Тема: I. Франко. Збірка «Зів'яле листя» – перлина української лірики.
Мета:
– розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра на основі поезій «Чого являєшся мені у сні?», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»; творчо осмислити й відтворити події, що відбувалися в житті
І. Франка;
– розвивати вміння учнів досліджувати художні особливості творів;
– виховувати інтерес до поетичної творчості поета; чистоту й благородство почуттів; збудити бажання краще пізнати глибинний зміст ліричних творів І. Франка.
Тип уроку аналізу художнього твору.
Обладнання: мультимедійний комплекс, презентація до уроку, літературознавчий словник.
Епіграф:
Любов – це кара, це сумна в'язниця.
Бог від якої заховав ключі.
П. Сорока
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Мозкова атака
Коли і де народився І. Франко? (27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі).
Що стало першою школою в житті Іванка? (кузня батька).
На що витрачав гроші Іван-гімназист? (створював власну бібліотеку.)
Назвіть автобіографічні оповідання письменника. («Грицева шкільна наука», «Олівець»).
Яким віршем відкривається збірка «З вершин і низин»? («Вічний революціонер»)
Що втілює образ мадонни у творі І.Франка ? (Жінка-мадонна втілює красу мистецтва, творче натхнення, загалом Музу).
Назва якої повісті І. Франка складається з назви міста і дієслова, що означає емоційний стан людини? («Борислав сміється»).
Назвіть кінофільми створені за мотивами творів І. Франка? («Украдене щастя», «Захар Беркут»).
Аналіз поезій
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Вчитель
Любов - це серця ніжні відчуття;
Краса жінок, оспівана віками…
Це небо в зорях, пізнє каяття
І квіти з чарівними пелюстками…
А ще любов - це полум’я і жар,
Безсоння і несамовиті муки…
Розбитої душі страшний тягар
І зведені у купол неба руки…
Кохання, вічна його загадка, різні відтінки людських стосунків завжди були в центрі уваги поезії. Скільки чарівних віршів, що вражають щирістю та глибиною почуттів, збагачують нашу душу, написано поетами різних часів і народів. Неоминув цієї теми й Іван Франко, створивши поезії надзвичайної і світлої сили. Михайло Коцюбинський захоплено писав: «Це такі легкі, ніжні вірші, що, читаючи їх, не знаєш кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв».чомусь так складається, що поетів найчастіше надихає не щаслива, взаємна любов, а нещасна, нерозділена. Саме під впливом страждань «солодкої муки» від кохання без відповіді народжуються незрівнянні, щирі поетичні рядки.Так було й у І.Франка. Його особисті почуття, настрої вилилися у збірку «Зів’яле листя».
Ось про цей шедевр інтимної лірики поета, про збірку «Зів'яле листя», ми й поговоримо на сьогоднішньому уроці.
ІV. Оголошення теми й мети уроку.
(Учні записують тему уроку).
V. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.
Вчитель
Аби краще зрозуміти зміст поезій, нам треба уточнити лексичне значення деяких слів.
Інтим – глибоко особисте.
Драма – твір, що показує драматичні стосунки між людьми, тяжке переживання.
Лірична драма Івана Франка «Зів’яле листя» вийшла в світ у 1896 році. Вона об’єднала поезії переважно з сумними, журливими мотивами. В ній оспівуються глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. Збірка написана в однин з найважчих періодів життя поета. Жорстоке переслідування польською та українською буржуазією, третє ув’язнення, недопущення викладання у Львівському університеті – всі ці болючі удари затьмарили душу поетові, викликали сумні мотиви в його творчості. Появі цих мотивів сприяло і те, що поет не був щасливий в особистому житті.
Збірку «Зів’яле листя» під заголовком «Лірична драма» Іван Франко створював протягом десяти років з 1886 по 1896 рр. Вона складається з трьох частин (так званих жмутків), у яких розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя, зокрема, неподіленим коханням, звідки й назва збірки «Зів’яле листя» як художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття.
-Відомо, збірка «Зів’яле листя» має декілька розділів. Прошу назвати їх.
