Клас: 11А. Дата: 30.01. Урок №26

Історія України

Практичне заняття на тему: «Повсякденне життя. Моральний стан радянського суспільства в «добу застою» 1960-1980-ті рр.»

Мета: використовуючи різні види джерел (візуальні в т.ч. медіапродукти), описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з кризовими процесами у суспільстві періоду «застою»;  аналізувати різні точки зору щодо оцінки періоду застою і його проявів в Україні; використовувати карту як джерело інформації про соціально-економічне життя УРСР доби «застою»;

давати визначення понять: «мораль», «конформізм», «волюнтаризм»; 

висловлювати і аргументувати власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та формування подвійної моралі радянського суспільства; 

формувати в учнів розуміння взаємозв’язку між історичними фактами, вдосконалювати навички аналізу, синтезу, критичного оцінювання історичних подій;

виховувати в учнів інтерес до національної історії.

Тип уроку: Повідомлення нових знань, формування (розвиток) умінь і навичок.

Обладнання: презентація, конспект уроку, матеріал конспекту уроку, відео матеріали, писемні історичні джерела (інтерактивний плакат (веб-сервіс Thinglink), витяги з радянської преси, фотоматеріали про опис життя населення), вправи виконані в сервісі learningApps та Classroom.

Очікувані результати:

• називати події за датами та дати подій, що відбулися на території УРСР у період загострення кризи радянської системи;

• називати, пояснювати та застосовувати у мовленні поняття: «доба “застою”», «розвинений соціалізм», «номенклатура», «системна криза», «дефіцит», «моральний кодекс будівника комунізму», «конформізм», «Празька весна».

• використовувати карту як джерело інформації про соціально-економічне життя УРСР доби «застою»;

• використовувати історичні джерела для характеристики морального стану радянського суспільства, явищ у соціальній сфері та повсякденному житті населення України в період загострення кризи радянської системи;

• визначати здобутки і проблеми розвитку соціальної сфери в УРСР у період середини 1960–1980-х рр.;

• висловлювати особисті ставлення щодо морального стану радянського суспільства, явищ у соціальній сфері та повсякденному житті населення України в період середини 1960–1980-х рр.

ПЛАН УРОКУ

1. Моральний кодекс будівника комунізму.

2. Конформізм.

3. Моральна атмосфера 1960-1980-х років.

4. Осередки моральності в УРСР.

5. Подвійна мораль.

ХІД УРОКУ

І. Організація учнів у класі.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

Вступне слово вчителя. Доброго дня шановні учні. Нас чекає сьогодні незвичайний урок і надзвичайно цікавий матеріал.

Сьогодні ми проводимо практичне заняття № 4 з історії України за темою «Повсякденне життя населення. Моральний стан радянського суспільства».

Використовуючи різні види візуальних джерел в т.ч. медіапродукти, виконуючи вправи виконані у веб-сервісах ми будемо описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з кризовими процесами у суспільстві даного періоду; 

На основі опрацьованих історичних джерел будемо аналізувати різні точки зору щодо оцінки періоду застою і його проявів в Україні; використовувати мапу, як джерело інформації про соціально-економічне життя УРСР доби «застою».

Подібні вправи ми вже виконували на минулих уроках, тому ви з цим завданням легко впораєтесь. Спробуємо закріпити успіх.

Учні, записуємо дату, тему та план уроку, які відображені на слайді (діти записують назву роботи, вчитель проговорює її).

Діти, погляньте будь-ласка на екран та дайте відповідь на питання:

Завдання виконані у веб- сервісі Thinglink:

1) Символом якої епохи став цей плакат?

2) Кого зображено на плакаті? Яку посаду він займав в СРСР?

3) Назвіть хронологічні рамки даного періоду в СРСР?

Запитання? Яким прислівником можна охарактеризувати цей період? (суперечливий, неоднозначний, різнобарвний)

Багато людей-сучасників періоду «застою» згадують його як найкращі часи. Проте, українці «заплатили» за соціальні блага не тільки чергами, дефіцитом товарів, неякісними послугами.

Готуємось до ЗНО

Одночасно робота на дошці:

Завдання: Вказати дати відповідного періоду:

Україна в роки Другої світової війни –

Повоєнний період –

Лібералізація –

Криза радянської системи/застій –

Решта учнів виконує невелику тестову роботу, щоб освіжити в пам’яті всі важливі події, які стосуються саме періоду кризових явищ в суспільстві в період 1960-х – 1980-х років.

