Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Дніпровський транспортно-економічний коледж»

Навчально – дидактичний матеріал з теми:

«Твори Тараса Шевченка мовами

народів світу»

Підготувала викладач

української мови та літератури

Тиміна Л.В.

Дніпро

2017

Зміст:

Анотація
Вступ. Шевченко – вершина родового українського дерева
"Заповіт" Шевченка "минуле з майбутнім з'єднав"
Твори Шевченка в англійській літературі
Твори Шевченка російською та іншими словянськими мовами
Шевченко і французька література
Твори Шевченка в німецькій літературі
Переклади Тараса Шевченка турецькою мовою
Шевченко і японська література
Переклади Тараса Шевченка польською мовою
Стіннівка, присвячена Т.шевченку
Література

Анотація

Творчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській літературі, започаткований її революційно-демократичний напрям.

Ім'я Шевченка вперше стало відомим на просторах Російської імперії, коли півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка "Кобзар". В історії України автор цього видання був винятковим явищем — він вийшов з найглибших надр трудового народу і здобув всесвітню славу.

Але саме походження ще не гарантує відданості людини своїй соціальній природі до кінця життя (відомий дворянський історик М. Погодін, наприклад, за походженням був кріпаком). Тарас Шевченко був і залишався вірним народові, ніколи не розривав з ним зв'язку і в кінці життя з гордістю писав: "... я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу".

Твори Шевченка перекладаються на російську, чеську, болгарську, сербську, хорватську, німецьку, французьку, англійську та інші мови. Заслуговує на увагу видана французькою мовою доповідь про творчість Кобзаря та її визначальний вплив на розвиток української літератури, переслідуваної царським урядом, котра була підготовлена для учасників Європейського літературного конгресу (1878 p.).

Високу оцінку творам поета дали польський поет В. Сирокомля, болгарський поет Л. Каравелов, сербський поет В. Николіч, французькі вчені Е. Дюран і Л. Леже, шведський вчений Л. Єнсен, чеський учений З. Неєдли й багато інших. У статті І. Франка "Тарас Шевченко", що була надрукована, крім української, ще й польською, німецькою та англійською мовами, розкрито велич і геніальність народного поета, рівного якому ще не знав світ. До таких висновків прийшов і сучасний дослідник академік О.І. Білецький, який, порівнявши автора "Кобзаря" з багатьма зарубіжними поетами, писав: "В історії світової літератури першої половини XIX ст. Шевченко, мабуть, єдиний поет, який цілком зосередився на ідеї визволення трудящих і висловив цю ідею з незрівнянною силою поетичного слова".

Творчість великого Кобзаря належить до вічно живих явищ, які не спиняються на тій точці, на якій застала їх смерть, але далі розвиваються вже в свідомості суспільства. Кожна епоха висловлює про них свою думку, і як би вірно не зрозуміла вона їх, але завжди залишить наступній епосі сказати щось нове й вірніше, і жодна не висловить усього остаточно.

Вступ.

Шевченко – вершина родового українського дерева

Вірний і геніальний син українського народу - безсмертний, він належить усім народам, незалежно від того, якою мовою вони говорять і в якій частині земної кулі вони живуть, бо він оспівував і боровся за такі високі, благородні, справді людські ідеали, які безсмертні і які виражають кращі думи, мрії й прагнення всіх народів.

Гафур Ґулям

Шевченко – вершина родового українського дерева. Будучи письменником народним, національним, Шевченко водночас – поет інтернаціональний. Як Дніпро несе свої хвилі в один всесвітній океан, так і Шевченкова творчість вливається в океан людського духу, а його “Заповіт” став гімном українського літературознавства.

Поезія Шевченка близька і зрозуміла всім волелюбним народам світу, вона нині наснажена високою моральною силою. Його твори кличуть поневолені народи до боротьби за свою свободу.

Ву Куан Фуонг (в’єтнамський поет )

Споконвіку художній переклад був рухом ідей, мистецьких цінностей від народу до народу. В наш час його роль незмірна зросла. Великий Шевченко духовно єднає народи всієї планети, а ритмом свого "Заповіту" він, як висловився російський радянський поет Микола Браун, "минуле з майбутнім з'єднав". На таке здатні лише найвищі злети невмирущого людського духу.

