В
иховна робота з молодшими школярами
Підбірка сценаріїв виховних заходів «Святковий калейдоскоп» |
Посібник для вчителів початкових класів частина 1 |
|
Автори В.Г.Киценко, Ахьядова Т.Г. |
|
|
|
Підбірка сценаріїв виховних заходів «Святковий калейдоскоп».
Для вчителів початкових класів. Частина 1.
Запропоновані розробки виховних заходів, уроків, годин спілкування полегшать Вашу роботу, дорогі вчителі, у підготовці і проведенні свят та виховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Тут Ви знайдете матеріал для календарних та християнських свят.
Будемо дуже вдячні за всі зауваження і пропозиції щодо змісту підбірки.
Бажаємо всім Вам, шановні колеги-вчителі, творчої наснаги, успіхів у роботі, талановитих учнів.
Хай музика звучить у Ваших серцях!
Автори В.Г.Киценко, Ахьядова Т.Г.
Вчителі Шенгурівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
2018рік
Передмова
Сучасні вченні та педагоги, як вітчизняні, так і зарубіжні, підкреслюють особливе значення розвитку творчих здібностей дитини засобами мистецтва. Адже воно в художніх образах відображає дійсність, концентрує в собі головні особливості естетичного ставлення до світу. Мистецтво покликане виховувати художній смак дитини, розвивати її здатність до творчості за законами краси.
Людина в музиці – це не обличчя, не зовнішність, а характер, настрій, рухи, дії. Слухаючи та виконуючи музичні твори ви не раз помічали, що музика тісно пов’язана з життям, розповідає про нього, виражає внутрішній світ людини.
Музичне мистецтво має соціальне спрямування і підводить учнів до усвідомлення ролі музики в житті кожного народу, кожної людини. Сприяє вихованню у дітей інтересу до оточуючого світу, любові і поваги до народної та сучасної музики, а також розвитку розумових і творчих здібностей.
Автори В.Г.Киценко, Ахьядова Т.Г.
З Новим роком друзів ми вітаєм!
(Під музику до залу заходять діти. Наперед виступає одна дівчинка.)
Дівчинка.
З Новим роком друзів привітаєм,
Щастя-долі усім щиро побажаєм.
Наше свято радісно сприйміть
Нову радість з нами розділіть.
Це веселе свято ми самі зробили.
Вас порадувати дуже всі хотіли.
Ведуча.
Хай буде це свято на казку багате!
Хай будуть ялинки, цукерки, сніжинки!
Снігуроньки, Діди Морози рум’яні
Й зимові канікули довгождані!
Кружляє в танку дітвора ясноока
Ми радо вітаємо вас з Новим роком!
Хлопчик.
А у нас сьогодні свято!
Чути музику і сміх –
Зараз будемо вітати
Дорогих гостей своїх.
Хоровод «З Новим роком друзів привітаєм!»
1. З Новим роком друзів привітаєм,
Новорічну пісню починаєм.
Приспів:
Станьмо дружно в коло всі малята,
Круг ялинки будем танцювати!
2. Вся ялинка вогниками сяє,
А гостинці Дід Мороз тримає.
П –в :
3. Ой, дідусю, всюди розкажи ти,
Як у школі весело нам жити!
П – в:
Хлопчик.
З Новим роком! З Новим роком!
Ми вітаєм всіх дітей,
Тат і мам ми теж вітаєм –
Дорогих своїх гостей!
Дівчинка.
Здрастуй, радісна ялинко,
Здрастуй, здрастуй, рік Новий,
Заспіваймо пісню дзвінко
Нашій гості дорогій.
Пісня «Ялиночко, здрастуй!»
Дівчинка.
Ми гості новорічній
Даруєм сто прикрас.
І прості, і космічні
Є іграшки у нас.
Хлопчик.
З-під гілки виглядає
Носатий журавель,
Над гілкою літає
Космічний корабель.
Дівчинка.
А зорі кольорові
Мак гарно сяють скрізь,
Неначе космонавт їх
На свято нам привіз.
Хлопчик.
Ялинко, люба сестронько!
У лісі ти зросла,
Щоб зеленіла й кращала
Уся наша земля!
Хлопчик.
Біля тебе ми ялинко,
Заспіваєм пісню дзвінко.
Про дарунки для малят,
Що під вітами лежать!
Пісня «Наша ялинка»
Дівчинка.
Ми святкуєм, ми співаєм,
Новоріччя зустрічаєм.
Чом же з нами усіма
Тут Снігуроньки нема?
Ведуча.
Треба нам у ліс піти
Та Снігуроньку знайти!
Хлопчик.
Це зробити я беруся, -
Я нічого не боюся!
Знаю, в ліс далека путь
Саночки візьму мабуть,
Запряжу я трійку в них –
Трійку коней вороних!
(Виходять троє дітей, держать святково прибрану дугу. Імітують запряжених коней. Наперед виходить дівчинка і декілька дітей вони пропонують поїхати разом із хлопчиком відшукати Снігурочку. Діти їдуть на конях і зупиняються біля імпровізованого лісу)
Дівчинка.
Ось і ліс! Дуби старі! Наче ті богатирі.
Он берізка біла спить…
Ой, та ніч настала вмить.
Між цієї темноти
Нам Снігурку не знайти!
Хлопчик.
Ні вертатися негоже.
Ну скажи, хіба ми можем
Без Снігуроньки прийти,
Всю малечу підвести?
Тихо, тихо, тишина…
Ой, ви чуєте? Луна.
Покотилась через ліс
Хто у лісі? Озовись…
(Налякані діти ховаються під ялинку. На поляні з’являється ведмідь.)
Ведмідь.
Не лякайтеся, малята!
Прошу вас до себе в ліс.
Тут іще живуть звірята:
Заєць, білка, вовчик, лис.
Говоріть зі мною сміло,
Я ваш друг – старий ведмідь.
Вас якесь напевно діло
Привело сюди? Кажіть…
Діти.
Ой, ведмедю, дуже раді ми були б твоїй пораді.
Може нам розкажеш ти, де Снігурочку знайти?
Ведмідь.
Я Снігур чин знаю дім, сам не раз бував у нім.
Діти.
То будь ласка, поможи: дім Снігур чин покажи!
Ведмідь.
Поможу обов’язково. Вчасно вернетесь в свій зал,
Та звірятам дав я слово запросити вас на бал.
Діти(дивуються)
На бал? До звірят? Ми про таке і не чули.
Ведмідь.
Бачу вам то дивина,
Що святкує й звірина.
Зараз тут серед галяви
Ми почнем свої забави!
- Тільки ви, будь ласка , сховайтеся он за ту ялинку, поки посходяться
звірята і почнуть танок. А то між ними є й полохливі та сором’язливі. (Діти ховаються. Крадучись вибігає лисичка. Лягає під ялинкою і вдає ніби спить. Вибігають зайченята, по черзі стають на пеньок і розповідають віршики.)
1-й зайчик.
Свище люта завірюха, приморозив заєць вуха.
Лісом гналася лисиця, ним хотіла поживиться.
Як тікав він без оглядки, загубив у лісі шапку
І тому в цю завірюху приморозив заєць вуха.
2-й зайчик.
Ми вухатенькі зайці ,
Ми веселі стрибунці.
На галяві лісовій
Поведем таночок свій.
(Двоє зайченят виконують танок. Кружляючи в танку вони «натикаються» на дітей, що сидять під ялинкою, перелякавшись падають біля них. Діти розповідають зайчикам свою пригоду, потім притихають і один із зайчиків говорить пошепки.)
1-й зайчик.
Мабуть в лісі ще хтось є,
Чуєш там он щось сопе?
Діти. Ой, та це ж лисичка!
(Діти торкаються лисички, вона прокидається і знайомиться з дітками. Далі стає на пеньок і розповідає віршик.)
Лисичка.
Я лисиця не проста,
В мене шубка золота!
Я зайчаток не поїм,
Покажу свій танець їм!
Танок лисички і зайчиків
(На галявину виходить вовк. Звірята розбігаються. Ховаються діти. Вовк зупиняється біля ялинки, придивляється і знаходить ключ).
Вовк.
А це що таке? Якийсь ключ. Хтось мабуть загубив?
(Прислуховується, принюхується)
Чую коні є в ліску. Що робить їм в ніч таку?
Заблудилися вони…(хитро сміється).А піду-но я туди!
Ведмідь (заступає йому дорогу).
Сірий вовче, постривай! Коней тих не засіпай!
Їхав ними гарний хлопчик. Він знайти Снігурку хоче,-
Привезти її в гайок, на ялинку до діток.
Вовк.
Гей, малята і звірята! Не вчиню я вам біди.
Буду з вами танцювати. А ходіть лишень сюди.
(Всі діти і звірі виконують танок-польку. Потім звірята виконують лісові частівки. Після цього всі дружно збираються в дорогу, їдуть шукати Снігурочку Їдучи на конях наближаються до засніженої хатки. Стукають у вікно.)
Хлопчик.
Гей, Снігурочко, малята просять всі тебе на свято.
Не відмов, Снігурко нам, саночки тобі подам!
(З хатинки виходить Снігурка, вклоняється всім, вітається.)
Снігурка.
Дуже дякую за запрошення вам! Тільки де ж це мої сніжиночки поділися.
Хлопчик.
Та навіщо їх чекати?
В саночки сідай мерщій,
А сніжиночок на свято
Принесе нам вітровій.
(Снігурка сідає в санчата, запряжені « трійкою». Хлопчик запрошує дітей і звірят їхати на свято до школи.)
Хлопчик. Дорогі, друзі! Час нам уже їхати на свято до малят. Сідайте зручно ми вирушаємо до школи.
(В залі прибираються декорації зимового лісу.)
Снігурка.
Я, Снігурка, любі, діти!
Рада святу, як і ви.
Я люблю мороз і вітер,
І замети снігові.
І зі мною всі звірята
Люблять гратися в ліску.
Вмію я пісень співати
І ковзатись по льодку.
А сьогодні круг ялинок
Веселитиму діток.
Гей, летіть сюди, сніжинки,
Підем разом у танок!
Сніжинки.(разом)
Ми чуємо, ми линемо.
Біленькими пушинками,
Минаєм поле й гай,
Снігурко, зустрічай!
(До залу залітають сніжинки, Облетівши коло вони стають в ряд і розповідають вірші.)
1-а сніжинка.
Ой, летять, летять сніжинки.
На дерева, на будинки,
На дороги, на поля –
Стала біла вся земля.
2-а сніжинка.
Вийшов Дід Мороз з хатинки,
Зупинивсь біля ялинки.
Нас чекає на сніжку
В срібно-білім кожушку.
Сніг лапатий, сніговій.
Здрастуй свято, рік Новий!
3- я сніжинка.
У вогнях ялинка сяє,
А Снігуронька співає:
- Здрастуй, зимонько-зима!
Веселіш як ти нема.
Будем весело кружляти,
Про ялиноньку співати.
Ви приходьте всі до нас
Новорічний стріти час!
4-а сніжинка.
Нас сніжинками зовуть.
І малята в гості звуть.
Срібні зіроньки малі,
Тихо линем до землі.
5-а сніжинка.
Снігом вкриємо лани.
Хай спочинуть до весни.
Ми дерева заметем,
Від морозу вбережем.
Снігурка.
Хто у лісі тут?! Виходь…
На святковий хоровод.
Любі сестроньки, сніжинки,
Потанцюймо круг ялинки!
Діти виконують танок сніжинок.
Ведуча. Діти, щось так довго немає Діда Мороза? Час би і йому завітати до нас на свято. А може він десь заблукав по дорозі і не може нас відшукати? Потрібно йому допомогти. Ану погукаймо його, діти! Можливо, якщо хтось розкаже цікавого віршика, то він і з’явиться у нас на святові?
1-а дитина.
Ой, Дідусю, наш Морозе,
Ти прийди до нас з морозом.
Швидше стукай у вікно,
В гості ждем тебе давно.
2-а дитина.
Розкажи, як у діброві
Сяють зірочки зимові.
Як там білочки малі
Сплять у теплому дуплі.
3-я дитина.
Ой, Дідусю, бородатий!
Ти прийди до нас на свято
І дарунками в цей час
Почастуй маленьких нас!
Дід Мороз. Чую, чую, вже іду. А хто це про мене такі віршики розповідає.
Здрастуйте мої, малята!
Всіх вітаю вас із святом!
З Новим роком! З щастям новим!
Всім бажаю буть здоровим,
Не скучати, не хворіти,
Розумнішати й міцніти.
Ведуча. Здрастуй, Дідусю Морозе! Як гарно, що ти прийшов до нас на свято. Ми всі тебе чекали. Дідусю, будь ласка, пограй з нами в цікаву гру!
Дід Мороз. Авжеж мої любі, малята. Я люблю ігри.
(Проводяться різні ігри, конкурси, відгадуються загадки і т.д.)
Дід Мороз. Ой, малята, щось я трішки заморився. Дозвольте мені сісти на пеньочок і перепочити.
( Дід Мороз сідає спочити, діти теж. А тим часом виходить вовк і починає щось шукати біля ялинки.)
Ведуча. Вовчику, що ти там робиш? Ти щось загубив?
Вовк. Не загубив, а знайшов. Скриня тут якась стоїть, а на ній замок висить.
(Вовк витягує на середину кімнати скриню з великим замком.)
Снігурка.
В скрині іграшки: зайчата,
Білочки і ведмежата.
Є багато тут звірят
І дарунки для малят.
Скриню ключик відмикає,
Та його, нажаль, немає…
Дід Мороз. Діти, я так до вас спішив, що по дорозі загубив ключик від скрині, а в ній дарунки вам на свято. Що ж нам робити
Вовк. Стривай, дідусю, ось поглянь. Я під ялинкою в лісі знайшов якийсь ключик. Може це він. Дивись.
(Вовк передає ключик Діду Морозу і разом із Снігуркою вони відчиняють скриню в якій лежать дитячі подарунки.)
Дід Мороз. Тут багато дарунків, всім вистачить. Але в мене буде до вас одне прохання. Хотів би я на прощання пісеньку почути, тільки якусь незвичайну, новорічну.
( Групка дітей виконують пісеньку «Ой, ти ,зимонько зима», декілька співають , а решта грають на музичних інструментах.)
Хлопчик.
Запахло гілкою сосновою,
То рік Новий іде з обновою.
А там і Дід Мороз з гостинцями,
Що тихо стане під ялинкою.
І всім гостинці роздаватиме,
Та щастя й миру всім бажатиме!.
(Дід Мороз і Снігуронька роздають всім дітям подарунки. До залу заходить маленький хлопчик в костюмі нового року.)
Новий рік.
Я ступаю тихим кроком.
З новим щастям! З Новим роком!
Всіх здоровлю і вітаю,
Щастя, радості бажаю!
Всі виконують пісню «Новорічна нескінченна»
(Свято закінчується. Всі фотографуються біля ялинки.)
Здрастуй радісна, ялинко!
Здрастуй, здрастуй, рік новий!
1-а ведуча. - Шановні, батьки, гості та всі присутні в цьому залі! Дозвольте привітати вас з найкращим, найчарівнішим святом – святом новорічної ялинки.
2-а ведуча. - Бажаємо, вам, великого щастя, кріпкого здоров’я, успіхів у праці. Щоб у цьому новому році здійснилися всі ваші мрії і бажання.
1-а ведуча. - Нехай цей рік принесе щастя, радість у кожну оселю.
2-а ведуча. - Щоб раділи наші діти і завжди були веселі.
(Тихо звучить весела музика. Діти стоять колоною біля дверей залу. Ведуча запрошує їх зайти.)
1-а ведуча.
Вся в вогнях ялинка світла.
Виглядає зранку діток,
І на свято новорічне
Завітати в гості кличе.
(Під музику друга ведуча заводить дітей до святково прибраного залу.)
2-а ведуча.
У зеленої ялинки
Голки гострі мов щетинки.
На гілках ялинки шишки,
І прикраси, і горішки.
Скрізь – внизу та угорі –
На ялинці ліхтарі.
Кульки та сніжинки,
Голубі крижинки.
(Діти виконують пісню.)
«Ялинонько, здрастуй!»
1. Ялинонько, здрастуй!Здрастуй, рік новий!
Заспіваєм пісню гості дорогій.
П – в:
Знову радість і сміх, бо чудова ця пора.
Дуже любить зимоньку наша дітвора.
2. Ялиночка сяє в золоті прикрас.
Зайчики й Петрушки розважають нас.
П – в:
3. Любо нам співати радісних пісень
І гостей вітати в новорічний день.
П – в:
1-а ведуча.
Знають всі, сніжок узимку
Землю покриває.
Зараз ми про білу зиму
Пісню заспіваєм.
(Групка дітей виконують пісню.)
Зимо чарівнице
1. Зимо чарівнице білий - білий сніг.
Він летить іскриться, падає до ніг.
П – в:
-Ану, сніжок! Ану, дружок!
Лети і не вгавай.
І поле й луг, і все навкруг.
Щільніше покривай.
2. Сніг летить іскриться, тож на честь зими
Щиру і веселу пісню склали ми.
П – в:
Дитина.
Подивіться по дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
Мірошниця біла-біла,
Беручка до свого діла:
Сіє, віє, січе, меле
Та по землі муку стеле!
( До залу під музику заходить Зима.)
Зима.
Завива метелиця, завива хурделиця,
Крутиться, вертиться, одбіжить та й вернеться.
Хмуриться і сердиться, попід ноги вернеться.
Бігає та грається у хату забирається.
Я прийшла до вас, малята,
Щоб зі святом вас вітати.
Бачу тут сидять сніжинки,
Мої подружки льодинки.
Будем, будем круг ялинки
Веселить діток, сніжинки!
1-а сніжинка.
Летять, летять сніжинки,
Льодинки-морозинки.
І весело кружляють,
І стеляться до ніг.
2-а сніжинка.
Ми рік новий стрічаєм,
Танцюєм і співаєм.
Повсюди у кімнатах
Дзвінкий лунає сміх.
3-а сніжинка.
Ялинку ми прибрали,
Прикраси почіпляли.
Горять на ній яскраві
І радісні вогні.
4-а сніжинка.
І Дід Мороз гостинці
Приніс нам у торбинці.
Він буде разом з нами
Наспівувать пісні.