Тести: сервіс Classroom.

Робота на інтерактивній дошці:

Вправи в сервісі learningАpps:

1. Встановіть відповідність між поняттями, термінами та розділами теми.

2. Співвіднесіть портрети дисидентів з назвами їхніх творів.

3. Виграй мільйон: Дисидентський рух.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми та мети уроку.

Учитель. На минулих уроках ми знайомились з економічним, політичним рівнем життя населення УРСР у 60-80-х роках, змінами у соціальній сфері. На практичній роботі №4 «Повсякденне життя населення. Моральний стан радянського суспільства у 1960 –ті – 1980-ті рр» ми будемо працювати з додатковими відео та фото джерелами, опрацьовувати письмові джерела, з’ясовувати реальну картину повсякденного життя звичайного члена радянського суспільства та партійної номенклатури, висловлювати і аргументувати власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та формування подвійної моралі радянського суспільства; давати власну оцінку цьому періоду життя України. Результатом нашої роботи повинен стати порівняльний висновок життя партійної номенклатури та радянської людини, який ми оформимо у вигляді таблиці.

Сьогодні ми з Вами познайомимось з такими поняттями як «мораль», «подвійна мораль», «конформізм», «Празька весна».

Практична робота складається з 5 блоків завдань:

1. Робота з історичними джерелами. В ході виступів учнів уважно слухайте і відповідно до таблиці Ви записуєте відповідь на запитання.

2. Робота з мапою. Уважно розглянувши мапу, до таблиці Ви записуєте відповідь на запитання, використовуючи мапу як джерело.

3. Робота з хронологічною таблицею. Виписати до таблиці найважливіші події доби «застою».

4. Робота з фотоматеріалами. Уважно розглянувши фото, до таблиці Ви записуєте відповідь на запитання, використовуючи фото як джерело.

5. Робота з таблицями – усно. З’ясування відповідності зарплатні робітників СРСР та УРСР.

1. Робота з історичними джерелами створеними у веб-сервісі Classroom

Виступи учнів

Ідеологічні орієнтири партійно - радянського керівництва

та зміни у його структурі. Конституція УРСР 1978 р.

1.З доповіді члена-кореспондента АН СРСР А. Аганбегяна „Сучасний стан радянської економіки” (1965 р.)

„За останні шість років темпи розвитку нашої економіки знизилися приблизно в два рази.

…Зовнішні причини. Ми значну частину засобів відпускаємо на оборону… Із приблизно 100 млн. працюючих в СРСР 30-40 млн. зайнято в оборонній промисловості. У нас нееквівалентний обмін з іншими країнами. Ми торгуємо в основному сировиною, бо багато країн, у тому числі й соціалістичні, не хочуть купувати у нас готової продукції через її низьку якість…

Головні причини внутрішні:

1. Неправильний напрям господарського розвитку країни;

2.Невідповідність системи планування, стимулювання і керування радянської економіки сучасним вимогам. Багато років ми вперто дотримувалися курсу над індустріалізації. Усе це відбувалося при штучному гальмуванні галузей, які не належать до важкої промисловості.

…Система планування, стимулювання і керування склалася в 30-і роки. Після цього мінялися тільки вивіски, а все залишалося заснованим на адміністративних методах планування і керівництва. Дуже важко позначається на економіці надмірний централізм і відсутність демократії в господарстві…У нас фактично відсутні товарно - грошові відносини, а ціни не грають ролі.

Головне централізований розподіл.

Дати відповіді на запитання:

1. Про що йдеться в документі?

2.У чому полягала складність ситуації в народному господарстві, на думку автора?

3. Якими були причини цих проблем?

4. В якому напрямку потрібно було змінювати економіку?

2. Робота з історичним джерелом.

Із виступу О. Косигіна на засіданні Ради Міністрів СРСР 28 березня 1969 року про економічну реформу -

„Ми перебуваємо на такому ступені, коли треба піддати критиці ті недоліки, що є в нашій економічній реформі, і намітити заходи, які в подальшому були б досконалішими і дали б можливість вийти на передові позиції в промисловості і в галузі продуктивності праці, і в галузі нової продукції.

