Екседиційна розробка "Скарбниці духовності"

Відділ освіти Тернопільської РДА

Комунальний заклад Соборненська ЗОШ І-ІІст.ім.Володимира Гарматія

Всеукраїнська експедиція

учнівської та студентської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

Напрям експедиції:

«Духовна спадщина мого народу»

«Духовні святині мого рідного краю»

Експедиційний загін «Пам»ять»

Керівник загону

Волошин Оксана Степанівна,

педагог-організатор

Соборненської ЗОШ І-ІІ ст. ім.В.Гарматія

Соборне – 2018 рік

Зміст

Вступ …………………………………………………………………3
Виховання загальнолюдських моральних цінностей ………….. .3
Експедиційний загін «Пам”ять» ……………………………….......4
Святині села Соборне ………………………………………………5

Духовна твердиня Соборного ……………………………… 5- 6

4.2. Каплички Соборного ……………………………………………7

4.3. Духовна твердиня Чернелева-Руського …………………… 7-8

4.4. Каплички Чернелева-Руського …………………………………8

5. Пам”ятні хрести ……………………………………………………8-9

6.Духовний куточок ……………………………………………………. 9

7. Відомі священнослужителі ………………………………………9-10

8. Висновки …………………………………………………………….11

9. Додатки ………………………………………………………… 12-22

9.1 . Список використаних джерел ……………………………… 12

9.2. Фотографії ………………………………………………… 13-22

1.Вступ.

Працюючи вчителем християнської етики я зіткнулася із проблемою дидактичного, роздаткового та демонстраційного матеріалу з даного предмету. Натомість у навчальній програмі є теми уроків «Сакральне мистецтво», «Духовні святині рідного краю» та ін.

Саме тому це спонукало мене дослідити із учнями місцеві храми,каплички,вникнути в історію їх побудови з метою подальшого створення виставок, учнівських презентацій,віртуальних подорожей. Залучити учнів до дослідницької роботи, а на основі зібраних матеріалів провести свято «Моє рідне село» та учнівську конференцію.

2.Виховання загальнолюдських моральних цінностей.

Актуальність обраної теми полягає у тому, що, враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, надання церкві Томосу, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції. Школа повинна стати осередком становлення громадянина-патріота України, християнина, готового самовіддано розбудовувати свою церкву, пишатися її традиціями, історією.

Активна участь школярів у реалізації завдань експедиції дозволяє розвивати почуття патріотизму, забезпечує сприятливі умови для самореалзації особистості, розвиває творчі та організаційні здібності учнів, ерудицію, увагу, пам’ять, навчає правильно виражати свої думки, маючи конкретні докази існування чи становлення церкви на свої маленькій батьківщині.

Сучасний учень добре володіє комп’ютерними технологіями, а це сприяє урізноманітненню форм проведення заходів та можливостей реалізації проекту, а основне-створенню власної відеотеки авторських

презентацій, відео звітів, архівних відео для історії церкви, презентацій, які згодом можна використовувати, як наочний матеріал.

3. Експедиційний загін «Пам”ять».

Основним завданнями є збір тематичної інформації із різноманітних можливих джерел, проведення краєзнавчих розвідок, розробка та апробація навчальних екскурсій, місцевих одноденних пішохідних та велосипедних походів.

Мета роботи загону – розробка та апробація місцевих туристських маршрутів, їх вивчення, краєзнавча робота на маршрутах. Робота над соціальними та дослідницько-пошуковими проектами.

Керівник експедиційного загону: Волошин Оксана Степанівна, педагог-оранізатор Соборненької ЗОШ І-ІІ ст. ім.В.Гарматія

oksanavoloshyn18@ukr.net

Адреса загону: с.Соборне,вул.Зарічна20

sobornenska.zosh@gmail.com

Контактний телефон: 0352- 29-33-48

Список учасників експедиційного загону

№	Прізвище, ім’я	Клас	Доручення
1	Паробок Матвій	6	заст. керівника
2	Курило Мар’яна	6	відпов. за розробку маршрутів
3	Конет Софія	6	відп. за роботу з інтернет ресурсами
4	Мушинська Мар’яна	6	фотограф
5	Мазур Юрій	6	картограф
6	Базан Віктор	6	художник-оформлювач
7	Сваха Катерина	6	редактор

4.Святині села Соборне.

4.1.Духовна твердиня Соборного.

Село Соборне до 1946 року називалося Чернелів-Мазовецький (Czernielów Mazowieckiу), в 1946-1957 роках – Жукове, у 19572016 роках – Жовтневе, з 2017 року перейменоване на Соборне. Село засноване переселенцями-поляками під час колонізації з XVII століття до поділу Польщі в 1772 році. Місто, а потім село, було центром культурного життя поляків на цих українських землях, до виселення їх в 1944 році в Польщу.

