Міністерство освіти і науки України
Сумський будівельний коледж
ЗАТВЕРДЖУЮ
Проектування стрічкового
фундаменту житлової будівлі
Методичні вказівки
до виконання розділу курсового проекту
з навчальної дисципліни
«Будівельні конструкції»
для студентів спеціальності
192 «Будівництво та цивільна інженерія»
спеціалізації «Будівництво та експлуатація будівель і споруд»
Розробив: викладач О.А. Дмитрик
Рецензенти:
Розглянуто та рекомендовано до затвердження
» 2017р.
Голова
Суми
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ…………………………
РОЗДІЛ 2 ПРОЕКТУВАННЯ СТРІЧКОВОГО ФУНДАМЕНТУ
2.1 Визначення розмірів стрічкових фундаментів
2.2 Порядок розробки плану стрічкового фундаменту
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………
ДОДАТКИ………………………………………………………………
Вступ
Проектування стрічкових фундаментів виконується згідно діючих нормативних документів. У зв`язку з цим студент повинен ознайомитися з нормами проектування основ і фундаментів. Підготовка майбутнього будівельника націлена на те щоб студент навчився правильно оцінювати фізичні та механічні властивості грунтів, приймати правильні рішення щодо вибору глибини закладання фундаментів, навчитися вірно вибирати розміри фундаментів.
У цих методичних вказівках викладені рекомендації щодо проектування стрічкового фундаменту житлової будівлі. Розглянуті основні типи конструктивних елементів; викладені принципи архітектурно-конструктивних рішень, методичні основи розробки та правила оформлення робочих креслень.
Розділ 1.
Загальні положення
Будь-яка будівля спирається на один з верхніх шарів землі – грунт або скельну породу. Грунтами називають рихлі гірські породи, в яких міцність самих частинок набагато меньше між міцність їх з`єднання. Скельними породами називають щільні гірські породи , які складаються з частинок міцно зв`язаних між собою і залягають у вигляді суцільного масива або тріщиноватого шару.
Масив грунту, який розташований безпосередньо під фундаментом і сприймає навантаження від вище розташованої будівлі називається основою. Основа може бути двох видів: природним і штучним.
Природною основою називають грунт, який знаходиться фундаментом і має в своєму природному стані достатню несучу здатність для забезпечення стійкості будівлі.
Штучною основою називають грунт, який в природному стані не має достатньої несучої здатності на заданій глубині закладання і потребує штучного зміцнення.
Основа і фундамент завжди знаходяться в безпосередній взаємодії. Фундаментом називають підземний конструктивний елемент будівлі, через який передається навантаження (вагу) від вище розташованої конструкції (стін, перекриття, і інше – власну вагу) і вагу людей, обладнання ( так зване корисне навантаження) на основу, т.б. на грунт.
Вірно сконструйований і надійний фундамент є запорукою довговічності будівлі. Помилки, які допускаються на стадії проектування і зведення фундаментів, призводять до просадки грунтів і, як правило, до появи тріщин в їхніх масивах. Саме тому ця частина будівлі вимигає 15 % - 20 % затрат на зведення будівлі.
Фундаменти повинні відповідати таким вимогам: задовольняти вимогам міцності, стійкості, довговічності, технологічності влаштування і економічності, опір впливу грунтових і агресивних вод, бути індустріальними в виготовленні.
На вибір конструкції фундамента вливає дуже багато факторів. Одним з факторів є властивості грунтів, потрібно знати глубину їх промерзання в регіоні будівництва, розрахувати несучу здатність основи і лише після цього приступати до розробки конструкції фундамента.
Глибину закладання фундаментів визначають з урахуванням виду грунтів, величину їх сезонного промерзання, розташування рівня грунтових вод, особливостей експлуатації і конструкції будинку. Для глин, суглинків і супісків, а також щебеністих, галечникових і гравієвих з глинистим наповнювачем грунтів приймають не менше величини глибини промерзання. При цьому глибина промерзання для неопалювальних приміщень береться на 10% більше середньостатистичною, для опалювальних - на 20-30% менше. Під внутрішні стіни опалювальних приміщень глибину промерзання можна в розрахунок не приймати, за умови, що з моменту початку будівництва і до заселення будинку грунт промерзати не буде. Тобто будівництво здійснюється за один теплий сезон або будуть прийняті заходи проти промерзання грунту.
