«Мамі посміхаємось»
Мета : вчити відтворювати дії і вчинки уявних героїв, оволодівати моторним компонентом відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів тощо), формувати здатність до психом’язового само розслаблення.
Ой, ладки, лади, | Діти плескають в долоні. |
Не боїмось ми води. | Розводять руки в сторони долонями вгору. |
Мама каже : А ходи – но умиватися, дитино, | Поманити вказівним пальчиком. |
Добре вимий з милом руки, | Імітувати миття рук. |
Бо вони, як у марюки, | Покласти долоні на щоки, покачати головою. |
Вичисти зуби, вимий личко, | Імітувати рухи. |
Шию й вуха до полиску, | Імітувати рухи. |
Бо сміятись будуть кури | Показати вказівним пальцем один на одного і |
З невмиваки – замазури. | посміхатися. |
«Чий спів».
Мета : етюд для вираження уваги, інтересу, зосередження.
Хлопчик гуляє по саду і раптом чує чудовий спів пташки. Він навшпиньки тихо підкрадається і присідає, дивиться і милується її чарівним співом.
Виразна поза : шия витягнута вперед, пильний погляд, тулуб злегка нахилений уперед, ступає навшпиньках, присідає.
«Я – сонечко».
Мета : гра – медитація.
Я маленьке сонечко. Я прокидаюся, вмиваюся. Я розчісую свої промінці і піднімаюся над обрієм. Я велика куля. В мене багато тепла і світла. Я дарую своє тепло всій землі – лісам, рікам, лукам. Я вдихаю тепло. Я лечу над землею і освітлюю зелене листя, червону квітку.
«Я – хмарка».
Мета : гра – медитація.
Я – хмарка. Велика, пухнаста, легка. Мені втішно бути хмаркою, плисти в синьому небі, мої руки легкі, вони допомагають мені летіти. Я підводжу вгору очі, вдихаю всім тілом тепле повітря.
«Кішка гріється на сонечку».
Мета : етюд для тренування окремих груп м’язів.
Я – маленьке кошенятко. У мене гладенька, м’яка шерсть, я люблю грітися на сонечку. Лягаю на спинку, простягаю свої лапки до сонечка, ніжно усміхаюся йому. Сонечко ласкає мене своїми лагідними промінчиками.
«Каченятко хлюпочеться у водичці».
Мета : етюд для тренування окремих груп м’язів.
Я – жовтеньке каченятко. Найбільше я люблю хлюпатися у водичці. Голівку опускаю, дзьобика вмиваю, крильцями махаю – водиченьку струшую, лапками – хлюп – хлюп, расочку шукаю.
«Котик і клубок».
Мета : етюд для вираження емоцій.
Котик побачив клубочок, що викотився в кошика. Він штовхнув його лапкою. Клубочок покотився, котик здивувався, побіг за клубочком і дуже зрадів. Весело гратися з клубочком.
«Сміливе козеня».
Мета : етюд для відображення позитивних рис характеру.
Козенятко любить стояти на горбочку і голосно співати пісні. Воно не боїться, що його може почути сірий вовк.
Виразна поза : положення стоячи, одна нога поперед другою, руки закладені за спину, підборіддя підняте.
Міміка : впевнений погляд.
«Боязке курча».
Мета : етюд для відображення рис характеру.
Курчатко вперше вийшло у двір, воно боїться. Йому здається, що його от – от скривдить цуценя.
Виразна поза : сидячи на кінчику стільця дуже прямо, лікті притиснуті до тіло, долоні лежать на колінах, голова опущена.
«Брудне порося».
Мета : етюд для вираження відрази і презирства.
Вихователь показує дітям ілюстрацію «Бабусин двір» і звертає увагу на порося, яке лежить в калюжі. Діти виражають своє ставлення до поросяти.
Виразна поза : поза відрази – голова відкинута назад, брови нахмурені, очі прищурені, ніздрі роздуті і зморщені, куточки губ опущені.
Поза приниження : голова нахилена вниз, плечі зведені уперед.
«Злий пес».
Мета : етюд для вираження гніву.
Дитина гуляє. Повз неї на повідку проходить собака, він гавкає на дитину і намагається, натягуючи повідок, дістатися її ніг. Дитина дуже налякана.
Виразна поза : голова нахилена вперед і втягнена у підняті плечі, ноги прямі, руки звисають вздовж тіла.
«Цуценя принюхується».
Мета : етюд для вираження, уваги, інтересу, зосередження.
Цуценя побачило кошеня. Воно миттєво застигає у напруженій позі. Мордочка у нього витягується вперед, очі напружено дивляться, а ніс безшумно втягує запах. Тваринки подружилися.
«Я – вітер».
Мета гра – медитація.
Я – вітер. Я легкий, ніжний, теплий. Я лагідно торкаюся пелюстків квітів, ховаюся у гілках дерев, граюся їхніми листочками. Листочки шепочуть мені : «Ш – ш – ш …» я вдихаю свіже повітря ланів і лісів, я стаю сильнішим… Мої крила великі і невагомі. Я лечу над морем і своїм походом здіймаю хвилі. Я найшвидший.
«Собака принюхується».
Мета : розвиток вміння виражати інтерес, зосередженість.
Мисливський собака, побачивши дичину, застиг у напруженій позі. Морда у нього витягнута вперед, вуха нагострились, очі непорушно дивляться на здобич, а ніс безшумно втягує запах.
«Роздуми».
Мета : розвивати вміння виражати роздум, зосередженість.
Хлопчик збирав гриби в лісі і заблукав. Нарешті він вийшов на велику дорогу, але в яку сторону йти – не знає. Дитина стоїть, руки складені на грудях чи одна рука на грудях, а інша підтримує підборіддя.
«Круглі очі».
Мета : вчити виражати подив.
Одного разу хлопчик зайшов до хати і побачив, що по підлозі бігає ганчірка. Він підняв ганчірку і під нею побачив кошеня. Педагог пропонує дитині показати, які круглі очі були в хлопця, коли той побачив живу «ганчірку».
«Карлсон».
Мета : вчити виражати почуття задоволення, радості.
Ведучий пропонує дітям відгадати загадку:
Мой дом – у вас на крыше, я каждому знаком,
И мой пропеллер слышен над вашим чердаком.
Потім одна дитина показує, яке обличчя у Карлсона (надуває щоки), а інша – яке задоволене обличчя у хлопчику, до якого Карлсон прилетів (посміхається).
«Попелюшка».
Мета : вчити виражати страждання, печаль.