Орієнтовна відповідь
Збірка «Зів’яле листя» складається з таких розділів :
І. «Перший жмуток» позначений здебільшого весняним, життєстверджуючими мотивами «молодої любові», присвячений оспівуванню кохання, та з’являються перші нотки смутку. Ліричний герой починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої. Герой марить своєю обраницею, у його душі світлі хвилини чергуються з темними, надія – з відчаєм.
ІІ. «Другий жмуток» містить перлини інтимної поезії. Це поезія літа, спогадів про весну кохання, настроїв, туги й розлуки. страждання героя набувають загального характеру. Почуття песимізму і печалі дедалі зростають.
ІІІ. «Третій жмуток». Ліричні поезії цього розділу – пекельні переживання поета, викликані жорстокими умовами життя та нещасливим коханням, що довели його до відчаю. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкладає зів'яле листя своїх пісень, щоб воно щезло безслідно. Ліричний герой осягає увесь біль нерозділеного почуття. Це найсумніший «жмуток». Нещасний закоханий прощається зі своєю помічницею – піснею, в думках – з коханою, з самим життям.
Недаремно Іван Франко дав збірці підзаголовок «Лірична драма». Три «жмутки» - це три події, зміст яких – життя, нещасливе кохання ліричного героя. Конфлікт дуже напружений: адже тричі йому «являється любов», і втретє він зайшов так далеко, що зневірився у всьому, прокляв життя й поклав йому край.
Учень-дослідник
Він любив її – Ольгу Рошкевич,
Чорні кучері, ясне чоло.
Темні очі, що сяють, як зорі,
Тихий Лолин – далеке село.
Не судилось. Навік розійшлися
їхні долі, такі молоді,
Бо не волів священик Рошкевич
Арештанта у зяті собі.
Ще зустрілися двічі чи тричі,
Знов арешти і думи сумні.
Стала Ольга уже Озаркевич,
Йому вірші лишились й пісні.
Перша любов Франкова Ольга Рошкевич походила з родини священика Михайла Рошкевича. Дівчина досить освічена, знала німецьку і французьку мови. Перший раз І.Франко побачив Ольгу, коли їй було 20 років і закохався в неї. І вона теж полюбила його. їх любов тяглася 10 літ. Але на їх шляху стали перешкоди:
Франковий арешт (1878-1879 р), світський осуд, заборона батька, одруження Ольги. Але Франко знаходить найрізноманітніші способи, щоб листуватися з нею.
Водному з листів до Франка Ольга напише:"Не журись, мій милий! предціж аж відтепер буде нам ліпше: будем ся могли бачити, будем переписуватись. Я тому не винна, я хотіла с тобов жити, що ж, коли воно не так склалося. Я уступаюсь відси, бо ту мені не життє, а смерть. Не кажи, що я за тебе забула! Ти ми ніколи з думки не зійдеш, - що буду робити, про що буду думати, все то буде тісно зв'язане з твойов роботов, з твоїми думками! Ні! забуття нема, нема, нема! (...) Я тебе ніколи не дурила, всіх 5 років завше по правді говорила з тобою - і тепер дурити не буду."
Учень-дослідник
Явилася друга – гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна.
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
«Мені не жить, тож най умру одна!»
і мовчки щезла там, де вічно темно.
У 1883 році Франко був у Станіславі і познайомився там з Юзефою Дзвонковською. Ця вродлива, розумна дівчина справила на Франка сильне враження. Він покохав її. І вирішує, що Юзефа саме та жінка, яка може бути його дружиною 27-річний Іван Франко написав листа до Антоніни Дзвонковської, матері Юзефи, з проханням «о руку і серце» її доньки. Отримав відмову. І нині у дослідників нема однозначної відповіді: чому? Історик, краєзнавець Михайло Головатий вважає, що через різницю в походженні.
«Можемо говорити, що велике почуття у Юзефи до Франка навряд чи було, хоча вона йому симпатизувала, пише про це в листах і в товаристві говорила. І в той же час прохоплювалася в неї думка: «а не вийду за цього рудого». Боюсь все-таки, що шляхетське положення переважило», – вважає історик.
