Свято «Мова моя калинова»
До Міжнародного дня рідної мови
Мета: розширити знання учнів про багатство і красу української мови; викликати бажання вивчати її, збагачувати словниковий запас; розвивати мислення, мовлення, навички виразного читання; активізувати уявлення про фольклорні жанри усної народної творчості (загадки, пісні, прислів’я та приказки, скоромовки, народні ігри); виховувати любов і повагу до рідної мови, почуття національної гідності, інтерес до народних звичаїв та традицій.
Обладнання: святково прибраний зал, портрети українських письменників, плакати з висловлюваннями про мову, дитячі альбоми «Народна мудрість», виставка книг про українську мову, мультимедійні засоби, презентація «Рідна мова».
Хід свята
На екрані – відео з піснею Катерини Бужинської «Україна – це ми».
Вчитель. Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Є у нас предмет чудовий –
Українська рідна мова.
Ласкаво просимо ми вас
На свято мови рідної до нас.
21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. В цей день всі мови визнаються рівними, тому що кожна є унікальною живою спадщиною, яку необхідно оберігати, підтримувати, передаючи від покоління до покоління.
У світі існує понад 5 тис. мов. Але для нас найріднішою є українська мова, бо це мова нашого народу, мова наших дідів-прадідів, материнська рідна мова.
«Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова», - писав В.О.Сухомлинський.
Любов до Батьківщини, до мови починається з дитинства – з колискової пісні мами чи бабусі. Колискові пісні зачаровують ніжністю, мелодійністю, простотою. В них – материнська любов, надія, доброта і віра в магічну силу слова.
(Звучить колискова пісня у виконанні матері однієї з учениць)
Вчитель. Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’я. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою.
Наша українська мова належить до найбагатших мов світу. Багато для її розвитку і вдосконалення зробили видатні письменники і поети: Т.Г.Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Марко Вовчок, Максим Рильський, Дмитро Павличко, Володимир Сосюра, Олександр Олесь, Ліна Костенко, Дмитро Білоус та багато-багато інших.
Видатні українські поети і письменники оспівували рідну мову в своїх неповторних творах. Наш славетний Кобзар так любовно говорив про рідну мову:
Ну щоб, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!..
Олександр Олесь писав про нашу мову:
Бринить –співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить!
Максим Рильський додавав:
Як парость виноградної лози
Плекайте мову!
Давайте зараз завітаємо до нашої «Поетичної світлиці» і послухаємо чарівні поетичні рядочки про нашу мову калинову.
Учень. Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою.
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці.
Учениця. Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди кожну мить
Говорить Україна.
Учень. Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами.
І як веде розмову степ
З своїми колосками.
Учениця. Послухай, як вода шумить –
Дніпро до моря лине.
З тобою всюди кожну мить
Говорить Україна.
Учениця. Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!
Учень. Любіть Україну, у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Учениця. Бентежна, тополина, колискова,
Не випита, не вибрана до дна, -
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
Учениця. Ой, яка чудова українська мова!
Не загинула вона у течії віків.
Мова солов’їна, мова колискова,
Рідного народу і моїх батьків!
Учень. Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.
Учениця. Мова наша, мова –
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь,
Нею марять зими,
Нею кличе літо,
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».
Учень. Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
Учениця. Із слова починається людина,
Із мови починається мій рід.
Ласкава, мамина, єдина –
Щебече соловейком на весь світ.
Вчитель. Українська письменниця Катерина Мотрич написала «Молитву до мови». Послухайте цю святу молитву.
(звучить «Мелодія» Мирослава Скорика)
Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, з м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу!
Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Убога прочанко з простягнутою рукою! Осквернена й знеславлена рідними дітьми! Твоїм сім’ям немудрим, що вродило не з тих полів, де квітують гречки, мовби зійшли на землю ангели, де половіють жита, як Божий лик, і сяє небо, як Божий престол!
Прости ж їх, рідна! Прости гріхи їхні вільні й невільні! Прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану. І прости цю велестражденну землю, на якій диявол справив моторошне весілля, де здичавілі й сп’янілі від крові ангели його все котять і котять мутні тумани на Великі Луги, поки його лукаві слуги косять і косять наші молоді трави…
Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки тебе було вигнано, вернися до краю, де «чорніше чорної землі блукають люди». То чорнобильські лика Чорнобильської України, покарані Всевишнім за безпам’ятство.
Я ж Тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття, я ж висвячую Тебе святою водою і священним вогнем, я ж самоспалюючою любов’ю своєю відганяю від Тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, скроплюю живою водою воскресіння, виціловую Твій лик скорботний, Матір Божа, Мово мого народу!
Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів.
Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь-Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!
Учні виконують пісню М.Катричка і В.Сосюри «Рідна мова».
Вчитель. Народна мова – це духовна скарбниця нашого народу. Це і пісня, народжена в стародавні часи, співана і в радості і в горі; це і казка – перлина народної мудрості; це і легенда, і переказ; це і приказки та прислів’я; це і загадки, і жарти, і скоромовки, і лічилки, і мирилки; і всілякі співанки і забавлянки, колядки, щедрівки і веснянки…
З дітьми нашої групи ми здійснили невеличку пошукову роботу – одні учні збирали народні загадки, інші – приказки і прислів’я, треті- пісні, скоромовки, жарти. Все це ми оформили в окремий альбом «Українська народна мудрість», з яким ви можете ознайомитись.
