Хворію я тобою до знемоги,
Всім тим, що маєш, що у тебе є.
Сучасним станом і життям убогим –
Хворію, млію, селище моє.

Садок вишневий і верба крислата,
Ставок і луг, і батьківський поріг.

Пишаюсь вами, бережу вас свято,
І низько вам вклоняюся до ніг.

Хворію я тобою до нестями,
До дна спиваю рідні береги.
Доводитесь мені ви не гостями,
Бо ви мені довіку дорогі.

3. Слово учителя.

Її спомин про пережите читаємо у книзі «Во ім’я Твоє. (Мережане життям)». Дві провідні теми визначають сюжетну лінію споминів – любов і боротьба. Передовсім, то була любов до рідної України, яка й покликала до боротьби – спершу проти польського шовінізму, а потім проти більшовицького свавілля. Але про це докладніше нам розкажуть учні, які опрацьовували матеріал і підготували невеликі повідомлення. Вам слово.

4. Презентація роботи групи – «Біографи».

На основі спогадів, описаних у книзі «Во ім’я Твоє» наша група знайомилася з дитинством та юністю Анни Карванської-Байляк.

Біограф 1.

У мальовничому селі Буховичі у сім’ї Марії та Миколи Телятинських народилася донечка, яку назвали Анною. Тут, під цим небом почувся перший її крик, перше слово. Окрім Анни, у сім’ї виховувалося ще семеро дітей – п’ятеро синів і дві доні. Анна була найстаршою.

Біограф 2.

У 1931 році дівчинка починає навчання у початковій сільській чотирикласній школі. Мова навчання була українська. Після закінчення Буховицької школи, батьки записали дівчину до семикласної школи у Мостиськах. Перший рік навчання був надзвичайно важким, У наступні роки прізвище Анни записували у книгу, яку називали «Золота книга». Були у ній імена найкращих учениць у школі. Закінчила навчання у Мостиській семирічці якраз напередодні вибуху Другої світової війни.

Біограф 3.

До хати Телятинських війна увірвалася раптово і жорстоко. Тата мобілізували у польську армію і повезли до Перемишля. Якимось чином татові вдалося вийти з казарми і повернутися додому. Німецько-польська війна закінчилася десь за три тижні. Німці відійшли за Сян. Зі сходу в село насувалися більшовики. Нагрянули перші звістки про заслання і депортацію в Сибір. …Люди вчилися говорити пошепки або мовчати.

Біограф 4.

Анна вирішує продовжити навчання у гімназії в Перемишлі, та уже після зимових канікул, вона повертається до Мостиської середньої школи, яку закінчує через 2 роки. Для молодих людей, зі щойно отриманими шкільними свідоцтвами зрілості, нові обставини не залишали часу для роздумів над вибором подальшої життєвої дороги.

Біограф 1.

З приходом більшовиків на Львівщину почалися масові репресії - незаконні засудження, масові розстріли і звинувачення населення і викорінення усього українського.

Закінчивши весною 1942 року шеститижневий курс, що призначався для опікунок та організаторок дитячих садочків-захоронок, Анна працює в Українському допомоговому комітеті, на його доручення організовує такі садочки і займається вихованням української дітвори.

Біограф 2.

Першим місцем праці для Анни стало село Чернева. Невдовзі там почала діяти цілоденна захоронка, у якій перебували 20 дітей. Полюбила Анна свою нову життєву стежину і ще довго ступала б нею, якби не брати Антонишини.

Біограф 3.

Саме вони мали вплив на подальшу життєву долю Анни. Левко, з яким заприятелювала дівчина, належить до ОУН Андрія Мельника… Невдовзі він записався до війська, бо вважав, що йде такий час, коли кожен з нас повинен мати зброю в руках». Левко загинув на фінському фронті.

Біограф 4.

Через деякий час Анна зустрічає двоюрідного брата Левка. Андрій теж належав до ОУН, очолюваної Степаном Бандерою і запропонував дівчині приєднатися і працювати в ОУН. Анна добре усвідомлювала, що погодившись на його пропозицію, стане на дорогу, з якої немає вороття. Анна не вагалася, стала в ряди УПА. Це були часи, коли серед свідомої української молоді звучав клич: «Хто живий, в ряд ставай, визволяти рідний край». Разом з нею вступили в боротьбу троє її братів – Іван, Микола і Павло. Вони впали смертю героїв за рідний край.

