Бондарівська гімназія Марківського району Луганської області, 10 клас

Мишура Любов Іванівна, вчитель - методист

Родинне свято

Мета заходу: виховувати почуття гордості за своїх предків, повагу до батьків, шанобливе ставлення до старших у родині, усвідомлення своєї родовідної лінії; формувати духовні і національні цінності у дітей; у тісному зв’язку співпрацювати з учнями, сім’ями, громадськістю з метою вивчення кращого досвіду сімейного виховання., щоб пропагувати його в процесі роботи.

На сцені прикрашений рушниками централь­ний плакат зі словами:

В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелився шлях,

Не згасне вогнище родинне

В людських запалених серцях.

Д. Білоус

Кожне дерево з плоду свого пізнається.

Біблія

Символічне дерево, на якому висять листочки червоні , зелені і яблука свіжі соковиті і чорні, морозом приморожені.

В читель. Вже поволі день згасає,

Степи, лани мріють,

В Бондарівці ж біля річки,

Верби зеленіють.

В небі місяць випливає,

Яка краса! Зорі сяють!

А село горить вогнями

Люди спати не лягають.

Ще скільки роботи треба зробити,

Зварити, попрати, прибрати, пошити.

Здається, тільки до подушки прилягла –

А вже ранкова зіронька зійшла.

( звучить музика, чується спів солов’я, гавкіт собак, шум на вулиці )

І так кожного дня, і з року в рік. Батьки поспішають на роботу, діти – в школу.

А ввечері вся родина збирається біля телевізора, щоб обговорити сімейні проблеми.

Батьки і діти. Діти і батьки.

Нерозділиме і одвічне коло

Ми засіваємо житейське поле.

І не на день минущий - на віки.

У народі кажуть, що гарна та сім'я, де вироста­ють гарні діти. А які батьки не хочуть ба­чити своїх дітей щасливими? Який учитель не хо­че бачити щасливі очі своїх вихованців?

Школа, звичайно, відіграє не останню роль у вихованні дітей, але, погодьтеся, вона переважно переконує, спонукає, повчає, а сім'я - це прак­тична школа духовності. Давайте ж сьогодні разом поміркуємо, які пло­ди дає дерево сім'ї, з якого коріння живиться сімейне дерево проблем, які якості виховує в дітях.

(Під ніжну мелодію учениця читає вірш).

1-а учениця.

Хто коштовності шукає,

Хто - збирає гроші.

Та є перли, кожен знає,

Від багатств дорожчі.

Наша мова, наша пісня,

Туга журавлина,

Рідна хата біля річки

І в лузі калина.

Вишиваний рушничок

І матусі погляд ніжний,

Строгий голос батька,

Поклик дому вічний,

Вишивка, різьба, гончарство,

Писанки-красуні

Роду нашого людського —

Вічні берегині.

2 учениця. Починалися ми з материнської мови.

Колисали її тополині слова,

Нашу радість і сум, нашу звихрену долю

Материнська любов, як весна зігріва.

На розгонних вітрах неспокійного світу

Хай несе нас вперед весняна течія,

І крізь морок невдач сонце мамине світить

І злітає із уст: «Мамо, мамо моя...»

Нам розвиднівся світ з материнської мови,

Нам розвиднівся світ із її доброти,

Материнську печаль, що гірчить полиново,

Материнську сльозу ти собі не прости.

Ведуча 1. Мати, мама, матуся... Скільки ласки і тепла таїть у собі це слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдобріша, найкра­ща, наймиліша. її очі супроводжують дітей у да­леких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас до старості. Мати вчить мудрості, піклується про нас, дає поради, передає у спадок речі, які зробила сама: рушники, сорочки. Мати оберігає кожного із нас, усю нашу сім'ю. Ось чому ми на­звали наше свято «Берегині нашого роду».

