Гра «Так чи ні?»
за п’єсою І. К. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
№ п/п | Запитання | Так | Ні |
1 | За жанром «Сто тисяч» – сатирична комедія. | + | |
2 | «Сто тисяч» – драматичний твір. | + | |
3 | Перша назва твору – «Мішок грошей». («Гроші») | | - |
4 | Рік написання твору – 1890. | + | |
5 | У цій комедії автор показав, як «хазяйственний мужик», сільський буржуа витискував родовитих дворянчиків, що не змогли пристосуватись до капіталістичних порядків. | + | |
6 | Головний герой п’єси – Терентій Пузир. (Герасим Калитка) | | - |
7 | Земля – це джерело його багатства. | + | |
8 | Гроші – єдина святиня для головного персонажа. | + | |
9 | Герасим – добра, порядна, чуйна, подільчива людина. | | - |
10 | Роман – це син Калитки. | + | |
11 | Герасим Калитка – роботящий, хазяйновитий чоловік. | + | |
12 | Калитка вважає, що тієї землі, якої він прибрав до своїх рук (двісті десятин) йому цілком вистачить, а тому більше і не скуповує. | | - |
13 | Калитка – зажерливий хижак, ненаситна, ненависна особа. | + | |
14 | У калитки всього-на-всього двісті десятин землі. | + | |
15 | Калитка своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час. | + | |
16 | У Калитки троє дітей. (двоє) | | - |
17 | Власницькі інтереси притупили в Калитки навіть родинні почуття. | + | |
18 | Збираючись одружити сина, Герасим дбає про його щасливе сімейне життя. | | - |
19 | Віддаючи дочку заміж, він обдурив зятя. | + | |
20 | У бійці із сватами Калитці вибили два зуби. | + | |
21 | Мотря – Пузирева дочка. (наймичка) | | - |
22 | Дружину Герасима звали Одаркою. (Параска) | | - |
23 | Заради грошей Калитка ладен чортові душу запродати. | + | |
24 | Герасим, недовіряючи Савці, сам їде в казначейство міняти гроші. | | - |
25 | Калитка добросовісно віддав євреєві п’ять тисяч за сто. | | - |
26 | Герасим Калитка завжди люб’язно обходився з людьми. | | - |
27 | Собі в компаньйони Калитка бере Бонавентуру Бовтуровича. | | - |
28 | При покупці фальшивих грошей Калитка ділиться з кумом половиною суми. | | - |
29 | Син одружується на Пузиревій дочці. | | - |
30 | Калитка поїхав у церкву і цілу обідню стояв навколішках; | + | |
31 | До науки Калитка ставиться з прихильністю. | | - |
32 | Чоловік пожалів дати коней, щоб дружина поїхала до церкви. | + | |
33 | Герасим таки купує землю Смоквинова. | | - |
34 | За таку махінацію з грішми Калитка попадає в тюрму. | | - |
35 | Савка навіки відрікається від грошей і каже, що ніколи в світі не буде хотіть більше, ніж бог дає. | + | |
36 | Калитка, побачивши, що його обдурили, помирає на місці. | | - |
18 18
Літературна гра «Чиї це слова?» №1
за п’єсою І.К. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
Усі торгують, а покупетєлі только глазами купують, і торговлі нема – один убиток. (Невідомий)
Хочеться мені з Мотрею побалакать, то нема за чим у хату йти, так я нарошне розірвав рукав. (Роман)
Я сібє видумал новую комерцію: хорошій будєт гендель, єжелі удастся…Попробуєм!.. (Невідомий)
Уже зашила. Іди собі, я не маю часу теревені править. (Мотря)
Тепер маю двісті десятин – шматочок кругленький! (Калитка)
Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадувати, сатани. (Савка)
Страшно тільки без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат. (Савка)
Оце фальшиві? Це я взяв від Жолудьова прикажчика. Виходить, їх і у Жолудя доволі є. (Калитка)
У нас фабрика на весь свет, другой такой фабрики нема; ми продаємо тисячу за 50 рублей. (Невідомий)
Дай вам бог з моєї легкої руки зробиться міліонером. (Невідомий)
Грошей нема, а земелька росте й росте. (Копач)
Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш. (Копач)
Свині – грунт у хазяйстві: і сало, і ковбаси, і окороки, та й продать можна. (Копач)
Тьфу на твої речі, дурноверхий! То я жартував, щоб вона старалась у роботі. (Калитка)
