Сценарій вистави-казки до Дня Матері
Вступне слово вчителя
Мама… Це слово теплом зігріває нашу душу, тому що немає в житті нічого найдорожчого та найціннішого, як мамині руки, її добре серце. З найперших хвилин нашого життя вона віддає нам усе, до останньої краплинки. Лагідне мамине слово зцілює хвороби, дарує щастя і радість. Материнську посмішку можна порівняти хіба що з теплим промінчиком вранішнього сонця.
Для наших рідних матусь, а також для всіх присутніх у залі ми присвячуємо наше свято-казку.
Перша дія
(Петрик П’яточкін сидить на лавочці, їсть яблуко, під музику “В каждом маленьком ребенке” вбігають два хлопчики).
1-й хлопчик:
Скільки можна тут сидіти,
Не набридло ще тобі?
2-й хлопчик:
Ти поглянь, що всюди стало,
Це ж такого не бувало,
Щоб сусіднє вороння
Літало тут навмання!
1-й хлопчик:
Двір без тебе пропадає,
Кіт Кузьма біди не знає,
Пес Барбос не в конурі,
Біга радісно в дворі.
2-й хлопчик:
Як себе ти почуваєш?
Як живеш ти без м’яча,
(Петрик повільно встає, виходить до центру).
Петрик:
Не сумуйте, любі друзі,
П’яточкін на місці є!
Просто в нього справа є…
1-й хлопчик:
Що за справа? Щось цікаве?
2-й хлопчик:
Комусь п’ятачка натремо
Чи портфеля заберемо?
Петрик:
Є задача непроста...
В мене вже не ті літа…
Хочу я таке зробити,
Щоб таке і не приснити!
1-й хлопчик:
Та невже убить дракона?
2-й хлопчик:
Чи зустріти покемона?
Петрик:
Вам пояснювать – не сила!
Ви питаннями втомили!..
От би в космос полетіти,
Білку з Стрілкою зустріти.
Помахати їм рукою,
Корм узяти із собою.
Або Місяць причепити до велосипеда,
Віні-Пуху відіслати аж три бочки з медом!
Подвиг я зробити хочу…
Чи удень, чи серед ночі!
1-хлопчик:
Хто вартує твоїх сил?
Підніма в політ без крил?
Петрик:
Я – не Ангел, знають всі,
І дорослі, і малі.
Та у мене є свята
Моя мама дорога.
І тому, я твердо знаю,
В путь-дорогу вирушаю.
Я їй подвига зроблю…
Чарівну квітку принесу!
Я піду за море й сушу,
Та знайти я квітку мушу!
2-й хлопчик:
Я піду також, Петрусю,
Я нічого не боюся!
1-й хлопчик:
Маєш друзів ти надійних,
Будеш з нами ти спокійний.
Петрик:
Я в дорогу йду один!
Своїй мамі я ж є син!
1-й хлопчик (дає рогатку):
Від зла хай вірна зброя зберігає!
2-й хлопчик:
Удачі, П’яточкін! Ми всі тебе чекаєм!
Петрик:
Дякую.
(Під музику “Настоящий друг” Петрик виходить).
(Під музику “Чебурашка” виходить Чебурашка, співає пісню І куплета).
Петрик:
Ти хто, чудо клапавухе?
Хто тобі натягав вуха?
Щоби я таким зробився,
Я би добре провинився…
Чебурашка:
Чебурашкою я звуся
Не сварюся я й не б’юся.
В цій країні проживаю,
Зла нікому не бажаю.
Петрик:
Справи йдуть у нас на лад,
Ти для мене справжній скарб.
Укажи дорогу вірну,
Квітку щоб знайти чарівну.
Чебурашка:
Не скажу, образив вушка,
Я для тебе не подружка,
Вушка в мене для краси,
Вибачення попроси!
Петрик:
Справді, це така краса,
Як у дівчини коса.
Ти із ними такий милий,
В них, напевно, твоя сила!
Чебурашка:
Добре, бачу ти хороший…
Хочеш мати море грошей?
Петрик:
Що ти? Квітку я зірву,
Рідній мамі принесу
Хай буде вона щаслива,
І завжди така ж вродлива.
Чебурашка:
Бачиш, онде видно стріху,
Там живе одна зайчиха,
Що виховує малят –
Гарних сонячних зайчат.
Як усе ти їй розкажеш,
Так дорогу і покаже.
Петрик:
Дякую, ти мій маленький,
До побачення, рідненький!
(Чебурашка та Петрик під музику виходять у різні боки).
Третя дія
(Під музику “Солнечные зайчики” танцюють чотири маленьких зайчики).
(Після танцю виходить Зайчиха та Петрик).