Твори Тараса Шевченка мовами народів світу

Заповіт Т. Шевченка – це своєрідний гімн визвольної боротьби українського народу, мав і має великий вплив на українську культуру. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, що породили твір, крилися в тій суспільно-політичній дійсності, яку спостерігав і вивчав поет у 30-40-х роках…”. У поезії “Заповіт” відчувається сила народу, віра в його безсмертя, впевненість у неминучій перемозі. Т. Шевченко не тільки висловлює мрію про майбутнє, а й прагне уявити його собі, закликає до революційної боротьби.

З шедевра політичної лірики Шевченка – "Заповіту" - часто починається знайомство народів світу із творчістю Кобзаря. Найвидатніші майстри слова трансформують його засобами рідної мови. Завдяки їхній праці маємо близько 500 перекладів пісні пісень українського генія 147 мовами світу. Деяким з них "Заповіт" перекладено 5-10, 15 і більше разів. Зокрема, російською мовою існує 35 інтерпретацій цього твору.

Пояснити це дивовижне, на перший погляд, явище неважко: поезія Шевченка при всій простоті й легкості форми криє в собі такі ідейні глибини, таке багатство емоцій, які надзвичайно важко відтворити засобам іншої мови. Що ж до "Заповіту", то це справді пробний камінь для перекладачів усього світу: оригінал цього твору просто невичерпний. І заслуга тут, як зауважив поет Л. Озеров, не тільки Шевченкова: у творі виявилася самобутність, особливість, неповторність форми духовного існування нашого народу.

Справді, як передати іншою мовою суто український вираз "реве ревучий"? Або "поховайте мене на могилі"? Навіть при перекладі на таку близько споріднену мову, як російська, не завжди вдавалося правильно відтворити українські реалії. Поетам народів Крайньої Півночі нелегко перекласти таке поняття, як «кров ворожа», зокрема у рядку "І вражою злою кров'ю волю окропіте", бо ні долгани, ні ненці, ні евени не знали в своїй історії воєн, не розуміли, як можна вбивати людей. Усе це ставить перед перекладачами Шевченка вимогу досконало знати не лише мову оригіналу, а й історію українського народу, його побут, звичаї, культуру.

Не завжди вдається зберегти в перекладах неповторну ритмомелодику вірша. Тут даються взнаки неоднакові структура, словеснообразні, стилістичні та евфонічні можливості різних мов, відмінність поетичних традицій. Ось що розповідає про свою роботу досвідчений інтерпретатор творів Шевченка англійською мовою Дзюон Вір: "Англійські слова коротші за українські. То, щоб витримати мелодику вірша, треба додавати якихось нових слів. Але ж, знову нагадую, це додавати не кому-небудь, а Шевченкові! Розбавляти міцний настій його рядка - блюзнірство! Шевченко пише просто і влучає вам у саме серце".

Інші проблеми стояли перед перекладачем "Заповіту" мансійською мовою. "Мені,— пише Ю. Шесталов, — нелегко дався переклад Шевченкових творів, головне через те, що мансійська усна і писемна поезія зовсім, не знала рими, тож довелося її створити".

Більш, як 125-річна історія перекладання «Заповіту» (перші переклади зроблено 1862 року російською і польською мовами) — це історія наполегливого творчого пошуку багатьох перекладачів, які ставили, за мету максимально наблизитися до оригіналу. Нині маємо ряд майстерних трансформацій «Заповіту» різними мовами. Вони належать перу таких поетів, як І. Франко, Й. Абрам, О. Твардовський, М. Тихонов, С. Чиковані, А. Лупан, К. Кулієв, X. Алімджан, М. Турсун-заде, А. Лахуті, Д. Гуліа, Д. Хузангай, С. Попов, А. Венцлова, А. Каалеп, Янка Купала, А. Шогенцуков, Джон Вір, Г. Ціннер, М. Казаков, Нгуєн Суан Шань, М. Цедендорж, Я. Туречек-Їзерський, Л. Пастернак, Д. Методієв, Д. Максимович, А. Абріль, Е. Гільвік, В. Тулбуре, М. Нуайме, Д. Джеякантан, Р. Гамзатов, Л. Інджієв, Д. Кугультинов, М. Лайне та ін.

Наближення до духу і форми великого оригіналу триватиме й далі. Кожне покоління по-своєму прочитує програмний твір Шевченка і знаходить нові засоби передачі його мовами своїх, народів. У цьому є й інший, більш, важливий сенс: численні мови й літератури проходять школу Шевченка, школу його майстерності і духовності.