Відстань від спланованої поверхні грунта до рівня підошви називають глубиною закладання фундамента, яка повинна відповідати глибині зкладання шару основи. При цьому необхідно враховувати глубину промерзання грунта.
По конструкції фундаменти можуть бути: стрічкові, стовбчаті, суцільні і пальові. Стрічкові фундаменти можуть бути збірні і монолітні.
По матеріалу можуть бути: бетонні, залізобетонні, бутові, бутобетонні.
Розділ 2
2.1 Визначення розмірів стрічкових фундаментів
В даному курсовому проекті запроектовані збірні залізобетонні стрічкові фундаменти, які складаються з фундаментних плит (подушок) і стінових фундаментних блоків.
Чітке визначення ширини фундаменту виконується з врахуванням фактичного навантаження, міцності бетону, на стиск, і допустимого тису на грунт основи. в даному проекті не передбачені подібні розрахунки, тому ширину фундаментних плит приймають з конструктивних рішень, орієнтовно:
- під внутрішні несучі стіни, як найбільш навантажені, сама велика в залежності від поверховості будівель: 1600, 1400, 1200, 1000 мм;
- під зовнішні несучі стіни – приймаємо 1400, 1200, 1000, 800 мм відповідно;
- під самонесучі внутрішні і зовнішні стіни приймаємо 1200, 1000, 800, 600 мм.
В даному проекті застосовують фундаментні подушки висотою 300 мм.
Товщину стінових фундаментних блоків назначають в залежності від товщини стіни, яка спирається на ці стіни.
Товщина стінових блоків
табл.3
Товщина стіни, мм | 250 | 380 | 510 | 640 |
Товщина блока, мм | 300 | 400 | 500,600 | 600 |
Виконання прив`язки плит стрічкових фундаментів до координаційних вісей виконують у відповідності з прив`язкою капітальних стін.
мал.1
На малюнку зображено приклад розрахунку прив`язки фундаментної плити до зовнішньої стіни товщиною 640 мм (а) і під внутрішню стіну товщиною 380 мм (б).
Укладка плит в кутах будівлі в залежності від розташування несучих стін:
при несучих поздовжніх стінах:
при несучих поздовжніх стінах:
мал.2
При перетині поперечних і поздовжніх стін розкладка плит виконується:
при несучих поздовжніх стінах:
при несучих поперечних стінах:
мал.3
Розрахунок кількості повних фундаментних плит виконують так: по довжині стіни необхідно (при вибраній марці фундаментних плит) визначити кількість плит шляхом ділення довжини будівлі (розмір в осях) на довжину плити, в тому випадку якщо ціла кількість плит не вкладається, виконати заповнення розривів монолітними ділянками, які заповнені бетоном класу В 12,5.
Фундаментні стінові блоки вкладають на розчині з перев`язкою швів по кожному ряду з зміщенням не менше розміра висоти блока при слабих і просадочних грунтах, 0,4 висоти блока – при щільних грунтах.
Поздовжні і поперечні стіни з`єднують між собою перев`язкою швів між стіновими блоками і закладанням в горизонтальні шви зварних сіток з арматури діаметром 6-10 мм.
Отвори в фундаментах виконують роздвижкою блоків з послідуючим закладанням цеглою або бетоном.
Для захисту фундаментних стін і стін будівлі від капілярної вологи влаштовують горизонтальну гідроізоляцію з двох шарів толя, рубероїду або шару цементного розчину товщиною 20 – 30 мм і вертикальну гідроізоляцію обмазкою зовнішньої поверхні стіни гарячим бітумом з-а два рази. В будівлях з підвалами горизонтальну гідроізоляцію виконють на двох рівнях: нижню – на рівні підлоги півалу і верхню – на 150-200 мм нижче рівня чистої підлоги першого поверху.
План стрічкових фундаментів зображують у вигляді горизонтального розрізу будівлі перерізаючою площиною, яка проведена на рівні обріза фундаментів.План фундаментів викреслюють для всієї будівлі.
