Іваннівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Дубенської районної ради Рівненської області

Упорядник:

Вчитель географії

Юр`єва Ганна Василівна

Даний посібник призначений для уроків та позакласних заходів з географії.

Географічні назви – своєрідні пам`ятки культури різних часів і народів. З ними людина має справу все своє свідоме життя. А чому у міста, річки, озера, гірської вершиги така, а не інакша назва? Звідси і той практичний сенс вивчення топоніміки, який виходить за межі просто інформації про адресу об`єктів. З`ясування походження географічних назв робить уроки цікавими і змістовними.

Першою ознакою будь-якого географічного об'єкта є його назва. Середовище, в якому живе людина, це не тільки його будинок, місце роботи, транспорт, а й географічні назви, без яких не можна визначити місцезнаходження будь-якого об'єкта. Вони створюють певну ауру навколо людини, впливаючи на її життя. Тому в минулому назви ніколи не давалися випадково. Вони влучно відтворювали особливості природи тієї чи іншої місцевості, її природні багатства, а також економічні, історичні, культурні та побутові умови життя людей.

Галузь знань, що всебічно вивчає географічні назви — їх походження, смислове значення, зміни в написанні, вимову, називається топонімікою. Слово «топоніміка» утворено від двох грецьких слів: topos - місце, місцевість і onoma - ім'я. Погляньте на географічну карту, вона вся поцяткована назвами країн, морів, островів, річок, озер, міст, сіл. І це тільки мала частина існуючих топонімів. Свої імена мають і дуже дрібні об'єкти: ліси, луки, поля, болота, вигини і затоки річок, отвершкі ярів, горби і ями, балки, частини сіл. Такі назви, як правило, не зафіксовані в географічних довідниках і рідко зустрічаються в письмових документах, їх добре знають лише місцеві жителі.

Топоніміка — складова частина ономастики, розділу мовознавства, що вивчає власні назви. Крім того, існує ще термін топонімія. Він означає сукупність географічних назв певної території.Окремі вчені топоніміку відносять до самостійних наук, яка «використовує методи і лінгвістичного, і історичного, і географічного аналізу».

Багато географічних назв збереглося з давніх часів. Тому топоніміка — це ніби мова землі, яка розповідає про свої багатства, історію, таємниці, щастя і горе народу. Усі географічні назви мають свій сенс. Ніякий народ не називав річку, озеро чи в село «просто так», випадковим поєднанням звуків. Звідси висновок напрошується сам собою: можна пояснити будь-яку, навіть найскладнішу і, на перший погляд, незрозумілу географічну назву. Мова народу не є чимось застиглим, вона змінюється, розвивається, деякі слова зникають зовсім, деякі змінюють свій сенс. Тому важко буває знайти пояснення імені тієї чи іншої річки, села, міста. За кожним словом стоять дивні історії, часто легенди, а іноді й курйози.

За видами об'єктів топоніми неоднакові. Одні з них означають назви міст, інші — найменування річок, ще інші — гір і т. ін. Кожен вид цих об'єктів має свою назву. Для назв населених пунктів — міст, селищ, сіл тощо — прийнято крім загального терміна топонім вживати термін ойконім; для назв водних об'єктів (річок, джерел, водоспадів, потоків, струмків, а також океанів, морів тощо) — термін гідронім; для об'єктів рельєфу, тобто об'єктів орографічних (гір, хребтів, горбів, долин, плато, низовин, гірських ущелин та ін.) — термін оронім.

У таблиці подано терміни і прикметники, які найбільш часто входять до складу географічних назв на росповсюджених мовах.

Українська	Англійська	Іспанська	Тюркська	Китайська	Арабська
Гора	Маунт	Монте	Даг, тау	Шань	Джебель
Річка	Рівер	Ріо	Су	Хе, цзянь	Нахр, бахр
Озеро	Лейк	Лаго	Куль	Ху	Бахр
Великий	Біґ, ґрейт	Ґранде	Улу	Да, Тай	Кебір
Білий	Уайт	Бланко	Ак	Бай	Аб`яд, Лібнар
Чорний	Блек	Неґро	Кара	Хей	Судан
Червоний	Ред	Колорадо	Кизил	Хун	Ахмар
Жовтий	Єллоу	Амарілло	Сара	Хуан	Асфар

Європа.

Європа. У перекладі з ассирійської мови ереп – “захід”.

Рельєф, частини суходолу.

Альпи. Термін alp або alb означає “високий, гора, скеля”.

Балканські гори. З турецької balkan – “висока гора”. Болгари називають їх Стара Планіна, тобто “старі гори”.

Валдайська височина. В перекладі означає “гірська область”, а іноді трактується як “гори Валдай”. (З географічної точки зору цей топонім “неправильний”).

Везувій. Назва вулкана дана стародавніми римлянами і означає “пара, дим” або “гора, що димить”.

Гекла. Найбільш діючий вулкан Ісландії, що в перекладі з датської означає “плащ-капюшон”. Під час вивержень ісландські вулкани викидають величезну кількість лави, яка суцільним покривом заливає острів.

Етна. Назва походить від давньогрецького айтос – “полум`я”, “вогонь”, тобто “палаюча гора”.

Месета. Плоскогір`я в центральній частині Піренейського півострова. Назва в перекладі означає “стіл”, що підкреслює майже рівнинний характер й загальну піднесеність цієї території над рівнем моря.

Монблан. Гора в Альпах в перекладі – “біла гора”.

Стромболі. Вулкан в Середземному морі, з грецької означає “круглий”, що підкреслює його форму.

Сьєрра-Невада. Найвища частина Андалузьких гір, що на південному сході Піренейського півострова. З іспанської невада – “сніг”, тобто “снігові гори”.

Піренейські гори. Назва походить від pyren, що в перекладі з мови басків означає “гора”; кельтське pen – “вершина, гора”

Води суходолу.

Балатон. Угорське слово Balaton походить від слов`янського Blato – «болото», так озеро називали слов`янські племена, що тут проживали. Давні римляни називали його Пелсо, що в перекладі – «мілке озеро».

Волга. У давніші часи, скіфи називали цю річку Ра (лат. Rha), що може, також, бути пов'язаним з давніми санскритським словом Rasah, що означає «священна річка». В середні віки її називали Ітіль. Нинішня назва Волга найімовірніше походить від праслов'янського Vьlga — волога.

Д
унай. Антична назва — Істр. Сучасну назву річці дали кельти, що мешкали тут в 1-й половині I тисячоліття до н. е. Дунай отримав свою назву Danuvius – “бистра вода” від кельтських слів danu – “швидкий” та vius – “вода”.

Ока. Походження назви не з'ясовано, хоча існує багато гіпотез, найбільш авторитетна фінська версія (joki — «річка»), тому що до приходу слов'ян, біля Оки жили фінські племена.

По. Річка в Італії, від латинської padus, що означає “сосна” – одне з тих дерев, які ростуть на берегах ріки.

Женевське озеро. Із озера витікає річка Рона, яка утворює своєрідне гирло озеро. Місто, що тут виникло, – Женева (“гирло”) й дало назву озеру.

Кама річка. У перекладі “довга річка”. Найбільша (ліва) притока Волги.

Ладозьке озеро. Назва означає “хвилясте”, через характерні шторми і хвилі висотою до 4 – 6 м.

Онезьке озеро. У перекладі – “озеро, яке димить”, через сильні тумани, які тут часто бувають.

Рейн. З нім. Rhein, фр. Rhin, нід. Rijn, що в перекладі означає — велика річка.

Сена річка. В перекладі – “тиха річка”.

Країни, населенні пункти.

Австрія. Від давньонімецького oster – “східний” і richi (reich) – “держава”; “східна держава”.

А мстердам. Столиця Нідерландів. Дослівний переклад – “гребля у гирлі річки Амстел”, голландське damm – “гребля”. Через опускання території під води моря жителі країни здавна змушені будувати захисні дамби і греблі. Таке ж значення м. Роттердам – “гребля у гирлі річки Роте”.

Албанія. Кельтське слово alb – “гора” лежить в основі назви гірської країни.

Баден. Місто в Німеччині та курорт в Швейцарії. Назва походить від німецького баден, тобто “купатися” і пов`язана з наявністю тут гарячих джерел.

Бельґія. У давнину на території сучасної країни жили кельтські племена белгів; звідси і її назва.

Берґен. Місто в Норвегії, від німецького слова Berg – “гора”, назва пов`язана із масивом Скандинавських гір, що здіймаються неподалік.

Берлін було засновано в ХІІІ ст слов`янами. Від давньослов`янського брлина, берлен – “болото, калюжа”, оскільки місто розташоване в межииріччі Ельби й Одеру, у низинній, заболоченій і лісистій місцевості.

Берн. Столиця Швейцарії. Від німецького bar – “ведмідь”; “ведмеже місце”: місто розташоване на лісистих схилах Бернських Альп, у яких раніше мешкали ведмеді. Його було засновано в 1191 р. герцогом Бертольдом поблизу замка Найдег, що контролював прохід долиною р. Аре. За однією версією, Бертольд на місці заснування замка вбив ведмедя й на честь цього дав майбутньому місту найменування Берн (зображення ведмедя містить нинішня емблема міста), за іншою, Берн — німецький варіант назви італійського м. Верона.

Болгарія. Походить від назви тюркського кочового племені болгар, що з`явилося в V ст. на Волзі й у VІІ ст. на Дунаї, де розчинилося в масі слов`ян, передавши ім своє етнічне найменування, але не залишивши помітних слідів у мові.

Брюссель. Столиця Бельгії, в перекладі з німецького означає “будинок, поселення на болотному лузі”.

Будапешт. Столиця Угорщини. Назва походить від двох міст – Буди (слов`янською – “хатина”, “курінь”) і Пешта (“печера”).

Варна. Назва міста в Болгарії пов`язана із наявністю тут гарячих джерел; перекладається як “мінеральне джерело”, “вода що кипить”.

Ватикан. Від імені пагорба Монте Ватикано, на якому розташована резиденція Папи Римського. Пагорб було названо так тому, що на ноьму колись пророкували оракули: латинське vaticinatio – “провіщання”, “пророцтво”.

В
еликобританія. Країна бриттів; бритти – “різнокольорові”; названі так за те, що в минулому фарбували свої тіла. Часто вживається й назва Англія, за назвою основної частини країни, що в перекладі означає “країна англів” (англи — давньогерманське плем`я, що в середині V ст. переселилося в Британію).

Відень. Столиця Австрії. Назва походить від імені слов`янського племені вендів (німецька назва західних слов`ян, предків сучасних слов`ян, що колись населяли всю Східну Німеччину й у ХІІ — ХVІІ ст. були винищені або онімечені). У перекладі слово венди означає “жителі вод, лугів”.

Вільнюс. Столиця Литви. Назва означає “хвиля”, що свідчить про дію давнього льодовика, який створив хвилясту, багату на променні горби поверхню.

Гельсінкі. Назва походить від імені давнього народу helsingi.

Греція. Від назви народу; греки – означає “давні”.

Ґданськ. Назва польського міста походить від слов`янського кореня qъd – “вологий, болотистий”.

Данія. В перекладі означає “лісова країна”.

