ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Загальні питання щодо фізичної реабілітації.
Турбота про здоров’я людини являється одним із основних принципів дотримання прав людини. Захворівша чи отримавша травму або каліцтво людина, внаслідок чого стала тимчасово непрацездатною або інвалідом, повинна отримати від цивілізованої держави і суспільства все необхідне для відновлення здоров’я, полегшення стану і повернення до активного життя та праці.
Фізична реабілітація займає чільне місце у суспільстві і використовується у соціальній та професійній реабілітації в якості лікувального і профілактичного засобів з метою комплексного відновлення фізичного здоров'я та працездатності хворих і інвалідів.
Основною формою її застосування є фізичні вправи і природні фактори.
Спеціально підібрані вправи здатні відновлювати оптимальну рухливість та врівноваженість нервових процесів, що покращує регулюючі властивості, активізує діяльність ендокринних залоз і стимулює вегетативні функції та обмін речовин за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів.
Тонізуючий вплив фізичних вправ тим більший, чим більше м'язів втягується у рухову діяльність і чим вище м'язове зусилля.
М'язова діяльність стимулює обмінні, окислювально-відновні, регенеративні процеси в організмі тощо. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення, запобігаються спаювальні процеси та розвиток атрофій.
Фізична реабілітація є невід'ємною складовою частиною медичної реабілітації і використовується у всіх її періодах і етапах. Призначення засобів фізичної реабілітації, послідовність застосування її форм і методів визначається характером перебігу захворювання, загальним станом
хворого, періодом та етапом реабілітації, руховим режимом тощо.
В системі загальної реабілітації одне з провідних місць займає фізична реабілітація, яка використовує засоби фізичної культури для лікування, профілактики ускладнень і загострень та відновлення професійних і побутових навиків.
Реабілітація – це відновлення здоров’я, функціонального стану і працездатності, порушених хворобами, травмами або фізичними, хімічними чи соціальними факторами. Мета реабілітації ефективне і раннє повернення хворих та інвалідів до побутових та трудових процесів, в суспільство; відновлення особистісних властивостей людини.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) дає дуже близьке до цього визначення реабілітації: «Реабілітація являє собою сукупність заходів, призваних забезпечити людям з порушеними функціями в результаті хвороб, травм і вроджених дефектів пристосування до нових умов життя в суспільстві, в якому вони живуть». Термін «реабілітація» походить від латинського слова habilitas – «здатність» (rehabilitation – «відновлення здатності»
Основний напрямок реабілітації як медичної, так і фізичної – відновлення здоров’я хворого шляхом комплексного використання різних засобів, направлене на максимальне відновлення порушених фізіологічних функцій організма, а у випадку неможливості досягненні цього – розвиток компенсаторних функцій.
Фізичній реабілітації підлягають хворі з травмами і деформаціями опорно-рухового апарату, серцево-судинними, неврологічними і психічними захворюваннями; набутими і вродженими дефектами; після хірургічних втручань; інфекційними і хронічними захворюваннями і, загалом, ті особи, які потребують поступової адаптації до фізичних і психічних навантажень професійного і побутового характеру, праці з меншим обсягом навантажень чи перекваліфікації, розвитку навичок самообслуговування, вироблення постійної компенсації у разі незворотних змін.
Мета, завдання та принципи фізичної реабілітації.
Мета фізичної реабілітації – найбільш повне відновлення втрачених можливостей організма, але якщо це недосяжно, ставиться задача часткового відновлення чи компенсації порушеної чи атраченої функції і в будь-якому випадку – сповільнення прогресування захворювання. Для їх досягнення використовується комплекс лікувально-відновних засобів, серед яких найбільш реабілітаційним ефектом володіють фізичні вправи, природні фактори, різні види масажу, заняття на тренажерах, а також ортопедичні пристосування, трудотерапія, психотерапія і аутотренінг.
На думку багатьох спеціалістів, головною задачею реабілітації являється повноцінне відновлення функціональних можливостей різних систем організму і опорно-рухового апарату, а також розвиток компенсаторних пристосувань до умов повсякденного життя і праці.
Завдання фізичної реабілітації:
відновлення побутових можливостей хворого, здатності до переміщення, самообслуговуванню і виконанню нескладної домашньої роботи;
відновлення працездатності, втрачених інвалідом професійних можливостей рухового апарату;
попередження розвитку патологічних процесів, які приводять до тимчасової або стійкої втрати працездатності, здійснення заходів вторинної профілактики;
Реабілітація буде ефективною при дотриманні основних ії принципів:
Ранній початок реабілітаційних заходів.