Тому історія церкви Пресвятої Трійці бере свій початок ще із 1768 року. Звичайно, що це був костел римокатолицької парафії Непорочного зачаття Матері Божої, сьогодні – церква Пресвятої Трійці (фото №1,2 ).

Фундаторка костелу – Йоанна Ястребська, яка на той час була власницею Чернелева Мазовецького. В бібліотеці Осолінських зберігся рукопис, в якому вказано, що вище згадана пані зобов’язується кожного року доставляти на побудову костелу відповідну кількість збіжжя: пшениці, жита, ячменю.

Будова святині остаточно закінчилася в 1818році.Основною окрасою костелу був образ Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, який втрачений.

Внутрішнє оформлення церкви збереглось й до наших часів.

Пам’ятками давнини стали залишки старовинного органу та розп'яття Ісуса Христа, яке було успішно відреставровано й надалі залишається окрасою церкви. Реставратором, що відновив розп’яття( фото № 3), є Гоч Андрій Степанович, вчитель нашої Соборненскої школи.

Стара дзвіниця побудована в 1810 році ще за поляків. Відновлена в 1991 році(фото №4). На ній є три діючих дзвони. За словами старожилів дзвони мали назву в поляків: Іван, Петро і Павло.

В польських книгах про село є згадка, що існували правила відвідування

цього костелу. По правій стороні ставали мужчини, а по лівій – жінки. Також були встановлені спеціальні лави для пана Антонія Подлеського (Podleski) та його сім’ї, які були власникам Чернелева Мазовецького (сьогодні – с.Соборне) в період з 1839 по 1939 роки.

В костелі був встановлений орган. А органістом був житель Чернелева – Владислав Рушінський, який мав музичну освіту та провадив також заняття хору, який налічував близько 25 осіб( фото №5). Молоді в селі на той час було багато. Хори завжди були заповнені.

Дітей готували до причастя( фото №6), відправлялася театралізована Хресна дорога.

З панських часів залишилися також три колони перед церквою із фігурами Матері Божої(фото №7).

У 1945 році ключі від костелу повністю передані новій радянській владі, які, звісно, не доглядали за спорудою і вже до 1981 року церква опинилася в катастрофічному стані. А у 1989 році була передана греко-католицькій громаді села. Саме в цей час розпочав свою жертовну душпастирську працю о. Григорій Галайко.

Під духовною опікою о. Григорія Галайка, який почав душпастирську працю в церкві Чернелева-Руського, одночасно будучи парохом Жовтневого та Ступок (храми у цих селах на той час ще не діяли) почалося відродження святині у с.Соборне.

Для відновлення церкви односельчани працювали жертовно, з великим духовним піднесенням, яке підтримував своїм самовідданим служінням громаді о. Григорій Галайко.З грудня 1998 року на парафії служить отець Іван Гавліч(фото № 8).

4.2. Каплички с.Соборне

У 2000 році за рахунок церковних коштів була збудована Капличка Матері Божої. (фото №9 )

При в'їзді в село,біля джерела «Безодня», знаходиться капличка Зарваницької Матері Божої споруджена в 2001 році за пожертву небайдужих парафіян (фото № 10,11).Меценатом спорудження став уродженець села Соборне Андрій Лісняк.

Духовна твердиня Чернелева-Руського.

У 1960-х роках коли радянська влада знищила церкви в сотнях, тисячах сіл Заходу і Сходу України, перетворила храми на склади паперу, то у 1962 році перестала діяти церква і в Чернелеві-Руському( фото № 12). Церковний вжиток, надбаний працею парафіян, влада розгромила і вивезла, а приміщення церкви перетворила у склад. Історія побудови церкви Покрови сягає 1911 року, в Чернелеві-Руському на місці старої дерев’яної церкви почали будувати нову кам’яну за проектом архітектора Андрія Лушпинського.

Кошти на будову церкви в сумі 30 000 крон австрійськими грішми сплатили парафіяни, що відповідало вартості двох тисяч центнерів пшениці. Крім того, було закуплено і доставлено коштами парафіян всі будівельні матеріали. 14 жовтня 1912 року в день св. Покрови церкву було освячено.

Початок відродження церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Чернелеві-Руському випадає на 1988 рік. Старше покоління Чернелева-Руського прагне добитися офіційного відкриття сільського храму. Значний внесок у розбудову храму вніс житель Чернелева-Руського (нині покійний) Зіновій Івахів. Справжній патріот свого села неодноразово їздив до митрополита Філарета в Київ.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Чернелів-Руський була першою в Тернопільській області, діяльність якої відновлено ще за часів СРСР. У довідці, наданій громаді Радою в справах релігій при Раді міністрів УРСР 9 листопада 1988 року, зазначено: "Рада в справах релігій при Раді Міністрів УРСР зареєструвала релігійну громаду Руської православної

церкви в с. Чернелеві-Руському Тернопільського району Тернопільської області і передала віруючим приміщення церкви".

