Виховний захід
Тема: Україно і мій духмяний диво цвіт голубінь над чистим золотом колосся
Мета:
ознайомити учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України,
розкрити сторінки становлення нашої держави з часів Київської Русі до сьогодення, давнє прагнення українців бути незалежними;
закріпити знання про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію);
зміцнити громадські якості учнів; формувати ціннісне ставлення до держави, суспільства, мови, сім’ї, самого себе, почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.
розвивати логічне мислення, спостережливість, уміння робити висновки та узагальнювати.
виховувати почуття гордості й любові до своєї держави , свого народу, історії.
*Епіграфи:
*Вершителю! У неспокійнім вирі
Тим нас на доброчинство врозумити,
Щоб ми жили у злагоді і мирі,
Щоб ми були народом між людьми!
(«Молитва за народ».)
«Якщо будете жити в любові, Бог буде при вас і дасть Вам перемогу над ворогами; а як будете жити ненависно, в суперечках, то й самі загинете, і стратите землю ваших батьків та дідів, яку вони здобули великим трудом.»
(Ярослав Мудрий.)
Україно. Мій духмяний диво цвіт
Голубінь над чистим золотом колосся, Через терни йшла до волі стільки літ,
І настав той світлий день!
Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
(М. Рильський.)
Подумайте про що ми сьогодні будемо говорити.
В кожного є рідна мати, є своя родина.
А як іншу матір звати,
Що для нас єдина?
Як на дереві листочки,
Ми її сини і дочки.
Життєдайністю своєю
Ця матуся мила нас усіх зростила.
Відчуваємо що миті:
Наймиліша нам у світі...Україна.
Україна для нас - найрідніша, найдорожча ,найкраща у світі,тому що це наша рідна земля,де ми народилися й живемо ,де жили й працювали наші предки.
Рідна земля - це чарівний світ дитинства,невичерпне чудодійне джерело,що все життя живить душу людини.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь ,де не спитай,
рідніша їм своя пустиня,
Аніж чужий зелений рай.
їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас ,людей, без Батьківщини
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами Земля ,яку сходив Тарас
Малими , босими ногами, Земля ,яку скропив Тарас
Дрібними росами сльозами
Україно моя, моя люба Вкраїно,
Чим я втішу тебе ,чим тебе заспокою?-
Чи про те розкажу ,як тебе я люблю,
А чи піснею горе твоє я присплю,
Чи слізьми розіллюсь ,мов сирітська дитина
Чим тебе заспокою я бідна людина,
Скажи,моя люба Вкраїно.
Україно !Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік
Буду, мамо горда і вродлива,
з тебе дивуватися повік.
Одійдете недуги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
!Маю я святе синівське право
З матір'ю побути на самоті,
Україно,ти моя молитва
Ти моя розпука вікова.,.
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Сьогоднішній урок поведе вас у захоплюючий світ історії. А історія ця — мов той безконечний шлях — веде із сивої давнини у мінливе майбутнє. Перед вами відкриються сторінки становлення нашої держави, ім’я якій — Україна. Ви дізнаєтеся ,яка прекрасна наша земля і яка тяжка доля випала нашому народові у його прагненні бути вільними і незалежними.
Має своє обличчя, свою мову і культуру: свою самостійну державу.
Вірю ,що доля України зворушить вас і навік проросте у вашім серці любов'ю до неї.
Є щось святе в словах мій рідний край,
Для мене - це матусі пісня ніжна.
І рідний сад від квіту білосніжний
І той калиновий у тихім лузі гай,
Для мене це твої стежки й мої
24 серпня 2016 року український народ відзначив 25 – річчя Дня Незалежності України – головне державне свято на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року , що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.
Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторінку в історії України .
До встановлення незалежності український народ демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно і незалежно, у мирі та злагоді з іншими народами.
Називаючи важливі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визнає його заслуги перед людством Адже на нашому основному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого і перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.
