Станіславський ЗПЗСО ім К.Й. Голобородька

Херсонської області

ЕКОЛОГІЧНА СТЕЖКА

«Мандруємо Cтаніславським ландшафтним заказником»

Розробила:

учитель хімії і біології

Станіславського ЗПЗСО

Ім. К.Й. Голобородька

Рідкоборода Т.М.

Станіслав 2018

У кожної людини є своя мала Батьківщина. Це те місце, де ти народився, виріс, живеш, де пройшли твої найщасливіші та самі кращі хвилини життя. Для мене таким місцем є наше рідне село Станіслав із його прадавньою історією. Лиман – це візитна картка села. Мальовниче, гарне, неповторне місце. Не кожен з вас знає, що водна акваторія лиману та його прибережна смуга – це природоохоронна територія. Сьогодні ми помандруємо спочатку уздовж прибережної смуги Станіславського ландшафтного заказника, а потім продовжимо подорож на туристичних байдарках і завершиться наша мандрівка на території колишньої бази відпочинку «Барвінок». Тож розпочинаємо нашу подорож, яка скрадатиметься із шести зупинок.

1 зупинка Станіславський гранд-каньйон (Станіславський геологічний пам’ятник)

Г ірські пейзажі в Україні можна побачити не тільки в Карпатах. Адже неподалік від нашого села також є неповторні, так би мовити, гірські масиви, і навіть каньйони. Це Станіславські (Херсонські гори), названі в народі гранд-каньйоном через свою схожість з американським природним заповідником.

Станіславський гранд-каньйон (а більш правильна та наукова назва - Станіславський геологічний пам’ятник) розташований у межах північного узбережжя Дніпровського лиману, Станіславського виступу. Він представляє собою унікальне природне утворення, в межах якого на денну поверхню виступають відслонення осадових порід четвертинного віку. Це територія Станіславського ландшафтного заказника загальнодержавного значення.

У межах території даного природного утворення грунтовий покрив сильно змитий, а на деяких ділянках взагалі відсутній, саме тому на денну поверхню подекуди виходять лесові породи та червоні глини. Дані породи проявляються шарами різної потужності які чергуються між собою та розташовані на поверхні кварцевих пісків та зеленувато-сірих глин. Всі наведені породи легко руйнуються поверхневими текучими водами, саме тому їх наявність сприяє розчленуванню поверхні та утворенню ярів. Відповідна ситуація пов’язується з активними проявами горизонтальної та вертикальної ерозії, які продукуються стікаючими дощовими і талими водами. Ерозія проявляється досить активно, саме тому територія розчленована глибокими ярами та балками.. [1 ]

У цьому місці можна побачити характерні для степового клімату рослини (полин, деревій, ковила, типчак). Особливо цікаво, що коли йти до каньйону в напрямку з села, то рівнинний спочатку ландшафт поступово опускається вниз, утворюючи глибокий яр, над яким височіють обривки скель. Слідуючи цим яром, можна вийти на невеликий піщаний берег, з якого каньйон виглядає ще вище. Якщо ж піднятися на вершину каньйону, можна побачити чудову морську панораму. Особливо красиво це місце виглядає навесні або на початку літа. В цей час на балках виростає зелена трава, а в повітрі відчувається п'янкий аромат степових трав.[2]

Далі нашу подорож продовжимо уздовж лиману у напряму села Станіслав на байдарках.

2 зупинка Акваторія національного природного парку «Нижньодніпровський»

(подорож на байдарках туристичної агенції «Скелька Тур». Організатор О. Марчук)

Національний природний парк «Нижньодніпровський» – природоохоронна територія у Херсонській області, створена 24 листопада 2015 року. Розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсон та Нової Каховки.

Територія НПП «Нижньодніпровський» – одна з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів в Європі. Лише в нижній течії – від Каховської ГЕС до Дніпровсько-Бузького лиману річка Дніпро зберегла свій відносно природний стан.

У дельті Дніпра і на прилеглих територіях збереглися типові та рідкісні угруповання заплавних лісів, боліт, лук, піщаних степів, степових схилів Дніпра та балок, відслонень гірських порід, в тому числі 12 рідкісних типів рослинності, які включені до Зеленої книги України. На території відмічено 71 вид тварин, 32 види рослин, що включені до Світового Червоного списку МСОП, до Європейського Червоного списку, до Червоної книги України, до Червоного списку Херсонської області.