5. Вправа «Комплімент» або «Докір». Похваліть або зробіть критичне зауваження персонажеві прочитаного твору, наведіть аргументи.

«Комплімент»

Анно, ти надзвичайно працьовита дівчина. Твоє ім’я видніє у числі кращих учнів школи в «Золотій книзі». Ти любиш дітей і тому намагаєшся організувати дитячі садочки-захоронки.

«Докір»

Анно, дозволь зауважити, що, на нашу думку, ти вчинила нерозважливо. Адже не подумала про своїх батьків, молодших братів і сестер, про їхню подальшу долю. Ти ж розуміла, що за те, що діти є членами УПА, їх чекає заслання у Сибір.

«Комплімент»

Анно, ти молодець! Не довго думаючи, ти поповнила ряди воїнів УПА, бо відчувала, що Україна в небезпеці. Тому, ризикуючи своїм життям, починаєш підпільну боротьбу з ворогом.

6. Презентація роботи групи «Історики».

Наша група на основі мемуарів Анни Карванської-Байляк та історичних фактів знайомилася з діяльністю УПА на теренах Закерзоння.

Історик 1.

Анна змушена пройти прискорений вишкіл, засвоїти безліч матеріалів, навчитися конспірації. «Віднині пам’ятайте, Анно, нас обов’язує повна конспірація. По-організаційному я для вас «Юнак», а ви для мене «Лісова».

Історик 2.

На доручення Українського Допомогового Комітету (УДК) вона і далі продовжувала засновувати й вести дитячі садочки для українських дітей у Крукеничах, Чижевичах, Баличах…

Історик 3.

В ОУН Анна пройшла у підпіллі кілька ідеологічних та санітарних вишкільних курсів, познайомилася з багатьма людьми. Спочатку їй приділили роль виховниці юнацтва, а згодом працювати в активі ОУН, організовувати жіночі сітки підпільного Українського Червоного Хреста на території Мостиського повіту під підпільними псевдонімами – «Лісова» та «Рома». Перейшла там бойові сутички як із радянськими наїзниками, так і з польським підпіллям. У тих перших бойових лекціях «Лісова» міцно загартувалася і стала однією з найактивніших дівчат в рядах УПА.

Історик 3.

У той час батьків, братів – Романа і Зеновія та сестер – Емілію і Дарію московсько-більшовицькі окупанти запроторили в далекий Сибір за приналежність дітей до українського підпілля. Каралася родина Анни на далекому засланні, а вона переживала неймовірно жорстокі випробування в підпіллі.

Історик 4.

У 1944 році за наказом командування УПА вона перейшла на терени Польщі, на Закерзоння. Провідним завданням УПА став захист українського населення від знущань прорадянської польської влади. Анна виконує поставлені перед нею завдання – організовує жіночу сітку Українського Червоного Хреста та розвідки, встановлює зв’язок з іншими районами. Живе і працює у Ямні Долішній, Брендьовичах, Конюші, Грозьовій, Пикуличах, Молодовичах, Аксманичах…

Історик 1.

На Закерзонні в життя Анни вперше прийшло кохання. Її обранцем став Дмитро Карванський - «Орський» – сотенний УПА, з яким у серпні 1945 року вони стали до шлюбу. Прекрасним, світлим та чистим було подружжя Карванських, але воно було і коротким, як спалах серпневої зірки. В січні 1946 року Дмитро разом з побратимами поліг у нічному бою з лихим ворогом, що задавав нашому народу важкі терпіння у Бірчі. (Ст.132-133, 138-139).

Історик 4.

Загалом, під час цієї акції повстанці зазнали значних втрат, найважчими з яких були загибель курінного Михайла Галя - «Коника» та сотенного Дмитра Карванського, «Орського». В цьому бою у с.Бірча загинуло 23 повстанці, а 22 було поранено. А десь, у повстанських серцях родилася і зринала пісня: «Ой хто то, хто то йде на Бірчу…» (виконання пісні)

Історик 2.

