МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНЫЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ














АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ









Методичні вказівки

до виконання етапів та оформлення архітектурного проекту на тему:

«Багатофункціональний житловий комплекс»




















СУМИ – 2017


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНЫЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра архітектури та інженерних вишукувань













АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ





Методичні вказівки

до виконання етапів та оформлення архітектурного проекту на тему:

«Багатофункціональний житловий комплекс»


для студентів 1м курсу денної форми навчання напряму підготовки «Архітектура» ОКР «Магістр»




















С УМИ- 2017

ВСТУП


Методичні вказівки мають на меті ознайомити студентів спеціальності 191«Архітектура та містобудування», зі змістом та етапами виконання архітектурного проекту на тему «Багатофункціональний житловий комплекс».

Основною метою, яка стоїть перед студентами при виконанні даного проекту, є засвоєння основних методів, принципів і прийомів проектування багатофункціональних житлових комплексів (БФЖК) на конкретному прикладі з урахуванням містобудівних, функціональних, архітектурно-композиційних та інженерно-конструктивних вимог.

Автор даної методичної розробки мав на меті перш за все ознайомити студентів з основними напрямами проектування БФЖК, що стали актуальними в світі (й в Україні зокрема) останніми роками. детальніше висвітлити основні ї прийоми, більш чітко сформулювати вимоги до правил оформлення навчального архітектурного проекту, максимально наближені до вимог ДСТУ, визначити мету, завдання і основні контрольні стадії кожного з етапів його виконання.

Виділяють чотири основні етапи виконання архітектурного проекту:

  • етап передпроектного аналізу;

  • етап творчого пошуку;

  • етап творчого розроблення;

  • завершальний етап.

Етап передпроектного пошуку завершується контрольною стадією – здаванням теки вихідних даних та реферату.

Етап творчого пошуку має дві проміжні контрольні стадії – клаузури № 1 і № 2 й одну кінцеву – розгляд та затвердження ескіз-ідеї (не менше ніж 2 варіанти).

Етап творчого розроблення завершується затвердженням ескізу, а завершальний етап – здаванням архітектурного проекту (графічної частини й пояснювальної записки) та його захистом.
















1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ БФЖК


1.1. Концепція багатофункціонального житлового комплексу (БФЖК)

Багатофункціональний житловий комплекс (БФЖК) є однією з найбільш перспективних форм організації житлового середовища, оскільки дає можливість сучасному міському мешканцю задовольнити потреби у житлі, роботі й відпочинку. У ньому житлові функції сполучаються з громадськими, а часто – ще й з виробничими.

БФЖК у сучасному розумінні [1] – це група будівель і споруд, різних за функціональним призначенням (житло, громадські установи, офіси тощо), але об’єднаних одним композиційно-планувальним задумом. Різні функціональні процеси у БФЖК відбуваються незалежно один від одного, а його розмір, щільність забудови та функціональний склад залежать від розташування у місті, соціально-економічної ситуації та інших факторів.

Розвиток БФЖК у середині ХХ століття був обумовлений високою вартістю міських земель, а також прагненням подолати негативні наслідки надмірної функціональної спеціалізації периферійних і центральних районів міст. Вона призводила, з одного боку, до знелюднення й утрати соціального контролю після закінчення робочого дня у центральних адміністративно-ділових районах, а з іншого – до спаду активності громадського життя ввечері у периферійних «спальних районах». На ранньому етапі свого розвитку БФЖК мали риси суперурбанізованих утворень із максимальним коефіцієнтом використання території. Багаторівневе розташування функціональних зон та транспортних комунікацій привело до появи декількох штучних рівнів (рис. 1). Багаторівневі житлові комплекси швидко дістали широке розповсюдження у зарубіжній містобудівній практиці. Вони значно відрізняються за величиною, набором функцій, кількістю поверхів, але завжди зберігають такі основні ознаки, як високий коефіцієнт використання території, вертикальне зонування функцій, радикальне розділення пішоходів і транспорту тощо. В зв’язку з високою вартістю подібних БФЖК згодом більшої популярності набули комплекси середньої поверховості, які, на відміну від ранніх прикладів, переважно не були пов’язані з транспортними вузлами (рис. 2)..


1.2. Класифікація БФЖК


Як і будь-який об’єкт, БФЖК можуть класифікуватися за різними ознаками: розміром (малі, середні, великі); поверховістю (малої, середньої та великої); розташуванням у місті (центральні та периферійні); умовами будівництва (нове будівництво або в умовах реконструкції); функціональним складом; типом громадського обслуговування (закрите або відкрите); за соціальним та віковим складом мешканців (призначені для різних соціально-вікових груп: молоді, людей поважного віку, одиноких, малих сімей тощо);



Рис. 1. Багатоярусний громадський центр в мікрорайоні Челсі в м. Лондон (Велика Британія): 1 – верхня пішохідна платформа; 2 – другий ярус (заклади культурно-побутові обслуговування, автостоянки); 3 – третій рівень для проїзду, складів і автостоянок; 4 – житлові будинки




Рис. 2. Багатофункціональний житлово-офісний комплекс в м. Єна, ФРН (проектувальник арх. бюро J. Mayer H., 2008 – 2014 рр.). Розріз

рівнем сімейного бюджету та комфорту (елітні, середнього рівня, соціальне житло); та іншими.

Належність до тієї чи іншої класифікаційної групи суттєво впливає на особливості проектування БФЖК. Наприклад, наявність закритого типу обслуговування (призначеного лише для мешканців даного БФЖК) обумовлює необхідність забезпечення зручних зв’язків для обслуговуючих приміщень з усіма його квартирами. Тому у випадках використання закритих видів обслуговування більш доцільні житлові будинки коридорного, галерейного або коридорно- / галерейно-секційного типу.

Виконання цього навчального архітектурного проекту має на меті перш за все подальший розвиток та удосконалення теоретичних знань, творчих умінь та практичних навичок з проектування багатоповерхових багатофункціональних комплексів будівель (з відпрацюванням навичок проектування житла в складних містобудівних умовах). Тому в рамках даного навчального проекту переважно розробляються БФЖК середнього розміру, 9 – 16-поверхові, в умовах нового будівництва, розташовані поза межами історичного центру міста. При цьому доцільно використовувати підземні або надземні багаторівневі криті автостоянки, використовувати поверхні покрівлі нижніх поверхів як додаткову прибудинкову територію для житлової частини або для спортивно-рекреаційних функцій в громадській частині БФЖК. Тобто, має бути досягнуто такої щільності забудови і поєднання стількох функцій, які обумовлять застосування специфічних для БФЖК планувальних прийомів. До числа комплексів, що, як правило, не розробляються в рамках цього навчального архітектурного проекту, не включені «спеціалізовані», соціальний зміст яких потребує «закритих» або «напівзакритих» форм обслуговування (молодіжні житлові комплекси, будинки-комплекси для інвалідів і людей похилого віку, дитячі будинки-інтернати, гуртожитки).


1.3. Основні функціональні різновиди БФЖК й фактори, що впливають на їх функціональний склад


Основним чинником, що визначає функціональний склад БФЖК, є його розташування в структурі міста.