Творчість Т. Г. Шевченка – визначне досягнення українського народу в галузі духовної культури, а історія життя поета є частиною історії його батьківщини. В наш час його твори, перекладені на десятки мов, стали невід’ємною частиною національної культури багатьох народів світу.

Твори Кобзаря високо оцінили всесвітньо відомі вчені, зокрема видатний датський критик Г. Брандес, шведський славіст А. Єнсен, французький соціолог Е. Реклю, чеський громадський діяч, критик З. Неєдлий, болгарський філософ і критик Т. Павлов тощо. Шевченко один із найбільших світових поетів, він зайняв гідне місце поруч із такими геніями, як Байрон, Пушкін, Міцкевич, Гейне, Гюго, Беранже. Тому і не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською. французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською.

"Хто не чував про Шевченка? Байрона розуміють два мільйони англічан, Гете – мільйон німців, Словацького – півмільйона поляків. Шевченка слухає, розуміє, з ним співає п’ятнадцять мільйонів! Тим він і великий, тим він і вищий понад усіх поетів”.

Павлин Свенцицький

Ознайомлення з творчою спадщиною Шевченка за кордоном почалося ще за його життя і згодом набуло там великого розмаху. Перші відгуки про твори з'являються в польській і чеській критиці вже в 40-х роках XIX століття, але широкий і цілеспрямований інтерес до поезії формується у кінці 50-60-х років, свідченням цьому є значна кількість присвячених йому статей.

Перші переклади поезій Шевченка російською мовою з`явилися ще за його життя. їх перекладали О. Плещєєв, М. Курочкін, М. Михайлов, М. Гребель. «Кобзар» російською мовою видавався у 1860, 1869, 1876, 1905 роках. Після 1917 р. твори Шевченка російською мовою друкуються систематично.

Ще за життя поета з’явилися переклади його творів польською мовою. Першим перекладачем був письменник-демократ Л. Совінський, який 1861 р. здійснив переклад поеми "Гайдамаки".

Починаючи з 1863 р. поезії Шевченка перекладаються болгарською мовою.

Коли йдеться про перших західноєвропейських дослідників та перекладачів Шевченка, то насамперед називається ім’я австрійського поета Й. Георга Обріста. У 1870 році в чернівецькій друкарні вийшла книга ”Т. Г. Шевченко, український поет. Нарис життя з додатком його поезій у вільному перекладі Й. Г. Обріста.” Слід відзначити, що Обріст уперше порівняв творчість Шевченка з поезією Готфріда Августа Бюргера: “Шевченкова муза …подібна до музи нашого прославленого Бюргера, як поезію останнього не можна належно оцінити, не знаючи характеру німецької народної пісні, …так само не можна проникнути і в поезію Шевченка, не знаючи народної пісні”. Німецькою мовою у 1860 р. була опублікована автобіографія поета відома під назвою «Лист Т. Г. Шевченка до редактора «Народного чтения».

У Франції перші статті про Шевченка з'явилися в пресі ще в 1847 році, згодом з’являються переклади творів, які надихають митців , захоплюють французьких читачів. Еміль Дюран у статті 1876 року писав: "Поет, який помер 15 років тому і якого ми хочемо тепер "відкрити читачеві", є народним у найширшому розумінні цього слова. Всі українські селяни знають напам'ять більшість його поезій і співають їх разом з піснями, почутими від своїх батьків або з уст народних співців-кобзарів". Ця стаття була перекладена англійською мовою і опублікована в Америці, Англії, саме вона дала поштовх до вивчення творчості нашого співвітчизника у цих країнах.

На шляху, який пройшла поезія Шевченка до багатьох європейських народів, велику роль відіграла німецька література. У кінці 70-х років ХІХ ст. почав перекладати Шевченка німецький поет і перекладач Віктор Умляуф фон Франквель: у 1883 році він опублікував разом із вступною статтею поему “Кавказ” у виданні “Magazin für die Literatur des In- und Auslandes”. “Шевченко, - пише Умляуф, - найвизначніший український поет. Його полум’яну любов до народу…перевищує лише палаюча ненависть до тиранії…”. У 70-80-і роки з'являються німецькі переклади Л. Габермана, В. У. фон Франквеля, В. Фішера. Виникає ідея видати збірку поезій Шевченка німецькою мовою і в українських поетів та перекладачів. Твори Кобзаря перекладають Ксенофонт Климович, Петро Скобельський, Ольга Кобилянська, а також Іван Франко, якому належить близько 30 перекладів Шевченкових творів.