Протягом тисячоліття українська нація формувалася на території сучасної України. Історики знаходять її коріння у трипільській культурі , яка розвивалася у Середньому Придніпров’ї у ІІІ тисячолітті. Понад 1100років тому на просторах України утворилась могутня середньовічна європейська монархія – Київська Русь. Її територія досягла гирла Фінської затоки і найбільших озер Карелії на півночі, верхів´їв Волги на сході, та річки Сян і Західний Буг. Київська Русь – Україна контролювала землі над Тисою і найзахіднішого пасма Карпат , а на півдні – Кримський півострів.
Шукаю на землі дідів
Мережки втрачених слідів…
Пильніш дивлюсь , куди хто йшов
І не знаходжу підошов…
Найбільшого розквіту Київська Русь набула за Ярослава Мудрого. Він дбав про добробут у своїх володіннях, укріпив кордони своєї держави, поширював освіту. Найкращий спосіб родичання з правителями сусідніх держав, це сватання своїх дочок за синів цісарів та королів сусідніх держав. Історики називають Ярослава «тестем Європи».
Ніхто не любить всіх братів,
Як сонце Боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить, не вмів
Тебе , кохана Україно!
У 12 – 13 столітті Київська Русь розпалася і частина її земель перейшла під володіння Польсько – Литовське князівство.
Наступною суверенною державою в історії української нації було Галицько – Волинське князівство.
Збігали роки, Лівобережна Україна поступово перетворювалася у глуху окраїну Російської імперії, Західна Україна відійшла до Австро - Угорщини. Зазнавала дедалі більших утисків українська мова та культура.
Після тривалого періоду боротьби за свою незалежність з Литвою та Польщею. Україна знову з’явилась на європейській політичній карті в особі Запорізької Січі та в результаті перемоги гетьмана Богдана Хмельницького у національно – визвольній війні 1648 – 1654 роках.
Чорно барвляться трави,
солов´ї не сміються…
стогнуть мури Сучави,
тільки не піддаються.
Зупинись , Хмельниченку.
Повернись на Вкраїну.
Та ізранку раненько
Не лягай в домовину.
… Віє вітер з Молдови.
Стяг упав малиновий.
Тиміш очі закрив,
Тишу тим пошлюбив.
На відновлення Української держави став гетьман Іван Мазепа, але з зрадою козаків, які продалися московському цареві військо Мазепи і союзника Шведського короля Карла ХІІ було розбите.
У 1764 році російська цариця Катерина ІІ скасувала гетьманство і зруйнувала Запорізьку Січ. Українська держава стала внутрішньою провінцією Росії. Знову про неї , як державу забули на 150 років.
Славна Січ ворогам йшла назустріч,
Рідну землю захищала
і народ наш прославляла.
Лиха ж отчий край зазнав…
Людолов нас чатував,
щоб позбавити дому.
Бранців до галер кували,
ржею злоби пожирали…
Шляхта нас вогнем пекла,
На тортури прирекла.
Цар Петро і Катерина
Зневажали наш народ.
Але наш народ боровся.
І Хмельницький в нас
знайшовся,
І Сірко, і Дорошенко,
Й Полуботок й Морозенко…
Рабства каламутну ніч переборювала Січ.
Козаків боялись зайди, бо була
в них сила.
Правди!
Однак за недовгим періодом суверенітету йдуть століття колоніального існування України, поділеної між Російською імперією та Польщею, а після її занепаду – Австрією (з 1772).
Пам’ятаймо, чиї ми сини,
коли будні на серці чи свято,
знову бачиться з давнини Україна,
зажурена мати
і зруйнована бачиться Січ,
де мій пращур лежить серед поля,
а йому нахилилась до віч
Україна, немов тополя
Затуляли чужинці в обіймах нам рот,
І перевертні кривдили зраджену мову.
Настав бурхливий 1917 рік .і весь світ почув «Ще не вмерла Україна».
Революційні процеси у лютому та жовтні 1917 року зруйнували монархію та Російську імперію.
Українські культурні й політичні діячі створили Центральну Раду, яка 22 січня 1918 року перед усім світом проголосила Українську Народну Республіку,яка стала самостійною, вільною і суверенною.