Дівчинка зображує Попелюшку, яка приходить додому після балу дуже печальною – вона загубила чобіток. Голова дівчинки опущена, брови здвинуті, куточки губ опущені, хода повільна.
Радість.
«Кожен без винятку знає – день ясніший, як усмішка сяє.»
Гра «День радісних усмішок».
Дорослий тримає в руках кольорові кружечки, на яких написано слово «дякую». Діти називають радісного, веселого казкового або мультиплікаційного героя і отримують своє «дякую».
Ситуація «Несподівана радість».
Бабуся заходить до кімнати і говорить : «Збирайся, Іванку, зараз ми з тобою поїдемо до парку (зоопарку, цирку)». Дорослий просить дітей пригадати – чи були у них несподівані радощі, хто їх дарував.
Танцювальна годинка.
Під веселу ритмічні мелодію діти танцюють парами з повітряною кулькою (м’ячем ) між лобами.
Вправа на релаксацію «Жабки».
Змалюємо скрекотушок –
Тягнемо губи аж до ушок,
Потягнемо, перестанемо,
І усміхненими станемо.
Провина.
«Умієш помилятися – умій і виправлятися».
Етюд «Винний».
Хлопчик випадково зламав перемикач телевізора. Він злякався, що мама його покарає, і сказав, що перемикач кинув його молодший брат. Брата покарали. Старший брат відчуває свою подвійну провину. Йому соромно! Порадимо йому : «Я свою вину на брата не зверну!»
Ситуація.
Товариш без дозволу взяв твої фломастери. Він винен? Що ти зробиш?
Тато розбив коштовну вазу. Мама з бабусею дуже розсердилися. Що зробить тато, щоб загладити свою вину?
Дискусія.
Цей хлопчик винний чи він дуже ввічливий?
Він прийшов посеред ночі, маму розбудив…
Та злякалася – Синочку, ти не захворів?
Ні – зітхає синок винувато – на добраніч забув побажати.
Вправа на релаксацію «Кулачки»
Руки на колінах, кулачки стулили,
Пальці до долоні тиснуться щосили,
Потримали трохи, раз – і відпустили!
Співчуття.
«Не так вже боляче буває, коли вам хтось та співчуває».
Вправа «Хто виявив співчуття»?
Мене сварили мама з татом, що я мовляв, такий – сякий.
А вірний друг, мій пес кудлатий, прийшов до мене залюбки.
Довірливо у вічі глянув – і не такий же я поганий!
Вправа «Кому ви більше співчуваєте?»
Колобку, котрий зустрівся з лисичкою?
Сестричці Оленці чи братикові Іванку?
Дюймовочці, яка зустрілася із кротом?
Вправа на релаксацію «Чарівний сон».
Повіки спати хочуть, заплющуються очі,
Ми тихо засинаємо.
Гріє сонечко сильніше, відпочинемо у тиші…
Всіх нас огортає спокій, і ласкавий, і глибокий…
Страх.
«Хоч боягузом я не звуся, а страховиська боюся».
Вправа «Чи корисний страх?»
Так! Якщо немає почуття страху, то
Можна впустити у дім злодія,
Потрапити під колеса автомобіля,
Обпектися гарячою водою,
Спричинити пожежу в квартирі.
Ні! Тому що через постійний страх перед чимось ми
Не радіємо життю,
Почуваємося невпевнено,
Частіше хворіємо,
Менше пізнаємо навколишній світ,
Боїмося знайомитися з людьми.
Що ж робити?
Бути обачними.
Частіше посміхатися,
Глузувати з непотрібних страхів.
Обговорення вірша.
Йшли та їли з маслом булку двоє друзів по провулку,
Раптом злющий пес з – за рогу швидко вибіг на дорогу.
Не сховатися ніде, зараз мабуть нападе.
(Що відчули друзі? Покажіть, який у них був вираз обличчя. Як ви гадаєте, що вони зробили)
Тут не вигадаєш краще – полетіла булка в пащу!
Песик булку проковтнув, весело хвостом махнув.
Тож, якщо ідеш гуляти, треба, звісно, й булку брати!
Психогімнастика виникла на стику практичної психології і акторського мистецтва рухів. Людські переживання і почуття «прочитуються» оточуючими по очах, за нахилом голови, ходою, рухами губ і рук. Більшу частину інформації одне про одного ми одержуємо за допомогою невербальної, безсловесної мови – мови міміки і жестів.
Невербальної мови, як і словесної, людина навчається з дитинства. Розумово відсталих дітей і дітей із затримкою у психічному розвитку часто вирізняють не тільки бідність словникового запасу і нерозвинена мова, але й нерозвиненість емоцій, невміння виражати свої почуття. Як наслідок, такі діти некомунікабельні : не вміють грати, з ними нецікаво спілкуватися.
У практиці корекційної педагогіки емоційну сферу дитини можна розвивати через навчання мови рухів, дізнання про чужі емоції за їхніми мімічними проявами. Цьому завданню і служить психогімнастика.
Заняття з психогімнастики для дітей другої молодшої групи
(за Г.Гончарук).
У нас в гостях собачка.
Програмовий зміст :
Зниження емоційного напруження,
Навчання дітей виразних рухів,
Тренаж основних емоцій (радість, задоволення, страх),
Корекція настрою і окремих рис характеру.
Навчання ауто релаксації.
1 Вступна частина.
Знаття напруження, створення ігрової ситуації. Діти заходять до залу, підходять до ведучого, що пропонує їм відгадати загадку :
Ви послухайте загадку і знайдіть у ній відгадку,
Що за звір у нас живе, в будці кісточку гризе?
Хто чужий зайде у двір, він сердито каже «гр - р - р».
А яку разом з нами грає, «гав – гав - гав» до нас гукає.
Діти відповідають : «Собака».
Ведучий. Ви, хлоп’ята, походіть, і Сірка скоріш знайдіть.
Діти розходяться по залу, не наштовхуючись одне на одного, шукають захованого собачку, знаходять і несуть ведучому.
Ведучий. Одне одного за руки візміть, і за Сірком слідом ідіть.
Вправа «Ми за Сірком йдемо». Діти ходять змійкою, взявшись за руки, що сприяє заспокоєнню і організованості.
Ведучий. Сірко сяде – посидить і на вас подивиться.
Діти спокійно ходять одне за одним по колу, у центрі якого сидить іграшковий собака. Потім вони підходять до ведучого, який пропонує їм пограти : «Сьогодні всі будуть собачками».
2 Основна частина.
Перша фаза – міміка і пантоміміка.
«Собака принюхується» (етюд на вираження уваги і зосередженості).