В історії німецької Шевченкіани XX ст. визначну роль відіграли три книжки, що знаменували собою дальший крок в освоєнні творчості українського поета в країнах німецької мови: збірка поезій Шевченка в перекладах Юлії Віргінії “Ausgewählte Gedichte von Taras Schewtschenko” (“Вибрані поезії Тараса Шевченка”), збірник статей, досліджень та перекладів, виданих редакцією журналу “Ukrainische Rundschau”, ”Taras Schewtschenko – der größte Dichter der Ukraine” (“Тарас Шевченко – найбільший поет України”) і монографія шведського славіста Альфреда Енсена “Taras Schewtschenko - einukrainisches Dichterleben. Literarische Studie” (“Тарас Шевченко – життя українського поета”). Збірка перекладів Віргінії прокладала Шевченкові нові шляхи в країни німецької мови. Віргінія глибше, ніж попередні перекладачі, відчула соціально-політичне звучання творчості Шевченка, її загальнолюдські мотиви. Ця збірка була помітним явищем в історії перекладання Шевченка як за добором поезії, різноманітністю, так і за художнім відтворенням, а найголовніше – за якістю перекладів. Юлія Віргінія переклала тридцять віршів і поем Шевченка.

Також серед перекладів Шевченкових творів, що заслуговують на увагу і сьогодні, слід відзначити статті і переклади Анни-Шарлоти Вуцькі – письменниці-романістки. Вона розвиває принципи художнього перекладу поезії Кобзаря, які передбачають насамперед змістову точність. Вуцькі досягає досить високої перекладацької майстерності. Її переклади поетично виразні, звучать природно, легко, безпосередньо і дають достовірне уявлення про оригінал. “Нащо мені чорні брови…” в перекладі Анни-Шарлоти Вуцькі

Wozu hab’ ich dunkle Augen,

Wozu schwarze Brauen?

Wozu meine Jugendjahre,

Fröhlich sonst zu schauen?

Meine schönen Jugendjahre

Müssen nutzlos schwinden,

Brauen über trüben Augen

Bleichen in den Winden.

Протягом 1939-1940 років поети-антифашисти А. Курелла, Г. Ціннер та інші переклали близько 50 творів Шевченка. Серед них – “Гайдамаки”, “Відьма”, “Марина”, “Неофіти”, “Москалева криниця”. Деякі з них побачили світ у 1940 і 1942 роках у пролетарському журналі “Internationale Literatur”. У 1951 році в Берліні вийшла збірка вибраних творів Шевченка в перекладі Вайнерта. У більшості перекладів автори дотримуються великої інтонаційної точності з оригіналом. Так, повністю відбито метрику і ритм вірша “Мені однаково…” в інтерпретації Е. Вайнерта:

Ich haust’ in fremden Land alleine,

Und unbeweint von all den Meinen

Sterbe ich verlassen, ohne Glück,

Und nichts mehr lass ich hier zurück…

Verweht sind meines Daseins Spuren

Auch in der Ukraine Fluren

In unsrem – nicht mehr unsrem Land.

У популяризації творчості Шевченка в німецькомовному світі на початку ХХ ст. особливо важливу роль відіграв журнал “Ruthenische Revue” (“Ukrainische Rundschau”). Третій і четвертий номери цього журналу за 1914 рік були повністю присвячені 100-річчю від дня народження поета. Частину тиражу було випущено окремим збірником, який складався із статей та досліджень про Шевченка як поета та художника, спогадів та біографічних матеріалів, перекладів Шевченкових творів.

У другій половині ХІХ ст. поезії Шевченка побачили світ словацькою, сербохорватською, грузинською, вірменською, литовською, естонською, білоруською, узбецькою, молдавською мовами. А починаючи з ХХ ст. твори Т. Шевченка читають рідною мовою в Монголії, Угорщині, Швеції, Таджикистані, Азербайджані, Киргизії.

Перше видання “Кобзаря” англійською мовою було здійснене у 1964 році в Канаді В. Кіркконелом та К. Андрусишиним.

