Авгієві стайні (конюшні)– бруд, велике безладдя, занедбані справи.

У грецькій міфології обора царя Еліди Авгія, що мав багато худоби й не чистив обори від гною 30 років. Геракл спрямував води річки на Авгієві стайні й вичистив їх за один день, не забруднившись, що стало сьомим подвигом Геракла. У винагороду Авгій обіцяв йому десяту частину своєї худоби, але не дотримав слова. Між ними спалахнула війна, що закінчилася смертю Авгія, спадкоємцем якого за згодою Геракла став його син Філей.

Альфа і омега — початок і кінець чого-небудь.

Вислів походить з Нового Заповіту, де Бог говорить: «Я є альфа і омега, початок і кінець». Фразеологізм побудований на зіткненні антонімічних компонентів: альфа і омега — перша і остання літери грецького алфавіту.. .

 

Амальтеї ріг (ріг достатку) – щось у великій кількості. 

.Амальтея – німфа, дочка крітського царя Мелісса (коза). Амальтея вигодувала на острові Кріт Зевса. Потім ріг кози Амальтеї Зевс подарував донькам Мелісса, з того рога вони завжди могли брати все, чого тільки забажають

 Аріаднина нитка – спосіб, що допомагає розв’язати якесь важке питання, знайти правильний вихід з якоїсь ситуації.

Згідно із давньогрецьким міфом, у лабіринті на острові Крит жила жорстока потвора — Мінотавр, яка мала тіло людини і голову бика. Кожні дев’ять років жителі Афін віддавали йому в жертву сім юнаків і сім дівчат. Відважний Тезей був серед чотирнадцяти нещасних. Дочка критського царя Аріадна вподобала його і потай дала йому клубок ниток та гострий меч. Тезей прив’язав кінець рятувальної нитки біля входу в лабіринт і, розмотуючи клубок, пішов заплутаними ходами. Перемігши Мінотавра, він за допомогою чудової Аріадниної нитки знайшов шлях і вивів приречених.

Аркадська ідилія – гармонійне, щасливе, безхмарне життя.

У Стародавній Греції — край скотарів та хліборобів. Антична література, а потім і література класицизму (ХVІІ-ХVІІІ ст.) оспівували Аркадію як країну достатку, де життя людей проходило у розвагах на лоні прекрасної природи.

 

Ахіллесова п’ята – слабке, вразливе місце в людини. 

Одним із головних героїв Троянської війни був юний Ахіллес. Він уславився своїми подвигами, хоробрістю, непереможністю. Коли він був зовсім маленьким, його мати, богиня Фетіда, скупала його у водах священної річки Стікс. Відтоді Ахіллес не боявся ні стріли, ні меча. Тіло його стало невразливим — крім п'ятки, за яку тримала Ахіллеса мати. Загинув герой від стріли, що влучила йому в п'яту. 

Бочка Данаїд   — марна, нескінченна праця.

Давній міф розповідає, що якийсь Данос втік від свого брата-близнюка і став царем у грецькому місті Аргосі. Але п'ятдесят синів його брата розшукали Даноса і запропонували п'ятдесяти його дочкам — Данаїдам вийти за них заміж. Данос дав на це згоду, але вручив кожній із своїх дочок по кинджалу, щоб вони, як тільки одружаться, негайно повбивали своїх чоловіків. Так вони й зробили, крім однієї, яка справді любила свого нарече­ного. За цей злочин боги прирекли Данаїд цілу вічність наповнювати водою  з річок підземного царства  бездонну бочку. У наш час, коли хто-небудь робить марну працю, кажуть:«Він хоче наповнити бочку Данаїд».

Бочка Діогена - аскетичне, дуже невибагливе житло, добровільна ізоляція від навколишнього світу.

Багато легенд існує про давньогрецького філософа Діогена, який жив у IV ст. до н. е. Він усім доводив зневагу до побуту, задовольняючись лише найнеобхіднішим. За переказами, Діоген жив у бочці, вважаючи будинок зайвою розкішшю.

Віща Кассандра - людина, яка сповіщає про небезпеку, але якій не вірять.

У грецькій міфології Кассандра – дочка троянського царя Пріама. Кассандра отримала від Аполлона пророчий дар, але коли вона відкинула його любов, той зробив так, що її віщуванням перестали вірити. Так, троянці не повірили словам Кассандри, яка застерігала свого брата Паріса не викрадати Олену, останнє, як відомо, привело до Троянської війни і загибелі Трої. Ім’я Кассандри стало загальним ім’ям людини, яка сповіщає про небезпеку, але якій не вірять.