Перша світова війна прискорила також розпад Австро - Угорської імперії, в одній частині, якої 1 листопада 1918 року було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки. ЗУНР проіснувала вісім місяців. Збройними силами, якої стала стотисячна Галицька Армія (ГА, пізніше УГА). Проте складні історичні умови привели до падіння ЗУНР (влітку 1919 року), до трагічної долі загонів Січових стрільців, які мужньо боролися за свободу.
Заквітчали дівчатонька
Стрілецьку могилу.
Замість мали заквітчати
Стрілецьку милу.
Невисокий хрест з берези
Заплели віночком
Замість мали заплітати
Косу барвіночком.
І пісочком висипали
Стежечку довкола,
Замість мали постелити
Рушник до престола.
Через сплюндровані могили і повалені березові хрести, з далеких доріг, битих стрілецькими ногами, вона вривається знову, як згадка про волю Квіткою – незабудкою, знову розцвітає квітка неопалима купина вдячної людської пам´яті.
Протягом 1917 – 22 років Наддніпрянська Україна (або Велика Україна) стала ареною запеклої боротьби, військових дій шести різних армій. Урядом Центральної Ради М. Грушевський, С. Петлюра),гетьманом Скоропадського(період Гетьманщини), Директорії не вдалось відстояти українську державність.
Мою Україну в кайдани кували,
В глухих підземеллях і тюрмах ховали,
Хотілось , щоб згинув Дух правди навіки.
І став мій народ і німим і безликим,
Бо хотіли, хотіли погані чужинці
Яничарів зробити з усіх українців,
Щоб від древнього роду свого відцурались.
Й святу землю байдуже топтали.
Переможені виявилися нескореними. Вони зазнавши хай і короткого щастя бути синами Незалежної Української народної республіки, її оборонцями, її надією і майбуттям, не хочуть бути вигнанцями…
Вони шукають шляху будь - що повернутися на Батьківщину, будь – якою ціною визволити її від червоного окупанта і здобути самостійність, здобути право собі й народу своєму на вільне, повноцінне, щасливе життя.
Вони пильно стежать за розвитком подій у пограбованій більшовиками Україні, доведеній до голоду й масового невдоволення, готової кожної миті вибухнути всенародним повстанням.
І вони гартовані боями старшини й стрільці, відважилися на останню спробу порятувати рідну Вітчизну. Звідси з’явився задум партизанського походу з чужини в глибінь України – на Київ, що невдовзі окреслиться планом Листопадового рейду 1921 року.
Як олень , що загнаний в болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться ватага, там піхоти,
Кіннота йде за ними по слідах…
Паде з утоми військо по дорозі,
Не в силі кріса вдержати в руках,
А босі ноги пухнуть на морозі,
Кривавлять рани в драних сорочках.
І бій кипів… І сил вже не ставало,
За полком полк ішов, ворожих сил…
І крикнув хтось;»У нас нема набоїв».
З полудня втих і впав останній стріл…
… в холодну днину , серед снігу, мряки,
Над свіжим гробом, що на них чекав,
Мовчало триста шістдесят юнаків,
Ніхто не зрадив , ласки не благав…
День 22 січня — день самостійності й соборності, української держави. Це не тільки велике й світле минуле, це в першу чергу – символ майбутнього, це бойовий клич України.
То не сон… Не сон… То ява!...
То воскресла наша слава!
День відродження Держави!
Цей день і ввійшов до історії як
День незалежності України .
Тільки волі Україна тоді не здобула.
Більшовицькі полчища вже сунули на її землі.
29 січня 1918 року 300 українських юнаків загинули в кривавому бою з переважаючими силами ворога на морозних , засніжених полях біля вузлової станції Крути в обороні доступу до столиці України, в обороні проголошеної якраз самостійності Української Народної держави……
Незабутній і переломний момент у житті українського народу. Радісна і світла хвилина на захмареному овиді нашої історії.
І впали всі і не спинили
Нового наїзду варварів
Та всі лягли, а не спочили,
Добули слави і нам лишили
Безсмертний взір; геройський гар.
Національна свідомість, раніше притаманна лише частині інтелігенції, поширилася на всі верстви українського суспільства. Більшість населення України виявило прагнення до справедливості незалежного державного розвитку.