Зайчиха:
Хто такий, і чий ти син?
Петрик:
Звусь я Петрик П’яточкін.
Зайчиха:
Чом у нас ти опинився?
І, напевно, так стомився!
Петрик:
Моя мама – наймиліша,
І красива, й найдобріша.
Я за квіткою іду,
Вірю я – її знайду.
1-ше зайченя:
Хто образив нашу маму?
Це вона є сама-сама!
2-ге зайченя:
Береже всіх нас від лиха
Рідна матінка-зайчиха.
3-тє зайченя:
Так дбайливо доглядає,
Нас від зла оберігає.
4-те зайченя:
Біля мене є матуся –
Значить вовка не боюся!
Зайчиха:
Не сваріться, зайченята,
Хвалять маму всі дитята.
Левицю – левенята,
Лисицю – лисенята.
1-ше зайченя:
Хто так в світі приголубить,
Ніжно поцілує в щічку,
Як морквиночку нас любить,
І засвітить зірку в нічку?
2-ге зайченя:
Очки в мами найгарніші,
І найдовший в мами хвостик,
Вушка має найгостріші,
І кирпатий в неї носик.
3-тє зайченя:
А які готує мама
Найсмачніші страви в світі!
Особливо сік морквяний!
Скажуть всі зайчата-діти.
4-те зайченя:
Я чіпаю часом Лиску,
Якщо мама є десь близько.
З нею я не попаду
Чи в халепу, чи в біду.
Петрик:
Любі зайчики, скажіть,
І дорогу покажіть,
Як до квітоньки дійти,
Хибним шляхом не піти?
Зайчиха:
Бачу, ти – хороший син,
У дорогу йдеш один.
Будь уважним, не звертай,
Ліні волі не давай.
Стрінеш бабоньку Ягу
Костяную ту ногу.
Мусиш виконать завдання,
А тоді кажи прохання.
Петрик:
Дякую вам!
(Виходять всі під мелодію “Солнечные зайчики”).
Четверта дія
( Під музику “Частушки Бабок Ежек” вибігають три Баби Яги).
1-ша Баба Яга:
Чую в лісі дух людський –
Чернівецький він, міський.
2-га Баба Яга:
Йде до нас Петро, мабуть,
Ти про квітоньку забудь!
3-тя Баба Яга:
Я давно уже голодна,
Їсти школярів – це модно.
Петрик:
Гей, бабуню, як нога?
Ну і звешся ти – “Яга”! (сміється)
О, іще Яга іде!
Ще одну он там веде…
1-ша Баба Яга:
Синку мій, як будеш з нами ось так говорити,
То із Петрика сьогодні будем суп варити.
2-га Баба Яга:
Ой, я вже це уявила,
Ніби я його зварила.
Відчуваю насолоду
З’їсти цю “рожеву вроду”.
Петрик:
Що ви, бабці, схаменіться!
Не про вас я говорю.
Ваша врода мені сниться
Уночі, коли я сплю.
Ви на світі найскромніші,
Ваші зубки найбіліші,
Вам цей віник не пасує.
3-тя Баба Яга:
Я розтала, як Снігурка,
На вечерю буде курка!
Сядь он тут і не тужи,
Йдеш куди? Все розкажи!
Петрик:
Хочу квітоньку знайти
І не заблудитись.
Розкажіть куди іти,
Щоб не помилитись.
1-ша Баба Яга:
Видно, мало ти читав,
Щоб у нас таке питав!
Петрик:
В мене лиш одне прохання.
2-га Баба Яга:
Петрик:
Я нічого не боюся,
1-ша Баба Яга:
Правда, що на білім світі
Мам не люблять усі діти?
Петрик:
Ну, бабусю, ти даєш!
2-га Баба Яга:
Петрик:
Згода, діти поможіть,
Вірну відповідь скажіть!
(Діти розказують вірші з місця)
Дівчинка:
Є немало мам на світі –
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша.
Хто така? Скажу вам я –
Рідна матінка моя.
Хлопчик:
Наша мама, як весна:
Ніби сонечко сміється,
Як легенький вітерець
До волоссячка торкнеться.
Дівчинка:
Вічно ти про нас в турботі
В білий день і вночі.
Бережуть нас від пригоди
Материні очі.
Хлопчик:
Моя хороша, добра, ніжна,
А також лагідна й привітна.
Ти любиш донечку і сина.
У всіх дітей одна-єдина,
Світи мені, як сонце ясне,
Я щиро зичу тобі щастя.
Дівчинка:
Є у мене найкраща у світі матуся.
За неї, Пречиста, з звертанням молюся:
“Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку і болю.”