Тут розташовані уже існуючі об'єкти природно-заповідного фонду України та водно-болотне угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпро» (Рамсарські угіддя).

Територія нижнього Дніпра вже визнана всім світом, незаперечне її важливе значення для збереження дикої природи. Пониззя Дніпра також належить до ІВА-території, важливої для збереження птахів. Має міжнародний статус як територія, важлива для збереження риб.

Ми зараз на туристичних байдарках помандруємо у напрямку села Станіслав, адже 20 км  берегової лінії Станіславської ОТГ межують з територією парку.

Подивіться, яка краса вас оточує, розгляньте краєвиди, милуйтеся неповторними фарбами природи. Подивіться, яка велика кількість різноманітних птахів на воді, які харчуються рибою. Іноді на лимані можна побачити рожевих пеліканів, які занесені до Червоної книги України, які сюди залітають у пошуках їжі.

(на байдарках прямуємо уздовж берегової лінії та насипної кам’яної коси, пришвартовуємось у районі колишнього рибоколгоспу «Славутич».)

3 зупинка Станіславський ландшафтний заказник загальнодержавного значення

Заказник розташований на землях Станіславської ОТГ Херсонської області. Розпочинається Заказник біля східної околиці с. Станіслав і тягнеться вузькою смугою понад лиманом на відстань 4,2 км в напрямку до

с. Олександрівка. Заказник займає площу 659 гектарів, з них 608 гектарів – під водою (акваторія Дніпровського лиману). Створений у 2002 році указом президента України. На території природно-заповідного об'єкту охороняється поєднання степових ділянок і крутосхилів з відслоненнями лесових порід, а також прибережної акваторії. Тут зростають (за офіційними документами) ковила волосиста, ковила Лессінга, тюльпан бузький, тюльпан Шренка, зморшок степовий, сальвінія плаваюча, серед тварин зустрічаються ктир велетенський, махаон, дибка степова, полоз жовточеревий, 

п'явка медична, які занесені до Червоної книги України.

На жаль, територія берегової смуги, що тягнеться від колишнього яхтклубу до закінчення насипної кам’яної коси, має велику кількість бур’янів: грінделія розчепірена, нетреба звичайна, якірці сланкі, портулак городній, амброзія полинолиста. Спостерігається трансформація степової флори, бур’яни витісняють місцеві види. Уздовж кам'яної насипної коси спостерігається бурхливий розвиток, окрім бур'янів, аморфи кущової, іноді бузини чорної.

4 зупинка Балянуси (морські жолуді, що захоплюють прісноводні води).

Кожного літа ми приходимо купатись на лиман, загораємо на піску та збираємо черепашки молюсків. Чи знаєте ви, що у наших прісноводних водах поселились мешканці морів та активно освоюють акваторію лиману. Якщо уважно придивитись, на поверхні черепашки молюска беззубки або перлівниці можна побачити непрошених квартирантів. Це балянуси або морські жолуді.

Тіло цих рачків захищене вапняним будиночком, схожим зовні на жолудь або закритий бутон тюльпана, з якого час від часу висовуються вусикоподібні ловецькі ноги. До вільного руху здатні лише личинки, дорослі особини ведуть прикріплений спосіб життя та іноді поселяються на рухомих об'єктах.

Доросла тварина укладена у вапняну раковину, яка прикріплена до субстрату і складається з шести пластинок. Чотири пластинки утворюють кришечку і можуть розсуватися завдяки дії спеціальних м'язів. Рачок лежить на дні будиночка спинною вниз, висовує кінцівки між розкритими пластинками і здійснює ритмічні помахи, заганяючи в будиночок воду з харчовими частинками.

Рачок має невеликі розміри – 1,5 см в діаметрі. Відносяться до обростувачів, так як прикріплюються своєю широкою підошвою до будь-яких підводних предметів - каменів, раковин молюсків, інших підводних споруд, коріння дерев, днищ судів, також можуть прикріплюватися до різних морських тварин. Клейка речовина, що виробляється у балянусів для закріплення на поверхні, дуже стійка, бо не піддається впливу сильних кислот, лугів і органічних розчинників, витримує температуру понад 200° C .[4]

Звідки взялись ці мандрівники у лимані? Напевно потрапити із Чорного моря, де їх там 5 різних видів, причому два види є чужими, які потрапили на днищах зарубіжних кораблів.