5- сніжинка.
Снігуронька, лисичка,
І білка невеличка,
Ведмедик і зайчата,
І півничок, і кіт.
Усі навколо стали
І дружно заспівали:
Разом.
Вітаєм з Новим роком!
І шлем усім привіт!
(У виконанні хлопчиків і дівчаток звучить весела новорічна пісня.)
Новорічна пісенька про ялинку
1. В шкільній кімнаті весело
Як ніби у танку.
Ялиночку принесено,/
Поставлено в кутку./ 2 рази
2. Так гарно-гарно прибрано
Ялиночку у нас:
Блискіточками срібними /
І безліччю прикрас. /2 рази
3. Ялиночко, красунечко,
Ліхтарики блищать,
Хороші подаруночки /
Під вітами лежать. /2 рази
4. А ми в долоні плескаєм,
Співаємо пісень.
Нам дуже, дуже весело /
В такий зимовий день! / 2 рази
(Дівчатка виконують таночок «Білесенькі сніжиночки». Після таночка всі діти сідають на стільчики.)
1-а ведуча. - Яке ж у нас веселе свято! Тільки Дідуся Мороза і Снігуроньки не вистачає.
2-а ведуча. - А давайте ми їх покличемо. Всі разом погукаємо.
(Діти гукають Діда Мороза і Снігуроньку. Під музику до залу заходять Дід Мороз і Снігуронька. Вони несуть велику скриню на якій написано «Подарунки». Скриня не зовсім закрита тому, що в ній тихо сидять двоє маленьких діток переодягнені в костюми ведмежат.)
Дід Мороз.
Я – Мороз Червоний ніс,
Я ходив сьогодні в ліс,
Я пакунки-подарунки
У торбині вам приніс.
Я бував по всіх усюдах,
Їздив верхи на верблюдах.
По морях і ріках плавав
На великих пароплавах.
Всю країну обійшов –
І до вас оце зайшов.
По дорозі ненароком
Привітати з Новим роком!
Снігуронька.
Мене всі звірі знають
Снігуронькою звуть,
До гурту закликають
І в хоровод беруть.
Кумедні ведмежата,
Вухатенькі зайчата –
Вони моя сім’я,
Люблю їх дуже я!
Дід Мороз. - Здрастуйте, дітки! Вітаю вас з Новим роком!
Снігурка. - Які ж ви гарні . А ялинка яка у вас казкова!
Ялиночка, ялинка! Ось вона яка:
Пухнаста і красива, велика і струнка!
- Діти, подобається вам ваша ялинка?
1-а ведуча. - Дідусю Морозе, Снігуронько, як добре, що ви завітали до нас на свято. Ми давно вас чекаємо.
2-а ведуча. – А що це ви принесли? Яка гарна скринька.
Снігурка. – Це у нас подарунки. Зараз ми з Дідусем Морозом роздамо їх усім діткам.
(Дід Мороз і Снігурка виносять скриню посеред зали і відчиняють її, а звідти вилазять двоє ведмежат.)
Дід Мороз.
- Ой, малята, що це з вами?
Загубили, мабуть, маму?
1-е ведмежа.
На ялинку ми прийшли,
Танці, співи тут знайшли.
2-е ведмежа.
Ми маленькі ведмежата
Захотіли танцювати!
1-а ведуча.
Потанцюйте, ведмежата,
Будуть раді всі малята!
( Танок маленьких ведмежат.)
2-а ведуча.
Пустуни ви, ведмежата,
Забирайте їх, малята.
(Діти саджають на стільчики, біля себе, малих ведмежат.)
Дід Мороз. – Ну й ведмежата, ну й пустуни. Як же вони сюди потрапили?
Снігурка. – Ой, дідусю, я здогадуюся як вони сюди потрапили. Я ж попросила їх допомогти мені скласти в скриню дарунки дітям. А їм, мабуть, дуже закортіло піти до діток на Новорічне свято.
- Але , ведмежата, де ж ви поділи подарунки?
Ведмежата. – Та ми їх зараз принесемо. Вони тут недалеко.
Дід Мороз. Піду я онучко їм допоможу.
( Дід Мороз і ведмежата виходять із залу.)
Снігурка. – Ми з дідусем Морозом давно збиралися до вас у гості. Почули, що ви готуєтеся до новорічного свята. Ой, яка у вас чудова ялинка. А чи знаєте ви, дітки, віршика про ялинку?
Дитина.
Учора ялинка ще в лісі росла,
Сьогодні вона до нас в гості прийшла.
У радіснім колі лунають пісні,
Що славлять дитинства щасливого дні.
Вогні золоті на ялинці горять,
Стрічки й прапорці у горі майорять.
Радіють малята у році новім
Хай весело буде сьогодні усім!
Дитина.
Її у лісі легко стріть
Завжди така помітна.
Колюча, мов їжак стоїть,
Узимку одяг літній.
Під Новий рік її тут ждуть,
У нас їй будуть раді.
Веселий клопіт дітворі
Готують їй наряди.
Дитина.
Зелена ялинка найкраща у нас.
Багато на вітах дарунків, прикрас.
Ми в радіснім колі танцюєм танок,
А там, десь у полі, біліє сніжок.
У нас найсвітліші міста і поля,
У нас найтепліша і взимку земля.
В просторій кімнаті багато людей
На свято веселе ждемо ми гостей.
Дитина.
Ми круг ялинки співаєм,
Взявшись за руки в танку, -
День новорічний стрічаєм
В нашім щасливім краю.
Зима. - Малята, а давайте заспіваємо пісню про ялинку.
( Всі діти співають пісню про ялинку.)
Пісня «Наша ялинка»
1. Заспіваєм пісню дзвінко,
Закружляємо в танку,
Це ж до нас прийшла ялинка
У зеленому вінку.
П – в:
Ми ведем, ми ведем
Дружно хоровод.
Новий рік, Новий рік /
Славить весь народ. / 2 рази
2. Сяє зірка на ялинці,
Наче сонце між гілок.
Дід Мороз приніс гостинці
І танцює тут танок.
П – в:
3. Гляньте з нами тата й мами
У такий святковий час.
Новий рік іде з піснями
Щастя він несе для нас.
П – в:
(Після пісні діти виконують веселий хоровод. З коридора чути гомін і сміх.)
Дід Мороз. – Агов, малята, а ось і ми. Подарунки несемо.
1-а ведуча. – Що це ви, Дідусю Морозе, такі веселі? Чи не зустріли ви,часом, когось по дорозі?
Дід Мороз. Та оце бачили Бабу снігову.
2- ведуча. То чому ж ви її , дідусю, на свято її до нас не запросили?
Дід Мороз. Та запросив. Он вона йде.
( Дід Мороз кладе під ялинку мішок з подарунками, а сам сідає відпочити. Під музику до залу заходить Баба снігова.)
Баба.
Я ступаю тихим кроком
З новим щастям! З Новим роком!
Всіх здоровлю і вітаю,
До вас в гості поспішаю.
Стану з вами під ялинку,
Під ялинку-зорянинку.
Хочу з вами танцювати,
Щиро з святом привітати.
Зима. – Добрий день, бабусю! А ми тебе чекали. Малята навіть віршика про тебе вивчили.
Дитина.
Ходить баба снігова – біла в баби голова.
Брови в баби – гіллячки, очі в баби – вуглячки.
Ніс у баби, це морквина. Вуха – листя капустини.
Губи в баби із вугілля. У кожусі баба білім.
В баби віник у руках і рум’янці на щоках.
Баба віником махає, баба зиму замітає.
Ходить білою землею від рум’янців розцвіла.
Ми тікаємо від неї, щоб і нас не замела.
Дитина.
Бабу білу ми зліпили – снігову.
І в таночок запросили мов живу.
Хай кружляє сніг навколо, сніг-сніжок.
Просим всіх у наше коло на танок!
( Діти і всі казкові персонажі виконують новорічний хоровод «З Новим роком друзів ми вітаєм!»)
1-а ведуча. – Нехай наші гості трішки перепочинуть, а ми продовжимо наше свято далі.
Дитина.
Випав перший білий сніг,
А пухкий, як вата…
Цілий день на дворі сміх, -
Раді всі малята.
Снігурів – гостей зими
Зустрічають діти.
Треба цих гостей малих
Добре пригостити.
На долоньках посидять
Гості-пташенята…
Будуть разом танцювать
З нами всі малята.
( Проводиться рухлива гра «Снігурі і діти»).
Снігова Баба. – Молодці, дітки, ви мабуть дуже любите птахів?
Як ішла я через ліс,
Через зимній білий ліс.
То зустріла дві сороки,
Дві сороки-білобокі.
( Під полечку вибігають дві дівчинки в костюмах сорок, озираються на всі боки і ховаються за ялинку.)
1-а ведуча.
Тут сороки скрекотали…
Ви їх діти не стрічали?
Діти. Ось вони тут.
(Діти-сороки вибігають з-за ялинки з обох боків змахуючи руками, як крилами.)
2-а ведуча.
Ось вони, летять в наш зал
На веселий карнавал!
1-а сорока.
Ми – сороки-білобокі.
Ми – вертухи-цокотухи.
2-а сорока.
Ми уміємо літати,
А ще й добре танцювати.
1-а ведуча.
Гей, сороки, ви із казки?
Затанцюйте нам будь ласка.
Гляньте, як ялинка сяє,
То гостей вона вітає!
(Сороки підбігають до ялинки, на якій висять різні іграшки, промовляють по черзі.)
1-а сорока.
Справжні ми, непосидючі.
Речі любимо блискучі!
2-а сорока.
Все, що може заблищати
Треба швидше забирати.
2-а ведуча.(усміхаючись)
Ви скажіть, сороки, малюкам:
Наші іграшки сподобалися вам?
Сороки. Дуже, дуже сподобалися!
2-а ведуча.
Тож беріть ви їх скоріше
І танцюйте веселіше.
(Танок-полька «Дві сороки-білобокі»).
Дід Мороз. – Бачу, бачу, малята, вмієте ви гарно співати і танцювати. А чи вмієте ви відгадувати загадки? Ану, Снігуронько, загадай їм загадки ті, що ми підготували. Подивимося, хто відгадає.
Загадки
В темнім лісі проживає,
Довгий хвіст пухнастий має.
Їй на місці не сидиться,
А зовуть її ….(лисиця).
Хоч у нього ц шуба є
Та як холод настає.
Він не їсть таді, не п’є,
І не ходить не гуляє,
А у лігво спать лягає…(ведмідь).
Зима. – Яке гарне і цікаве свято у нас. Та час би й Новому рокові прийти.
Запахло гілкою сосновою.
То рік новий іде з обновою.
А там і Дід Мороз з торбинкою
Він тихо стане під ялинкою,
І всім гостинці роздаватиме
Та щастя й миру всім бажатиме.
Пісня «Новий рік»
1. Білий, снігу, сніженьку,
Простели доріженьку.
Від хати до хати – /
Новий рік стрічати. / 2 рази
2. Ми зустріть зуміємо
Танцями і співами,
Бо живем щасливо /
Всій землі на диво. / 2 рази
3. Круг ялинки станемо,
На ялинку глянемо,
Руки всі сплетемо /
Новий рік гукнемо. / 2 рази
Снігова Баба.
Просимо всіх встати
Новий рік іде до хати!
(Під музику до залу Дід Мороз заводить маленького хлопчика одягненого в костюм Нового року.)
1-а ведуча. Дід Мороз руками сплеснув:
Дід Мороз. Диво з див! Не стрічав я ще такого де ходив.
2-а ведуча. А Снігурка наче дівчинка мала
У танок навкруг ялиноньки пішла.
Біла хусточка мов, мов птиця у руці:
Снігурка. Ой які ж ви, дітки, молодці!
Від Мороза і Снігурки вам уклін.
З Новим роком! Хай щасливим буде він!
Зима. Як у хаті ялинка врочиста,
Хай буде наша доля чиста.
Снігова Баба. Дні роками линуть,
Нас не покинуть.
Дід Мороз. Житом, житом із долоні
Засіваю в вашій хаті.
Будьте дужі і багаті!
Щоб збулося все нівроку –
З новим щастям! З Новим роком!
(Всі казкові персонажі роздають подарунки дітям).
Коли рік Новий наступає
Ведуча.
Добрий день! У добрий час!
Раді ми вітати вас!
З миром зустрічаємо,
Щастя вам бажаємо.
Дівчинка.
Чудо сани налетіли –
Скакуни в тих санях білі.
В них сидить краса-дівиця –
Білокоса, білолиця.
Рукавом вона махає,
Сріблом землю всю вкриває.
Хлопчик.
Ви бачили? Ви чули?
Зима прийшла до нас!
І білим снігом вкрила
І ліс, і луг ураз!
Дівчинка.
Вставайте, поспішайте!
Навколо білий сніг!
Сніжок м’який, легесенький
Вночі на землю ліг!
Хлопчик.
Ой! Як гарно! Справді диво!
Сніг пухнастий і легкий!
Стало всюди так красиво,
Все здається чарівним!
Хлопчик.
На луг, і в ліс, в міста , і в села
Прийшла до нас зима весела!
Розвага є для дітвори –
Кататись на санках з гори.
І на веселих ковзанах
Ковзатись можна на катках.
На лижах можна покататись,
Та й на ногах з гори промчатись,
І сніжки можна поліпити
Або сніговита зробити!
Хоч і холодна в нас зима,
Та суму зовсім в ній нема.
Хлопчик.
Всім весело і є забава.
Буває, що зима лукава
За носа вхопить чи за вухо,
То випускає завірюху,
А то хурделицю пускає,
Метелицею всіх лякає.
А то буває просто ніжна,
Блискуча, гарна й білосніжна.
Дівчинка.
А ще буває чарівна,
Бо робить чудеса вона;
Засклить всі ріки і ставочки,
Поробить скрізь міцні місточки,
І можна по річках ходити
Та так, що й ніг не промочити.
Ще може в іній світ вдягнути.
Краса така, що й не збагнути.
Хлопчик.
Так гарно! Як у казці всюди!
Тоді дивуються всі люди:
Ото зима! Ото красива!
Чарівна, біла і вродлива.
І навіть, як мете пороша,
Зима нам все одно хороша!
Пісня «Зимо-чарівнице»
1. Зимо-чарівнице білий-білий сніг.
Він летить іскриться падає до ніг.
Приспів:
Ану, сніжок, ану, дружок,
Лети і не вгавай.
І поле й луг, і все навкруг
Щільніше покривай.(повторити 2 рази)
2. Сніг летить іскриться, тож на честь зими.
Щиру і веселу пісню склали ми.
Приспів:
Хлопчик.
Здрастуй, зимонько-зима!
Не ходи до нас дарма.
Більше снігу нанеси.
Всі доріжки притруси.
І доріжки, і горбки,
Щоб котилися санки.
Дівчинка.
Люба, зимонько-зима!
Не ходи до нас дарма.
Краще збігай у ліси
І ялинку принеси.
Вибирай нам не просту –
Новорічну – золоту!
Дівчинка.
Ой ти, зимонько-зима,
Ти прийшла вже не дарма:
Гори снігу намела,
Нам ялинку принесла.
Закружляв сніжинок рій.
Здрастуй, здрастуй, рік Новий!
Хлопчик.
Разом ми зустрінемо новорічний день,
Будем веселитися і співать пісень.
Новорічний хоровод
Ведуча.
Хуртовина замела –
То зима до нас прийшла.
Всі радійте і співайте,
Новоріччя зустрічайте!
Собачка.
Гавкав у дворі Пушок,
Не на кицю – на сніжок,
Бо сніжок холодним пухом
Впав на носик і на вухо.
Зайчик.
В лісі, в полі навкруги –
Скрізь у мене вороги,
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах,
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадайте, хто такий?
Собачка.
Зайчик пісеньку почув.
На галявину скакнув.
І під музику дзвінку
Заспівав нам пісеньку.
Пісенька і танок «Гопачок»
1. Я навприсядки скачу чобітками тупочу.
Тупу, тупу, тупочу – наче пташечка лечу.
Приспів:
Гоп, гоп, тупочу – наче пташечка лечу./ 2 рази
2. Тілі-тіль веде смичок гарний танець гопачок,
А бандура: брень, брень, брень. танцювали б цілий день.
Приспів:
Гоп, гоп, брень, брень, танцювали б цілий день./ 2 рази
Зайчик.
Ось і Новий рік прийшов,
Друзів він собі знайшов.
Тож давайте всі співати,
Веселитись, танцювати.
Пісня «У ліску-лісочку»
1. У ліску лісочку виросла ялинка.
В гілочках зелених наче пух – сніжинки. / 2 рази
2. Дід Мороз на свято завітав санками.
Він привіз ялинку з пишними гілками./ 2 рази
3. Ой, приходьте з лісу білочки й зайчата
Будем веселитись разом танцювати. / 2 рази
Хлопчик.
Морозенко бородатий
Ходить-бродить біля хати.
Та у вікна загляда.
Ми запрошуєм погріться, -
Він не хоче, він боїться,
Що розтане борода.
Ведуча.
Хто це стукає у двері?
Що за гомін у дворі?
Це ж до нас прийшли на свято
Любі гості дорогі.
(З’являються Дід Мороз і Снігурочка. Вони вітають дітей і всіх присутніх на святі з Новим роком.)
Снігурка.
Добрий день, вам, любі друзі!
Є у нас для дітвори
І листівки й телеграми,
І газети й загадки.
( Дід Мороз зачитує вітальну телеграму для тих, хто гарно навчається. Далі можна провести конкурси: кращий декламатор вірша, розгадування загадок, рухливі ігри, «Алло, ми шукаємо таланти!» - виконання новорічних пісень, щедрівок, колядок, жартівливі танці, гуморески та смішинки і т.д.)
(На свято можуть завітати казкові персонажі і навіть музичні колективи з інших класів.)
Хлопчик.
Дорогий, Діду Морозе,
Поспішати треба в путь.
Нам ялинку неодмінно
Засвітити не забудь.
Дівчинка.
Світи ялинко - чарівнице,
Звесели навколо всіх.
Хай дзвенить у нашій школі
Радісний веселий сміх.
Дід Мороз.
Засвітю обов’язково!
Та прохання є до вас.
Пісню щиру і веселу
Про ялинку заспівать.