Дрезден. Місто в Німеччині здавна відоме як слов`янське поселення Дреждани — за назвою племені дреждани (від слов`янського слова дрязга – “ліс”, тобто “лісові люди”.

Ісландія. У перекладі “льодова країна”.

Іспанія. В перекладі з древнього Карфагена "країна кроликів". Дійсно, колись тут водилося багато цих гризунів. Кроликів змальовували навіть на місевих монетах.

Італія. Від імені невеликого народу італів, що колись жив у середній і південній частині Апеннінського півострова.

К арлові-Вари. Місто за 120 км від Праги. Назва пов`язана із словом вар, тобто “окріп, кип`яток”, що свідчить про наявність цілющих гарячих джерел.

Копенґаген. Столиця Данії здавна перебувала на перехресті торговельних шляхів, що й послужило причиною найменування; у перекладі – “купецька, торговельна гавань”.

Ліхтенштейн. У перекладі – “світлий камінь”.

Лланфайрпултуінгуіллгогєринкуїрідродулллантісиліогогогок. (56 літер). Назва залізничної станції в Уельсі (Великобританія). На українську це перекладається так: “Церква святої Марії в низовині, що потопає в заростях білої ліщини, над річкою з водокрутом, біля печери святого Тисиліо”.

Лондон. Значення назви пояснюють із кельтського потрійно: lon + don – “місце на пагорбі”; lyn + dyn – “озерне місце”; llwyn + dlnas – “лісове місто”.

Люксембурґ. Від німецьких слів люкіл – “маленький”, бург – “місто”; “маленька фортеця”. Так називалася сторожова вежа, побудована римлянами в ІІІ — V ст. на скелі Бокфельзен, на давньому шляху з м. Реймс до м. Трир.

Мадрід. Столиця Іспанії. Вважають, що назва походить від назви мавританського поселення Магеріт, заснованого в Х ст.; арабське мадширит – “луг” (“пасовище”).

Монако. Від грецького monoesos – “чернець”, “пустельник”: у давнину тут на відокремленій скелі розташовувався храм, присвячений Гераклу Пустельнику.

Нідерланди. Назва в перекладі означає “низовинна країна, яка розташована нижче від рівня моря” (з німецької nieder – “низький” і land – “земля”, “країна”). Гостра нестача житлової площі змушує нідерландців осушувати територію та будувати міста на хисткому болотистому ґрунті. Коливання землі в таких містах навіть від руху транспорту — звичайне явище. Це й зумовило другу (неофіційну) назву Нідерландів — Голландія, що в перекладі означає “порожниста земля, яка не має міцного фундаменту”; за іншою версією назва походить від французького holt – “дерево” і land – “країна”, тобто “лісиста країна”.

Н
орвеґія. З давньонорвезької Norweg – “північний шлях”, “країна північного шляху”. Жителі Скандинавії — нормани, основним заняттям яких був морський промисел, плавали на схід — у Балтійське море, на захід — в Атлантику й на північ. Шлях на Північ і називали Norweg. Згодом ця назва поширилася на узбережжя півострова, уздовж якого простягався шлях, а потім (у ІХ ст.) – на всю країну.

Осло. Столиця Норвеґії. За однією версією мовою давніх норвежців означає “божественний гай” (ass – “бог”, lu – “гай”), за іншою, від слова os – “гирло” і назви річки Лу, в гирлі якої його було засновано.

Польща. Від назви народу; поляки — жителі рівнини: польською pole – “рівнина”.

Рейк`явік. Столиця Ісландії. Коли в ХІ ст. на острові з`явилися перші мешканці, вони заснували у зручній бухті місто Рейк`явік, тобто “бухта, яка димить”. Ця назва була викликана тим, що люди бачили якийсь дим над суходолом (водяна пара від діяльності гейзерів та гарячих джерел).

Рим. За однією версією назва походить від грецького rheo – “течу”, тобто “місто на річці” (Тибр; давня назва – Румон); за іншою, місто названо за ім`ям його легендарного засновника Ромула.

С
ан-Маріно. Наприкінці ІІІ ст. на одному з островів Адріатики — Арбе — жив муляр Марино, що був відомий виступами проти місцевих феодалів. Рятуючись від їхнього переслідування, він перетнув Адріатичне море й укрився в гірській печері Монте-Титан, створив громаду вільних мулярів. Після смерті Марино був зарахований до лику святих, а місцевість одержала на його честь ім`я Сан-Марино.

Стокгольм. Столиця Швеції, в перекладі означає “острів у вузькому місці”: місто розташоване на берегах і островах вузького видовженого озера Меларен і протоки, що з`єднує озеро з морем.

Угорщина. За назвою угорців (мадяр, угрів), що в ІХ — Х ст. перекочували з Передуралля через південноросійські степи на Дунай і асимілювали місцеві племена.

Фінляндія. Finland – “країна фінів”; фіни – “болотні (озерні” люди”, “жителі боліт”. Фіни інакше називають себе суомі, а країну — Суомен Тасвальта, що в перекладі означає “країна тисячі озер (боліт)”.

Швейцарія. Від давньонімецького swaja-Zare – “скотарство”, “молочне господарство”.

Азія

Азія. У перекладі з ассирійської асу – “схід”.

Обриси берегів

Апшерон. Півострів на Каспійському узбережжі. Від двох іранських слів аб – “вода”, та ширен – “солодкий”, “прісний”, тобто “півострів прісної води”.

А равійський півострів. Одержав назву від арабів, які населяли Передню Азію та Північну Африку. Назва араб зустрічалась у VII ст. до н. е. і стосувалась лише Північно-Східної Азії з її пустелею, отже, слово араб – “пустеля”, а Аравія – “країна пустель”.

Дежньова мис. Крайня східна точка Азії названа на честь видатного російського землепрохідця С. І. Дежньова, який у 1648 р. відкрив цей мис і назвав “Кам`яним носом”. Англійський мореплавець у 1778 р. назва його Східним мисом. У 1898 р. з нагоди 250-річчя з часу відкриття Східний мис було перейменовано на мис Дежньова.

Зондські острови. У ХVІ ст. тут з`явились португальці і назвали свої володіння на острові Ява вони назвали ім`ям Зунд, Потім назва поширилась на весь архіпелаг.

Індокитай. Назву півострову дали європейці, оскільки знаходили велику подібність у релігії західної частини з Індією, а східної – з Китаєм.

Калімантан острів. Калімантан – “країна дерева манго” – назву дано за однією з основних продовольчих культур цих місць.

Камчатка. Назву півострову дали росіяни, трохи змінивши корякське слово кончат, що означає “люди на самому кінці” (Землі).

Лопатка. Мис на півострові Камчатка. Названий за форму, що нагадує людську лопатку.

Мала Азія. Візантійсько-італійська назва півострова – Анатолія (від грец. Anatole – “схід сонця”, “ранок”), тобто “країна схду сонця”, в середні віки вживалося нарівні з назвою Мала Азія.

Малакка. Півострів названо через молочайну рослину, дуже поширеною на ньому, – санскритською малакка. У давніх греків півострів називався “Золотий Херсонес”, грецькою shersonesos – “півострів”.

Манґишлак. Півострів на східному березі Каспійського моря. Його назву пов`язують з казахським кишлак –“селище”, та назвою ногайського племені менк, тобто “кишлак менків”.

Суматра острів. У перекладі з місцевої мови “чудовий”. Так називалося давнє могутнє місто, що розташовувалося на півночі острова. Ця назва з часом перейшла на весь острів.

Таймир півострів. За найпоширенішою гіпотезою, основою назви послужило евенкійське слово таймура, яке перекладається як “рясний”, “багатий”.

Челюскін мис. Названий на честь учасника Великої Північної експедиції, штурмана Семена Челюскіна, який у 1741 р. відкрив цей мис, склав карту й описав його.

Чукотський півострів. Названий на початку ХVIII ст. В. Берінґом за найменуванням народу, який його населяв – чукчів. Слово “чукча” в перекладі з чукотської мови означає “багатий на оленів”.

Шаньдун. Півострів у Східному Китаї. Назва свідчить про те, що він розташований на схід від гори: шань – “гора”, дун – “схід”.

Ява. Назва острова перекладається як “острів ячменю (або проса)”.

Я мал півострів. Ненецькою я – “земля”, мал – “кінець”, тобто “кінець землі”.

Рельєф, частини суходолу.

А лтай. В перекладі з монгольської означає “золото”, гори надзвичайно багаті на руди різних металів.

Гімалаї. В перекладі – “оселя снігів”.

Ґобі. Пустеля в Монголії. Назва походить від монгольського слова гов, що означає “безводне, пустинне на рослинність місце”.

Джомолунґма. Найвища вершина у Гімалаях. Назва в перекладі звучить як “Богиня — мати світу”, або “Мати богів Землі”. Друга назва гори — Еверест, названа ім`ям полковника Джона Евереста, що очолював англійське топографічне управління. Проте сам полковник ніколи не бачив свою величезну “тезку”.

Кунь-Лунь. Назва гірської системи у перекладі з китайської – “цибулеві гори”, тому що, деякі схили вкриті дикою цибулею.

Такла-Макан. Найбільша піщана пустеля Азії. Назва в перекладі означає “покинуте, залишене місце”. На окраїнах пустелі проживали люди, але поступово вони переселилися в білш сприятливі райони. Землі почали називати “покинутими місцями”. Поступово ця назва поширилася на всю пустелю.

Тібет нагір`я. У VI — VIII ст. мало назву Тху-Бод (китайська транскрипція Тубота) – “керуючий Бод”. Назва підкркслювала велич тібетської держави. Через арабів Середньої Азії, які торгували з Китаєм і європейськими державами, назва у формі Тібет проникла в Європу.

Тянь-Шань. Назва гір в перекладі означає “небесні гори”.

Мазра-ель-Хаг-Салама. Пустеля, що простяглася на захід від Суецького каналу. Арабський термін мазра означає “ферма”, “рілля”. Колись тут були родючі землі, які в процесі їх експлуатації перетворились на засолені та покинуті людьми.

Памір. Перекладається як “дах світу”.

Реґістан. Пустеля в Афганістані. Рег – “пісок”, “гравій”, “дрібна галька”, склад стан позначає місце, країну, область.

Кавказ. В перекладі означає “сніжний”, або “біла гора”.

Каракуми. Найбільша піщана пустеля Туркменістану. Дослівно з тюркського означає “чорний пісок”. Чорними вони називаються тому, що подекуди поросли саксаулом, до того ж піски тут сіруваті.

Кизилкум. Пустеля в Середній Азії. З тюркської кизил – “червоний”, кум – “пісок”. Піски у багатьох місцях мають червонуватий відтінок.

Ключевська Сопка вулкан. Назва походить від слів сопка – “безліса вершина”, ключ – “джерело”.

Кракатау. Вулкан в Індонезії. Назва перекладається як “Тріскачка”. Очевидно, саме тріск нагадують місцевим жителям гучні звуки під час виверження цього вулкана (1883 року їх чули на відстані 3000 км).

Ф удзіяма. В основі назви вулкана лежить айнське слово, що в перекладі означає “вогонь”.

Води суходолу.