В центральній частині міста, як правило, БФЖК зводяться в умовах реконструкції. Залежно від умов реконструкції вони можуть бути торговельно-житловими, адміністративно-житловими та іншого складу установ; від розмірів та їх розміщення у структурі реконструйованої забудови – вони можуть бути невеликими і займати частину кварталу (локальні), цілий квартал (квартальні), декілька кварталів (тканинні), розвиватись уздовж фронту вулиці (лінійні) або займати значні території вздовж фронту вулиці з прилеглими кварталами (розвинуті магістральні).

У районах периферії характер БФЖК значно змінюється. Тут залежно від конкретних умов мікрорайонні або центри житлових районів (відповідно, 12 – 20 тис. і 20 – 40 тис. жителів) можуть проектуватись у вигляді громадсько-житлових комплексів із групою громадських установ, розрахованих на мікрорайонний або районний рівень обслуговування.

Створення різноманітнішого соціально ефективного середовища у периферійних районах можливе лише за умови об’єднання житлових, громадських і адміністративних установ в єдиний організм. Важливе значення тут має урахування містобудівної ситуації, наближення громадського сектора до транспортних вузлів та зупинок. Головна перевага громадсько-житлових комплексів – функціонально-просторове ущільнення забудови, що повніше відповідає сучасним тенденціям соціального і містобудівного розвитку периферійних районів (підвищення щільності забудови, індивідуальності й естетичної виразності, комплексності її реалізації за черговістю будівництва).

Таким чином, у структурі БФЖК завжди присутні як мінімум три функціональних блоки: житловий, громадського обслуговування, крита автостоянка. Залежно від умов розташування в структурі міста можуть додаватися також блок офісу, готелю, розважального або спортивного комплексу тощо.


2. ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ, ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВОЇ ТА КОНСТРУКТИВНОЇ СТРУКТУРИ БФЖК


2.1. Розташування БФЖК в структурі міста та організація його ділянки


Згідно чинного генерального плану міста, БФЖК доцільно розміщувати передусім у зонах, призначених для розміщення багатоповерхової житлової забудови, або на межі цієї зони і зони громадських установ, або в районах, що підлягають комплексній реконструкції. Найдоцільнішим є розміщення БФЖК на ділянках з найвищою містобудівною цінністю, поблизу транспортних вузлів.

Як правило, БФЖК забезпечують досить велику щільність населення – до 450 осіб/га. Подібна висока щільність, а також сполучення багатьох функцій на обмеженій території обумовлюють застосування специфічних прийомів функціонально-планувальної організації ділянки БФЖК.

У даному архітектурному проекті уявляється недоцільним розробляти БФЖК з кількістю мешканців, більшою ніж 2 – 2,5 тис. осіб. При розрахунку необхідної площі земельної ділянки доцільно розраховувати окремо площу житлової частини комплексу (будинки + прибудинкова територія, виходячи з норми приблизно в 12 м2/особу), а окремо – громадської частини, виходячи з відповідних нормативів для різних видів громадських закладів. При цьому можна враховувати використання експлуатованих покрівель будівель і споруд з дотриманням існуючих обмежень (так, дитячі майданчики суворо забороняється розміщувати на покрівлі будь-яких споруд, у тому числі підземних паркінгів).

Головною особливістю організації ділянки БФЖК є чіткий розподіл її на громадську і житлову частини із забезпеченням самостійних під’їздів і підходів до кожної з них (рис. 3).

а б





















Рис. 3. Багатофункціональний комплекс Нордвестштадт у Франкфурті-на-Майні (ФРН): а – аксонометрія; б – генеральний план: 1 – житло; 2 – контори; 3 – торгова галерея; 4 – готель


При цьому в Україні (як і в пострадянських країнах загалом) прийнято максимально ізолювати прибудинковий житловий простір від просторів громадського призначення та транспортних магістралей, на відміну від країн Західної Європи, де прибудинковий житловий простір може суміщатися із громадським. При цьому, згідно існуючих норм, через кожні 100 м у будинку мають улаштовуватися пішохідні наскрізні проходи.

Вітчизняні норми [2] прямо забороняють використання прибудинкового житлового простору для організації завантажування підприємств обслуговування і торгівлі. Улаштування такого завантажування доцільно здійснювати або з торців блоку обслуговування, або із закритого дебаркадеру з в’їздом з боку головного фасаду, або з підземного простору.

Можливі варіанти з улаштуванням підземного паркінгу практично під усім прибудинковим простором. Проблема в такому випадку полягає в розміщенні дитячих майданчиків і дерев, що не можуть розміщуватися на його покрівлі.

Для кліматичних умов більшої частини України (за винятком південних регіонів) для інсоляції і аерації дворового простору оптимальним є його розкриття на південь із закриттям з інших напрямів. У випадку коли з півдня розташована транспортна магістраль, дворовий простір може закриватися від неї порівняно невисоким блоком обслуговування, який не заважає інсоляції.

2.2. Різновиди об’ємно-просторової композиції БФЖК


Виходячи передусім з функціональних вимог – поєднання багатьох функцій з одночасним їх чітким розділенням – найпоширенішою схемою об’ємно-просторової композиції сучасних БФЖК є сполучення висотної частини (в якій можуть розташовуватися квартири, готелі, офіси тощо) із 1 – 3-поверховим стилобатом, у якому можуть розташовуватися заклади громадського обслуговування (торговельні підприємства. Розважальні заклади, заклади громадського харчування тощо). Ця схема досить добре забезпечує вертикальне функціональне зонування й ізоляцію прибудинкового житлового простору від транспортних магістралей, причому в якості «огорожі» виступає стилобат. Покрівля стилобату може бути експлуатованою і використовуватися як для житлової, так і для громадської частини комплексу.

При цьому висотна частина може бути вирішена як у вигляді «пластин» (з прямокутним чи ступінчастим фасадом), так і у вигляді окремих «веж» (рис. 4). Найбільш радикальним підвидом такої композиційної схеми є стилобат, що займає майже всю площу ділянки, на покрівлі якого розміщено прибудинковий простір та висотні житлові (офісні, готельні) будівлі.

Проте в умовах значного дефіциту території все частіше використовується композиційна схема т.зв. «горизонтального хмарочосу», вперше запропонована Ель Лисицьким 1926 р. (рис. 5).



Рис. 4. Приклад об’ємно-просторової композиції БФЖК – сполучення висотної частини зі стилобатом (арх. М. Швець, м. Київ, Україна, 2007 р.)


Рис.5. Концепція «горизонтального хмарочоса» (Ель Лисицький, 1926 р.)



Рис. 6. Приклад реалізованої концепції «горизонтального хмарочоса» (будівля Міністерства транспорту Грузинської РСР, 1974 р., Тбілісі, арх. Г. Чахава, З. Джалагханія)

Згідно проектної пропозиції Ель Лисицького хмарочос складався з трьох опор-каркасів, всередині яких знаходилися сходові клітки та ліфти, і горизонтального 3-поверхового об’єму, що в плані нагадував літеру «Ч». Один з устоїв йшов під землю між лініями метрополітену і служив йому станцією, у двох інших проектувалися зупинки трамвая. На відміну від існуючих систем хмарочосів в проекті «горизонтальне» (корисне) чітко відокремлювалося від «вертикального» (необхідного – опор).