Собака почув шурхіт, зупинився і прислухається. Виразні рухи : голова злегка нахилена вбік, погляд зосереджений. Поза : собака стоїть навшпиньки, застигши у напруженні, тільки змінюється положення голови (нахили голови то в один, то в інший бік, начебто собака не може зрозуміти, звідки чується шерех).
«Хто прийшов?» (етюд на вираження радості).
Не довелося собачці довго прислухатися. З’явився хлопчик. Собака радий йому. Виразні рухи : собака підстрибує (стоячи на двох ногах), крутить хвостом, притискаючи передні лапи до підлоги (стоячи рачки, на передпліччях), верещить від радості. Хлопчик теж радий. Виразні рухи : хлопчик посміхається, простягає до собаки широко розведені руки, гладить собаку по голові, присідає до нього.
«Ласка» (етюд на вираження задоволення).
Хлопчик сидить на стільці (або навшпиньки) і гладить собаку по голові. Виразні рухи : хлопчик посміхається, а собака прикриває очі від задоволення і усе ближче й ближче присуває голову до хлопчика.
Друга фаза – вираження окремих якостей характеру та емоцій.
Бесіда «Які бувають собаки?»
Ведучий : «Який гарний у хлопчика собака, добрий і лагідний. А які ще бувають собаки?» Діти : «Злі, сердиті, кусючі…»
Етюд «Собака гавкає і хватає за п’яти».
Хлопчик гуляє. На дорозі сидить собака. Побачивши хлопчика, він починає гавкати і кидатися до нього, намагаючись дістати до ніг і вкусити. Виразні рухи : собака гавкає, припадаючи на передня лапи і задкуючи. Хлопчик боїться, що собака його вкусить, починає повільно задкувати, на обличчі хлопчика переляк, очі великі, брови підняті. Хлопчик зрідка вимовляє «фу», намагаючись відігнати собаку, махає на нього рукою.
Хвилина витівки.
Діти самостійно стрибають, танцюють, кружляють тощо. За сигналом ведучого діти приступають до заняття. Сигналом може бути ввімкнення світла, удар у бубон тощо.
Третя фаза – корекція настрою і окремих рис характеру.
Етюд «Жадібний пес».
Ведучий говорить дітям : «Е ще бувають жадібні собаки, послухайте про одного такого» (читає вірш В.Квітка)
Жадібний пес дров приніс,
Води наносив, тісто замісив,
Пирогів напік, сховав у куток
І з’їв сам – гам, гам, гам!
Діти імітують дії, про які говориться у вірші. Ведучий говорить : «Ой, як погано бути жадібним! А от дівчинка не жадібна. Вона принесла діточкам у дитячий садок цукерки».
Етюд «Смачні цукерки».
У дівчинки в руках уявний кульок (коробка) з цукерками. Вона простягає його по черзі дітям. Вони беруть по одній цукерці і дякують дівчинці, потім розгортають папірці та беруть цукерки до рота. По обличчях дітей видно, що частування смачне.
Міміка : жувальні рухи, посмішка.
Рухлива гра «Кошлатий пес» (з бігом).
Один з дітей зображує пса. Він лягає на підлогу, поклавши голову на простягнуті вперед руки. Інші діти юрбою тихенько підходять до нього під читання віршика :
Ось лежить кошлатий пес, в лапи свій уткнувши ніс.
Тихо, мирно він лежить – чи дрімає, чи то спить.
Підійдемо і розбудим, і подивимось, що буде.
Діти починають будити пса, нахиляються до нього, вимовляють його кличку, плещуть у долоні, махають. Пес підхоплюється і голосно гавкає. Діти розбігаються. Пес женеться за нами, намагається схопити кого – небудь. Коли всі діти розбіжаться, пес знову лягає на землю, і гра відновлюється. Гру повторюють 2 -3 рази.
Четверта фаза – психом’язове тренування.
Етюд «Спляче цуценя».
Діти виконують роль цуценят, які лежать на килимку й засинають. У щеняти розмірно піднімається і опускається, зрідка здригаються лапки. Етюд можна супроводжувати музикою Р.Паулса «День растает, ночь настанет» (колискова).
Вправа – релаксація «Чарівний ліс».
У моєму чарівному лісі росте зелена м’якенька травичка.
| Діти спершу присідають, а потім повільно підіймаються, показуючи, як росте травичка. |
Над травичкою літають метелики.
| Діти стають на носочки, «літають» по колу, махаючи ручками. |
А ще у лісі ростуть квіти – червоні, сині, жовті.
| Діти роблять руками рухи, ніби збираючи квіти. |
Вони запашні та дуже гарні.
| Діти «нюхають» квіти. |
Їх легенько гойдає вітерець – пустунець.
| Діти підіймають руки вгору та хитають ними. |
Мої квіточки дуже люблять метеликів, бо вони легенько пурхають над ними.
| Діти знову «літають». |
В лісі ростуть високі та стрункі дерева.
| Діти стають на носочки та тягнуть руки вгору. |
Їх також гойдає вітерець.
| Діти хитають руками. |
На деревах сидять птахи та співають гарних пісень.
| Діти імітують рухи крилець птахів та їхнє щебетання. |
Дітям дуже сподобалося в чарівному лісі. | |
Психогімнастика «Я – дощик!»
Мета : вчити виражати сумний та радісний настрій.
«Я – дощик! Я веселий! Я сміюся і стрибаю по травичці!»
«А я сумний дощик. Я плачу. Я вмиваю сльозами листочки…»
Гра – медитація «Листочки».
Сніжно – білою зимою ми, листочки, міцно – міцно спимо у бруньках. Ми чекаємо весни, чекаємо тепла. Нам сняться солодкі, різнокольорові сни. | Діти лежать на килимку в позі «зародку», очі заплющені. |
Наступає весна, і ми починаємо прокидатися. | Діти відкривають очі, потягуються. |
Бруньки розкриваються, і ми потроху «виходимо» на волю. | Діти сідають на килимі по – турецьки. |
Як цікаво навколо! | Діти повертають голову вправо – вліво |
Ми поволі ростемо, тягнемось на зустріч теплу і сонцю. | Діти поволі підіймаються і стають на ноги. Руки опущені. |
Влітку ми гріємось у проміннях ласкавого сонечка. Вітерець гойдає нас. | Руки підняті вгору, діти нахиляють їх сторони, посміхаються. |
Восени ми стаємо жовтими, вітерець зриває нас з дерева і кружляє в повітрі. | Діти «розлітаються» в різні боки і кружляють по залу. |
Вітерець стихає, і ми спускаємось на землю, ніби яскравий килимок. | Діти присідають в довільному порядку. |
Заняття з психогімнастики для дітей шостого року життя.