Геркулесів подвиг - справа, що потребує великих зусиль.

Геркулес (Геракл) — герой давньогрецьких міфів, син верховного Бога Зевса і земної жінки Алкмени. У день, коли Геркулес мав з’явитися на світ, Зевс вирішив: герой, який народиться сьогодні, буде володарем усіх земних народів. Та богиня Гера, Зевсова дружина, щоб помститися чоловікові за зраду, затримала народження Геркулеса, і першим у світ прийшов Еврісфей, якому Геркулес мусив служити й підкорятися. Коли Геркулес виріс, він повинен був здійснити дванадцять подвигів для Еврісфея, а вже потім стати вільним. Кожен із цих подвигів вимагав нелюдської фізичної сили. Тому вислів «геркулесів подвиг» уживають тоді, коли йдеться про справу, що потребує великих зусиль.

Гомеричний сміх - нестримний, голосний сміх.

Легендарного давньогрецького поета Гомера вважають автором епічних поем «Іліада» та «Одіссея». Окрім людей, героями цих творів є боги, наділені незвичайними силами. Вони володіють могутніми голосами, а їхній сміх подібний до грому, який чути дуже далеко.Тепер гомеричним називають нестримний, голосний сміх. Епітет «гомеричний» трапляється і в інших висловах, позначаючи щось величезне, більше за звичайні розміри.

 Геростратова слава – слава, здобута будь-якою ціною, навіть злочином.

 Герострат — мешканець Ефеса, що спалив храм Артеміди у своєму рідному місті 21 червня 356 року до н. е. для того, щоб, як він зізнався під час катування, його ім’я пам’ятали нащадки. Аби відвадити інших від пошуків такої слави і покарати злочинця, ефеська влада не лише стратила Геростата, а й заборонила згадувати його ім’я під страхом смертної кари. Однак Герострат досяг своєї мети: згадки про нього з’явилися у працях грецького історика IV ст. до н. е. Феопомпа, звідки вчинок палія потрапив до робіт інших грецьких та римських істориків. За легендою, у ніч спалення храму Артеміди народився полководець Александр Македонський. Римський історик Плутарх писав, що «богиня була дуже зайнята турботою про народження Александра, щоб врятувати храм». Через 25 років Александр наказав відбудувати храм. До переліку семи чудес світу увійшла саме нова будівля.

 Гордіїв вузол – про складне переплетення обставин, заплутані проблеми. 

Цар Гордій спочатку був простим землеробом у Фригії, поки на ярмо його бика не сів орел, що вважалося дуже добрим знаком. Гордій вирушив до храму Зевса, щоб витлумачити цю подію, а орел так і не злітав, отож Гордій повів вола і віз з собою. Дорогою він зустрів юну віщунку, яка порадила принести Зевсу жертву. У цей час цар Фригії помер, не лишивши нащадків. Оракул з Тельмеса (тодішньої столиці Фригії) провістив, що трон отримає той, хто приїде на возі до храму Зевса. Саме тоді прибув Гордій і народ обрав його царем.

Після цього Гордій заснував місто Гордіон і встановив у тамтешньому храмі Зевса віз, завдяки якому став правителем. Ярмо він прив'язав складним вузлом з кори дерну до воза, який і було названо за іменем царя Гордієвим. За іншими переказами, це зробив всиновлений ним Мідас, присвятивши віз богу Сабазію, якого греки ототожнювали із Зевсом. Оркул дав пророцтво про те, що хто зуміє розв'язати цей вузол, той стане володарем всієї Малої Азії. Однак, минали століття, а ніхто так і не зумів розв'язати вузла. До того ж кора з часом затверділа, переставши гнутись, що зробило завдання непосильним для жодної людини.

У 333 році до нашої ери цар Македонії та видатний полководець Александр прибув у Гордіон. Замість пробувати розв'язати вузол, як численні його попередники, Александр розрубав його мечем. Так він виконав пророцтво і згодом дійсно завоював усю Малу Азію.

Розрубати гордіїв вузол – швидко й несподівано розв’язати складні проблеми.

 Дамоклів меч – небезпека або неприємність, що постійно загрожує комусь. 