Злі язики говорили: чи то пара гоноровій польці рудий мужик? Та була ще одна причина тієї відмови – невиліковна хвороба. «Вона зреклася від нього заради нього. Він зробив би так само», – писав Роман Горак у книзі «Тричі мені являлася любов». Такої ж думки дотримується відомий прикарпатський історик, академік Володимир Грабовецький. Він каже, що Юзефа знала: через сухоти довго не проживе..
Учень-дослідник
Явилась третя — женщина чи звір?
Глядиш на неї — і очам приємно,
Впивається її красою зір.
Та разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
Минали дні, я думав: наситилась,
Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!
Одна з найромантичніших історій із життя Івана Франка — це його кохання до шляхтянки Целіни (дівоче прізвище Журавська). Вона працювала на пошті, потім вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двоє дітей і швидко овдовіла. Згодом син Едісь загинув на фронті.
Прекрасну дівчину з голівкою грецької богині Франко уперше побачив саме на пошті — вона сиділа за касовим віконцем. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх забирав. Але гордовита красуня не могла покохати “русина” з рудим волоссям у вишиваній сорочці і простими манерами. Байдужість Целіни до Франка була вражаюча: вона навіть не читала і не мала наміру читати “Зів’яле листя”. Коли потім Целіну запитували, чому вона не відповіла взаємністю Франку, вона відверто, спокійно, не придумуючи різних причин, відповіла, що він їй просто не подобався, був рудий, а їй подобались брюнети.
Целіна твердила, що Франко буквально її переслідував. Вона йде з роботи, а він слідом; вона зупиниться, — зупиниться і він. Це тривало місяцями. Потім він зник. А одного дня знову з’явився на пошті в супроводі якоїсь гарної брюнетки. То була дружина Франка. Тоді Целіна полегшено зітх-нула: нарешті буде мати спокій.
Цікаво, що, будучи цілковито байдужою до Франка і згодом до пам’яті про нього, вона намагалася його приязнь до себе та його ім’я усіляко використати за кожної ліпшої нагоди. Сина виганяють з гімназії — Франко допоможе, матеріальна скрута — він грошей дасть. Згодом Франко поселив Целіну з дітьми у своєму будинку як економку. І коли самотній письменник помирав від важкої хвороби (дружина Ольга на той час була у божевільні), вона доглядала за ним. А в 1940 р. до депутата Верховної Ради України Петра Франка старенька Целіна з дочкою попросила помочі — щоб радянська влада виділила їм новий будинок у Брюховичах. І син Франка не зміг їй відмовити.
Учень -дослідник
У березні 1885р. в Києві поет познайомився з Ольгою Хоружинською.
Про їхній шлюб говорили, що це сокровенна мрія українського народу, розділеного кордоном, про возз’єднання Заходу і Сходу України. Але Іван Франко у листі своєму другові Агатангелу Кримському зізнався: “З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою), і то більш освіченою курсисткою... Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш”.
Ольга була майже самотня. Спілкувалася лише з тими, з ким товаришував її чоловік. Вона робила все, що могла. Постійно намагалася перемогти жахливу бідність, в яку потрапила. Згодом все це вплинуло на її психіку, у жінки почалися постійні нервові розлади. Хвороба активно прогресувала. Потім одне, інше…Останньою краплею стала загибель улюбленого сина Андрія: коли той ще був малий, хтось кинув камінь у Франка, але потрапив хлопцеві у висок. Удар у голову пошкодив череп та, очевидно, травмував мозок і, як наслідок, призвів до епілепсії на все життя. У 26 років від судом зупинилося його серце. А Хоружинська потрапила до психлікарні.
Ольга не була присутня навіть на похороні свого чоловіка, бо вийшла з лікарні тільки у 1919 році. Жінка все життя шкодувала, що вийшла заміж у травні, бо ж знала недобру прикмету, що ті, що одружуються в травні, — ніколи не матимуть щастя… Вона постійно ревнувала Івана до жінок, які входили в його душу. І водночас тріумфувала над ними — бо саме вона зуміла стати його половиною.
Вчитель
У вірші «Дружині» І.Франко писав:
Спасибі тобі, моє сонечко,
За промінчик твій – щире словечко!
Як промінчика не здобуть притьмом,
Слова щирого не купить сріблом.