«Перетворитися я можу і на слона, і на кенгуру» (за Г.Гончарук)
1 Вступна частина – знаття напруження за допомогою різних варіантів бігу й ходьби. Діти за командою переходять на :
Спокійний крок,
Хороводний крок,
Дрібний крок,
Ходьбу на носках,
Спокійний крок.
2 Основна частина
Перша фаза : міміка і пантоміміка.
Етюд на вираження радості «Зустріч один з одним».
У хлопчика був друг. Але ось настало літо, і друзям довелося розстатися. Хлопчик лишився в місті, а його друг виїхав. Нудно без друга. Уже пройшов місяць. Якось хлопчик іде по вулиці і бачить, як на зустріч йому йде його друг. Як же вони зраділи один одному! Виразні рухи – обійми, усмішка.
Етюд на вираження страждання «Я так стомився!»
Маленький гном несе на спині велику ялинкову шишку. Ось він зупинився, поклав ялинкову шишку біля своїх ніг і говорить : «Я так стомився, я дуже стомився».
Виразні рухи : стояти, руки уздовж тіла, плечі опущені.
Етюд на вираження відрази «Бруд».
Хлопчик взув нові черевики й пішов у гості до свого друга. Йому треба було перейти дорогу, де проводилися ремонтні роботи й було все розкопано. Нещодавно пройшов дощ, і на дорозі було брудно й слизько. Хлопчик йшов обережно, намагаючись не бруднити черевики.
Виразні рухи : ходьба повинна викликати враження, що дитина йде по бруду, ступаючи на кінчики пальців ніби мимоволі й роблячи вигляд, що вона вибирає більш чисте місце.
Друга фаза – виразне зображення позитивних рис характеру.
«Капітан» - вираження упевненості.
Дитина уявляє себе капітаном. Капітан стоїть на містку корабля й дивиться вперед. Навколо темне небо, високі хвилі, свистить вітер. Але не боїться капітан бурі, він почуває себе сильним, сміливим і впевненим. Він доведе свій корабель до порту призначення.
Виразні рухи : спина пряма, ноги розставлені, погляд спрямований вперед, іноді підносить до очей уявний бінокль.
«Боязка дитина» етюд.
Дитина перший день в дитячому садку, вона боїться.
Виразні рухи : дитина сидить на кінчику стільця дуже прямо, коліна зведені, п’яти і носки зімкнуті, лікті притиснуті до тіла, долоні лежать на колінах, голова опущена.
Хвилина витівки.
Третя фаза – вираження почуттів у різних ситуаціях.
Етюд «Відвідування хворого».
Розігрується в групах. Одна дитина зображує хворого, інші без слів виражають йому співчуття.
Гра «Чотири стихії».
Це гра на розвиток уваги, пов’язаної з координацією слухового та рухового аналізаторів. Гравці сидять по колу, ведучий домовляється з ними, що якщо він каже слово «земля», усі опускають руки вниз, «повітря» – руки вгору, «вогонь» - зробити обертання кистями та руками в ліктьових суглобах, «вода» - витягнути вперед.
Рухлива гра «Сова».
Ніч – «сова» літає, хто поворухнеться, стає «совою».
Четверта фаза – вправи на розслаблення.
Етюд «Штанга».
Дитина зображує, як вона піднімає важку штангу. Потім кидає її і відпочиває.
Етюд на вираження жесту «Я не знаю».
Хлопчика – Незнайку про щось запитують, а він тільки знизує плечима та розводить руками : «Не знаю, не маю уявлення, нічого не бачив».
Виразні рухи : підняті брови, опущені куточки рота, підняті на мить плечі, руки злегка розводяться, долоні відкриті.
«Шалтай - Бовтай».
Діти сідають на підлогу й хитаються із сторони в сторону, спираючись то на праву, то на ліву руку поперемінно. Промовляють :
Шалтай – Бовтай сидів на стіні,
Шавтай – Бовтай звалився уві сні.
Вся королівська кіннота, вся королівська рать,
Не може Шалтая, Шалтая – Бовтая,
Шалтая – Бовтая піднять.
3 Заключна частина : спокійна ходьба.
Гра – медитація «Сонечко».
Рано –вранці я прокидаюсь і встаю із – за обрію. | Діти сидять навприсядки, починають поволі підійматися. |
Мої золоті промінчики освітлюють все навкруги. | Діти розводять руки в сторони. |
Я пильно дивлюся з неба – чи все гаразд? Чи пішли дорослі на роботу? Чи пішли дітки до дитячого садка? | Повороти голови вправо – вліво. |
Чи злетів у небо літак? Чи вирушив у путь поїзд? Здається, все гаразд! | Повороти тулуба вправо – вліво. |
Ой, подув вітерець, прилетіла хмарка і закрила мене! Мені нічого не видно! Мені дуже сумно самому! | Діти згинають лікті в ліктьових суглобах і приближують одна до одної, закриваючи обличчя. |
Прошу тебе, вітерець, дмухни – но ще раз, нехай хмарка полетить далі! Сильніше! Сильніше! | Діти декілька раз дмуть на свої руки. |
Ну нарешті хмарка відлетіла, і я засяяло знову! | Діти розводять руки в сторони та випрямляють їх. |
Минув ранок, день, вечір настає. Мені пора спати, і я опускаюсь за лінію горизонту. | Діти опускають руки вздовж тулуба і поволі присідають. |
Гра – медитація «Тюльпан».
Подивіться на нас! Ми – майбутні тюльпанчики! Але зараз ми є маленькими пуп’янками, які, наче маминими руками, огорнуті зеленим листям. | Діти сидять навпочіпки, охопивши себе обома руками. |
Пригріло сонечко, листя розкривається, і ми повільно випростовуємо свої червоні голівки. | Діти підіймаються, руки підняті вгору і торкаються одна одної над головою. |
Як хороше навкруги! | Поворот тулуба вліво – вправо. |
Ми ростемо, набираємось сили, бо нас годує та напуває матінка – земля. | Діти стоять рівно, руки підняті вгору. |
Ми розкриваємо свої пелюстки, милуємося світом, а люди милуються нами. | Діти розводять руки в сторони. |
Ось які ми гарні та яскраві! | Поворот тулуба вліво – вправо. |
Які чудові пахощі від нас линуть! | Зробити глибокий вдих. |
Лагідний вітерець потихеньку гойдає нас. | Легкі нахили тулуба вправо – вліво. |
На ніч ми закриваємо свої пелюстки і спимо, щоб вранці знову зустрічати сонце. | Діти зводять руки над головою, присідають та опускають руки. |
Гра – медитація «Сніжинки».
