Тема: Т.Шевченко «Сон» (У всякого своя доля”). Сатиричний пафос поеми, його спрямування.
Мета: ознайомити школярів із змістом та ідейною спрямованістю твору Т.Шевченка «Сон», з’ясувати композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення, визначити сатиричний пафос поеми, розвивати вміння коментувати зміст твору, визначати головні ідеї, контакти картини в ньому, грамотно висловлювати і виважено доводити власну думку, виховувати почуття гордості за рідний народ, який впродовж історії прагнув до національного визволення, вільного розвитку особистості, прищеплювати любов до літературного слова.
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет Т.Шевченка, текст твору.
Хід уроку.
Організаційний момент.
Актуалізація опорних знань учнів.
«Мозковий штурм».
Де і коли народився Т. Шевченко? (9.03. 1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії)
Яким псевдонімом підписував деякі свої твори Т.Шевченко? (К. Дармограй)
Яким твором відкривався перший «Кобзар» 1840 р? («Думи мої, думи.»)
Які балади написані Т.Шевченком у ранній період творчості? («Причинна», «Тополя», «Утоплена»,»Лілея»)
Хто був літературною донькою Т.Шевченка , продовжувачем його справи? (Марко Вовчок)
Які драматичні твори Т.Шевченка дійшли до нас? («Назар Стодоля», «Никита Гайдай»)
Назвати всіх братів та сестер Т.Шевченка ( 2 брати: Йосип та Микита, 5 сестер: Катерина, Марія (померла у 2 роки), Ярина, Марія, Марія (від мачухи)
Коли і у кого вперше навчився грамоти Т.Шевченко? ( у 1822 році у дяка Павла Рубана)
У яких поемах Т.Шевченко звертається до образу жінки-матері? («Утоплена», «Катерина», «Наймичка», «Неофіти», «Марія»)
Чиї це слова: «Тарас буде неабияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо» (батько поета)
Повідомлення теми та мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів.
Вступне слово вчителя.
Т.Шевченку випало творити у виключно жорстокі часи. Експлуатація закріпаченого селянства переходила всі межі. Збройні сили поневолених селян протидіяти свавіллю поміщиків жорстоко придушувались. З висоти своїх ідейних революційно-демократичних переконань дивиться Шевченко на ту «вінценосну громаду» і в сатиричній поемі «Сон».
Поет сміявся грізним, спопеляючим, страшним для експлуататорів сміхом, який не випадково був спрямований уже не проти окремих повторних явищ тогочасної дійсності, а проти усієї системи самодержавно-кріпосницького ладу, проти основних суперечностей миколаївської імперії, проти найбільших хвороб суспільного життя – самодержавства, царя з його урядом, панів і духовенства, за утвердження нового суспільного ідеалу.
Довідковий матеріал з теорії літератури (учні роблять записи у літературні словники)
Алегорія - вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнавальним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб – тварин і звірів – зображено риси людей, їх вдача.. алегорія – засіб посилення поетичної виразності. (білий голуб чи зелена гілка в руках людини – алегорія миру; у казках вовк уособлює жадібність, лисиця – хитрість і т.ін).
Гротеск – художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшені, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житі переплітається з фантастичним, страшне – з незвично смішним)
Контраст – стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар.
У Т.Шевченка поетичний контраст - це непросто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було багато протиріч. Прийом протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей., чесних і безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних можна сказати універсальний у «Кобзарі». Контраст часто перебуває в центрі гострої сатири.
Умовність:
Художня первинна (прихована) – відмінні риса будь-якого твору мистецтва. Вона створює видимість правдоподібності, схожості на реальну дійсність. Природа цієї умовності – своєрідність погляду автора на відображувану ним у художньому творі дійсність;
Художня вторинна (відкрита, активна) – свідоме порушення правдоподібності з метою висвітити, зробити зримими те, що якої-небудь причини не може бути назване прямо або не має в реальному житті свого предметного втілення; відновлення форм, які зустрічаються в житті та природі. Образи, які одержуються в підсумку, не цілком схожі на життя, з фактами життя їх не можна порівняти «прямим накладанням». Однак вони можуть виражати смисл цих фактів, вірно відображати дійсність.
Опрацювання твору Т.Шевченка «Сон».
Розповідь вчителя. Історія написання та сучасна значимість.
Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край. На Батьківщині поет провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.
На допиті після арешту в 1847 році Шевченко так з’ясував виникнення задуму цієї поеми: «Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства».
Тому виникла потреба написати твір у певному розумінні узагальнюючий, який би розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільно-політичної системи, показав би людям: таким ось насправді є той лад, у якому нам доводиться жити.
З моменту написання твору пройшло багато часу.
І всі ці роки він «працював» — розкривав людям правду про самодержавний лад царської Росії. Той лад уже давно зник. Але читаючи цю поему зараз, постійно ловиш себе на думці, що твір запрограмований на більше, що йдеться в ньому не тільки про царську Росію, що істина показана в поемі, цілком актуальна для нашої зовсім недавньої історії.
Одне слово, істину, яку відкрив Шевченко в 1844 році, не завадило б і нам глибше зрозуміти.
Епіграф у творі звучав так: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его.». Таким чином, поет проголосив: у «Сні» я покажу вам істину, а ви пізнайте, зрозумійте її.
Виразне читання твору вчителем та учнями.
Обмін враженнями щодо прочитаного.