Ведуча 2. Напевно тому, що на священну українську зем­лю прийшла весна національного відродження, виринуло, сповнене глибокого внутрішнього зміс­ту, слово Берегиня. Воно утворилося від дієслова

«берегти». Сьогодні й піде мова про те, що саме ми повинні зберігати, не забувати, щоб наша Бе­региня стала для нас священним місцем. З хати - Берегині бере початок вся наша Батьківщина.

1-й учень. Рідна домівка... Зігріта теплом мате­ринської любові, яка передається з колисковою піс­нею. А чи багато із нас пам'ятає мамину пісню? На­певно ні. Що ж ми співатимемо своїм дітям? Адже лагідна ніжна колискова вже виховує дитину, ство­рює для неї світ прекрасних ліричних образів.

2-й учень. Багато доріг манить нас у житті, але слово, виспіване мамою в колисковій повертає до рідного дому, якого не можна зрадити, як не можна зрадити Вітчизні, матері. Споконвіку в народі існу­вав звичай: колиску, якою вже не користувалися, зберігали доти, доки люди жили в хаті. А робили колиску із клена, ясена, щоб діти були співучими.

3-й учень. Руки матері колихали нас у колисці, коли ми були маленькими, мати зігрівала нас лас­кою, душевним теплом.

Вчитель. Життя - завжди щедре літо, коли поряд із вами мама. І немає різниці, скільки людині років: п’ять, сімнадцять чи п’ятдесят.

Здається все тепер, як і раніше:

Сонечко світить, крутиться Земля.

Але чомусь летять роки скоріше,

Холодний іній коси осрібля.

Я низько схиляю голову перед мамами у глибокій шані за її любов до нас, за сімейне щастя, бо саме в родині разом з маминою піснею народилися вічні людські цінності

( звучить пісня « Росте черешня в мами на городі» у виконанні батьків, вчителів, учнів).

А зараз ви прослухаєте авторський вірш « Рідній матусі» , який Гавран Роман присвячує своїй мамі.

Люблю свою рідну матусю

За усмішку світлу, ясну.

Ти, мамо, у мене єдина,

Ніде не знайду я таку.

Уранці встаєш ти, рідненька,

Готуєш сніданок для всіх.

По хаті проходиш тихенько:

Боїшся синів розбудить.

Я хочу, щоб була ти здорова,

Сто років іще прожила.

І мене в далеку дорогу

Із татом колись провела.

Спасибі, рідненька за ласку,

За ніжність, за щедрість твою.

Пробач, що я був неслухняний.

Зрозумів я помилку свою.

Вчитель. Синівська вдячність... Скільки гірких дум і скорботних хвилин переживають мате­ринське і батьківське серця, відчуваючи, що син або донька байдужі до них, безсердечні до чужого горя, що вони забули все те добро, яке зробили для них.

В.О. Сухомлинський не втомлювався повторю­вати: «Дитину потрібно вчити робити добро». А інколи наші дії і слова роблять душу дитини черствою.

Ти так вчинив, як сам того хотів.

Про маму й тата не подумав.

Щодня чимдуж на вулицю летів –

Що говорила мама, ти не слухав.

А мами серце повниться від болю.

А в тата іде кругом голова.

Чому ж росте у них такий непослух?

Чому не реагує на слова?

Результати анкетування: «Чи звертаємося ми за порадою до батьків?»

Анкета

До тата До мами

Так – 10 14

Ні - 3 1

Іноді – 2 -

Звертаюся

• Тато і мама – найрідніші мені люди

• Вони мене завжди розуміють

• Тому що і їх люблю

• Я їм довіряю

• Вони не тільки батьки, вони – найближчі друзі

Не звертаюся

• Я з батьком не знаходжу спільної мови

• У мене є свої таємниці, про які вони не повинні знати

• Не звертаюся за порадою до батька, тому що він рідко буває вдома

Вчитель. Так. Всіх, може, й не спасеш, але свою власну дитину врятувати від сліз, бездуш­ності, жорстокості та егоїзму - обов'язок батьків.