А бакан. Ліва притока Єнісея, з казахської – “водний потік”, “ріка”.

Ай. Річка в Сахалінській області. Назва перекладається як “болотисте тундрове місце”

Аксу. Річка в Казахстані, витікає з льодовиків Джунґарського Алатау. Дослівний переклад з тюркської – “біла чиста вода”: ак – “білий”, су – “вода”, “ріка”.

Алдан. Найбільша права притока Лени, її назва — гідронім тюрксько-монгольського походження, пов`язаний зі словами алтан, алтин – “золото”, “золота”, “золотиста річка”.

Алтин Ігай. Притока Обі, її назва — гідронім тюрксько-монгольського походження, пов`язаний зі словами алтан, алтин – “золото”, тобто “золота ріка”.

Алтин-су. Річка в Казахстані. Назва у перекладі означає “золота вода”.

Амудар`я . річка Середньої Азії. У перекладі з киргизької дайра, дария – “велика ріка”. Вважають також, що річка отримала свою назву від міста Амуль (Амує, Аму; нинішня назва Чарджоу).

Амур. Місцеві жителі нівхи називали Дамур, що означає “велика ріка”; народи Приамур`я – Мамцу (“велика вода”); евенки – Амар, Амур; маньчжури – Сахалян-Ула (“чорна вода”); монголи – Хара-Мурен (“велика чорна ріка, що впадає в море”); китайці – Хейхе або Хейшуй (“чорна ріка”) та Хейлунцзян (“ріка чорного дракона”).

Анґара. Річка в Сибіру, що витікає з Байкалу. Назва в перекладі з тюркської означає “щілина”, “тріщина”, “ущелина”, тобто “вода, що тече в тріщині, ущелині”.

Арагві. Ліва притока Кури. В перекладі з грузинської – “швидка”.

Аракс. Права притока Кури. Назва походить від грецького арасо – “шуміти”.

Аральське море. Назване за найменуванням острова Арал (дослівний переклад з тюрської – “острів”) у дельті Амудар`ї. Перша згадка про нього зустрічається у Х ст. Відомо кілька його назв: Джурджанійське, Хорезмійське, Синє (так називали росіяни), Тенґиз (казахська назва, що в перекладі означає “море”).

Б айкал. Озеро своєю назвою завдячує якутській мові: від слова зі значенням “велика вода”, “море”, “озеро”. Евенки називають Байкал-Ламу – “Море”. Буряти називають озеро Байгаал-Далай – “широка, велика, як море, водойма”.

Балхаш. Озеро в Казахстані. Назва в перекладі казахською означає “купинясте, болотисте місце”. Існує також інша етимологія слова: від архаїчного балик у значені “вода”.

Баргузін річка. Назва за найменуванням найдавнішого племені Прибайкалля баргутів, які проживали тут. Слово барга в деяких бурятсько-могольських діалектах означає “глушина”, “глухомань”, “окраїна”.

Бія річка. Назва пов`язана або з давньотюркським словом бей (бій, бег) – “пан”, “князь”, “воєначальник”, або із самодійським ба – “ріка”.

Брахмапутра. Назва походить від індуського Brahma – бог Рама, та putra – “син”, тобто “син Рами”.

Бурея. Ліва притока Амура. Назва походить від евенкійського бірея – “ріка”.

Вахш. Річка в Таджикистані. У перекладі з таджицької вахш – “запальний”, “звіриний”, “дикий”.

Вілюй. Ліва пртока Лени. Має дуже давню назву. Основа віл вказує на місце, де відбувся обмінний торг між риболовами та мисливцями.

Воркута. Річка в Комі. Назва походить від ненецького воркута – “ведмідь”, тобто “ведмеже місце”, або з мови комі виркута – “тримає ліс”. Кажуть, що раніше до лісу в долині річки восени заходили ведмеді, щоб “їсти мрошку”.

Ґанґ. Найбільша річка Індії. У перекладі з хінді ганга – “ріка”, “потік”.

Далайнор. Озеро в Північному Китаї. Назва походить від монгольського далай – “море”, “океан”, нор, нур – “озеро”, тобто “озеро-море”, “озеро, велике, як море”.

Джейранбатангель. Озеро в Північній частині Азербайджану. Його назва свідчить про те, що тут колись мешкали джейрани – “оезро, де потонув джейран”.

Євфрат. Річка, що протікає тереторією Туречини, Сирію, Ірану. Форма назви, вживана в нашій та деяких інших мовах, утворилося під впливом арамейського ephrat – “вода”.

Єнісей. Початкову назву – Йонаса (“велика ріка”) – переінакшили російськи козаки в XVI – XVII ст.

Зеравшан. Ріка, що протікає в Узбекистані й Таджикистані. Назва в перекладі означає “той, хто розсипає золото”. Назву дано в переносному значені, і вона відбиває лише велике значення ріки для зрошення.

Зея. Ліва притока Амура. В літературі евенкійські назви річок наводяться в різних формах: Деє, Дею, Дея, Джее – “лезо”. Очевидно, мається на увазі гострий кут – мис, що утворився вмісці злиття Зеї з Амуром.

І лі. Річка Китаю та Казахстану. В перекладі з калмицької – “блискучий”, “мерехтливий”.

Інд. Назва походить від санскрит-ського Сіндх, Сіндха – “зрошувач”, “річка”. Мовою пушту має назву Абба-Сінд – “Батько річок”. У персидських написах Сінд перетворився на Хінд, який греки переінакшили на Інд.

Індіґірка. Назву річці дано за найменуванням одного з евенкійських родів

Іртиш. Ліва притока Обі. Існують припущення, відповідно до яких назва походить від монгольського ерчіс – “ріка” (монголи Іртиш називають Ерчіс), або казахських ір – “земля”, і тиш – “рити”. З башкирським йиртиш – “ревучий”, “бурхливий” можна співвіднести лише верхів`я річки, яка в основній течії спокійна.

Іссик-Куль. Безстічне солонувате озеро в Північному Тянь-Шані, Киргизії. Назва перекладається як “гаряче озеро”. Озеро не замерзає навіть у сильні морози, однак вода у ньому дуже холодна. Місцеві жителі називали його Изихкуль – “святе, священне озеро”.

Йордан. Дослівний переклад – “та, що тече вниз”. Річка протікає в глибокій ущелині і впадає в Мертве море, рівень води якого нижчий за рівень моря на 392 м.

Кара-Боґас-Ґол. Протока і затока в Каспійському морі. Назва походить від тюрських слів кара – “чорний”, боґас – “горло” (у значенні “протока”), а ґол – “річка”, “долина”, “затока”, тобто вцілому – “затока чорного горла”.

К аспійське море. Його назва походить від найменування народу каспі, який мешкав у Закавказзі. Море мало назву Бакинське, Хвалімське, або Хвалимське, Мазендаранське, Абескунське, Хазарське та ін. Каспійським було названо “батьком історії” Геродотом.

Катунь. Назва походить від давньотюркського кадин, катун – “ріка”.

Колима. Річка в Північно-Східній Азії. Жителі Колимського краю називали їїх Кулу (в перекладі з евенкійської кула – “схил ріки, обернений на північ”). Сьогодні лише один витік ріки зберігає цю назву. Назву Кулума (Кулома) можна розуміти як “північносхильна річка”, тобто “річка, що тече на північ”.

Кума. Впадає в Каспійське море. Назва походить від тюркського кум, чум – “пісок”, тобто “ріка, що тече по піску”.

Лена. Назва евенкійською звучить як Йене – “дуже велика річка”. Якути називали її Орюч, а буряти — Зулхе.

Лобнор. Озеро в Китаї. Дослівний переклад назви – “заболочене, заросле озеро”.

Манич. Назва походить від татарської манатч – “гіркий”, вода в річці має солонуватий присмак.

Меконґ. Річка Індокитаю. В перекладі з місцевої мови – “мати вод”.

Мертве море. Безстічне озеро на Близькому Сході. Назва пояснюється відсутністю у воді органічного життя, крім деяких видів бактерій, оскільки озеро належить до числа найбільш солоних озер світу: вміст солей становить 260 — 270 ‰, а вокремі роки доходить до 310 ‰.

Мурґаб. Назва туркменської річки має кілька пояснень: від таджицького мурґ – “курка”, “птах”, об – “вода”, тобто “водяна курочка”; мурґобі – “дика качка”, “водний птах”. Але в давнину Мурґаб був відомий під назвою Марга, що в перекладі з арабських мов означає “водяні, вологі, заплавні луки”, які дійсно супутні річці.

О б. В основі гідроніму лежить іранське слово аб (об) – “вода”, “ріка”. Назва з цим коренем відома в Таджикистані, тому, швидше за все вона поширилася з верхів`їв на всю річку. Манси називають її Ас, а кети — Ю. Згідно з іншими джерелами, мовою комі об – “тітка”, “бабуся”. Ця назва вживалася як пестлива (подібно до російської Матінка Волга) і надає річці відтінку материнства, могутності.

С еван. Озеро у Вірменії. Назва сягає корінням до урартського суїна – “озеро”. Згідно з іншими джерелами, вона походить від вірменського сев-ванк – “чорний монастир”, збудований у ІV ст. на великому скелястому острові. Назву “чорний монастир” отримав від кольору будівельного матеріалу, з якого споруджений.

Сирдар`я. В назві виділяється іранський термін дар`я – “велика ріка”, та його визначення сир – “багато”, “рясний”, “хороший”, тобто в цілому назву можна розшифрувати як “рясна, багатоводна ріка”. В різні часи ріка мала свої називи: в античних авторів – Яксарт (“ріка перлів”), в арабських географів – Ходжентдар`я (за містом Ходжент). Сучасна назва відома з ХІХ ст.

Таз. Ненці називають її Тасу-Ям, де тасу (таз, тасі) – “нижній”, ям – “велика ріка”.

Терек. Річка на Північному Кавказі. Назва походить від терек — варіанту балкарського черек –“бурхлива річка”.

Тіґр. Серед ранніх форм назв відома шумерська Тіґ-ру-шу, де тіґ – “спис”, “піка”, ру – “руйнувати”, “перекидати”, шу – “виривати”. Отже, назву вцілому можна розуміти як “та, що стримить руйнівним списом”. Очевидно, її було дано у верхній течії, де ріка стрімко виривається з ущелини.

Тобол. Притока Іртиша. Походження назви пов`яують із тюркськими словами ту – “знак”, булу –“розділяти”, що загалом означає “річка, що розділяє”, “погранична річка”.

Тинда. Притока Амура. Дослівний переклад – “там, де звільняють оленів від упряжі”.

Уссурі. Права притока Амура. Назва за найменуванням давнього нанайського роду, що колись мешкав по її берегах.

Ханка. Озеро розташоване на Далекому Сході. Викривлена китайська назва Хін кай, або Ханькай, що означає “озеро процвітання та благоденства”.

Хіргіс-Нур. Озеро в Монголії. Дослівний переклад назви – “озеро киргизів”

Хуанхе. Хуан – “жовтий”, хе – “ріка”. Названа через колір води, що пояснюється величезною кількістю мулу, який переносить річка.

Шилка. Ліва притока Амура. Назва походить від евенкійського терміна шилкі – “вузька долина”.

