Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки
Полтавської обласної державної адміністрації
Професійно-технічне училище № 26 м. Кременчука
Педагогічні читання на тему: «Інноваційна діяльність педагога»
доповідь на тему:
«Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках історії»
Підготувала:
викладач історії
Павлушенко Катерина Валеріївна
м. Кременчук – 2018 р.
ЗМІСТ
Вступ
1. Розвиток учнівських компетентностей як основа успішності навчання
2. Методи активізації пізнавальної діяльності в системі компетентнісно орієнтованого підходу в навчанні учнів
Висновки
Додатки
Література
ВСТУП
В середовищі сучасної освіти здійснюються спроби впровадження різних педагогічних інновацій, що пов’язані з інформаційно-комунікативними технологіями. Важливе місце сьогодні у освітньому процесі належить розвитку предметних компетенцій учнів.
Актуальність теми полягає у тому, що у зв’язку з орієнтацією сучасної освіти на компетентнісно орієнтовану модель навчання значна увага має бути приділена виробленню в учнів уміння отримувати знання під час освітнього процесу. Важливу роль на уроках відіграє використання методів активізації пізнавальної діяльності як засобу учнівських компетентностей, які складатимуть основу успішності навчання. Сьогодення ставить вимогу не простого планування і проведення уроку, а технологічного підходу, тобто чіткої, системної, логічної, науково обґрунтованої діяльності.
Теоретичний аспект поданих матеріалів опирається на сучасні погляди науковців та істориків О. Пометун, Л. Пироженко, К. Баханова, Г. Селевка, О. Хуторського, І. Мішиної, Л. Жарової, О. Фідрі та інших. Узагальнення матеріалів даних авторів дало змогу чітко висвітлити сутність методів пізнавальної діяльності в системі компетентнісної моделі навчання історії.
Мета роботи:
висвітлити поняття «компетентність» як явище взагалі та в контексті освітньої діяльності зокрема;
визначити можливі шляхи до впровадження компетентнісно орієнтованого підходу у навчанні;
розглянути та систематизувати методи активізації пізнавальної діяльності учнів та показати шляхи їх реалізації;
теоретично обґрунтувати доцільність розвитку учнівських компетенцій як основу успішності навчання.
1. Розвиток учнівських компетенцій як основа успішності навчання
Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. трансформувалася сама парадигма освіти. Головний її напрямок – навчити дітей вчитися. Зміни освітньої парадигми в цілому та підходів до формування змісту освіти зокрема не могли позначитись на навчальних програмах, оскільки саме цей документ визначає основний зміст навчання з певного предмета, конкретизує його в змісті розділів, тем, поділяє за роками навчання.
Тому, знайомлячи учнів з історичним минулим українського народу і всього людства, необхідно залучати їх до загальнолюдських і національних цінностей, прищеплювати ідеали гуманізму, патріотизму та демократії. Водночас ці завдання є інструментарієм для досягнення головної мети – формування особистості молодої людини. Згідно з новими підходами, історичні наукові знання – це знання, що утворилися під час обміркування і тлумачення історичних фактів істориками, тому історія має справу не з історичними істинами, а з історичними доказами. Тому необхідною умовою навчання історії в школі є не запам’ятовування інформації, а виведення учнів на рівень її наукового розуміння і застосування знань.
Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій, тобто необхідного комплексу знань, навичок, ставлень, що дає змогу ефективно виконувати діяльність або певну функцію. Щодо історії як навчального предмета, такою комплексною здатністю ідеально відтворювати минулу і сучасну соціальну дійсність є історична свідомість. Для того, щоб з’ясувати, комплекс яких компетентностей учнів у своїй сукупності характеризує їх історичну свідомість, візьмемо як приклад поурочне планування учнівських компетенцій.
Засоби формування учнівських компетентностей.