У нас досі міністерства не відчули повної відповідальності за продукцію, яка задовольняла б народне господарство. Створюється дефіцит. Це питання дуже складне. Дефіцит може створюватися різними шляхами, насамперед може створюватися планом, тобто диспропорціями в плані…

Потім ми ніяк не можемо вирішити питання про те, щоб заінтересувати наші об’єднання і директорів у тому, щоб вони боролися за замовлення. Вони відбиваються від замовлень, але не тому, що це завжди неможливо зробити. У більшості випадків вони відбиваються тому, що чим більшим є замовлення, тим гіршими будуть умови для їх діяльності, бо в них відразу падають усі показники. Вони можуть дати більше продукції. Однак коли вони будуть користуватися всіма нашими законами, то закони будуть проти цього. Закони спрямовують їх на боротьбу проти прийняття замовлень.”

Дайте відповіді на запитання:

1.Укажіть рік початку „косигінської” реформи.

2.Дайте визначення поняття „дефіцит.”

3.На яких недоліках економічної реформи наголошує автор? У чому полягали причини цих недоліків?

3. Економічне становище УРСР у 70-ті – на початку 80-х р р. ХХ ст.

Робота з історичним джерелом:

1. „За багатьма найважливішими показниками, особливо за обсягами промислової продукції та капіталовкладеннями, Україна досягла рівня, який мав увесь Радянський Союз напередодні Вітчизняної війни.” (Петро Шелест, перший секретар ЦК КПУ)

2. „Отже, для соціально - економічного розвитку України в період від 1965 до 1985 р. були характерні диспропорційність, затухання, тенденція до стагнації. Кризові явища дедалі більше поглиблювалися під впливом особливостей функціонування господарства республіки( станом в екології, деформованою структурою розміщення продуктивних сил та ін.)

(О. Д. Бойко).

Дайте відповіді на запитання:

1. А обидва варіанти правильні;

Б тільки перший варіант правильний;

В тільки другий варіант правильний.

2. Чому такі різні оцінки розвитку ситуації і хто з двох авторів помилявся?

Відповідь: ознайомившись зі змістом даного документа, на мою думку і т.д.

4. Із Конституції Української РСР 1978 року.

Стаття 2. Уся влада в Українській РСР належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу Української РСР.

Усі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів…

Стаття 6.Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія Радянського Союзу. КПРС існує для народу і служить народові…Комуністична партія визначає генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, керує великою творчою діяльністю радянського народу…

Стаття 68. Українська Радянська Соціалістична Республіка – суверенна радянська соціалістична держава…

Стаття 69. Українська РСР зберігає за собою право вільного виходу із СРСР…”

Дайте відповіді на запитання:

1.Проаналізуйте наведені положення Конституції УРСР. Чи відповідали проголошені в Конституції принципи реаліям життя? Чому?

2. Висловіть свою думку щодо статті 6 Конституції УРСР.

3. Чи не суперечить вона статті 2? Чому?

5. Про завдання, що ставив перед собою „Український вісник”

„Необхідність такого поза цензурного видання на Україні давно назріла. Є багато проблем, що викликають загальний інтерес і турбують широкі кола української громадськості, але зовсім не висвітлюються офіційною пресою. ”Вісник” міститиме без узагальнень інформацію про порушення свободи слова й інших демократичних свобод, про судові та позасудові репресії на Україні, про порушення національної суверенності, про спроби дезінформувати громадськість, про становище українських політв’язнів по тюрмах і таборах, про різні акції протесту тощо.

„Український вісник” – видання в кожному разі не антирадянське і не антикомуністичне. Критику окремих осіб, органів, установ, аж до найвищих включно, за допущені помилки у вирішенні внутрішньополітичних проблем, зокрема порушення демократичних прав особи і нації, „Вісник” не розцінює як антирадянську діяльність, а вважає гарантованими принципами соціалістичної демократії і Конституції, правом і почесним обов’язком кожного громадянина.

„Вісник”… допускатиме друкування матеріалів, написаних із різних позицій.”

Дайте відповідь на запитання:

1) Якими були причини виникнення видання?

2) Які завдання ставив перед собою „Український вісник”?

3) Яким було значення появи такого видання, як „Український вісник”?