Яна. Річка в Якутії. Припускають, що її назва походить від евенкійського янг – “сопка”, яке в російській мові перетворилося на яна. За іншими версіями, назва походить від евенкійських слів єне, йєне – “велика ріка”.

Янцзи. Найдовша річка Євразії. Назва в перекладі означає “довга ріка”.

Країни, населені пункти.

Афганістан. “Країна афганців”; назву дано на честь родоначальника народу — Афгана; перське stan – “країна”.

Багдад. Столиця Іраку, в перекладі – “богом даний”, або “божий дарунок” (від давньоперських слів баг – “бог” і дад – “дарунок”, “даний”).

Б ангкок. Столиця Таїланду у скороченому варіанті перекладається як “місто дикої сливи”, а повністю означає ось що: “велике місто ангелів, найвище вмістище божествених скарбів, велика земля, якої не можна підкорити, велике і квітуче царство, неймовірна розкішна столиця дев`яти коштовних каменів, місце, де живуть найвеличніші та найшанованіші правителі і де знаходиться великий палац, оселя богів, здатних перевтілюватися в духів”.

Бейрут. Столиця Лівану. Від давньофінікійського beroth – “колодязь”: місто з найдавніших часів славилось чудовою джерельною водою.

В`єтнам. У пеерекладі – “країна півдня” (в`єт – “країна”, нам – “південь”).

Делі. Столиця Індії. Колись в давнину тут розташовувалося місто Індрапрастха. Правитель із династії Мауріїв раджа Діллу заснував тут столицю і назвав її своїм ім`ям; можливо, від цього імені й походить сучасна назва міста.

Ємен. У перекладі з арабської – “країна правої руки”, тобто розташована на південь від Аравії, якщо стати обличчям на схід, країна буде по праву руку.

Ізраїль. Ізрїль — друге ім`я родоначальника єврейського народу Якова (Іакова), звідси й назва країни.

Індонезія. У перекладі – “острівна Індія”.

Ірак. Назва країни з арабської – “низовина”, що свідчить про переважно рівнинний рельєф.

Іран. Від самоназви іранців — ірані, або айрьяни (давньоіранською – “шляхетний”, “поважний”).

Йорданія. За назвою р. Йордан; у перекладі – “та, що тече вниз”. Річка протікає в глибокій ущелині й впадає в Мертве море.

Кабул. Столиця Афганістану, у перекладі – “склад товарів”. Місто розташовувалось на шляху з Індії до Передньої та Середньої Азії й у давнину служило перевалочним пунктом.

Камбоджа. Від імені міфічного засновника кхмерського народу – принца Камбу; у буквальному перекладі – “син Камбу”.

Катманду. Столиця Непалу, одержала назву від стародавнього дерев`яного храму Кастмандап.

К іпр. Греки й римляни називали острів Купрос, Купрус, араби й турки — Кібрис, що означає “мідь”, “мідний”, тому що в давні часи тут видобували мідь.

КНДР. Корея одержала свою назву від давньої династії Коре, що правила в Х — ХІV ст. корейці називають свою країну Чосон — “країна ранкової свіжості (прохолоди)”.

Коломбо. Столиця Шрі-Ланки, в перкладі із сингалезького – “гавань”.

Ліван. Від єврейського lhanon – “білі гори”.

Монголія. За назвою основного населення країни — монголів. У літописах Сунської династії (Х — ХІ ст) вони відомі під назвою менгу; монгольське менгу (монгу, монголи) означає “непереможні”, “хоробрі”.

Непал. Від санскритських nipa – “біля підошви гори” і alaja – “перебування”, “житло”; “житло піля підошви гори”.

Пхеньян. Столиця КНДР. Від корейського пхен — “рівнинний”, “плоский” (місто розташоване на низинній рівнині).

Саудівська Аравія. Назву одержала за ім`ям родоначальника правлячої династії Сауда ібн Мухаммеда.

Сінґапур. У ХІІІ — ХІV ст. на острові існувало велике торговельне місто Сінга-пура; у перекладі із санскритської – “місто лева” (singha – “лев”, pur – “місто”).

Сірія. Назва походить від давнього Ассирійського царства, до складу якого входила територія нинішньої Сірії. У арабів країна називається Еш-Шам – “країна лівої руки” на відміну від назви Ємену.

Таїланд. У перекладі – “вільна країна”: таї — назва групи місцевих племен – “вільні”, ланд – “земля”, “країна”.

Тегеран. Столиця Ірану, в перекладі означає “чисте, прекрасне місто”.

Тель-Авів. Столиця Ізраїлю, у перекладі з давньоєврейської – “місто миру”.

Токіо. Столиця Японії, в перекладі – “східна столиця”, на противагу старій імператорській “західній столиці” — м. Кіото (буквальний переклад слова Кіото – “столичне місто”).

Ханой. Столиця В`єтнаму, перекладається як “місто посеред річки” (в`єтнамською ха – “річка”, ной – “усередині”, “посередині”): місто розташоване на березі р. Червоної.

Японія. Японською — Дай Ніпон (“велика країна східного сонця”).

Африка.

Африка. Назва материка у перекладі означає: афора (фінікійське) — “той, що відокремився”, фарака (арабське) — “розділення”, авриг, афуик — назва арабських племен Північної Африки, афрос (давньогрецьке) — “піна”, афріа (латинське) — “безморозна”.

Обриси берегів.

Агульяс мис (Голковий). Назва пов`язана із магнітною аномалією, що спостерігається неподалік в океані; португальське agulha – “голка”, у цьому випадку — стрілка компасу.

Сомалі півострів. У перекладі означає “іди подій корову”, що пояснюється основним заняттям (тваринництвом) місцевих жителів.

Рельєф, частини суходолу.

Атлас гори. Назва пов`язана з грецьким міфом, Атлас — африканський цар, перетворений за неповагу до богів у гору.

К алахарі. У перекладі – “той, що страждає від спраги”.

Кенія. У перекладі – “біла гора”; завжди вкрита вічними снігами.

Кіліманджаро. В перекладі з мови народу суахілі – “гора бога холоду”.

Наміб пустеля. В перекладі з готтентотської – “те, що обходять кругом”.

Сахара. Від слова сахра – “червоно-коричнева”.

Води суходолу.

Вікторія водоспад. Місцеве населення (плем`я кололо) називало водоспад “Мозі-оа-Тунья”, що в перекладі означало “Дим, який гримить”. Назву Вікторія отримав від Д. Лівінґстона за ім`ям королеви Англії.

Замбезі річка. В перекладі означає “велика річка”.

Конґо (Заїр). Назву річці дав Д. Лівінгстон, погано розуміючи місцеву мову, помилково прийняв назву плем`я баконго за назву річки. Місцеве населення називало річку Заїр, у перекладі – “вода” або “річка”.

Ніґер. В перекладі з туарегської означає “текуча вода”.

Ніл (араб. An-nil, англ. Nile, єгип. Iteru). Слово “Ніл” походить від грецької назви річки “Нейлос”. Греки також називали цю річку “Египтос”, звідси назва “Єгипет”.

Оранжева. Річка названа на честь Оранської королівської династії в Нідерландах.

Танганьїка озеро. В перекладі – “зібрання вод”.

Чад озеро. Назва означає – “великий простір води, озеро”.

Країни, населені пункти.

Аддіс-Абеба. Назва столиці Ефіопії в перекладі з амхарської – “нова квітка”. У 1885 р. хвора дружина абіссінського негуса Манеліка ІІ обрала для постійного проживання місцевість у горах із запашною рослинністю і здоровим кліматом; тут вона заснувала місто назвавши його Аддіс-Абеба. Незабаром сюди було перенесено резиденцію негуса.

А лжир. Країну названо за найменуванням головного міста. У давнину на місці м. Алжир був невеликий фінікійський, а потім римський порт Ікозіум, на руїнах якого арабський емір Заїр у другій половині Х ст. заснував місто, яке назвав Аль-Джезаїр – “острови” (спочатку він розташовувався на чотирьох островах, які нині з`єднані з материком дамбою).

Бамако. Відповідно до найбільш поширеної версії, назва столиці Малі походить від слів бамба – “крокодил” і ко – “річка”; “місто на річці крокодилів”. На гербі Бамако зображені три крокодили.

Ґабон. Португальці, висадившись 500 років тому в районі гирла р. Огове, були вражені надзвичайно густою лісовою рослинністю; вони назвали річку Ріо де Габао, що в перекладі означає “річка під плащем (дахлом)”. Ця назва за річкою не закріпилася, але країна, що лежить у її басейні, одержала назву Ґабон.

Ґамбія. Країна названа за найменуванням річки Ґамбія, яку місцеві жителі називали Гамбу.

Гвінея. Таку назву дали бербери. "Гвінея" означає — німі. Так бербери називали своїх південних темношкірих сусідів, що не говорили їхньою мовою.

Дар-ес-Салам. Фактична столиця Танзанії (офіційна столиця Додома). У перекладі з арабської – “гавань миру”.

Ефіопія. В перекладі з грецької означає “жителі обпалені сонцем”; отже, Ефіопія – “країна людей, обпалених сонцем”.

Зімбабве. На мові шона означає “житло правителя”.

Каїр (повна назва — Міср-аль-Кахіра). Назва столиці Єгипту у перекладі означає “переможний”.за однією версією, місто названо на честь пермог, здобутих арабами у війні в країнах східного Середземномор`я, за іншою — за ім`ям планети Марс (арабською — аль-Кахіра), яка нібито пересікала меридіан міста в момент його заснування. Араби називають столичне місто Міср, європейці — Кахіра, наша транскрипція — Каїр.

Камерун. Від португальського Rio dos Camaroes – “річка крабів, креветок”. Так назву португальці дали невеликій річці, що впадає у Ґвінейську затоку, в якій виявили багато крабів. Назва потім перейшла на вулкан, що знаходиться на березі, а потім — на всю країну.

Кенія. Названа англійцями за найменуванням гірської вершини Кенія, другої за висотою на африканському материку.

Кот-д`Івуар. Назва походить від французького cote – “берег”, ivoire – “слонова кістка”.

Ліберія. Назва походить від латинського liber – “свобода”.

Л
ібревіль. Столиця Ґабону, у перекладі – “”вільне місто”. Таку назву йому дали невільники, що втікали з рабовласницьких суден.

Лівія. У давнину цим словом називали усю Північну Африку. Одні вчені вважають, що назва походить від найменування народу льби, який жив на захід від Єгипту, інші — від грецького liba, або lips, що означає “південно-західний вітер”, тобто південно-західна країна відносно Греції.

Маврітанія. Від давньогрецького слова маври – “темношкірі”; у давнину європейці називали маврами все берберське населення на півночі Африки; за іншою версією назва походить від фінікійського Mauharim – “Західний край”.

Малі. Назва країни походить від слова mali, що в перекладі з місцевого діалекту означає “гіппопотам”.

Марокко. Від берберського marrakesh – “прикрашений(гарний)”. Іспанці спотворили назву, і в цій формі вона утвердилася за країною.

Мозамбік. Назва походить від імені султана Муси Бен-Мбіка.

