Перепьолкіна Т.М.
Херсонський
загально дошкільний
навчальний заклад №7
Херсонської міської ради
Використання казок В. Сухомлинського у формуванні
творчої особистості дитини
У статті автор описує ефективність використання казок В.Сухомлинського у формуванні творчої особистості дитини дошкільного віку, наводить приклади казок, які можна використовувати у роботі з дошкільниками
Ключові слова: соціалізація, моральність, казка, творча особистість дошкільника.
Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується новими підходами щодо системи освіти й виховання підростаючого покоління. Про важливість соціального розвитку дітей дошкільного віку наголошується у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) [17], Закони України «Про дошкільну освіту»[18], «Про охорону дитинства»[19], «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»[20], Концепції розвитку дошкільної освіти на 2015 – 2025 рр.[22], Базовому компоненті дошкільної освіти[1], програмах «Впевнений старт»[6], «Дитина»[2], «Українське дошкілля»[7].
Дошкільна освіта – це цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Дошкільний вік – базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини» [18, с. 1].
Найважливішою виховною функцією дошкільної освіти є формування гармонійно розвиненої особистості, адже дошкільник не тільки осмислює, а й сприймає навколишній світ, усвідомлює себе в ньому. Саме від ступеня осмисленості зовнішнього світу залежить ступінь саморозуміння. В.О. Сухомлинський, спираючись на це, створює методологічну рамку для осмислення цього процесу виокремлює параметри активності й діяльності, що репрезентують розвинену особистість дошкільника [1].
Видатний український вчений Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, яке було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму й серця з навколишнього світу, – від цього значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк… Можливо, все те, що приходить до розуму й серця дитини з книжки… саме й приходить лише тому, що поряд з книжкою – навколишній світ, в якому малюк робить свої перші нелегкі кроки від народження до того моменту, коли він сам зможе розгорнути й прочитати книжку» [8, с. 15-16].
Жоден із жанрів літератури не користується у дітей такою популярністю, як казка. Багато видатних педагогів, психологів, письменників (С. Русова, І. Франко, К. Ушинський, В. Сухомлинський та ін.) підкреслювали виховне та розвивальне значення казки [5], [14], [15], [11]. Завдяки казці діти оволодівають різноманітними знаннями у сфері щоденної практики, моральності, естетичних відчуттів. Для дітей дошкільного віку вона стає засобом усвідомлення, обдумування і пояснення явищ дійсності
На теренах України казка як один із основних жанрів фольклору здобула особливе визнання завдяки Василю Олександровичу Сухомлинському. Його педагогічний шлях почався у далекому 1935 році. На той час педагог мав лише 17 років. Був юним, проте здібним і працьовитим. Його душа належала дітям, школі. Навіть коли Василь Олександрович зайняв престижну посаду завідувача районного відділу народної освіти, то довго не протримався без дітей і, через три роки головування, повернувся в рідну школу, ставши звичайним учителем. Та його старання помітили, і вже через рік В. Сухомлинський був директором школи. За своє життя Василь Олександрович написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Як бачимо, найбільшу увагу Сухомлинський приділяв казкам. Він розумів, що виховувати дитину необхідно з раннього віку і дуже ефективно робити це за допомогою казки. Великий педагог добре знав народні традиції, усну народну творчість, історію та культурну спадщину власного народу, тому саме звідси черпав сюжети та ідеї для своїх чудових творів. Василь Сухомлинський добре знав, як краще виховати дитину-патріота або, просто гармонійно розвинену особистість, тому розумів, які казки мав створювати та які якості характеру вони повинні формувати. Кожна його казка, кожен твір вміщує певне повчання, мораль. Дитина на підсвідомому рівні розуміє, що прагне донести автор та, звичайно, буде намагатися наслідувати позитивних героїв. У школі, де працював В. Сухомлинський, педагог спромігся створити так звану «Кімнату казок» [10,
