Система виховної роботи нашої школи ставить перед собою мету – формувати гармонійно розвинену творчу особистість - свідомого громадянина незалежної України.
Для досягнення цієї мети школа вибудовуючи процес виховання, розвиває інтереси, потреби, здібності, нахили кожного вихованця, тим самим створюючи умови для його самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення на основі національних та загальнолюдських цінностей, як зазначено в Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді.
Суть соціального замовлення суспільства полягає у вихованні особистості, яка володіє не лише певною сумою знань, умінь і навичок, а й здатна активно включитися в демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні.
У нашій школі дитина не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу та учнівського колективу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації й гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху.
Одним із завдань, над яким працює педагогічний колектив, є розвиток дитини як неповторної індивідуальності, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності. Саме тому в школі намагаються створити умови, за яких учень займає позиції суб’єкта навчально- виховної діяльності, внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості, самостійної, успішної здатної цінувати себе і поважати інших.
Сфера виховання є відкритою до пошуку нетрадиційних способів виховання. Вони асоціюються з новими моделями виховних систем, тими підходами до розв’язання педагогічних проблем, які вважаються інноваційними, прогресивними. Використання технологій є завжди вибором стратегії, принципів, системотвірних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики й стилю виховної роботи.
Василь Сухомлинський наголошував, що «майстерність і мистецтво виховання всебічно розвиненої особистості полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним, отже й перед найважчим вихованцем, ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє «Я», черпати сили з джерела людської гідності, почувати себе не обділеним, а духовно багатим».
Виходячи з того, що дитина є суб’єктом виховного процесу, слід докорінно змінити його організацію на основі використання таких педагогічних технологій, які ставлять за мету не нав’язувати правил і норм та примусове їх виконання, а створення сприятливих умов для осмислення й свідомого засвоєння моральних норм та духовних цінностей, а також набуття учнями досвіду ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе.
Процес виховання має бути персоніфікованим (індивідуальним) і колективним водночас, спрямованим на розширення соціальної компетентності та розкриття індивідуальності кожного учня для колективу і нього самого, особистісне зростання юної людини.
Програма виховання в конкретному учнівському колективі має бути творчою, вирізнятися власною специфікою, що зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку, провідною діяльністю, виховними впливами мікро- та макро- соціумів, рівним розвитком особистостей і класних колективів, власними можливостями педагога.
Реалізація діяльнісно-системного та компетентнісного підходів до виховання має на меті, передусім, цілеспрямований процес оптимізації виховної діяльності, вибір і поєднання найефективніших технологій засобів її організації за умови збереження унікальності внутрішнього світу й життєвого досвіду вихованців.
Залучення вихованців до спільної з вихователем діяльності в процесі застосування сучасних виховних технологій здійснюється через розв’язання соціально-моральних завдань, що ставлять вихованців в умови свідомого вибору і практичної реалізації власної позиції, стилю поведінки. Таким чином відбувається перехід від «педагогіки заходів» до «педагогіки формування особистісних рис і якостей».
Прояву індивідуальності реалізації учнями своїх природних нахилів, здібностей і потреб, можливості самовираження, саморозвитку сприяє їхня участь у колективній творчій діяльності.
Колективні творчі справи – це приклад педагогічних технологій особистісно зорієнтованих та інтерактивних. Колективне проектування максимально спрямоване на поєднання колективних інтересів з бажаннями і можливостями кожного з учасників у процесі дослідницько-пошукової, творчої діяльності в колективі й для колективу, а її результатом є накопичення власного соціального досвіду. Колективна творча справа допомагає формуванню колективу та підтримує позитивний клімат у ньому. Колективна творча діяльність тобто, спосіб організації яскравого, наповненого працею та грою, творчістю та товариськістю, мрією та радістю життя.