Поява цих морських жителів у прісних водоймах лиману свідчить про те, що вода з часом збільшує свою солоність. Напевно, морська вода у більшій кількості заходить у лиман. Можливо, у майбутньому, морські види почнуть витісняти прісноводні, як сталось із молюском рапана або в лимані збільшиться кількість видів морських молюсків.

4 зупинка Рослини символи України (Верба біла)

Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи: у канадців – клен, у росіян – берізка, а в Україні – верба й калина. Верба. Гляньте на неї ранньої весни, коли ще всі дерева стоять голі. А вона вже вкрита ніжними, молоденькими листочками. А через кілька днів зацвіте запашним жовтим цвітом.

Красуня верба – корисна рослина, недарма народ здавна оспівував вербу, ввів її в легенди.

Верба – символ України, то ж не зміг розлучитися з нею і Великий Кобзар, привіз він із собою на заслання вербову гілочку, з якої розрослося велике дерево, назване вербою Тараса.

З вербою пов’язано багато народних звичаїв та обрядів. У Вербну неділю освячують вербу у церкві, а потім несуть її додому і б’ють нею хатніх, промовляючи:

Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень,

Будь великий, як верба, а здоровий, як вода,

А багатий, як земля мати.

З 500 видів верб, які поширені на землі, 30 ростуть на Україні. Найпоширеніші види: біла, ламка, попеляста, козача, пурпурова. Найбільше верби прислужилися річкам та ставкам.

Міцно пустивши коріння у землю, верби стримують зсуви, не допускаючи підмивання ґрунту водою, запобігають ерозійним процесам. Верби є природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок і озер. Недаремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. Верба очищує не тільки воду, але ще й повітря. Квіти верби дають багато нектару й пилку рано весною в той час, коли ще нічого не цвіте. Високо цінують вулики із верби, у них бджоли не хворіють. Верба – дерево цілюще. Настій з кори знижує температуру, відвар вербової кори вживають при грипі, вірусних інфекціях, ревматизмі.

Верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишатися і для нас. Оберегом для молодої дівчини на Україні завжди був віночок – це сплетене коло із квітів, листя, гілочок, він символізував молодість і кохання, це символ добра і надії, оспіваний у піснях. Оповитий легендами, переказами. Дівочий вінок має бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, захищають від різних хвороб, недоброго духа. Рослини віддають нам свою енергію, свою силу. До складу вінка неодмінно входила верба, у народних піснях говориться:

Погляньте на нашу вербу білу, яка красунею розкинулась на березі лиману. Давайте трохи більше дізнаємось про особливості цього дерева.

Верба – це кущ, рідше дерево. Листки прості, короткочерешкові, з прилистками, які іноді рано опадають. Пластинки листків цілісні, іноді лопатеві, цілокраї. Квітки в суцвітті сережка, одностатеві, рослини однодомні. Плід – коробочка, насіння волосисте. Росте верба на вологих луках, заплавах річок, у вологих лісах. Цвіте у квітні-травні одночасно з розпусканням листя. Рослина тіньовитривала, дубильна, медоносна, лікарська, декоративна.

5 зупинка Аптека поруч з нами (Софора японська)

Якщо у вас заболіло горло, у рану потрапив бруд і почався запальний процес. Не

поспішайте в аптеку. Уважно погляньте довкола – ліки ви знайде скрізь, уважно тільки придивіться. Рослина, яка є унікальний лікарським засобом – софора японська.

Чим же вона так корисна софора?

Ліки (настоянки, мазі тощо) на основі софори японської мають наступні лікувальні властивості: сприяють зниженню ламкості судин; видаленню холестеринових бляшок; зниженню набряклості; нормалізації обмінних процесів; підвищенню імунітету; зменшенню алергічних реакцій; нормалізації артеріального тиску; зменшенню проявів тахікардії. Виявлено позитивний ефект при лікуванні тромбів дрібних судин.