6. Із Декларації Української Групи Сприяння виконанню Гельсінських Угод

… 9 листопада 1976 р. була створена Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінських Угод. … Група Сприяння ставить за мету:

1.Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Декларацією Прав Людини. Домагатись, щоб цей міжнародний правовий документ став основним у відносинах між Особою і Державою. …

…3.Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах, де мають проговорюватися підсумки виконання Гельсінських Угод, Україна як суверенна європейська держава і член ООН була представлена окремою делегацією.

4. …Своїм головним завданням Група вважає ознайомлення урядів країн – учасниць і світової громадськості з фактами порушень на терені України Загальної Декларації Прав Людини, гуманітарних Статей…. Із цією метою Група Сприяння:

а) приймає письмові скарги про порушення прав людини і робить усе необхідне, щоб ознайомити з ними уряди…а також світову громадськість;

…в) вивчає факти порушення прав людини стосовно українців, котрі живуть в інших республіках, щоб надати тим фактам широкого оприлюднення.

Група у своїй діяльності керується не політичними, а лише гуманітарно - правовими мотивами….

Члени Групи: Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Микола Матусевич, Мирослав Мартинович, Микола Руденко(керівник групи), Ніна Строката, Олексій Тихий….”

Дайте відповіді на запитання:

1) Схарактеризуйте склад УГГ.

2) Визначте мету та завдання УГГ.

3) Чи справедливими були вимоги УГГ?

4) Чи сприяла діяльність УГГ дотриманню прав людини в Україні?

V. Практична робота.

Таким чином, сьогодні ми будемо говорити про повсякденне життя українців та моральний стан населення у період загострення кризи радянської системи.

? Що таке «повсякденність»?

(використовуємо вправу «асоціативний кущ»)

(орієнтовні відповіді учнів)

Побут            Житло Раціон харчування Умови життя Дозвілля

?Повсякденне життя?
Мрії         Праця            Настрої          Відпочинок           Уподобання          Розваги

Вивчення «повсякденності» переживає сьогодні справжній бум. Саме «повсякденне життя» є віддзеркаленням економічних, політичних процесів, що відбуваються у суспільстві. Дослідження повсякденності дає можливість об’єктивно оцінити історичні події та явища, визначити їх причини та наслідки. Приступаємо до першого завдання. Кожна пара отримала мапу з запитаннями. Будь ласка, даю Вам 4 хв на ознайомлення з мапою та запитаннями. Відповіді фіксуємо у зошиті.

1. Моральний стан радянського суспільства.

Розповідь учителя

Мораль — це система уявлень про добро та зло, норми та оцінки, що регулюють поведінку людей.

Одним з атрибутів держави, створеної комуністами, була комуністична мораль. Основні її засади були викладені в програмі КПРС, прийнятій XXII з’їздом КПРС. Ці принципи названі «моральним кодексом будівника комунізму».

Серед них — відданість справі комунізму;

• добросовісна праця на благо суспільства, колективізм і товариська взаємодопомога;

• гуманне ставлення та взаємна повага між людьми: людина людині друг, товариш і брат;

• чесність і правдивість, моральна чистота, простота і скромність у суспільному й особистому житті;

• нетерпимість до ворогів комунізму.

КПРС уважала формування комуністичної моралі одним із головних напрямів своєї діяльності. Принципи комуністичної моралі поширювали всіма засобами радянської пропаганди, на них будували систему навчання та виховання в школі, вищих навчальних закладах. На утвердження цих принципів партійне керівництво спрямовувало діяльність своїх організацій і трудових колективів.

Однак люди бачили, що партійні керівники різних рангів порушують принципи комуністичної моралі. У реальному житті існувала суперечність, яку неможливо було подолати: справжня мораль не могла бути утверджена в тоталітарному суспільстві, побудованому на класових підходах, обмеженні свободи слова, репресіях, страхові. Так, принцип правдивості, проголошений у моральному кодексі будівника комунізму, був несумісний із політикою партії та практикою суспільного життя в Радянському Союзі. Люди знали, що за слово правди, яке не збігалося з позицією правлячої партії, вони могли бути суворо покарані. Партія сама визначала, що і як дозволялося критикувати.

У цьому зв’язку поширився конформізм — пристосування до існуючих порядків, безапеляційне визнання встановлених норм і правил поведінки, безумовне схиляння перед авторитетами. Водночас часто особа мала свою думку, яку вголос не висловлювала.