Пісня «Де метелиця мела»
1. Де метелиця мела
Там ялинонька росла.
Так, так, так ось так /
Там ялинонька росла. / 2 рази
2. В лісі ми її знайшли
І на свято принесли.
Так, так, так ось так /
І на свято принесли. / 2 рази
3. Круг ялинки дітвора,
Там веселий сміх і гра.
Так, так, так ось так /
Там веселий сміх і гра. / 2 рази
Дівчинка.
Коли рік Новий наступає,
Сяють ялинок вогні,
І хто у цей час не згадає
Дитинства щасливого дні?
Хлопчик.
А той, хто загадує мрію
І Діду Морозу шепне.
Здійснити цю мрію зуміє
І щастя свого не мине.
Хлопчик.
Білий, снігу-сніженьку,
Простели доріженьку.
Від хати до хати
Новий рік стрічати.
Просимо всіх встати!
Новий рік іде до хати!
Пісня « Старий рік минає»
1. Старий рік минає,
Новий наступає.(кожен куплет проспівується по два рази)
2. А він буде кращим
Принесе нам щастя.
3. І миру на світі,
Здоров’я всім дітям.
Снігурка.
Вже скінчилось свято і прощатись пора.
Я бажаю всім вам щастя й добра!
Дід Мороз.
З Новим вас люди роком!
З новим вас люди щастям!
Хай буде в Новому році
Радість у кожній хаті!
(Дітям роздають новорічні подарунки, за бажанням батьків і дітей можна організувати «солодкий стіл».)
Наступає Новий рік
(Під веселу пісню до залу заходять святково одягнені діти.)
Дитина.
Скільки свят веселих, друзі,
Ми святкуєм повсякчас?
Та повірте, краще в світі,
Тільки Новий рік для нас.
Свято – це прикрасне дійство,
Бо то казка йде до нас.
Виступаєм мов артисти
Про це кажем без прикрас.
Дитина.
З Новим роком! З Новим Роком!
Ми говоримо в цей день.
Тата, маму ми вітаєм
І усіх, усіх гостей.
Хай світліш горять вогні.
Ми у залі не одні.
Всіх вітаємо зі святом,
Щастя зичимо багато!
Дитина.
Он ялинонька стоїть зеленесенька
І прикрасами ясніє гарнесенько.
Всі ми будем круг ялинки танцювати,
Рік Новий щасливий зустрічати.
Дитина.
Он на небі зіроньки загораються,
Дід Мороз з Снігуркою добираються.
Трійку коней білогривих запрягають,
Бо на свято до малят поспішають.
Дитина.
Незабаром вже прибудуть в гостиноньку,
Привітають кожну родиноньку.
Щедро будуть подарунки роздавати,
Дітлахів зі святом щиро вітати.
Дитина.
Новорічне свято настало,
Всім на світі радісно стало.
Новорічне свято чудове,
Дивовижне, світле, казкове.
( Діти виконують пісню про ялинку.)
Дитина.
І на цім веселім святі
Всі Діда Мороза ждуть.
Навіть бурі й вітри кляті
Не заступлять йому путь.
Дитина.
Ми тебе, дідусю, просим:
Завітай хоч на часок,
Ми тебе чекаєм в гості.
І тебе, і твій мішок.
Дитина.
Бо малятам так погано
Без солодкого прожить.
Як же можна шоколадку,
Чи цукерку не любить?
Дитина.
Але треба пам’ятати
Нам про карієс зубів.
«Бленд-а-мед» не забувати,
Щоб не знати лікарів.
1-а ведуча.
Добрий день, шановні гості!
Наступає Новий рік.
І йому м’якеньку постіль
Застилає білий сніг.
Вас запрошуєм на свято,
Бо до нас уже спішить,
Щоб всім щастя побажати
Дід Мороз – Червоний ніс.
2-а ведуча.
Всі танцюють круг ялинки,
Не звести розвагам лік…
Незабаром яке свято?
Відгадайте!..(діти разом) Новий рік!
(Всі діти сідають на стільчики.)
Ведуча.
Отож, сідайте всі будь ласка,
А ми покажемо вам казку.
Для вас можливо і незвичну,
Бо казка буде новорічна.
А ось мої помічники –
Хвилинки: тік і так.
Вони поможуть нам скоріш
Тут розпочати бал.
Тік.
Тік-так, тік-так,біжать хвилинки
І ось вже карнавал!
Кого ж ми в цей святковий день
Запросимо на бал?
Так.
Тік-так, тік-так,біжать хвилинки,
Невпинно час летить.
Зібрались м біля ялинки,
Щоб рік новий зустріть!
Тік.
Тік-так, тік-так, з малих хвилинок
Складаються роки…
Минулий час!... Майбутній час…
Заглянемо туди?
Так.
Ліс узимку мовчазний, -
Пташки зовсім не літають.
Тільки з гілочки на гілку
Білочки стрибають.
(До ялинки прибігають дві дівчинки у костюмах білочок.)
1-а білочка.
Запасла на зиму і гриби, і шишки.
Я люблю на гілочках пострибати трішки.
2-а білочка.
Як дивно і гарно у лісі в цей час!
Зима звеселяє і радує нас.
1-а білочка.
Хай летить сніжок пухнатий!
Ну-мо, разом – танцювати!
Дівчатка виконують танок білочок(потім стають біля ялиночки, а хвилинки «Тік» і «Так» продовжують свято.)
Тік.
Тут з’являються зайчата:
Їх не мало й не багато.
Якраз двійко тих зайчат!
Рівно стільки, як більчат.
Так.
У новеньких шубках білих!
І звертаються до білок…
1-й заєць.
Ви чого це так зраділи?
Скільки гаму наробили!
1-а білочка.
Ми раді, що зима прийшла,
Скільки снігу намела,
Хай сиплеться сніжку багато!
Ще краще буде новорічне свято!
2- заєць.
Ми теж до свята готувались , -
В білі шубки повдягались.
Бо ми стрічаєм зиму милу,
Новорічну, сніжну, білу.
2-а білочка.
Давайте разом будем грати.
Дозвольте з вами танцювати.
Танок білочок і зайчиків
2-а білочка.
Гарно дуже тут у вас
Та кінчати вже нам час.
Темніє вже, додому треба, -
Поглядає нічка з неба.
(Звірята махають лапками і сідають на стільчики. Свято продовжують хвилинки «Тік» і «Так»)
Тік.
Ну, а ми, щоб час негаять
Позвемо іще гостей,
Нумо, друзі, привітаєм!
Тих, хто в гості до нас йде.
(Під музику у залі з’являються двоє хлопчиків переодягнутих в костюми чортенят.)
1-е чортеня.
Довго я цей день чекав!
Ось нарешті він настав!
Ну, тепер я розгуляюсь,
І потішусь, і побавлюсь.
2-е чортеня.
Ми маленькі чортенята,
В нас померзли ноженята.
Пустіть нас до хатинки
І покажіть ялинку.
1-е чортеня.
Ми будем веселитися
І Новий рік стрічати.
Щоб трохи ми зігрілися, давайте танцювати!
Танок чортенят (потім чортенята сідають на стільчики до дітей.)
Так.
Летять сніжиноньки малі,
Спускаються з гори.
Давай красуню Попелюшку
Запросимо сюди.
(Під музику до залу забігають сніжиночки і Попелюшка.)
Попелюшка.
Ой, як тут красиво!
Ялиночка сяє!
І зараз, мабуть,
Дід Мороз завітає!
Чудові музики!
І танці чудові!
Спасибі вам, друзі,
Що нас запросили.
1-а сніжинка.
Ми сніжиночки легенькі,
Білі, гарні і м’якенькі.
Як на землю опадаєм,
Враз тихенько засинаєм.
Часом вітерець гуляє,
У танок нас закликає.
І тоді ми знов літаєм,
І сміємось, і кружляєм.
2-а сніжинка.
А як теплий день настане,
Від тепла сніжинка тане.
Бо ж на сонці гріє личко –
З неї капає водичка.
Промінці водичку п’ють.
І в небесну синь несуть.
Там же холод скрізь гуляє,
Нас у хмарку всіх збирає.
3-я сніжинка.
Холод на водичку діє –
В хмарці крапелька твердіє.
І всього якась хвилинка –
Знову робиться сніжинка!
А як в хмарі нас багато –
Хмара чорна і крилата,
Опускається низенько –
Ми спускаємось легенько.
Й летимо над рідним краєм.
Та й на землю опадаєм.
З давніх і прадавніх літ
Робим білим-білим світ.
Попелюшка.
А тепер нам час погратись,
Будем гарно розважатись.
Ігор знаємо багато,
Бо на те ж сьогодні й свято.
(Попелюшка і сніжинки проводять рухливі ігри.)
Так.
Десь у лісі в цій порі,
Хазяйнують снігурі, -
Дружно зграйкою літають
Вони зиму полюбляють.
(З’являються два хлопчики переодягнуті в костюми снігурів.)
1-й снігур.
Прийшла, прийшла зима-красуня,
Все снігом білим замела,
Яскраве сонце вже не гріє,
Хоч з високості погляда.
2-й снігур.
Сліпучо-біла чарівниця
Малюнком вікна прикраша,
І ніжним теплим покривалом
Дбайливо землю накрива.
1-й снігур.
Ми снігурі – малі пташки,
У нас червоні кожушки.
На сніжку ми граємо,
Пісеньку співаємо.
Пісня «Снігурі»
(Грає українська народна музика, у залі з’являються три козаки, вони виконують танок під музику «Засвіт встали козаченьки»,)
1-й козак.
З хуртовини, заметілі
Ми дійшли таки до цілі.
Тут ялиночка святкова
І лунає рідна мова.
Та й гостей прийшло багато.
Гарне буде у нас свято!
2-й козак.
Познайомимось з народом,
Скажем звідки ми всі родом,
Бо яке ж на Україні
Без козаків свято нині!
3-й козак.
Всіх запрошуєм, усіх
Дорогих гостей своїх.
В хоровод мерщій ставайте,
З Новим роком всіх вітайте!
Діти виконують новорічний хоровод
2-й козак.
Всім відомі козаки –
На всі руки мастаки,
Ми прийшли не воювати –
Нині будем святкувати.
Свято – справа то велика.
Треба ж нам Мороза кликать.
(До залу вбігає ад’ютант Діда Мороза.)
Ад’ютант.
-…Заждіть! Заждіть!
Ведуча.
- Хто такий? І що ти хочеш?
Ад’ютант. – Я ад’ютант Діда Мороза. Він просив мене передати вам ось це…
( Ад’ютант дістає папірця , віддає його ведучій, вона читає так, щоб всі чули.)
«Зараз не зможу приїхати, бо подарунки ще не склав. Прошу малюків і їх батьків трішки зачекати. А щоб вам не було сумно вас буде розважати моя онучка Снігуронька. Ваш Дід Мороз.»
Ведуча. (до ад’ютанта) – А де ж вона?
Ад’ютант. – Вона тут , зараз я її сюди приведу.
(Звучить мотив пісні «Мурка» в зал заходить перевдягнена в костюм Снігурки Баба Яга і співає пісню)
Баба Яга.
Добридень, любі друзі,
Тримати у напрузі
Не буду, бо вже скоро Новий рік.
І зараз йде не п’єса,
І я не поетеса,
І мій Дідусь Мороз від мене втік.
( На програш іде в зал до гостей і вітається з ними за руку.)
З побілкою в машині,
З цигаркою в руках,
Вдягаю юбку «міні»,
Панчохи на ногах.
Притягую мужчин я
І з розрізом чи без.
У мене є машина «Мерседес». ( трохи закашлялась і починає хвастатись)
Баба Яга. – Оце голос! Оце талант! В мене найкращий голос у світі!
Ведуча. – Та ні! Ось послухайте, скажу вам, що у нас таланти також є: на всьому грають, вміють танцювати, а вже ж як співають…
Баба Яга (скептично).
Ох, серце щось стає моє,
Що ви там кажете, панянко.
У мене є і голос й смак,
А коли кажуть, громадянко,
То хай покажуть…
Ведуча.
Ну…раз так…
Ставайте дружно, діти, в коло
Та хоровод свій поведем.
Снігуроньку оцю ми скоро
Заткнем за пояс й носа втрем!
Всі діти виконують хоровод «Зелена ялинка»
Ведуча.
- Ну як, Снігуронько, таланти?
Ми показали тобі клас?
Тепер не будеш ти казати,
Що ти щось вмієш краще нас?
Баба Яга.
Ой! Хотіли здивувати!
Чим, скажіть? Оцим ля-ля?
Якщо хочете ви знати,
Так співає і маля.
Йолка, йолочка…! Годі?
А де танці? Гдє атас?
Мабуть треба вас навчити –
Починаю шоу-показ!
Рок-н-рол Баби Яги
Ведуча.
Снігурко, ось постій хвилинку,
Ану, іще раз повернись….
Гей, ад’ютанте, поглянь, синку,
Пильніш до неї придивись.
Ад’ютант. – А що таке?
Ведуча. – Пильніш вдивися! Кого ж ти нам привів?
Ад’ютант. – Дивлюсь…(здивовано дивиться на Бабу Ягу)
Ведуча.
Ех, ад’ютанте, ти купився,
Привів справжнісіньку Ягу!!!
Баба Яга.
Ну, що ж , розкрили, тим і краще,
Бо не люблю творить добро.
Ну, ад’ютантишко пропащий,
Тобі помщуся все одно,
(підступає до ад’ютанта і погрожує)
Запхну у ступу і далеко
Тебе у небо запущу,
Зварю тебе в борщі, у каші,
«Галіной Бланкой» потрушу.
Не буду я ковтать салати,
Мені не треба і щавлю.
Зжеру вас всіх разом, малята,
І не надійтесь, не вдавлюсь.
Хоча… і є у вас спасіння,
Якщо мене розвеселять,
Можливо я і подобрію…
Ведуча. – Анумо, дітки, всі співать!
Діти виконують жартівливу новорічну пісню.
Баба Яга.
О, які слухняні дітки,
Поміж вас нема війни?
Розуміють все так швидко,
Куди я – туди й вони.
Але вмію й я не гірше.
Досить танців, це все бруд.
Розкажіть-но краще вірша,
Покажіть себе ост тут.
Хлопчик.
У хатинці невеличкій
Жило дві малі сестрички.
Дві веселі й гарні киці,
Дві пустунки – дві сестриці.
Звались киці - Нюра й Мура.
Одна сіра, друга – бура.
Киці вдвох у жмурки грались,
На печі вони ховались.
Доти грались так вони,
Доки піч топили ми.
Баба Яга.
Що за зборище нікчемне,
Лиш підлизи навкруги.
Діда кличете даремно.
Його треба заслужить.
На цей час Дід в мене вдома,
Стережуть його мої
Чуваки: Кощій, Зміюка,
Вурдалаки й упирі!
Ваш Дідусь – живі й здорові,
Хліб жують, на печі сплять.
Ведуча.
Так йому ж в теплі не можна!!!
Треба Діда визволять!
Баба Яга.
Ша, робяти! Токо тіхо!
Нє мєтітєка пургу.
Ще нікому не вдавалось
Обдурить мене, Ягу!
Ви одержите Дідулю,
Вам його не довго ждать.
Це я твердо гарантую,
Треба токо поіграть.
Ведуча.
Що ти маєш на увазі? Наші ігри?
Баба Яга.
О, йес, йес!
Ведуча.
Ну то що ж, в такому разі
Представляєм список весь.
(Ведуча пропонує Бабі Язі декілька рухливих ігор, а вона з них вибирає одну.)
Баба Яга.
Уговор дороже дєнєг,
Обіцяла – все ол райт (витягає з кармана мобілку)
- Гей, босота, така фєня,
Сюда Діда подавай.
Ад’ютант (до ведучої)
Перед вами провинився,
Не розгледів цю чуму.
Що ж, піду назустріч Діду,
Я йому допоможу.
(Під музику до залу ад’ютант заводить Діда Мороза і Снігурочку.)
Дід Мороз.
- Ого-го! Кого я бачу.
Видно все тут супер - гут.
І батьки, і їх малеча.
О! Ягуся тут як тут!
Ви без мене не скучали?
Бачу весело у вас.
Чом мене не зачекали?
Веселитись усім час.
- А тобі, моя Ягуся,
Так скажу – відпочивай,
Я на тебе зараз злюся.
Тож іди… Давай, давай.
Баба Яга.
Ой, мій Дєд білобородий,
Нє гані звезду таку,
Відцуравсь такої вроди,
Яж дівчина вся в соку.
(Баба Яга припадає до дідового плеча, вдає ніби плаче.)
Дід Мороз.
Добре, добре зоставайся.
Тільки цур - не заважать.
- Ану, хто з вас заспіває,
Бо хочеться танцювать.
Декілька хлопчиків і дівчаток виконують новорічні народні частівки
Дід Мороз.
- Ну, що ж, добре ви співали,
Я призи вам всім роздам.
Та чому ви не спитали,
Де я весь час пропадав?
Ведуча. – То де ж ти , дідусю, був?
Дід Мороз.
Скажу вам чесно, діти,
Я недалеко був від вас.
На старість уже з глузду з’їхав,
Не Дід Мороз, а Дід Панас.
Коротше кажучи ,з Ягою,
Ми все придумали за мить…
Нам в цьому трішки помагала
Ваш вчитель – класний керівник.
Снігурка.
- Ви не злякалися Ягусі?
Хоча вона й лякала вас.
І ви, я в котрий раз дивлюся,
Герої справжні серед нас.
Тож, любі мої, милі, діти,
Річ вам скажу в ось яку:
Ви виростайте, мов ті квіти,
Стрічайте щастя на своїм шляху.
Дід Мороз.
Дякую мої хороші,
Що розважили Дідка.
Не дарма йшов я крізь пороші
Сюди до вашого двора.
Снігурка.
Всім спасибі хто прийшов
З нами подружитись,
Бо із друзями завжди
Краще веселитись.
Весело у вас, цікаво.
Та прощатися пора.
З Новим роком, гості любі!
З Новим роком, дітвора!
Всі діти і казкові персонажі виконують пісню про Новий рік
Баба Яга.
- Ну, а батькам я побажаю:
«Не валяйте дурака,
Заробляйте більше бабок
І буде жизнь в нас отака! («Во!»)