Біленькі ми сніжиночки, Спустилися сюди. | Діти бігають по залу довільно. |
Лежимо, як пушин очки, Слухняні ми завжди. | Присідають. |
Ось ця хмаринка сіренька, Ще наша хатка, так! | Встають і показують нагору однією рукою. |
Із неї ми спустилися Тут відпочинем, так! | Присідають. |
На землю лягти хочеться, Бешкетник – вітер той | Сидять навприсядки. |
Все дме та подуває, Ми летимо юрбой! | Встають та бігають по залу в різних напрямках. |
Гра – імітація «Сплетемо віночок».
Дуже хочу, любі діти, | Скласти руки на грудях. |
Вас навчить віночок вити. | Витягнути руки вперед, розвести. |
Без квіток не буде діла, | Руки вздовж тулуба, похитати головою. |
Нарвемо квіточок сміло! | Імітувати рухи почергово обома руками. |
Ось барвінок зірвемо, | Імітувати рух правою рукою. |
У віночок вплетемо. | Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої. |
Символ дужого такого, | Кулаки притиснути до плечей. |
Хлопця статного й міцного. | Руки на пояс, прогнути спину. |
І ромашку зірвемо, | Імітувати рух правою рукою. |
У віночок вплетемо. | Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої. |
Це мамусі ручки ніжні - | Погладити правою рукою ліву. |
Символ квітки білосніжной. | Погладити лівою рукою праву. |
І волошку зірвемо, | Імітувати рух правою рукою. |
У віночок вплетемо. | Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої. |
Синя, як в ріці водиця, - | Хвилеподібні рухи правою рукою. |
Добре серце мати зичить. | Притиснути обидві руки до серця. |
Незабудку зірвемо, | Імітувати рух правою рукою. |
У віночок вплетемо. | Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої. |
Що Вкраїна край наш любий, | Витягнути руки вперед, розвести. |
Ми ніколи не забудем! | Похитати головою, погрозити пальцем |
Мак червоний зірвемо, | Імітувати рух правою рукою. |
У віночок вплетемо. | Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої. |
Квітка гарна, незвичайна, | Нахили голови вліво – вправо. |
Символ любові й печалі. | Притиснути обидві руки до серця, опустити руки вздовж тулуба, опустити голову. |
І калинку зірвемо, | Імітувати рух правою рукою. |
У віночок вплетемо. | Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої. |
Наче дівчина гарненька, | Нахил голови вправо, усмішка. |
Усміхнімось всім раденько. | Нахил голови вліво, усмішка. |
Ось який віночок файний! | Витягнути руки вперед. |
Відпочили – і сідаймо! | Опустити руки, сісти. |
Гра – імітація «Козлик та ведмідь».
Козлик в полі танцював, На гармошці виграв. | Імітувати гру на гармошці. |
З лісу вискочив ведмідь, Став на козлика ревіть. | Імітувати ходу ведмедя. |
Козлик наш не утікав, Веселіше грати став. | Імітувати гру на гармошці. |
У танок пішов ведмідь, Так і досі тупотить! | Виконувати напівприсіди. |
Гра - імітація «Зайчик і жабка» за О.Олесем.
Глянув зайчик на бузок, І угледів жабку. | Прикласти долоню до чола, повороти голови вправо – вліво, |
Потихеньку підійшов Та ф смикнув за лапку. | Імітувати ходу та рухи зайчика. |
А зелена жабка - «Ква!» З жаху затрусилась, | Зобразити жабку, що труситься. |
Та з куща на землю – плиг! Ледве не убилась! | Стрибнути, розвести руки в сторони. |
Гра – імітація «Ялинка».
Ёлочке в лесочке было три годочка, | Присесть. |
Год росла, два росла, выше деток выросла. | Постепенно вставать. |
А на ёлке птички – воробьи, синички. | Имитировать взмахи крыльев птиц. |
Чик – чирик, чик – чирик, воробьи, синички. | Имитировать взмахи крыльев птиц. |
А под ёлкой зайчик, зайчик – попрыгайчик. | Подпрыгивать. |
Прыг да скок, прыг да скок, зайчик – попрыгайчик. | Подпрыгивать. |
А вокруг ребята – Коля, Толя, Ната, | Выполнять плясовые движения. |
Под бочок, под бочок все танцуют гопачок. | Выполнять плясовые движения. |
Гра – імітація «Листочки».
Покачайся надо мной, мой листочек золотой. | Покачать правой рукой с раскрытой ладонью вверху. |
Листики, листики, жёлтые листочки. | Покачать правой рукой с раскрытой ладонью вверху. |
Мы за листиком сидим, из – за листика глядим. | Спрятать лицо за правую ладошку. |
Листики, листики, жёлтые листочки. | Покачать правой рукой с раскрытой ладонью вверху. |
Дует ветер – ветерок, хочет он забрать листок, | Спрятать правую ладонь за спину. |
Листики, листики, жёлтые листочки. | Покачать правой рукой с раскрытой ладонью вверху. |
Мы листочки не дадим, пригодяться над самим, | Покачать головой. |
Листики, листики, жёлтые листочки. | Покачать правой рукой с раскрытой ладонью вверху. |
Гра – імітація «Зайчики».
Эй, ребятки, веселей! Побежим, как зайки, Своих ножек не жалей, ну – ка догоняй – ка! | Дети бегут по кругу. |
Вот зайчики снег пушистый лапкой разгребают, О морковке золотистой зайки вспоминают. | Дети приседают, рукой «разгребают» снег |
Прыг – скок, прыг – скок, ну – ка, ребятишки, Прыг – скок, прыг – скок, лучше, чем зайчики! | Дети прыгают. |
Гра – імітація «Зірки».
Звёзды за окошком водять хоровод, | Дети идут по кругу, взявшись за руки. |
Всюду по дорожкам тихо ночь идёт. | Дети шагают на месте. |
Надо спящей кукле глазки закрывать, | Дети закрывают глаза. |
Говорящей кукле надо помолчать. | Прикладывают палец к губам. |
Спят мои игрушки, дремлет пёс Барбос, | Руки под щёку, закрывают глаза. |
Спрятал под подушку Буратино нос, | Прикрывают нос ладонью. |
Спите сладко – сладно, за окном темно, | Руки под щёку, закрывают глаза. |
И меня кроватка ждёт уже давно. | Руки под щёку, закрывают глаза. |
Гра – перекличка «Де ви були?»