с. 100]. «Казка, – любив повторювати Василь Олександрович, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – у глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже в тому, що вона – творіння народу» [4, с. 203]. На думку В. Сухомлинського, казки мають надавати не тільки естетичне задоволення, а й примушувати хвилюватися за героїв, співпереживати їм, мислити та намагатися віднайти вихід із складного становища. Вони допомагають сформувати й розвинути в дошкільнят такі ціннісні орієнтири: духовні цінності; гуманістичні почуття; родинні цінності; естетичні почуття; бережливе ставлення до природи. Василь Сухомлинський прагне утвердити в кожній дитині доброту, ласкавість, чуйність та сердечність до всього світу. Тому всі казки великого педагога спрямовані на розвиток цих якостей. Також він наголошував: «Найголовніше – це те, щоб у казці була глибока думка» [9, с. 510]. Василь Олександрович часто наголошував на тому, що за допомогою казки дитині легше щось пояснити, розказати чи виховати її. Малеча краще сприймає матеріал у вигляді казки, вчиться аналізувати його та розмірковувати. Казка — це думка, втілена в художнє слово. Вона запалює вогник дитячої творчості. Під її впливом дитина починає бачити навколо себе незвичайні взаємозв’язки між предметами і явищами, досягаючи єдності образів. Водночас дитина переживає хвилюючу радість, яка породжує бажання поділитися своєю думкою з товаришами. Казкові історії відкривають нові горизонти в уяві та мисленні дитини. Вона має можливість бачити світ з чіткими кордонами добра і зла. Діти, слухаючи казку, як правило, обирають для наслідування або співпереживання позитивного героя, що їм особливо сподобався. Банальною причиною цього є те, що негативні персонажі в кінці завжди покарані, а єдина можливість цього уникнути – не бути негативним [10].
Педагоги Херсонського дошкільного навчального закладу № 7 Херсонської міської ради протягом тривалого часу широко використовують у своїй роботі педагогічну спадщину Василя Олександровича Сухомлинського, який цікаво розробив життєдайну ідею «Виховуємо казкою» [16]. Творче використання даної технології вирішує питання розвитку та виховання дітей в цілому. Ми впевнились в тому, що систематична робота з використанням казок Сухомлинського поступово дає дуже позитивні результати в збагаченні духовного світу дитини, розвитку її творчих здібностей. Дослухаючись до порад Педагога-Гуманіста, працівники нашого дошкільного навчального закладу з перших днів перебування малюків у садку прагнуть навчити їх розуміти красу навколишнього світу, усвідомлювати моральний сенс між людських стосунків, пам’ятаючи, що сприймання, осмислення прекрасного – то основа естетичної культури, без якої почуття залишаються глухими до всього благородного і високого в житті .
Для дошкільнят казка - це те віконечко, через яке проникає світло про оточуюче і формує навики пізнання світу. Тому творчі педагоги нашого закладу планують цікаву, насичену, а головне результативну роботу по впровадженню педагогічних ідей Василя Сухомлинського. Такі форми роботи, як театралізовані вистави, свята, розваги, літературні вікторини, ігри-драматизації, широке використання казок, міні-занять, казок-хвилинок позитивно вплинули на збагачення словника дітей специфічними казковими зворотами, фразеологізмами. Тексти казок та оповідань допомагають малятам правильно будувати діалоги, логічно мислити.
В групових кімнатах всіх вікових груп створено спеціальні умови, а саме: виготовлені різні види театру (ляльковий, пальчиковий, настільний та тіньовий), дидактичні ігри, оформлений куточок ряження в групах раннього віку, розроблена система методів роботи з казкою, розроблені мнемотаблиці для роботи з казками, методичні рекомендації для батьків, щоб залучати їх до навчального процесу. Обговорюючи різні ситуації на основі казок, пропонуємо дітям придумати свої версії. Малюки залюбки продовжують казки або шукають вихід із певної ситуації. Вони люблять придумувати казки і часто із задоволенням розігрують та розповідають батькам, товаришам, адже це-плід їхньої фантазії.