По суті «горизонтальний хмарочос» являє собою подальший розвиток запропонованої ще Ле Корбюзьє концепції «будинку на опорах». Ця композиційна схема дозволяє добре захистити житлові блоки від шуму і забезпечити їх інсоляцію і в той же час створює значні площі експлуатованих покрівель, які можуть частково компенсувати дефіцит території на рівні землі.

У СРСР ця концепція була вперше реалізована ще у 1974 р. (рис. 6), і зараз досить широко використовується у світовій практиці проектування як чисто житлових, так і багатофункціональних комплексів в умовах обмежених ділянок а також при будівництві на складному рельєфі.


2.3. Особливості функціонально-планувального вирішення БФЖК


Розташування БФЖК, як правило, поблизу транспортних магістралей і транспортних вузлів обумовлює необхідність захисту житлової частини від шуму, вихлопних газів та ін., при цьому комплекс в цілому не може бути відсунутий від магістралі вглиб кварталу. При цьому тип громадського обслуговування (відкритий чи закритий) теж є суттєвим фактором, що визначає ступінь розвитку внутрішніх зв’язків між громадською та житловою частиною БФЖК і, відповідно – тип житлового будинку, що використовується для житлової частини.

Для приміщень нежитлового призначення можуть бути використані житлові будинки будь-якого типу. Але при цьому слід виконувати специфічні вимоги особливостей функціональної організації й конструктивного рішення таких будинків. Наприклад, якщо для обслуговуючих приміщень закритого типу, тобто призначених тільки для мешканців цього будинку, потрібно забезпечити зручні зв’язки з усіма його квартирами, то для приміщень загальноміського обслуговування необхідна їх максимальна ізоляція від житлової частини будинку. Тому у випадках використання закритих видів обслуговування більш доцільні житлові будинки коридорного, галерейного або коридорно-(галерейного)-секційного типу. В іншому випадку житлові квартири доцільно розташовувати у найбільш спокійній зоні будинку коридорного типу. З цією метою може бути створена захисна зона з приміщень адміністративного або ділового призначення. Вони можуть займати половину житлового будинку по вертикалі на всю його висоту і розташовуватися з шумного боку. В другій, по паралельній їй половині будинку, проектують квартири. При цьому можуть бути використані коридорна система з двома паралельними коридорами на кожному поверсі (якщо це дозволяє організація і розмір квартир) або чергування коридорів, розташованих один над другим через поверх, із яких один належить до житла (при дворівневих квартирах), а другий – до конторських приміщень.

Інший прийом захисту житла від шуму – це використання як екрана сильно виступаючого перед фасадом будинку першого обслуговуючого поверху. Покрівля першого поверху може використовуватись як пішохідні простори, що ведуть до входів у житловий будинок. Цей прийом потребує роздільних конструктивних систем для житлової частини будинку і першого обслуговуючого поверху, а також може бути застосованим у будь-якому його типі (багато- й односекційному, коридорному та ін). Об’єднання в житловому будинку приміщень різного призначення висуває такі важливі вимоги до його структури і планування, як розділення людських потоків, що направляються до житла й установ обслуговування. Сходово-ліфтові вузли, вестибюлі, коридори та інші комунікації, що обслуговують ці потоки, повинні бути ізольовані між собою. Підземний рівень може бути пристосований як для гаражів та автостоянок, так і для розміщення установ обслуговування.

Багаторівневе функціональне зонування БФЖК обумовлює необхідність використання таких об’ємно-планувальних і конструктивних рішень будівель, які дозволяють розміщувати в них на різних поверхах різні функції.

Якщо зі стилобатною частиною не виникає суттєвих ускладнень, за винятком необхідності узгодження параметрів сітки колон з вимогами влаштування паркінгу (якщо паркінг розміщується під блоком обслуговування), то вибір планувальної схеми висотної частини потребує детальнішого розгляду.

Досить часто зустрічається композиційна схема БФЖК, де над 2 – 3-поверховим стилобатом спокійної (переважно прямокутної) форми в плані височіють висотні «вежі» житлового, офісного чи готельного призначення, пластичної форми в плані, наприклад, круглої.

У зарубіжній практиці центральна частина такої будівлі відводиться для розміщення вертикальних комунікацій і допоміжних приміщень, а периметр – для приміщень основного призначення. Вітчизняними нормативними документами [3, 6, 8, 14] обумовлюється необхідність хоча б однієї сходової клітки, що має природне освітлення (СК-1), а для будинків підвищеної поверховості – ще й перехід через відкриту лоджію (тип Н1). Тому розміщення принаймні однієї зі сходових кліток (з якою часто блокується ліфт для транспортування пожежних підрозділів) наближено до периметру будівлі може суттєво вплинути як на її планування, так і на зовнішній вигляд (рис. 7).

При розміщенні БФЖК наближено до транспортної магістралі для захисту житлової частини від шуму може використовуватися ускладнена її форма в плані, яка забезпечує орієнтацію більшості приміщень не на магістраль (рис. 8). При цьому вертикальні комунікації доцільно розміщувати між житловими корпусами, а при плануванні квартир уникати орієнтації вікон житлових приміщень квартир на сусідні квартири.

При використанні 9 – 10-поверхових корпусів, як правило, прагнуть до максимального завантаження сходово-ліфтового вузла. З цією метою кількість квартир на поверсі збільшується до 5 – 8 (за умови, що їх загальна площа на поверсі не перевищує 500 м2) [6].


а


















б






















Рис. 7. Плани типових поверхів висотних частин БФЖК «МОСТ CITY» в м. Дніпро, Україна (проектувальник – група Задоя і Ар.Ко, 2006 р.):

а – житлового корпусу; б – офісного корпусу


Рис. 8. Готельно-житловий комплекс «H-Tower» на бульварі Т. Шевченка, м. Київ, Україна (проектувальник – ТОВ «Сіферт Архітектс», 2013 р.). План типового житлового поверху [21]


В таких коридорно-секційних блоках можуть чергуватися як однорівневі (рис. 9, а), так і дворівневі квартири (рис. 9, б, в). Подібні рішення вимагають узгодженого розташування кухонь та санітарних вузлів, адже вітчизняними нормами розміщення останніх над житловими кімнатами не допускається. Розташування на останніх двох поверхах корпусу дворівневих квартир часто використовується для того, щоб отримати додатковий житловий поверх, при цьому уникнувши підвищених вимог до сходово-ліфтових вузлів, які пред’являються до будинків з умовною висотою понад 26,5 м.

У одному БФЖК секційні житлові корпуси можуть сполучатися з коридорними, у т. ч. умовною висотою понад 26,5 м (рис. 10). При цьому максимальне використання світлового периметру корпусу з одночасним збільшенням його ширини може досягатися за рахунок використання двокоридорної схеми, коли в центральній частині корпусу розташовується одна зі сходових кліток (типу Н4) і ліфтовий хол з ліфтами, а сходова клітка типу Н1 розташовується у торці корпусу.