А в той час, від села до села, від хати до хати бігла вістка про переселення українців у пострадянську Україну. Починалася акція «Вісла». Спочатку мова йшла про добровільний виїзд, потім про «Конечне переселення, а врешті про насильну депортацію». Одні виїжджали, інші шукали порятунку. «Українське населення опинилося у трагічній безвиході… Повстанські рапорти й хроніки повнилися страшними даними…» (Ст.125)

Історик 2.

Після акції на Бірчу загони польського війська вдень і вночі налітали на кожен населений нашими людьми пункт. Здавалося, варварству немає краю.

Історик 3.

Попри невдачу у різдвяному бою, УПА продовжувала активну діяльність, захищаючи українське населення. Польській комуністичній владі знадобилося ще більше року, аби придушити український опір. Останнім актом польсько-української війни стала сумнозвісна акція «Вісла» весною 1947 року, під час якої не лише ліквідовано структури українського підпілля на Закерзонні, але й остаточно виселено з цих теренів українське населення, яке опинилося у трагічній безвиході.

7.Слово учителя.

Читаючи книгу Анни Карванської-Байляк, не можна не захоплюватися тими хлопцями й дівчатами, які у ті буремні роки, ризикуючи власним життям, не побоялися стати на захист рідної землі. Їхнім непереможним духом, вірністю, патріотизмом. Для боротьби з ворогом необхідно було мати єдність, згуртованість, віру – запоруку перемоги. А найголовніше ­– любити свою землю, бути її великими патріотами.

То, що ж таке патріотизм? Над цими поняттями я пропоную зупинитися трішки детальніше.

8. Випереджувальне завдання. Знайти значення слів ПАТРІОТИЗМ та ГЕРОЇЗМ

Патріотизм –1. Любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. 2. Відданість чому-небудь, любов до чогось.

Близьким за значенням є слово героїзм.

Героїзм – здійснення видатних за своїм суспільним значенням дій, які відповідають інтересам народних мас і вимагають від людини особистої мужності, стійкості, готовності до самопожертви.

• Які героїчні вчинки вам відомі?

• У чому, на ваш погляд, виявився героїзм воїнів УПА?

7. Проблемне питання

• У чому ж їх сила?

7. Складання формули «Сила воїнів УПА»

Сила воїнів УПА = непереможний дух + вірність рідній землі + патріотизм + віра в перемогу.

11. Презентація роботи групи «Дослідники»

Наша група отримала завдання дослідити, що довелося пережити А.Карванській-Байляк в ув’язненні і як склалася її подальша доля на волі.

Дослідник 1.

У вересні 1946 року почалася легалізація вояків УПА, які тепер мали розчинитися в польському середовищі й вберегти себе для майбутньої української справи. Анна - «Лісова» була направлена на зв'язковий пункт до Кракова, там виконувала обов'язки зв'язкової. Якийсь час мешкала у стрийка Василя і стриянки Ванди. Допомагали в усьому. Продовжувала підпільну діяльність.

Дослідник 2.

12 травня 1947 року, в так званому «Краківському котлі», Анна була заарештована польською службою безпеки. (С. 198-200) Після тривалих і страшних поневірянь і тортур під слідством, готувалася вислухати вирок.

12. Виразне читання уривку з книги (с. 254) – інсценізація.

Дослідник 2.

21 травня 1948 року псевдовійськовим судом у Ряшеві засуджена до 14-річного ув'язнення.

Дослідник 3.

Анна своє покарання відбувала у в'язницях Ряшева, Тарнова, Грудзьондза і Фордону. Ця мужня жінка перебувала 7 років і один місяць у тюрмах, мужньо зносила усі незгоди. Аж 12 червня 1954 р. її «умовно» звільнили на волю і передали під нагляд служби безпеки.

Дослідник 4.

Вкрай нелегко було налагодити життя за таких умов. Але воля до життя допомогла Анні вистояти. Вийшовши на волю, Анна почала працювати і цікавитися долею своїх батьків і родини, відновила зв’язки зі своїми друзями.

Замешкала у Вроцлаві.   

Дослідник 1.