Діти виконують прощальну пісню, а потім казкові персонажі роздають новорічні подарунки.
Новорічна ніч настала…
Дитина.
Витанцьовують сніжинки,
Біле все – в снігах хатинки,
Хуга вітром диха в шибку,
Дав хтось вітру в руки скрипку.
Подивись в вікно на мить –
Новий рік в санчатах мчить!
Дитина.
Круг ялинки хороводи
Дід Мороз веселий водить.
Всі малята щохвилини
Позирають на годинник:
Ще удар! Іще! Ура!
З Новим роком, дітвора!
Дитина.
Новорічна ніч настала,
Довго я цього чекала.
Стою в такім чудовім залі,
Як в різноколірнім розмаї.
Дитина.
До нас, до нас, усі до нас,
Запрошуємо друзі, вас.
На новорічний бал святковий,
Чудовий, радісний, казковий.
Дитина.
Із вітаннями теплими,
Із піснями, легендами,
З маскарадами, іграми
Йде до нас рік Новий.
Дитина.
Дід Мороз і Снігуронька
Принесуть подаруночки,
І довкола ялиночки
Наш лунатиме сміх.
Дитина.
В цьому залі казковому,
Крижаному, чудовому,
Ми гостей привітаємо
З Новим роком усіх.
Пісня «Елочка-елка»
1. Елочка-елка лесной аромат
Очень ей нужен красивый наряд.
Пусть эта елочка в праздничный час,
Каждой иголочкой радует нас,
Радует нас.
2. Елочка любит веселых детей
Мы приглашаем на праздник гостей.
Пусть эта елочка в праздничный час
Каждой иголочкой радует нас,
Радует нас.
3. Елочка веткой зеленой махнет
И словно в сказке придет Новый год.
Пусть эта елочка в праздничный час
Каждой иголочкой радует нас,
Радует нас.
Дитина.
Ось ялинка, любі друзі,
Завітала знов до нас.
Подивіться, як багато
Всяких іграшок, прикрас!
З Новим роком всіх вітаю!
Щастя й радості бажаю.
Всім малятам і гостям!
І батькам і бабусям!
Дитина.
Будьте щедрі та багаті в Новому році.
Хай світить щастя в вашій хаті, наче сонце.
Будьте, гості, і здорові, і щасливі,
І веселі, і розумні, і сміливі.
Щоб ви всі зростали, як орлята
І піснями, щоб дзвеніла ваша хата.
Дитина.
Ялинка сяє від прикрас,
І зал горить вогнями.
Всіх друзів просимо до нас
Стрічати свято з нами.
У школі нашій сміх і гра,
Веселощів багато,
Заходьте, гості, вже пора
Нам свято починати.
Дитина.
Падав сніг, падав сніг -
Для усіх, усіх, усіх.
І дорослих, і малих,
І веселих, і сумних.
Дитина.
День у день лише негода,
Спочиває вся природа.
В сні глибокому дріма –
Все те скоїла – зима.
Дитина.
А до нашого віконця
Зазирнуло вранці сонце.
Тож, дівчата і хлоп’ята,
Починаймо наше свято!
Пісня « Маленькой елочке» (хоровод)
1. Маленькой елочке холодно зимой
Из лесу елочку взяли мы домой/2 раза
2. Сколько на елочке шариков цветных,
Розовых пряников, шишек золотых./2 раза
3. Ветку нарядную ниже опусти.
Нас шоколадною рыбкой угости. /2 раза
4. Встанем под елочкой в дружный хоровод,
Весело, весело встретим Новый год./2 раза
Дитина.
Милувалася ялинка:
- Я зимова веселика -
І зелена, і струнка,
В лісі я одна така!
Дитина.
Запишалася ялинка,
Але десь взялась хмаринка.
До красуні підійшла,
В білу шубку одягла.
Дитина.
Ой, ялинко, як красиво
Світять зорі з висоти.
Ой, скількох малят щасливих
Запросила в гості ти.
Дитина.
З Новим роком всіх вітаю
І дорослих, і малих.
Щастя й радості бажаю,
днів погожих та ясних.
Дитина.
Світи, ялинко-чарівнице,
Звесели навколо всіх.
Хай дзвенить у кожнім класі
Радісний, веселий сміх!
Пісня «Песенка о медведях»
1. Где-то на белом свете
Там где всегда мороз.
Трутся спиной медведи
О земную ось.
Мимо плывут столетья,
Спят подо льдом моря.
Трутся спиной медведи,
Вертится земля.
Припев:
Ла – ла – ла – ла – ла – да – ла /,
Вертится быстрей земля. /2 раза
2. Крутят они стараясь,
Вертят земную ось.
Что бы влюбленным раньше
Встретится пришлось.
Что бы однажды утром
Раньше на год иль два,
Кто-то сказал кому-то
Главные слова.
Припев тот же:
3. Вслед за весенним утром
Раньше придет рассвет
И для двоих счастливых
Много-много лет.
Будут сверкать зарницы,
Будут ручьи звенеть,
Будет туман клубиться
Белый как медведь.
Припев тот же:
Дитина.
Хмарка сніжна набігає –
Вітер снігом повіває.
Наче і вальсі танцюють сніжинки,
Раді їм дуже красуні ялинки.
Дитина.
І дівчата. І хлоп’ята
Радо вас вітають.
Подарують вам дива,
Щастя побажають.
Дитина.
Хай музики нам заграють,
Хай гучний лунає сміх.
З Новим роком всіх вітаєм
І дорослих, і малих.
Дитина.
До ялиночки красуні
Всі ми радо підійдем,
Привітаєм її радо
І в таночок всі підем.
Танок-полька «Добрий жук»
Дитина.
Завдання своє виконуємо ми –
Відкриваємо перше свято Зими!
- Бажаємо усім сьогодні розважатись,
А потім вже з Зимою зустрічатись.
Дитина.
Ми про Зимоньку пісень багато знаємо,
Тож давайте, любі друзі, разом заспіваємо.
Хоровод «В лесу родилась елочка»
(В залі з’являються двоє хлопчиків в костюмах сніговичків.)
1-й сніговик: - Привіт!
2-й сніговик: - Привіт!
1-й сніговик: - Сніговиків ви не чекали?
2-й сніговик: - Ми чули як ви тут про зимоньку співали.
1-й сніговик: - Ми зимоньку всім серцем полюбляємо, -
2-й сніговик: - Бо взимку дуже добре себе ми почуваємо!
1-й сніговик.
Ой, який пухнатий сніг
Сипле на стежинки.
На дерева, на кущі,
На дахи будинків.
2-й сніговик.
Я почув від снігурів,
Наших названих братів,
Зима в лісі така чудова –
Всі звірята в нових обновах.
1-й сніговик.
Підем в ліс ми прогулятись,
Що там діється дізнатись.
Себе також ми покажем,
Про пригоди всім розкажем.
2-й сніговик.
Ми веселі хлопчаки,
Хлопчаки-сніговики.
Хоч ми й зліплені із снігу
Зате крутимось як дзиги .
Ой-ду-ду, ду-ду, ду-ду!
Знаєм ми цікаву гру!
Гей, біжіть усі сюди!
Приступаємо до гри.
1-й сніговик.
Цікава зараз буде гра.
Приготуйтесь, дітвора.
А гра буде у нас така:
Треба зліпить сніговита.
(Гра «Сніговичок». Ведучі і сніговички розділяють дітей на дві команди, кожна команда отримує чистий листок ватмана та конверт у якому заготовки до аплікації «Сніговик», що складаються з 5 деталей. Для кожної команди бажано, щоб деталі були різного кольору. Ведучі почергово задають питання кожній команді. За кожну правильну відповідь команда має право прикріпити одну деталь з аплікації на свій аркуш паперу.)
Конкурс запитань
Скільки місяців триває зима? (3 місяці)
Який перший місяць зими? (грудень)
Яке свято ми святкуємо 19 грудня? (свято Святого Миколая)
Як називається свято, коли до нас приходять Дід Мороз і Снігуронька? (Новий рік)
Чи можна решетом перенести воду? (можна, якщо її заморозити)
Яке свято святкують в усьому світі, особливо молоді люди, 14 лютого? На це свято дарують листівки у вигляді сердечок. (свято Святого Валентина)
Хто святкує свій день народження лише один раз на рік? Чому?(той, хто народився у високосний рік, 29 лютого)
Назвіть дерево, яке в любу пору року завжди залишається зеленим. (ялинка)
На яке свято готують святкову вечерю і обов’язково на стіл ставлять кутю та узвар?(свято Різдва Христового)
На яке свято щедрувати дозволяють тільки дівчаткам? (свято Меланки)
(Після того, як діти дадуть відповідь на останнє запитання всі разом підводять підсумок гри).
1-а ведуча. – А чи не час нам, діти, запросити до нас на свято Дідуся Мороза і Снігурочку? Давайте їх погукаємо.
( Діти всі разом гукають Діда Мороза і Снігурку, але замість них у залі з’являється Баба Яга).
Баба Яга.
- Ага! Ага! А ось і Бабушка Яга!
До ялинки прилетіла,
Потанцюю тут до діла! (пританцьовує)
- Ага! Ага! А ось мішечок я знайшла,
Ви мене не запросили,
Ви стару Ягу забули,
Тож мішечок забираю
І додому відлітаю.
- Ага! Ага! (відлітає на мітлі)
Дитина.
Ти дивись, яка зухвала!
Чи тобі свого замало?
Дитина.
Що ж тепер робити нам?
І дорослим, і учням.
2-а ведуча.
Що тут сталось поясніть?
І мені про все скажіть.
Дитина.
Та ось тут, біля ялинки,
У снігу лежав мішок,
Мабуть повен іграшок.
А Яга мішок украла
І собі його забрала.
2-а ведуча.
Так, так, так… То це вона
Наш мішок собі взяла?
Тут напевно, без Зими
Не обійдемося ми.
То ж красуню погукаймо,
В ніжнім вальсі закружляймо!
Танок-вальс
(Після таночка до залу заходить Зима.)
Зима.
Сніг пухнастий стелеться,
Настав зимовий час,
Я Зима-хурделиця
Прийшла вітати вас.
Хто любить мій сніжок пухнатий?
Узори на вікні?
Хто любить санок біг стрімкий
В зимові ясні дні?
Дитина.
Ми любим, Зимонько, тебе,
Твій іній і льодок,
І сніг пухнастий на гілках,
Санчата і каток.
Зима.
Хоч уже година пізня,
Я почула вашу пісню.
Ведуча.
Зимонько, ти поспіши,
Нам усім допоможи.
Зима.
Допомогти я вам готова,
Що за лихо в ніч святкову?
Дитина.
Тут мішечок в нас лежав,
Дід Мороз його поклав.
А Яга враз налетіла
І мішечок ухопила.
Понесла в дрімучий ліс
До Кощія й Бармалея,
І Гориновича Змія –
Нам на подолати їх!
Зима.
Що ж, полину я туди,
У дрімучі ті ліси.
Я їх в хатці зачиню,
Хатку льодом обкладу.
Не поможе – все я зможу:
Їх у хатці заморожу,
Та ще й снігом замету.
(Зима кружляючи виходить з залу, а за хвилину назад біжить Баба Яга з мішком, а за нею входить Зима.)
Баба Яга.
Ой, не треба! Я здаюсь!
Не морозь, я помирюсь!
Ой ти, Зимонько, не лай.
На мішечок! Забирай!
(Баба Яга віддає Зимі мішок з подарунками)
Баба Яга.
Полечу я, пожалію
І Кощія, й Бармалея,
І Гориновича Змія.
Ну а потім, як той рік,
Стріну з ними Новий рік.
(Баба Яга виходить із залу.)
Дитина.
Тож лети і не вертайся!
З добрим світом ти не знайся!
Нам таких гостей не треба,
Тут обійдемось без тебе!
Зима.
Що ж, тепер я зможу сміло
Повертатися до діла.
А ви, друзі, не сумуйте –
І співайте, і танцюйте,
Бо мені вже час прощатись
І на Північ повертатись.
(Зима прощається з дітками, віддає їм мішок з подарунками і виходить із зали).
1-а ведуча.
Бачте ось мішечок наш!
Подарункам кожен рад?
Тільки хто ж нам їх роздасть?
Діти разом : - Дід Мороза треба звать!
(Діти голосно гукають і нарешті у святковому залі з’являється Дід Мороз і Снігуронька)
Дід Мороз.
Я – казковий сивий дід.
Мене знає цілий світ.
Я з дарунками мандрую
Щастя й долю всім віщую!
Новий рік – чудове свято,
Побажань завжди багато.
Щиро зичу усім вам :
Щоб росли ви і міцніли,
Щоб за все, що ви робили,
Було радісно батькам.
Снігурка.
Я, Снігурка білолиця,
Від мене кращої нема.
Від сніжинок світ іскриться
І добрішає зима.
З Новим роком,
З новим щастям
Я вітаю друзі, вас.
Свято любе, свято красне
Нам продовжувати час.
( Діти виконують довільні святкові номери: читають вірші, розказують гуморески, співають пісень, Грають в рухливі ігри, колядують і т.д.)
Гра «Цікаві рими»
(Проводять ведучі. Вони по черзі читають початок фрази, а діти закінчують її одним словом, але щоб було в риму.)
Зима! Зима! Усякий знає,
Вона холодною буває.
Летять, кружляють, як пушинки,
Легкі білесенькі … (сніжинки).
От випав сніг. Яка обнова!
Зима тоді така… (чудова).
Міста чистенькі, білі села.
Зима і радісна, й …(весела).
Вона й тоді усім хороша,
Коли мете легка…(пороша).
Кружляють вальс сніжинки ніжні,
Зима пухка і …(білосніжна).
Мороз у лід озера кута.
Зима, тоді всі кажуть …(люта).
Вона буває і серйозна:
Суха і вітряна, й …(морозна).
А як насуне хмара сива,
Зима по-своєму… (красива).
І особлива, і чарівна,
Як королева чи …(царівна).
А вранці іній - от обнова!
Яка зима у нас…(казкова).
Гілок од інею не видно,
Тоді вона, звичайно,…(срібна).
Зима, скажу вам, дуже гарна,
То сонячна, то часом …(хмарна).
Насунуть хмари звідусіль
І закружляє …(заметіль).
І не завадило б кожуха,
Така буває …(завірюха).
А блисне сонечко з гори,
Ото краса для … (дітвори).
Тоді зима і біла й чиста,
Вся сріблом сяє … (промениста).
( В залі з’являються колядники, вони в святковому вбранні ідуть співаючи пісню “Старий рік минає», потім просять дозволу у Діда Мороза поколядувати).
Дитина.
Хай весело світить нарядна ялинка,
Хай сміх і пісні звучать без зупинки.
Хай буде радісним цей рік
Для всіх дорослих і малих.
Дитина.
Для українського народу,
І для усіх хто з цього роду.
Для рідного мого краю
Я миру і добра бажаю.
Дитина.
З Новим роком всіх вітаєм,
Щастя й радості бажаєм.
Сію, вію, посіваю
З Новим роком всіх вітаю.
Дитина.
Сієм вам пшеницю,
Щоб на столі була паляниця.
Дитина.
Сієм, вієм вам квасолю,
Щоб була у вас добра доля.
Дитина.
Сійся, родися, жито-пшениця, всяка пашниця.
На столі хлібами, а в печі пирогами.
Дитина.
Сієм, сієм, посіваєм
Щастя і добра бажаєм.
Дитина.
Сійся, родися жито-пшениця,
Горох, чечевиця і всяка пашниця.
Внизу корениста, а з верху - колосиста.
Дитина.
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж цей рік.
Щоб всього було доволі.
І в коморі й на столі.
Дитина.
Сієм, вієм, посіваєм.
На щастя, на здоров’я,
На Новий рік.
Дитина.
З Новим роком вас вітаєм!
Щастя і добра бажаєм.
У щасливій вашій хаті,
Щоб були ви всі багаті.
Промовляєм з кожним кроком:
Разом. З новим щастям! З Новим роком!
Снігурка.
Ось і свято вже скінчилося у нас,
Шкода, та прощатися нам з вами час.
Інших діток треба ще поздоровляти
Нам в дорогу уже треба вирушати.
1-а ведуча.
То ж грими, веселе свято,
Вийся масок шумний рій,
Йде у слід за старшим братом
Рік щасливий, рік Новий!
Діти виконують довільну пісню про Новий рік
2-а ведуча.
Ми багато веселились,
Танцювали і співали.
Треба свято вже кінчати
Подарунки роздавати.
Дід Мороз.
Всі ви дуже добре грали,
І співали й танцювали.
Та настав прощання час.
Проводжайте, друзі, нас.
Любі діти, милі діти!
Виростайте наче квіти!
Білочубі, чорноброві,
Виростайте всі здорові!
Чуйні серцем, чесні, щирі
Виростайте в дружбі й мирі.
І на радість всій родині,
І на славу Україні.
Хай щастить усім нівроку
В кожен день Нового року!
З Новим роком вас, малята!
Закінчилося вже свято.
(В кінці свята Дід Мороз і Снігурка роздають дітям подарунки).
Новорічна потіха -2011
До нас сюди скоріше просим
Ти підходь, веселий люд!
І хлоп’ята, і дівчата,
І їх мами, і їх тата
Поспішіть до нас у круг!
Від усіх сторін,
Від усіх усюд
Поспіши сюди,
Шенгурівський люд!
У залу центральну
Збирайтеся, люди,
Сьогодні ми з вами
Веселитись будем!
Слухайте! Ніби в чарівному сні,
В школі сьогодні засяють вогні
Музика тут залунає і сміх.
Свято веселе в нас, свято для всіх!
Честь велику маєм ми
Відкрити свято матінки Зими.
Посмішок більше, веселощів, сміху –
Чекає вас, друзі, - Новорічна потіха!
Ялинка сяє від прикрас,
І зал горить вогнями.
Всіх друзів просимо до нас
Стрічати свято з нами.
У школі нашій сміх і гра,
Веселощів багато.
Заходьте, гості, вже пора,
Нам свято починати!
ТАНЕЦЬ «НОВОРІЧНИЙ ВАЛЬС»
Ми зібралися у школі
В нашім гарнім, добрім колі,
В нашій радісній родині,
Бо велике свято нині.