а

б


в


Рис. 9. Приклад вирішення 9 – 10-поверхового житлового корпусу з квартирами в одному (а) та в двох рівнях (б, в). Плани поверхів. ЖК «Яскравий Львів», м. Львів, Україна. Початок будівництва – 2016 р. [21]

















































Рис. 10. Приклад використання двокоридорної схеми в коридорному житловому корпусі БФЖК (ЖК «Яскравий Львів», м. Львів, Україна. Початок будівництва – 2016 р. [21])

2.4. Вертикальні комунікації та протипожежні вимоги


Сходово-ліфтовий вузол має велике значення у системі комунікацій і забезпечує аварійну евакуацію мешканців. Він уключає: сходову клітку, ліфти, на першому поверсі – вестибюль та сміттєзбірник, а у типовому поверсі – ліфтові холи, відділені дверима, з яких можна потрапити у коридори, що ведуть на сходову клітку, в квартири й до сміттєзбірника.

У секційних житлових корпусах з умовною висотою не більше ніж 26,5 м квартири можуть мати вихід в одну сходову клітку типу СК1. З третього поверху і вище таких будинків слід проектувати другий евакуаційний вихід, за який може бути прийнятий [6]:

1) вихід з балконів (лоджій) квартир або безпосередньо з квартир через двері на зовнішні металеві маршові сходи, які ведуть до позначки підлоги третього поверху і мають уклон не більший від 80°;

2) вихід з кожної квартири на площадку, що влаштовується вздовж зовнішньої стіни будинку з глухим простінком шириною не менше ніж 1,2 м, між торцем площадки та прорізом, який виходить на площадку, або не менше ніж 1,6 м між прорізами. Площадка повинна бути шириною не менше ніж 1,2 м, мати огорожу висотою не менше ніж 1,2 м (такими площадками можуть слугувати частини балконів, лоджій, терас без засклення;

3) вихід на сходи С3, що влаштовується в торці коридору або в будь-якій його частині й веде до позначки підлоги другого поверху, при цьому в секціях з кількістю квартир на поверсі більше від чотирьох необхідно влаштовувати у квартирах на три кімнати і більше вихід згідно з п.2.

У житлових корпусах більшої висоти (більше, ніж 9 ‒ 10 поверхів) можуть бути використані два типи незадимлюваних сходів. Перший тип повинен мати вхід тільки через зовнішнє повітряне середовище – по балконах, лоджіях, відкритих переходах або галереях (Н1). Вихід з такої незадимлюваної сходової клітки повинен вести тільки безпосередньо на вулицю. Якщо в секції одна сходова клітка, вона має бути лише типу Н1. Другий тип сходової клітки має у своєму об’ємі обладнання, за допомогою якого забезпечується підпір повітря під час пожежі й при цьому сходова клітка призначена тільки для аварійного використання (Н2, Н3, Н4). Вона може використовуватись як друга сходова клітка у секціях із загальною площею квартир на поверсі більше ніж 500 м2, а також у коридорних чи галерейних будинках (рис. 11).

Відстань від входу в квартиру до сходово-ліфтового холу (і до незадимлюваної сходової клітки) не повинна перевищувати 40 м, відстань між ними – 80 м, а довжина тупика коридору не має перевищувати 24 м. Незадимлювані сходові клітки можуть бути: опалювані, що розташовані в житловому корпусі, й холодні, прибудовані до причілкової або довгої стіни будинку з незаскленими двома або трьома стінами.

При проектуванні будинків з групою квартир на два і більше поверхи для сімей з інвалідами-колясочниками передбачають один ліфт з габаритами кабіни не менше ніж 1100×1400 мм з шириною дверей не менше ніж 800 мм [9].


Рис. 11. Планувальні схеми незадимлюваних сходових кліток (класифікація за [14]). Наведені мінімальні габарити для житлових секційних, а в дужках – для галерейних і коридорних та для громадських будинків


Мінімальна ширина ліфтового холу при однорядному розташуванні ліфтів повинна бути не менше ніж: 1,2 м (при 400 кг) і 1,6 м для інших. При дворядному розташуванні ‒ 1,8 м з глибиною кабіни менше ніж 2100 мм і 2,5 м при глибині кабіни 2100 мм і більше.

Ліфти передбачають у будинках висотою більше ніж 4 поверхів із відміткою підлоги верхнього поверху над рівнем планувальної відмітки землі більше ніж 14 м. Не дозволяється розташування шахти ліфта біля стін, що межують із житловими приміщеннями. Двері ліфтів повинні відкриватися у вестибюль і в холи на поверхах. Розміри вільного простору перед дверима ліфтів залежать від їх вантажопідйомності й розміщення (ширина площадки повинна бути не менше ніж 120 см для 320 ‒ 400 кг і 160 ‒ 210 см для вантажопідйомності 500 ‒ 630 кг) (рис. 12).

Камера сміттєзбірника розташовується під сміттєпроводом в 1-ому поверсі, ізольовано від вестибюлю, з дверима, що ведуть безпосередньо назовні, не допускається розташування сміттєзбірника під житловими приміщеннями або суміжно з ними.


2.5. Композиційне вирішення фасадів БФЖК


Часто значні розміри БФЖК (особливо висотних частин із дрібночарунковою внутрішньою структурою) обумовлюють певну монотонність їх фасадів. У сучасній проектно-будівельній практиці можна виділити кілька основних шляхів розв’язання цієї проблеми.

Перший і, мабуть, найпростіший – використання суперграфіки. Виділення кольором різних поверхів (відповідно до внутрішньої структури або без збереження такої відповідності) досі залишається одним із найрозповсюдженіших композиційних прийомів.

Порівняно новим є композиційний прийом уявної нерегулярності структури. Він може реалізовуватись через структуру навісної фасадної системи (рис. 13, а) або за рахунок використання віконних отворів різного розміру й форми (рис. 13, б). Широке розповсюдження у будівництві БФЖК каркасної конструктивної системи (переважно зі збірно-монолітного або монолітного залізобетону) зробили використання цього прийому зовсім простим з конструктивної точки зору.

Можливе також використання акцентів, накладених на метричну структуру фасаду, яка в цьому випадку сприймається як своєрідна фактура (рис. 14). Подібний прийом доцільно використовувати на фасадах висотних корпусів БФЖК достатньої висоти і протяжності.

Для фасадів БФЖК менших розмірів досить ефективним є використання композиційного прийому, який полягає в ускладненні метричної композиції (укрупнення або подрібнення метричного кроку по горизонталі або по вертикалі) (рис. 15).



Рис. 12. Ліфти, що призначені для перевезення людей (клас І) та вантажопасажирські ліфти (клас ІІ) вантажопідйомністю понад 1000 кг зі спеціальним внутрішнім оздобленням кабіни (швидкість до 2,5 м/с; при вищих швидкостях ширина і глибина шахти збільшуються на 100 мм) за [15]


а б
















Рис. 13. Приклади вирішення фасаду БФЖК з використанням прийому нерегулярної структури: а – проект житлового та спортивно-оздоровчого комплексу в м. Люберці, Росія, (2005 – 2006 рр., арх. О. Скокан, Р. Баїшев)

б – житловий комплекс «Панорама» в м. Москва, Росія (2003 – 2005 рр., АБ «Остоженка»)



Рис. 14. Приклад використання прийому акцентів, накладених на метричну структуру фасаду (БФЖК з торговельним центром «Авеню 77», Північне Чертаново, м. Москва, Росія, проектувальник ТВО «Резерв», 2004 – 2008 рр.)