У 2009 р. в Анкарі була надрукована збірка перекладів "KOBZAR (Seçmeler)" - "Кобзар. "Вибране". Вперше турецькою мовою вірші та поеми видатного українського поета Тараса Г. Шевченка переклала Федора Іванівна Арнаут, кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. До видання разом із найвизначнішими віршами увійшли поеми "Кавказ" та "Катерина". "Відкриваючи світ Шевченка я хотіла познайомити з Україною, адже життя цього поета є відображенням життя українського народу", - зазначила Федора Іванівна Арнаут.

Слава про співця України швидко поширилася на теренах Європи і полетіла за океан.

Професор Пекінського університету Тань Де Лінь, розповіла, що в Китаї широко відомі поезії Шевченка, що твори нашого поета там перекладаються, починаючи з 20-х років. Першим перекладачем був відомий письменник і громадський діяч Мао Дунь. Нинішній "Кобзар" китайською мовою містить понад 80 творів.

У 2009 році до 195-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка токійське видавництво Гундзошя вперше видало японською мовою переклад поеми "Марія". Переклала її пані Ецуко Фудзії, яка ще 1993-го року вперше зробила переклад шевченкових поезій безпосередньо з української мови. "Вірші Тараса Шевченка збагатили моє життя. Я думаю, що справжній народний поет - це гордість та спадщина не тільки того народу, до якого він належить, а й усіх людей на Землі. Я хочу подякувати Тарасу Шевченку та всім українським людям." - зазначила Ецуко Фудзії.

Переклади Тараса Шевченка польською мовою

Тадей Карабович

Твори Тараса Шевченка перекладалися багатьма мовами світу, зокрема польською. Чи не першим перекладачем Шевченкової поезії, ще за життя Кобзаря, був маловідомий нині польський поет Леонард Совінський (1831–1887). Автор драми «Na Ukrainie» (1873) – про події під час Січневого повстання, праць «Studja nad ukraińską literaturą dzisiejszą» (1860), «Taras Szewczenko» (1861) з додатком перекладу поеми «Гайдамаки». Він переклав «Наймичку» та інші твори Шевченка. Поема «Гайдамаки» цікавила польських перекладачів уже в ХІХ ст., з огляду на спільну польсько-українську історію та її романтичний степовий шар, висловлений польськими романтиками – Антонієм Мальчевським у творі «Марія» (1825) чи Юліушем Словацьким у п’єсі «Мазепа» (1839).

«Кобзар» у перекладі П. Куприся

У ХІХ ст. творчість нашого поета перекладав Владислав Сирокомля (повне ім’я Людвик-ВладиславФранцишек Кондратович гербу Сирокомля, 1823–1862). Шевченків «Кобзар» 1863 р. вийшов у Вільні (репринтне видання: Вільнюс, 1993, за сприяння Надії Непорожньої) з його перекладами творів Шевченка польською мовою з околиць Вільна, що нині відчитується як мова архаїзмів. Ось приклад перекладу вірша «Думка [Тече вода в синє море]», який Т. Шевченко написав 1838 р.:

Rzeka ciągle, choć powoli,

Wpada w sine morze;
Szuka Kozak swojej doli,
A znaleźć nie może.
Szedł, gdzie wicher go powionie,
Gdzie poniosą oczy,
Rozgrało się serce w łonie,
Szeptał duch proroczy:
Poco gonisz się za marą,
Gdzie cię oczy wiodą?
Rzucasz ojca, matkę starą
I dziewczynę młodą.
W cudzej stronie – cudzy wszędzie
Wiarą i językiem;
Tam zapłakać z kim nie będzie
I pogwarzyć z nikim. –
Fale morskie! płyńcie w pole
I brzegami trzęście:
Kozak marzył spotkać dolę,
A spotkał nieszczęście.
Już żurawie powracały,
W domu wytchnąć mogą;
Kozak, płacząc, poszedł dalej

Swą ciernistą drogą.

У ХІХ ст. та на зламі ХХ ст. твори поета перекладали: А. І. Ґожалчинський, П. Свенцицький, С. Жеромський, Лео Бельмонт, Г. Даніловський та В. Фельдман.
Видатний польський письменник Стефан Жеромський 1862 р., як ще був студентом, занотував у щоденнику: «Wieczorem tłumaczyłem dumkę Tarasa Szewczenki i przetłumaczyłem nieźle (według mnie)». Ось уривок з перекладу для ілюстрації змагань С. Жеромського як прозаїка з українським поетичним словом:

Dumki moje, dumki moje,
Smutny los mój z wami…
Czemu mkniecie po papierze
Równymi rzędami?
Czemu wicher was nie rozwiał
Po stepie w perzynę?
Czemu boleść nie zadrała
Jak własną dziecinę?