І.Образні компетентності:
1) розповідь викладача;
2) читання підручника;
3) показ відеоматеріалів;
4) демонстрація на карті, плакаті;
5) опис ілюстрацій підручника;
ІІ.Логічні компетентності:
1) виділення головного – називати характерні риси (пошук в тексті основних фактів, подій,явищ);
2) аналізувати – називати складові частини (парна робота над текстом та складання питань за текстом);
3) порівнювати – виділяти спільні та відмінні риси (індивідуальна робота зі складання таблиці);
4) визначення причинно-наслідкових зв’язків (створення алгоритму «факт-причина,привід-супутні події»);
5) наводити приклади (методи активізації пізнавальної діяльності «Мікрофон», «Мозковий штурм», рольова гра);
6) висловлювати судження (метод «Прес», диспути).
Під час оцінювання навчальних досягнень учнів викладачу треба чітко усвідомити, що кінцевою метою навчальної діяльності є не просто засвоєння певного обсягу знань, умінь та навичок, а формування учнівських компетентностей – соціальних, комунікативних, інформаційних, самоосвітніх, креативних та інших.
Отже,сучасний компетентнісний підхід до навчання, орієнтація освіти на результат потребує зміни певних стереотипів як у плануванні уроку, організації пізнавальної діяльності, так і в оцінюванні навчальних досягнень учнів. Все це потребує і нової практики навчання, і ґрунтовних теоретичних напрацювань. Основою цих змін стало впровадження компетентнісного підходу, який є невід’ємною складовою навчальної програми з історії, що є не менш важливим для кінцевого результату освітнього процесу.
3. Методи активізації пізнавальної діяльності в системі компетентнісно орієнтованого підходу у навчанні учнів
Сучасні вимоги до освітнього процесу полягають не тільки в тому, щоб учні отримали систему наукових фактів, готових істин і штампів поведінки. Навчання в системі компетентнісного підходу повинно формувати в учнів здатність творчо мислити, вміння зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору, критично ставитися до джерел інформації, вчитися розуміти інших і співпрацювати з ними. Сучасному суспільстві потрібна інформована та компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за свої вчинки. У цій ситуації на допомогу викладачам прийдуть активні та інтерактивні методи (або методи активізації пізнавальної діяльності), що сьогодні успішно застосовуються в багатьох країнах світу.
Методи активізації пізнавальної діяльності дозволяють вирішити комплекс навчальних проблем, які досить часто постають перед викладачем:
усі учні включаються в роботу;
опрацьовується, узагальнюється й повторюється велика кількість навчального матеріалу;
кожен учень має можливість висловити власну думку;
учні навчаються грамотно аргументувати свою точку зору й знаходити альтернативні рішення;
формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі.
Педагогічна теорія та практика наполягає на тому, що в основу сучасного уроку, перш за все слід покласти принцип діяльності, тобто організувати навчально-пізнавальний процес таким чином, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно діючому зворотному зв’язку. Розвиток предметних компетенцій в учнів залежить від застосування тих чи інших педагогічних методів, технологій та прийомів. Запропоновані нижче методи впорядковані за принципом складності. Спочатку розглядаються прості щодо організації методи, які доступні для будь-якого учнівського колективу. Після цього описуються складні методи, що передбачають наявність певного рівня підготовки учнів, а також відповідної професійної майстерності викладача. Звичайно, усі методи певним чином поєднані між собою і можуть використовуватися окремо або комплексно. Викладач сам обирає частоту їх застосування: від окремого елемента – до технології навчання.
Важливу роль в активізації пізнавальної діяльності учнів та розвитку їх компетентностей відіграє група простих щодо організації методів, які передбачають спільну роботу всього учнівського колективу. Їх основною метою є збирання найбільшої кількості думок щодо поставленої проблеми. Подібні методи використовуються на різних етапах уроку і мають наступний загальний алгоритм підготовки та проведення:
1. Постановка й короткий аналіз проблеми.
2. Проведення інструктажу.
3. Робота з групою:
а) висловлюється тільки один учень;
б) відповіді не коментуються та не оцінюються;
в) виступи не перериваються розмовами та вигуками.
4. Загальне обговорення та підбиття підсумків.
