«Пам’яті героїв Небесної Сотні !»
Мета: виховувати в учнів глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя вшановуючи пам'ять героїв Небесної сотні; формувати активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави , повагу, толерантність до інших народів, розвивати бажання стати гідним громадянином ,віру в краще майбутнє України.
Оформлення: над сценою надпис «Герої не вмирають» стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, список прізвищ героїв з фото), стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.
Запрошені: вчителі ,учні всіх класів.
Хід заходу:
Вступне слово :
Шановні вчителі, учні, запрошені! Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни –події ,що звершилася на Майдані Гідності.
Ведучий :
І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»
Ведучий :
Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Серед загиблих були і зовсім молоді юнаки , майже ваші ровесники , їх назвали небесними ангелами . Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.
Пісня «Небесна сотня України поіменно»
На сцену виходять ведучі.
Дівчина. А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко,хоч Майдан ридав..
І з кров ю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін —
Спереду--сотник ,молодий,вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній--сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла..
Пісня «Білі лебеді»
Ведучий: Пролунало в країні мовчання.
Навіть вітер затих на хвилину:
Відбувалось останнє прощання,
Зі словами " Герої не гинуть".
Засвітили свічки в кожнім домі,
І дивилися тихо на небо-
Так летіли у даль невідому
Всі герої, що вмерли за тебе.
Я почула, як плаче держава,
Що синів її в землю ховають.
Ви не вмерли! В Вас вічність і слава,
Бо Герої, як ви, не вмирають!
Відеоролик «Плаче свічка»
Літературна композиція .
Героям Небесної сотні
Виходять учень і учениця
Мамо, чи це вже весна, що квітами
встелена площа?
Мамо, чом пташка сумна?
А ще вчора співала в віконце.
Синку, це ще не весна.
А квітами землю встелили,
Бо в рай відлітає душа, а тіло—
В холодну могилу.
Мамо, а може, це сон, і, може,
Зі сну я прокинусь?
Як сонечко за горизонт,
У твої обійми полину?
Так, моя пташко, ти спиш,
Та більше уже не проснешся.
Спогадом в небо злетиш,
Янголом в сон мій вернешся.
Мамочко, мамо, не плач,
Витри сльозу, посміхнися,
За серце в скорботі—пробач,
Пробач, що не міг я скориться.
Як же я можу, мій сину,
Гнів в своїм серці носити?
Ти ж моя мила дитина,
Як же без тебе нам жити?
Матусю, поглянь в синє небо—
Це ж очі мої, як у тебе.
Вдивися у жовте колосся—
Це моє, як у батька волосся.
Не плачте за мною у хаті.
Я землю відстояв свою.
Не вмер я, все бачу! Не варті
У сотні небесній стою!
Ведучий: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.
Ведучий: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.
Ведучий: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.
Звучить пісня «Спи мій солдате»
Ведучий. А починалось все під вечір 21 листопада 2013 року. Незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з'являтися міліція та посилені загони Беркуту. Частина активістів пішла під Адміністрацію Президента України, після чого повернулась на Майдан Незалежності. Люди вирішили лишатися на ніч. Цього дня суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року.
Цього дня з'явилась інформація про те, що небайдужі люди вийшли на «євромайдани» також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому та Ужгороді
Ведуча. Люди вийшли на мирну акцію протесту проти рішення уряду. Вони не планували ніяких збройних сутичок. Вони просто відстоювали свої права.
Ведучий. У ніч проти 30 листопада українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників. Частина людей, що втікла від Беркуту, заховалась у Михайлівському Золотоверхому монастирі на Михайлівській площі.
Ведуча. Жорстоке побиття мирної акції обурило громадськість. І тоді вже люди в більшій кількості вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на Євроінтеграцію, а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права.
Пісня «Не спи моя рідна земля»
Ведучий. І вони не спали. Вийшли і повстали, тому що вперше в історії незалежної України були прийняті закони, які як висловилася Міжнародна організація Transparency International : «знищать будь-які прояви громадської непокори в Україні, покладуть початок репресій і перетворять Україну на диктатуру".
Ведуча. Протести закінчилися летальними наслідками на Майдані.
Ведуча. На деякий час після цих кривавих подій оголосили перемир’я.
