БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ
ТЕМА: СІМ’Я ТА ШКОЛА НА ШЛЯХУ ВЗАЄМОДІЇ
Мета: розкрити сутність поняття «батьківська любов», ознайомити, на які типи поділяється батьківська любов; уточнити значення цього почуття у формуванні дитячої особистості; ровивати бажання виховувати дітей у гармонії, душевному спокої і рівновазі; бажання прививати дитині щедрість, чуйність, повагу до старших, увагу до рідних, близьких і всіх оточуючих людей.
ХІД ЗБОРІВ
Слайд 1. Доброго дня шановні батьки! Ми раді зустрічі з вами!
Перед тим як ми почнемо нашу конференцію я прошу :
Підніміться ті, хто має сина;
Встаньте у кого чорне волосся;
Ті, хто має гарну посмішку;
Ті, хто має доньку;
Ті, хто вважає себе гарними батьками;
Хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.
ПРИВІТАЙТЕ ОДИН ОДНОГО ОПЛЕСКАМИ.
ШАНОВНІ БАТЬКИ! ВАС ВІТАЮТЬ ВАШІ ДІТИ. ДАВАЙТЕ ОПЛЕСКАМИ ЗАПРОСИМО ЇХ НА СЦЕНУ.
Флешмоб «Ми маленькі діти»
Слайд 2. Тема сьогоднішніх наших зборів : СІМ’Я ТА ШКОЛА НА ШЛЯХУ ВЗАЄМОДІЇ
Слайд 3.Епіграф
Слайд 4. Ми пропонуємо вам обговорити разом з нами такі питання:
Порядок денний:
1.Про підсумки роботи Новогригорівської філії у І семестрі 2018/2019 н.р.
2.Урок для батьків «Булінг.Як розпізнати і що робити?»
3.Ворк-шоп «Співпраця школи і сім’ї у вихованні дітей».
Очікування .Чого ви чекаєте від сьогоднішньої зустрічі?
Написати на стікерах- метеликах , прикріпити на плакат.
Слайд 5. На нашій конференції присутні: Директор КОЗО «Юр'ївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу Д.П.Запорожченка» Юр’ївської селищної ради Дніпропетровської області БАКАЙ Л.О. Любове Олексіївно, запрошуємо Вас до слова.
ВИСТУПИ: Слайд 6. 1)Заступника завідувача філією Фальоси Л.О.
Слайд 7.2) Урок для батьків «Булінг.Як розпізнати і що робити?» - вчитель початкових класів Синельник О.В.
Слайд 8, 9. Слова В. Сухомлинського. 
Пояснення:Пропонуємо нетрадиційний підхід до проведення батьківських зборів. Ворк-шоп. Навчання: мінімум теорії – максимум практики.
Слайд 10.
Слайд 11.
Слайд 12.
Слайд 13. Батьківська любов… Важко переоцінити значення цього почуття у вихованні людини. Без любові неможливий контакт між великими і маленькими, без любові неможливо прищепити людині, що росте, сердечну щедрість, чуйність, увагу до людей.
Передусім я б хотіла роздати вам насінинку, яку прошу потримати до кінця зборів. Пропоную також запалити свічку. Тепло від неї буде настроювати вас на щось приємне і хороше, зігріваючи не ваше тіло, а ваші душі.
Поки запалюється свічка, прослухайте музичну композицію.
(ВІДЕОКЛІП «ДУША»)
ПРИТЧА
Десь у далекому зоряному безкінечному просторі Всесвіту жила-була душа. Вона була весела і безтурботна, радісна і щаслива. Душа насолоджувалась свободою. Милувалась сяянням зірок, слухала їх веселий щебет. Вона любила, звісивши ніжки, погойдатись на Місяці, спостерігати за парадом планет, зустрічатись із зірками і мило щебетати з ними про все на світі. Одного разу вона пролітала над Землею і її увагу привернув ледь помітний відблиск вогню у маленькому віконці. Душа підлетіла ближче і побачила запалену свічку і руки, складені у німій молитві. І тут її осінило – цей вогник горить для неї! Це її чекають там, на Землі. І полетіла душа до Бога. І сказала: «Господи, я бачила вогник у вікні. Я думаю, що там чекають і кличуть мене.»
Господь погодився: «Лети, цей вогник вибрав тебе!», - і відпустив душу. В цей самий час на Землі зародилось життя. Душа знайшла своє тіло. Вона з гордістю відкрила двері і зайшла в цей світ. В сім’ї з’явилася довгоочікувана дитина. Бог передав нам у руки безцінний дар, тому бережімо своє найрідніше, найясніше, найяскравіше і найкраще в світі золоте сонечко.