3-тя Баба Яга:
(Звертається до мам):
Мами любі, щирі, милі,
Віднайдіть свою дитину,
Чи то доньку, а чи сина.
(Виходить мама, 5 дітей стають у коло, мама повинна із заплющеними очима знайти, де знаходиться її дитина).
Петрик (звертається до мами):
Я за вас уболіваю,
Ви вгадаєте, я знаю.
(Мама знаходить свою дитину).
1-ша Баба Яга:
Є іще одне завдання,
На цей раз уже останнє.
Доведи, що любиш матір,
Маєш пісню заспівати.
Петрик:
Що робить – гадки не маю.
Як я пісню заспіваю?
Я ловив на співах мух,
І не той у мене слух.
Дівчинка (з місця):
Петрику, ти не журися,
Довго в лісі не барися,
Виручити тебе маєм,
Пісню разом заспіваєм.
(Діти співають пісню про маму)
2-га Баба Яга:
Виконав завдання знов!
Добре, Петю, будь здоров!
3-тя Баба Яга:
Не звертай, і прямо йди,
Ти побачиш там сліди.
1-ша Баба Яга:
Потім туфельку знайдеш,
Та до квітки попадеш.
Петрик:
(Під музику “Частушки Бабок Ежек” всі виходять).
П’ята дія
(Під музику з кінофільму “Коза і семеро козенят” виходить Коза і семеро козенят, троє козенят сідають на лавку).
1-ше козеня:
Мамо, кашки хочу їсти!
2-ге козеня:
Я хотів на лавку сісти!
3-тє козеня:
Мамо, бантик зав’яжи!
4-те козеня:
Казку на ніч розкажи!
5-те козеня:
А чому у нас є ріжки?
6-те козеня:
Ой, болять у мене ніжки!
Петрик (пошепки):
Ситуація оця нагадала Петруся…
7-ме козеня:
Ой, боюсь, летить сова!
Коза:
Кругом ходить голова.
Рано спати не лягаю,
Все виховую й навчаю.
Я люблю своїх дитят –
Спритних, милих козенят.
Петро:
Добрий день, козо-матусю!
Тобі заздрить не беруся…
Як справляєшся ти з ними,
З козенятами малими?
Коза:
Важкувато, що й казати,
Звусь я гарним словом “мати”,
Козеняток я люблю,
І для них усе зроблю.
1-ше козеня:
Схочу їстоньки чи спати –
Все зготує наша мати.
Найсмачнішу кашу манну
Зварить тільки наша мама!
2-ге козеня:
Неслухняним я буваю,
Та матусенька не лає,
Вихованим бути вчить,
Як на світі мені жить.
3-тє козеня:
Гарно бантик зав’язати
Вміє тільки наша мати!
Прасувати, випікати,
Прати, шити, вишивати…
4-те козеня:
Нам вона пісні співає,
Щоб ми двері відчиняли.
Казок, віршів стільки знає!
Коли сумно – звеселяє.
5-те козеня:
Хочу знати все на світі,
Звідки дощ, хмаринки, вітер,
Сонечко куди зникає?
Наша мама все це знає!
6-те козеня:
Якщо ніжка заболить –
Мама цілу ніч не спить.
Міряє температуру
І дає мені мікстуру.
7-ме козеня:
Наша ненька – друг надійний,
Біля неї нам спокійно,
Найвірніший в світі страж,
Ангел охоронець наш.
Коза (до Петрика):
Бачиш – все у нас взаємно
Це для мене так приємно!
На душі так любо, мило,
З ними я така щаслива!
Петрик (звертається до козенят):
Дякую, що це сказали,
Я про маму знав так мало!
Нам без мами не прожить,
Знайти квітку поможіть.
Коза:
Звісно, я вкажу дорогу.
Йти тобі іще недовго,
У дорозі не вагайся,
Без потреби не спиняйся.
І тоді, побачиш ти,
Зможеш квітку віднайти.
Через ліс іде дорога,
Ти помітиш і здаля,
Охорона на ній строга,
Бо це – власність короля.
Нас вони не зачіпають –
Ми капусту постачаєм.
Щоб тебе там пропустили
І в темницю не закрили,
Лист до них я напишу,
Пропустити попрошу.
(Коза пише листа).
Петрик:
Дякую вам за підмогу.
Козенята (разом):
Легкої тобі дороги!
Шоста дія
(Під музику “Охрана” виходить королівська охорона).
1-ий охоронець:
Стій! Ні крока руш! Стояти!
2-гий охоронець:
Зараз буду я стріляти!
3-ій охоронець:
Меч в руках своїх тримаю,
Я нікого не пускаю.