Монровія. Столиця Ліберії названа за ім`ям президента США Дж. Монро (1758 — 1831).

Найробі. Назва столиці Кенії походить від найменування невеликої гірської річки, на березі якої розташоване місто, що в перекладі ознгачає “студена вода”.

Рабат. Назва столиці Марокко походитиь від найменування укріпленого населення Рибат-аль-Фатх. Рабат, або рибат, – “укріплені стоянки на торговельних шляхах”.

Свазіленд. Від найменування негрів свазі й англійського слова land – “земля”.

С омалі. Назва походить від найменування народу сомалі, що мовою східно-африканських негрів означає “чорний (темний, смаглявий)”. За іншю версією назва походить від слова "сао сомао", що на місцевій мові означає: "йди подій корову". У цій африканській країні так багато великої рогатої худоби, що, як стверджують, молока тут більше, ніж води.

Судан. Назва походить від арабського Біляд-ес-Судан, що означає “країна чорних”

Сьєрра-Леоне. У перекладі – “лев`ячі гори”. Назву дав португальський мореплавець Сінтрой, який уперше досяг узбережжя країни в другій половині ХV ст. Завивання вітру в горах він прийняв за ричання левів.

Танзанія. Республіка утворена в 1964 р. з двох держав — Танґаньїки й Занзібару. Танґаньїка — від назви однойменного озера, що в перекладі означає “зустріч, змішання води”, в це озеро впадає безліч річок. Занзібар — від арабської назви племені зангві.

Тоґо. У перекладі – “за лагуною”; спочатку під цим найменуванням було село племені еве в районі великого озера-лагуни; пізніше ця назва поширилася на всю територію, що прилягає до Ґвінейської затоки.

Тріполі. Столиця Лівії має грецьке походження: tripolis – “країна трьох міст”.

Туніс. Назва походить від найменування столиці Туніс, яка названа за іменем фінікійської цариці Таніт.

Чад. Назва походить від озера Чад, що в перекладі з мови канурі означає “багато води”.

Фрітаун. Столиця Сьєрра-Леоне, у перекладі – “місто вільних”; місто виникло на місці, де були висаджені звільнені раби.

А встралія.

Австралія. Назва походить від латинського Terra Australis, що означає “південна земля”.

Арнем-Ленд. У 1623 році експедиція Яна Карстенса та Вілля ван Колстера на суднах «Пера» і «Арнем», ідучи від Нової Гвінеї на південь, зайшли в велику затоку, берег якої був досліджений у пошуках придатньої до споживання прісної води. По назві одного з суден свою назву отримав півострів Арнем-Ленд.

Ейр. Озеро назване ім`ям англійського дослідника Австралії Едварда Джона Ейра, який відкрив його в 1840 році

Канбера. Назва столиці Австраліі в перекладі означає “місце зустрічі”.

Карпентарія. Голландскі мореплавці Ян Карстенс та Вілль ван Колстер назвали затоку, відкриту ними в 1623 році, на честь генерал-губернатора Голландської Ост-Індії Пітера де Карпентьє.

Кейп-Йорк півострів. Назву дано за ім`ям одного з діячів морського міністерства.

Косцюшко гора. Названа на честь політичного і військового діяча Т. Косцюшко.

Мельбурн. Свою назву місто отримало на честь англійського аристократа, на той час діючого прем'єр-міністра Великобританії віконта Мельбурна Вільяма Лема.

Муррей річка. Названа на честь Джорджа Муррея — одного з керівників англійських колоній.

Сідней. Флот з 11 кораблів прибув на південо-східне узбережжя Австралії у січні 1788 року на чолі з капітаном Артуром Філіпом, для заснування нової колонії. Спочатку передбачалося назвати колонію Альбіон, однак в останній момент Філліп вирішив назвати її на честь Лорда Сіднея, що був у той час секретарем Великобританії у справах колоній.

Стіп-Пойнт. Першим європейцем, який побачив мис, став голландський мандрівник Віллем Фламінг, який у 1697 році назвав його "Steyle Hock" – у перекладі з голландського "крутий мис" У 1801 році французький мандрівник Луї Фрейсине дав інша назва мису - Point Escarpee, але вже в 1822 році англійський мандрівник Філліп Кінг повернув історичну назву, але в англійському перекладі - Steep Point.

Т асманія. Протягом тривалого часу острів мав назву Ван-Діменова Земля, хоча відкрив його Абель Тасман. Справа в тому, що цей талановитий, але бідний моряк, насмілився покохати дочку такої багатої і вельможної особи, як сам губернатор Нідерландської Ост-Індії Ван-Дімен, і навіть просив її руки. Намагаючись назавжди позбавитись “зухвалого злидаря”, губернатор послав його в небезпечну і тривалу подорож на розшуки невідомого Південного материка. Один з відкритих островів Тасман назвав ім`ям Ван-Дімена. Однак губернатор так і не віддав за нього свою доньку, не бажаючи поріднитися з людиною простого походження.

Торресова протока. Названа на честь іспанського мореплавця Луїса Торреса.

Антарктида.

Антарктида. У перекладі з грецької анти – “проти”, в перекладі означає “та, що лежить проти північної полярної області земної кулі”.

Еребус вулкан. Названий на честь одного з кораблів англійської експедиції, що відкрила цей вулкан у 1841 р.

“Академік Вернадський” станція. Названа на честь першого президента АН УРСР.

Земля Елсуорта. Названа американським дослідником на честь батька.

Земля Аделі. Названа французьким ученим та мандрівником Дюмоном-Дюрвілем на ім`я своєї дружини.

Росса море. Назване на честь англійського мореплавця, полярного досліника.

Північна Америка.

О бриси берегів.

Аляска. Назва півострова мовою алеутів – алах`сах, або ала`с`ха, що означає “китове місце”, “китове багатство”; за іншою версією: A-la-as-ka – “велика земля”

Барроу. Північний мис Аляска названо на ім`я секретаря англійського адміралтейства Дж. Барроу, який тоді вважався “рушієм полярних досліджень”.

Баффінова Земля. Острів Канадського Арктичного архіпелагу. Названий на ім`я англійського мореплавця В. Баффіна, який відкрив його в 1616 р.

Ґренландія. Південний край острова, відкритий норманами, є справжньою “зеленою країною”, вкритою чагарниками і травами – Grunland. Згодом ця назва поширилася на весь острів.

Гудзонова затока. Названа на честь англійського мореплавця Г. Гудзона.

Каліфорнійський півострів. Іспанською каліда форн – “розжарена піч”, через високі літні температури повітря в цій області.

Лабрадор. Дослівний переклад з іспанської – “країна робітників, рабів”. Іспанці примушували індіанців працювати на себе і вивозили звідси рабів. А з португальської назва означає “розбійник”, оскільки місцеве населення чинило колонізаторам сильний опір.

Принца Уельського. Мис названий у 1778 р. англійським мореплавцем Дж. Куком на честь спадкоємця британського престолу принца Уельського, який пізніше став королем Георгом ІV.

Флоріда. “Країна квітів”. Названа так іспанським мореплавцем Хуаном Пансе де Леоном, який відкрив його в 1513 р. у Вербну неділю.

Юкатан. Означає “я вас не розумію”. На запитання іспанців, що висадилися на півострові в 1517 р., що це за острів, місцеві жителі відповіли: “І ке тан”, тобто “я вас не розумію”. Прийнявши цю відповідь за назву місцевості, іспанці закріпили її за півостровом.

Рельєф, частини материка.

А ппалачі. Гірська система названа за найменуванням індіанського племені аппалачів, що колись тут жило.

Долина Смерті. Назва міжгірної западини пов`язана із загибеллю від нестачі води золотошукачів у 1849 р. Тут у 1913 р. була зафіксована температура повітря +56, 7 ⁰С.

Каскадні гори. Названі так через численні потоки, що падають з них, утворюючи каскади, зокрема на р. Ореґон.

Кордильєри. Ланцюг гір, з іспанської назва перекладається як “мотузка”, “пряма лінія”, “прямолінійний гірський ланцюг”.

Мак-Кінлі. Найвища точка Північної Америки названа в 1896 р. золотошукачами на честь 25-го президента США Вільяма Мак-Кінлі.

Орісаба. Ацтеки називали вулкан Cilat-tepete – “зоряна гора”, що було пов`язано з діяльністю вулкана.

Попокатепетль. Назва вулкана з ацтекської перекладається як “гора, що димить”.

Прерія. Від французького prairie, латинською pratum – “луки”, “лукові простори”.

Води суходолу.

А
табаска. Озеро, мовою індіанців – “мулиста западина”.

Велике Невільниче. Канадське озеро назване так тому, що індіанські племена, які проживали тут, у своїх східних сусідів мали славу поневолювачів, тобто ворогів, які неволять сусідів.

Велике Солоне. Озеро назване так, тому що має значну солоність – майже в десять разів більшу, ніж у морській воді, та значну площу – близько 600 км².

Верхнє. Названо так англійцями за високий гіпсометричний рівень порівняно з іншими озерами системи Великих озер.

Вінніпеґ. Мовою індіанців ві – “брудний”, ніпі – “вода”, тобто “брудна вода”. Вода річок, що впадають в озеро, дуже каламутна через велику кількість глини.

Гурон. Назване за найменуванням індіанців, яких перші французькі поселенці принизливо прозвали Hurones – “свинячі”, тому що зачіска індіанців була схожа на голову дикої свині.

Ері. Назву дано за найменуванням індіанського племіні erie (кішки), що мешкали тут.

Єллоустон. Названа за колір скелястих берегів у її каньйоні: “річка жовтого каміння”.

Канзас. Назва походить від назви племені яке жило на берегах річки. Канзас у перекладі – “південний вітер”, назва племені перекладається як “плем`я, що живе в краю південного вітру”.

Колорадо. Іспанською – “червона річка”. Названа за колір води, що несе велику кількість червоної глини.

Колумбія. Гирло річки відкрив у 1792 р. американський мореплавець Р. Грей на судні “Колумбія” і назвав її за найменуванням свого корабля.

Маккензі. Названа на ім`я англійського мандрівника А. Маккензі, який відкрив річку в 1789 р. Сам Маккензі назвав її Дисаппойнтмент (“розчарування”), а мовою аборигенів вона до сьогодні звучить як “велика річка”.

Міссісіпі. Мовою місцевих індіанців missi – “велика”, sipi – “річка”, тобто “велика річка”.

Міссурі. Притока Міссісіпі індіанською – “мулиста” або “брудна”. Протікає переважно низовиною, вкритою родючим ґрунтом, несе багато мулу.

Мічіґан. Індійською mitichaw – “великий”, gan – “озеро” – “велике озеро”.

Ніаґарський водоспад. Мовою індіанців племені ірокезів neeag-garan – “грім потоків”.

Онтаріо. Від індіанського oniatario – “прекрасне озиро”, назване за синій колір води.

Ріо-Ґранде. Служить кордоном на протязі 2 тис. км між США та Мексикою. У перекладі з іспанської – “велика річка”. У Мексиці відома під назвою “бурхлива північна річка”.

Сакраменто. Іспанською – “річка дарів”, або “милостива річка”.