Ось настав чудовий день,
Повний сонця і пісень.
Повний радості для друзів,
Що зібрав їх в дружнім крузі.
Показати хочем нині,
Як у нашій Україні
Славним датам ведем лік
Зустрічаєм Новий рік.
Пісня про Новий рік
Ось ялиночка, малята,
Завітала знов до нас
Подивіться, як багато
Всяких іграшок, прикрас.
Ой, ялинко! Як красиво
Світять зорі з висоти!
Ой скількох малят щасливих
Запросила в гості ти!
Під ялинкою сьогодні
Все лунають голоси:
«Здрастуй,свято Новорічне
Свято радості й краси!»
Нам дуже, дуже весело
Це свято зустрічать.
І пісню про ялиночку
Ми будемо співать.
Пісня про ялиночку.
Ой струнка ялинка в нас!
Скільки сяє тут окрас!
Ми зібралися юрбою –
Разом піснею новою.
В цей святковий шкільний клас.
Рік Новий зустріти час!
Не впізнать ялинку в залі!
Не така росла в ліску.
Там її вітри гойдали
Запорошену в сніжку.
А тепер сіяє в залі,
В золотистому вінку!
Новий рік стрічає з нами
У веселому танку!
Танок
Сніг м’який кладеться пухом
І кінця йому нема,
Йде зима у білій шубі
Землю снігом засипа.
Зима – найтихіша пора, найтихіша,
Природа в глибокому сні.
Тому вона, мабуть, для мене найближча,
Дорожча й рідніша мені.
Немає пташок, бо давно відлетіли,
Метеликів, бджілок нема.
Холодні сніги все навкруг побілили.
Ну що ти тут скажеш? Зима.
А всюди так чисто, гарненько, казково.
Все іній пухнастий вкрива.
Так тихо навколо, так гарно, чудово,
Замріяна казка жива.
Прийшла зима з ялинками,
З веселими сніжинками,
Забавами й святами,
Веселими піснями!
Ми любим в дні морозні
На лижах по дорозі,
І на санках завзято
Цікаво погуляти.
Білий сніг кругом, як вата,
Біжимо у двір із хати.
Сніжки ліпим, сніг качаєм –
Так ми зиму зустрічаєм.
Робим ми Сніговика,
Хоч робота й нелегка,
Бо мороз куса за вуха
Ще й зірвалась завірюха.
Та сніжок качаєм сміло,
Робим разом ми, уміло.
Кучугури накачали
І до купи поскладали.
А на голову - каструлю,
Там, де очі, - дві цибулі.
Хтось морквину нам приніс –
Це чудово! Буде ніс!
Замість рота – бурячок.
Ось який Сніговичок!
Буде двір охороняти
І нікого не пускати.
Засіяло все навкруг,
Нумо, друзі, станьмо в круг.
Піснями голосистими,
Веселими, барвистими –
Потішимо всіх в залі,
Щоб весело всім стало.
Пісня
В чудеса не вірять люди,
Бо відомо всім давно,
Що чудес ніде не стріти,
Крім казок і крім кіно!
А щоб в казку без проблеми
Ми потрапили із вами,
Дружно чарівні слова
Ви повторюйте за нами!
За моїм палким хотінням,
За казковим повелінням.
Всі, хто поруч, посміхніться,
Двері в казку відчиніться.
Ведуча:
Оце таке вступне в нас слово,
Розпочали ми все чудово.
Ну а тепер ми просим всіх,
Щоб в залі був і шум, і сміх,
Щоб ви артистів зустрічали
І щиро їм аплодували.
Ми ж не одну ніч не поспали
І казку вам приготували,
Не осудіть, як щось не в лад,
Бо казка ця на новий лад.
КАЗКА «РУКАВИЧКА»
Автор.
Якось дід старий по дрова в ліс ходив,
Та й у лісі рукавичку загубив.
Бігла лісочком тим Мишка маленька,
Бачить: лежить рукавичка старенька.
А вже настала холодна зима,
А в Мишки ні хатки, ні нірки нема.
(Під музику між ялинками біжить Мишка, зігнувшись і тремтячи від холоду.)
Мишка.
Вже прийшли зимові дні –
Треба щось робити.
(Помічає рукавичку.)
Хатка буде тут мені,
В ній я буду жити.
Автор.
Ось і живе там Мишка-шкряботушка.
Коли це скаче Жабка-скрекотушка.
(Під музику до залу стрибає Жабка, бачить рукавичку та й питає.)
Жабка.
Хтось там є? Чи нікого нема?
Мишка(з рукавички).
Я Мишка-шкряботушка. А ти хто?
Жабка.
А я Жабка-скрекотушка.
Пусти мене в хатку –
Будемо разом жити,
Разом працювати.
Та у двох дружити.
(Заходить до рукавички.)
Автор.
Живуть спокійно в рукавиці
І день, і другий, мов сестриці.
Стрибає по снігу якось Зайчик довговухий.
Замерз. Побачив хатку та й постукав.
(Під музику стрибає Зайчик із шарфом на шиї, зупиняється, тре лапки, переступає з ноги на ногу. Стукає в рукавичку.)
Зайчик.
В рукавичці хтось є чи нема?
Бо мене застудила зима.
(Кашляє, тре лапки, вуха.)
Вуха змерзли,
Захололи й ноги –
В рукавичці мені
Відігрітися б трохи…
Звірята (з рукавички.)
Я Мишка-шкряботушка.
Я Жабка-скрекотушка.
Разом. - А ти хто?
Зайчик.
Та я ж Зайчик-побігайчик.
Пустіть мене в хатку,
Будем разом жити,
Разом танцювати,
Та у трьох дружити.
(Зайчика пускають.)
Автор.
Дружно так живуть - усі працюють.
Хоч зима на дворі – не горюють!
Раптом Вовк по стежечці біжить.
Він замерз. Від холоду дрижить.
(Під музику по залу потюпцем біжить Вовк, хукає на лапи. Помічає рукавичку і зупиняється.)
Вовк.
Яка тепла рукавичка тут лежить,
Тож зимою в рукавичці можна жить.
(Стукає. Прислухається.)
Хтось неначе там шепоче,
А мене пускать не хоче.
(Знову стукає.)
В рукавичці хтось є чи нема?
В лісі бродить сувора зима.
Звірята(з рукавички.)
Я Мишка-шкряботушка.
Я Жабка-скрекотушка.
Я Зайчик-побігайчик.
Разом. – А ти хто?
Вовк.
Та я ж Вовчок, сірий бочок.
Пустіть мене до себе,
Лякатися не треба,
Будем в мирі разом жити,
Працювати і дружити.
(Пускають Вовка. Звучить музика, ніби падають сніжинки.)
Автор.
А зима все сніжку підсипає…
Білим землю й дерева вкриває.
По глибокім сніжку ох не легко ходить.
Ось іде ледве-ледве Ведмідь…
(Під музику, перевалюючись, іде Ведмідь . Зупиняється перед рукавичкою.)
Автор.
Важко лапами переступає,
Бачить рукавичку, та й питає:
Ведмідь.
Ох і злюща настала зима!
В рукавиці хтось є чи нема?
Звірята(з рукавички)
Я Мишка-шкряботушка.
Я Жабка-скрекотушка.
Я Зайчик-побігайчик.
Я Вовчок, сірий бочок.
Разом: - А ти хто?
Ведмідь.
Я Ведмідь волохатий,
Будь-ласка, пустіть мене до хати.
Хочу разом з вами жити,
Працювати і дружити.
(Ведмедя пускають.)
Автор.
Бігла тим лісом красуня Лисичка.
Бачить: лежить на снігу рукавичка.
(Під музику легко і красиво біжить Лисичка. Зупиняється.)
Лисиця.
Хто живе в цій рукавиці?
Відгукніться до Лисиці.
Звірята(з рукавиці).
Я Мишка-шкряботушка.
Я Жабка-скрекотушка.
Я Зайчик-побігайчик.
Я Вовчок, сірий бочок.
Я Ведмідь волохатий.
Разом: - А ти хто?
Лисичка.
Я руда Лисичка.
Пустіть мене до рукавички.
Буду вам допомагать,
Можу ще й пісень співать.
(Пускають Лисичку.)
Автор.
Дружно так живуть, усі працюють,
Хоч зима на дворі – не горюють!
Зайчик носить дрова. Вовчик їх рубає,
А Жабка лопатою сніг розгрібає.
Лисичка хату прибирає
І пісню весело співає.
А Мишка у печі борщу наварила
І потім обідати всіх запросила.
(Звірята працюють під музику.)
Працюють усі без утоми весь день,
А потім співають веселих пісень.
Пісня звірят.
Автор.
Якось близько сорока літала,
На весь ліс вона скрекотала,
Про те, що дужче сонце пригріло
І надворі уже потепліло.
Що вже тане кругом сніг і лід,
І до лісу іде знову Дід.
Мовляв, ідуть удвох із Буянком
Шукати рукавицю ранком.
Пес Буянко винюхує слід,
А за ним уже ступає Дід.
(Заходять Дід і пес Буян. Буян нюхає, відшукуючи слід, і приводить Діда до рукавички.)
Дід.
Добре, що у ліс прийшли.
Рукавицю тут знайшли.
(З рукавички виходять звірятка, дякують Дідові за його рукавичку, яка лютою зимою була їм за хатинку.)
Звірята(по черзі).
Тепло нам було зимою в рукавиці.
Кожен скаже вам: «Спасибі», як годиться!
Дід.
І я радий, що без діла не лежала,
І усіх вас рукавиця зігрівала.
Тож на згадку про зустріч такую,
Всі давайте разом затанцюєм.
Танок звірят.
Автор.
Рукавичку звірята знайшли,
На галявині гарно спочили.
Та й додому швиденько пішли.
Наша казка уже закінчилась. ( Кінець казки.)
(Звірята сідають на місця. Свято продовжується.)
Погляньте швиденько, яка благодать!
Дивіться, метелики з неба летять!
Снігом покриті широкі простори,
На вікнах мороз вже малює узори…
Картиною гарною стане віконце,
Як трошки поблискає золотом сонце.
Погляньте. погляньте, яка благодать:
Метелики з неба летять і летять.
Білим все стає довкола,
Білий ліс і біле поле.
Ми холодні мов льодинки,
Називають нас сніжинки.
Гляньте як кружляють
Зіроньки-сніжинки.
Нумо, заспіваємо
Всі біля ялинки.
Пісня
Є в народу нашого
Чудові традиції:
Колядки, щедрівки,
Є і вечорниці.
Вивчаєм на уроках
Свята і різні дати.
Хай вийде календарик
У гру з нами пограти.
Календар:
Я – Календар! Лічу я дні і тижні,
Веду я лік рокам і місяцям.
Всі лічать час – старі і молодії,
І я потрібен навіть малюкам.
У календар занесено всі дати
Подій важливих нашої країни.
Всі з малечку звикають святкувати
В вогнях яскравих визначні події.
( Хлопчик Календар проводить гру «Наші свята». 16 сніжинок. У кожній поставити тільки число, яке відповідає святові.)
(1, 14, 9, 7, 24, 7, 15, 19, 8, 2, 1, 13, 19, 19,14, 1)
Ведуча: - Ще одне завдання є для вас, діти. Я говоритиму слова, і якщо ви так робите, то ви мені будете відповідати: «Це все я, це все я, це компанія моя!». А якщо ні, то ви говоріть: «Це не я, це не я, не компанія моя!».
Хто співає веселиться
і роботи не боїться?
(діти відповідають)
Хто із вас такий хороший
загоряти йде в калошах?
Хто із вас хоч раз хворів
через те, що зайве з’їв?
Чи багато серед вас
невмивак приходить в клас?
Хто найбільше з вас зумів
з річки виловить корів?
Хто з вас робить по порядку
рано-вранці фіззарядку?
Хто ладен пройти півсвіту,
щоб Снігурочку зустріти?
Ведуча: - Молодці діти! Ви справилися і з цим завданням.
У коло всі мерщій ставайте.
Танцюйте, грайте і співайте,
Діда Мороза ви чекайте.
Рік Новий разом зустрічайте.
Рухлива гра «Веселий бубон».
(Під музику «Ой лопнув обруч» діти співаючи слова передають по колу бубон. Дитина, яка сказала останнє слово оббігає під програш коло і передаючи бубон, тому біля кого вона зупинилася, стає на місце.)
З нами бубон-весельчак,
Веселіший з ним гопак.
Кому бубон попаде,
Той мерщій в танок піде.
(Гру проводять 3-4 рази.)
Сьогодні для суму в нас місця не буде.
Радість і сміх пануватимуть всюди.
Запрошуємо вас танцювати, співати,
Щоб настрій веселий, бадьорий всім мати.
В повітрі чути музику чарівну,
Дзвенить сніжинок гомін золотий,
А ми даруєм щирі привітання.
Стоїть вже на порозі рік Новий.
Незабаром Новий рік
Переступить наш поріг.
Хай до нас він завітає
З тим, що серце побажає.
Щоб приніс він нам у хату
Щастя й радості багато.
Хай здоров’я цілий міх
Принесе на наш поріг.
Йди слідом за старим братом
Рік щасливий, рік Новий.
Вже дракон летить крилатий
Він дарує щастя й мир!
(Під музику у залі з’являється хлопчик-Новий Рік у костюмі Дракона.)
Новий Рік
Китайський символ –
Дракон казковий.
Який прекрасний,
Який чудовий!
Він весь блискучий,
Він весь іскриться,
Він вже в дорозі,
Летить, як птиця!
Хай рік Дракона
Яскравим буде,
Дарує щастя
Всім добрим людям!
Новий Рік: - Дорогі, діти! Я і мої казкові друзі, вітаємо вас з новорічним святом! Я приніс вам декілька листів. Чи здогадаєтеся ви, хто їх надіслав? (Зачитує листи.)
Лист №1
«Я – хлопчина, що народивсь від горошини.
Вітаю всіх з Новим роком!»
Скажіть, хто автор цього листа? (Котигорошко.)
Лист №2
«З Новим роком, з новим щастям я усіх вітаю!
Знайдіть мій кришталевий черевичок –
я усіх благаю!»
Як ви гадаєте. хто надіслав цей лист? (Попелюшка.)
Лист №3
«Найщиріші привітання з Новорічним святом вам усім від мене.
Визволіть, будь-ласка, від зміючки-Оленки, бо вона хоче мене з’їсти.»
Чий це лист? (Івасик-Телесик)
Лист №4
«Чемних діток я вітаю
Забіяк попереджаю!
Слухайтесь, бо буде так, -
Як ущипну буде знак!»
Хто це вам так написав? (Рак-Неборак)
Кажуть, що під Новий рік
Все, що нам бажається,
Що в житті задумав ти
Завжди все збувається.
Ведуча:
Хто з вас, діти, відгада?
В кого біла борода?
Хто багато жартів знає
Рік Новий з дітьми гуляє?
Діти разом:
Ми вже знаєм цей прогноз –
Це дідуня наш, Мороз!
Дід Мороз до нас іде
І Снігуроньку веде.
Зустрічаймо, любі друзі.
Їх у нашім дружнім крузі.
Діду Морозе, з червоним носом,
Ходіть на свято, дуже Вас просим!
А ще запросіть із собою Снігурку,
Та принесіть цілу торбу дарунків.
Ведуча: - Давайте всі гуртом покличемо Діда Мороза і Снігуроньку.
(Під музику «Добрий вечір тобі, пане господарю!» до залу заходять Дід Мороз і Снігурка.)
(Після привітання Діда Мороза і Снігурки, після подяки за успіхи у навчанні запропонувати пограти в гру «Кольори».)
Ведуча: - Дідусю! А давайте пограємо в гру «Кольори». Зараз діти, по черзі, будуть називати Вам кольори, а Ви повинні назвати предмет цього кольору. Наприклад: зелений – ялинка, жовтий – курчатко і т.д. А ти Снігуронько не допомагай, дідусь і сам впорається.
( Діти по черзі називають кольори, Дід Мороз відповідає.)
Ведуча: А тепер, Снігуронько, ти говори кольори, а дітки будуть називати предмети.
(Гра проводиться 1-2 хвилини. По бажанню можна провести ще декілька рухливих ігор, або загадати загадки.)
Ми багато веселились,
Хороводи тут водились,
Треба свято вже кінчати
Подарунки роздавати.
Ну, а зараз на прощання
І на згадку Діду Морозу.
Заспіваєм гарну пісню,
Хай щастить йому в дорозі!
Пісня
З Новим роком ми вітаєм,
Щастя всім ми вам бажаєм,
Щоб прожити вам цей рік
І без смутку, і без бід,
Щоб з охотою трудились,
Ну а в свято веселились,
Тож успіхів вам в ділах
І усмішок на вустах!
Хай життя в країні стане
І стабільним, і заможним,
Щоб життя нам Богом дане
Міг прожить достойно кожний!
Ми маленькі українці,
Ще слабенькі. як мізинці,
Але ми зростем на славу,
Боронитимем державу,
Щоб ніколи Україна
Вже не впала на коліна.
Ведуча:
Сплинув час, -
Пора прощатись!
Дуже хочем побажати:
Не журби, але забави,
Не здобутку, але слави.
Зичим щастя в цій хатині
Всій українській родині!
ПІСНЯ
Станьте в коло разом з нами (новорічне свято)
Дитина.
Наші любі мами й тата!
Ми вам будем звітувати,
Що й чого навчились в школі,
Щоб потішить вас доволі.
Дитина.
Ми концерт підготували,
В нього ми всю душу вклали.
Як сподобається вам
То плещіть завзято нам.
Дитина.
До святкової ялинки
Скоро прийде дітвора.
Будуть гратись і радіти,
Бо для свята вже пора.
Дитина.
З Новим роком! З добрим днем!
З святом вас вітаємо!
У веселе наше коло
Всіх гостей збираємо!
Дитина.
Ми дуже раді всіх вітати
На новорічному балу!
У хоровод дзвінкий, завзятий
Ялинка кличе дітвору.
Новорічний хоровод «Станьте в коло з нами»
1. Ми із друзями на святі
Проведем цікаво час,
Щоб було всім веселіше
Розпочнем таночок наш.
Приспів:
Топ-топ – каблучками /
Станьте разом з нами. / 2 рази
2. Подивися, що за танець
Захопив тебе й мене,
То неспішно пропливаєм,
То з прискоком промайнем.