Рис. 15. Приклад використання прийому ускладненої метричної структури фасаду (конкурсний проект М. Соколової «Багатофункціональний комплекс громадських та житлових будівель з Палацом мистецтв на Смольному проспекті, м. Санкт-Петербург, Росія», 2012 р.)


2.6. Конструктивне рішення БФЖК


Найпоширенішим конструктивним рішенням БФЖК в Україні та інших пострадянських країнах залишається безригельний каркас з монолітного або збірно-монолітного залізобетону з навсними стінами з навісних панелей або з дрібних блоків (найчастіше газобетонних), що спираються на міжповерхові перекриття. У країнах Західної Європи та США ширше розповсюджений сталевий каркас.

Як правило, для досягнення нормативних показників опору теплопередачі використовується додаткове зовнішнє утеплення: без вентильованого прошарку (т.зв. система «драй-віт») або з вентильованим зовнішнім прошарком. В останньому випадку для утеплення використовуються тільки жорсткі плити мінеральних волокон, зовнішня оболонка виконується з легких навісних неметалевих матеріалів (наприклад, плити з т.зв. керамограніту на кліпсах з неіржавіючої сталі). Використовуються також скляні фасадні системи.

При розміщенні у підземному поверсі громадської або житлової частини БФЖК паркінгу доцільно уніфіковувати їх сітки колон. Визначальними при цьому є параметри, найоптимальніші для паркінгу. Найбільш економна розстановка автомобілів досягається при використанні сітки колон 6000х7500 мм.

Використання експлуатованої покрівлі обумовлює зростання її конструктивної товщини до 600 – 750 мм. Ті ж показники характерні для озелененої покрівлі (при використанні газону). Більші рослини (наприклад, кущі) доцільно висаджувати у спеціальних діжках. Висаджування дерев на верхніх рівнях БФЖК потребує влаштування спеціальних ємностей, заповнених ґрунтом і досить витратним.

3. ЕТАП ПЕРЕДПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ


3.1. Мета і завдання етапу


Етап передпроектного аналізу має на меті визначення основних параметрів проектованого об’єкта, вибір найбільш раціонального його функціонального призначення та основних методів, принципів і прийомів проектування.

Основні завдання передпроектного аналізу:

  • на основі аналізу ділянки об’єкта виявити планувальні обмеження та існуючі недоліки функціональної організації ділянки;

  • визначити обмеження, які впливають на проектні пропозиції із реконструкції (архітектурно-композиційні, об’ємно-просторові, інженерно-конструктивні тощо);

  • обґрунтувати функціональний склад проектованого БФЖК;

  • визначити основні параметри проектованого об’єкта;

  • визначити основні функціональні блоки об’єкта та їх потужність (місткість);

  • розрахувати площу (будівельний об’єм) основних приміщень (функціональних блоків) об’єкта;

  • визначити схему функціональних взаємозв’язків функціональних блоків та окремих приміщень БФЖК;

  • визначити доцільність застосування в даному випадку тих чи інших відомих методів, принципів і прийомів проектування.


3.2. Видача завдання


Студенту пропонується розробити проект багатофункціонального житлового комплексу відповідно до вимог нормативних документів [1 – 14].

Для вивчення типології БФЖК, особливостей його функціональної схеми, методів, принципів і прийомів проектування проводиться семінар, а також виконується реферат на тему «Багатофункціональний житловий комплекс».


3.3. Виконання та оформлення реферату


Робота над рефератом розпочинається з другого заняття, завершується згідно з графіком архітектурного проектування і подається комісії одночасно з ескіз-ідеями на затвердження. Реферат складається загальним обсягом у 15 – 20 сторінок, уключаючи титульний аркуш, зміст, текстову та ілюстративну частини, список літератури. У ньому має бути наведено і проаналізовано не менше трьох проектів-аналогів, близьких за основними параметрами до об’єкта, що проектується.

Титульний аркуш реферату оформляється згідно з додатком А, на 2-й сторінці реферату розміщують зміст (обов’язково з посиланням на номери сторінок), нумерація сторінок починається з 2-ї у верхньому правому кутку.

Поля – верхнє, праве, нижнє і ліве – 20 мм, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, через 1 інтервал, заголовки розділів виділяються жирним шрифтом, між заголовком і наступним текстом пропускається один рядок. Література залежно від специфіки об’єкта.


3.4. Виконання та оформлення інших вихідних даних


За необхідності вихідні дані можуть бути доповнені фотофіксацією, розгортками по вулицях з показом прилеглої забудови (М 1:200). Також обов’язково наводиться копія сертифіката на систему управління якістю, виданого Полтавському національному технічному університету імені Юрія Кондратюка. Усі аркуші вихідних даних повинні мати наскрізну нумерацію в межах тому проектної документації (у правому верхньому куті).


4. ЕТАП ТВОРЧОГО ПОШУКУ


4.1. Мета і завдання етапу


Етап творчого пошуку має на меті визначення основної ідеї проекту.

Основні завдання етапу:

  • формування у першому наближенні містобудівного вирішення ділянки та функціонально-планувального – БФЖК;

  • формування у першому наближенні образного вирішення об’єкта з урахуванням принципів та засобів архітектурної композиції та існуючих обмежень (2 варіанти);

  • розроблення двох варіантів ескіз-ідеї БФЖК, їх розгляд і порівняння та вибір однієї з них як основи для розроблення ескізу.


4.2. Зміст етапу творчого пошуку

Клаузура 1 (К-1): «Функціонально-планувальне вирішення багатофункціонального житлового комплексу по вул.____________________

назва вулиці, № будівлі

у___________________»

назва населеного пункту


Склад клаузури:

  1. Ситуаційна схема М 1:1000 (1:2000).

  2. Схема генерального плану об’єкта (М 1:500) з експлікацією будівель і споруд, показом напряму на північ тощо з виділенням кольором чи іншим чином проектних пропозицій.

  3. Схеми планів поверхів будівлі (М 1:100 – 1:200) із нанесенням загальних розмірів та експлікацією приміщень (можна написати назви основних приміщень на плані).

  4. Архітектурний розріз (один або більше) М 1:100 – 1:200.

  5. Загальний вигляд об’єкта (перспектива або аксонометрія).

Вимоги до виконання: клаузура виконується на аркуші формату А1 (А2), техніка вільна.


Клаузура 2 (К-2): «Архітектурно-планувальне вирішення реконструкції багатофункціонального житлового комплексу по вул.____________________

назва вулиці, № будівлі

у___________________»

назва населеного пункту

Склад клаузури:

  1. Схема генерального плану об’єкта (М 1:500) з експлікацією будівель і споруд, показом напряму на північ тощо з виділенням кольором чи іншим чином проектних пропозицій.