Походження фразеологізму пов’язане з іменем Дамокла, придворного улюбленця грецького тирана Діонісія. Одного разу під час обіду Дамокл дуже вихваляв володаря, із заздрістю говорив про нього, вважаючи його найщасливішою людиною у світі. Діонісій вирішив провчити заздрісника. Під час бенкету він наказав слугам посадити Дамокла на трон. Той був на сьомому небі від радості. Аж раптом побачив, як над його головою на кінській волосині повис гострий меч, що будь-якої миті міг обірватися і вбити. Діонісій пояснив, що це символ небезпеки, яка завжди нависає над тим, хто має безмежну владу.

Відтоді вислів «дамоклів меч» уживають, коли йдеться про постійну смертельну небезпеку.

 Драконівські закони – надзвичайно суворі закони. 

Надзвичайно суворі закони, встановлені першим законодавцем Афінської республіки Драконом (VII ст. до н. е.). Старогрецький історик Плутарх розповідає, що за цими законами карали смертю майже за всі злочини (причому страчували не лише людей, але й предмети, "причетні" до злочину). Грецький оратор Діомед говорив, що драконівські закони писані не чорнилом, а кров'ю.

 Езопівська мова – мова натяків, недомовок, замасковане висловлювання думок (інакомовлення, алюзії, іронії, алегорії) задля уникнення цензурних чи будь-яких інших заборон, переслідувань.

Поняття "езопова мова" виникло в ХІХст., коли була надзвичайно жорстока, прискіплива цензура. Вільно висловлювати свої погляди було і небезпечно, і неможливо. Тоді й з'явився зашифрований спосіб викладу думок з натяками і недомовками, коли цензорам начебто не було до чого причепитися, а адресати все читали "поміж рядків". Термін походить від імені відомого давньогрецького байкаря Езопа. Від імені давньогрецького байкаря – Езопа.

 Еолова арфа – дуже чутлива, вразлива людина. 

Еол – повелитель вітрів. Еолова арфа – арфа, струни якої звучать від подиху вітру.

Золоте руно – багатство, яким хтось прагне оволодіти, омріяна мета. 

Золоте руно -  руно чудесного золотого барана, на якому Фрікс та Гелла тікали від мачухи Іно. Після загибелі сестри Фрікс потрапив до казкової східної землі Еї (пізніше ототожнюваної з Колхідою) і був прийнятий тамтешнім володарем Еетом; він приніс барана в жертву Зевсові Фіксію як опікунові втікачів, а руно повісив у священному гаї Ареса, де його охороняв невсипущий дракон. За одне покоління до Троянської війни родич Фрікса Ясон викрав золоте руно і привіз його до Греції.

. Канути в Лету – піти в небуття, зникнути назавжди. 

У грецькій міфології Лета — містична річка забуття, що текла в підземному царстві Аїда. Ковток води з неї примушував людину забути про земне життя.

«Канути в Лету» означає назавжди зникнути, піти в непам’ять, пропасти безслідно.

 Олімпійський спокій  – незворушність, величний спокій.

Як неважко здогадатися, олімпійським зветься спокій, тому що воно спочатку належало давньогрецьким богам. Вони, за переказами, жили на Олімпі – найвищій горі Греції. І не треба шукати певний міф на цю тему, тому що його немає. Фразеологізм виник завдяки загальному образу життя богів.Звичайно, як і в будь знатної сім’ї, у родинному колі богів існували інтриги, підступи і всякого роду злодіяння, але в цілому у позаземних істот життя була досить благополучна і безтурботна, а проблеми вони створювали собі самі. Навіщо? Щоб було не нудно. Формальним джерелом вираження вважається «Одіссея» легендарного Гомера.

Осідлати Пегаса  – стати поетом.

У 3 ст. до н. е. александрійські поети створили легенду про Пегаса як про коня поетів. Якось музи співали так гарно, що вся природа слухала їх у мовчанні й нерухомості, а гора Гелікон від захоплення почала швидко рости і доросла аж до неба. Тоді олімпійські боги наказали Пегасу повернути гору на землю. Кінь ударив по горі копитом, утоптавши її в землю, а на місці удару забило джерело Гіппокрена.

 Прокрустове ложе – мірка, під яку штучно, насильно підганяють що-небудь, пристосовуючи до нього. 

Прокруст – прізвисько розбійника, який заманював подорожніх і клав їх на своє ліжко. Коли люди були коротші за ліжко, Прокруст видовжував їх, а коли довші, то відрізав їм ноги.

 Прометеїв вогонь (Прометеєві муки) – уособлення самовідданості, шляхетних почуттів і вчинків людини, незгасного прагнення досягти високої мети.