Часи змінювалися на краще. Подруга, ота сама «Оксана» - Марія Боднаренко-Ріпецька допомогла Анна Карванській виїхати у 1965 р. до СІІІА. Тут вона знайомиться з Романом Байляком, виходить за нього заміж і залишається жити в Америці. Другий її чоловік виявився доброю людиною, допоміг їй адаптуватися в далекій країні. Доля подарувала Анні можливість відвідати восени 1989 року своє рідне село Буховичі, побачитися з батьком, численною ріднею, розшукати місце поховання свого Дмитра. Про усе це вона щиро і просто розповідає у своїй книзі.

Дослідник 2.

Читаючи спогади А.Карванської-Байляк, варто зупинитися на ще одному, вкрай важливому факті. Це людська доброзичливість, з якою стикається Анна протягом усього життя. Не дивно, коли про тебе піклуються свої, але коли ти отримуєш допомогу від людей ворожого стану, тоді переконуєшся, що «зло сидить у людях, їхніх системах, а не в націях». До таких людей належали і тюремний ключник Антоні, який у Кракові зі співчутливими словами нагодував арештовану, і заступник начальника в’язниці Войцех Граляк, який клопотався про дострокове звільнення Анни, і Мечислав Грабовський, юрист підприємства, де вона працювала після тюрми, який приховав від керівництва політичну статтю її осудження і тим відвернув неминуче звільнення з місця праці, і багато інших.

Серед цих людей особливо зворушує спомин про відому співачку Анну Герман, яка стала для Анни близькою людиною. Шукаючи можливості передати якісь теплі речі для своїх близьких, вона знайомиться з Анною Герман, її мамою та бабусею. Саме 72-річна бабуся часто їздила до своєї дочки Берти, яка залишилася жити в СРСР. Вона й узяла передачу для Телятинських, а дві Анни відтоді стали подругами.

Дослідник 3.

В оточенні А.Карванської-Байляк були також люди, про яких не можна сказати доброго слова. У дні слідства вона зустріла серед своїх катів сина священика зі села Лімної Ярослава Гамівку, вояка УПА, який на її весіллі був першим дружбою, а тепер став жорстоким прислужником режиму. На допиті Анні він признався, що від 1940 року перебував на службі НКВД. Скільки добрих людей загинули з вини такого перевертня…

13. Створення галереї персонажів. Назвіть тих людей, які всіляко намагаються допомогти Анні у важкі роки в ув’язненні й після звільнення з в’язниці - додаток 1.

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

1. Слово учителя.

Зовсім недавно, готуючись до виховної години, присвяченої 100-річчю від дня народження В. Сухомлинського, я прочитала такі слова видатного педагога: «Любов до Батьківщини і любов до людей – два швидких потоки, які, об’єднуючись, утворюють могутню ріку патріотизму».

• Як ви думаєте, чи випадково я звернулася до них на сьогоднішньому уроці?

2. «Трибуна відвертості»

• Які приклади патріотизму в сучасній історії України ви можете навести? Дайте їм власну оцінку.

3. Коментар учителя. Проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. І захист Вітчизни – це священний обов’язок кожного громадянина.

Сьогодні також наша Вітчизна у смертельній небезпеці. Тому кожному з нас необхідно плекати в собі патріотичні почуття, гартувати волю і силу, вірити у світлу долю рідної України, шукати приклади героїзму і патріотизму в історичному минулому та у літературних творах.

4. Складання асоціативного грона до образу Анни Карванської-Байляк. (Риси характеру, названі учнями, вивішуються навколо портрета А. Карванської-Байляк)

Завдання. Виходячи зі змісту твору та користуючись поданою довідкою (додаток 2), складіть асоціативнне гроно до образу Анни Карванської-Байляк. Визначте ключове слово. Аргументуйте свою думку.

• Розкрийте зміст епіграфу уроку, створивши психологічний портрет письменника.

• Якою постала перед вами Анна Карванська-Байляк?

• Що нового ви відкрили для себе?

Орієнтовне виконання завдання

Асоціативне гроно до образу Анни Карванської-Байляк

Анна Карванської-Байляк - відвага, гордість, велич, сила, патріотизм, співвітчизники, любов, надія, мужність, відданість, свобода, духовність, світло, пам'ять, історія.