У Женеві 1890 р. вийшла друком збірка поезій Т. Шевченка польською мовою, проте заборонялося її розповсюджувати. Деякі польські переклади віршів Кобзаря були вміщувані в газетах. Серед них заслуговує на увагу збірка перекладів Сидора Твердохліба «Wiersze wybrane», видана у Львові 1913 р. Повільно, але неухильно на початку ХХ ст. кількість перекладів Шевченкових творів росла, хоча з політичних міркувань цей процес усіляко намагалися гальмувати. У Варшаві 1921 р. вийшов перший збірник поезій – «Zbiorek wуbranуch poezji», 1930 р. у Станіславі – «Trzy poematy», у Варшаві 1936 р. – «Poezja» в перекладі Павла Зайцева. Деякі твори поета були включені у хрестоматійні видання уривками («Wielka Literatura Powszechna», t.6, Warszawa, 1933, s. 713– 716).
У Польщі поширювалися також вибрані польські переклади поезії Т. Шевченка – «Utwory wybrane» (pod red. Włodzimierza Hnatiuka, Charków – Kijów, 1931), що вийшли у Харкові 1931 р. за редакцією Володимира Гнатюка.
Натомість після 1945 р. незломним популяризатором Кобзаря був Єжи Єнджеєвич (1902–1975) – відомий польський письменник, перекладач та літературознавець. У творчих зацікавленнях Є. Єнджеєвича важливе місце посідали життя і творчість Т. Шевченка. Він переклав його російськомовну повість «Прогулка с удовольствием и не без морали» (Варшава, 1960) і написав до неї післямову. Був упорядником, автором передмови й перекладачем кількох творів у книжці польською мовою «Вибрані поезії» Тараса Шевченка (1972). Серед його перекладів є: «Заповіт», «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові», «Холодний Яр», «Ой виострю товариша» та інші. Єнджеєвич є автором роману «Noce ukraińskie, albo Rodowód geniusza» (Варшава, 1966) про Т. Шевченка («Українські ночі, або Родовід генія»); в публікації відображено перебування поета на Волині 1846 р.

Твори Шевченка перекладали: Ярослав Івашкевич (1894–1980) – поет, письменник, перекладач та громадський діяч (переклав «Заповіт»), Влодзимеж Слободник (1900–1991) – поет і перекладач, а також багато інших польських поетів.
У містах Польщі 1951 р., як відзначалася ювілейна дата 90-х роковин з дня смерті поета, проведено різні заходи з ушанування пам’яті Кобзаря. Появилися друком статті про творчість Шевченка. А 1954 р. на урочистій сесії, присвяченій до 140-річчя поета, з доповіддю виступив видатний польський знавець творчості Т. Шевченка й української літератури Мар’ян Якубець. У Варшаві 1955 р. вийшло нове видання вибраних поезій Шевченка – Taras Szewczenko «Utwory wybrane», (Warszawa, 1955), яке містило вісімдесят перекладів. Серед перекладачів, поряд із Сирокомлею та іншими письменниками ХІХ століття, були імена Ярослава Івашкевича, Влодзимежа Слободника, Чеслава Ястрембця-Козловського (1894–1956), Леона Пастернака (1910 (або 1909) – 1969). До книжки вступ написав головний редактор цього видання В. Слободник. Була також післямова М. Якубця, автор у ній розповів про історію шевченкіани в Польщі, специфіку польських перекладів з української мови. До публікації увійшли два переклади «Заповіту» відомих літераторів Я. Івашкевича та Л. Пастернака. Обидва переклади отримали схвальні відгуки Максима Рильського. Збірка вийшла накладом у 10 тис. Тоді склалося таке враження, що твори Шевченка дуже важко перекладати без розуміння філософської суті митця. Зокрема йшлося про хрестоматійні вірші, покладені на музику, чи заповітні для українського народу. Це твори: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та інші.
Шевченків «Заповіт» (у польському перекладі «Testament») цікавив багатьох перекладачів. Ось переклад Леона Пастернака – спроба помірятися з літературним шедевром української нації:

Kiedy umrę to na wzgórzu
Wznieście mi mogiłę,
Pośród stepu szerokiego
Ukrainy miłej.
Aby łany rozłożyste
I brzeg Dniepru stromy
Można było widzieć, słyszeć
Jego grzmiące gromy.
Gdzie uniesie z Ukrainy
Do sinego morza
Wrażą krew… dopiero wtedy
I łany, i wzgórza.
Wszystko rzucę i ulecę
Do samego Boga,
Aby modlić się… aż dotąd
Ja nie uznam Boga.
Pochowajcie mnie i wstańcie,
I kajdany rwijcie,
I posoką, wrażą juchą,
Wolność swą obmyjcie.
Mnie zaś w wielkiej już rodzinie,
W kraju wolnym, nowym,
Pamiętajcie wspomnieć czasem

Dobrym, cichym słowem.

Найбільш відомими в польських виданнях залишаються перекладні «Кобзарі»: Taras Szewczenko, «Wybór poezji» (Вроцлав, 1974), Seria wydawnicza: «Biblioteka Narodowa» в опрацюванні Мар’яна Якубця, «Вибрані твори» (Варшава, 1955). «Вибрані поезії» (Варшава, 1972) та повісті Тараса Шевченка видавалися в уже колишньому видавництві в Люблині.
Творчістю Кобзаря цікавився також Юзеф Лободовський, вбачаючи в поетичному дискурсі поета романтичний дух степової волі та давню свободу Дніпрових порогів. Ю. Лободовського хвилювали давні польсько-українські відносини, тому він не міг поза літературною увагою залишити відомий твір Шевченка «До поляків» («Do Polaków»):

Kiedyśmy byli Kozakami,
Zanim nasz cichy, zgodny świat
Wzburzyła unja, każdy rad
Bratersko jednał się z Lachami,
Wolnymi pyszniąc się stepami;
W kwitnących sadach całe dni
Wesołych dziewcząt rój ochoczy,
Matki pieściły swoje oczy
Wolnością synów… Lata szły,
Rośli synowie, weselili
Żałosną starość ich i zgon…
Aż w imię Boże z obcych stron
Przybyli księża, podpalili

Nasz cichy kraj, zaleli w krąg
Jeziorem łez i krwią, i potem,
Niosąc męczеńską śmierć sierotom
W imieniu Chrystusowych rąk!
Już głowy chylą się kozacze,
Jako zdeptany w stepie kwiat;
A Ukraina jęczy, płacze,
Na rusztowaniu stoi kat,
Spadają głowy; tryumfuje
Zwycięski ksiądz i głosem złym
Woła: Te Deum! Alleluja!
O tak to, Lachu, druhu-bracie,
Zachłanni księża i magnaci
Rzucili waśń pomiędzy nas,
I przeto minął zgody czas.
Więc podaj rękę kozakowi
I czyste serce swoje daj!
A wspólnie w imię Chrystusowe
Wskrzesimy znowu cichy raj.

Нещодавно у Люблині вийшов повний «Кобзар» (2008) у перекладі Петра Куприся (1933–2002) – філолога, поета й перекладача, викладача в Сільськогосподарській академії (Природничий університет) у Люблині. Таким чином здійснилася заповітна мрія П. Куприся – подарувати

польському читачеві невмирущі твори українських геніїв. У Польщі «Кобзар» опубліковано після 150-ти років із часу його появи українською мовою. Ініціаторами видання Куприсевих перекладів були проф. Юзеф Колодзей, проф. Михайло Лесів (писав про поетичну творчість П. Куприся), д-р Микола Рощенко (писав про ідентифікацію української поезії П. Куприся) та д-р Григорій Купріянович (був головним ініціатором сприйняття творчості Куприся після його смерті).
Польські переклади творів Тараса Шевченка мають велику літературну цінність, у їхній внутрішній суті можна простежити розвиток польської шевченкіани та польський погляд на творчість Кобзаря. З’явилося навіть окреслення для перекладів Шевченкових творів польською мовою – «спольщення» доробку Кобзаря, тобто повна адаптація творів українського поета до польської літератури та культури.

Література :

Шевченко Т. "Заповіт" мовами народів світу / Т. Шевченко; упоряд., авт. вст. ст. та прим. Б.В. Хоменко. – К.: Наук. думка, 1989. – 248 с.
Тарас Шевченко "Заповіт" (оригінал і переклади)". - Видавництво Юлія Середяка. - Буенос-Айрес, 1964. - 64 с. (diasporiana.org.ua)

‹

›