Прометей — титан, могутній герой давньогрецьких міфів. Його образ та ім’я набули поширення в європейських літературах і фразеологізмах. Пожалівши людей, які не знали вогню і були безпорадні у боротьбі з природними стихіями, Прометей викрав у богів полум’я і передав його смертним. За це верховний бог засудив титана на страшну муку: його прикували до скелі у Кавказьких горах, і щодня велетенський орел шматував тіло і викльовував печінку. Уночі рани загоювались, і на ранок тіло було готове до нових мук.Згодом могутній Геракл звільнив страдника за наказом Зевса, захопленого витримкою і мужністю Прометея.

Вислів «прометеїв вогонь» уживають тоді, коли характеризують дух благородства, мужності і таланту, а «прометеєві муки», коли йдеться про страждання в ім’я високої мети.

Пута Гіменея —  подружні зв’язки.

Гіменей — син античних богів Діоніса та Афродіти, покровитель подружжя і шлюбу. За одним із міфів, він співець і музикант, який раптово помер на весіллі Діоніса (варіант: втратив голос). Його ім'ям названо урочисту весільну пісню на честь молодих. Згідно з переказом, Гіменея воскресили.

Його зображували у вигляді вродливого юнака із запаленим смолоскипом та гірляндою квітів; за переконанням давніх людей, слабке полум'я смолоскипа під час весілля — нещаслива прикмета для молодого подружжя. Оскільки пута — це ланцюг, яким зв'язували людей чи тварин, шлюбні зв'язки почали називати путами Гіменея.

Самозакоханий нарцис – самозакохана людина, особа, яка милується собою.

Син річкового бога Кефіса й німфи Ліріопи, вродливий юнак, улюбленець німф, мисливець.

Нехтував усіма дівчатами, які в нього закохувалися. Богиня Немесіда, щоб покарати Нарциса за пиху, зробила так, що якось на полюванні він побачив у джерельній воді своє відображення і так закохався в нього, що з любові помер. На могилі Нарциса виросли квіти (нарциси). За іншою версією міфу, боги покарали Нарциса за те, що він зневажив кохання німфи Ехо.

Cізіфова праця – надзвичайні зусилля, спрямовані на досягнення чогось, які не дають бажаних результатів, непосильне щось.

За давньогрецьким міфом, боги прирекли Сізіфа — спритного і хитрого царя міста Коринф — за всі його злочини на страшну кару. Він мав вічно котити на круту гору важкий камінь. І тільки-но брила торкалася вершини гори, вона виривалася із рук Сізіфа і летіла у прірву. Знову й знову, заточуючись і спотикаючись, приречений на вічну працю, цар мусив спускатися за каменем униз і все починати спочатку.

Скриня Пандори - джерело нещасть, лиха, біди.

У давньогрецьких міфах ідеться про те, що колись люди жили, не знаючи горя, хвороб, старості, доки Прометей не вкрав у богів вогонь. За це розгніваний Зевс послав на землю красиву, але нерозумну жінку — Пандору, яка вийшла заміж за Прометеєвого брата Епіметея. Вона отримала від головного бога Олімпу іменну скриньку із суворою забороною відкривати її. Та розпалена цікавістю, Пандора відчинила скриньку: звідти висипались Старість, Хвороби, Безумство, Злість, Пристрасті та інші нещастя, що можуть переслідувати людей.

 Між Сциллою й Харибдою – коли небезпека загрожує з обох боків. 

 Сциллою і Харибдою називали дві скелі, в яких мешкали чудовиська. Вони вартували вузький Мессинську протоку між островом Сицилія і Апеннинским півостровом. Ці чудовиська поїдали мореплавців. Коли моряки намагались ухилитися від зубів одного чудовиська, то неминуче потрапляли в пащу іншого.

 Загадка Сфінкса  – складне завдання, яке потребує тонкого підходу, розуму й компетенції.

З давніх часів з покоління в покоління передавався грецький міф про жахливий Сфінксі, який бавився тим, що задавав подорожнім загадки. Тих, хто не міг відповісти правильно, Сфінкс вбивав. І лише одна людина зумів розгадати складну загадку Сфінкса. Доля цієї людини, царя Едіпа, була воістину трагічною.

 Танталові муки – страждання, яких зазнає людина від усвідомлення близькості бажаної мети і неможливості її досягти. 