- Гей, хлоп’ята, де ви були? | Руки на пояс, наклонити голівку. |
- В лісі при долині. | Підняти праву руку, показуючи напрям. |
- Ви чого туди ходили? | Руки на пояс, наклонити голівку. |
- Збирати малину. | Імітувати рухи. |
- Чи багато назбирали? | Руки на пояс, наклонити голівку. |
- Хоч вези на возі. | Розвести руки в сторони. |
- Де малина, щось не видно. | Розвести руки в сторони, підняти плечі. |
- З”їли по дорозі. | Погладити себе по животу. |
Гра – імітація «Гуси».
Гуси прилетіли, | Діти махають руками, стоячи на місці. |
Коло моря сіли, | Присідають. |
Покупатись в синім морі гуси захотіли. | Махають руками, сидячи. |
Лапки обмивали, | Імітують рухи. |
Крильця полоскали, | Махають руками, сидячи. |
А солону воду з моря гуси пить не стали. | Опускають руки, заперечно хитають головою. |
Вернемось до гаю, до рідного краю, | Встають, біжать в різних напрямах, махають руками. |
Нап’ємось з криниці свіжої водиці. | Присідають, нахиляють голівки. |
Етюд «Зайчики та лисичка».
На лесной лужайке танцевали зайки, Ля – ля – ля, ля – ля – ля, танцевали зайки. | Дети выполняют пулоприседы, |
Выставляли ножки в беленьких сапожках, Раз и два, раз и два, в беленьких сапожках. | Выставлют ноги поочередно впрерёд. |
Прыгали, скакали, лапками стучали – | Подпрыгивают. |
Тук, тук, тук, тук, тук, тук, лапками стучали. | Стучат кулачком об кулачок. |
Выходи, лисица, с нами веселиться, Да, да, да, да, да, да , с нами веселиться. | Рукой «зовут» лисичку, по окончании песни убегают от неё. |
Гра – імітація «Стоніжка» за Г.Бойком.
Гостювати йшла стоніжка, | Імітація ходьби, |
Забруднила свої ніжки, | Нахил вперед, показати на «брудні» ноги. |
На порозі біля хати стали ноги витирати. | Нахилитися, імітувати рухи. |
Всі сто ніжок обмітала, | Присісти, імітувати рух. |
Всі сто ніжок витирала, | Імітувати рух, сидячи. |
А як стала на помості – із гостини йшли вже гості. | Встати, розвести руки в сторони. |
Гра – імітація «Морозець» за Г.Бойком.
Морозець, морозець, не щипай за щічки! | Імітувати рухи. |
Теплі валянки у нас, шубки й рукавички. | Торкнутися ніг, тулуба, показати руки. |
Морозець, морозець, плещемо в долоні, | Плескати в долоні. |
У дівчаток і хлоп’ят носики червоні! | Показати пальцем носик. |
Гра – імітація «Метелик» за Н.Забілою.
Я біжу, біжу по гаю, я метелика спіймаю. | Імітувати біг. |
А метелик не схотів, геть од мене полетів. | Розвести руки в сторони, підняти плечі. |
Сів метелик на травичку, може, думав не помічу? | Присісти. |
Блиснуть крилечка ясні, | Плескати в долоні. |
Не сховатися тобі! | Погрозити пальцем. |
Сів метелик на листочок, може, там сховатись хоче? | Присісти. |
Блиснуть крилечка рябі, | Плескати в долоні. |
Не сховатися тобі! | Погрозити пальцем. |
Полетів він на лужок, | Імітувати політ метелика. |
Заховався між квіток. | Присісти. |
Я іду, іду, іду, | Імітувати ходьбу. |
Метелика не знайду! | Розвести руки в сторони, підняти плечі. |
Гра – медитація «Квітка».
«Я квітка. Я зовсім легенька. Я повільно – повільно росту, піднімаюсь. Я прокидаюся від чудового сну. Я розкриваю свої тоненькі ніжні пелюстки. Я вмиваю пелюстками своє обличчя».
Гра – медитація «Соняшник» за Л.Глібовим.
До сонця я підхожий | Підняти праву руку вгору до неба. |
І сонце я люблю, | Прикласти обидві руки до серця. |
До нього повертаю голівоньку свою. | Руки на пояс, повернути голову справа наліво. |
Стою стрункий, високий, | Руки на поясі, підняти підборіддя, випрямити спину. |
В зелених шатах я, | Показати руками «шати» на тулубі. |
І золотом убрана голівонька моя. | Показати руками голівку. |
Гра – імітація «Сама в хаті» за А.М’ястківським.
Кошенятко чеше вуса лапками двома, | Імітувати рухи кошенятка. |
В магазин пішла матуся, | Ходьба на місці. |
В хаті я сама. | Руки поставити на пояс. |
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло, | Імітувати умивання. |
А тоді візьмусь за діло: | Поставити руки на пояс. |
Підмету гарненько в хаті, | Імітувати підмітання. |
Молока дам кошеняті, | Імітувати рух. |
Своє ліжко застелю, | Імітувати застеляння ліжка. |
Квіти в горщику поллю, | Імітувати поливання квітів. |
Заплету я кіски русі | Імітувати заплітання кіс. |
І чекатиму матусі! | Поставити руки на пояс. |
Гра – імітація «Ручей» за І.Токмаковою.
Ручей бежал по камешкам, | Имитировать бег. |
Бежал, бежал, бежал. | Имитировать бег на месте. |
Потом в глубокой лужице | Пришесть. |
Лежал, лежал, лежал. | Сидеть на корточках. |
То снова он помчался вскач, | Имитировать бег на месте. |
То будто бы уснул … | Пришесть на корточки. |
Увидел ручку – прыг туда, | Прыжок вперёд. |
И сразу утонул! | Присесть на корточки. |
Гра – імітація «Журавлики».
Журавли летят, курлычут, шлют последнее «прощай», | Имитация движений. |
За собою лето кличут, | Взмахнуть рукою. |
Улетают в тёплый край. | Имитация движений. |
Жалко мне лесных полянок и журавликов моих, | Приложить руки к груди. |
Только я грустить не стану, | Помахать головой. |
А весною встречу их. | Улыбнуться, наклоны головы в стороны. |
Гра – імітація «Зайчик і дітки».