Хазяйський син повинен шукать хазяйську дочку з приданим, а не наймичку. (Калитка)
Я не такий дурень, щоб мене обманили. Я обманю хоч кого, а мене чорта лисого обманить хто. (Калитка)
Щоб дурно не пропало, то я зробив із того волосся аж два квачі. (Роман)
Хліба взяв окраєць, поки до обіду, то їсти захочеться. (Клим)
Мене вже ці думки зовсім ізсушили. До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе. (Калитка)
Поживишся скибкою, як собака мухою. (Клим)
Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. Сам казав, що будеш її сватать. Діти полюбились. (Параска)
Мені треба невістку з приданим, з грішми. (Калитка)
Коли люди багатіють, то чом же нам не попробувать щастя. Надокучили прокляті злидні! (Савка)
Від кожної тисячі, що купите, мені сто карбованців. (Савка)
Тікай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш! (Мотря)
Та я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю не покладаючи рук. (Параска)
Та чи єсть же на світі такий чоловік, щоб не хотів землі купить? (Калитка)
Ви думаєте, я мало трусився в городі? Танцював так, що і зуб на зуб не попадав. (Савка)
Це мої стихи. У мене цього матеріалу на воза не забереш. 30 літ між людьми живу – знаю, хто чим дише. От засяду зимою і напишу кумедію малоросійську. (Копач)
Я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. Є солома – добре, а нема – кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув – мало не журився, проснувся, встав, стрепенувся, шапку насунув та й далі посунув. (Копач)
І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. (Савка)
Я тоді йому тиць замість п’ятьох та тільки три тисячі. (Калитка)
З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик? (Савка)
Я зараз вийняв перо чинний ніж і перерізав пояса. І Никодимович упав на землю. (Копач)
Буде здоров’я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. (Савка)
Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря! (Калитка)
Літературна гра «Чиї це слова?» №2
Трудно теперечки жить на світі. А через чево і трудно? Через того, що багато розумних понаставало. Усі торгують, а покупатєлі только глазами купують, і торговлі нема – один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будєт гендель, єжелі удастся… (Невідомого, Гершка)
Маю п’ять тисяч, а ще треба не багато не мало – п'ятнадцять тисяч! Де ти їх візьмеш? Прямо, як іржа, точить мене ця думка! (Калитки)
… Ох, земелько, свята земелько – божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. (Калитки)
Чого там бояться? Страшно тільки без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат. (Савки)
У всякого своя комерція. У нас фабрика на весь свєт, другой такой фабрики нема; ми продаймо тисячу за п’ятдесят рублей… Разлі ето не торговля, по - вашему? (Невідомого, Гершка)
Тепер коли б розмінять фальшиві гроші в казначействі… Самому страшно, щоб не влопаться… Хіба кума взять у компаньйони? (Калитки)
Грошей нема, а земелька росте й росте! Хазяйственний мужик – велике діло! Купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини… (Копача)
Що там наука? Забавка дитяча!.. Я придивився: як тільки вчений, так іс глодрабець: ні землі, ні грошей, і таки дурень дурнем. (Калитки)
Вчений поки Бога змалює, то чорта з’їсть. (Калитки)
Ви ударяйте на гроші. Гроші – всьому голова. (Калитки)
Хазяйський син повинен шукать хазяйську дочку з приданим, а не наймичку. (Калитки)
Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість. (Калитки)
Щоб дурно не пропало, то я зробив з того волосся аж два квачі. (Романа)
Я не такий дурень, щоб мене обманили… Я обманю хоч кого, а мене чорта лисого обманить хто. (Калитки)
І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. (Калитки)
За думками не їсться тобі, і не спиться… Мене вже ці думки зовсім ізсушили… До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе! (Калитки)