І засвітило сонечко на небосхилі нашого життя. І було б воно таким веселим і безтурботним, якби не ми, дорослі. Адже саме ми почали затьмарювати його своїми негативними емоціями. На його ясні промінчики лягли жах, ненависть, байдужість, зневіра, невдача, печаль, недовіра, зло, і невдоволення. І посіріло наше сонечко , воно зігнулося під вантажем нестерпних переживань. Воно втратило свій блиск , втратило своє справжнє обличчя. І тільки в наших силах зробити так , щоб сонечко знову засяяло . Як ви думаєте , що для цього треба зробити? Звісно. замінити всі негативні емоції на прямопротилежні . І найголовніше , що врятує нас і наших дітей - це любов, любов і ще раз любов.
Що таке батьківська любов? Це почуття, яке мати і батько вкладають у свою дитину протягом усього їхнього життя. Адже недарма ми, батьки, часто кажемо своїй дитині: "Для мене ти завжди будеш дитиною!" Але в кожній родині ця любов по-різному розуміється, як дітьми, так і батьками. Так, насправді, якою повинна бути справжня батьківська любов по відношенню до дітей?
Слайд 14. ВПРАВА «СКЛЯНКИ»
Давайте з Вами проведемо експеримент.
Перед Вами 3 склянки з водою. Уявімо ,що кожен з них – це дитина, що народилася з чистими почуттями, чистою душею, в якої ще не сформувалися погляди на світ, уявлення про нього.
Візьмемо перший стакан і залишимо його незмінним. Що відбувається в цій склянці ? Ми не знаємо напевно, щось може в нього потрапити без нашої уваги.
У другу склянку кинемо шматочок землі і розмішаємо його. Що сталося у склянці? Вода стала брудною і темною.
У третій стакан додамо золотий порошок. Що відбувається в цій склянці? Вода заграла золотими іскорками.
Так відбувається і у вихованні вашої дитини. Коли ми залишаємо її без належної уваги і нагляду , вона може розвиватися і далі. Але в якому напрямку? Коли ми вкладаємо в дитину тільки «Бруд», - крик, нарікання, невдоволення, образи та приниження, то дитина починає так само відповідати і нам. Коли ж ми вкладаємо в дитину увагу, любов, повагу, то і дитина відповідає нам доброзичливістю, нормальним гармонійним розвитком своєї особистості.
Візьмемо ще одну склянку , додамо сіль, перець побільше. Хто хоче спробувати? А цим напоєм ми часто й густо труїмо своїх дітей. Пекучі, гіркі слова отруюють душу дитини.
Психологи вже давно довели, що досвід дитини, отриманий нею у відносинах з батьками є фундаментальним для всього її подальшого життя. Для дитини життєво необхідно, щоб батьки її любили. Без їжі фізичної вона не в змозі вижити, без любові і прийняття вона не зможе стати повноцінною особистістю. Батьки несуть відповідальність за той досвід, який дитина отримає в сім’ї. Ось чому батьківська любов є дуже значущою цінністю і для батьків, і для дітей. Але саме в силу того, що вона така важлива, дуже важко змиритися з її відсутністю або недоліком як дітям, так і батькам. Це може призвести до серйозних спотворень: агресію чи байдужість по відношенню до власних дітей батьки видають за любов, а діти приймають цю підставу за чисту монету, як ніби це і є справжня батьківська любов, а потім переносять цей досвід у своє життя.
Діти це не каша, яку маслом не зіпсуєш. У вихованні повинно бути чітко визначені як рамки любові, так і строгості, як ласки, так і вимогливості. Але головне потрібно відчувати, коли дитині потрібна допомога, а коли потрібна вимогливість. І ми повинні першими їй прийти на допомогу і дати пораду чи навпаки розставити все по місцях і вимагати пояснень.
Слайд 15. ПРИТЧА «НЕБЕЗДОГАННИЙ»
У одного водоноса було два великих глиняних горщика. Один з них був з тріщиною, через яку половина витікала по шляху від джерела до села, в той час як інший горщик був бездоганний. Два роки водоніс доставляв лише півтора горщика води своїм односельчанам. Звичайно бездоганний горщик пишався своїми досягненнями, а тріснутий горщик страшно соромився своєї недосконалості і був дуже нещасний, оскільки міг зробити тільки половину того, для чого був призначений. Одного разу він заговорив з переносником води: - Я соромлюся за себе і хочу вибачитися перед тобою.
Чому? Чого ти соромишся?
Через цю тріщину в моєму боці просочується вода. Ти робив свою роботу, але через мій недолік отримував лише половину результату,- скрушно сказав горщик.
Що ж відповів йому водоніс?
Подивися на ці квіти на узбіччі. Ти помітив, що ростуть вони тільки на твоїй стороні дороги, а не на боці іншого горщика? Справа в тому, що я завжди знав про твій недолік.