На ранок 18 лютого було заплановано «Мирний наступ» — багатотисячну ходу учасників Євромайдану до Верховної Ради України, де мала відкритися чергова сесія, на якій планувався розгляд питань щодо змін до Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Близько 8.30 ранку мітингарі почали збиратися на майдані Незалежності, звідки десятитисячною колоною рушили до будинку Верховної Ради на вулиці Грушевського, з метою донесення вимог щодо повернення до Конституції 2004 року та покарання винних у знущаннях з активістів Євромайдану.
Ведучий. Проте на противагу «Мирному наступу» майданівців 18 лютого 2014 року влада використала силу та зброю та почала штурм Майдану. Загинуло близько 20 осіб.
Ведуча. Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протесту вальни-ками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я. А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.
Ведучий. Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею»
Пісня «Нашим героям»
Ведучий:
… Ти бачив як Ангели в Небо летіли?
Так-так, саме в Небо, а не навпаки…
Від пострілів влади отак відлітали
До Бога назавжди вкраїнські сини.
Їх кров залишилась не там на Майдані,
А на руках всіх провладних катів,
А сльози батьків потечуть ніби ріки
На всі покоління до «сьомих колін».
Сьогодні не в силі і сильні змовчати
Бо кожного серце від болю кричить
Коли на Майдані відспівують СОТНЮ
Що в вічність у славі до Бога летить.
Матусі гордіться своїми синами –
Бо душу і тіло зложили своє
За волю народу, що їх не забуде
Бо слава козацького роду живе!
Не плачте бабусі, що внуки завчасно
Піднялись до Бога раніше від вас,
Бо тільки Всевишньому знати дорогу
Й коли і для кого настав уже час.
Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ
Отак, з висоти, вберігатимуть нас,
Щоб вже не змогли вороги підступити
А для України настав слушний час.
Одна у них ненька - одна Україна,
Пробачте, для неї віддали життя!
А Вам вона нині вклоняється щиро
За їх виховання й безсмертні серця!
Пісня Небесна сотня України
Ведуча: «Жінко ,чого Ви плачете?...»
Жінко ,чого ви плачете?
Ваш син – Герой...
Ви що – не бачите...
Ще цей хлопчина. І он той...
Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він «мама»...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала…ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов...за іншу битись маму...
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу: «Сину,
іди додому, бо там гинуть...»
А він: «Неправда...тут все мирно...»
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться…я вірила...я знала...
І він приїхав не колись…а нині...
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
«Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хочеш так лежати?
Втомився, певно...вирішив поспати...
Боже...я тебе укрию...ти ж такий холодний...
живіт запав...напевно, ще й голодний...
ходи, я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина»...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там знають...
Мій син – Герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...
Ведучий :
Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
Чому цей світ такий жорстокий?
Навіщо нам ота війна?
Страждають діти, гинуть люди,
А скільки знищено майна!
Ведучий 2:
Скільки прекрасних людей загинуло на війні, скільки згоріло міст, скільки полів розтоптали гусениці ворожих танків. В кожній родині, в кожному домі пам’ятають тих, хто боронив нашу землю.
Ведучий 1:
Солдатські душі… Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.
Пісня «Там біля тополі калина..»
Ведучий : Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Ведучий : Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )
Ведучий:
У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Ведучий:
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Ведучий:
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!" над ланами.
Ведучий 2 Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.
Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.
Ведучий : Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.
(Хвилина мовчання)
Ведучий: Сьогодні Україна переживає тяжкі випробування. Здригається українська земля на сході країни від гарматних пострілів, кулеметних черг, розривів мін. Знову гинуть на злеті молоді і сильні, вірні сини України… Як боляче стискається серце від того, що наша ненька-Україна знову у вогні і стражданні…
Пісня «Повертайся солдате»
Ведучий: І кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій країні – Україні, яку щиро любимо і якою безмежно пишаємося!
Ведучий:
Засмучені очі твої, Україно…
І їх засмутив не осінній туман…
В боях за свободу сини твої гинуть…
А скільки іще помирають від ран!
Не роси, а сльози схилили калину.
І вічною буде печаль матерів.
Мій Боже святий!- збережи Україну!-
Сьогодні щиріших не знайдено слів!..
Ми віримо в те, що мине зла година!-
Сам Бог нам велів – залишатись людьми.
Хай стане щасливою знов Україна!..
А з нею – мудрішими станемо й ми…
Пісня «Дай Боже сили нашим солдатам»