Метод «Обговорення проблеми в загальному колі». Учні розташовуються колом. Вся група обговорює різні аспекти запропонованої проблеми. Обговорення триває до тих пір, поки є бажання висловитись. Потім викладач узагальнює висловлені думки учнів.
Орієнтовна проблема для обговорення:
- Які запитання ви поставили б учасникам зустрічі ветеранів ОУН-УПА та радянської армії?
Метод «Незакінчені речення». Визначивши тему для обговорення, викладач формулює початок речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник діалогу має починати із запропонованого місця.
Орієнтовні «незакінчені речення»:
- Сьогодні урок був цікавим тому, що…
- Поразка Директорії була неминучою, бо…
Метод «Мозкова атака» (брейнстормінг). Викладач чітко формулює питання, записує його на дошці і пропонує учням висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, що розкриватимуть поставлену проблему. Усі пропозиції записуються на дошці у порядку їх надходження. Після створення достатнього банку ідей викладач здійснює рефлексію діяльності і переходить до обговорення поданих ідей з метою пошуку того, що є корисним, що є в кожній пропозиції. Потім проводиться обробка результатів і відбір найбільш вдалих рішень.
Орієнтовні проблеми для обговорення:
- Що означає поняття «розстріляне відродження»?
Метод «Асоціативний зв'язок». Цей метод може бути використаний на першому етапі роботи над темою, щоб з’ясувати, наскільки учні з нею обізнані, що саме вони засвоїли. Викладач пропонує учням ключове слово, пов’язане з проблемою, яка вивчається. Потім учням пропонується записати інші слова, які асоціюються з названим. Загальну оцінку роботи групи дає викладач.
Орієнтовна проблема для обговорення:
-Воєнний комунізм, Нова економічна політика
Метод «Навчаючи, вчуся» (Броунівський рух). Викладач готує картки з фактами щодо визначеної теми і роздає по одній кожному учневі. Упродовж кількох хвилин діти вивчають отриману інформацію. Переміщуючись по кабінету, вони обмінюються між собою знаннями, протягом визначеного часу кожен має поспілкуватися з максимальною кількістю товаришів. По завершенні вправи учні відтворюють отриману інформацію під час колективного обговорення.
Орієнтовна тема для вивчення: «Культура в роки війни»
Тематика інформації на картках:
1.Освіта і наука УРСР у роки війни. 2.Внесок українських діячів культури в перемогу над ворогом. 2.1 Література; 2.2 Музика; 2.3 Образотворче мистецтво.
Метод «Карусель» Викладач розтавляє стільці у два кола попарно. Учні з внутрішнього кола розташовані спинами до центру, а учні із зовнішнього сидять обличчям до товаришів. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє – рухоме. За сигналом керівника учасники зовнішнього кола переміщаються на один стілець праворуч і опиняються перед наступним партнером. Після проходження повного кола робота припиняється. Цей метод може застосовуватися за слідуючими варіантами:
1 варіант. Учасники внутрішнього кола – прихильники однієї точки зору, зовнішнього – іншої. У зошитах фіксуються всі аргументи партнерів.
2 варіант. Кожен учень, що сидить у зовнішньому колі, пересуваючись, збирає й записує максимум інформації із зазначеної проблеми. Після проходження повного кола учасники можуть помінятися ролями і продовжити співпрацю
3 варіант. Учні заздалегідь готують запитання і записують їх на картках,вказуючи на звороті своє ім’я. Під час роботи партнери опитують одне одного. Правильно відповівши на запитання, учень отримує від свого товариша його картку. Переможець визначається за найбільшою кількістю зібраних карток.
Орієнтовні теми(проблеми) для обговорення:
-Україна на завершальному етапі війни 1943-1945рр.
Метод «Два-чотири-всі разом». Протягом 1-2 хвилин учні індивідуально аналізують імовірні відповіді на поставлену їм проблему. Тоді група об’єднується в пари, які після нетривалого спілкування приймають узгоджену позицію. Пари об’єднуються в четвірки, і вони, обговоривши попередньо досягнуті варіанти, визначають срільні рішення. Кожна четвірка аргументує свій кінцевий результат під час колективного обговорення.