Кожен день, коли ми йшли від джерела , ти поливав квіти. Протягом двох років я милувався ними. Без тебе, просто такого як ти є, не було б такої краси!
Секрет виховання повноцінних дітей полягає в тому, щоб випромінювати безперервний потік любові і схвалення. Поясніть своїй дитині, що ніщо з коли-небудь зробленого нею не може привести до втрати любові до неї . Ваша любов до дитини повинна бути безумовною. Найдорогоцінніший подарунок, який ви можете зробити для своєї дитини – вселити в неї абсолютну переконаність в тому що ви любите її всім серцем, беззастережно, незалежно від того, що вона робить і що з нею відбувається. Пам’ятайте - кожна дитина неповторна!
Наступна вправа «Ниточки».
Я хочу продемонструвати важливість сім’ї у житті дитини.
Педагог просить підвестися та підійти до нього 9 добровольців. Він проводить короткий інструктаж для добровольців-акторів. Кожний актор отримує картку формату А-4 з відповідним написом («ДИТИНА», «СІМ'Я», «ДІМ», «ОСВІТА», «ТУРБОТА», «РАДІСТЬ», «ЛЮБОВ», «НАДІЯ», «ВІРА») та прикріплює за допомогою скотчу до грудей. У руках педагог тримає ниточки, якими буде поєднувати дитину з іншими героями історії.
Учасники стають спиною до аудиторії і повертаються до аудиторії лише після відповідних слів педагога, в яких згадується поняття, роль якого отримав учасник.
Текст до вправи «Ниточки»
Зараз я розповім вам історію, яка складена на основі реальних фактів. Отже, жи-ла-була дитина (на цих словах повертається до глядачів учень, що грає роль дитини). Вона була дуже щасливою. В неї були мама, татусь, бабуся, дідусь та старший брат. У дитини було ім'я (педагог вводить учасника з карткою «СІМ'Я» та з'єднує за допомогою ниточки (далі за таким самим алгоритмом)). Була вона щасливою й тому, що в її сім'ї жили тепло та взаєморозуміння. Сім'я була по-справжньому дружньою.
Наша дитина мала дім, в якому панували затишок та злагода. Дитина почувалася в ньому, як у палаці, що захищає від усіляких незгод.
Дитина ходила до школи, отримувала освіту. Вчилася добре, старанно. Вчителька постійно ставила її в приклад: «Яка ж дитина талановита!!! Яка розумна!!! Обов'язково стане Нобелівським лауреатом у майбутньому...».
Про нашу дитину турбувалися кожної хвилини. Дитина відчувала кожного дня радість спілкування з друзями, ровесниками. Вона по-справжньому вміла гратися. Була вигадником найрізноманітніших витівок та забав.
Вона була нагодованою, мала домівку і сім'ю, друзів та можливість навчатися. Була по-справжньому зігріта любов'ю. Любов із задоволенням оселилася в її серці.
А ще там жила надія. Надія на краще. Надія на завтрашній день, на мирне існування.
Дитина вірила, що це її радісне буття буде тривати вічно. Віра допомагала їй у скрутні хвилини, даруючи крила наснаги та впевненості у майбутньому.
... Та трапилось невиправне... Сталося те, про що болісно до крику говорити...
Одного разу татусь, бабуся, дідусь та старший брат поїхали на дачу, а в дорозі потрапили до автокатастрофи... Гуркіт... скрегіт металу... смерть. Так у дитини від великої сім'ї залишилась лише її частина - мама. Та й мама протрималася недовго... свій біль почала ховати у спиртних напоях... перетворилась у залежну від алкоголю людину. Поступово алкоголь став на перше місце, витіснивши, ні, викинувши із життя дитину. Так обірвалась ниточка, зв'язок дитини з сім'єю. (Педагог обриває ниточку, що зв'язувала дитину і сім'ю. Далі він працює за подібним алгоритмом).
Дитина опинилася на вулиці. Домівки в неї не стало... Там вона нікому не була потрібною. (Педагог обриває нитку Дитина-Дім).
До школи ходити ніколи. Треба думати про їжу та ночівлю... яка тут може бути освіта? (Педагог обриває нитку Дитина-Освіта).
Вулиця... постійні злидні... затравлений погляд... дитина, як звірятко, яким набавились та викинули геть... Речі, які раніше радували - тепер недосяжні, в минулому... Не стало радості в житті дитини! (Педагог обриває нитку Дитина-Радість).
Нікому вона не потрібна. Усюди зайва та небажана. Ніхто про неї більше не турбувався... (Педагог обриває нитку Дитина-Турбота).