Приспів:
3. Ось так дружно ми танцюєм
Не бере утома всіх.
Через те, що у таночку
Не змовкають пісня й сміх.
Приспів:
Дитина.
Всі трудилися ми гарно:
І дорослі і малі.
Всі старалися не марно –
Труд наш видно на Землі!
Хтось садив дерева в полі,
Хтось – будинки будував.
Ну, а тато добру долю
Діткам цілий рік кував.
Дитина.
І матуся слідкувала,
Щоб здорові всі були.
Все робила: шила, прала,
Щоб у радості жили.
Діти вчилися старанно,
щоб розумними зрости.
Всі старалися не марно –
Тож пора на свято йти.
1-а ведуча.
В день такий багато ласки
І для чарів – в самий раз!
Ми позвемо скоморохів
Хай ведуть у казку нас!
(На слова ведучих тихо грає музика, у залі з’явдяється дівчинка в костюмі Жар-птиці. Вона кружляє по залу імітуючи рухи птаха.)
2-а ведуча.
Над містом, над полем Жар-птиця летіла,
Уздріла ялинку – на гілочку сіла.
Між кульок яскравих і блискіток дивних
Шукала Жар-птиця тут яблучок срібних.
Кружляла, шукала, жар-пір’ям світила –
Чарівне перо тут своє загубила.
1-а ведуча.
А ту скоморохи на бал поспішали,
Підкралися – хап! – і Жар-птицю впіймали.
1-й скоморох.
Як я гарно вполював –
Диво-пташку упіймав!
Жар-птиця.
Так, я справді диво-пташка!
Відпустіть мене будь ласка!
Бо в неволі я загину
Малих діточок покину…
А на згадку про пригоду
Вам залишу нагороду –
Чарівне своє перо,
Ніби жар горить воно.
Ним махни один лиш раз –
Казка прийде вмить до вас!
2-й скоморох.
Ти прости, Жар-птице, нас…
Справді, всім потрібна воля!
Ну, а в цей святковий час
Стане нам перо в пригоді.
Жар-птиця.
- Прощавайте, любі друзі!
Полечу…Пора мені…
(Жар-птиця відлітає.)
1-й скоморох.
Ти чаруй, перо чаруй,
Гарну казку подаруй!
(Скоморох змахує чарівним пером і в залі з’являються «звірі». Спочатку «лисичка», а потім три «зайчики».)
Лисичка (співає)
Я лисичка, я сестричка.
В лісі я гуляю.
І зайчаток боязливих
Зараз я спіймаю.
Тільки їх чомусь не бачу
Між гілок зелених.
Все одно зайчата сірі
Не втечуть від мене.
(«Лисичка» озирається на всі боки, принюхується, а потім говорить слова.)
Лисичка.
Чую нюхом: є зайчата,
Тут вони, вухаті.
Як прикинусь неживою,
Зможу їх впіймати.
(«Лисичка» лягає під ялинку і вдає, що спить. Не помічаючи її до залу вбігають три веселі «зайчики».)
1-й зайчик.
- Кажуть про нас люди, що ми боягузи. Та що вони про нас, зайців, можуть знати? В нашому лісі я найхоробріший. Вовк мене боїться. А лисиця рудохвоста, як мене почує, то так тікає , що тільки кінчик хвоста між деревами і видно. Я лисиці не бо-бо-бо… (побачив під ялинкою «лисичку», злякався, торкає її, а вона не рухається) не боюся. В лісі я знайшов рушницю і підстрелив цю Лисицю
(«Лисиця» схоплюється, починає ловити «зайця», потім тримаючи його за вухо говорить.)
Лисиця.
Де ж твоя хоробра вдача?!
Боягуз ти вправний бачу!
1-й зайчик.
Лиско, скоро Новий рік!
Ображать зайців не слід!
Лисиця.
Ой ви, друзі лісові,
Як тут хороше мені!
З вами гарно і затишно,
В лісі так усе принишкло.
2-а ведуча.
Стихла віхола, вляглася,
Вкривши білим пухом ліс.
Вийшли звірі на галяву
Зустрічати Новий рік.
2-й заєць.
Тож давайте веселитись,
Круг ялиночки кружлять,
І співать, і танцювать.
Свято радісне стрічать.
Лисичка.
Гей, зайчатко, гей, хлоп’ятко,
Хутко шубку поправляй
І до гурту приставай!
Час тапер пісні співати,
Всіх навколо звеселяти!
Пісенька-таночок «Танцювали зайчики»
1. Танцювали зайчики у гайку,
На сніжку біленькому, на сніжку.
Приспів:
Вибивали лапками гопака,
Хоч мела хурделиця, ще й яка!
2. Гарно побігайчики стриб та скік –
Зустрічали зайчики Новий рік!
Приспів:
Лисичка.
Я стомилась, друзі милі,
Відпочити б десь мені,
Може знайдеться хатина
В цьому лісі і мені?
3-й зайчик.
Тут у лісі на галяві
Є хатина чепурна.
Хто в ній мекає – не знаю,
Бо господарів нема.
2-й зайчик.
Що ж, ходімо до хатини,
Може можна там побуть.
1-а ведуча.
І веселою юрбою
Звірі вирушили в путь.
(Ідуть до барлога ведмедя. Зупиняються і промовляють по черзі слова.)
2-а ведуча.
До будинку дружним кроком
Всі звірята підійшли.
Походили, подивились
І нікого не знайшли.
Лисичка.
Гей, чи вдома є тут хто,
Чи нема нікого?!
Сплять, не чують, що гукаю.
Що ж робити? Я не знаю.
Хоч би хто тут допоміг
Докричатись в цей барліг.
3-й зайчик.
- Може я допоможу?
Якщо сплять, то розбужу!
( Голосно гукає: -а-у, еге-й, ого-го!)
2- й зайчик.
Дайте спробую і я.
Гей вставайте, вже пора!
1-й зайчик.
Досить одному кричать!
Треба дружно всім позвать.
(Всі « звірі» гукають. З барлогу вилазить заспаний «ведмідь».)
Ведмідь.
Дякую, що розбудили,
Що мій дім знайти зуміли.
Бо неможна мені спати
Треба друга виглядати.
В справах їде він, звірята!
Умка – друг мій волохатий.
(До залу заходить Умка і підходить до « звірят».)
Умка.
Я вже тут, уже прийшов,
Ледве-ледве вас знайшов.
Хочу зараз привітати
З наступаючим вас святом!
Адже скоро Новий рік?
Привітання, подарунки…
Я до цього дуже звик,
Бо для цього ж і зима.
А ялинки в нас нема.
Є і сніг, є і сніжинки –
Не ростуть лише ялинки.
У вас ялинок цілий ліс
Гарних, пишних, золотих.
Хоч однесеньку на свято
Прошу нам подарувати.
Лисичка.
Жаль ялинку нам рубати,
Та яке ж без неї свято?
Ведмідь.
Та питання це просте –
Хай ялиночка росте.
А оця ось – синтетична.
Гарна буде і Арктична.
Не страшна їй хуртовина,
Адже штучна ця ялина.
(«Звірята» дають Умці штучну, маленьку ялинку.)
1-а ведуча.
Ой як добре ти придумав
Свято зустрічати,
А звірята допоможуть
Іграшки придбати.
2-й зайчик.
А ще точніше – зробити,
Бо в нас немає грошей, щоб купити!
(«Звірята» допомагають Умці прикрасити ялинку. А тим часом Умка співає пісню.)
Пісня Умки
1. Снег стучит под жосткими ступнями,
И хватает вьюга за бочок.
Елочка сигналит мне огнями
Новогодний – маячок.
Припев:
Что за чудо, чудо – елка маячок.
2. Кто зажег мне елочку такую?
Не иначе как хороший друг.
Не боюсь я стужу ледяную
Огоньки горят вокруг.
Припев:
Что за чудо, чудо огоньки вокруг.
Умка.
Я зі святом вас вітаю.
Через рік в гості чекаю.
З ялинкою, пакунками,
Та з новими дарунками…
(Умка забирає ялинку, прощається із «звірятами» і виходить із залу. До «звірят» приєднуються інші учні і продовжують свято.)
Дитина.
Рік Новий вже так близенько,
Кілька днів всього пройде.
Він постукає раденько
І в життя до нас прийде.
Дитина.
Принесе нам щось новеньке:
Комусь здійснення надій,
Щастя прийде в дім гладенько
І додасть рожевих мрій.
Дитина.
Підростуть на рік всі діти,
Постаріють дідусі.
Та сміятися й радіти
Будуть в Новий рік – усі!
Дитина.
Рік Новий не за горами,
Крок за кроком і прийде.
Але поки разом з нами
Сніговик! А-го-в! Ти де?
Дитина.
Треба добре погукати,
Щоб бува не заблукав.
А прийшов до нас на свято
Й гарне щось нам розказав.
Дитина.
Сніговик! Наш добрий друже!
В свято це прийди до нас!
Ми тебе чекаєм дуже,
Свято починати час.
(Під музику до залу заходить «Сніговик».)
Сніговик.
А-гов! Я йду до вас на свято
У ці чудові, гарні дні.
Бо сказати так багато
Дуже хочеться мені!
Добрий день вам, добрі люди,
Я вітаю вас усіх!
Пісня хай лунає всюди,
Добре слово, щирий сміх!
Хуртовина замела –
То зима до нас прийшла.
Всі радійте і співайте,
Свято снігу зустрічайте!
Пісня «Зимо-чарівнице»
1. Зимо-чарівнице, білий, білий сніг.
Він летить іскриться, падає до ніг.
Приспів:
А-ну, сніжок, а-ну, дружок,
Лети і не вгавай.
І поле й луг, і все навкруг /
Щільніше покривай. /2 рази
2. Сніг летить іскриться, то ж на честь зими.
Щиру і привітну пісню склали ми.
Приспів:
1-а ведуча. – Ми для Сніговита підготували віршика.
Дитина.
Білий сніг кругом як вата,
Біжимо у двір із хати.
Сніжки ліпим, сніг качаєм,
Так ми зиму зустрічаєм.
Й зробимо Сніговика,
Хоч робота й не легка,
Бо мороз куса за вуха,
Ще й зірвалась завірюха.
Та сніжок качаєм сміло,
Робимо ми все уміло.
Кучугури накачали
І до купи поскладали.
А на голову – каструлю,
Там де очі – дві цибулі,
Хтось морквину нам приніс –
Ой чудово! Буде ніс!
Замість рота – бурячок.
Ой який Сніговичок!
Буде двір охороняти
І нікого не впускати.
Сніговик.
Згоден двір охороняти.
І нікого не пускати.
Тільки жарко тут малята
Відпустіть мене гуляти.
1-а ведуча. – Малята, давайте відпустимо Сніговичка на вулицю, на мороз.
А то в теплі він може розтанути.
(Діти прощаються із Сніговиком і продовжують свято. Ведуча звертає увагу дітей на ялинку.)
2-а ведуча.
Ох і гарно навкруги,
Вітерець гуляє.
На дерева на луги
Білий сніг лягає.
Хоч зима й прийшла до нас.
Заганя у хати.
Про ялинку саме час
Пісню заспівати.
Пісня «елочка-елка»
1. Елочка-елка лесной аромат.
Очень ей нужен красивый наряд.
Пусть эта елочка в праздничный час
Каждой иголочкой радует нас, радует нас.
2. Елочка веткой зеленой махнет
И словно в сказке придет Новый год.
Пусть эта елочка в праздничный час
Каждой иголочкой радует нас, радует нас.
3. Елочка любит веселых детей.
Мы приглашаем на праздник гостей.
Пусть эта елочка в праздничный час
Каждой иголочкой радует нас, радует нас.
Дитина.
Ми прийшли на свято до ялинки.
Зеленіють голочки-хвоїнки.
В хаті пахне лісом і смолою,
Хороше, ялиночко, з тобою.
Дитина.
За вікном летить сніжок лапатий,
Хоче він ялиночку забрати.
Ти, сніжок, лети, розвійся полем,
А ми станемо веселим колом.
Дитина.
В цілім світі не знайти такої
Пишної та прибраної хвої.
Мерехтить ялиночка вогнями,
Радісно ялинці разом з нами.
Дитина.
Хай сьогодні холодно за вікном у нас,
Ми не засумуємо у святковий час.
Буде гріти лагідно нас ялинка всіх,
Зіроньки, ліхтарики та дитячий сміх.
Дитина.
З кожною хвилинкою наступає час –
Новий рік на зміну прийде в дім до нас.
Принесе він свіжий білий, білий сніг.
Любимо ми дуже свято Новий рік!
Українська народна пісня «Іде, іде дід»
1. Іде, іде дід, дід.
Несе ,несе міх, міх.
Ось такий дідище,
Такий холодище.
Як розкриє міх, міх. /
Поморозить всіх, всіх./2 рази
2. Не дамо малята
Міх цей розкривати,
Міх цей розкривати,
Холод випускати.
Будемо малята
Весні помагати,
Весні помагати зиму проганяти.
Дитина.
Триває свято наше любе –
Ялинковий рік Новий!
Йде до нас в яскравій шубі
Гість знайомий дорогий.
Це Дідусь Мороз завзятий,
Винахідник, чарівник.
З подарунками на свято
Він з’являтись здавна звик.
Дитина.
З дітьми грається охоче,
Невгамовний жартівник…
Голубі, веселі очі
Ми пригадуєм весь рік.
Дід Морозику, дідусю,
Чуєш ми тебе звемо!
Мама, тато і бабуся
З нетерпінням всі ждемо!
(Діти гукають Діда Мороза і Снігурку. Вітання Діда Мороза і Снігурки. Далі йдуть довільні святкові дитячі номери: пісні, вірші ,смішинки, колядки, щедрівки, таночки і т.д.)
2-а ведуча.
А тепер нам час погратись,
Будем гарно розважатись.
Ігор є у нас багато,
Бо на те ж сьогодні й свято!
(Дід Мороз і Снігурка проводять декілька цікавих конкурсів та рухливих ігор.)
1-а ведуча.
Я бачу – дуже всі нагрілись.
І мабуть, діти, ви втомились.
То може сядем на стільці
Та ще послухаєм вірші.
Дитина.
Перші дні зими мов дивне свято.
Свято чистоти і новизни.
Падає повільно сніг лапатий
На покрівлі, вулиці, тини.
Осінь розпрощалася з Землею.
Відгорів багряний той вінок.
Тихо-тихо, лиш сніжинки-феї
Нескінченний свій ведуть танок.
Дівчатка виконують танок «Сніжинки»
Дитина.
Уночі мороз поволі інеєм упав на шлях…
Спотикається на полі місяць грудень по грудках.
І тому такий він гнівний, дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно засипає сніг за ним.
Дитина.
Ось і зимонька настала, білий килим скрізь прослала.
Дітвора до двору біга, - випало багато снігу.
Діти раді, веселяться, з гірок на санчатах мчаться;
Ліплять бабу, в сніжки грають, зиму весело стрічають!
Дитина.
Здрастуй, зимонько, прекрасна!
Білолиця, світла, ясна!
Всі тебе вітають.
Щиро прославляють.
Новорічна колядка
В щасливу пору , в ясну годину
Весела наша зійшлась родина.
Хай наше свято дзвенить піснями,
Бо вже Новий рік – ось тут між нами.
Нехай нас, друзі, у Новім році.
Стрічає радість на кожнім кроці.
Щоби збулися наші надії,
Мудрі бажання, світлії мрії.
На ріднім полі сійся, родися,
Жито, пшениця, всяка пашниця.
І колосися, народна ниво,
Хай щедрим буде вкраїнське жниво.
Дитина.
Новий рік завітав,
З святом всіх привітав.
І старих, і малих,
Всіх гостей дорогих.
Дитина.
Рік старий кінчається,
А новий – починається,
І в дарунок він несе
Всім століття золоте.
Дитина.
Ой ти, Новий, Новий рік,
Часу нового відлік.
Дай добробут, довголіття
Нам у новому столітті.
Дитина.
Зустрічаєм Новий рік,
Зустрічаєм новий вік,
Заживем щасливо
Всій землі на диво.
1-а ведуча.
Співали ми і весело , і лунко
Прийшла пора – і розлучатись час.
А Дід Мороз роздасть вам подарунки,
Бо вже скінчилось, діти, свято в нас!
(Дід Мороз І Снігурка роздають дітям подарунки.)
Сценарій Новорічного свята 2010 року
Дитина:
Пролітає планетою час,
Знову свято прийшло на поріг!
Щиро кличе ялинка нас
Рік Новий! Рік Новий!
Всі діти: Новий рік!
Дитина:
Кличу всіх дівчаток і хлоп’ят
На веселе свято-маскарад:
Всі заходьте, ми запрошуємо Вас
Свято нам уже почати час.
( Музичний номер)
Дитина:
Мов метелики срібні, над нами
Закружляли сніжинки малі.
Новий рік із новими піснями
Йде по нашій Вкраїнській землі.
Дитина:
Спалахнули вогні на ялинках,
Новорічні вогні золоті!
І заходить у наші будинки
Рік Новий, що іде по землі.
Дитина:
Під ногами дорога іскриться,
І вітає красуня-зима.
Рожевіють усміхнені лиця,
Бо мороз їх за щічки щипа.
Дитина:
Хай же срібні літають сніжинки,
Новорічний стрічаючи час.
Нам сіяють веселі ялинки
Ми проводим це свято для Вас!
( Музичний номер)
Дитина:
Вільну путь йому квітчаєм,
Все вогнями розцвіло,
Зустрічаєм, зустрічаєм,
Ну, а він не йде чогось …
І уже повсюди гомін:
- Рік Новий? Який він? Хто він?
( Лине музика. До залу заходить Новий Рік.)
Новий Рік.
Так починається мій перший крок ще молодого 2010 року нового.
Коли зима довкола вкриє всі поля
І радістю засяє вся земля.
Я завітаю в гості, та не сам
Щоб у пригоді стати, друзі, Вам.
Дитина:
Здрастуй, здрастуй, Рік Новий!
Здрастуй гостю молодий!
Дитина:
І зимою , і весною будемо дружить з тобою,
Гостю дорогий!
Ведуча: - Що ж ти приніс нашим учням, Новий рік?