Творчість – це двигун усіх шкільних справ: навчання, праці, позакласної роботи. Необхідно виховати особистість, яка зуміла б творчо та різнобічно реалізувати свої здібності у житті. Школа-інтернат – це така ланка суспільного життя, яка дуже впливає на розвиток людини. Тому новітні технології навчання та виховання мають насамперед орієнтуватися на розвиток творчої особистості, здатної реалізуватися в соціумі. Творча особистість – це результат виховання. Тому система виховної роботи має передбачати допомогу кожному учневі свідомо обрати лінію життя, позицію й осмислити потреби свого я. Виховання творчої особистості – це підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для повноцінного і змістовного життя. Це ролі громадянина, трудівника, сім’янина і товариша .
Сутність колективного творчого виховання — формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Колективне творче виховання дасть можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.
Одна з головних ідей методики колективного творчого виховання — формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами.
Колективні творчі справи — це, передусім, прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Це справа колективна, тому що планується, готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона — творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, завжди розкриває нові можливості її учасників.
Перший етап – попередня робота вихователя. На цьому етапі ставиться мета, визначається місце КТС в системі інших форм виховної роботи.
Другий етап - колективне планування. Вихователь проводить стартову бесіду, в процесі якої обговорюється, як і для кого провести КТС. Потім ведеться робота в мікрогрупах - обговорення справи.
Деяким групам можна допомогти за допомогою навідних питань, підказок, порад, схвалення, пропозиції зробити вибір з декількох варіантів. Іноді на даному етапі виникають суперечки.
Третій етап – колективна підготовка, де розробляється остаточний варіант справи, розподіляються доручення в мікрогрупах. Заохочуються сюрпризи, цікаві знахідки.
Четвертий етап – колективне здійснення задуманого. Кожна мікрогрупа демонструє те, що заготовила.
П'ятий етап – аналіз, що допомагає виявити значущість даного КТС за допомогою питань типу:
«Що було добре і чому? Що потрібно врахувати на майбутнє?». Головне - організувати обговорення в мікрогрупах і вислухати думку дітей.
Шостий етап – продовження початого в інших формах діяльності.
Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання:
Художньо-естетичної творчості - Участь у місячнику «Наша творчість – тобі, Україно», “Виставки дитячої творчості”, “Конкурс пісні і строю”, “Виставки малюнків”, поетична свічка, художні калейдоскопи, “Осінній ярмарок”, “Новорічні ранки”.
Пізнавальні - “Тиждень книги”; вікторина “Хто багато читає, той багато знає”; “День української мови та письменності”; тренінги; “Виставки творчості”, екологічні проекти, КВК.
Трудові – робота по благоустрою території, трудові десанти, робота в майстерні української іграшки (мотанка), весела майстерня, чергування.
Громадські - Участь у місячнику «Я − патріот і господар своєї землі», «Ми – юні добродійники», Виховна година “Права та обов’язки дітей”, “День Соборності України”, «Кращий клас»,
Спортивно-оздоровчі - Конкурс “Народні спортивні ігри”;“Козацькі забави” – спортивне свято, міні-проект : «Найспортивніший клас», малі Олімпійські ігри, екскурсії, походи, дні здоров’я.
Організаційні – ранкові зустрічі, класні збори, свята, лінійки.
Сила кожної КТС в тому, що вона потребує спільного пошуку, дає йому поштовх і відкриває для нього широкий простір.
Чіткої межі між КТС не існує, оскільки для підготовки та проведення масового заходу застосовуються елементи усіх видів КТС.
У технології колективного творчого виховання головне — "жити заради усмішки іншого", що і породжує радість творчого самовираження в поєднанні з потребою бути корисним людям.
КТС дає можливість учню:
Реалізувати і розвивати свої креативні здібності.
Розширити знання про оточуючий світ.
Проявити організаторські вміння.
Закріпити комунікативні вміння.
Сформувати здібність до рефлексії.
В процесі виконання КТС змінюється й психологічний клімат в колективі, бо проектна діяльність максимально спрямована на суб’єктивне пробудження й розвиток особистості кожного учня, який, виконуючи цікаве й посильне для нього завдання, відчуває свою необхідність,а відповідно значимість для колективу.
Крім того, вирішується низка педагогічних завдань. Реальна участь школярів у колективній творчій діяльності допомагає педагогам найліпше вивчити природні задатки й здібності дітей та цілеспрямовано сприяти їх розкриттю. Саме при підготовці та проведенні творчих справ чи колективних проектів для всіх учнів є реальна можливість проявити ініціативу, реалізувати свої бажання і здібності, об’єктивно оцінити свою діяльність та справи інших.