2.2 Порядок розробки плану стрічкового фундаменту
1. В залежності від конструкції фундаментів, призначення , розмірів і конструктивних особливостей будівлі план фундаментів викреслюють в масштабах 1:100 або 1:200.
2. З плана будівлі у вибраному масштабі перекреслюють сітку модульних розбивочних вісей і переносять без зміни їх маркування. (Нанести координаційні вісі капітальних стін, позначити їх і проставити відстані між ними).
3. До розбивочних вісей прив`язати ширину фундаментних плит під несучі стіни у відповідності з їх прив`язкою до координаційних вісей.
4. Виконати розбивку на окремі фундаментні плити по довжині. Виконати укладку плит, починаючи від кутів будівлі, так як показано на мал. 4. На перетині поперечних і поздовжніх стін виконати розкладку стін, так як показано на мал. 5.
5. Після розрахунку кількості фундаментних плит і їх розкладки необхідно проставити всі необхідні розміри. Всі фундаментні плити, які перетинаються координаційними вісями, повинні бути прив`язані по цим вісям.
На плані фундаментів повинні бути проставлені такі розміри в мм:
- відстань між розбивочними вісями;
- прив`язки до розбивочних вісей фундаментних плит і фундаментних блоків, вісей отворів, приямків, розташування уступів фундаментів під окремі стовпи, під обладнання і інше;
- ширину фундаментних подушок і фундаментних блоків;
- ширину монолітних ділянок, які знаходяться між фундаментним подушками або блоками і позначення цих ділянок (МД).
- рівень закладання низу фундаментної подушки (значення переноситься з розрізу будівлі)
6. Виконати обведення зображення: фундаментні плити – суцільними основними товстими лініями (в залежності від величини і складності зображення , а також від формата креслення товщина суцільної основної лінії приймається від 0,6 до 105 мм і повинна бути однаковою для всіх зображень на даному кресленні , які викреслюються в одинаковому масштабі); координаційні вісі – штрихпунктирними тонкими лініями (штрихпунктирні лінії повинні перетинатися і закінчуватися штрихами. товщина таких ліній знаходиться вмежах від 0,2 до 0,75 мм); всі інші лінії – суцільні тонкі (товщина таких ліній знаходиться в межах від 0,2 до 075 мм).
Висновки
Відомо, що «розвиток і освіченість жодній людині не можуть бути надані або повідомлені. Усякий, хто бажає до них прилучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власною напругою» (А. Дістервег).
Тому, в першу чергу, студент повинен самостійно навчатися, творчо з натхненням вчитися, користуючись підручниками, нормативно-довідковою та спеціальною літературою, а також інтернет ресурсами.
Методичні вказівки допоможуть студентам систематизувати нагромадження знань про конструктивні та об`ємно просторові елементи будівель і споруд, узагальнити вимоги щодо виконання проектів відповідно до діючої нормативно – технічної бази, оволодіти навичками вибору будівельних конструкцій об`ємно-планувальних рішень на основі техніко-економічної оцінки та навичками проектування будівель і споруд.
Список використаної літератури
1.Справочник по инженерно-строительному черчению Русскевич Н. Л., Ткач Д.И., Ткач М. Н. – Киев: Будівельник, 1980. – 512 с.
2.Архитектура гражданских и промышленных зданий. Гражданские здания массового строительства. Сербинович П. П. Учеб. для строительных вузов. Изд. 2-е испр. и доп. М., «Высш. школа» 1975. 319 с. с ил.
3.Гражданские и промышленные здания. Курсовое проектирования. Ржецкая Л. М. Учеб.-метод. для ССУЗов. 2-е изд., испр. и доп. – Мн.: ДизайнПРО, 2004. – 112с.: ил.
4.Гражданские, промышленные и сельскохозяйственные здания. Буга П. Г. Издание второе, переработанное и дополненное. Москва «Высшая школа» 1987. 345 с.
Додаток 1
мал.4
табл.2
мал.5
табл.3
Додаток 2 План типового поверху
Додаток 3 План фундаментів