Новий Рік:
Люблю бувати я у вас на святі,
В цікаві ігри разом з вами грати.
Ось тут у мене є призи хороші.
То може ми пограємося трохи?
(Новий Рік проводить з дітьми декілька цікавих ігор.)
Зимовий День: - Я - Зимовий День!
Зимова Ніч: - А я – Зимова Ніч!
Зимовий День: - Хочемо провести вас володіннями чудової новорічної казки…
Зимова Ніч:
Летить сніжок легесенький, кружляє
І тихо так сідає він на все
Та килими біленькі простилає,
І тільки щастя й радість він несе.
Зійшли хмаринки й небо посиніло,
І сонце ген з за обрію пливе,
І всюди звеселіло, заіскрило,
Напевно диво-казка тут живе.
Ведуча: Зима… Всі люблять цю чудову пору року. Як цікаво спостерігати за пухнастими, білими сніжинками, за снігом, який ніби ковдрою укутав дерева та кущі. Як приємно відчувати легенький подих морозу на своїх щоках. Ти потрапляєш у чарівний зимовий світ. І все це схоже на казку…
Зимовий День:
Навкруги казкові шати –
Сиве плетиво гілок.
Спробуй зразу відгадати,
Де тут клен, а де дубок,
Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала.
Все зима запорошила,
Запушила, замела.
Дитина:
Добра Феє- чарівнице!
Ти прийди до нас скоріш.
Приведи казкових друзів.
Розкажи казковий вірш.
(До залу заходить добра Фея.)
Добра Фея: - Доброго дня вам, малята! Я – Добра Фея-чарівниця. Живу я в казковій країні. Всі казкові герої – мої друзі. Вони отримали від вас запрошення на новорічне свято. Зустрічаймо їх!
( Під музику до залу заходять казкові персонажі: Білосніжка, сім гномів і чарівник.)
1-й гном:
Ми прийшли до вас на свято,
Щоб усіх вас привітати.
Подаруєм вам дива
Сміх на святі хай луна.
2-й гном:
Там у лісі є в нас хатка
І охайна й чарівна.
Гноми там живуть в кімнатах
Є у кожного своя.
3-й гном:
А недавно до нас в гості
Завітав цей чарівник.
Він почув як ми співаєм
І остався у нас жить.
Чарівник:
В лісі жив я недалеко
Чув я гомін, сміх і спів,
То співала Білосніжка
Й разом з нею гномів сім.
Білосніжка:
Білосніжка я мала,
А ось це моя сім’я.
Гномів сім і чарівник,
Що до нас давно вже звик.
4-й гном:
До красунечки ялинки
Ми всі разом підійдем.
Привітаєм її щиро,
Дружно пісню заведем.
5-й гном:
Пісня буде в нас нова
І весела й чарівна.
В пісні тій сім ноток є,
Добра Фея там живе.
6-й гном:
Хай збуваються всі мрії,
Оживає світ казок.
В незабутнє свято-диво
Для дорослих і діток.
7-й гном:
Хай музики нам заграють,
Хай гучний лунає спів.
З Новим роком всіх вітаєм –
І великих і малих.
(Пісня «Сім гномів». Після пісні до залу заходять Баба Яга і двоє котів.)
Баба Яга:
Ба, зібралось скільки душ,
Зараз з вами розберусь.
1-й кіт:
Усе зиму рекламують,
Прославляють, декламують.
2-й кіт:
Їй вірші й пісні складають,
А про нас і не згадають.
Баба Яга:
Ач, себе як рекламують!
Що вони там начаклують?
Я найкраща чарівниця
Хай до мене йдуть учиться!
Тільки оком підморгну
Чудасію їм утну.
Поведу бровами вмить
Вже мітла моя летить.
(Моргає котові той подає їй мітлу-швабру.)
Покручу мітлою вліво –
Буде вам від мене диво.
1-й кіт:
Начаклуй ти нам сметанку!
2-й кіт:
Чи ковбаску! Чи кров’янку!
Баба Яга:
Зачекайте! Раз, два, три!
(дістає баночку)
Ось, сметаночку бери!
( Коти облизуються, підходять нюхають і з незадоволеним виглядом відходять.)
1-й кіт:
Це скажи, хіба сметана?
2-й кіт:
Фу, неякісна! Погана.
Баба Яга:
Дай-но ще я покручусь.
(крутиться)
Не виходить щось, чомусь!
1-й кіт:
Годі тут тобі крутитись –
Ти до Феї йди учитись.
Зло ти всім завжди чинила
Тож і чари розгубила.
Баба Яга:
Не візьме мене вона,
Скаже – баба я лиха!
1-й кіт:
А ти прикинсь дитинкою.
2-й кіт:
А краще стань ялинкою.
Баба Яга:
Та не маю я вже сили.
Ви б за мене попросили.
( Коти просять Фею, щоб та навчила Бабу Ягу робити цікаві і добрі справи та щоб дозволила залишитися їм на святі.)
Зимовий День:
Оце карнавал!
От свято, так свято!
А скільки героїв
Прийшло нас вітати!
Зимова Ніч:
І зовсім не так вже воно і погано,
Коли в хоровод дітвора уся стане.
( Діти виконують хоровод.)
Ведуча:
Сідайте, діти, спочивайте
І наше свято споглядайте.
Тут Дід Мороз господарює,
Наш лад і спокій він пильнує.
Тут землю замели сніги.
Все біле - і поля , й ліси
Дитина:
А я милуюся зимою,
Її холодною красою.
Вона убрана в оксамит
І всіх веде в казковий світ.
Ведуча:
Чи ж люба вам зима, малята?
Я інтерв’ю бажаю взяти.
За що ти зиму любиш, друже?
Нам всім цікаво знати дуже.
Дитина:
Зима насипала снігів
І побілила нашу хату.
Для лиж, санчат і ковзанів
Настало довгождане свято.
Дитина:
На вулиці де я живу,
Все помолодшало від снігу.
Хто ліпить бабу снігову, -
А хто пограти любить в сніжки.
Дитина:
Якби узимку замість снігу
Летіло з неба крем-брюле,
Якби на річці замість криги
Був мармелад або желе,
Тоді, напевно, втричі більше
Любила б зиму дітвора.
«Зима, - казали б, - найсмачніша
І найчудовіша пора».
Ведуча:
Як люблять зиму дітлахи –
Почуєм в пісні я і ти.
( Пісня .)
Зимовий День:
Ну що ж, продовжуємо свято.
Вже час гостей нам зустрічати.
Зимова Ніч:
Прийдіть Снігурко і Мороз
У наш святковий хоровод.
Ведуча:
… І , як завжди, на свято у цей час
Ідуть Снігуронька і Дід Мороз до нас!
( Під музику до залу заходять Дід Мороз і Снігурка.)
Дід Мороз:
Я чую клич від Ночі й Дня.
І звук пісень святковий.
На Новий рік спішу здаля
Несу я подарунки нові.
Снігурка:
Нехай уся земля з нами радіє,
І щастям переповняться серця,
А доброта не пропаде і не збідніє.
Веселих свят Вам, злагоди й добра!
Дід Мороз:
Ви мене усі чекали, дуже радо зустрічали.
По всьому святу я ходив і бачив там немало див.
Та все ж прийшов до вас на свято
Щоб з Новим роком привітати.
Снігурка:
Ну що? Продовжимо малята.
Загадки треба відгадати.
( Конкурс загадування загадок про свята зимового циклу та природні явища.)
1. Гуси пір’я розгубили –
Все подвір’я стало біле.
А коли набив подушку.
Потекла вода з-під вушка!
Що це? (Сніг)
2. Зелену сукню маю,
Ніколи не міняю,
Один-єдиний раз на рік
Її я прикрашаю. (Ялинка)
3. Невеличкі, дві хатини,
В них м'які і теплі стіни.
По п'ять братиків малих.
Прожива в хатинах тих. (Рукавички)
4. З голубого вулика
Летіли бджоли –
Білим вкрили вулиці,
І хати , і поле.
А на яблуні старій
Сів одразу цілий рій! (Сніг)
Снігурка:
А он і лісові звірята
Так просяться до нас на свято.
Дід Мороз: - Я думаю, внучко, що звірят ми охоче приймемо! Негоже їм в таку казкову Новорічну ніч мерзнути на дворі. Кличте їх сюди, малята.
( До залу під музику заходять лісові звірята.)
Зайчик:
Ой біда! Оце біда!
Зуб на зуб не попада.
Я спітнів, води напився,
Швидко біг і простудився.
Снігурка:
Бідний, Зайчику, стривай!
На ось – кожушка тримай!
Випий із калини чаю,
Хай твоя біда минає.
( Вдягає кожушок. Дає чашку з чаєм.)
Білка.
Я також змерзла дуже, дуже.
Прикрий мені хоч спинку, друже.
А як до хати в ліс дістанусь
Тебе я пригощу грибами.
(Зайчик вкриває кожушком білочку.)
Вовк:
І я погрітись також хочу
Ставайте всі мерщій в таночок!
(Танок. Після таночка з’являється Хурделиця.)
Хурделиця:
Угу – угу! Снігом замету!
А як зніму рукавицю,
То накличу хурделицю.
Білочка:
А ми її не злякаємось!
Гуртом усі об’єднаємось.
Хурделиця:
А я ще краще попрацюю,
Морозами й вітрами
Усіх вас замордую!
Зайчик:
Хто в біді? Допоможу!
Зараз хутко побіжу,
Нароблю сніжків багато,
Прожену її від хати.
Хурделиця:
Ось як тупну я ногою,
Вимету вас всіх мітлою.
Вовк:
Ні, постій, не поспішай!
Я велику силу маю
І відраз тебе здолаю.
Ведуча:
Нумо, діти, разом, разом
Зловимо її і зв’яжем.
Хурделиця:
А я на вас снігом, снігом!
( Кидає сніжок і ватяні сніжки.)
Всі діти:
А ми тебе сміхом, сміхом!
(Конкурс смішинок.)
Добра Фея:
Ми казки знайомі з вами згадали.
І чудові мелодії тут прозвучали!
Казки трапляються в ніч Новорічну,
Такі зачаровані, дивні, незвичні.
Новий Рік:
Казковий бал, казковий світ –
Розмови, музика і танці.
Вже на порозі рік Новий –
Старий же піде на світанні.
Дід Мороз:
Нехай ваша хата всім буде багата.
І хлібом, і сіллю, й великим добром,
Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям,
І піснею, й сміхом, сімейним теплом.
Снігурка:
Іще вам бажаємо, щоб ви не хворіли,
Душею і серцем були молоді.
До рідного краю любов’ю горіли
І користь приносили рідній землі.
Різдво - за народним календарем 7 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята
Різдво — велике свято, яке в Україні відзначали навіть за часів суворої атеїзації населення. Звичаїв святкування не забували: колядники прославляли Немовля Христа, по селах ходили з Вертепом (Шопкою) — театралізованою народною виставою із життя Пресвятої Богородиці Діви Марії та Святої Родини — й розповідали про легендарну подію — Різдво Спасителя.
Цей день (7 січня), як і Багата кутя (Святий вечір), відповідає уявленням народу про добробут, благополуччя, благоденство, щастя і злагоду. Хазяїн і хазяйка дому стежили не лише за тим, щоб був «повний стіл» для своєї родини, а й за моральною обстановкою в хаті: спокоєм, миром і добротою. На зимові м’ясниці скасовувалися навіть обов’язкові в інші часи одноденні пости в середу й п’ятницю.
З Різдва Христового починалися зимові м’ясниці. Усі страви, що вимагали тривалого приготування, були зроблені заздалегідь, оскільки існувала звичаєва заборона користуватися ножем, сікачем, сокирою та іншими колючими й ріжучими знаряддями. Навіть хліб цього дня ламали, а не різали. Вірили, що той, хто порушував цю заборону, ризикував порізатися чи поранитися в інший спосіб.
Також це віщувало збитки: «Щось у ха¬зяйстві відріжеться», «Худобу доведеться прирізати» та ін.
До церкви цього дня ходили всією сім’єю, вдома залишалася тільки старша невістка — джиджулиха, чепуруха. Вона топила піч, розігрівала приготовлені напередодні страви, варила капусняк із порізаних заздалегідь м’яса й сала, посіченої капусти.
Після церковної служби вся родина й гості сідали за стіл, на якому стояли кутя, пироги, узвар та ще деякі святвечірні страви. Молилися за здравіє присутніх на трапезі, а також відсутніх родичів (як і попередньої вечері); господар згадував померлих, сподіваючись для них Царства Небесного. Ставили на стіл залишки вчорашніх страв: рибну юшку, пісний холодний борщ із квасолею, товченики, смажену рибу, квасолю. Потім подавали м’ясні страви, починаючи з м’ясного холодцю — «драглів», «гишок», «холодного», «студенцю». Після цих холодних закусок на столі з’являлися гарячі м’ясні страви: капусняк із свинячою грудниною, печеня чи душенина, верещака, смажені ковбаси, кров’янка, шинка, ковбик (кендюх, сальтисон), тушкована капуста, голубці, вареники з лівером, локшина з курятиною чи гусятиною.
Ковбасу зустрічали з особливим захватом і стежили, щоб джиджолиха подавала її просто з жару, вона мала шкварчати. Найбільше чекали цієї миті дітлахи. Щоб їм не кортіло скуштувати вже готову ковбасу ще в піст (кололи кабанів на останньому тижні Пилипівки), малечі розповідали, що ковбаса ховається на груші чи то на вербі аж до Різдва. І тільки після обідні вона плигає через комин у піч на сковороду, дітям на втіху. До ковбаси подавали квашену капусту з олією та солоні огірки.
Капусняком завершували гарячий обід. На закуску їли вчорашню кутю, нерідко заправляючи її вже свіжим коров’ячим молоком.
Ці застілля (святвечірнє та різдвяне), як і майбутнє новорічне, відрізнялися не лише чисельністю страв (що символізувало майбутній добробут), а й їхньою святковою вишуканістю та високою калорійністю.
Для урочистостей готували й десерт. Це могли бути медівники, «горішки», вергуни (вертути), маківники, сластьони, пиріжки із солодкою начинкою. Коли збиралися увечері погомоніти, забавлялися соняшниковим і гарбузовим насінням, ліщиною чи волоськими горіхами, яблучками-кислицями (дичками) з квасу, квашеними садовими яблуками, квашеними грушками-гниличками. Горіхи справжні та «горішки»-печиво їли не просто, а зі значенням: «щоб пшениця гарно родила». Відомо, що горіх в українській традиції символізує родючість, багатство, здоров’я.
Після тривалого Пилипівського посту скоромну їжу споживали обережно, не переїдаючи, бо це могло спричинити шлункові розлади. Стежили й за раціональним харчуванням дітей. На Різдво (як на Великдень та інші великі свята) особливо ретельно дотримувалися застільного етикету. Пили мало, одну-дві чарки, пускаючи «колію» згідно з сімейною ієрархією: від господаря по колу до наймита, якщо такий був у господі. Перед Святим вечором, Різдвом, Новим роком, Хрещенням було роздолля шинкарям, бо кожен, навіть найнезаможніший господар, запасався хоч квартою горілки. Не почастувати родину на Різдво й Водохреще вважалося неможливим. Дбайливі господині до цих свят готували різноманітні наливки, а з горілки робили настоянки: перцівку, калганівку, бодянівку, кантабас та ще багато інших. Користувалися популярністю запіканки на сушині (переважно сливах), купованих духмяних спеціях (гвоздиці, кориці, кардамоні тощо), варенуха.
Не сварилися, бо це пророкувало сварки протягом усього року, навіть не говорили голосно.
Гостей приймали з пошаною, частували, припрошували, але не примушували пити. Звичаї «принуки» з’явилися в народному побуті лише у XIX столітті, а поширилися у XX столітті, в повоєнні роки. Після першої чарки гість або гостя мали право відмовлятися від наступних. Вміння господині вмовити гостя скуштувати кожної страви, щоб він не пішов голодним, високо цінувалося серед місцевої громадськості. Про негостинну хазяйку говорили: «Вміла наварити, та не вміла припросити», «Уміла подавати, та не вміла частувати». Частували й обдаровували колядників. На них чекали, сподіваючись, що добрі побажання, висловлені у піснях-віншуваннях, справдяться.
М. Хоросницька
Святвечір
Дiти з-за порога,
Дiти з-за одвiрка
Дивляться на небо,
Чи не сходить зiрка.
Блисне перша зiрка
Сяйвом променистим
Мати всiх запросить
До вечерi сiсти.
Виглянь, виглянь, зiрко,
Ми тебе чекаєм
Вечеряти з нами
За старим звичаєм.
Мета: ознайомити дітей з історією виникнення вертепу, персонажами, що були задіяні у виставі; вчити дітей помічати виразність характерів персонажів, барвистість костюмів;розповісти про звичаї та обряди українського народу; залучити учнів до процесу творчості; виховувати естетичні почуття, любов до традицій свого народу.
Обладнання: костюми вертепних персонажів , музичний супровід, картини або ілюстрації із зображенням вертепних дійства.
Хід уроку
І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІІ. Робота над темою уроку.
1. Вступна бесіда.
Одним із наполегливіших звичаїв в Україні, починаючи з ХVІІ століття, був вертеп – веселе весняне дійство з піснями, жартами, короткими виставами, котре влаштовували мандрівні музиканти й актори. Цікаво, що головними виконавцями ролей у вертепній драмі були… ляльки на довгих держаках. Пояснюється це тим, що мати великий пересувний театр було нелегко, тож і виручали маріонетки, назва яких пішла від ляльки, котра зображувала Діву Марію. До речі, слово «вертеп» має й інше значення – печера, в якій народився Ісус Христос, і просто печера, ущелина, гора. У Тараса Шевченка є рядки:
В яких гаях?
В яких ярах,
В яких незнаємих вертепах
Ти заховаєшся од спеки?