Саскачеван. Мовою індіанців – “швидка річка”, має значну швидкість течії.

Чароггагогтманчаугтагогчаубанугунгамаугг. (40 літер). Назва озера в Штаті Массачусетс (США) перекладається як : “я ловитиму рибу з цього боку, ти ловитимеш рибу з того боку, а посередині ніхто нічого не ловить”.

Ю кон. У верхній частині течії, в зоні проживання північних атапасків, річка називається Юконна – “велика річка”; у нижній течії, де мешкають ескімоси, – Куїкпак – “велика річка”.

Країни, населені пункти.

А йдахо. Існує кілька пояснень: у перекладі з індіанського – “пожирач лосів” або “коштовний камінь гір” (за золото та срібло в горах), а також назва квітки з родини жовтцевих.

Айова. Назва походить від річки Айова – притока Міссісіпі, дана сусідніми племенами, з індіанського означає “сонні”, тобто “ліниві”.

Алабама. Має кілька пояснень: з індіанської – “пробитися крізь хащі”, могло стосуватися племені, яке розчистило територію для землеробства, та “ми залишаємося тут”.

Арізона. Назва походить від індіанського арі – “малий”, “невеликий”, та зон – “джерело”, “вода”; “країна з невеликим джерелом”, “маловодна країна”.

Балтимор. Місто США названо на честь лорда Балтимора, якому англійський король Карл І подарував значну територію, на якій у 1682 р. було засноване місто.

Бріджтаун. Столиця Барбадоса. Назву дано за двома мостами через затоку, що поділяє центр міста на дві частини. Брідж – “міст”, таун – “місто”; буквально – “мостове місто”.

Вашинґтон. Столиця США. Названа на честь Дж. Вашинґтона, керівника визвольної війни та першого президента США в 1789 — 1797 рр.

Вірґінія. Латиною virtgo – “діва”. Названо так у 1584 р. англійською королевою Єлизаветою.

Вермонт. З французької – “зелена гора”. Французькі поселенці так назвали місцевість за лісисту вершину.

Вісконсін. У перекладі з різних індіанських мов звучить як “трав`яниста рівнина”, “тисячотрава”.

Гавана. Столицю Куби засновано в 1519 р. Назва утворена від місцевого терміна sabana – “високотравний степ”, за іншою версією назва походить від найменування місцевого племені havana.

Ґватемала. Названа так за велику кількість в околицях м. Антигуа дерева, що називається ґуауктімалі — індіанською “гниле дерево”.

Гондурас. Назву було дано ще Колумбом через значні глибини біля її берегів; hondo – “глибокий”.

Дакота: Південна та Північна. Мовою індіанського племені омаха дакота означає “союзники”; за іншою версією – “справжні люди”. Визначення Південна та Північна стосується географічного положення та з`явилося з моменту їх розділу в 1889 р.

Детройт. Англійська вимова французького детруа – “протока”. Місто засноване в 1683 р. як форт біля протоки, що з`єднує озера Гурон і Ері.

Джорджія. Назву дали за ім`ям англійського короля Георга ІІ, коли тут існувала англійська колонія.

Іллінойс. Назву дано за назвою індіанського племені ілліні, що означає “справжні, прекрасні люди”.

Індіана. У перекладі означає “країна індіанців”.

К
ароліна: Південна та Північна. У 1560 р. французький підприємець Жан Рибо організував на цій території поселення французьких гугенотів і назвав місцевість на честь Карла ІХ. Поділені на Південну і Північну в 1665 р.

Канада. Назва походить від індіанського каната – “селище”. Європейці, що колонізували країну, вважали, що це назва місцевості.

Квебек. Кандське місто, назва походить від індіанського кебек – “проїзд”, “прохід”, “звуження”.

Кентуккі. Назва за однойменною річкою від індіанського кан-тук-кес. З різних індіанських мов перекладається як “темна від крові земля” (після кривавого винищення індіанців), “земля зелених очеретів”, “країна озер”, “широкий степ, рівнина”.

Кінґстон. Столиця Ямайки. Дослівний переклад – “корлівське поселення”.

Конненктікут. З алгонкінської мови ku-enightekot – “долина річки”. За назвою річки почали називати і територію, яка згодом набула статусу штату.

Коста-Ріка. Іспанською – Costarica – “багатий берег”, який був відкритий у 1502 р. Х. Колумбом і названий Costa dal Oro – “Золотий берег” за велику кількість золотих прикрас у місцевого населення.

Луїзіана. У ХVІІ ст. велика територія у Північній Америці, що належала Франції, була названа на честь короля Людовіка XIV (фр. Луї).

Массачусетс. Названий за індіанським племенем, назва якого в перекладі означає “житель великих пагорбів”.

Мексика. Назва походить від Мекси-тла – імені ацтекського бога війни.

Мен. Назва виникла від Mainland – від імені капітана Мена та слова land – “земля”.

Меріленд. У 1632 р. на цій території існувала англійська колонія, названа за ім`ям англійської королеви Марії-Генрієтти. Maryland – “земля Марії”.

М ехіко. Столиця Мексики. Місто засноване індіанцями-ацтеками в 1325 р. під назвою Теночтитлан – “місце кактусової скелі”. Оскільки в місті були храми на честь ацтекського бога війна Мекси-тла, то стала поширеною й інша назва – Мехіко (-ко – суфікс місця). Саме друге назву й залишили іспанці після завоювання міста.

Міннесота. Індіанською – “небесно-блакитна вода”. На території штату розташований витік р. Міссісіпі, вода якої тут чиста і має блакитний відтінок.

Монреаль. Назву міста Канади дано за французьким островом посеред річки Святого Лаврентія – Mont Royal – “королівська гора (пагорб)”.

Монтана. З латини – “гориста”. Спочатку таку назву мало селище золотошукачів, а з 1889 р. і штат.

Небраска. Індіанською – “рівний”, “рівнинна країна”.

Невада. Іспанською – “країна, занесена снігом”. Морози у штаті досягають -20 ⁰С, випадає сніг.

Нікарагуа. Назва походить від імені вождя індіанського племені Нікарао.

Новий Орлеан. Місто США названо французькими поселенцями з Орлеану.

Нью-Ґемпшир. Назву території було дано в 1622 р. колоністами з Англії, за назвою графства Hampshire в Англії з додаванням слова new – “новий”.

Нью-Джерсі. Територія названа в ХVІІ ст. за назвою о. Джерсі в Ла-Манші, оскільки один із перших колоністів і губернаторів, Беклі, був родом із цьго острова; англ. New – “новий”.

Нью-Йорк. Англійською – “новий Йорк”. Місто засноване на початку ХVII ст. голандцями і названо Новий Амстердам. Наприкінці ХVII ст. його захопили англійці та назвали за ім`ям герцога Дж. Йорка.

Огайо. Штат одержав назву від однойменної ріки. Ohio – від індіанського ohiohuo – “гарна річка”, названа так за мальовничі береги.

Оклахома. Індіанське окла – “народ”, хома – “червоний”, тобто люди з червоним кольором шкіри.

О реґон. Назва — результат помилки французького гравера, який помилково написав на карті назву р. Вісконсін як “Уарікон-сінт” і переніс закінчення “сінт” так, що склалося враження про р. Уарікон, яка тече на захід. Багато вчених почали пошуки цієї річки. Незабаром слово Уарікон — Орегон перетворилось на назву території.

О
ттава. Столиця Канади названа за індіанським племенем яке мешкало в басейні Великих озер, – отавуави, що означає “торгові люди”; в районі Оттави було місце зустрічей індіанців, їхній торговий центр; у перекладі слово оттава означає “обмін”, звідси й назва міста.

Панама. Назва країни на мові місцевих індіанців означає “селище рибаків”.

Пенсільванія. Квакер (релігійна секта) Вільям Пенн у 1681 р. викупив у англійського короля Карла ІІ землі на захід від р. Делавер і оселив на них колоністів з Німеччини. Територія почала називатися за прізвищем власника; з латини silvanes – “лісова”.

Порт-о-Пренс. Столиця Гаїті одержала свою назву від бухти, названої у 1706 р. командиром французької ескадри на честь свого корабля “Пренсе” (“Принц”); отже, назва буквально означає “порт корабля “Принц”.

Род-Айленд. Названий за невеликим островом, одним із перших пунктів європейської колонізації в Північній Америці. Голландські колоністи називали його rode – “рудий”, “червонуватий” за відтінок ґрунту; англійці додали island – “острів”.

Сан-Хосе. Столиця Коста-Ріки виникла на місці, де іспанські колонізатори побудували невелику церкву Сан Хосе.

Сент-Луїс. Місто США названо на ім`я одного з французьких королів Людовіків – “Святий Людовік”.

Санто-Домінґо. Столиця Домініканської республіки. Місто засноване братом Х. Колумба Бартоломео в 1496 р. в неділю, що відтворилось в назві міста – “Свята Неділя” (іспан. Domingo – “неділя”)

Сполучені Штати Америки. Назва містить: географічний термін “штати” (від англійського state – “держава”) – так у деяких державах називають територіальні одиниці зі самоврядуванням; визначення “сполучені”, тобто такі, що входять до федерації, та вказівка на географічну приналежність цих штатів.

Сьєра-Невада. Місто США з іспанської перекладається як “снігові гори”.

Теннесі. Названий за лівою притокою Огайо. З індіанських мов кілька тлумачень такі: найменування одного із племен, що означає “криві вуха”, загальна назва – “річка”.

Техас. Індіанською техіа – “добрий товариш”, так буцімто індіанці відповідали на запитання, якого вони племені.

Філадельфія. Від грецького Philadelphos – “той, що любить братів”.

Чікаґо. Мовою індіанців “смердючий”. Так називалася болотиста місцевість із затхлою водою в нихній течії. Згодом назва перейшла до поселення.

Юта. Назву дано за найменуванням індіанського племені юта, що проживало тут. Початкове значення назви – “високі”, або “ті, що живуть вище”.

Південна Америка

Обриси берегів.

Горн. Південний край острівної частини материка названо за найменуванням рідного міста В. Схаутена (голландського мореплавця, який відкрив його) – Горн (точніше, Хорн) у Нідерландах.

Кабу-Бранку. Крайня східна точка материка. З портуґальської – “білий мис”.

В огняна Земля. Архіпелаг було названо Ф. Маґелланом. Огинаючи під час своєї навколосвітньої подорожі південний край Південної Америки, він побачив численні вогні, що й дало йому підставу назвати острів Вогняною Землею.

Маражо. Назва острова походить від археологічної культури Маражоара, яка існувала на ньому у 600-1300 роках.

Панамський перешийок. У перекладі з місцевої мови – “багатий на рибу”

Рельєф, частини материка.

Аконкагуа. Мовою племен кечуа Ackon Cahuak, що означє “кам`яний сторож”.

Анди. Від перуанського анта – “мідь”, “Мідні гори”. Відомі багатими родовищами міді, яка дуже цінувалася індіанцями, які не знали заліза.

Атакама. Мовою індіанців “пустельна ділянка”, “пустеля”.

Котопахі. Назва характеризує особливості цього діючого вулкана – “гора, що димить”.