Так як найбільший ефект від лікування дає рутин, що входить до складу софори, а він розчиняється в спирті, то найчастіше в аптеках зустрічаються спиртові настоянки. Приймають їх по кілька крапель всередину. Така терапія допомагає зміцнити організм, заспокоїти нерви і побороти інші недуги. При зовнішньому використанні, примочки і компреси, прикладають до забитих місць або до запалень.

Покращуючи кровообіг, софора японська сприятливо діє на роботу головного мозку. Її часто призначають лікарі для профілактики геморагічного інсульту.

Але перед застосуванням краще всього заздалегідь проконсультуватися з лікарем. Адже будь-які ліки при неправильному використанні можуть нашкодити

А тепер трішечки знань з біології. Батьківщиною рослини є Японія та Китай. Через схожість з акацією, її нерідко називають «японської акацією» або «пагодою». Софора має ажурну широку корону світло-зеленого відтінку. Рослина здатна ефектно прикрасити сад в південних регіонах або в помірному кліматі.

Софора японська являє собою листопадне дерево висотою 20-25 м. Вона має розкидисту, кулясту або зонтичну крону. Скелетні гілки ростуть горизонтально, перші розташовані досить низько. Все здеревілі частини покриті щільною корою темно-сірого відтінку з глибокими тріщинами.

Черешкові листя на гілках розташовуються почергово. Вони складні, непарно-перисті і складаються з 9-17 листочків. Цікаво, що кожен вечір листочки складаються і опускаються вниз, а вранці на світанку розгортаються знову.

У липні-серпні розпускаються пишні і ароматні жовтувато-білі квіти. Вони зібрані в суцвіття волоть на кінцях пагонів. Довжина суцвіття в середньому становить 35 см. Кожна квіточка довжиною близько 1 см має власну квітконіжку.

Софора є відмінним медоносом. Мед має світло-бурштиновий відтінок і дуже корисний. Після запилення в жовтні-листопаді дозрівають плоди - соковиті боби довжиною 3-8 см. Округлі стручки з потовщеннями відразу після появи пофарбовані в зеленувато-бурий відтінок, а в міру дозрівання стають червоними. Боби можуть висіти на гілках протягом всієї зими. Восени, після перших заморозків, зберіть її плоди, вони обов’язково вам знадобляться у лікуванні.

6 зупинка Сторінками Червоної книги України (Сальвінія плаваюча)

Червона книга України – це книга, що містить перелік і опис рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, що потребують особливої охорони. До неї заносять назви видів, які перебувають у природних умовах на території України і в межах її територіальних вод під загрозою зникнення. Підставою для занесення є дані про зміну кількості, районів поширення та умов існування, докази того, що вони без вживання термінових заходів щодо їх охорони не можуть існувати. Вперше її було видано 1980 року, вона містить опис 540 видів рослин, тварин і грибів. Види поділені на категорії за видами:

• Зниклі – чорні сторінки, «Чорний список». Зникаючі – червоні сторінки

• Рідкісні – білі сторінки. Невизначені – сірі сторінки

• Недостатньо відомі. Відновлені – зелені сторінки

• Чисельність яких скорочується – жовті сторінки «Янтарна книга».

Міжнародна Червона книга створена Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів, почала видаватися у 1966 році, занесені до неї види повинні охоронятися на терені усіх країн без винятку.

Зелена книга України – зібрання інформації про рідкісні і типові рослинні угруповання, які потребують охорони, до неї занесені 127 типових, рідкісних і зникаючих угруповань.

На території заказника від яхт клубу до насипної кам’яної коси із видів рослин, занесених до Червоної книги України, знаходиться тільки сальвінія плаваюча точково, у місці обрізаних барж. Ковила Лессінга, ковила волосиста, тюльпан Шренка, тюльпан бузький, гриб зморшок не виявлені. Серед тварин досить поширеним є полоз жовточеревий, який живе у скелях, можна зустріти п’явку медичну, махаона.

С альвінія плаваюча або сальвінія плавуча  — невелика плавуча різноспорова папороть, поширена від Північної Африки та Південної Європи до Азії.