Ольга Хоружинська знала, що Франко не кохав її так, як Рошкевич або Зигмунтовську, що він дивився на неї як на жінку – друга, товариша, сподвижника по боротьбі. Саме їй була присвячена збірка І. Франка «З вершин і низин».
Читання і аналіз поезій.
Робота в групах
група 1
1. „ Чого являєшся мені у сні?...”
1.1. Виразне читання вірша
Чого являєшся мені
У сні? (анафора)
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, (епітети)
Сумні,
Немов криниці дно студене? (порівняння)
Чому уста твої німі? (риторичне запитання)
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне, (порівняння)
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала, (метафора)
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами (епітети)
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні (повтори)
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені! (риторичне звертання)
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті, (порівняння)
Марніє, в'яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає, (метафора)
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого, (епітети)
Бажаного, страшного того
Гріха!
1.2. Аналіз вірша може бути таким:
У вірші йдеться про кохання, яке не відпускає ліричного героя, нагадуючи про себе уві сні. Це зразок інтимної лірики. У поезії переважають два основні мотиви: сум за втраченим коханням і надія на те, що хоч уві сні воно врятує ліричного героя від самотності і дасть відчуття щастя. Тому твір можна поділити на дві частини: перша – від початку до слів „...у серці здавлюю на дні”, а друга – від слів „О ні!” до кінця. Перша сповнена питаннями ліричного героя до своєї коханої: „Чого являєшся мені у сні? Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні...” Образ дівчини поет малює за допомогою епітетів(„очі ті ясні, сумні”, порівнянь (очі „немов криниці дно студене”, бажання на вустах „мов зарево червоне”) Страждання ліричного героя передає метафорами ( „Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні – Пісні.”), повторами („Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні”). У другій частині ліричний герой закликає свою „зіроньку” являтися йому хоч у сні . Його почуття передаються тут протиставленнями: „тужити – не жити”, метафоричними порівняннями: „Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в”яне, засиха”, протиставленням „...оживає,...грає,...віддиха...”, епітетами: „дива золотого”, „щастя молодого”, „бажаного, страшного того гріха!”. Отже, у вірші присутній образ ліричного героя та його коханої. Настрій твору печальний. Головна його думка – кохання надає смислу нашому існуванню, навіть якщо воно не взаємне. Римування в основному суміжне. Віршовий розмір – 5-стопний ямб. Мені вірш сподобався глибиною виражених у ньому переживань.
група 2
2. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» 2.1. Виразне читання вірша
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня? (риторичне запитання, епітети)
Чом твої устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва? (антитеза, порівняння)
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром? (метафора)
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх — для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта? (порівняння)
Ой ти, дівчино, ясная зоре! (риторичне звертання)
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу.
Тебе кохаючи, загублю душу. (метафора)
2.2. Орієнтовний аналіз.
У вірші йдеться про красиву дівчину, яка полонила серце ліричного героя. Це зразок інтимної лірики. Вірш побудований на антитезі („Чом твої устонька –тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва?”, „ І чом твій усміх - для мене скрута, Серце бентежить, як буря люта?”, „Ти мої радощі, ти моє горе!” та ін.). Цей художній засіб показує суперечливість почуттів ліричного героя. Образ закритої для спілкування дівчини допомагає створити метафора „ з горіха зерня”, „Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче!”. Яскраво доповнюють характеристику метафоричні епітети „Чом твоє серденько – колюче терня?”, „Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва?”, порівняння „твоє слово остре, як бритва?”. Завершує характеристику протиставлення „Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу”. Головний мотив поезії – печаль. Настрій вірша песимістичний. Головна думка – кохання – це радість і страждання, це почуття не залежить від розуму й не підкоряється здоровому глузду. У вірші суміжне римування.Віршовий розмір – 4-стопний дактиль Мене цей вірш схвилював тим, що в ньому автор зумів розкрити ще одну грань такого таємничого і незбагненного почуття – кохання
Визначте фольклорні та літературні риси, ознаки в поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»
Фольклорні риси | Літературні риси |
вигук (ой). поетичне звертання (дівчино). риторичні питальні та окличні речення. зменшено-пестливі слова (устонька, серденько). постійні епітети (ясная зоре, буря люта). анафора (чом). фразеологізми (загублю душу) | метафори (дівчина — з горіха зерня; устонька — тиха молитва). антитеза (радощі, горе)
|
-Визначте художні образи першої – третьої строф і схарактеризуйте їх.