Та й не хочеться мені їхати до тих Пузирів, коли б ви знали, та ще з Бонавентурою. (Романа)
Цілу ніч не спав, все міркував і таки став на одній думці: побалакать з кумом і, коли згодиться, послать його в город розмінять гроші. (Калитки)
Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. (Параски)
Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго бощу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми. (Калитки)
Нехай же тільки Роман жениться на Пузирів ні – не буде їй просвітлої години: я її заїм. (Мотрі)
А ми з старою тільки лаємось і все через гроші: того нема, другого нема – і раз у раз гир гир-гир-гир, гар-гар-гар! (Савки)
Коли люди багатіють, то чом же нам не попробувать щастя… Надокучили прокляті злидні!.. (Савки)
… меж ними є фальшиві; і таких грошей можна купить скільки хочеш… Пристане в компанію? Купимо сто тисяч. (Калитки)
Від кожної тисячі, що купите, мені сто карбованців. (Савки)
Не хочеться мені перечити батькові, бо він тоді ще гірше візьметься за це сватання. (Романа)
Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші…(Калитки)
Що ти мені очі замазуєш? Я не сліпа і не глуха, чула, що ти їдеш на оглядини; бач, як вирядився. (Мотрі)
На біса нам той садок. Нам земля потрібна, нам немає часу по садку ходить на проходку. (Калитки)
Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи. (Калитки)
Куме, вашими устами бог говоре. Я кращого слова відроду не чув, так радісно зробилось на серці від цього слова. Скажіть ще раз це слово, скажіть, куме! (Калитки)
Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю…(Калитки)
Вже це хазяйство допіка, нема тобі просвітлої години, раз у раз як у горшку кипить. (Романа)
Це мої стихи. У мене цього матеріалу на воза не набереш. Тридцять літ між людьми живу – знаю, хто чим дише. (Копача)
Тепер всі пишуть: крадуть у других і видають за своє, а як я напишу, то буде сама правда, потому бачу все як на долоні. (Копача)
А ви ще не вечеряли? Це добре діло, бо й я не вечеряв. (Копача)
Я не люблю там всяких ніжностей: перин, подушок. Є солома – добре, а нема – кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув – мало журився, проснувся, встав – встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув. (Копача)
То не хотів у церкву коней давать, а то і сам поїхав, і цілу обідню стояв навколішках; то не хотів Мотрю сватать за Романа, то посватав; ніколи не гуляв, а то так добре випили з кумом… (Параски)
І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. (Савки)
Я й єврея сьогодні обманив… я йому тиць замість п’ятьох та тільки три тисячі. (Калитки)
Я тебе попитаю! Я тобі покажу… я… я… тебе уб’ю… Я тебе задавлю, коли будеш лізти у вічі! (Калитки)
Де ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові… Візьміть собі яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год. (Калитки)
З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку?.. (Савки)
Я хортів як краще, бо у вас ніколи грошей не було, то зараз що-небудь і виявиться… а коли ви так боїтесь, то беріть собі, бог з вами. (Калитки)
Я навіки від них обрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. (Савки)
Літературна гра «Про кого (про що) це сказано?» №1
за п’єсою І.К. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
Замєть – це пройдисвіт. (Невідомий)
Може, ще батько шуткував, а ти вже й губи розпустив. (Роман)
Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став, як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав. І все він зна – тільки нічого не робе. (Копач, Бонавентура)
Пішла до попа. Знайшла празник. (Параска)
Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку. (земля)
Коли він чорта не боявся, то не побоїться казначея, щоб розмінять гроші. (Савка)
Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові не стане. (Копач)
Хоч голий, так веселий. (Копач)