Систематично працюючи з казками вихователі звернули увагу на те, що на заняттях з дітьми важливо й дуже необхідно не тільки прочитати чи розповісти казку, а й ретельно обговорити сюжет, героїв, події. Це дає можливість малюкові подумати, побачити причинно- наслідкові зв’язки. Іноді буває так, що дитина неуважно слухала казку, часто відволікалась та, можливо, втратила основну ідею та задум, тоді обговорення казки разом із дорослим наддасть можливість взяти для себе все корисне з твору. Якщо ж обговорення не буде, то отримані знання стануть пасивним та непотрібним багажем, адже нічого корисного дитина, швидше за все, не візьме, і казка не стане їй у нагоді в майбутньому житті. Є ще один цікавий вид обговорення казки – ілюстрація. При спільному ілюструванні казки відбувається дуже важливе спілкування дорослих і дітей. Таким чином будується ціла система думок, поглядів, відносин з дорослими, оточуючим середовищем. А також заохочення дітей до складання казок, віршів, оповідань. Створення казок корисне для дітей. Адже дитина відчуває свою єдність з художником, переживає радість, почуття творця, що дуже цінне в мовленнєвому розвитку. Важливо й те, що, створюючи казку, дитина може вільно висловлювати свої думки, враження, почуття, виразити своє ставлення до героїв, виявити свої мовленнєві здібності. Реалістичний підхід дітей до казкової фантастики формується у середньому дошкільному віці під безпосереднім впливом виховання і навчання. Складнішим етапом розумової діяльності дитини є оволодіння вмінням самостійно складати казки. Самі діти не можуть оволодіти потрібними прийомами складання казок, цього їх треба вчити. Найкраще робити це у процесі творчої діяльності дітей під керівництвом дорослого [12, с. 100]. Казка є одним із вирішальних факторів, що визначають розвиток словесної творчості дошкільника. Особливої важливості на сучасному етапі набуває процес розвитку мовленнєвих творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку як основи загальнокультурного та комунікативного розвитку особистості. Існують різні методики та моделі розвитку мовленнєвих творчих здібностей. Зокрема, у нашому дошкільному закладі пропонуються такі види занять з казкою: читання (авторських, віршованих) казок; розповідання народних казок; театралізація-розігрування та показ казки вихователем; драматизація-розігрування у ролях знайомої дітям казки; відтворення характерних рис її героїв; інсценізація – точне й послідовне відтворення змісту казки дітьми з допомогою костюмів, різних атрибутів, декорацій; ігри за сюжетами знайомих казок В.О. Сухомлинського; показ казок через проекційні ліхтарі (діафільми); перегляд казок у телепередачах, кінофільмах; дидактичні ігри: “З якої казки герой?”, “Добери картинку”[7], “Подорож у дивовижний світ казок”, “Моя казка”; бесіди на морально-етичні теми за змістом казок.
У своїй педагогічній практиці В. Сухомлинський намагався розповідати казки дітям на лоні природи, поєднуючи спостереження з виявами фантазії. Це «Лев і Миша», «Як їжачиха приголубила своїх дітей», «Скрипка і Місячний Промінь», «Флейта і Вітер», «Яблуко в осінньому саду», «Дід Осінник», «Осінні сни клена» та інші. [21].