Льюльяйльяко. Назва вулкана в перекладі з мови племені аймара означає “темна вода”, llulla – “темний”, yacu –“вода”.

Чімборасо. Назва згаслого вулкана, що в перекладі означає “сніжна гора”, це пояснюється вічними снігами на вершині.

Пампа. Від індіанськонго пампа – “безліса рівнина”.

П
атаґонія. В перекладі “країна лапоногих”. Пропливаючи у 1520 р. вздовж берегів Південної Америки, Ф. Магеллан побачив в її південній частині дуже високих людей, одягнених у шкури звірів. Їх ноги, загорнені теж у шкури, нагадували великі лапи. Пататонці, тобто “лапоногі”, – так назвав цих людей Магеллан. Назва поширилась на всю звужену південну частину материка.

Води суходолу.

А мазонка. Існує кілька версій походження назви. Мовою індіанців амасуну – “велика вода”. За іншими джерелами, назву річці дали міфічні жінки-амазоки. Іспанські конкістадори трохи нище від впадіння р. Мадейри вступили в бій з індіанцями, на чолі яких була жінка. Це дуже вразило іспанців і нагадало їм міф про амазонок — жінок-воїнів.

Анхель. Найвищий на землі водоспад (1054 м) у верхів`ях річки Чурун. Відкритий у 1935 р. венесуельським льотчиком Х. Анхелем і названий на його честь. Місцева назва Чурун-Мерун, де Чурун — назва річки, а меру – “водоспад”.

Мараньйон. Верхня течія р. Амазонки. Іспанською marana – “густий ліс”, тобто “річка густого лісу”.

Оріноко. Мовою індіанців племені тамануків означає “велика річка”.

Параґвай. Індіанською пара – “море”, гуау – “джерело” – “річка — джерело моря”.

Парана. Індіанською “родич моря”. Названа так за свої значні розміри.

У руґвай. В індіанців гуарані має кілька значень: “пташиний хвіст”, “бистрина” та “водоспади”. Останні дві назви характеризують верхню течію.

Країни, населені пункти.

А ргентина. Назва походить від латинського argentum – “срібло”; “країна срібла”. Названа так у 1526 р. іспанцем С. Каботом, який, побачивши у місцевих жителів срібні прикраси, вирішив, що країна багата на срібло. Насправді воно ввозился з інших країн.

Асунсьон. Столиця Параґваю. Іспанською означає “успіння”. Так було названо місцеве поселення, яким у 1536 р. у день Успіння оволоділи іспанці.

Боґота. Столиця Колумбії. Місто засноване в 1538 р. іспанцями в місцевості, яку індіанці називали Баката. Звідси й пішла офіційна назва міста Санта-Фе-де-Боґота, де Санта-Фе – “свята гора”, а Боґота — спотворена назва місцевості, де розташоване місто. В широкому вжитку збереглася лише друга частина назви. За іншою версією назва міста пов`язана з ім`ям індіанського вождя Боготти.

Болівія. Названа на ім`я Симона Болівара (1783 — 1830), керівника боротьби за незалежність.

Бразілія. Після відкриття країни португальці почали вивозити звідси цінне червоне дерево – португальською “бразіл”, що й перейшло в назву країни.

Б уенос-Айрес. Столиця Аргентини. Іспанською буенос – “гарний”, айрес – “повітря” – “гарне повітря”, що дійсно відповідає клімату місцевості. Початкова назва міста звучала так: Ciudad de la Santissima Trinidad i Puerto de Buenos Aires, що означає “місто Пресвятої Трійці й гавань гарного повітря”. Цю назву було дано у зв`язку з днем Святої Трійці (29 травня), коли корабель іспанського мореплавця Хуана де Гарая причалив до берегів Аргентини.

В
енесуела. Зменшувальне від Венеції – “маленька Венеція”. У 1499 р. до берегів цієї країни прибула іспанська експедиція, очолювана іспанським мореплавцем Алоїсо Охеда, в якій брав участь флорентієць Амеріго Веспуччі. Житла індіанців на високих стовпах нагадали А. Веспуччі Венецію, і він назвав індіанське селище на березі лагуни Маракайбо “маленькою Венецією”. Згодом назва закріпилась за всією країною.

Ґайана. Однією з мов місцевого індіанського населення ґайана означає “країна рясних вод”.

Ґвіана. Названа за найменуванням індіанського племені ґуаінарес, що означає “поважні люди”, як вони називали самі себе.

Джорджтаун. Столиця Гайани. Місто засноване голландцями в 1781 р. під назвою Таброк. Але в 1812 р. він відійшов до Великої Британії і був перейменований. Джорж — ім`я англійського короля, таун – “місто”.

Еквадор. Назва походить від іспанського ecuador, що означає “територія, по обидві сторони від екватора”.

Каракас. Столицю Венесуели було засновано в 1567 р. на місці селища індіанського племені каракас, звідси і його назва (спочатку воно називалося Сантьяго-де-Леон-де-Каракас).

Кіто. Столиця Еквадору. Названа на ім`я давніх жителів країни — народу кіту, квіту.

Колумбія. Названа на честь відомого мореплавця, першовідкривача Америки Х. Колумба.

Ла-Пас. Фактична столиця Болівії. Іспанською – “мир”, названа в пам`ять про відновлення миру після тривалої міжусобиці. На гербі міста написано: “Розбрат на згоду змінили й місто миру створили, щоб мир і любов їх навік об`єднали”. Офіційну столицю Сукре названо на честь генерала Сукре, який командував національно-визвольною армією.

Ліма. Столиця Перу. Місто було засноване іспанськими конкістадорами під назвою Сьюдар-де-лос-Рейєс – “місто волхвів” (тобто мудреців, які пророкують людям долю). Місто розташовувалося на березі р. Римак, назва якої згодом була викривлена на Ліма. Воно й стало новою назвою міста.

Монтевідео. Столиця Уруґваю. Заснована в 1726 р. португальцями. Поселення розташовувалося на великій рівнині, неподалік від поодинокої гори, що височить над навколишньою місцевістю, і було названо Монтевідео, що означає “видима гора”.

Перу. Назва походить від річки Піру, що на мові місцевих індіанців означає “річка”.

Р
іо-де-Жанейро. Назва одного з найбільших міст Бразілії в перекладі з португальської означає “річка січня”. Місто розташоване на березі бухти, яку портгальці помилково прийняли за гирло річки (rio), а оскільки вони прбули сюди 1 січня 1501 р., то назвали її “річкою січня”. Від бухти назва перейшла до міста.

Сантьяґо. Столиця Чілі. Іспанською – “Святий Яків”.

Чілі. Назва походить від індіанського слова чілі – “холодний”, тому що долина р. Сант-Яго, якої власне і стосується ця назва, оточена горами зі сніжними вершинами.

Тихий океан.

Частини океану.

Т ихий океан. Назву океану дала експедиція Ф. Магеллана. Перетинаючи великий водний простір зі сходу на захід, мореплавці, на диво, жодного разу не потрапили у шторм. Над океаном стояла безвітряна погода. Це дало підстави назвати його Тихим.

Берінґова протока. Вперше була виявлена і пройдена на кораблі землепрохідцем С. Дежньовим у 1648 р., потім у 1728 р. – російською (І Камчатською) експедицією В. Бенрінґа, ім`ям якого й була названа в 1778 р.

Жовте море. Китайською – Хуан-хай. Названо так через каламутно-жовтуватий колір води внаслідок величезної кількості лесу — гірської породи палево-жовтого кольору, що виносить річка Хуанхе.

Лаперуза. Протока між островами Сахалін та Хоккайдо. Названа на честь французького мореплавця Ж. Лаперуза, який відкрив протоку.

Охотське море. Назву пов`язують і зі словом охота – “полювання” (море, де вдале полювання), і з назвою річки Охота, що впадає в це море, евенкійською окат – “річка”. У ХVII — XVIII ст. море називали також Тунгуським (тунгус – застаріла назва евенків), Ламським (від евенкійського лама – “море”), Камчатським, Пенжинським.

Куросіо. Тепла течія в Тихому океані. В перекладі з японської – “Тепла вода”.

Суходіл в океані.

Алеутські острови. Названі за найменуванням корінного населення островів алеутів (самоназва — унангати).

Г авайські острови. Гаваї мовою місцевих жителів – “місце богів”.

Ґалапаґоські острови. З іспанської galapago – “черепаха”. Іспанці відкривши ці острови, виявили на них численних величезних черепах.

Ванкувер. Острів названо на ім`я англійського мореплавця Дж. Ванкувера, який першим дослідив його.

Курильські острови. Щодо походження назви островів існує дві версії: дехто вважає, що вона походить від російського слова куриться (через вулкани, над яким стоїть дим і пар), інші дотримуються думки, що вона походить від айнського слова кур – “люди”, сприйнятого росіянами як етнічна назва жителів островів (курили).

Кюсю. Острів Японії, японською кю – “новий”, сю – “країна”, тобто “нова країна”.

Малайський архіпелаг. Острови названі за найменуванням племені малайців – малйу. За іншими джерелами, від індійського малеала – “Гірська країна”.

Мануа-Кеа. Згаслий вулкан на Гавайських осторвах, в перекладі означає “Біла гора”. Його загальна висота 10203 м.

Маріанські острови. Названо так у 1668 р. за ім`ям Маріанни, матері іспанського короля Карла ІІ. Острови були відкриті в 1521 р. Ф. Маґелланом і названі “Розбійницькими”, оскільки місцеві жителі тягли з портуґальських кораблів усе, що легко лежало.

Маршаллові острови. Назва походить від імені англійського дослідника островів Д. Маршалла (1788 р.).

Полінезія. Загальна назва островів східної частини Океанії, походить від грец. рoli – “багато”, nesos – “острови”, тобто “Багато островів”.

Рюкю. Острів Японії. У перекладі означає “Смарагдова куля”.

Самоа острови. Назва походить від місцевого слова самоа – “місце моа”; моа — птах, тотем одного із племен.

Сахалін. Острів отримав свою назву у результаті непорозуміння. Назву Saghalien anga hata (викривлена маньчжурська назва “Течія чорної ріки”) було зазначено на початку ХVIII ст. французькими месіонерами для нижньої течії річки Амур. Згодом, використовуючи, цю карту, французький географ д`Арвіль вирішив, що це назва острова. У процесі вживання збереглося лише перше слово у формі Сахалін. Корінні жителі називали острів Крапто або Крафто, амурські нівхи – Троміф, а російські землепрохідці — Великий.

Сянґан. Острів біля південно-східного узбережжя Китаю. Свою назву отримав від однойменної бухти, назва якої означає “Приємна, або Ароматна, бухта”.

Тайвань. Острів біля південно-східного узбережжя Азії. Названий так за терасову будову берегів. У перекладі з китайської вань – “бухта”, “затока”, тай – “тераса”, тобто “Бухта терас”.

Філіппінські острови. Відкриті Ф. Магелланом у 1521 р. і названі островами Святого Лазаря, а в 1553 р. перейменовані за ім`ям іспанського короля Філіппа ІІ.

Хоккайдо острів. У перекладі з японськї – “шлях до північного моря”.

Х онсю. Найбільший з японських островів. Назва перекладається як “Головна область”.