Все Полісся – мов кривава рана
Бились хлопці з вечора й до ранку.
Бились хлопці, не складали зброї,
Всі відважні, хоч і не герої.
30 – роки стали найбільш трагічними в історії України. Тодішнє керівництво в Москві в особі Йосипа Сталіна, Лазара Кагановича, Молотова, Постишева, послідовно дотримувалося політики, яка мала на меті шляхом створення аграрної кризи, тобто голоду, винищити соціальний ґрунт української національної самосвідомості.
Голод – геноцид 1932 – 1933 роки – винищив майже 8 – 10 мільйонів українців, які проживали у сільській місцевості.
Пекельні цифри та слова
У серце б´ють, неначе молот
Немов прокляття ожива.
Рік 33- й … Голод… Голод…
Підрив на століття біологічного потенціалу нації супроводжувався також забороною незалежної від Росії Української Православної Церкви, фізичною ліквідацією, національної інтелігенції.
Соловки, Сибір, Магадан…
Вороги народу – де ваш лік?
На душі . на думці – скрізь кайдани,
37 розпроклятий рік.
Восени 1939 року почалося так зване «очищення міст і сіл від ворожих елементів». Робилася депортація з нечуваною жорстокістю, на збір відводили не більше 2 годин, людей заштовхували в товарні вагони, і лютої зими 1940 року неопалені, запломбовані поїзди тижнями тяглися до Сибіру. 35 – 50 тисяч замордованих і 1 мільйон репресованих із нашої Тернопільщини – це теж сумний результат возз’єднання.
Етап!... Етап!... мов завивання хуги,
Мов плач дощу, мов схлип, мов стогін віт…
Останні, безпорадні ці потуги
останній знак рукою – і на Схід!
17 вересня 1939 року радянська армія вступила на територію Польщі, почалася війна з нею. Війна пройшла нашою територією.
1940 року в нашому селі почалися репресії проти місцевих жителів.
1941 року почалася Друга світова війна. Під час війни в боях з ворогом та від рук загарбників загинуло 30 мільйонів українців, серед них і наших односельців.
Вітрами мчать десятиліття
Могили всюди і хрести…
Чи зможуть з молодого віття
Нові герої проросли.
Сини України. Нескорені і горді,
60 - 80- их в’язні політичні
Безстрашно й дужо вигукнули:»Годі!»
Замислитись сьогодні кожен мусить,
Як він нам дався синьо – жовтий стяг…
30 червня 1941року у Львові було проголошено Самостійну українську державу за що Степан Бандера був арештований.
1942 року на Волині сформувалась повстанська армія , яка боролась за визволення України від окупантів, як німецьких та і радянських.
Після війни на території нашій були репресії, арешти, вивозили безневинних людей у Сибір, розстрілювали,садили у тюрми.
1946 року було знищено опору галичан Греко - Католицьку Церкву. У 1950 роки закінчилася насильницька колективізація.
Надійшли 90 – ті роки — час світлих надій та історичних звершень українського народу.
Горнусь до тебе , Україно,
Як син до матері горнусь,
За тебе, рідна і єдина…
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла «Акт проголошення незалежності України», яким проголосила незалежність України, та створення самостійної Української держави – України.
1 грудня 1991 року важлива , довгоочікувана подія в історії України. Понад 90 % громадян, які взяли участь в Всеукраїнському референдумі, висловилися за Незалежність України.
Настала переміна!
У цьому ж – ні найменшого гріха,
На Україні буде Україна, а не чиясь окраїна глуха.
Це так природно! Так, здається, просто…
Що генієм омріяне пророцтво.
Урешті – решт усе – таки збулось.
Першим президентом незалежної , самостійної України був Леонід Макарович Кравчук, другим – Леонід Данилович Кучма , третім Віктор Ющенко, четвертим – Віктор Янукович, п’ятим - Петро Порошенко.
Революція гідності – політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчого закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім‛ї» створення системи управління з ознаками фашизму.