Емоційне сприймання казки підсилюється і своєрідним казковим оточенням. В. Сухомлинський пропонує розповідати казки якщо не серед природи, то хоча б у спеціально обладнаній Кімнаті казок, щоб все тут нагадувало дитині про казку: вечірні сутінки, веселий вогник у пічці, казковий будиночок Баби-Яги, казкові персонажі, хатинка діда і баби, гуси-лебеді тощо [10, с. 189]. Самостійне створення казок – дієвий шлях розвитку творчості й дитячого мовлення. Під вмілим керівництвом педагога діти починають самостійно складати казки ще задовго до того, як стануть школярами. Рідна природа, “подорожі до джерел рідного слова” викликають у малюків творче натхнення. Скільки таких можливостей для розвитку дитячої фантазії таїть у собі навколишній світ. Потрібно тільки вміло спрямувати думку дітей, як одразу оживають казкові образи. “Через казкові образи, – писав В. Сухомлинський, – у свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками. Під впливом почуттів, що пробуджуються казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттям дитини, – неможливо уявити дитячого мислення і мовлення...” [10, с. 189.]. Самостійне створення дітьми казок є водночас і першим кроком у розвитку мислення дитини від живого, конкретного до абстрактного. Педагогічний секрет В. Сухомлинського, передусім, виявився у тому, що навчання, розвиток і виховання дітей відбувалися в ситуації рівноправного партнерського спілкування, а не педагогічного керування мовленнєвою чи пізнавальною діяльністю дітей.
Казка, на нашу думку, служить тією благодатною основою польоту уяви, розвитку креативності, бажанню творити, що відкриває світ моральності, емоційності у спілкуванні. І коли одна людина чує, відчуває іншу, відкрита до народження таємниці, можливо викликати у вихованців незабутні хвилини душевного піднесення, радості творчості, бажання творити добро. Водночас індивідуальному процесу творчості має передувати наслідування дій педагога, відпрацювання точності й доречності у доборі слів, іншого матеріалу, який буде потрібний дитині для її творчості.
Разом з дошкільнятами ми, вихователі, мандруємо екологічними стежками в «Куточки невимовної краси», де протягом року спостерігаємо за живими об'єктами. Там малята розв'язують складні філософські питання:
«Чому навколо все радіє?», « Що може бути скарбом для когось?», « Що відчуває людина, коли обіймає дерево?», складаємо гімни Красі, Доброті, Праці. Ці теми ми беремо з педагогічних матеріалів Великого Педагога, з його оригінальної методики виховання культури почуттів, а саме виховувати у дітей доброту, людяність, сердечність, співчутливість.
Інтерес до книги у дитини з'являється рано. Спочатку їй цікаво перегортати сторінки, слухати читання дорослого, розглядати ілюстрації. З появою інтересу до картинки починає виникати інтерес до тексту. Як показують дослідження, при відповідній роботі вже на третьому році життя дитини можна викликати в неї інтерес до долі героя оповіді, змусити малюка стежити за ходом події і переживати нові для нього почуття.
Однією з особливостей сприйняття казки дітьми є співпереживання героям. Сприйняття носить надзвичайно активний характер. Дитина ставить себе на місце героя, подумки діє, бореться з його ворогами. Проводячи спектаклі лялькового театру в усіх вікових групах ми звернули увагу, що діти іноді втручаються в події, намагаються допомогти герою, хором підказують персонажам, діти не люблять поганого кінця, герой повинен бути удачливим (малюки не хочуть, щоб навіть дурного мишеняти з'їла кішка).
Художнє сприйняття дитини протягом дошкільного віку розвивається і вдосконалюється. Існує два періоди вікових особливостей сприйняття дошкільниками літературного твору, в їх естетичному розвитку: від двох до п'яти років, коли малюк недостатньо чітко відокремлює життя від мистецтва, і після п'яти років, коли мистецтво, у тому числі і мистецтво слова, стає для дитини самоцінним [4].
Коротко зупинимося на вікових особливостях сприйняття казки дітьми дошкільного віку [7].
Для дітей молодшого дошкільного віку характерні такі особливості сприйняття:
- залежність розуміння тексту від особистого досвіду дитини;
- встановлення легко усвідомлюваних зв'язків, коли події слідують одна за одною;
- в центрі уваги головний персонаж, діти найчастіше не розуміють його переживань і мотивів вчинків;
- емоційне ставлення до героїв яскраво забарвлене;
- спостерігається тяга до ритмічно організованого складу мови.
