційного фону у групі. Керування емоційним фоном робить процес взаємодії легшим, даючи змогу усім учасникам брати участь в освітньому процесі.

“Фасилітація” у навчанні означає освітній процес обміну інформацією та рівноправної взаємодії вчителя та учнів, керований учителем - “фасилітатором”, в ході якого створюються ситуації успіху, підтримки, довіри, де існує право вибору та відповідальності за свої дії. Фасилітація у груповій практиці означає “підтримувати вмотивованість групи на виконанні завдань та досягненні цілей. “Фасилітація” дає можливість спілкуватися і співпрацювати, створювати новий продукт, творити, критично мислити, розв’язувати проблеми, оцінювати ситуацію і діяти відповідно. Метою, кінцевим результатом комунікативної компетенції є ті ж самі поняття. Отже, процес “фасилітації” допомагає формувати комунікативну компетенцію учнів створюючи всі умови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Н. С. Бочкарьова, Луганський національний аграрний університет. Розвиток гуманістичних ідей Карла Роджерсав сучасній педагогічній думці України / УДК 378.018 [електронний ресурс] http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN12/10bnspdu.pdf (дата звернення 24.03.2018)

2. Галіцан О.А., Сутність і структура педагогічної фасилітації вчителя / https://www.narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/9/statti/galican.htm [електронний ресурс] (дата звернення 24.03.2018)

3. Державний стандарт початкової освіти ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87

4. Дзюбак Н.М. Удосконалення комунікативних умінь і навичок студентів під час вивчення української мови (за професійним спрямуванням) / Н. М. Дзюбак // Наукові праці Кам’янець — Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. - 2014. - Вип. 37. - С. 116-118. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npkpnu_fil_2014_37_30 (дата звернення 24.03.2018)

5. Дичківська І. Інноваційні педавгогічні технології: підручник / Ілона Дичківська.т - К.: Академвидав, 2015. - 304с.

6. Книга для вчителя іноземної мови: довідково-методичне видання / Упоряд. О. Я. Коваленко, І. П. Кудіна. – Харків: Торсінг Плюс, 2005. – 240 с.

7. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування
загальної середньої освіти "Нова українська школа"
на період до 2029 року від 14.12.2016 № 988-р VIII [Електроний ресурс] / Режим доступу: https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258/

8. Фісун О. В. Сутність фасилітації як психолого-педагогічного явища Педагогічні науки / 4. Стратегічні напрями реформування системи освіти // Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com/18_EN_2009/Pedagogica/48678.doc.htm (Дата доступу 24.03. 2018.)

9. Carl Rogers. Freedom to learn, 1969. [електронний ресурс] / Режим доступу: https://principlesoflearning.wordpress.com/dissertation/chapter-3-literature-review-2/the-human-perspective/freedom-to-learn-rogers-1969 (дата звернення 23.03.2018)

10. Exploring the Relationship between the Facilitator and Fidelity. Journal of Outdoor Recreation, Education and Leadership 2014, Vol.6, No. 2, pp.183-186/doi:10.7768/1948-5123.1264 [електронний ресурс] / Режим доступу:

https://static1.squarespace.com/static/5596088be4b0f75fd295600f/t/57cb0ff6c534a5dcc42927f2/1472925688541/Gagnon+2014%3B+Exploring+the+relationship+between++the+facilitator+and+fidelity.pdf (дата звернення 26.03.2018)

11. Faculty of Business and Economics. NSW 2109 / Learning and Teaching Centre. Australia: Macquarie University, 2008. - 14.

12. Role enactment of facilitation in primary care – a qualitative study The Research Unit for General Practice and Section of General Practice, Department of Public Health, University of Copenhagen, Copenhagen, Denmark / Due et al. BMC Health Services Recearch (2017) 17:593 DOI 10.1186/s12913-017-2537-0 [електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28835276 (дата звернення 26.03.2018)