Любов, що колись заповнювала серце, перетворилася на злість та образу... «Чому я? Чому це сталося? Чому дорослі проходять осторонь мене? Чому мене цураються?»... (Педагог обриває нитку Дитина—Любов).
Дитина дійшла до межі... далі - пустота... (На цих словах педагог торкається ниточок Надія та Віра й робить 30-секундну паузу, дивлячись у аудиторію. Потім відпускає їх, не розірвавши, й продовжує).
Та десь-таки глибоко у серці дитини тліла іскра надії, а крила віри могутнім птахом тримали дитину з останніх сил... Надія та віра у те, що все, що сталося, це лише страшний сон... Що все минеться... Що скоро прийде спасіння...
Спасіння для нашої дитини прийшло... Бо зустріла наша дитина небайдужу людину, яка встановила опіку над нею... (Педагог з глядацького залу обирає навмання будь-яку людину, яка по черзі, за його словами буде відновлювати зв'язки, з'єднувати ниточки, зав'язуючи у вузлики).
Не одразу - з часом віра та надія воскресили у дитячому серці любов... (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Любов). Бо в житті нашої дитини з'явилася нова, нехай не справжня, але сім'я. (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Сім'я).
Знову з'явився дім. (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Дім). Вона знову пішла до школи та отримала можливість отримувати освіту. (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Освіта).
Про неї знову турбувались... (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Турбота).
Вона почала радіти... затишку, спокою, увазі, світанкам та заходам сонця, можливості знову бути дитиною. (З'єднуються вузликом нитка Дитина—Радість) .
Все було позаду... І начебто усі зв'язки відновлено... Але... але погляньте на вузлики, що залишилися у долі дитини... Ці вузлики нагадують шрами, які у непогоду ниють, нагадуючи про себе... І чи загояться вони, невідомо... Та ось любити дитина навчилася ще міцніше, цінувати кожну щасливу хвилину ще яскравіше. В її серці навіки оселився могутній птах із душею надії та крилами віри...
ВПРАВА «СВІЧКА».
Передаючи по колу запалену свічку, починаючи з тренера, батьки говорять лагідне слово, з яким пов’язують ім’я своєї дитини- (наприклад: Оленочка- сонечко)
Шановні батьки! Хай ця свічка, сповнена словами любові, ніжності, тепла ваших душ назавжди зігріває серця ваших дітей.
ВПРАВА «СОНЕЧКО».
На дошці плакат із зображенням сонечка.
Завдання для батьків і вчителів на промінчиках написати відповідь на запитання :
Що потрібно зробити , щоб діти були щасливими?
Батьки озвучують свої записи і прикріплюють промінці до сонечка.
На початку зборів я вам роздала зернятка. Дістаньте їх зараз, будь ласка. Ці зернятка нагадують мені народження і зростання наших дітей. Подібно до цього насіння, з наших дітей виростають культурні або дикорослі рослини.
І саме в наших з вами руках - виросте з цієї зернинки прекрасна квітка чи колючий самотній кактус. І як з цим зернятком, яке хтось затиснув з силою в руках так, що воно розсипалося, а хтось взагалі поклав у кишеню і загубив, чи навіть розжував і проковтнув, ось так і ми чинимо зі своїми дітьми. Або проявляємо повну байдужість до них, забувши на деякий час, або періодично згадуємо про них, дістаємо на світ Божий і давай виховувати, затискаючи так, що дитині навіть ні дихнути, ні продихнути, ламаючи, розтрощуючи, а то і з’їдаючи її. Не допустіть цього у вашому відношенні до власної кровиночки. Тільки у ваших силах утримати свою дитину цілою і неушкодженою, виростити з неї повноцінну ОСОБИСТІСТЬ.
Материнство і батьківська любов, нероздільні поняття, як для дітей, так і для дорослих людей. Недолюблені і перелюблені діти виростають у дорослих з нездоровою психікою, підірваним здоров'ям і спотвореним поглядом на життя. «Полюби ближнього свого, ЯК САМОГО СЕБЕ». Велика фраза. Нелегко звичайно, життя інше. Але якщо цією фразою жити, все вийде, не відразу звичайно, але обов'язково вийде.
Подібно полум'ю свічки, кожній людині відведено свій час, своя довжина дороги. Ми не в силах перервати горіння свічки, в наших силах лише підтримати яскраве і тепле дихання вогню, допомогти вберегти його від вітру, щоб не згасло воно, і змогло прогоріти рівно стільки, скільки відведено йому Богом.
Бажаю вам удачі у вихованні дітей Любов'ю і нехай у ваших сім’ях панує тільки любов-гармонія.
ПРИЙМІТЬ НЕВЕЛИЧКІ ПОДАРУНКИ + памятки для батьків
СЛАЙД 16