У цьому віці дітей необхідно вчити слухати казки, а також стежити за розвитком дії у казці, співчувати позитивним героям. Дуже важливо звертати увагу дітей на образну мову казок, залучаючи дошкільнят до повторення окремих слів, висловів, пісеньок персонажів, які їм запам'яталися. найрізноманітніші прояви людського буття [5, с.19 ].
Наприклад, після прослуховування казок «Козенята і вовк», «Кіт, півень і лисиця» можна запропонувати дітям повторити пісеньки дійових осіб. Засвоюючи зміст казки, діти вчаться передавати слова різних героїв. І, навіть, якщо вони повторюють інтонації дорослих, вихователя, це закладає основи для подальшого самостійного розвитку інтонаційної виразності в більш старшому віці.
Молодших дошкільників особливо приваблюють твори, що відрізняються чіткою формою, ритмічністю, мелодійністю. [7]. При повторному читанні діти запам'ятовують, засвоюють сенс, мова збагачується словами і виразами, які їм запам'яталися.
У середньому дошкільному віці відбуваються деякі зміни у розумінні та осмисленні тексту, що пов'язано з розширенням життєвого і літературного досвіду дитини. Діти встановлюють прості причинні зв'язки в сюжеті, в цілому правильно оцінюють вчинки персонажів. На п'ятому році з'являється реакція на слово, інтерес до нього, прагнення неодноразово відтворювати його, обігравати, осмислювати. [7].
У цьому віці починається нова стадія літературного розвитку дитини, виникає пильний інтерес до змісту твору, до осягнення його внутрішнього змісту. У середній групі триває ознайомлення дітей з казками. [1]. Діти в цьому віці вже сприймають не тільки зміст казки, але і деякі особливості літературної мови (образні слова і вирази, деякі епітети і порівняння). Після прочитання діти можуть відповідати на поставлені питання, думати, міркувати, аналізувати, приходити до правильних висновків і в той же час помічати і відчувати художню форму твору. У цьому віці діти здатні помічати красу і багатство мови. У них активно розвивається і збагачується словник.
У старшому дошкільному віці діти починають усвідомлювати події, яких не було в їх особистому досвіді, їх цікавлять не тільки вчинки героя, а й мотиви вчинків, переживання, почуття.[7].
Вони здатні іноді вловлювати підтекст. Емоційне ставлення до героїв виникає на основі осмислення дитиною всій колізії твору та обліку всіх характеристик героя. У дітей формується вміння сприймати текст у єдності змісту і форми. Ускладняється розуміння літературного героя, усвідомлюються деякі особливості форми твору (стійкі обороти в казці, ритм, рима). Діти старшого дошкільного віку здатні більш глибоко осмислювати зміст літературного твору і усвідомлювати деякі особливості художньої форми, що виражає зміст Аналіз казки повинен бути таким, щоб діти змогли зрозуміти і відчути її глибокий ідейний зміст і художні достоїнства, щоб їм надовго запам'яталися і полюбилися поетичні образи. Питання, пропоновані дітям, повинні виявляти розуміння дитиною основного змісту і його вміння оцінювати дії і вчинки героїв.
У старшій групі перед педагогом також стоять завдання виховувати у дітей любов до книги, до художньої літератури, здатність відчувати художній образ; розвивати поетичний слух (здатність вловлювати милозвучність, музикальність, ритмічність поетичного мовлення), інтонаційну виразність мови: виховувати здатність відчувати і розуміти образну мову казок. У дітей формують також здатність елементарно аналізувати зміст і форму твору. Дитина старшої групи повинен вміти: визначати основних героїв; на основі аналізу вчинків персонажів висловлювати своє емоційне ставлення до них (хто подобається і чому); визначати жанр (вірш, розповідь, казка); вловлювати найбільш яскраві приклади образності мови (визначення, порівняння). [7].