21 листопада Кабінет Міністрів України на своєму засіданні прийняв розпорядження згідно з яким процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом , Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами – членами, а також дію рішення Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 року було призупинено.
Зрив підписання Угоди та побиття студентів виявились не єдиними, а, можливо, і не головними причинами соціального напруження. Інші аспекти соціального напруження визначались невдоволенням через зростаючу політичну корупцію (так, наприклад, висловлювання одного з спікерів та «диригентів» правлячої Партії Регіонів — Михайла Чечетова — «Мы их развели как котят»[32] стосовно опозиції стало одним з яскравих прикладів застосовуваних владою технологій) та цинізм стосовно власного народу, що проявлявся в повній абсурдності коментарів влади щодо суспільно значимих питань.
У відповідь на побиття студентів, на Михайлівську площу, де перебувала частина побитих з Майдану Незалежності, зібрались тисячі киян та гостей столиці. Вдень на Михайлівській площі виник стихійний мітинг. Подальший розвиток подій отримав назву «Єврореволюція».
21 лютого на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями. У жалібних промовах їх назвали «Небесною сотнею». Під час прощання із загиблими зі сцени
Майдану звучала жалобна пісня «Гей, пливе кача…».
ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ
Україна оплакує своїх синів, - "НЕБЕСНУ СОТНЮ." Дорогою ціною здобувається наша Незалежність. Ті, що полягли від снайперської кулі чи від свавілля "тітушок," назавжди залишаться нашими героями.
Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.
Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.
Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?
Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.
Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.
(Хвилина мовчання).
Кожний народ маючи свою історію, має і свої історичні святині: герб, прапор, гімн. Вони приходять до народу тернистими шляхами історичного буття.
Тривалий час українська символіка була заборонена правителями Російської імперії, а згодом їх правонаступниками – правителями комуністичної імперії.
З розпадом комуно – імперської наддержави СРСР в українського народу з´явилася можливість звернутись до витоків рідної символіки – герба, прапора, гімну.
Конституція України , прийнята 28 червня 1996 року, стверджує «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.
Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.
Державний прапор – офіційна емблема держави, яка символізує її суверенітет . Поєднання синього і жовтого кольорів може трактуватися по – різному: це і чисте, мирне безхмарне небо, що простяглося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку : це і поєднання символів життя Золотого Сонця у Синьому Космосі. Однак головна ідея синьо – жовтого кольору – це велика Гармонія Космосу, Сонця, Землі і всього на землі сущого. Історичні джерела стверджують . що прапор Руської землі був переважно червоним із золотим тризубом — двозубом, а корогва Галицько- Волинського князівства – блакитна із золотим левом. Блакитні полотнища із золотими чи жовтими хрестами та іншими знаками поширюються у ХVII – XVIII століття .
Жовто – сині прапори використовували українські січові стрільці.
22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор УНР, який був жовто – блакитним.13 листопада 1918 року блакитно – жовтий прапор став і державним символом Західноукраїнської Народної республіки 20 березня 1920 року він був затверджений і на підкарпатській Русі, а з 1939 року – Карпатської України.
Перше офіційне підняття українського прапора відбулося у Львові в квітні 1990 року. Головою облради на той час був В. Чорновол.
Пошила цей прапор Наталка Кареніна – Лучка. Їй належить і два прапори, що встановлено на щоглах Верховної Ради України та Київради.
Освятив перший прапор священик УГКЦ Будзинський Григорій та митрополит УГКЦ Володимир Стернюк. Прикріпив прапор на Львівській Ратуші Орест Каренін–Романишин, голова Комітету захисту національних символів, чоловік пані Наталії.
Саме такий прапор був затверджений Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року Державним Прапором України.
О прапор наш, Вкраїни стяг шовковий,
Як сяєш ти в повітрі золотім!
І хто б сказав , скільки страждань і горя
Блищать слізьми у полиску твоїм.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Герб – геральдичний знак , який використовувався можновладними людьми для позначення приналежності якогось предмета, земель, знарядь праці певній людині або роду.
Перша згадка про знаки в літописах належить до Х ст..
