Прислів'я та приказки про

Хліб

«Хліб — усьому голова», — кажуть у народі. Це не дивно, адже його здавна вважали основою життя, символом добробуту й багатства. Хліб цінували, вважаючи величезною святинею...

На сьогодні хліб — це звична для нас їжа. А от в давнину до нього ставилися зовсім по-іншому. Випікання хліба було досить трудомістким процесом.

Люди вручну сіяли зерно, а потім за допомогою серпа збирали урожай, приступаючи до роботи ще вдосвіта. Зрізані колоски зв'язували у снопи й залишали сушитися. Потім молотили ціпом, а згодом — на водяних млинах і вітряках.

Для щоденного вживання пекли хліб із борошна грубого помелу, а от білий хліб їли лише у великі свята. Випікання хліба вважалося великим ритуальним дійством. «Майструючи» хліб, господиня мусила одягти все чисте, а перед цим — причепурити світлицю й приготувати рушники: на один клали хліб, іншим — накривали буханець, аби він «дійшов».

З давніх-давен хліб прирівнювали до сонця, тому надавали йому круглої форми. Звідси й різноманітні назви: колобок, калач, калита. Розрізати хлібину дозволялося лише ниткою, аби жодна крихта не впала додолу.

Хоч і рідко в якій оселі сьогодні випікають хліб, ставлення до нього майже не змінилося. Досі з ним зустрічають гостей, ідуть у гості, благословляють молодят, проводжають у дорогу...

За такого ставлення до хліба як до найвищої святині, не дивно, що про нього народ склав багато прислів’їв і приказок.

Хліб житній — батько рідний, гречана каша — мати наша.
Без хліба нема обіду.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Оце тобі хліб і ніж: бери та ріж.
Без солі не смачно, а без хліба не ситно.

Є хліб, буде і пісня.
Хліб — годувальник, святиня людська.
Щоб хліб мати, треба добре працювати.
Д е хліб та вода, там нема голода.
Паляниця — хлібові сестриця.

Яка пшениця, така й паляниця.
Добрий хліб, коли нема калача.
Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска, так і в горниці тоска.

Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
Як хліб буде, то і все буде.
Де є хліб, там є життя, де є життя, там є надія.

Держи хліб на обід, а слово на одвіт.
Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.
Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.
Завжди є їдець на готовий хлібець.

З полови хліба не спечеш.
Зварили нічо та й з’їли без хліба.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.
З печі сирого хліба не виймають.
Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.

Кожному хліб не гіркий.
Не всякий паше, хто хліб їсть.
Коли не стане хліба, так грінки грій.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Без хліба — не обід, без капусти — не борщ.

Без хліба половина обіда.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Бублик — не хліб.

Мова мовиться, а хліб їсться.
Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
На чорній землі білий хліб родить.
На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.