Каплички Чернелева-Руського.

У 1993-1994 роках встановлено каплицю Матері Божої біля джерела в урочищі "Кринички", сім’я Григорія Паробка доклала великих зусиль для цього. Щороку там проводиться відправа на Водохреща.

З плином літ підростають нові покоління. Великою подією для села стало відкриття ще однієї каплички Матері Божої 14 жовтня 2018 року(фото №13,14). Освячував капличку отець Іван Гавліч. Капличка височіє над річкою, навпроти пекарні. Споруджена вона за кошти небайдужих жителів села, доброчинців.

Пам’ятні хрести.

Одним із фундаторів побудови в селі пам’ятника на честь скасування панщини ,на якому написано: «Ете знамение крепосное о знесению тягаров подданих…» є Назар Кунько. Установлено хрест 3 травня року 1848». Більшовики після 1939 року його зруйнували ,але в 1995році стараннями громади пам’ятник відновлено. Він розташований на центральній вулиці Миколи Михалевича, біля будинку культури та Чернелево-Руської селищної ради.

Фігура Пшеничного стоїть на Чернелево-Руських полях, які межують з територією «під Байківцями».

Слова написані на кам’яній фігурі: «Терпів за нас страсті, Ісусе Христе, сину Божий, помилуй нас. Лан Пшеничного 1908 рік»

Між селами Чернелів-Руський та Соборне помітна ще одна фігура з хрестом,яка датована 1864 роком. Спогади селян про цю споруду різняться. Існує дві версії-одна – на спогад про скасування панщини, а інша, що в цьому місці людей «чіпася блуд» – от і встановили хрест, як оберіг.

Духовний куточок

21 листопада 2012 року сталася важлива подія для парафіян сіл Чернелів-Руський та Соборне,адже в День Святого Архистратига Михаїла в місцевій

школі освятили духовний куточок, який облаштували за кошти жителів цих сіл. Духовний куточок став місцем відпочинку для душі ,місцем проведення молебнів (фото № 15).

Відомі священослужителі.

Отець Микола Михалевич (фото № 16) народився 1 липня 1843 року в селі Ромашівці Чортківського повіту.

Після закінчення навчання у Тернопільській гімназії гімназії вступає у Львівську семінарію і в 1866 році стає священиком. Деякий час служить помічником священика у Соборі Святого Юра у Львові. Восени 1871 року о.М.Михалевич прийшов на парафію у село Чернелів-Руський Тернопільського повіту, де заснував “Просвіту” і довгі роки обирався головою первинного осередку.

Паралельно з культурно-просвітницькою працею, шкільництвом о.Михалевич взявся за розвиток сільського господарства: рільництва, садівництва, а особливо бджільництва. Сам був умілим пасічником, мав більше сотні вуликів. Тому найбільш відомим в нашому краї та за його межами М.Михалевич стає завдяки своєму внеску у вивчення бджолярства. З 1868 року і до останнього дня життя, він працює біля своєї пасіки.

Свої спостереження він постійно занотовує і узагальнює у журнальних статтях та книгах. Написав книжку “Пасіка”, яку було видано Львівською “Просвітою” у 1877 році. Цей підручник перевидавався п’ять раз.

Він вміщує свої праці українською мовою у першому в Україні журналі

з бджільництва “Українське бджільництво” заснованого 1906 року в Києві. Також багато статей нашого земляка друкувалося у «Господарському часописі» та «Українському пасічнику».

Останніх шість місяців свого життя о. Микола був паралізований і помер 27 листопада 1922 року. Похований на цвинтарі у с. Чернелів-Руський(фото 17).

Для відновлення історичної пам»яті у 2008 році на місці поховання отця провели благоустрій:підняли плиту,розчистили напис,підморували могилу.

Знаковим для села був вересень 2001 року, коли великими стараннями Тернопільської обласної асоціації пасічників, її голови Богдана Рудки, завдяки значним фінансовим внескам меценатів-пасічників Тернопільщини та України біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці постав величний пам’ятник фундатору храму в селі Чернелів-Руський отцю Миколі Михалевичу( фото № 18)

Висновки.

Духовний потенціал українського народу – це найбагатший скарб, яким володіє наша держава. Відродження української держави – насамперед створення умов для вільного вияву духовних можливостей народу в цілому і кожного індивідууму зокрема. Духовна культура не підвладна часові, а святині – це «живі свідки» історії церкви,культури,традицій українського народу. Здавалося, камінь та стіни, а скільки інформації заховано в написах, цифрах,позначках,гербах та дрібних деталях. «Хто не знає минулого, то не вартий майбутнього». Можливо, встановлення історичної правди, повернення до джерел духовності і стануть тим об’єднуючим кодом нації.