Посли київського князя Ігоря(912 – 945) при укладенні договору з візантійцями мали свої печатки, що служило символом їхніх повноважень .У період феодального роздроблення Русі тризуб поступово витісняється з ужитку. Відзнаку у формі тризуба використовували українські частини у складі австрійської армії – Українські січові стрільці – під час першої світової війни. Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені, зображення опубліковано 1 березня в Києві та затверджено Центральною Радою 22 березня1918 року у формі великого герба з відповідним орнаментальним обломленням. Автором проектів був В. Кричевський. Як Герб тризуб залишився і часи гетьманату (1918 року), і за Директорії (1918 - 1920 роки) .
Від часу об’єднання УНР та ЗУНР акт Соборності України , проголошений у Києві 22 січня 1919 року державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі. Символіку із зображенням тризуба в 20 – 40 роки ХХ століття використовували різні політичні , релігійні угрупування Західної України.
Верховна Рада України як найвищий законодавчий орган держави своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затверджено тризуб як малий герб України.
Як птах золотий , в переливах,
На прапорі грає , горить.
Це знак наш ,це фабрики й ниви
Це символ , що будем ми жить.
Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами затвердженими законом, що приймається Верховною Радою України.
Гімн – урочиста пісня , прийнята як символ державної , національної єдності. Слова національного гімну «Ще не вмерла України…» написав у середині 60 – х років ХІХ століття відомий український поет, етнограф, фольклорист, член Російського Географічного Товариства (1873 року), лауреата Золотої медалі міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 року) та Української премії Петербурзької Академії наук (1899) Павло Платонович Чубинський(1839 – 1884 року) . Музику до вірша «Ще не вмерла України «створив М. Вербицький.
Одним із найважливіших виявів самоутвердження нації є державний статус її мови. Який законодавчо забезпечує її функціонування в усіх без винятку сферах суспільного життя. Це статус закріплений у статті 10 Конституції України, де зокрема, записано, що державною мовою в Україні є Українська мова.
Однак так було не завжди .1720 року Петро І видав указ про заборону книгодрукування українською мовою.
1769 року священний синод Росії своїм указом велів вилучати у населення українські букварі та тексти церковних книг.
1775 року царські війська знищили Запорізьку Січ, поголовно закрили й українські школи при полкових Козацьких канцеляріях. У 1783 році з цією метою було запроваджено навчання російською мовою.
У 1863 році був опублікований сумно – звісний Валуєвський циркуляр про заборону видання книг українською мовою.
Після падіння царського режиму в 1917 році розпорядженням російського Тимчасового уряду в початкових школах дозволяли навчання українською мовою.
У січні 1919 року Директорія видала закон про державну українську мову в Українській Народній Республіці та про обов’язкове запровадження у внутрішньому діловодстві Української академії наук,
У 20 роках відбувався процес «більшовицької українізації». Проголосивши рівноправність мов декретом від 1 серпня 1923 року і підтвердивши цю гуманістичну позицію постановою від 6 липня 1927 рок у ВУЦВК і РНК УРСР надавати кожному громадянинові України змогу користуватися рідною мовою; розвивати свою культуру до якої б національності він не належав.
Але починаючи з 30 – х років політика національного відродження,що здійснювалася в ході українізації, була істотно загальмована, а згодом зведена нанівець.
Подолання «українських буржуазно-націоналістичних ухилів супроводжувався переведенням українських шкіл на викладання російською мовою.
1933 року введено новий правопис, який вносить багато змін ухвалений сесією Верховної Ради СРСР 24 грудня 1958 року «Закон про зв’язок школи з життям»,який позбавив українську мову права бути обов’язковою в школі.
Не припинилися русифікаційні процеси в Україні і після прийняття закону «Про мови в УРСР»(28 жовтня 1989року)надання російській мові Статусу загальнодержавної мови в Союзі РСР зводило нанівець законне право кожного народу на свою мову й культуру.
Українська мова сьогодні і в перспективі є потужним засобом консолідації українського суспільства в націю, вважаємо, що усім нам потрібно докласти максимум зусиль для піднесення авторитету української мови і культури.
Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру , за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду.
Мова – це людські очі
В яких відбивається світ
Без мови – присплять тебе ночі
І разом з тобою твій рід.