  2. Схеми планів поверхів будівлі (М 1:100 – 1:200) із нанесенням загальних розмірів та експлікацією приміщень (можна написати назви основних приміщень на плані).

  3. Архітектурний розріз (один або більше) М 1:100 – 1:200.

  4. Фасади (не менше двох) з позначенням основних осей, М 1:100, 1:200.

  5. Загальний вигляд об’єкта (перспектива або аксонометрія).


Вимоги до виконання: клаузура виконується на аркуші формату А1, техніка вільна.


Виконання ескіз-ідеї (ЕІ-1, ЕІ-2). Ескіз-ідеї розробляються на основі клаузури К-2 не менше ніж у двох варіантах. Після їх розгляду й аналізу комісійно визначається оптимальний варіант, який доопрацьовується студентом і подається до затвердження комісії разом із рефератом на тему архітектурного проекту. Наявність реферату обов’язкова, без нього ескіз-ідеї комісією не розглядаються.


Вимоги до виконання: ескіз-ідеї виконуються на аркушах формату А1 (А2), техніка вільна, обов’язково в кольорі.


Слід розуміти, що навіть в рамках визначених на передпроектному етапі основних характеристик проектованого об’єкта існує велика кількість варіантів його об’ємно-просторової композиції (рис. 16). Задачею етапу творчого пошуку якраз і є вибір основної ідеї проекту, яка серед іншого визначає і уточнену порівняно з передпроектним етапом об’ємно-просторову композицію проектованого багатофункціонального житлового комплексу.


Рис. 16. Можливі варіанти об’ємно-просторової композиції БФЖК в рамках визначених на етапі передпроектного аналізу містобудівних та композиційних вимог (на прикладі концептуального проекту архітектурного бюро «Sergey Skuratov Architects»)


5. ЕТАП ТВОРЧОГО РОЗРОБЛЕННЯ


5.1. Мета і завдання етапу


Етап творчого розроблення має на меті поглиблення та уточнення первинного творчого задуму, узгодження суперечливих вимог (композиційних, функціональних, санітарно-гігієнічних, протипожежних, інженерних тощо) до проекту й остаточне формування проектних пропозицій.

Основні завдання етапу:

  • уточнення вирішення генерального плану ділянки об’єкта з урахуванням нормативних вимог та діючих планувальних обмежень;

  • уточнення функціонально-планувального рішення об’єкта з урахуванням конструктивних обмежень;

  • остаточне архітектурно-композиційне вирішення будівлі з урахуванням морфологічних та стильових характеристик оточуючої забудови, існуючих в даному районі обмежень за висотою забудови тощо;

  • уточнення конструктивного вирішення з урахуванням економічної доцільності та технологічності виконання будівельних робіт;

  • визначення комплексу заходів щодо забезпечення нормативних показників опору теплопередачі огороджувальних конструкцій будівлі;

  • принципове вирішення основних систем інженерного забезпечення, визначення джерел теплопостачання та гарячого водопостачання (автономне чи з міських мереж), доповнення переліку приміщень відповідними технічними приміщеннями (електрощитові, венткамери, компресорна, теплогенераторна, теплопункт тощо);

  • корекція об’ємно-планувального вирішення з метою передбачити необхідну кількість вентиляційних каналів (шахт), ніш для прокладення інженерних комунікацій тощо;

  • розроблення пропозицій щодо благоустрою ділянки будівлі.


5.2. Зміст етапу творчого розроблення


Основний зміст етапу – розроблення, захист та затвердження ескізу. Ескіз виконується на аркушах формату А3 (А1) на основі затвердженої комісійно ескіз-ідеї та містить усі креслення архітектурного проекту. Склад архітектурного проекту поданий нижче, ескіз містить креслення 10 – 17.


Склад архітектурного проекту

Архітектурний проект виконується на окремих аркушах формату А4 і А3 (А2) та оформлюється у вигляді тому формату А4, який включає:

  1. Титульний аркуш (приклад оформлення див. додаток И). Нумерація починається із цього аркуша, але номер не вказується.

  2. Зміст проекту (приклад заповнення див. додаток К).

  3. Склад проекту (приклад заповнення див. додаток Л).

  4. Підтвердження ГАП’а (приклад заповнення див. додаток М).

  5. Відомість учасників проектування (приклад заповнення див. додаток Н).

  6. Загальна пояснювальна записка (склад і зміст див. підрозділ 6.2).

  7. Завдання на проектування, підписане керівником проектування і студентом.

  8. Матеріали топогеодезичної зйомки ділянки проектування (при наявності).

  9. Сертифікат на систему управління якістю, виданий Полтавському національному технічному університету імені Юрія Кондратюка (копія).

  10. Ситуаційна схема (масштаб довільний).

  11. Опорний план ділянки об’єкта з експлікацією будівель і споруд (за формою 2, див. додаток Б) М 1:500.

  12. Генеральний план ділянки об’єкта М 1:500 з експлікацією будівель і споруд (за формою 2, див. додаток Б).

  13. Розгортки по вулиці (вулицях) з показом об’єкта і прилеглої забудови М 1:200 – 1:400 (у разі необхідності).

  14. Плани поверхів, М 1:200 (1:100) з експлікацією приміщень (за формою 3, див. додаток В).

  15. Архітектурні розрізи (не менше двох), М 1:200 (1:100).

  16. Фасади (всі чотири) М 1:200 (1:100).

  17. Загальний вигляд об’єкта (аксонометрія або перспектива).


6. ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЕТАП


6.1. Мета і завдання етапу


Завершальний етап роботи має на меті найповніше донесення головної ідеї проекту та його змісту до замовника, підрядника і регулюючих органів, а у випадку навчального проектування – до викладачів та студентів.

Основні завдання завершального етапу (в навчальному проектуванні):

– оформлення проекту згідно з нормативними вимогами таким чином, щоб найповніше розкрити його зміст;

– складання й оформлення пояснювальної записки;

– підготовка доповіді та здійснення захисту проекту;

– аналіз досягнень і прорахунків (як власного проекту, так й інших).


6.2. Оформлення архітектурного проекту та окремих креслень


Загальні вимоги до оформлення креслень:

– залежно від змісту, аркуші креслень відносяться до розділу ГП («Генеральний план») або до розділу АР («Архітектурні рішення»);

– аркуші виконуються згідно із вимогами до будівельних креслень (рамка 20 мм зліва, по 5 мм з інших трьох боків) згідно з додатком Г, штамп за формою 4 згідно з додатком Д;

– на аркушах ситуаційної схеми, опорного й генерального планів показується напрям на північ, умовні позначки, експлікація будівель і споруд (за формою 2, див. додаток Б);

– на аркушах планів поверхів показується експлікація приміщень (за формою 3, див. додаток В);

– на кресленнях планів показуються відмітки підлоги, ґанку, тамбурів, майданчиків сходових кліток, а також усі відмітки в місцях підвищення (зниження) підлоги;

– масштаби креслень вказуються лише для розділу ГП і лише у штампі;

– при маркуванні осей не можна застосовувати літери Ґ, З, Є, І, Ї, Й, О, Х, Ц, Ч, Щ, Ь відповідно до вимог ДСТУ Б А. 2.4-4:2009;

– послідовність цифрових та літерних позначень координаційних осей приймають за планом зліва направо та знизу вгору (рис. 17, а) або як показано на рис. 17, б.