Ты куда, серый зайчик, | Развести руки, поднять плечи. |
Ты куда, побегайчик, | Развести руки, поднять плечи. |
По кустам, ой – ой – ой, | Приложить ладони к щекам. |
Вечерком крадёшься? | Имитировать движения. |
В огород, я ребятки, | Взмах рукою вправо. |
В огород, голубятки, | Взмах рукою влево. |
Там растёт, ой – ой – ой, вкусная капуста! | Развести руки в стороны. |
Не ходи, серый зайчик, | Погрозить пальчиком. |
Не ходи, побегайчик, | Погрозить пальчиком. |
Там Барбос, ой – ой – ой, | Приложить ладони к щекам. |
Стережёт капусту. | Опустить руки вниз. |
Не боюсь, я ребятки, | Отмахнуться правой рукой. |
Не боюсь, голубятки, | Отмахнуться левой рукой. |
Я его, ой – ой – ой, сам перепугаю! | Потопать ногами на месте. |
Гра – імітація «Весняночка».
А вже красне сонечко | Підняти обидві руки вгору. |
Припекло, припекло, | |
Ясне – щире золото | Розвести руки в сторони. |
Розлило, розлило. | |
На вулиці струмені | Робити хвилеподібні рухи руками. |
Воркотять, воркотять, | |
Журавлі курликають | Роботи махи руками. |
Та летять, та летять. | |
Засиніли проліски | Витягнути руки вперед. |
У ліску, у ліску. | |
Швидко буде земленька | Прикласти обидві руки до голови. |
У вінку, у вінку. | |
Ой, сонечко – батечко, | Підняти обидві руки вгору. |
Догоди, догоди! | |
А ти, земле – матінко, | Розвести руки в сторони. |
Уроди, уроди! | |
Фізкультхвилинка «Ми – військові!».
Як солдати ми крокуєм, раз – два, раз – два, | Діти крокують на місці. |
Ні хвилинки не марнуєм, раз – два, раз – два. | Діти крокують на місці. |
Ми кидаєм влучно дуже, | Імітувати кидання правою рукою. |
Ти точніше цілься, друже! | Імітувати кидання лівою рукою. |
Як сховаємось в кущі, | Присісти. |
Не знайдеш тоді нас, ні! | Покачати заперечно головою. |
Бігти ми навчені швидко. | Біг на місці. |
Вже сховались – нас не видко! | Знову присісти. |
Перестрибнути ми в змозі | Стрибок на місці. |
Через яму на дорозі! | Стрибок на місці. |
Як солдати ми крокуєм, раз – два, раз – два, | Діти крокують на місці. |
Ні хвилинки не марнуєм, раз – два, раз – два. | Діти крокують на місці. |
Гра – імітація «Лікар».
Надягну халат біленький, | Провести руками вздовж тулуба. |
Шапочка на голові. | Прикласти руки до голови. |
Всіх послухаю маленьких, | Імітувати рухи слухавкою. |
Покажіть язик мені. | Відкрити рота і показати язик. |
Зміряю температуру - | Покласти праву руку під ліву пахву. |
Ви здорові і міцні. | Руки на пояс, наклони голови вправо – вліво. |
Всі займайтесь фізкультурой, | Винести руки вперед двічі. |
Не хворійте, ні – ні – ні. | Помахати головою, погрозити пальцем. |
Фізкультхвилинка «Мої друзі».
З друзями ми граємо, | Нахили вправо – вліво. |
Весело стрибаємо. | Підскоки. |
В день народження ми їм | Ходьба на місці, руки на поясі. |
Подаруночки несім. | Витягнути руки вперед. |
Позвемо до столу їх, | Нахил вперед, руки витягнуті вперед. |
Не сумуй - хай буде сміх! | Похитати головой, руки на поясі, усміхнутися. |
Ти забився – ой, ой, ой! | Прикласти руки до щічок, похитати головою. |
Хустку прикладу з водой! | Прикласти праву долоню до лівого ліктя. |
Справи як в тебе, алло? | Прикласти праву долоню до правого вушка. |
Ти одужуй швидше – но! | Руки на пояс, нахили в сторони, усміхнутися. |
Етюд «Люблячі онуки».
Психолог пропонує дітям виразно прочитати і зобразити пантомімою вірш спочатку для бабусі, потім для дідуся.
Обніму тебе за шийку, | Погладити шию руками. |
Поцілую в щічки. | Торкнутися щік. |
Я тебе, бабусю, (дідусю) люблю, | Прикласти руки до серця. |
Хоч і невеличка. | Поставити руки на пояс, посміхнутися. |
Фізкультхвилинка «Кішечки».
Наша Мурка вушка мила На траві біля криниці. | Проводити правою рукою за правим вушком. |
Мила лапкою без мила: Це тому, що Мурка – киця. | Проводити лівою рукою за лівим ушком. |
Фізкультхвилинка «Горобчик».
Давайте – но уявимо, що ми з вами всі – горобчики.
Я горобчик, я горобчик, | Стрибки на місці. |
Я стрибаю по землі. | Стрибки на місці. |
А на небі ясне сонце | Підняти руки догори. |
Усміхається мені. | Руки на пояс, нахили вправо – вліво, усмішка |
Вправа на релаксацію «Наші помічники».
Діти, а хто ж наші з вами найперші помічники, які все – все з нами роблять, без них ми ніколи не впораємо з роботою? Правильно, це наші руки, наші пальчики.
Ось помічники мої, | Діти плескають у долоні. |
Їх, як хочеш, розверни. | Діти обертають долоні у зап’ястному суглобі. |
Хочеш - вправо, хочеш – вліво, | Долоні повернуті одна до одної, нахили ними |
А без них не буде діла! | Стряхнути руками. |
Гра – релаксация «Апельсин».
Мы делили апельсин. | Правая рука на поясе, взмахи девой рукой. |
Много нас, | Развести руки в стороны. |
А он один. | Поставить руки на пояс. |
Эта долька - | Взмах левой рукой. |
Для ежат. | Руку с растопыренными пальцами - к голове |
Эта долька - | Взмах левой рукой. |
Для стрижат. | Помахать руками, как крыльями. |
Эта долька - | Взмах левой рукой. |
Для котят. | Округлить спину, показать «когти». |
Эта долька - | Взмах левой рукой. |
Для зайчат. | Попрыгать на месте. |
Эта долька – для слона, | От носа обеими руками «нарисовать» хобот. |
А для волка - | Прыжок на месте вокруг себя. |
Кожура. | Развести руки в стороны. |
Игра – имитация. Зима недаром злится, | Нахмуритися, руки на поясі. |
Прошла её пора. | Посміхнутися, нахили в сторони. |
Весна в окно стучится | Імітувати стук правою рукою. |
И гонит со двора. | Імітувати рух правою рукою. |
Гра – релаксація «Прийшла весна».
