(оповідання для дітей молодшого дошкільного віку, освітня лінія «Дитина у природному довкіллі», з використанням шумових звуків).

Ось і закінчилися осінні турботи. Птахи відлетіли в теплі краї, звірі в лісі облаштували собі житло і тепер їм зовсім не страшно зустрічати зиму. Під ногами шурхотить опале листя ( використовується шумова коробочка з манкою, для відтворення шурхоту листя). Минуло декілька днів і, нарешті, випав перший сніг. А до снігу ще й морозець вирішив підтримати зиму.

Маленький Миколка одягся тепленько і вийшов на двір, ступив на сніжок….., а він під ногами хлопчика озвався: скрип-скрип, скрип-скрип(використання шумової коробочки, для відтворення сніжного скрипу). «Тепер вже нікуди не заховаєшся»,- подував хлопчик,бо куди б він не пішов, будуть чутні його кроки:скрип-скрип( шумова коробочка). А йому так хотілося в ліс: зимовий, білосніжний, загадковий і до нього було зовсім недалеко. «Мамусю, давай сходимо до лісу, - попросив Миколка маму,- мені так хочеться пройтися по першому сніжку, побачити, що є цікавого в зимовому лісі». «Добре, ходімо,- підтримала мама синочка,- тільки будемо вести себе в лісі тихенько, не будемо голосно розмовляти, щоб не турбувати лісових мешканців». «А ще можна взяти з собою хлібні крихти і зерна, щоб пригостити птахів», - сказав хлопчик.

Так і зробили: взяли торбинку з гостинцями і вирушили до лісу. І ось вже перед ними величні дуби, високі сосни та ялини, стрункі берези. Навкруги тиша, поскрипує сніжок та блищить на сонці. Раптом тишу порушив стукіт: тук-тук,тук-тук(використання горіхів, стукіт горіхів один об один). Миколка озирнувся, підняв голову і побачив дятла.

Той спокійнісінько продовжував працювати (його ж називають лісовим лікарем), не звертаючи уваги на непроханих гостей ( стукіт горіхами). Обійшовши тихенько дерево, на якому сидів дятел , Миколка з мамою пішли далі.

Біля великої ялини на снігу побачили розкидані шишки. «А хто ж їх накидав», - подумав Миколка. І тут знову впала шишка. Хлопчик з мамою стали прислухатися і почули вгорі шурхіт ( шумова коробочка з крупою), ніби хтось щось гризе. І вже між гілками побачили білочку. Та сиділа на гілочці ,тримала в лапках шишку і завзято щось вигризала( шумові коробочки). Не стали Миколка з мамою турбувати білочку.

Рушили далі. А сніжок все скрипів та скрипів під ногами ( шумові коробочки). Пройшовши ще трішки, вони побачили на дереві годівничку. «Ось і буде, де нам покласти свої гостинці пташкам»,- сказав Миколка. Дістали з сумочки свої гостинці, обережно змели сніг з годівнички і насипали їжу пташкам. Потім відійшли, сховалися за дерево і вирішили поспостерігати, чи будуть пташки летіти до годівниці? Пройшло зовсім трішки часу і почувся якийсь шум ( одноразові пакетики - шурхіт пакетами). Тоді мама з Миколкою виглянули з-за дерева і побачили зграю синичок. Пташки злетілися до годівнички і почали пригощатися їжею, легенько стукаючи дзьобиками ( стукіт горішками). Миколка був задоволений, що він з мамою зробив добру справу.

Вже зовсім небагато залишилося пройти до кінця лісу. Вийшли на галявину, зупинилися. Почувся якийсь звук. Здалося, ніби ламаються гілочки( шумові коробочки – створити звук). Стало цікаво, що ж то таке. Присіли, придивилися і побачили біля кущика зайчика. Він , напевно , вийшов шукати собі їжу, але смачнішого за гілочки нічого не знайшов, тому сидів і гриз гілочки ( звуки шумовими коробочками).

Але зайчики дуже полохливі і коли Миколка з мамою рушили далі, то зайчик теж пострибав, залишаючи за собою тільки свої сліди. А ліс вже закінчувався і Миколкина подорож теж. Враження переповнювали: він скільки цікавого побачив у зимовому лісі ! То ж буде йому чим з друзями поділитися. Миколка з мамою поверталися з лісу, морозець пощипував щічки а під ногами продовжував поскрипувати сніжок: скрип-скрип, скрип-скрип( шумові коробочки).