У помірному кліматі вид трапляється спорадично. Однорічна рослина. Горизонтальне стебло завдовжки від 3 до 8 см, часто утворює відгалуження, котрі, у свою чергу, можуть відділятися від материнської рослини. У кожному вузлі стебла сальвінії несуть по три вайї (листки), з яких дві – цілокраї плавучі, третя  – розсічена на 9–14 долей і занурена у воду, виконує функцію кореня і, водночас, містить асиміляційні тканини, хлоропласти яких активно фотосинтезують. Плавучі вайї овально-еліптичні, тупі, на верхньому боці зі щетинистими білими, багатоклітинними трихомами, на нижньому — з бурими волосками.

З настанням осінніх холодів вегетативні органи рослини поступово відмирають. Наприкінці літа біля основи занурених вай розвиваються кулеподібні, зібрані в групи по 4–5 штук спорокарпії (соруси), які восени після відмирання стебла занурюються на дно.

Сальвінія плавуча існує на межі повітряного й водного середовищ і характери-зується відмінною будовою плавучих і занурених у воду фотосинтезуючих органів (гетерофілією). Рослина формує занурені у воду вайї специфічної анатомічної будови, які за морфологією більше нагадують корені.

В Україні зростає в повільних або стоячих водах і озерах спорадично в багатьох районах (в басейнах Сіверського Дінця, Дніпра, Дністра), на Поліссі, у Закарпатській обл. (Теглаш, Берегово, Латориця) і Львівській (Немирівський р-н), у низов'ях Дунаю.

Ось наша екскурсія і закінчилася. Але ми не розглянули і 10% того біорізноманіття, яке спостерігається на території нашого заказника. Це можна зробити наступного разу. Але ви повинні запам’ятати одну велику істину: природа то є наш спільний дім, потрібно усе берегти та охороняти в нім. Кожний організм, рослина, тварина для існування всіх інших необхідна. Земля не належить нам, це ми належимо Землі. Бережіть усе живе для майбутніх поколінь, адже це ми її взяли у борг у наших нащадків. До нових зустрічей на нашій екологічній стежці.

Список використаних джерел

1. О.В.Давидов, С.В. Сімченко. Морфогенетичний аналіз території Станіславського геологічного памятника. /Географічний аналіз та пошук шляхів вирішення. 2015. С. 145-147.

2. https://ua.igotoworld.com/ru/poi_object/69227_hersonskiy-grand-kanon.htm.

3. https://zakupator.com/sad/sofora-yaponskaya.html.

4. https://ru.wikipedia.org/wiki/Балянусы.

Мета: привернути увагу школярів до екологічної ситуації, стану навколишнього середовища; запропонувати школярам найпростішу методику проведення спостережень та дослідів у природі; виховувати у дітей відповідальне ставлення до природи і свого здоров’я; мотивувати необхідність поведінкової діяльності щодо покращення стану довкілля.

Навчальний заклад: Станіславський ЗПЗСО ім. К.Й. Голобородька

Район: Білозерський, Станіславська ОТГ.

1. Протяжність маршруту 4,5 км.

2. Кількість зупинок 6.

3. Рік створення стежки 2018

4. Прізвище, ім'я, по-батькові, посада відповідального за створення та роботу по стежці. Рідкоборода Т.М.учитель хімії та біології.

5. Значення екологічної стежки: навчально-виховне, природоохоронне, дослідницьке, краєзнавче.

6. Режим користування піший та частина (на байдарках у водній акваторії лиману).

Карта-схема маршруту екологічної стежки.

Правила поведінки на екологічній стежці

1. Учасники екскурсії йдуть групою за керівником, не обганяючи його і не розтягуючись довгим ланцюжком .

2. Розмови під час екскурсії неприпустимі, питання керівнику слід задавати упівголоса.

3. Запам'ятовуючи найбільш типові рослини, не слід їх збирати. Краще записувати їх назви та відмінні ознаки, замальовувати зовнішній вигляд в записній книжці.

4. Спостерігаючи за тваринами (метеликами, жуками, земноводними), не слід їх ловити .

Забороняється:

відхилятися від маршруту, походу; курити та смітити, розпалювати вогнища; рвати квіти та пошкоджувати дерева; руйнувати гнізда птахів; робити написи на деревах; брати із собою домашніх тварин; користуватися радіоприймачами, мобільними телефонами.

Дозволяється:

проводити спостереження за явищами природи; фотографувати об’єкти природи; проводити відеозйомку; підсівати багаторічні трави у разі ерозії ґрунту; насолоджуватися красою природи!