Цей принцип сприятиме швидшому відновленню функцій організму, попередженню ускладненнь та у випадку розвитку інвалідності -
ефективному застосуванню реабілітаційних заходів на перших етапах лікування;
Безперервність реабілітаційних заходів.
Цей принцип лежить в основі ефективності реабілітації, тому що тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів є
запорукою скорочення часу на лікування, зниження інвалідності та витрат на відновне лікування, довготривале матеріальне утримання інвалідів.
Комплексність реабілітаційних заходів.
Під керівництвом лікаря, реабілітація проводиться із залученням інших спеціалістів - соціологів, психологів, педагогів, юристів та ін.
Індивідуальність реабілітаційних заходів.
Реабілітаційні програми складаютьсяіндівідуально для кожного хворого чи інваліда і залежать від загального стану, особливостей
перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного та функціонального стану, особистості хворого, віку,статі, професії і т.ін.
Необхідність фізичної реабілітації у колективі.
Проходження фізичної реабілітації разомз іншими хворими чи інвалідами формує у пацієнта почуття члена колективу, морально підтримує
його, нівелює дискомфорт, пов'язаний з наслідками захворювання. Добрий приклад оточуючих запалює і надає впевненості у свої сили і швидше одужання.
Повернення хворого чи інваліда до активної праці.
Це досягнення основної мети реабілітації, що робить людину матеріально незалежною, морально задоволеною, психічно стійкою, активним учасником громадського життя.
Фізична реабілітація як складова частина медичної, соціальної та професійної реабілітації.
Фізична реабілітація являє собою систему заходів по відновленню або компенсації фізичних можливостей та інтелектуальних здібностей, підвищенню функціонального стану організму, покращенню фізичних якостей, психоемоційної стійкості і адаптаційних резервів організма людини засобами і методами фізичної культури, елементами спорту і спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії і природніх факторів.
Медична реабілітація є фундаментом реабілітаційного процесу.
Медична реабілітація спрямована на відновлення здоров'я, ліквідацію патологічного процесу, попередження ускладнень, відновлення або часткову компенсацію порушених функцій, протидію інвалідності, підготовку тих, що одужують та Інвалідів до побутових та трудових навантажень. У переважній більшості реабілітація завершується у медичних закладах.
Складовою частиною медичної реабілітації є фізична реабілітація. Вона мобілізує резервні сили організму, активізує його захисно-пристосувальні механізми, попереджує ускладнення, прискорює відновлення функцій різних органів і систем, ущільнює терміни клінічного і функціонального відновлення, адаптує до фізичних навантажень, тренує І загартовує організм,
відновлює працездатність в залежності від характеру, перебігу та наслідків захворювання або травми. На І етапу відновного лікування фізична реабілітація використовується з профілактичною або лікувальною метою та займає допоміжне чи головне місце у комплексі взаємодоповнюючих лікувальних заходів медичної реабілітації.
Одночасно з фізичною реабілітацією проводиться психологічна підготовка хворого до подолання труднощів, пов'язаних з хворобою і можливими її наслідками до необхідної адаптації, реадаптації чи перекваліфікації. Ця підготовка передує працетерапії, яка починається під час медичної реабілітації.
Основною метою соціальної реабілітації хворих з важкими травмами, ампутантів, з психічними захворюваннями, ураженням нервової системи та деякими іншими захворюваннями є розвиток навичок самообслуговування.У цьому процесі велике значення має спільна робота реабілітолога, фахівця з працетерапії та психолога. Своїми діями вони готують хворого до користування стандартними або спеціально розробленими пристроями, що полегшують самообслуговування. Поряд з тим вирішення юристами, працівниками житлово-комунальної сфери, соціологами питань матеріального забезпечення, житла, транспорту, телефонного зв'язку та інших умов якісного життя дозволяє Інваліду не відчувати себе поза суспільством, зберегти особистість.
Професійна реабілітація передбачає навчанню або перенавчанню доступним формам праці, забезпечення необхідними індивідуальними технічними пристосуваннями для полегшення використання працівником інструментом, пристосування робочого місця до функціональних можливостей організму хворого або інваліда на його теперішньому підприємстві, організації спеціальних цехів і підприємств для інвалідів з полегшеними умовами праці і зменшеним робочим днем.
Основна мета – підготовка пацієнта до праці. Реалізація ії залежить від характеру та перебігу хвороби, Ії функціонального стану і фізичної спроможності хворого, його професії, кваліфікації, стажу роботи, посади, умов праці та бажання повернутись до роботи. В залежності від цього реабілітолог, спеціаліст з працетерапії, психолог, педагог, соціолог, юрист проводять роботу з адаптації, реадаптації чи перекваліфікації з подальшим працевлаштуванням пацієнта.