Атлантичний океан.

Частини океану.

А
тлантичний океан. Назва походить від імені міфічного героя Атланта.

Адріатичне море. Дістало свою назву від міста Адрії, розташованого на його північному березі.

Біскайська затока. Тут часто бувають сильні бурі, а береги незручні для причалювання. Назва затоки пов`язана із назвою народу, який живе на Піренейському півострові — баски.

Босфор протока. Назва перекладається як “бичачий брід”. Колись за прохід через протоку брали платню великою рогатою худобою.

Гібралтарська протока (ширина 14 км, глибина 366 м). В давнину називалася Геркулесові стовпи. Біля входу в протоку на європейському і африканському берегах здіймаються дві великі скелі, які, за міфом, давньогрецький герой Геракл поставив на згадку про свої подорожі. Назва Гібралтарської протоки походить від арабської назви Джебель-аль-Тарік, тобто гора Таріка — мавританського вождя, який напав у 711 році на Іспанію. З того часу в Європі збереглася спотворена арабська назва — Гібралтар.

Гольфстрім течія. В перекладі з англійської gulf – “затока” і ctream – “течія”. Раніше мала назву Флорідської, оскільки омиває однойменний півострів.

Дарданелли протока. Назва протоки походить від назви народу, який тут жив.

Дрейка протока. Названа на честь англійського мореплавця Ф. Дрейка, який у 1578 р. в результаті шторму опинився в цій протоці. Назва протоки на картах з`явилась лише після відкриття Антарктиди, коли було доведено, що Вогняна Земля не є виступом материка.

Егейське море. В перекладі з грецької означає “бурхливе море”. За легендою море дісталу назву після того як в ньому втопився афінський цар Егей.

Карібське море. Назване зе найменуванням індіанського племені – карібів (караїбів) (що означає “люди”, “герої”), які проживали на березі моря. Караїби у ХVIII ст. були повністю знищені європейцями.

Ла-Манш протока. У перекладі з французької мови означає “рукав”, бо за формою протока нагадує рукав плаття.

Ла-Плата. Затока є розширеним естуарієм річок Парана та Уруґвай. Її іспанська назва Ріо-дела-Плата – “Срібна річка” – з`явилась після того, як іспанці, обстеживши нижню течію Парани та Уруґваю, виміняли в місцевого населення срібні прикраси. Пізніше річки отримали сучасні назви, а початкові залишилися за естуарієм.

Маґелланова протока. Названа на честь першовідкривача, видатного мореплавця, який здійснив перше навколосвітнє плавання, – Ф. Маґеллана.

Мармурове море. Названо італійцями в середні віки, які видобували мармур на однойменному острові. В давнину називалося Пропонтідою, тобто “Переддвер`я Понта” (Чорне море).

Па-де-Кале. Протока, яка має 33 км завширшки. Назва її походить від назви міста Кале й означає “прохід біля Кале”.

С
арґасове море. Було названо в ХVІ ст. портгальцями за величезну кількість водоростей, на яких бульбашки повітря за своєю формою нагадували сорт винограду, який називається в Португалії сарґо.

Суходіл в океані.

А нтильські острови. Досягнувши цих островів, Колумб був переконаний, що вони розташовані біля берегів Індії, тому назва походить від грецького слова anti – “навпроти”, “попереду”, “перед” та іспанського ilhas – “острови”, “острови, протилежні (Азії)”.

Багамські острови. Назва походить від індійського бахама – “острів”

Барбадос. Острів у групі Малих Антильських островів. Згідно за легендою, мореплавці, висадившись, на берег побачили рослину, повітряні корені якої звисали торочками, що нагадувала бороду. Першовідкривачі називали її барбадос – “бородаті”. Звідси й назва острова.

Бермудські острови. Були відкриті в 1552 р. іспанцем Бермудесом і названі на його ім`я.

Гаїті. Мовою індіаців – “кам`яниста країна”. Острів має дуже порізаний рельєф із численними скелястими оголеннями.

Домініка. Острів у Карібському морі, відкритий Х. Колумбом під час другого плавання. Це сталося в неділю, що й відбито в його назві, яка іспанською означає “неділя”.

Ісландія. Ísland [ˈislant] — “країна льоду”, або “льодяна країна”.

Канарські острови. З іспанської Islas Canarias — “собачі острови” від лат. canis — собака: за словами давньоримського вченого Плінія Старшого, на одному із цих островів водились великі собаки

Кіпр. Острів отримав свою назву через кипариси, які рясно ростуть на ньому; за іншою версією назва острова перекладається як “мідний”, названий так за значні поклади міді.

Куба. Острів було відкрито в 1492 р. Колумбом і названо ним за однойменним індіанським містом, що, як розповідали місцеві жителі, розташоване за чотири дні шляху від берега; на мові місцевих індіанців акоба означає “земля, суша”.

Ньюфаундленд. З англійської – “повторно відкрита земля”. Відкритий у 987 р. норманами й знову відкритий у 1497 р. Дж. Каботом.

Ф
олклендські острови. Отримали свою назву від Фолклендської протоки між двома головними островами архіпелагу. Назву для протоки було обрано англійцем Джоном Стронгом в 1690 році в знак поваги до його патрона Ентоні Кері, 5-го віконта Фолклендского. Пізніше ця назва була поширена на всю групу островів. Іспанська назва, Islas Malvinas (Мальвінські острови), походить від французького назви Îles Malouines, даного Луї Антуаном де Бугенвилем в 1764 на честь перших відомих поселенців-остров'ян, моряків і рибалок з бретонського порту Вер-Мало у Франці

Ямайка. Острів був відкритий Х. Колумбом у 1494 р. у день Святого Якова і названий Сант-Яго (Сантьяго). Однак за ним закріпилася назва Ямайка – викривлене індіанське Хаітаса – “острів джерел”.

Індійський океан.

Частини океану.

І ндійський океан. Назву дав вчений С. Мюнстер у праці “Космографія”.

Баб-ель-Мандебська протока. Назва перекладається як “ворота сліз”, “небезпечна протока”. Плавання нею пов`язане з небезпекою через численні острівці та корали.

Бенґальська затока. Мовою індусів Bangala – “житло (помешкення) банга” (давні жителі країни).

Перська затока. Дістала назву від давнього найменування Ірану, а той від однойменного племені.

Червоне море. Під час піщаних бур червоний пмл пустель обох морських берегів закриває горизонт. У ці години море стах страхітливо червоним.

Суходіл в океані.

Шрі-Ланка (Цейлон). Назва острова — спотворене Sinhala dwipa – “Притулок левів”, або “Левовий острів”. Назва походить від прізвиська завойовника царя Віджая – Сінгала, тобто лева. Цей острів донедавна називався Цейлон, що в перекладі означає “благословенна земля” або “прекрасна країна”.

С
ейшельські острови. Назва походить від імені міністра Воєнно-морського флоту Франції (1756 р.) Моруа де Сешелля.

Північний Льодовитий океан.

Частини океану.

Б
аренцове море. Названо в 1853 р. на честь голландського мореплавця В. Баренца, який наприкінці ХVI ст. здійснив три плавання цим морем. Мало назви Холодне, Російське, Мурманське.

Біле море. Існує кілька версій походження назви: переважну частину року море вкрите кригою і снігом; вода, що відзеркалює північне небо, має білуватий колір; вода має більш виражений білий колір через мікроскопічні живі організми, які мешкають у ньому, та інші частинки, що розсіюють, але не розкладають сонячне світло.

Гудзонова затока. Затока і протока названа на ім`я англійського полярного мореплавця Г. Гудзона, який у 1610 р. відкрив затоку.

Карське море. Назва походить від ненецького слова хоре, харе (каре, кара) – “торосистий лід”.

Лаптєвих, море. Назва присвоєна на початку ХХ ст. Російським географічним товариством за поданням проф. Ю. М. Шокальського на пам`ять про учасників Великої Північної експедиції 1733 — 1734 рр. двоюрідних братів лейтенантів Лаптєвих — Дмитра Яковича та Харитона Прокоповича, та затверджена в липні 1935 р. До початку ХХ ст. море називали Татарським, Ленським, Норденшельда, а також, у сукупності з іншими морями, Сибірським і Льодовитим.

Східно-Сибірське море. Назву дано на початку ХХ ст. Російським географічним товариством за поданням відомого картографа й океанографа проф. Ю. М. Шокальського та затверджено в липні 1935 р. До початку ХХ ст. море немало певної назви, його називали Колимським, Індіґірським, а також, у сукупності з іншими мрями, Північним, Сибірським, Льодовитим.

Суходіл в океані.

Вранґеля острів. У 1823 р. Ф. П. Вранґель на підставі даних місцевих жителів вперше наніс на карту острів, існування якого ще в 1787 р. передбачав Г. А. Саричев. У 1867 р. до острова вийшов американський китобій Томас Лонг, який і назва його на честь дослідника узбережжя північно-східного Сибіру в 1820 — 1825 рр. Ф.П. Вранґеля.

Земля Франца-Йосифа. Острови відкриті в 1873 р. австро-угорською полярною експедицією і названі на честь імператора Австро-Угорщини Йосифа І.

Новосибірські острови. У 1806 р. російські промисловці відкрили острів, який у 1809 — 1810 рр. був описаний російським полярним дослідником М. М. Гедерштремом і названий ним Новим Сибіром “з причини значної величини острова та похмурості”. Пізніше за найменуванням острова було названо весь архіпелаг.

Північна Земля. Острови відкриті в 1913 р. гідрографічною експедицією під командуванням Б. А. Вількицького. В 1914 р. островам було дано назву Земля імператора Миколи ІІ. У січні 1926 р. їх перейменували на Північну Землю.

Ш
піцберґена архіпелаг. Назва у перекладі означає “Гостроверхі гори” названий голандським мореплавцем В. Баренцем за характерну форму гір: spitz – “лезо”, begen – “гори”.

Література.

1. Країни світу. Довідник для ерудитів і мандрівників. — Харків: Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2005.

2. Массачусетс — “люди високого пагорба”. / Швець М. // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2003. — № 20. — С. 14 — 16.

3. Назаренко Т. Г. Уживання іноземної лексики для пояснення історії утворення власних географічних найменувань.

4. Пестушко В. Ю. та ін. Географія материків і океанів: Підручник для 7 класу. – К.: Абрис, 2000.

5. Пестушко В. Ю. Топонімічні екскурси в географію. // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2003. — № 3. — С. 4 — 9.

6. Походження географічних назв. Євразія. /Усова Т. М. // Географія. — 2006. — №7. — С. 36−40.

7. Походження географічних назв. /Павлюк Н. І. // Географія. — 2009. — №8. — С. 33−36.

8. Походження географічних назв. Південна й північна Америка. Усова Т. М. // Географія. — 2006. — № 4. — С. 24−28.

9. Савінова Л. Євразія — найбільший материк Землі. // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2003. — № 13. — С. 18 — 21.

// Географія. — 2005. — №22. — С. 33−34.

10. Свір Н. В. Терміни і прикметники у складі географічних назв. // Географія. — 2006. — №3. — С. 27.

11. Цікава географія. // Упорядник С. Тишковець. — К.: Кобза, 2004.