От вона ходить по подвір’ї – худа, обдряпана, а закинули її в саж, стали харчі кращі давати, то вона помалу й отягнеться… (свиня)
Тридцять літ шукає грошей, а нічогісінько не знайшов. (Копач)
Обіщали 5 тисяч, а після весілля дали 2 пари волів, десяток овець, пару коней, фургона і дві корови. (Калитка)
Та брешеш, бо одного…, а другий сам випав на третій день. (зуб)
Щоб дурно не пропало, то я зробив із нього аж два квачі. (волосся)
Вони надолужать: то вмиваннячком, то взуваннячком або як почнуть богу молиться, той сонцем зійде. (наймити)
Однеси зараз назад – гріх у неділю снідать. (хліб)
Та ще коли б їли скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть. (наймити)
То ви хоч їсте добре, - вчора я придивився. (Копач)
Як угледів перший раз - мало серце не вискочило. Пустив біля них щупа, а тут – цок! Наткнувся на камінь. Став копать і не більше як на піваршина під землею одкрив кам’яну фігуру чоловіка, взяв і закрив його землею. (Копач)
Про мене, хоч цілком з начинням ковтни її, мені аби гроші. (Мотря)
Ти на старість щодня дурніший робишся. (Калитка)
Тільки ти давай Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні – сам наплодиш… (свині)
Оце дівка! Оце робітниця, оце жінка – сама за косарем зв’яже! (Мотря)
Отакого робітника візьми – за рік і вуха об’їсть. (Копач)
От і вчений на язики, а дурний! Таки що не кажи, у нього є зайці в голові! (Копач)
Ах ти ж відьма чортова, то ти оце мене дратувать заходилась. (Параска)
Тьфу на твою дурну голову. Бодай ти пропав. (Калитка)
Вони не охочі гулять, хіба хто могоричу поставив, а на свої не будуть пить. (Калитка)
Голяк масті, чирва світить! Нехай розпряга коні та йде у застольну, там і пообідає, у мене гості не такі, щоб рядом його садить. (Роман Калитка)
Бодай би він сказився. Тільки під’їхав під крильце, а він зараз зіскочив з фургона й почав кумедію приставлять: вірші читає, по-турецькому балака. (Копач)
Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (Пузиря)
Ходили з офіцерами на проходку. Одягнені по-панячи й ходять з вихилясами – настояні панночки. (Пузиреві дочки)
Роботи з неї ніякої , знаю я: все подай, все прийми, від дзеркала вірьовкою не відтягнеш. На біса нам білоручки, дармоїди. (Пузиреві дочки)
Ти тоді на ярмарку був замурзаний , а тепер Пузирем виглядаєш. (Гершко, фактор)
Звелів, щоб вечеря була готова, щоб ставні були зачинені, свічка поставлена на столі і щоб і ляльки тут не було. (Калитка)
Не журіться, я зумію заховать, аби було що. (гроші)
Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч. (гроші)
Літературна гра «Про кого (про що) це сказано?» №2
за п’єсою І. К. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
Сміливі, сміливі ви, куме. З вами і не такі діла можна робить. (Савку)
Одважний чоловік! До чорта ходив і на все піде за гроші. (Савку)
Ну й зроблені, ну й зроблені – прямо настоящі, і не кажи… Як дві каплі води, всі однакові…(гроші)
Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові стане… Треба його як-небудь вирядить. (Копача)
Хоч голий, так веселий! (Копача)
Забавка дитяча!.. На біса йому здалося отак лопотать язиком. Застав його коняку запрягать, то й не запряже, він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це зробить. (науку)
Вона і без грошей до душі мені. (Мотрю)
Вони надолужать: то вмиваннячком,, то взуваннячком або як почнуть богу молиться, то й сонце зійде. Хоч би ж молилось, а то стоїть чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи. (наймитів)
З млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться – вже з’їли. Роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають. (наймитів)
То ви хоч їсте добре, - вчора я придивися. (Савку)
А вони до того байдужі, тільки й думають: їсти і спать – і жеруть, і жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві… (наймитів)