(У залі гасне світло, на сцену виходить 3 дівчи­ни, тримаючи в руках запалену свічку. Під музи­ку вони читають вірш « Рідна мати моя, берегиня роду» )

1 учень. Цілую руки рідної матусі,

Невтомні руки мами золоті,

До них я серцем тихо прихилюся:

За все, що маю, дякую тобі!

2 учень. За теплоту і затишок в оселі,

За ніжність і турботу без межі,

За тихі ранки, вечори веселі

Й за вогник, що не згасає у душі.

3 учень. Переболить згорьоване серденько,

Усіх воно воліє обігріти,

Від тебе перейму я, люба ненько,

Святеє вміння щиро так любити.

4 учень. Ти - берегиня роду, моя мила,

Ти захищаєш нас, дітей своїх,

Ти не троянда, ти - ромашка біла

-Проста й відкрита сонцю та зорі.

5 учень. Буває, що сльозинку нишком зрониш

-Пробач мені свої тяжкі жалі,

Не плач, рідненька, каюся я в цьому

Й тобі вклоняюсь низько до землі

6 учень. Хай сонечко вітає тебе ясно,

Зозуля накує багато літ,

Хай зіронька принесе щастя рясно,

Щодня дарує радість дивний світ!

Ведучий 1. «Очі матері всевидящі. Це вони відкри­вають дитині світ. Руки матері невтомні. Це вони дають перші уроки праці. Серце матері - доброта і мудрість. Це воно вчить любити людей, боро­тися за їхнє щастя, забуваючи про себе», - пи­сала Леся Українка. Запам'ятайте ці мудрі сло­ва.

Вчитель. Роль батька у вихованні дітей особли­ва. Кожній дитині хочеться, щоб її батько був лю­диною сильним, справедливим. А ще – люблячим, турботливим, терплячим, уважним. Щоб і в радості , і вгорі завжди був разом із своєю родиною.

Батьку! Ти – мій ангел – охоронець.

Тебе я люблю, щиро поважаю.

Тобі довіряю і знаю: ти – найкращий у світі!

Вчитель. Готуючись до свята, ми провели велику роботу: випустили стінну

газету « Моя сім’я», вивчили свій родовід і намалювали родовідне дерево, дали відповідь на питання анкет, склали соціологічний портрет кожної сім’ї.

Познайомтеся з результатами анкетування.

Результати анкетування « Мої успіхи в навчанні»

На питання анкети відповідало 15 учнів.

В анкеті було 3 запитання:

• Як я навчаюся ( погано, посередньо, добре, відмінно )

• Чи можу краще ( можу, не можу )

• Що заважає?

Опрацювавши і узагальнивши результати анкет, можна сказати, що з 15 учнів відповіли, що навчаються

1). 2 учні – погано

10 - добре

0 - на відмінно

2). Краще можуть навчатися Не можуть

12 учнів 3 учні

3). Що заважає?

• Лінь – 11 чоловік

• Мало докладають зусиль – 4

• Не вистачає часу – 5

• Вдома багато працюю – 3

• Не маю бажання вчитися – 1

• Не вистачає зусиль – 5

• Це вже межа - 4

• Стомленість – 2

• Багато домашніх завдань задають – 2

• Висока завантаженість роботою – 3

• Це вже межа – 4

Отже, діти вміють реально оцінити свої результати, можливості, з’ясувати причини, які заважають їм навчатися.

А тепер головна задача – здолати труднощі і підняти знання на новий якісний рівень.

Соціологічний портрет родини

1). Хто авторитет у вашій сім’ї? Чому?

• Тато і мама – 8

• Тато - 3

• Мама – 1

• Бабуся – 2

Взаємовідносини у вашій родині

Добрі, гарні, дружні, теплі, дуже добрі, дуже добрі з повагою, відмінні, звичайні

Традиційні свята ( 11 учнів - +, 4 - 0 )

День народження, Новий рік, Різдво Христове, 8 Березня, обід всією родиною

Вчитель. Вчитель. Шановні батьки! Наші діти - це наше сучасне і наше майбутнє. І від того, якими вони будуть, буде залежати доля родини. Чим

дружніша і багатша сім'я, тим буде міцніша Україна. Отже, кожна маленька родина - це частинка великої України. А в ній, як і в Україні, багато талановитих дітей. Є вони й серед нас.