Потворними явищами радянської дійсності були культ особи та волюнтаризм перших осіб, які суперечили принципам як загальнолюдської, так і декларованої комуністичної моралі. Громадяни на власному досвіді переконалися, що М. Хрущов, який викрив певну частину злочинів сталінщини, був нетерпимим до тих думок, які не збігалися з його власними, уважаючи, наприклад, що тільки він знає, які художні картини треба малювати чи які танці танцювати. Минуло небагато часу — і газети та журнали зарясніли хвалебними статтями про нього.

Микиту Хрущова змінив Леонід Брежнєв, який відзначався пристрастю до нагород.

Історичне джерело

Про суспільну атмосферу, яка формувалася на тлі захоплення Л. Брежнєва нагородами, згадував П. Шелест: «Серед партійного активу, народу, серед кадрових військовиків, фронтовиків було багато несхвальних відгуків на адресу Брежнєва. Але найсумніший і найстрашніший бік справи: усі, присутні на врученні “заслужених зірок”, несамовито аплодували... А яка шкода і гіркі наслідки від цього всього можуть бути, потрібно лише задуматися».

Цей факт підтверджував, що в закритому тоталітарному суспільстві носії найвищої влади порушують моральні принципи. У тогочасному суспільстві існувала подвійна мораль: у вузькому колі однодумців люди говорили одне, а з трибуни — інше.

Поведінка громадян розглядалася винятково в руслі ідеологічної боротьби. Партія про голошу вала високі моральні принципи, водночас маніпулюючи людьми, використовувала їхню залежність і родинні зв’язки у своїх політичних технологіях. Класичним прикладом цього є лист матері поета В. Симоненка до ЦК компартії України, у якому вона нібито просить захистити добре ім’я її сина, комуніста, у зв’язку з тим, що його вірші та щоденники передають закордонні радіостанції. Лист був використаний як засіб засудження устами матері поета факту оприлюднення за кордоном його щоденника. При цьому вона запевнила, що все, що мав її син, «дала йому радянська влада», визнала, що він міг «де в чому помилятись», а тому просила взяти до уваги її «щиросердну заяву». Хоча мати знала і розуміла, що її син писав правду.

Продовжувалася аморальна практика примушування українських письменників до зречення своїх поглядів і публічного каяття. Вони повинні були зрозуміти, що коли покаються, то можуть бути помилувані і, навпаки, якщо наполягатимуть на своєму, — будуть покарані.

Примушування до написання покаянних листів і їх опублікування було насильством над людською мораллю, своєрідним моральним терором, що використовувався як засіб тиску на українську інтелігенцію.

Досить часто з метою морального тиску на письменників використовували їхніх колег, які змушені були «викривати» ідеологічні «помилки» своїх побратимів по перу. Через багаторічний тиск на свідомість багато людей утрачали здатність критично мислити, ставали сліпими виконавцями волі правлячої верхівки, були готові схвалювати будь-які рішення влади.

Моральну атмосферу 1960-1980-х років значною мірою визначала пам’ять про масові репресії та голодомор, які були проявом небаченої в історії аморальності. Люди, які пережили ці трагедії або знали про них з розповідей очевидців, не могли вірити моральним гаслам КПРС.

Разом із тим із часів Великої Вітчизняної війни в народній пам’яті збереглося багато прикладів високої моралі. Зразки справжньої моралі вони бачили також на роботі, у побуті, у колі сім’ї, дізнавалися про них із творів літератури, театру, кіно. Багато громадян своїм відповідальним і чесним ставленням до праці та людей виявляли високу мораль. Свій моральний обов’язок виконували громадяни, які виступали на захист прав людини, української державності, мови, культури, чинили опір репресіям і свавіллю чиновників.

Осередками моральності були передусім школа та сім’я, де прищеплювали поняття про добро та зло, давали уроки моральної поведінки. Багато учнів допомагали ветеранам війни та праці, пенсіонерам, інвалідам, У процесі такої діяльності формувалися високі моральні якості школярів.

Партія визнавала тільки соціалістичний патріотизм, справжня любов до рідного краю нерідко оголошувалася проявом «буржуазного націоналізму»,

• Інтернаціоналізм як принцип комуністичної моралі був прикриттям зросійщення населення України.