У них тільки й думка – як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце, коли б скоріше обідать. Чи воно таке ненажерливе, чи Господь його знає! По обіді сюди тень, туди тень – давай полуднувать, та ще коли б їли скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з‘їдає і час гаїть. Він собі чавкає, а сонце не стоїть, котиться вниз; йому ж того тільки й треба, аби мерщій до вечері. (наймитів)
… дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло корів – одно слово, хазяйка біля всього… (Мотрю)
І де вони набрали таку силу грошви? Їх дід, кажуть, знався з нечистим… (Пузиря)
Отакого робітника візьми, за рік і вуха об’їсть. (Копача)
От і вчений на язики, а дурний! Таки, що не кажи, у нього є зайці в голові! (Копача)
Чи не випили, буває, вчора?! Тільки вони не охочі гулять, хіба хто могоричу поставив, а на свої не будуть пить. (Калитку)
Бодай він сказився! Тільки під’їхав під крильце, зараз скочив з фургона й почав кумедію приставлять: вірші читає, по-турецькому, чи що балака. (Копача)
Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за версту шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панамии водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом!.. (Пузиря)
Голяк масті, чирва світить! (Калиток)
Та нехай їм чорт з їх завідськими свинями, коли вони самі гірш свиней. (Пузирів)
Роботи з неї ніякої, знаю я: все подай, все прийми, від дзеркала вірьовкою не відтягнеш, надвір – не то зимою, а й літом – виходе тільки на шпацір! На біса нам білоручки, дармоїди…(Пузиревих дівчат)
То не хотів у церкву коней давать, а то і сам поїхав, і цілу обідню стояв навколішках; то не хотів Мотрю сватать за Романа, то посватав; ніколи не гуляв, а то так добре випили з кумом… (Калитку)
Усний кросворд
Літературний твір, побудований на основі дії персонажів та їхніх висловлювань у діалогах, монологах, полілогах героїв безпосередньо перед глядачами у теперішньому часі. (драматичний)
Вона була основою його життя. (земля)
Скільки насправді тисяч Герасим Никодимович заплатив євреєві? (три)
Синонім до слова калитка. (гаманець)
Місце написання драми. (хутір Надія)
Те, що порадив зробити Копач Герасимові у ту хату. (калакольчик)
Борговий документ установленого державою зразка про обов’язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк. (вексель)
Молодий Калитка. (Роман)
Прізвище одного з героїв, співзвучне з прізвищем античного філософа, який відзначався красномовністю та афористичністю висловлювань. (Бонавентура)
Яка риса характеру Калитки у словах «Куме, де ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові». (хитрість)
Скільки десятин мав Герасим? (двісті)
Сума, яку просив Савка у Герасима за кожну сотню. (сто)
Сума фальшивих грошей, яку купив Калитка. (сто тисяч)
Герой твору, що сказав «Гроші – всьому голова». (Калитка)
Багатий селянин, що мав три тисячі десятин землі. (Пузир)
Його вибили Калитці на весіллі. (зуб)
Яка риса характеру Калитки у словах « І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. Однеси зараз назад – у неділю гріх снідать». (жадність)
Скільки дій у творі? (чотири)
Маклер, професійний посередник в укладанні торговельних і біржових угод. (фактор)
Скільки тисяч повинен був віддати Калитка за фальшиві гроші. (п’ять)
Прізвище одного із сусідів Калитки який, за словами Савки, мав нечисті гроші. (Жолудь)
Місце, де Савка обмінював так звані фальшиві гроші на справжні. (казначейство)
«Краще … (смерть), ніж така потеря»
Наймичка Калитки. (Мотря)
Савка Герасимові. (кум)
Їжа, яку взяв Клим. (хліб)
Первісна назва п’єси. («Гроші»)
«Буде здоров’я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає». (Савка)
Товар, який нібито хотів купити Роман у Пузиря. (поросята)
Місце, де Романа посадили в Пузиря обідати. (застольня)
Робітник Калитки. (Клим)
Єврей. (Невідомий)
Місце, де єврей передав нечисті гроші. (поїзд)
«Обіцянка – … (цяцянка), а дурневі радість».
Жінка Калитки. (Параска)
Те, що Роман зробив із волосся. (квач)