(Учитель розповідає про захоплення учнів).

Вчитель. Надворі стоїть золота осінь. Та все частіше шаленіє вітер у полях, садах. Шарпає несамовито гілля на деревах, обриває листочки і жбурляє їх під ноги. А в нашому родинному колі - тепло і затишно. Бо тут зібралася велика і дружна родина, яка, практично, може все! Зараз ви в цьому переконаєтеся.

( Звучить ніжна мелодія, учитель запрошує родину до творчої лабораторії )

У творчій лабораторії

Поетичний віночок на тему « У колі сім'ї»

Завдання. Утворити двовірш:

1. Із школи ми прийшли раненько,

( Нас зустрічала радо ненька )

2. У щоденник мама зазирнула -

( За голову схопилася й зітхнула).

3. У щоденник мама зазирнула -

( Від радості руками сплеснула).

4. Мама приготувала святковий обід –

( За столом зібрався увесь рід ).

4. Кличе мама сина до роботи -

( Син не хоче . Каже: « Не моя турбота» )

Гра « Доповни речення »

1. Інна, Юля, Оля розумні, бо...

2. Курячий Рома доглядає за пасікою, бо…

3. Корнієнко Артем встає щодня раненько, щоб...

4. Пономар Богдан сидить на уроці тихо, бо...

5. Кравцова Оксана завжди весела, бо...

6. Козлов Олег не запізнився на урок, бо…

7. Хлопці не ображають дівчат, бо

8. Дівчата поважають хлопців, бо...

Педагогічні ситуації (для учнів )

1). Син приніс щоденник з оцінками. Вони набагато гірші, ніж на минулому тижні. Тато бере щоденник до рук...

2). Мама просить доньку прибрати в кімнаті. Дівчина не має бажання це робити...

3). Хлопець хоче покататися на скутері. Мама сердита...

4). Миколка ввечері дивиться телевізор. Мама нагадує йому про уроки. А так не хочеться пропускати улюблений серіал...

Педагогічні ситуації ( для батьків ). Пробне ЗНО

1. Ви просите дитину щось принести з іншої кімнати. Але вона не поспішає...

А. Доведеться йти самій

Б. Ось, як ти мене любиш! Не можеш зробити для мами дрібниці.

В. Можеш не йти, але батько буде незадоволений.

Г. Свій варіант

2.Донька завжди повертається о другій зі школи. Сьогодні вона прийшла значно пізніше.

А. Безсовісна! Я хвилююсь, а ти...

Б. Де ти тиняєшся ?. Як візьму ремінь...

В. Нарешті! Яке це щастя, що з тобою нічого не трапилося.

Г. Попросиш другий раз грошей, якщо ти така!

3. Син прийшов додому у розірваній сорочці, з розбитим носом.
Виявляється, що він побився з хлопцем.

А. Знову! Ти мене загониш у домовину.

Б. Що вони з тобою зробили? Іди сюди, я зроблю тобі компрес.

В. Добрий учень ніколи не полізе у бійку.

Г. Ти невиправний! Викопаний батько.

Творче завдання

4. Син вимагає у батька грошей на кишенькові витрати.

(відповідь батьків)

Закінчи прислів'я

♦На сонці тепло, / а біля матері добре /.

• У дитини заболить пальчик, / а в матері серце /.

• Мама однією рукою б'є, / а другою - гладить /.

• Годуй діда на печі, / бо й сам там будеш /.

• Ціануй батька й неньку, / буде тобі скрізь гладенько /.

Вчитель. Без батьків немає роду,
Як без води нема життя

Водній травинці ціле свято,

Дитино, назавжди затям.

