Вимоги щодо евакуаційних заходів на випадок виникнення пожежі

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням усієї системи протипожежного захисту. Вирішення цього завдання, в першу чергу, потребує впровадження ефективних евакуаційних заходів на випадок виникнення пожежі. Вирішення цього завдання досить складне, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.

Рятування людей при пожежі – це вимушене переміщення людей назовні як при безпосередньому впливі на них великої кількості небезпечних факторів пожежі, так і при виникненні без­посередньої загрози цього впливу. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей з будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації називається безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Евакуаційний вихід – це вихід із будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:

•першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль,
коридор, сходову клітку;

• будь-якого поверху, кpiм першого, у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або безпосередньо на зовнішні відкриті сходи;

• у сусіднє приміщення на тому ж пoвepci, яке забезпечене виходами, зазначеними у попередніх пунктах;

•цокольного, підвального, підземного поверху назовні безпосе­редньо через сходову клітку або коридор, що веде на сходову клітку, яка має вихід назовні.

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати згідно ДБН В. 1.1-7-2002, але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Мінімальну відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення можна визначати за формулою:

(4.7)

де П – периметр приміщення.

Ширина шляхів евакуації повинна бути не менша 1 м, висота проходу – не менша 2 м. Улаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів необхідно передбачати горизонтальний зазор не менше 50 мм.

Двері на шляху евакуації повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення. Двері на балкони та площадки, які призначені для евакуації з приміщень, де одночасно перебуває не більше 15 лю­дей, а також із комор з площею не більше 200 м² та санітарних вузлів, допускається проектувати такими, що відкриваються в середину приміщення. Улаштування розсувних та в’їзних дверей на шляхах евакуа­ції не допускається. Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації повинна бути 0,8 м. Ширина зовнішніх дверей сходових кліток повин­на бути не менша ширини маршу сходів.

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу із приміщення на сходову клітку або безпосередньо назовні не повинна перевищувати значень, що наведені у ДБН В1.1-7-2002.

Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А і Б, а також через виробничі приміщення в будівлях ІІІб, IV, IVa, та V ступенів вогнестійкості.

Шляхи евакуації людей на випадок пожеж мають забезпечити евакуацію в терміни, що не перевищують значень, які приведені у таблиці 4.13.

Таблиця 4.13

Необхідний час евакуації людей (хв.) із виробничих будинків I i II ступеню вогнестійкості відповідно до СНиП II-2-80

Kaтегорії виробництва	Об'єм приміщення, тис. м3
до 15	30	40	50
А, Б	0,50	0,75	1,00	1,50
В	1,25	2,00	2,00	2,50
Г, Д	не обмежується
При проміжних значеннях об'ємів необхідний час варто визначати інтерполяцією

Виконання нормативних вимог до шляхів евакуації ще не гарантує успішної евакуації людей у paзi пожежі. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, відносяться інструктаж та навчання персоналу. 3 цією ж метою розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням людей.

План евакуації складається з двох частин: графічної i текстової. Графічна частина представляє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи i виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів – пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані позначаються місця розташування зacoбiв оповіщення та пожежогасіння.

Основні умовні графічні позначення, які можуть бути використані на планах евакуації наведені в таблиці 4.14.

Таблиця 4.14.

Основні умовні графічні позначення на планах евакуації

Текстова частина плану евакуації, яка представляє собою таблицю з переліком та послідовністю дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб i працівників, затверджується керівником об'єкту. План евакуації необхідно розташовувати на видному місці, а його положення повинні систематич­но відпрацьовуватись на практиці.

Також дуже важливо забезпечити протидимний захист робочих приміщень i особливо шляхів евакуації людей. Протидимний захист забезпечується обмеженням розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим видаленням диму. Ці задачі вирішуються за допомогою об'ємно-планувальних та конструктивних рішень при проектуванні об'єктів, деякими технологічними прийомами в процесі будівництва, завдяки використанню спеціальних пристроїв i вентиляційних систем, які призначені для видалення диму зниження температури i конденсації продуктів горіння.

"План евакуації людей при пожежі" графічний приклад