Заохочуються бажання школярів самостійно збагачувати свої знання, розширювати свій кругозір, знаходити не стандартні рішення певних завдань, тобто закладаються основи самостійності й ініціативи. А також, що надзвичайно цінне, ці технології спрямовують на встановлення стосунків довіри, поваги, взаємодії, взаємозбагачення,створення комфортних умов для вільного розвитку вихованців в учнівському колективі, стимулюється розвиток колективістських демократичних основ життя. Бо саме життєздатний колектив, діяльність якого спрямована на активну участь кожного в проведенні змістовної роботи, і сприятиме самовдосконаленню, саморозвитку всіх його членів.
Важливий аспект даних технологій у тому, що вони мають багатопланову виховну мету, у ході реалізації якої формується ціннісне ставлення до держави, до суспільства, людини та результатів її діяльності, навколишнього середовища, до себе.
Практика колективної творчої діяльності довела, що робота ефективніше йде тоді, коли проблема та шляхи її вирішення визначаються самими учнями, а вихователь виконує лише роль консультанта, наставника.
Дитину як маленьку особистість можна порівняти із дзеркалом, у яке ми, дорослі, придивляємось по-різному: хто − мимохідь, з байдужістю, хто − прискіпливо, хто − із захопленням. Саме від цього залежить наше ставлення до дитини, наше бачення виховання та навчання маленької Людини з її чеснотами та недоліками, з її можливостями та потенціалом. Гармонія емоційного і розумового − невід'ємна риса всебічно розвиненої особистості. Це передбачає, з одного боку, виховання здатності учня тонко відчувати і розуміти красу в природі, мистецтві, людських стосунках, а з другого − розвиток уміння створювати і стверджувати красу у своїй праці, відносинах з людьми, навчанні і творчості.
Список використаних джерел та літератури
Бучківська Б.В. В.О.Сухомлинський про вплив дитячого колективу на особистість // Педагогіка і психологія. - 1999. - №4. - С. 142-149. .
Варава Н.І., Зоц В.Я. Виховання в школі,- К.: - Всесвіт ,- 2003.-128 с. .
Варава Н.І.,Зоц В.Я.Виховні технології,- К.: - Генеза ,- 2004.-120 с. .
Іванов І.П. Енциклопедія колективних творчих справ. - М.: - ПЕДАГОГІКА,- 1989.- 324 с.
.Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. - Харків. - Основа, - 2002.- 205 с.
.Мазула Л.Ф. Колективна творча справа як засіб формування особистості через учнівський колектив//Виховна робота в школі .- 2008.-№1.- С.43-46.
.Макаренко Н.М. Самооцінка творчого потенціалу// Обдарована дитина. - 2011.-№5.-С.38-40.
.Моляко В.О Психологічні творчого потенціалу особистості. - Львів. - Добра справа, - 2006.-211 с. .
Моляко В.О. Творча діяльність в ускладнених умовах. - Львів. - Інтелект - Захід,- 2008.-315 с. .
Омельяненко В.Л. Теорія і методика виховання.-К.:- Атіка,- 2009.- 234с.
Рувинський Л.І. Методика виховної роботи.-М.:- Комунсовет, - 1989.-248 с. .Соловейчик .Старко І.І. Розвиток творчих здібностей//Обдарована дитина. - 2010.-№7.-С.14-
.Яременко Н.В. Колективна творча справа//Шкільний світ. - 2008.-№10.-С.11-13. .Яременко Н.В. Школа громадської активності//Шкільний світ. - 2008.-№14.-С.8-9. .Яременко Н.В. Опорно-логічний конспект//Шкільний світ. - 2008.-№42.-С.7-8. .
Яременко Н.В. Сутність понять КТС, КТД, КТВ//Шкільний світ. - 2009.-№2.-С.6-7. .Яременко Н.В. Принципові положення КТД//Шкільний світ. - 2009.-№6.-С. 10-11.