Рід великий, край багатий,

Лине ніжно пісня з поля.

Будем Бога ми просити,

Щоб вродила щедро доля.

(У виконанні ансамблю Кризького будинку культури звучить пісня

« Стелись, вишиванко». Слова Любові Мишури. Музика Миколи Ведмедері )

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

-Прилети, мов птах на крилах, доленько, до хати.

Буду я колисочку синову гойдати.

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

Своїй донечці веселу пісеньку співала,

А недоленьку лихую - серцем проклинала.

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

Червоная ниточко, прокладай дороги,

А чорная ниточко, обминай пороги.

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

Виростайте, мої діти, у рідному краї.

Стеліться, тумани, у сивому гаї.

Рушничок, як Берегиню, дітям вишивала,

Щасливої щиро доленьки бажала:

-Стелись, стелись, вишиванко, звечора до ранку.

Нехай сонце зігріває діток на світанку.

Вчитель. Шановні батьки! І Вам , і нам хочеться, аби діти росли здоровими, розумними, були культурними, вихованими. Щоб любили своїх батьків, поважали вчителів, товаришів. А зараз ми завітаємо з вами до шкільної академії.

Сценка « Вовочка»

Головні герої: Вовочка - учень 10 класу

Вчителька, учні

Дзвенить дзвінок, Вовочка вривається в клас, падає за парту.

Вчитель. Вова, ти чого влетів в клас, як заведений. Встань, вийди і зайди по -

людськи.

Вова. А як це по - людськи?

Вчитель. Не поспішаючи (Вова виходить, потім дуже повільно заходить, не

привітавшись, сідає за парту)

Вчитель. Чому ти не вітаєшся? Вийди, Вова і ще раз зайди.

(заходить, кидається до кожного учня, вітається з ними за ручку, потім

трясе руку вчителю)

Вчитель. Ні. Не так, Вова. Вийди, подумай, а потім іще раз зайди.

Вова. Всім прівєтік, всім салютік ( віддає салют з поклоном).

Вчитель. Ні. Не так, Вова. Ти повинен сказати « Добрий день».

Вова. Ну, добрий день.

Вчитель. Ну без «ну» добрий день.

( вчитель падає втрачає свідомість )

Вова. (Підхоплює вчителя, кричить )

Лікаря швидше, лікаря швидше.

Вчитель. А зараз, шановні, давайте всі разом поглянемо на наше символічне дерево, яке тримає на собі плоди двох сортів: свіжі яблука, здорові, налиті соком і

примерзлі, поморхлі, нездорові, паршею побиті. Ось так буває і з людьми: одні розумні, працьовиті, виховані, духовно багаті, інші - черстві душею, грубі, байдужі, ліниві. Перші - володіють багатьма позитивними якостями, у інших - переважають негативні риси характеру.

П
огляньте, яких плодів на дереві більше? Звичайно, здорових. Зіпсованих -менше. Отже, і позитивних якостей у наших дітей набагато більше. Але все ж таки вони є ( учні зривають з дерева зелений листок і зачитують написані на них позитивні риси характеру, на червоному - негативні риси ( узагальнений результат ).

Ведучий 1. Ми дякуємо учням за відвертість і любов, з якою вони говорили про своїх батьків і всім присутнім на нашому святі даруємо танець у виконанні наших дівчат. (Дівчата виконують танець « Я - українка»)

1-й учень. Невтомні материнські руки. Не було либонь такого, чого б вони не вміли. І завжди пахли чимось знайомим, домашнім: свіжого випрасуваною білизною, хлібом, м'ятою, любистком. Та ніколи не розлучалися мами з піснею. Адже родинна пісня - це також оберіг.

2-й учень.

Я прокидаюся рано і зразу,
Хоч ще не встаю,

Тільки спросоння погляну –

Бачу родину свою:

Мати - досвітня пташина,

З досвітку вік не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Батько - то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,
Слово його заповітне
.Гріє і живить мене.