Мова – це людське серце,
Господар твого життя.
Без мови – для тебе смерть це
І роду – без вороття.
Мова – душа в своїм тілі
Душа – це Господь у тобі.
Якщо твоя мова зітліє
То Господа втратиш в собі
Ти з честю, що квітне з тобою
І страхом – цього не буде.
Тримай рідну мову живою,
Врятуєш свій рід і себе.
В землі віків лежала мова,
І врешті вибилась у світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна...
Цвіти і сяй, моя державна!
Ми вже знайомилися з Основним Законом України — її Конституцією, яку було прийнято на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Сьогодні продовжимо знайомство з цим важливим документом.
Подивіться на дошку Що означають слова «держава, державна мова»?
Отже, державна мова — це мова, якою розмовляє більшість населення, ведеться навчання в навчальних закладах, видаються закони, пишуться документи, це мова радіо, телебачення і преси.
Як називається наша держава? Як ви гадаєте, яка мова у нас є державною? Послухайте, як про це записано у статті 10 Конституції України:
«Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».
Як ви гадаєте, діти, чому Конституція гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України?
Правильно, тому що на території України проживають не тільки українці, а й люди інших національностей. Вони, так само як і ми, українці, люблять свою рідну мову і мають право на її використання.
Державною ж мовою у нашій країні є мова основного населення — українців, це — українська мова.
Що ж ми знаємо про нашу мову? Українська мова — одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.
Ось як сказав про неї український письменник О. Гончар: «Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов слов’янства. Триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі створивши пісенні шедеври незрівнянної краси, дала світові геніальних поетів, зажило українське слово пошани й визнання серед народів близьких і далеких».
А яких українських поетів і письменників ви знаєте?
Чиї слова про мову вам найбільше запали в душу?
!
Для здобування достойного статусу України на міжнародному рівні ми повинні працювати всі разом, виконуючи свої обітниці як патріоти і громадяни України, члени європейської спільноти і щирі християни.
Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями , працею, здобутками підносьте її культуру своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так як заповідав великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.
Нехай щоденним гаслом вашим будуть слова;
Не дуріть самі себе,
Думайте , читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Любі мої! Пам‛ятаймо: патріотизм – звичайний стан повсякденного життя людини. Який виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях.
Віримо, що територіальна цілісність України , скріплена кров‛пю мільйонів незламних борців, навіки залишаться непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної. Демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.
Не ділімо цю землю,
Не ділімо це небо,
Не ділімо хатини
Й сім‛ї не ділімо!
Бо ми – браття , єдині
В українському слові,
В українськім корінні,
В українській любові!
Підсумок уроку.
Чи дізналися ви про щось нове на уроці?
Якою ми хочемо бачити Україну?
Молитва за Україну.
Україно свята мати героїв,
Зійди до серця мого,
Прилинь бурею кавказьких вітрів,
Шумом карпатських ручаїв,
Славою боїв Завойовника, батька Хмеля,
Тріумфом і гуком гармат революції,
Радісним гомоном Софійських дзвонів,
Нехай душа моя в Тобі відродиться,
Бо ти , пресвята, все життя моє,
Ти все моє щастя…
На першому нашому уроці ми з вами говорили про нашу єдину, рідненьку, самостійну, незалежну, могутню, європейську державу – про Україну. Наша держава завітала до нас у вигляді дівчинки, яка провела нас шляхами свого життя. Ми з вами працювали в групах, дивились відео, слухами вірші, тобто спробували пізнати все більше і більше її – Україну.
Хай як не тяжко було нашій державі протягом цих 25 – ти років…Вона вистояла. Як писав поет Тарас Шевченко: «Борітеся й поборете», так воно і ставалося в усі віки. Ми – українці, козацького роду, боролись за свою державу, за свою Україну і перемогли. Ми – народ, ми єдина нація. Україна – це ми!
Домащнє завдання.
Соціологічне опитування.
Чи усвідомлюєте ви себе як громадянина – патріота України?
Як ви оцінюєте себе як громадянина – патріота ? Чому?