1-ий охоронець:
Тримає варту й оборону
Всі:
Королівська охорона!
Петрик:
Без меча я, без коня,
Й моя зброя – не рівня.
(Показує рогатку).
1-ий охоронець:
Ти куди ідеш, кажи?
Все по правді розкажи.
2-гий охоронець:
Хочеш бачить короля?
Це не просто так, маля!
3-ій охоронець:
Мусиш все нам розказати,
Ну, кажи, досить мовчати!
Петрик:
Вирушив я в путь далеку,
Йти, нехай в мороз чи в спеку,
По країні оцій дивній,
Квітку щоб зірвать чарівну…
1-ий охоронець:
Що? Жартуєш з нами ти?
Квітку хочеш віднайти?
2-гий охоронець:
Нема більше що й казати –
Це хлоп’я арештувати!
3-ій охоронець:
Вже схопити, прив’язати,
За такі слова – до страти!
Петрик:
Почекайте, друзі, стійте,
Зрозуміть мене зумійте.
3-ій охоронець:
Хоч проси нас, не проси…
Петрик (згадав):
Лист від матінки Кози!
1-ий охоронець:
Що? Є лист? Сюди давай!
3-ій охоронець:
Швидше нам його читай!
Петрик (читає):
Я прошу вас не спиняти,
Скрізь хлопчину пропускати,
Має він серйозну справу,
Є у нього на це право.
Якщо можна, відпустіть,
Вдячна вам заздалегідь. Коза.
2-ий охоронець:
Ну гаразд, сьогодні ж свято,
Буде рада твоя мати.
Петрик:
Так я можу вже пройти?
1-ий охоронець:
Добре, Петрику, іди!
(Під музику “Охрана” виходять)
Сьома дія
(Під музику з’являється Попелюшка)
Попелюшка (говорить слова під музику):
Вчора на балу я була,
Десь тут туфельку забула,
Кришталева, чарівна,
Все шукаю – де ж вона?
(З’являється Петрик).
Петрик:
Попелюшко, невже ти?
Все не можеш віднайти,
Те, що вчора загубила?
Це мені знайти під силу!
(Знаходить туфельку).
Попелюшка:
Який спритний ти й кмітливий,
Вдячна я й така щаслива!
Чим я можу помогти?
Як тобі до квітки йти?
Петрик:
Звідки ти про мене знаєш?
Попелюшка:
Хлопчику, ти забуваєш –
У країні ти чарівній,
Тут бувають речі дивні.
Петрик:
Знаєш, я уже стомився,
У дорозі натрудився,
І, здається, не дійду,
Квітку мамі не зірву.
Подивися, уже вечір,
Де твої тут дивні речі?
Сонечко уже сідає,
Я вже зовсім не встигаю.
Попелюшка:
Ти надію вже втрачаєш,
Вірю я, ти ще встигаєш!
Промінь сонячний, де ти?
Нам дорогу освіти!
(З’являється сонячний промінчик).
Промінчик:
Я – дитятко сонечка,
Звусь промінчик сонячний.
Спритний я, прудкий,
Лоскотливий і швидкий.
Весело кругом стрибаю,
Путь-дорогу освітляю.
Тим, хто добре серце має,
Я завжди допомагаю.
Попелюшка (до Промінчика):
Вдячні тобі, молодець,
Вірний друг ти, промінець!
(Попелюшка виходить)
(Промінчик танцює танець “Сонячний промінчик”, потім зникає)
Восьма дія
(Звучить пісня “Аленький цветок”, Петрик виходить на галявину, посередині росте гарна квітка, він її зриває і крокує. З’являються всі герої казок по черзі у зворотному порядку).
(Петрик зупиняється, виходить мама).
Мама:
Синку мій, все виглядала,
Цілий день тебе гукала,
І шукала надворі,
Аж до темної зорі.
Петрик:
Не сумуй і не хвилюйся,
Моя рідная матуся.
Я ж не є мале дитя
Щоб піти без вороття.
…Мамо рідна,
В день весняний,
В свято всіх жінок Землі
Хочу я тобі сказати
Море ніжних, теплих слів!
Люба моя мамо,
Ти як квітки цвіт,
У тобі рідненька,
Весь наш білий світ.
Ти мій скарб найбільший.
Ти мій світ живий,
Ти моя перлинка, образ дорогий.
Хай бажання всі сповна
Здійснить квітка чарівна!
(Вручає квітку, діти дарують матусям вишиті серветки).
Мама:
Синочку мій, я вдячна дуже,
Рости щасливим, гарним, дужим,
До вас звертаюсь, любі дітки,
Батьків втішайте, як ця квітка!
(Звучить пісня “Моя мама” у виконанні Асоль).