Орієнтовна проблема для обговорення:
- У чому полягала різниця в підході до національного питання українських партій Галичини та Наддніпрянської України?
Метод «Діалог». Спільний пошук усіма групами, що були створені учнями узгодженого рішення однієї проблеми, що знаходить своє відображення в заключному тексті, таблиці, схемі тощо. Після обговорення проблеми кожна група створює власний проект, таблицю, схему, які доповідач записує на дошці або аркуші паперу. Спеціальна група експертів, що теж готує свій варіант відповіді, узагальнює і пропонує кінцевий варіант для всіх учнів.
Орієнтовна проблема для обговорення:
-Татари герої чи колаборанти
Метод «Спільний проект». Учні вирішують одну проблему, але кожна утворена група розглядає її певний аспект. По завершенні роботи групи звітують і на дошці записують свої висновки, що є частиною загального тексту.
Метод «Атака на учнів». Кожна група висуває по одному представнику для змагання. Викладач ставить запитання. Представники повертаються до своїх груп і, вислухавши думку кожного, обирають краще рішення, повертаються до викладача і відповідають.
Орієнтовна проблема для обговорення: «Культура України в …»
Метод «Акваріум». Учні поділяється на групи. Викладач ознайомлює їх з проблемою. Одна з груп сідає в центрі кабінету. Вона отримує завдання для обговорення і протягом 4-5 хвилин обговорює варіанти рішення. Учні, які перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг дискусії. По завершенні роботи група повертається на своє місце,а викладч з рештою груп аналізують побачене. Після цього місце в «акваріумі» займає наступна група, яка обговорює наступну проблему.
Орієнтовна проблема для обговорення:
-Причини виникнення ОУН УПА.
Метод «Коло ідей». Усі групи працюють над однією проблемою. Завершивши обговорення, вони послідовно озвучують лише один аспект цієї проблеми. Викладач запитує групи до тих пір, поки вичерпаються всі ідеї. Таку роботу можна виконувати письмово.
Орієнтовна проблема для обговорення:
-Причини голодомору в Україні 1932-1933рр.
Метод «Засідання експертної групи». Відбувається у два етапи. Перший – обговорення поставленої проблеми всіма учасниками групи (4-6 учнів). Другий – виклад спільної позиції групи у вигляді міні-виступів кожного її члена перед усіма учнями. Загальне обговорення не проводиться.
Орієнтовна проблема для обговорення:
- Бандера - зрадник чи національний герой?
Метод «Дерево рішень». Учні заздалегідь знайомляться з проблемою, що буде предметом аналізу. Викладач об’єднує учнів у групи, і кожна отримує схему для заповнення. Виконання завдань триває до 15 хвилин. Викладач збирає аркуші, проводить обговорення результатів діяльності груп.
Метод «Обери позицію». Викладач пропонує учням дискусійне питання і запрошує їх визначити власну позицію. У протилежних кінцях кімнати розміщені плакати з написами: «згоден», «не згоден», «не визначився». Учні стають біля відповідного плаката, залежно від їхньої думки щодо поставленої проблеми. Обговоривши в колі однодумців всі аргументи на користь своєї точки зору, учасники представляють протилежним сторонам найвагоміші. По завершенні викладу всіх думок учні можуть змінити власні погляди та перейти до іншого об’єднання,обґрунтовуючи причини такого рішення.
Орієнтовна проблема для обговорення:
-ІV Універсал Центральної Ради: послідовний етап державотворення чи наслідок переговорів у Бресті?
Метод «Піраміда». Учні об’єднуються в пари, які виконують визначене завдання. Через деякий час пари об’єднуються і продовжують обговорення. Цей процес продовжується, поки всі учні не об’єднаються в одну групу.
Метод «Спіч у малюнках(схемах)». Учень або група учнів малюють чи схематично зображують певну подію, пояснюють сенс символів, позначених у малюнках. Цей метод є прекрасною формою засвоєння та опрацювання матеріалу, його закріплення. Розвиває творчу уяву учнів, вміння систематизувати матеріал, встановлювати певні закономірності.