А тепер, щоб дізнатися, як ви любите і знаєте свою рідну мову, ми проведемо цікаві і веселі конкурси.
Конкурс «Загадки»
1. На дворі горою, а в хаті водою. (Сніг)
2. Чорне сукно лізе у вікно. (Ніч)
3. Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і місяць)
4. Що за гість, що тепло їсть? (Мороз)
5. Є на світі кінь – всьому світу не вдержати. (Вітер)
6. Один баранець пасе тисячі овець. ( Місяць і зорі)
Конкурс «Склади прислів’я”
1 – Народ скаже, як зав’яже.
2 – Слово до слова – зложиться мова.
Конкурс «Весела скоромовка»
Повторити скоромовки якомога швидше і без помилок:
1 – Біжать стежини поміж ожини.
2 – Росте липа біля Пилипа.
Конкурс «Ребусляндія»
Розгадати, які слова тут написані:
Пі100лет, 100янка, 100ляр, мі100;
Р1а (родина), 3зуб (тризуб), пі2л (підвал), 7я (сім’я),
Ві3ла (вітрила)
Конкурс «Продовжи прислів’я”
1.Птицю пізнають по пір’ю… ( а людину по мові)
2. Гостре словечко… ( коле сердечко)
3. Слово – не горобець… ( вилетить – не піймаєш)
4. Народ скаже… ( як зав’яже)
5. У кого рідна мова… ( в того і душа здорова)
6. Де менше слів… ( там більше правди)
Конкурс «Знайди відповіді у словах»
1. Яку квітку бачила дівчинка, коли лежала в гамаку? (мак)
2. Що їв касир під час обідньої перерви? (сир)
3. Де купається влітку Марічка? (в річці)
4. Що побачив Карлсон, який спав на даху? (сон)
5. Що зламав цап об поріг? (ріг)
6. Хто налякав королеву в лісі? ( лев)
Конкурс «Казкова вікторина»
1. Хто більше назве українських народних казок?
2. Що схвалюється, а що засуджується у казках?
(Схвалюється – доброта, розум, щедрість, допомога ближньому;
Засуджується – зло, жадібність, ненависть, несправедливість).
3. Назвати українських богатирів із народних казок.
(Котигорошко, Іван-Побиван, Іван – мужичий син, козак Мамарига,
Ілля Муромець, Кирило Кожум’яка)
4. Яка казка починається словами: «Нема гірше од того чоловіка, що
не вміє язика за зубами вдержати»? («Язиката Хвеська»)
5. В якому місті жив Кирило Кожум’яка? (В Києві)
6. Скільки років служив і багатів козак Мамарига? (25 років)
Конкурс «Перекладач»
1. Наш город большой и красивый. – Наше місто велике і гарне.
2. Труд хлебороба очень важный и нужный. – Праця хлібороба дуже важлива і потрібна.
3. Я люблю отдыхать в деревне у бабушки. – Я люблю відпочивати в селі у бабусі.
4. Я люблю просыпаться вместе с солнцем. – Я люблю прокидатися разом із сонцем.
5. Государственным языком в Украине есть украинский язык. –
Державною мовою в Україні є українська мова.
6. Моя мама самая лучшая во всем мире. – Моя матуся найкраща в усьому світі.
Вчитель. З давних давен український народ славився тим, що любив жартувати. Якою б засмученою чи стомленою не була людина, почувши дотепний жарт – завжди посміхається. Зараз ми послухаємо наших учнів, які приготували для вас декілька народних усмішок.
Учень 1. Нащо ти взуваєш калоші?
Учень 2. Я в них на вулицю піду.
Учень 1. Але грязюки вже немає.
Учень 2. Нічого, я її знайду!
Учень 1. Миколку, що ти робив сьогодні?
Учень 2. Нічого.
Учень 1. А ти, Михайлику?
Учень 3. Та я був коло нього.
Учень 1. Ти що, Іванку, робиш?
Учень 2. Пишу листа Галинці.
Учень 1. Та ти ж ще писати не вмієш.
Учень 2. Та нічого, Галинка ще не вміє читати.
Вчитель. Нажаль, є люди, які цураються своєї рідної мови. Ось як про це пише український гуморист Павло Глазовий.
«Кухлик»
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші – не мина жодної крамниці.
Попрохав він:
Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Што? Чево? Я не понімаю.
Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
Да какой же кухлик здесь,
Еслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:
У мене єсть свій язик,
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови –
Має, бідна, язика і не знає мови!
Вчитель. Я надіюсь, що серед вас не буде таких невігласів, що ви будете вивчати і любити рідну мову.
Вчитель. Наше свято триває. А яке ж свято без танців! Учні хореографічної групи підготували запальний український танок.
( діти танцюють український народний танок)
Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
Діти, а що ви можете зробити, щоб наша мова жила вічно і ставала все багатшою, все кращою? Ну, звичайно ж, вивчати її, знати її правила, які є законами мови, розмовляти нею, любити свою рідну мову, плекати її, «як парость виноградної лози». Любов до рідної мови – це шлях до знання, до світла.
Ось і закінчується наше свято. Сьогодні ми з вами доторкнулись до невичерпної скарбниці нашої рідної мови. Мені б дуже хотілося б, щоб любов до своєї мови, бажання краще її знати ви пронесли через усе своє життя.
Ростіть справжніми українцями, правдивими патріотами – з гарячими серцями, розумними головами, чистими помислами. Хай вам щастить!