Наступила весна.
| Руки на пояс, посміхнутися. |
Виглянуло ясне сонечко.
| Поворот тулуба вправо. |
Росте з – під землі зелена травичка.
| Поворот тулуба вліво. |
Вітерець дме теплий – теплий.
| Руки на поясі, видих через рот. |
Тане сніг, течуть веселі струмки.
| Хвилеподібні рухи правою рукою. |
Як дзвінко струмки дзюрчать!
| Хвилеподібні рухи лівою рукою. |
Водичка просочується під землю, до корінців квіточок.
| Діти поволі присідають навпочіпки, обнімають коліна руками. |
А квіточки, напившись водички, починають рости все вище і вище.
| Діти поступово піднімаються, руки вверху, долоні притиснуті одна до одної. |
І нарешті, квіти розкривають свої пелюстки під теплим сонечком.
| Діти розводять руки в сторони. |
А ведмедик іще спить! Потрібно його розбудити!
| Діти сидять навпочіпки, очі заплющені, долоні складені біля щік. |
Вставай, ведмедику! Вставай, мій хороший! Вже час прокидатися, прийшла весна! | Психолог лагідно гладить дітей по голівкам, діти розплющують очі.
|
Прокинувся ведмідь, потягнувся.
| Діти встають, потягуються. |
І пішов шукати собі мед.
| Ходьба на місці. |
А люди на городі сіють насіння, добрий буде врожай!
| Імітація рухів. |
Як хороше весною! | Руки на поясі, усмішка.
|
Всі радіють її приходу: і пташки, | Махи руками.
|
і квіточки,
| З’єднати долоні перед собою. |
і дерева, | Підняти руки вгору, нахили в сторони,
|
і діти! | Стрибки на місці.
|
На подвір’ї.
Всіх тваринок дитинчата | Нахили в сторони. |
Вірні друзі нам, малята! | Розвести руки в сторони. |
Порося ніс круглий має, | Показати пальчиком ніс. |
Йде в калюжу та сідає. | Імітувати ходу, присісти. |
На порозі біля хатки | Правою рукою чесати праве вушко. |
Миє вушка кошенятко. | Лівою рукою чесати ліве вушко. |
Цуценятко, не прогав! | Погрозити пальцем. |
Йде чужий по двору – гав! | Імітувати ходу, гавкнути. |
Нам лоша замість машини - | Руки в кулак, бити правою ногою об підлогу. |
Всіх катає цілу днину. | Руки в кулак, бити лівою ногою об підлогу. |
Козенята вперті дуже, | Пободати один одного головами. |
Обережно з нами, друже! | Погрозити пальцем. |
Як ягнята підростуть, | Підняти руки вгору, потягнутися. |
Вовну нам свою дадуть. | Імітувати намотування нитки на клубок. |
Ось телятко їсть траву | Нахили вперед. |
І гукає маму – му! | Нахили вперед, мукнути. |
Гарно стільки друзів мати! | Розвести руки в сторони. |
Почали вони дрімати… | Прикласти пальчик до рота. |
Притомилися, маленькі… | Руки прикласти до щік, покачати головою. |
Відійдемо ж ми тихенько. | Імітувати ходу навшпиньках. |
Вправа «Дитинчати свійських тварин і птахів».
Педагог називає свійську тварину чи пташку, кидає м’яч дитині. Дитина повертає м’яча педагогу, називаючи дитинча свійської тварини чи пташки.
Гойда, гойда, гойдаша!
Де кобила, там - … (лоша),
Де кішечка - … (кошеня),
Де кізонька - … (козеня).
Де корова – там … (теля),
Де овечка – там … (ягня),
Де собачка - … (цуценя),
А де свинка - … (порося).
Де курочка – там … (курча),
Де качечка - … (каченя),
Де гусочка - … (гусеня),
Де індик - … (індиченя).
Сонечко.
Сонечко дарує нам тепло, енергію, здоров’я. закрийте на хвилинку свої оченята і протягніть свої маленькі долоньки до сонечка, відчуйте, як на них сідають сонячні промінчики і дарують вам своє тепло. Долоньки теплішають, і це тепло розноситься по всьому вашому тілу – стає добре, радісно, тому що сонечко дарує вам гарний настрій. Тепер відкрийте свої оченята, поверніться один до одного, посміхніться один одному, своєю усмішкою подаруйте одне одному здоров’я, доброту, адже дарувати тепло своєї душі людям, природі – це основа нашого життя. Тож прикладіть руки до свого маленького серденька, візьміть у нього краплиночку доброти, здоров’я, тепла і подаруйте його всім – всім – всім!
Усміхнуся сонечку – здрастуй, золоте!
Усміхнуся квіточці – хай вона цвіте!
Усміхнуся дощику – лийся, мов з відра!
Усміхнуся друзям – зичу всім добра!
Гра – імітація «Жабки».
У болотяній оселі | Діти сидять навпочіпки. |
Жабки мешкали веселі. | Діти встають в повний зріст. |
Рано – вранці прокидались | Потягуються. |
І водичкою вмивались. | Імітують рухи. |
Рушничками розтирались, | Імітують рухи. |
Вправо – вліво нахилялись. | Нахили тулуба. |
Так старанно все робили, | Похитати головою, руки на поясі. |
Що добряче зголодніли. | Погладити себе правою рукою по животу. |
Не їмо ми пух, пух, | Похитати заперечно головою. |
Ловимо ми мух, мух. | Плескати в долоні. |
Комарів хапаєм теж. | Покивати головою ствердно. |
Ой, зморилися без меж! | Витерти чоло, зітхнути. |
Гра – релаксація «В лісі».
Як приємно нам лежати | Діти лежать, очі відкриті. |
Й лісу пахощі вдихати. | Вільне дихання. |
Вдих – видих, вдих – видих. | Вільне дихання. |
Віченька стуляються, | Закрити очі. |
Вся напруга вже минає, | Лежати, вільно дихати. |
Тіло розслабляється. | Лежати, вільно дихати. |
Живіт надимається - | Надути живіт. |
Кулька надувається. | Лежати, затримавши дихання. |
Животик здимається - | Видихнути. |
Кулька вже здувається. | Лежати, затримавши дихання. |
Руки й ноги невагомі, | Лежати, вільно дихати. |
Невідчутні, нерухомі… | Лежати, вільно дихати. |
Як приємно нам лежати, | Лежати, вільно дихати. |
Мріяти, відпочивати. | Лежати, вільно дихати. |