«Кейс-метод». Учням пропонується опис реальної ситуації (вербально, на плівках або дається текст). Вивчаючи запропонований випадок, учні аналізують причини успішності чи невдачі описаних дій.
Метод «Прес-конференція». Учні отримують завдання – опрацювати біографію історичної особи і підготуватись відповідати на питання від її імені. Інші учні складають питання до цього історичного діяча. Потім проводиться прес-конференція. Ця форма роботи розвиває аналітичні, творчі, мовленнєві компетенції. Стимулюється робота з додатковою літературою, формується потреба розуміти вчинки інших.
Слід зазначити, що поряд із вищезгаданими методами в сучасній педагогіці застосовується ряд подібних методів, які в певній мірі впливають на розвиток предметних компетентностей учнів.
Таким чином, використовуючи ефективні методи і прийоми сучасних педтехнологій, викладачі зуміють підготувати підростаюче покоління, що зможе самостійно розв’язувати життєво важливі питання, буде соціально активним, критично мислячим, таким, що зуміє використати знання для розв’язання реальних проблем.
ВИСНОВКИ
У Концепції розвитку системи підвищення працівників наголошується на тому, що наявність висококваліфікованих кадрів є одним із найважливіших факторів підвищення продуктивності праці, забезпечення випуску конкурентноспроможної продукції, інтеграції України у світове економічне, соціокультурне, освітнє товариство. У цьому аспекті дедалі більшого значення набувають такі показники, як професіоналізм, компетентність, здатність до отримання якісних знань упродовж життя, рівень культури тощо.
Викладачу сьогодні слід допомогти визначити шляхи до самовдосконалення, вселити в нього впевненість у власному творчому потенціалі, завдяки якому буде ефективно реалізовуватись компетентнісний підхід в освіті.
Використання методів пізнавальної діяльності на уроках історії характеризує навчальний процес як постійну, активну взаємодію всіх учнів та викладача. Разом з тим таке використання покликане зробити освітній процес живим, динамічним, цікавим і корисним для обох задіяних у ньому сторін – викладача та учнів. Досягненню цієї мети значною мірою сприяє застосування групових форм навчання. У наш час на зміну традиційним, прийшли інноваційні технології, спрямовані на розвиток предметних компетентностей в учнів, розвиток особистості та різноманітних форм мислення кожного учня. Зрозуміло, що за таких умов змінилися й підходи до вибору форм навчання. Щоб уможливити перехід української освіти до компетентнісної моделі, слід подолати наступні проблеми: незавершеність теоретичної моделі компетентнісного навчання, відсутність необхідної для такого навчання матеріальної бази.
Цілком зрозуміло, що навчальний заклад ХХІ століття повинна виховувати ініціативну, компетентну, активну, цілеспрямовану, самостійну, упевнену, відповідальну людину. У цьому контексті особливої актуальності набувають філософські погляди на освіту Р. Кіосакі, який писав: «Освіта, яка не вчить успішно жити в сучасному світі, немає ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя з природною здатністю жити щасливо і успішно. А ми повинні збагатити цю здатність знаннями і навичками, які б допомогли нам її реалізувати якомога ефективніше».
Сьогодні проблемі реалізації компетентнісно орієнтованого підходу в освіті й вихованні приділяється величезна увага, але, мало розробити концептуальні засади та познайомити педагогічні кадри з науково-методологічним обґрунтуванням проблеми, насамперед потрібно озброїти викладча системою нових інтерактивних методів й технологій, навчити його гармонійно варіювати ними в ході освітнього процесу, пробудити бажання не обмежуватись отриманими знаннями, а жити в постійному пошуку. Потрібно прагнути до самовдосконалення і привчати до цього своїх учнів, бо, як казав Ушинський: «Особистість може виховати тільки особистість», а до цього можна додати – компетентну особистість здатний виховати тільки компетентний педагог.