Вміння сприймати казку, усвідомлювати особливості художньої виразності не виникає спонтанно, воно формується поступово протягом усього дошкільного віку. В процесі розвитку художнього сприйняття у дітей з'являється розуміння виражальних засобів твору, що веде до більш адекватного, повного, глибокого його сприйняття. Важливо сформувати у дітей правильну оцінку героїв казки. Ефективну допомогу в цьому можуть надати бесіди, особливо з використанням питань проблемного характеру. Вони підводять дитину до розуміння раніше прихованого від них «другого», істинного обличчя персонажів, мотивів їхньої поведінки, до самостійної переоцінки їх (у разі первісної неадекватної оцінки). Сприйняття казки дошкільником буде більш глибоким, якщо він навчиться бачити елементарні засоби виразності, що застосовуються для характеристики зображуваної дійсності [11].
У науково-педагогічній літературі широко представлено систему методів роботи з казкою. [3]. Розглянемо однин такий метод роботи з казкою:
-придумування продовження казки;
-зміна кінцівки казки;
-спільне розв`язання проблемного питання, поставленого до казки;
-зміна ситуацій у знайомих казках;
-зміна характерів персонажів казки;
-складання казки з персонажами з інших казок;
-складання нової казки за допомогою різних опорних елементів: малюнків, відео, схеми
Таким чином, уміння сприймати казку як художній твір, усвідомлювати елементи художньої виразності само собою до дитини не приходить: його треба розвивати і виховувати з самого раннього віку.
Якщо брати дітей раннього віку то у своїй роботі ми працюємо за такими ефективними, на наш погляд, критеріями як:
Розглядання книжок;
Прослуховування аудиозапису;
Читання казки ( на вулиці, перед сном, під час милуванням природи);
Театралізація казки;
Робота з мнемокартками;
Самостійна театралізація казки дітьми.
Під час «годин милування природою» в групі раннього віку прислухаються до звуків природи, навчаються говорити у природи (навіть тоді, коли панує тиша, щось обов’язково шурхотить, шепоче, шелестить): голуб вуркоче (вр-вр), вітер виє (в-в-в), вітер свистить (с-с-с), надокучливо дзвенить комарик (з-з-з-з), співає синичка (ц-ц-ц), шелестить листячко на вітах (ш). У природі кожна комашка має свій голос: летять і промовляють бджілки, мушки Пізнавальний розвиток:заняття – милування, організація екскурсій-подорожей, спостережень в природі, праці, джмелі і жуки:жжж, дж, дз.
Під час спілкування з природою розширюється активний словниковий запас вихованців раннього віку, поповнюється прикметниками (під час спостережень діти розповідають, яке листя, яке небо, квіти, дерева), прислівниками (як співають птахи, як падає жовте листя, як світить сонце), дієсловами (що робить вітер, хмаринка, пташка, сонечко, листя, дощик). Діти добирають потрібні слова, узгоджують їх у словосполученнях, реченнях.
Уміння бачити прекрасне навколо робить дитину добрішою, мудрішою, духовно багатою. Дійсно, любов до природи рідного краю, бажання зрозуміти її, бажання дізнатися про неї якомога більше – це джерело для духовних сил, коріння духовності. Екскурсії в парк, до річки, у ліс – захоплива подорож і до джерел рідного слова. Під час екскурсій діти милуються красою природи в різні пори року, слухають щебетання пташок.
Зміни у природі: листопад, бабине літо, осінній дощик, щедрий урожай, перший сніжок, лід на річках, снігопад, бурульки, весняні струмочки, проліски, зустріч птахів, бруньки на деревах, вербові котики, зелена травичка, цвітіння садків – щодня є тема для спостережень і розповідей.