Якщо зображення (наприклад, план) не поміщається на аркуші прийнятого формату, то його ділять на кілька ділянок, розміщуючи їх на окремих аркушах, відповідно до вимог [19].

У цьому випадку на кожному аркуші, де показано ділянку зображення, наводять схему цілого зображення з необхідними координаційними осями та умовним позначенням (штриховкою) ділянки зображення, яка показана на даному аркуші (рис. 18).

Приклади (а не еталони) виконання окремих аркушів даного архітектурного проекту наведено на рис. 19 – 25.


Рис. 17. Послідовність цифрових та літерних позначень координаційних осей




Рис. 18. Схема зображення плану об’єкту в цілому з виділенням ділянки зображення, показаної на даному аркуші



Рис.19. Приклад виконання аркушу з показом планів підземного паркінгу



Рис. 20. Приклад виконання аркушу з показом плану 1-го поверху блоку обслуговування



Рис. 21. Приклад виконання аркушу з показом планів поверхів офісного блоку


Рис. 22. Приклад виконання аркушу з показом плану типового поверху житлового блоку



Рис. 23. Приклад виконання аркушу з показом архітектурних розрізів


Рис. 24. Приклад виконання аркушу з показом фасадів



Рис. 25. Приклад виконання аркушу з показом перспективних зображень

6.3. Складання й оформлення пояснювальної записки


Пояснювальна записка до проекту виконується на аркушах формату А4 загальним обсягом 10 – 15 сторінок. Пояснювальна записка складається зі змісту із посиланням на номери сторінок (додаток П) та основного тексту. Структура і зміст основного тексту пояснювальної записки для стадії «ескізний проект» (ЕП) прийняті згідно чинних норм:

1. Загальні положення

1.1. Вихідні дані для проектування.

1.2. Коротка характеристика об’єкта.

1.3. Дані інженерних вишукувань.

1.4. Відомості про черговість будівництва та пускові комплекси.

1.5. Визначення вимог до містобудівних рішень.

1.6. Доступність об’єкту для маломобільних груп населення.

1.7. Основні техніко-економічні показники (див. додатки Р і С).

1.8. Розрахунок класу наслідків (відповідальності) та категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16.

На всіх аркушах пояснювальної записки наноситься рамка (20 мм зліва, по 5 мм з інших трьох боків), на першому аркуші зі змістом – штамп (додаток Е), на інших штамп (додаток Ж). Шрифт Arial 14, інтервал – 1. Заголовки розділів виділяються жирним шрифтом, між заголовком і попереднім та наступним текстом пропускається один рядок.

Пояснювальна записка містить усі необхідні розрахунки, які занесені у відповідні таблиці. Вона включається до тому проектної документації згідно порядку, наведеному в підрозділі 6.2.


6.4. Захист та обговорення проекту


Після здавання проекту відбувається його публічний захист. Тривалість доповіді – приблизно 5 хвилин, на запитання – до 10 хвилин.

Рекомендована структура доповіді така:

  1. Актуальність теми проекту, загальні відомості про об’єкт.

  2. Містобудівні рішення (у т.ч. організація генерального плану ділянки).

  3. Функціонально-планувальне рішення об’єкта.

  4. Архітектурно-композиційне рішення об’єкта.

  5. Конструктивне рішення об’єкта.

  6. Інженерне забезпечення (водопостачання та каналізація, опалення, вентиляція, кондиціювання, електро- і газопостачання тощо).

  7. Благоустрій ділянки.

Перед захистом проекту рекомендується підготувати доповідь у письмовому вигляді, відредагувавши її обсяг таким чином, щоб читання тексту вголос займало на 1 – 3 хвилини менше від запланованої її тривалості. Сам процес компактного письмового викладення основної ідеї та змісту проекту допомагає архітектору підготуватися як до доповіді, так і до відповіді на можливі запитання.

Додаток А

Форма 1 – Титульний аркуш реферату



Міністерство освіти і науки України

Сумський національний аграрний університет

Кафедра архітектури та інженерних вишукувань









РЕФЕРАТ


на тему


«Багатофункціональний житловий комплекс»








Виконав (ла) ст. гр. _______ __________________

шифр групи прізвище, ініціали студента

Керівники: ___________________________

посада, прізвище, ініціали керівника

_____________________________________

посада, прізвище, ініціали керівника












Суми 2017



Додаток Б

Форма 2 – Експлікація будівель і споруд*




* на реальних робочих кресленнях замість графи «Примітка» виконується графа «Координати квадрата сітки»





Додаток В

Форма 3 - Експлікація приміщень





* категорія за вибухопожежною та пожежною безпекою, вказується для деяких громадських та всіх виробничих приміщень







Додаток Г

Розташування основного напису, додаткових граф до нього та розмірних рамок на аркушах



Додаток Д

Форма 4 – Основний напис та додаткові графи до нього для аркушів: основних комплектів робочих креслень, основних креслень розділів проектної документації, графічних документів з інженерних вишукувань



Додаток Р

Склад обов’язкових техніко-економічних показників по житловій частині багатофункціонального житлового комплексу (БФЖК)


  1. Площа ділянки.

  2. Площа забудови.

  3. Поверховість.

  4. Умовна висота будинку (визначають за п. 2.18 ДБН В.1.1-7).

  5. Кількість квартир у будинку, в тому числі:

– однокімнатних;

– двокімнатних і більше.

  1. Площа квартир у будинку.

  2. Площа літніх приміщень (підрахована згідно з п. 2 додатку В ДБН В. 2.2-15-2005).

  3. Площа вбудованих нежитлових приміщень.

  4. Загальний будівельний об’єм усього, в тому числі:

– вище позначки 0,00;

– нижче позначки 0,00.

  1. Питома теплова потужність опалення*


* у даному проекті може не наводитися.




Додаток С

Склад обов’язкових техніко-економічних показників по громадській частині багатофункціонального житлового комплексу (БФЖК)



1. Площа ділянки.

  1. Площа забудови.

  2. Поверховість.

  3. Умовна висота будинку (визначають за п. 2.18 ДБН В.1.1-7).

  4. Загальна площа.

  5. Корисна площа.

  6. Розрахункова школа.

  7. Потужність, місткість, кількість створених робочих місць.

  8. Питома теплова потужність опалення та питоме річне теплоспоживання*.

  9. Показники енергоефективності – річна потреба в паливі, воді, електричній та тепловій енергії*.



* у даному проекті можуть не наводитися


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Типологія житлових та виробничих будинків і споруд: навч. посібник / В.М. Лях, А. С. Бородай. Д. С. Бородай; за заг. ред. В. М. Ляха. ‒ Полтава, ПолтНТУ, 2015. ‒ 269 с.: іл. 

  2. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень: ДБН 360 92** . – Офіц. вид. – К. : Держбуд України, 2002. – 92 с. – (Державні будівельні норми України).

