І. Нервово-психічна підготовка.

Загадка: У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

ІІ. Основна частина.

1. Вступне слово вихователя.

– Діти! Сьогодні у нас не зовсім звичайне заняття. Дивіться, як гарно прибраний наш клас. І кругом стільки багато калини! Саме калина нагадує нам сьогодні, що ми українського роду. Бо калина – народний символ. Саме таку назву має наше заняття. Отже, сьогодні будемо вести мову про калину. З давніх-давен шанують українці калину. Недарма кажуть: «Без верби і калини нема України». Майже біля кожної хати росте вона. Та кущ калини біля маминої хати – не тільки окраса, а й глибокий символ: потяг до рідної землі, своїх традицій.

2. Бесіда з учнями.

– Діти, а що ви знаєте про калину?

– Коли кущ калини найкращий? В яку пору року?

– А чи знаєте ви, які на смак ягоди калини?

Так, вони кислі й трохи гіркуваті. Але вони дуже корисні, бо лікують багато хвороб. Їх вживають при кашлі, серцевих захворюваннях. А ще з калини готують смачні страви.

Ось така вона, калина, улюблениця народу. Калина полюбила українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду й цілющі властивості. Про любов українців до калини говорить те, що в Україні є понад 100 населених пунктів з назвами Калинівка, Калинове.

А чи задумувались ви, діти, чому калина має таку назву? Про це нам повідає легенда про калину.

Один учень розповідає легенду:

Це було в той час, коли на Русь нападали татарські орди. Одного разу в українському селі було весілля. На нього прийшло багато гарних молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в полон, тікали на болота і там потопились. На тому місці, де загинули українські дівчата, виросло дуже багато кущів калини. З того часу дівочу вроду порівнюють з калиною.

– Про калину написано багато віршів. Давайте прочитаємо деякі з них.

Діти читають вірші:

Т. Г. Шевченко «Тече вода з-під явора», М. Підгірянка «Колишися, калино, колишися».

Білий цвіт калини – радість України,

А вогнисті грона – наша кров червона.

Зоряна калина – і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу.

Учитель читає вірш А. Листопад «Калина»:

Посадіть калину…коло школи.

То на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля –

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину…коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину…коло хати

Щоб на всеньке не життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину…в чистім полі.

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю.

Хай же й воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’януть в спориші,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

– Оспівав калину український народ і в багатьох піснях.

Виходить дівчинка у довгій білій вишиванці, з калиновим вінком на голові і звертається до дітей:

Я – калина,

Я – краплина

Твого серця, Україно!

Я тонесенька стеблинка,

Я – дівчинка-українка.

Всіх запрошую, вставайте,

Разом зі мною заспівайте.

(Виконують пісню «Ой є в полі калина»)

ІІІ. Підсумок.

Вихователь відмічає, що діти багато знають про калину, активно працювали на занятті.

– Шануйте, любіть, діти, червону калину, пам’ятайте:

Ми – українці – велика родина.

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина.

Рідна земля для нас всіх – Україна.