У Херсонському дошкільному закладі № 7 Херсонської міської ради систематично проходять різноманітні виставки робіт за сюжетами оповідань та казок видатного педагога, на яких діти, батьки та педагоги демонструють свої творчі доробки. А в цих роботах завжди бринить почуття любові, тендітне схиляння перед красою, таємниче прагнення досконалості.
Отже, роль казки у розвитку творчості дітей дошкільного віук багатофункціональна. В.О. Сухомлинський не лише розкрив високу мудрість і життєстверджуючий оптимізм казки, а й показав найраціональніші способи її використання у навчально-виховному процесі.
Список використаних джерел
1. Базовий компонент дошкільної освіти / Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Пана- сюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. – К.: Видав- ництво, 2012. – 26 с.
2. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років. (наук. кер. Проскура О. В., Кочина Л. П., Кузьменко В. У., Кудикіна Н. В.). - Київ –Видавництво "Університет", 2010. - 288 с.
3. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закла- дах: підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш; за ред. А. М. Богуш – Вид. 2-ге, доповнене. – К.: Видавничий дім «Слово», 2015. – 704 с. 2. Ковальчук В.І. Спогади про В. Сухомлинського / В.І. Ковальчук. – К., 1990. – С. 201–204
4. Ковальчук В.І. Спогади про В. Сухомлинського / В.І. Ковальчук. – К., 1990. – С. 201–204.
5. Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта. Науково- методичний посібник. / Під ред. В.Г. Слюсаренка, О.В.Проскури. - К.: ІЗМН, 1998.
6. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» / О.О. Андрієтті [та ін.]. – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 104 с.
7. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О.І. Білан; за заг. ред. О.В. Низковської. – Тернопіль: Мандрівець. 2012. - 256 с.
8. Cухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / Редкол.: Дзеверін О. Г та ін. / В. О. Сухомлинський // Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина. – К.: Рад. шк., 1977. Т. 3. – 671 с.
9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : в 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк, 1976. – Т.4. – 640 с.
10. Сухомлинский В.А. Комната сказки / В.А. Сухомлинский // Избранные произведения в 5-ти т. – К. : Радянська школа, 1980. – Т. 3. – С. 188 – 200.
11. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т.1. – С. 55–209.
12. Сухомлинський В.О. Рідне слово / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори : у 5-т. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 3. – С. 201 – 205.
13. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5- ти т. Т. 3. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 5–279.
14. Ушинський К.Д. Питання виховання і навчання в початковій школі / К.Д. Ушинський // Вибрані педагогічні твори : в 2-х т. Т. 2. – К. : Радянська школа, 1983. – С. 203–298.
15. Франкова криниця: Вивчення творчості І.Франка в школі: Посібник для вчителя /За редакцією Л.М. Кіліченко. – К.: Рад.шк., 1991. – 288 с.
16. Виховний потенціал авторських казок Василя Сухомлинського [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kspu.kr.ua/ua/ntmd/konferentsiy/konferentsiia-24-25-veresnia-2015- roku/sektsiia-4/3849-vykhovnyy-potentsial-avtorskykh-kazok-vasylya-sukhomlynskoho
17. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття) № 896 від 3 листопада 1993 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п
18. Закон України «Про дошкільну освіту» № 2628-III, із змінами вiд 1 січня 2009 р. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_01/
19. Закон України № 2402-ІІІ від 26.04.2001 "Про охорону дитинства ...› Нормативно-законодавча база › Верховна Рада України [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://pensia.ua
20. Закон України Про соціальну роботу з сім′ями, дітьми та молоддю [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.msp.gov.ua/documents/422.html?PrintVersion
21. Казки Василя Сухомлинського - Дерево казок [Електронний ресурс]. - Режим доступа: https://derevo-kazok.org/kazki-vasilja-suhomlinskogo/
22. Проект Концепції розвитку освіти до 2025 року – Освіта.UA [Электронный
ресурс]. – Режим доступа: osvita.ua › Новини