  3. Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення: ДБН В.2.2-9:2009. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2009. – 47 с. – (Державні будівельні норми України).

  4. Будинки і споруди. Підприємства побутового обслуговування: ДБН В.2.2-11-2002. – Офіц. вид. – К. : Держбуд України, 2002. – 42 с. – (Державні будівельні норми України).

  5. Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди: ДБН В.2.2-13-2003. – Офіц. вид. – К. : Держбуд України, 2004. – 105 с. – (Державні будівельні норми України).

  6. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення: ДБН В.2.2-15-2005. –Офіц. вид. – К. : Держбуд України, 2005. – 36 с. – (Державні будівельні норми України).

  7. Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення: ДБН В.2.2-17-2006. – Офіц. вид. – К. : Держбуд України, 2007. – 22 с. – (Державні будівельні норми України).

  8. Будинки і споруди. Готелі: ДБН В.2.2-20:2009. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2009. – 56 с. – (Державні будівельні норми України).

  9. Будинки і споруди. Підприємства торгівлі: ДБН В.2.2-23:2009. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2009. – 61 с. – (Державні будівельні норми України).

  10. Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства): ДБН В.2.2-25:2009. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2010. – 85 с. – (Державні будівельні норми України).

  11. Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення: ДБН В.2.2-28:2010. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2011. – 31 с. – (Державні будівельні норми України).

  12. Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів: ДБН В.2.3-15:2007. – Офіц. вид. – К. : Мінбуд України, 2007. – 80 с. – (Державні будівельні норми України).

  13. Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель: ДБН В.2.6-31:2006. – Офіц. вид. – К. : Держбуд України, 2006. – 65 с. – (Державні будівельні норми України).

  14. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва: ДБН В.1.1-17-2002. – Офіц. вид. – К. : Держбуд України, 2003. – 41 с. – (Державні будівельні норми України).

  15. Установка ліфтова (елеваторна) : ДСТУ ISO 4190-1-2001. Частина 1. Ліфти класів І, ІІ, ІІІ і VІ (ISO4190 – 1:1999, IDT). – К. : Держкомтехрегулювання України, 2002. – 22 с. – (Національний стандарт України).

  16. Установка ліфтова (елеваторна) : ДСТУ ISO 4190-2-2001. Частина 2. Ліфти класу IV (ISO4190 – 2:2001, IDT). – К. : Держкомтехрегулювання України, 2002. – 21 с. – (Національний стандарт України).

  17. Установка ліфтова (елеваторна) : ДСТУ ISO 4190-3-2001. Частина 3. Ліфти службові класу V (ISO4190 – 3:1982, IDT). – К. : Держкомтехрегулювання України, 2002. – 6 с. – (Національний стандарт України).

  18. Основні вимоги до проектної та робочої документації: ДСТУ Б А.2.4-4:2009. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2009. – 70 с. – (Національний стандарт України).

  19. Правила виконання архітектурно-будівельних робочих креслень: ДСТУ Б. А.2.4-7:2009. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2009. – 75 с. – (Національний стандарт України).

  20. Правила виконання робочої документації генеральних планів : ДСТУ Б А.2.4-6:2009. – Офіц. вид. – К. : Мінрегіонбуд України, 2009. – 37 с. – (Національний стандарт України).

  21. Енциклопедія новобудов [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://novobudovy.com/

  22. Housing Prototypes [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://housingprototypes.org/






















ЗМІСТ


С.


Вступ

3

1.

Загальні положення проектування БФЖК ………………………………..

4


1.1.

Концепція багатофункціонального житлового комплексу (БФЖК) ………………………………………………………………

4


1.2.

Класифікація БФЖК ………………………………………………...

4


1.3.

Основні функціональні різновиди БФЖК й фактори, що впливають на їх функціональний склад ……………………………

6

2.

Формування функціонально-планувальної, об’ємно-просторової та конструктивної структури БФЖК ………………………………………...

7


2.1.

Розташування БФЖК в структурі міста та організація його ділянки ………………………………………………………………..

7


2.2.

Різновиди об’ємно-просторової композиції БФЖК ………………

9


2.3.

Особливості функціонально-планувального вирішення БФЖК …

11


2.4.

Вертикальні комунікації та протипожежні вимоги ……………….

17


2.5.

Композиційне вирішення фасадів БФЖК ………………………….

19


2.6.

Конструктивне рішення БФЖК …………………………………….

22

3.

Етап передпроектного аналізу …………………………………………….

23


3.1.

Мета і завдання етапу ……………………………………………….

23


3.2.

Видача завдання ……………………………………………………..

23


3.3.

Виконання та оформлення реферату ……………………………….

23


3.4.

Виконання та оформлення інших вихідних даних ………………..

24

4.

Етап творчого пошуку ……………………………………………………..

24


4.1.

Мета і завдання етапу ……………………………………………….

24


4.2.

Зміст етапу творчого пошуку ……………………………………….

24

5.

Етап творчого розроблення ………………………………………………..

26


5.1.

Мета і завдання етапу ……………………………………………….

26


5.2.

Зміст етапу творчого розроблення …………………………………

27

6.

Завершальний етап …………………………………………………………

28


6.1.

Мета і завдання етапу ……………………………………………….

28


6.2.

Виконання архітектурного проекту та оформлення окремих креслень ………………………………………………………………

28


6.3.

Складання й оформлення пояснювальної записки ………………..

33


6.4.

Захист та обговорення проекту ……………………………………..

33

Додаток А

Форма 1 – Титульний аркуш реферату …………………………

34

Додаток Б

Форма 2 – Експлікація будівель і споруд ……………………...

35

Додаток В

Форма 3 – Експлікація приміщень ……………………………...

35

Додаток Г

Розташування основного напису, додаткових граф до нього та розмірних рамок на аркушах …………………………………….

36

Додаток Д

Форма 4 – Основний напис та додаткові графи до нього для аркушів: основних комплектів робочих креслень, основних креслень розділів проектної документації, графічних документів з інженерних вишукувань …………………………..

37


Додаток Е


Форма 5 – Основний напис та додаткові графи до нього для усіх видів текстових документів (перші аркуші) ………………



38

Додаток Ж

Форма 6 – Основний напис та додаткові графи до нього для усіх видів текстових документів (наступні аркуші) ……………

39

Додаток И

Приклад оформлення титульного аркуша архітектурного проекту

40

Додаток К

Приклад оформлення аркуша змісту …………………………...

41

Додаток Л

Приклад оформлення аркуша складу проекту ………………...

42

Додаток М

Приклад оформлення аркуша підтвердження ГАП’а …………

43

Додаток Н

Приклад оформлення аркуша відомості учасників проектування …………………………………………………….

44

Додаток П

Приклад оформлення першого аркуша пояснювальної записки (змісту) …………………………………………………………….

45

Додаток Р

Склад обов’язкових техніко-економічних показників по житловій частині багатофункціонального житлового комплексу (БФЖК) ……………………………………………….

46

Додаток С

Склад обов’язкових техніко-економічних показників по громадській частині багатофункціонального житлового комплексу (БФЖК) …………………………………….…………

46


Список літератури ……………………………………………….………....

47


42


‹
›