Перша строфа
Образи | Характеристика
|
сон | тьма |
очі | чудові, ясні, сумні, немов криниці дно студене |
уста | німі, мов зарево червоне |
криниця | символ кохання, глибини й чистоти почуття |
Друга строфа
Образи | Характеристика
|
серце | надірване, здавлене болем, жалем |
пісні | ридання |
гордощі | знать не знаєш, минаєш, не зиркнеш, не кивнеш |
любов | без тями, з мукою довгими ночами, літа за літами |
Третя строфа
Образи | Характеристика
|
зіронько | дівчина |
серце | в турботі, не хоче тужити весь вік, марніє, в’яне, засиха; оживає, грає, вільно віддиха |
диво золоте щастя | щастя, кохання молоде, бажане, страшне |
| |
група 3
3. Аналіз поезії «Безмежнеє поле в сніжному завою»
3.1. Виразне читання вірша
Безмежнеє поле в сніжному завою. (епітет)
Ох, дай мені обширу й волі! (риторичний оклик)
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною (символ лицарської волі)
І в серці нестерпнії болі. (епітет)
Неси ж мене, коню, по чистому полю. (риторичне звертання, епітет)
Як вихор, що тутка гуляє, (порівняння)
А чень утечу я від лютого болю, (епітет)
Що серце моє розриває. (метафора)
3.2. Аналіз вірша
У вірші «Безмежнеє поле…» І. Франко змальовує алегоричну картину життя — «безмежного поля», досить суворого — «в сніжному завою» (уборі). Ліричного героя мучать «болі» — життєві негаразди. Єдиний товариш — це, можливо, поетичний талант, який може дати розраду, допомогти подолати відчай і жаль. Тому поет устами ліричного героя просить дати йому «обширу й волі» — свободи для творчості. Як і кожна алегорична картина, ця може бути прочитана й по-іншому.
За жанром це романс. Кінь – символ лицарської волі. Герой Франка інтраверт, тобто психологічний тип особи, зануреної у внутрішній світ своїх переживань.
V1.Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу.
1 На основі прочитаних поезій і почутого на уроці заповнити таблицю.
| «Безмежнеє поле в сніжному завою» | «Ой ти, дівчино» | «Чого являєшся мені у сні?» |
Тема |
|
|
|
Ідея |
|
|
|
Художні засоби |
|
|
|
2.Розв’яжіть запропонований кросворд.
Драматичний вид, призначений для сценічної постановки, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажа.
«Ой ти, дівчино, з горіха…»
Лірична драма поділена на три…
Автор поеми «Мойсей».
«А ти мене,…, отінив як хмара»
У 1896 р. видана збірка «… листя».
Образ дівчини асоціюється з кущем…
«… мені являлася любов».
-Хто виконав завдання? Прочитайте слово, яке є у виділеному стовпчику.
Саме так назвав І. Франка відомий літературний критик В. Щурат, прочитавши збірку «Зів’яле листя», не маючи наміру образити поета.
3.Словникова робота.
Декадентство, декаданс (від французького – занепадницький, занепад) – літературний напрям, для якого характерні песимізм, розгубленість перед дійсністю, перевага форми над змістом.
Візьмемо для прикладу вірш «Чого являєшся мені у сні?». Слова:
В житті мені весь вік тужити –
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха…– мають ознаки декаденства (не жити, в’яне і засиха серце, перла гинуть в болоті). А далі:
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає…
Зазнає щастя молодого…-
Іван Франко не є декадентом. Це підтверджують наведені цитати з його поезій і критичні матеріали, в яких записано, що автор використав щоденник самогубця і всі грішні думки не були автобіографічними. І Франко показав світові справжні почуття, як власні, так і чужі, спричинені нещасливим коханням.
VІІ. Домашнє завдання
1.Вивчити напам'ять поезію І.Я. Франка "Чого являєшся мені у сні?".
2.Прочитати твір "Легенда про вічне життя".