Ключове слово – патріотизм.

5. Вправа «Життєвими стежками»

1.Черневе, Крукеничі, Чижевичі, Баличі -

2. Бірча –

3. Буховичі –

4. США –

5. Краків –

6. Перемишель –

7. Мостиська –

8. Вроцлав –

9. Закерзоння –

10. Сибір –

11. Ряшів, Тарнув, Грудзьондз, Фордон –

12. Липники –

6. Заповнення паспорту твору

Паспорт твору «Во ім’я Твоє»

Автор
Літературний рід
Жанр
Тема
Проблеми
Місце подій
Персонажі

V. Рефлексія.

«Мікрофон»

• Як ви вважаєте, чи маємо ми право пишатися нашою землячкою?

• То чи справжні патріоти – це лише ті люди, які живуть в Україні?

VI. Підведення підсумків уроку.

Учитель:

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». Так говорить старе прислів'я. І це правда. Переконана, що кожен із вас хоче гідного майбутнього. Але для цього треба знати правду про минуле, яка викличе гордість за свій народ і його боротьбу за Українську державу. Лише після цього кожен із нас стане свідомим громадянином та свідомим українцем, який не пошкодує зусиль для розбудови й зміцнення Української держави.

Уся надія старшого покоління, борців за волю України, на вас. Тож виправдайте наші сподівання і побудуйте могутню Українську Самостійну Соборну Державу! Нехай вам щастить на цьому шляху.

Пам’ятайте, що

Життя дароване нам Богом,
І кожен з нас несе свій хрест.
У кожного своя дорога 
І свій найвищий Еверест.
Життя... воно таке кумедне: 
То рівне, як карпатський бук, 
А то дивись: воно і зверне,
І заведе тебе у кут.
Воно мінливе, наче вітер, 
І лагідне, як рідна мати.
То заморозить ніжні квіти, 
А тут їх буде поливати...
Та жити треба щохвилини:
В негоду, спеку, у дощі.
І пам'ятати: ти - людина!- 
І неповторні дні твої.
І хай бенкети не для бідних,
Можливо, не в бенкетах суть.
Життя прожити треба гідно, 
Не впасти в лицемірство й бруд.
Бо все ж життя таке привітне,
І Бог його дарує раз.
І хай не завжди воно погідне, 
Та ти живи, бо це - твій час!!!

VIІ. Домашнє завдання.

Група «Біографи» - напишіть листа автору.

Група «Історики» - складіть сенкан «Анна Карванська –Байляк».

Група «Дослідники» - складіть маршрут «Життєві стежки Анни Карванської –Байляк»

Додаток 2

Значення імені Анна

Християнське ім’я Анна прийшло до нас з давньоєврейської мови. У перекладі з івриту Ханна означає «милість», «сила», «благодать», «хоробрість». У православних і католиків існує ще одне значення – «милість божа».

Риси характеру

З раннього дитинства Анна демонструє такі якості як доброта, чуйність і участь. Вона радісно і старанно допомагає батькам, а подорослішавши, починає піклуватися про них.

У той же час, Анна надзвичайно енергійна дівчина, яка весь свій час проводить у дії, клопотах. В юності вона дуже безкомпромісна, але з роками стає мудрішою.

Це дівчина, яка володіє гострим розумом. Крім цього, у неї розвинене аналітичне мислення, здатність помічати найдрібніші деталі і аналізувати події в їх сукупності. Тому Анна рідко потрапляє під чужий вплив

Лагідна і чуйна, вона завжди готова прийти на допомогу нужденним. Іноді оточуючі зловживають цим, але Анна не ображається, хоча й розуміє, що її використовують. Про неї часто говорять, що вона світиться зі середини теплом і добротою. Її внутрішня енергія завжди спрямована на надання допомоги, «порятунок». Нерідко це переростає в якусь жертовність. Причому це цілком усвідомлений вибір, і переконати у помилковості вчинку практично неможливо.

Жінка з гордістю несе «свій хрест», найчастіше Ганна просто живе для інших, вражаючи навколишніх своєю лагідністю і безмежним терпінням. Вона буває вимогливою.