Складання літературного «паспорту» твору.
Назва «Сон» («У всякого своя доля»)
Автор: Т.Г. Шевченко
Рік написання: 1843
Тема: зображення й протиставлення нещасного життя народного і життю «райському» вельмож, царів.
Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності.
Основна думка: Головні біди України є похідними від її підневільного стану в Російській імперії.
Жанр: ліроепічна сатирична поема, це політична сатира; поема-інвектива (інвектива — пряме, найгостріше засудження певної вади).
Підзаголовок твору — «Комедія» — вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми.
Композиція:
Орієнтовно можна розмежувати в поемі такі її частини:
пролог;
покріпачена Україна;
сибірські нетрії;
самодержавний Петербург;
прийом у царських палатах;
видіння над Невою;
вранішня столиця;
другий прийом у палатах.
Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.
Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні.
Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.
Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.
Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Закріплення вивченого матеріалу.
Обговорення змісту поеми. Бесіда за питаннями:
Яке значення для людини має сон?
Коли говорять: «Сон в руку»? Чи бувають сни віщими?
Для чого поет страшні реалії тогочасного життя відтворив у сні? Про яке життя мріяв митець?
Яким чином на початку твору характеризуються різні долі людей, їх характери, вчинки, поведінка? (Той мурує, той руйнує, / Той неситим оком — / За край світа зазирає, / Чи нема країни, / Щоб загарбать і з собою / Взять у домовину)
Чому Тарас Григорович вважав, що немає Господа?
За що у творі висміюються ті, хто «отечество любить»?
У чому виявилася цінність дивовижного сну? (Мені приснився — / Найтверезіший би упився, / Скупий жаднюга дав би гривню, / Щоб позирнуть на ті дива)
З якою метою герой вирушає у підхмарну подорож? (Мої муки, мої люті / В хмарі заховаю)
Чому край у творі названо неприязним, Україна — «безталанна вдово»?
Про що свідчить прощання героя із рідною землею?
У чому поет вбачає красу рідної землі?
З приводу чого у ліричного героя виникає душевний неспокій, милуючись Україною?
Від чого жахається герой, коли бачить соціальну несправедливість, яка панує на землі? («Латану свитину з каліки знімають»; «розпинають вдову за подушне»; «сина кують… в військо оддають!», «опухла дитина — голоднеє мре»)
З яким питанням звертається поет до Бога? Про що воно свідчить? («Чи Бог бачить із-за хмари / Наші сльози, горе?»)
Які «всі лиха, всі зла» мав на увазі Т. Шевченко?
Яким, на перший погляд, здався поету Сибір? Хто були його невидимими мешканцями?
У чому полягала непосильна праця каторжників? (…Живі люди, / В кайдани закуті. / Із нір золото виносять, / Щоб пельку залити / Неситому)
Як поет називає царя і одночасно його характеризує? (Вседержитель неситий)
Як сновидець описує солдатчину у місті? Чому москалі кайданами окуті? (А в городах, мов журавлі, / Замуштрували москалі; / Нагодовані, обуті / І кайданами окуті, / Муштруються)
Чим ліричний герой здивував земляка біля царських палат? За що «каламар» вимагав від сновидця гроші? Про що це свідчить?
Чому, на думку поета, царські палати — це рай?
Хто такі блюдолизи? Як письменник їх характеризує у творі?
Якими у поемі зображені цар і цариця?
Над чим сміється письменник, характеризуючи панів? Що є гумористично-саркастичним у їх поведінці і ставленні до царя? (В серебрі та златі! / Мов кабани годовані,— / Пикаті, пузаті!.. / Аж потіють, та товпляться…)
Про що свідчить поведінка самодержавця до підлеглих? (…Цар підходить / До найстаршого… та в пику / Його як затопить!..)
У чому виявилося ставлення поета до Петра І і Катерини? За що він їх таврує?
З приводу чого сумує Т. Шевченко над долею України? (Може, Москва випалила / І Дніпро спустила / В синє море, розкопала / Високі могили — / Нашу славу)
У чому поет звинувачує Петра? (Ти нас з України / Загнав, голих і голодних, / У сніг на чужину / Та й порізав, а з шкур наших / Собі багряницю / Пошив жилами твердими / І заклав столицю / В новій рясі)
Яким у творі зображено повсякденне важке життя кріпаків, муштрованих солдат?
Що висміює Т. Шевченко на прикладі діяльності чиновників? (…Та драти / І з батька, і брата)
У чому вбачає поет зневажливе ставлення до рідної мови, а значить до народу, його культурної спадщини?
Яким чином у творі висміюється цар та його старшина? (Старшина пузата / Стоїть рядом; сопе, хропе, / Та понадувалось, / Як індики… Неначе з барлоги / Медвідь виліз, ледве-ледве / Переносить ноги; / Та одутий, аж посинів: / Похмілля прокляте / Його мучило)
Від чого ліричний герой прокинувся зі сну?
Чому сон для оповідача — це чудне диво?
Як Т. Шевченко в поемі таврує самодержавство?
«Поміркуй, обґрунтуй».
Сон в однойменному творі Т. Шевченка — це фантастика, казка чи реалії тогочасної дійсності?
Які історичні події, факти, особи відтворені у поемі? Що їх об’єднує?
Доведіть, що «Сон» — комедія.
Підбиття підсумків уроку. Оцінювання.
Домашнє завдання.