• Любов трудящих соціалістичних країн до своєї Батьківщини, їхня відданість соціалістичному ладові, комуністичним ідеалам, органічно пов'язана з інтернаціоналізмом, з дружбою народів країн соціалістичної співдружності; вища форма патріотизму.

Радянські танкісти на вулицях Праги. 1968 р.

Перегляд відеофрагменту

Справжньою перевіркою на моральність для радянського суспільства стала окупація Чехословаччини в серпні 1968 р. Аморальним було вже те, що радянська пропаганда виправдовувала агресію інтернаціоналізмом як принципом комуністичної моралі. КПРС організувала в трудових колективах акції масового засудження дій чехословацьких керівників, які розпочали проведення реформ у своїй державі.

Моральний кодекс будівника комунізму втратив те значення, яке надавалося йому в 1960-х роках. Натомість повсюдно спостерігалися такі антиподи декларованої комуністичної моралі, як пристосуванство, кар’єризм, пияцтво, злодійство.

І ця перемога стала початком кінця, в першу чергу у сфері іміджу СРСР. З прекрасної країни світлих людей, які перемогли нацизм і запустили людину в космос, Союз знову став тюрмою народів. Європейські "ліві" остаточно відвернулися від Сходу, зосередившись на власних проблемах. Подальше просування "пролетарської революції" у світ, яке тривало з 1917 року, зупинилося.

Операція "Дунай" була для СРСР наймасштабнішою військовою кампанією з часів Другої світової війни. І вона стала кінцем для Радянського Союзу. У Кремлі більше не говорили про жодні реформи. Почався тривалий період "застою" - бюрократичний апарат костенів, процвітала корупція, замість реальних дій з'явилася практика ритуальних промов і відписок. Спроби останнього лідера КПРС Горбачова щось змінити були запізнілими.

У 1989 році до влади у ЧССР прийшли активісти Празької весни. В першу секунду 1993 року країна припинила своє існування, розділившись на Чехію та Словаччину. Зараз вони обидві - у Євросоюзі.

Поширеним явищем стали крадіжки державного та колгоспного майна. Чимало працівників підприємств уважали, що вони не крали, а «брали те, що було на їхньому робочому місці: інструменти, сировину, готові вироби тощо. Для них стало звичкою принести щось із роботи додому. Вкрадені речі нерідко виносили через прохідну підприємств. Цих людей називали «несунами». Селянин знаходив для себе виправдання крадіжок із колгоспного поля в тому, що це була земля, яку більшовики насильно відібрали в його родини. Те, що він брав із колгоспного поля, селянин уважав компенсацією за неналежно оплачену працю. Крім того, через недбалість, недосконалість техніки, погані умови зберігання значна частина врожаю втрачалася. До того ж влада постійно нав’язувала переконання, що колгоспне — це його. Виходило, що він крав сам у себе.

Цю суперечність намагався збагнути В. Симоненко у вірші «Злодій», у якому розповідається про селянина, якого затримали за те, що він крав «свій труд». Описуючи ці «парадокси доби», поет з болем запитує: «Чому він злодій? З якої речі? Чому він красти пішов своє?» Описані явища були породженням радянської суспільно-політичної системи.

Водночас багато людей намагались у своєму повсякденному житті дотримуватися високих моральних принципів. Завдяки цьому навіть у тоталітарному суспільстві були збережені загальнолюдські цінності. Традиційна народна мораль та загальнолюдські цінності забезпечували функціонування суспільства на рівні повсякденного життя.

Розгляньте будь-ласка свої фотоматеріали та дайте відповіді на запитання до них.

Відкрийте фото в сервісі Classroom

Закріплення вивчених знань

Вправа Виграй мільйон в сервісі LearningApps

V. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

Повсякденне життя кожної соціальної верстви мало свої особливості:

• Було пов’язане з тими соціально-економічними процесами, що відбувалися в державі

• Радянська економіка не могла забезпечити населенню гідні умови життя.

• На споживчий ринок працювало близько 20% потужностей української економіки.

• Почалося стрімке наростання негараздів: дефіцит, спекуляція, господарські злочини, падіння реального доходу громадян.

• У той же час номенклатура створила собі окрему власну систему, яка забезпечувала їх всім необхідним.

VI. Оцінювання знань учнів.

Рефлексія

VII. Домашнє завдання.

1. Опрацювати відповідний матеріал.

2. Написати твір-есе на тему «Подвійна мораль радянського суспільства».