. Танта́л — син Зевса й німфи Плуто, лідійський або фрігійський цар. За міфами, Тантал був улюбленцем богів, бенкетував з ними на Олімпі. Коли він запишався та образив богів, ті скинули його в Аїд. За іншою версією,боги тяжко покарали Тантала за те, що він розголосив таємниці Зевса, викрав нектар і амброзію та частував ними людей; бажаючи переконатися, чи боги всезнавці, нагодував їх м’ясом з ноги свого сина Пелопа; заховав золотого собаку, якого Пандарей викрав із храму Зевса. На тому світі Тантал, стоячи по шию в воді, не міг утамувати спраги, бо коли він нахилявся, щоб напитися, вода відступала; над ним на гілках рясніли стиглі плоди, але він не міг їх дістати.

 Троянський кінь – подарунок ворогові на його згубу, хитрі, підступні наміри.

Десять років безуспішно греки намагалися узяти Трою, але аж ніяк їм це не вдавалося зробити. І ось одного разу цар невеличкого острова Ітака на ім’я Одіссей запропонував грекам військову хитрість;— зробити величезну фігуру дерев’яного коня, сховатих туди загін солдат, а самим відпливти від острова, начебто назавжди. Так греки і зробили. На що троянці, побачивши, що греки нарешті залишили острів, вийшли з фортеці і спокійно втягли фігуру коня у місто. Вночі грецькі солдати, що ховалися всередині, вийшли назовні і відкрили грецьким військам міські ворота. Так і закінчилася ця десятирічна війна, яку описав у своїй поемі Гомер.

 Яблуко розбрату (яблуко незгоди, яблуко чвар) – предмет суперечок, причина ворожнечі.

Згідно давньогрецького міфу, одного разу Пелей і Фетіда, батьки героя Троянської війни Ахіллеса, забули запросити на своє весілля богиню розбрату Еріду. Ерида дуже образилася і таємно кинула на стіл, за яким бенкетували боги і смертні, золоте яблуко; на ньому було написано: «Найпрекраснішій». Зчинився страшенний суперечка між трьома богинями: дружиною Зевса – Герой, Афіною – дівою, богинею мудрості, і прекрасною богинею любові і краси Афродітою. «Суддею між ними був обраний юнак Паріс, син троянського царя Пріама. Паріс присудив яблуко богині краси. Вдячна Афродіта допомогла Парісу викрасти дружину грецького царя Менелая, прекрасну Олену. Щоб помститися за таку образу, греки пішли війною на Трою. Як бачите, яблуко Еріди і насправді призвело до розбрату.

Пам'яттю про це залишилося вираз «яблуко розбрату», що означає всяку причину суперечок і чвар. Кажуть також іноді «яблуко Еріди», «яблуко Паріса». Нерідко можна почути і слова «кинути яблуко розбрату між декількома людьми». Сенс цього абсолютно зрозумілий.

Повстати, як Фенікс з попелу - повернутися до життя, вiдновитися, "стати на ноги"  пiсля важкоi ciтуацii...

У грецькій міфології Фенікс — казковий птах, схожий на орла, покритий вогняно-червоним і золотим пір’ям. Живе вона 500 років, а перед смертю спалює себе, але тут же відроджується із попелу. Символ відродження і оновлення. «Повстати, як Фенікс з попелу» — загинути і знову ожити.

Циклопічна споруда – величезна будівля.

Циклоп (круглоокий) — персонаж давньогрецьких міфів — бридкий одноокий велетень-людожер. У поемі Гомера «Одіссея» герої-мандрівники потрапляють до печери циклопа Поліфема і тільки завдяки хитрощам Одіссея рятуються від неминучої загибелі. Греки вважали, що величезні будови, складені з кам’яних брил, від яких залишалися самі руїни, — справа рук циклопів.

Яблука Гесперид — це коштовний здобуток.

За давньогрецьким міфом, у день весілля Гери і Зевса богиня землі Гея подарувала їм дерево, на якому росли золоті яблука — символ вічної юності й сили. Охороняли дерево геспериди — доньки божества вечірньої зірки Геспери — за допомогою дракона Ладона. Геракл убив дракона, забравши золоті яблука (це був його одинадцятий подвиг).

Вільшанська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

Фразеологізми грецького походження в українській мові

2017 рік

Тут ви можете знайти найпоширеніші фразеологізми грецького походження, що активно використовуються у всіх стилях і типах мовлення.

Матеріали, розміщені у брошурі, можуть бути використані як при вивченні фразеології на уроках української мови, так і при підготовці одинадцятикласників до ЗНО.

Верстку підготували учні 11 – А класу