1-й учень. А чи не справжнім домашнім оберегом для кожного з нас повинні бути портрети батька і матері, обрамлені рушниками? Будемо відвертими - не завжди ми знаходимо місце для них, а більше завішуємо стіни всякою всячиною, А з цього починається повага до свого роду, до своїх батьків. Забули ми подекуди і шанобливе звертання до батьків на «Ви».

2 -й учень. Промайне 10, 20, 50 років, зітруться у вашій пам'яті багато подій,

забудуться люди, зустрічі. Але щоб не трапилося у житті, ви завжди

повертатиметеся у світ свого дитинства до рідної Берегині, до своїх батька і матері.

1 учень. Підводячи підсумки нашого свята, хочеться висловити сподівання, що ви берегтимете все, що вас оточує. Адже мамина пісня, бабусина вишиванка, батькова хата, портрети на стінах найдорожчих людей, рушники, незамулена бать­ківська криниця - все це наша родовідна пам'ять, наші символи, наші обереги, наша історія.

2учень. Шануйте те, що батько і матір створили для вас. Це вам знадобиться для серця, для душі, для вашої щоденної праці. Пам'ятайте, хто ми, чиїх батьків сини і дочки.

Вчитель.11 років життя дитини та сім'ї пов'язане зі школою і її проблемами. І якщо батьки і вчителі навчили дитину трудитися, любити свій рідний край, поважати людей, шанувати символи і традиції своєї родини, значить не змарнували вони свій час: зростили і виховали гарних дітей, завчасно подбали про їх майбутнє і свою старість. В народі говорять:

« Людина в своєму житті повинна посадити дерево, побудувати дім, народити і виховати дітей». Дерева Ви посадили, дім побудували, маєте гарних дітей. А тепер нам разом з Вами треба подбати про те, щоб на вашому сімейному дереві були тільки добрі плоди. Бо кожна маленька родина - це частинка великої України. І від того, якою буде Ваша родина, буде залежати і доля всієї України. Хочу побажати вам, шановні батьки, і вашим дітям бачити на

своєму сімейному дереві тільки добрі плоди. А пісня хай стане гарним подарунком для нашої родини.

(У виконанні учнів звучить пісня « Моя священна Марківська земля». Слова Любові Мишури.)

.

Моя священна Марківська земля.

Благословенна рідна Україна,

Де колосяться золотом поля,

І сонечку всміхається калина.

В вишневий цвіт прибралися сади,

І соловей день новий зустрічає.

Мене у світ казковий поведи –

Про Марківщину пісню заспіваю.

Приспів:

Марківщино люба, Марківщино мила!

Ти мені дорогу у життя відкрила.

Долю дарувала і кохать навчила,

У любові й щасті ти мене зростила.

Ти не корилась лютим ворогам.

Твоя душа була в польоті мрії.

І я тебе нікому не віддам,

Мій рідний край, моя свята надія!

Якщо нависнуть темні хмари й злі –

Над рідним краєм сонце заховають,

Я шлях знайду у чорній тій імлі:

Всміхнеться сонце - радо привітаю.

Приспів

Люблю поля й вишневії сади,

Річки, озера і далекі гори.

Мене у світ казковий поведи –

Вже кличуть нас широкії простори.

Мій рідний край, живи і розцвітай!

Нехай народ розправить свої крила.

До сонця у піснях своїх злітай,

В душі живи, краса, а в тілі – сила.

Приспів

Вчитель. Шановні друзі! Скажіть, будь ласка, а чим і ким наша хата багата?

(діти відповідають)

Так, діти, наша хата

Господинею багата.

Всіх вона готова

До господи запросити

І запашним чаєм пригостити.

Всіх гостинно запрошують на чашку чаю. Ніжно звучить пісня

« Родина, родина» у виконанні учнів, батьків, вчителів.

Слово для привітання надається батькам, дирекції

(Родинне свято продовжується )

Додаток