Дотепні, обдаровані вертепники були своєрідними творцями й пропагандистами народного мистецтва. Вертепна дія відбувається ніби у двох площинах, і саме «приміщення» театру, тобто вертепний короб, було поділене на два поверхи. На верхньому – гралися сцени, пов’язані з Різдвом, янголами, пастухами; на нижньому демонструвалася побутова комедія з піснями й танцями, безмежною народною фантазією й барвистим національним оглядом. Підлога вертепного короба вистелена хутром, щоб не видно було щілин, по яких виконавець водив ляльки, тримаючи їх за дріт. Схований за задньою стінкою короба, він говорив різними голосами – відповідно до ролі дійових осіб. Під час вистави за сценою був і хор, який виводив молитви й духовні канти, а також скрипаль, під музику якого співали і танцювали маріонетки.
Вертеп і багато променева зірка-звізда – були необхідними атрибутами, з якими ввечері на Різдво Христове ходили студенти, бурсаки та інша молодь. Несли зірку, співали колядки, заходячи до хати господарів, показували вертепну драму.
Вистава починалася з верхнього поверху хоровим співом. Перед публікою – Марія з Ісусом на руках, коло неї Йосип та кілька домашніх тварин. На нижній поверх виходить паламар у підряснику та з косою, кланяється на всі боки, оповідає про народження Христа, калатає у дзвоник і зникає. Під спів хору на верхньому поверсі з’являються два янголи в білому одязі із паперовими свічками; один із них підходить до бокових дверей і будить пастухів, щоб всюди славили
народження Христа. В цей же час Грицько будить Грицька й велить йому вибрати маленьке ягня і дарують Христові:
Отже ж і ми, паниченьку,
До вашої таки мості
Як сам бачиш, Грицько з Грицьком
Припхалися в гості…
І ягнятко принесли із сільського стада,
Нехай буде здорова вся наша громада!
Випросивши в Марії дозвіл, колядують на два голоси «нова радість стала» і танцюють під скрипку. Друга частина українського вертепу – справжня мелодрама нашого народу. В початкових сценах іще відчувається зв'язок з першою частиною, бо тут йдеться про Різдво Христове і всі персонажі веселяться тому, що не стало Ірода. Далі розгортаються дійства з народним віршуванням, піснями, уривками з народних творів. Розпочинається яскраве свято вертепних персонажів.
Найулюбленіші з них – Запорожець, Циган, Дяк, Шинкар, Смерть, Чорт та ін. відомий ще так званий живий вертеп, де у ролях дійових осіб виступали не ляльки, а люди. Лялькового вертепу на різдвяні свята найбільше чекали діти, але радо дивилися його і дорослі.
2. Перегляд демонстраційного матеріалу.
3. Словникова робота.
Вертеп – різдвяний театр.
4. Інсценізація вертепного дійства.
(Можна поставити виставу, де ролі виконували б ляльки, виготовлені на уроці, або самі учні).
Ведуча (на тлі музичного супроводу). Двоє наближаються до Вифлиєму. Починається історія Різдва Христового.
Йосип: Ніч он надходить, а ми все в дорозі.
Зимно, та йдемо ми далі у Бозі –
Жде Вифлиєм нас.
Марія: Йосипе, любий, не маю вже сили.
Де ж вони, люди, що нас прихистили б?
Люди, почуйте!
Йосип: Даремно благаємо – не відчиняють.
Діва Марія вже ледве ступає.
Люди, впустіть нас!
Марія: Немає голівоньку де нам покласти,
Мабуть, отут доведеться пропасти,
Під Вифлиємом.
Марія і Йосип (разом):
Чого ж вам, настрашеним, вуха заклало?
Впустіть бідолах, в кого дому не стало,
Голодних і гнаних.
Бо з тими, хто скривджених візьме до себе,
Господь всемогутній поділиться Небом.
І той, хто полегшить вигнанцям дорогу,
Зустрінеться навіч з народженим Богом.
Йосип: До краю ти змучена Діво Свята,
А тут лише ясла й нема житла.
Марія: Сказав мені Ангел у Благовістині:
Синок мій народиться в стайні на сіні,
І замість людей, у чиїй Він подобі,
Тепло йому дасть без’язика худоба.
(Заходять Віл та Осел).
Віл, Осел (разом):
Це ми, це ми – и – и…
Ми голос свій підносимо!
Віл: Дитятко пожаліємо.
Осел: І ніженьки зігріємо.
Ведуча: І породила Марія свого первістка Сина, сповила Його і до ясел поклала.
(Звучить колядка «У Вифлиємі новина». Ангели дзвоньть у дзвіночки).
1 – й Пастушок: Хвала тобі й слава, Дитя Пресвяте!
За Бога живого приймаєм тебе!
2 – й Пастушок: Ти наші благання у ніч цю почуй!
Від зла і неправди нас, Боже, врятуй!
3 – й Пастушок: З надією й вірою будемо жити
І Бога у вишніх довіку хвалити!
Разом: Поклін наш віддаємо
І Бога визначаємо.
Ми новину про Нього
Звістимо всьому світу.
Ведуча: У той час, коли народився Ісус Христос, країною Іудеєю правив цар Ірод. Почув він звістку, що народився справжній цар Іудеї, і страшенно налякався.
Ірод: Так, влади у мене, царя, чимало,
Вищих за мене в Іудеї немає.
Гей, військо, сторожа, сюди поспішайте,
Мерщій обладунки і меч мій несіте:
Кого я боюся – забитий хай буде!
Побачите всі Іудею в вогні!
Дітей Іудейських виріжу всіх,
І навіть сам Бог не завадить мені!
Смерть: Горе Іродові, горе! Наточу свою косу…
Тебе в пекло занесу!
Ірод: Ой – ой – ой!
Смерть: Руку ти підняв на Бога –
В пекло лиш тобі дорога!
(Під грім тарілок і гнівні вигуки Смерть тягне Ірода за руку геть).
Ведуча: Йдучи за віщою зорею, царі прийшли до Вифлиєму.
Цар: Небо браму відчинило –
Вифлиємськеє світило
Привели нас до порога
Привітати сина Бога.
Марія: Тихше, тихше, вас благаю,
Мій синочок спочиває.
(Звучить колядка «Тиха ніч, свята ніч»).
Ведуча: А тепер всі учасники дійства вклоняться Тому, хто приніс всьому світові спасіння. (Всі кланяються).
Ведуча: Ми показали вам історію Різдва Христового. Ви бачили, як Мати Божа з Йосипом шукали для себе місця, а його ніде не було серед людей. --
Як тварини гріли Дитятко своїм теплом, як пастухи славили Господа. Як Вифлиємська зоря привела до вертепу волхвів і як Ірод – цар хотів заподіяти смерть Ісусу. Не забуваймо також, що допомагаючи один одному, ми виконуємо Божі заповіді любові і милосердя.
ІІІ. Підсумок уроку.
13 - 14 сiчня - Щедрий вечір
Інформаційна хвилинка
13 сiчня ми святкуємо свято Маланки, а 14 сiчня - свято Василя. У народi цi свята об’єдналися, i тепер ми маємо Щедрий вечiр або свято Маланки або старий Новий рiк.
«Щедрий вечiр, Добрий вечiр, Людям на здоров’я!», - так починалися щедрiвки.
Щедрiвки твори свiтського призначення. Вони вiдбивали настрої та бажання простого народу, будили його уяву про краще життя, зачаровували слухачiв щедрiстю та поезiєю слова. Саме щедрiвки у передноворiчну нiч спiвали дiти пiд вiкнами сусiдiв, коли йшли щедрувати або маланкувати.
Дiйовими особами Маланки виступали тварини - «коза», «журавель», «бик»; демонологiчнi персонажi - «смерть» i «чорт»; побутовi - «піп», «пан», «жандарм»; етнiчнi - «гуцул», «циган» та iншi. Маланка була парубоча та дiвоча. Центальну роль Маланки виконував парубок, перевдягнений у народне вбрання дiвчини або молодицi. Пiд хатою або зайшовши до неї, учасники дiйства розiгрували кумедні сценки - інтермедії.
Дiвоча Маланка мала бiльш поважний характер. Обиралася найкраща з дiвчат, яку вдягали «молодою». Серед її прикрас були вiнок, стрічки, багато намиста. Iнша дiвчина виконувала роль «молодого» на iм’я Василь i вдягала жупан, шаровари, шапку, взувала чоботи. Дiвоча ватага iменувалася дружками. Дiвчата з «Василем» i «Маланкою» до хати не заходили, а щедрували пiд вiкнами.
А ось зранку 14 сiчня хлопчики (бо тiльки вони мали на це право) ходили по хатах i «посiвали». На щастя, на здоров’я, на Новий рiк» саме так поздоровляли хазяїв з Новим роком i, розкидаючи зерно, бажали доброго врожаю, здоров’я та удачi.
На Новий рік
Сiйся, родися,
жито, пшениця,
Всяка пашниця,
На щастя, на здоров’я,
На Новий рiк,
Щоб краще вродило,
як торiк:
Коноплi - пiд стелю,
А льон – по колiна;
Щоб у вас, хрещених,
голова не болiла.
Будьте здоровi
з Новим роком,
З Василем!
Святого Андрія - за народним календарем 13 грудня.
Як святкували і що їли з нагоди свята (інформаційна хвилинка)
Свято Святого Андрія (Андрея, святого Андрія Первозванного апостола) — 13 грудня. Молодіжні складки, вечорниці досвітки в Україні були традиційно характерні для пізньої осені та зими. Всі ці парубочо-дівочі гуляння були спрямовані, звичайно, до однієї мети — щасливого шлюбу.
Святий Андрій — апостол, якого вельми шанують в Україні. За легендою, він поширював Слово Боже по наших землях і зокрема проповідував на самих Київських пагорбах.
На святого Андрія дівчата ворожили майже всю ніч, сподіваючись на його пораду щодо вдалого заміжжя. Найпопулярнішим ворожінням було символічне розсівання зерен коноплі, льону, маку по холодному вже на той час подвір’ю, по стодолі, по хліву тощо. Із дня святої Катерини дівчині слід було носити при собі зав’язане в поясі зерня. У ніч перед Андрієм вона повинна була посіяти його, незважаючи на мороз чи сніг, і сказати:
Андрію-Андрію,
Я на тебе коноплі сію,
Дай мені знати,
З ким їх буду брати.
Андрію-Андрію,
Я на тебе сім’я сію,
Наміткою волочу,
Бо дуже заміж хочу.
Поволочивши посіяне поясом обо наміткою, дівчина на сон клала їх собі під голову. Після цього їй мав приснитися суджений. У Карпатах дівчата сіяли лляне сім’я у шкаралупу горіха, наповнену землею. Крайку (пояс) так само слід було покласти під голову, щоб приснився коханий. На Поділлі дівчата зав’язували конопляне сім’я у димку — спідницю зі смугастої вибійчатої тканини, яку одягали тільки на урочистості.
Якщо на той час уже випадав сніг, то після розсівання зерен жменю снігу заносили в хату. Коли він танув, лічили кількість зернят, які захопили разом із ним. Парне число віщувало заміжжя.
На Буковині дівчата брали у коморі жменю будь-якого збіжжя, клали на стіл і уважно лічили. Якщо в долоні виявлялося парне число зернят, це було добрим, знаком; а якщо непарним, то дівчина сумувала, боячись лишитися, без пари.
Ворожили й за допомогою курки. На долівці ставили мисочку із зерном, воду і вносили курку. Розбуджена, просто з сідала, вона могла вести себе довільно. Якщо птиця кричала, стріпувала крильми, то дівчина вважала, що чоловік їй трапиться недобрий і битиме її. Якщо курка починала квапливо їсти, дівчина припускала, що чоловік буде товстий, жадібний до їжі; якщо кидалася до води - чоловік буде п’яницею. Якщо ж курка поводилася статечно, спокійно, робила все повільно і розумно, то дівчина сподівалася, що чоловік буде добрий, спокійний, нелайливий і непитущий. Іноді для ворожіння брали півня. Його спершу садили на піч або у застелену рушником хлібну діжу на покуті перед образами, а вже потім пускали до зерна чи води. Передбачення згідно з поведінкою пізня були такі ж, як і у варіанті з куркою. Хлібна діжа, як і піч, становила центр домашнього мікрокосму, і це мало надати. ворожінню особливої сили.
Ходили на берег струмка, річки або ставка біля дороги, переправи чи броду. Якщо не було криги, брали скраю трохи мулу і несли додому роздивлятися; якщо вода на той час уже замерзала, загрібали жменю землі просто з берега. Коли з цього бруду дівчина витягала соломину — вірила, що чоловік її буде хліборобом, коли тріску — теслею чи стельмахом, коли цвях чи уламок заліза - ковалем, нитку — кравцем, шматок шкіри — шевцем або лимарем, а коли траплялася тільки сама земля — багатієм з великою земельною ділянкою.
Опівночі виходили з хати, висмикували зі стріхи жмут соломи і прискіпливо вивчали. Якщо десь залишався необмолочений колосок, хоч одне-єдине зерня, вірили, що дівчині судився багатий наречений; якщо дівчина витягала порожній колосок — боялася, що її молодий буде бідним; а якщо вся солома у жмені була гола, навіть без колоса, то це означало, що дівці судилося ще рік сидіти незасватаною.
Ворожили на «містках». Для цього наливали в миску води, зверху клали кілька соломинок у вигляді містка, ставили собі під ліжко і чекали, хто і як присниться: суджений мав переводити через місток. Якщо снилося, що міст провалювався, — це віщувало щось недобре: розлучення чи смерть когось із молодих.
Наливали в миску води (не з колодязя, а проточної — із струмка чи річки, так званої «біжучої») і пускали на воду половинки волоського горіха, як човники. У них ставили маленькі запалені свічки. Одну загадували на дівчину, а другу — на парубка. Воду каламутили, щоб горішки плавали. Якщо свічки зустрічалися і човники торкалися бортами, то дівчині й парубку судилося бути разом.
Ходили під чужі хати, присідали попід вікнами і слухали, що там говорять. Перші почуті слова віщували майбутню дівочу долю. Якщо, наприклад, у хаті хтось казав: «Іди, Іване, принеси рядно (чи ложку, чи кожуха, чи ще щось)!» — дівчина раділа, бо вірила, що скоро піде заміж. А якщо, скажімо, кликали всіх вечеряти: «Сідайте до столу!» — або заспокоювали дітей, які гралися в галасливі ігри: «Сядьте, вгамуйтеся!» — то дівчина засмучувалася: їй судилося сидіти в дівках.
Щоб дізнатися, звідки чекати старостів, виходили на вулицю біля своїх воріт і примовляли: «Гавкай, гавкай, рябий песику, вий, вий, сірий вовчику!». Звідки чувся собачий гавкіт, з тієї сторони і слід було чекати судженого.
Задля чистоти ворожіння дівчата у день святого Андрія підв’язувалися поясом-крайкою, цілий день голодували, а деякі й води не пили. Увечері, коли вкладалися спати, пояс знімали, складали навхрест, клали під подушку і голосно вигукували:
Живу в Києві на горах,
Кладу хрест в головах,
З ким заручатися,
З ким Вінчатися,
З тим і за руки братися,
Святий Андрію, поможи!
Вночі мав приснитися той, з ким дівчині судилося прожити життя.
Багато ворожили, використовуючи хліб, коржі, балабушки, млинці. Брали, наприклад, шматок хліба, найчастіше окраєць, цілушку («щоб хлопці цілували»), солили його і ховали під подушку. Уві сні повинен був прийти хлопець, з яким дівчина мала поділитися хлібом, а отже — долею. Або з’їдали на ніч добре посолений кусень хліба. Вночі дівчину мучила спрага, і їй мав приснитися суджений, що подасть води.
Смажили млинці, один — найбільший — міцно затискали під пахвою і йшли на вулицю. Першого-ліпшого зустрічного чоловічої статі питали: «Дядьку (хлопче), як вас звати?» Той називав своє ім’я. Якщо перехожого звали Василем, то і майбутній чоловік мав бути Василь, якщо Миколою — то Микола і т. ін. Часто чоловіки й хлопці жартували, вигадуючи якісь несусвітні, досить непопулярні й рідкісні імена — Дормидонт, Павсікакій, Кацапій чи ще щось подібне, аби подражнити довірливих дівчат.
( Музична розвага для учнів 1-4 класів за мотивами українського фольклору)
Тема: Щедрий вечір,добрий вечір. (Різдвяні свята)
«Б о сьогодні в Давидовім місті народився
для вас Спаситель, Який є Христос Господь»
(Євангеліє від святого Луки 2:11)
(Співаючи колядку «Свята ніч» до залу заходять діти, всі вони одягнені в національні костюми. Тут є : пастушки, янголи, колядники, коза. Роль господаря відводиться або вчителю, а краще, щоб це був хтось із батьків.
Кімната святково убрана, відтворюючи домашній затишок в переддень свята Різдва).
Колядка «Свята ніч»
Свята ніч, тиха ніч! Свята ніч, тиха ніч!
Ясність б’є від зірниць. Гей, утри сльози з віч,
Дитинонька пресвята, Бо Син Божий йде до нас,
Така ясна, мов зоря, Цілий світ любов’ю спас,
Спочиває в тихім сні. Витай нам своє Дитя!
1–й пастушок:
Добрий вечір тобі,
Пане господарю!
Радуйся, ой радуйся земле!
Син Божий народився!
( Діти виконують Різдвяну колядку «Нова радість стала»)
Нова радість стала
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна увесь світ осіяла.(2 р.)
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Там младенець перед Богом килимами оповився.(2 р.)
Перед тим дитятком пастушок з ягнятком,
На колінця припадає, Христа Бога прославляє.(2 р.)
Ой, Боже ж, наш Боже, Небесний Владарю,
Пошли ж , Боже, многі літа цьому дому й господарю.(2 р.)
Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився,
Щоб наш добрий пан хазяїн нічим в світі не журився.(2 р.)
2-й пастушок.
Послухати прошу,
Гість хату вітає,
І радість приносить,
І щастя лунає.
(Всі співають колядку «По всьому світу стала новина»)
По всьому світу стала новина
По всьому світу стала новина –
Діва Марія сина родила,
Сіном притрусила,
В ясла положила
Господнього Сина.
Зійшли янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії –
Три свічі воскові,
Ще й ризи шовкові
Месії Христові.
3-й пастушок.
Пане господарю, дозвольте
Христа славити. (Тричі промовляє)
Господар. Дозволяю! Як гарно заколядуєте, то вас і почастуємо.
( Чути дзвін дзвоників).
Янгол.
Слава на небесах Богу,
Мир вам люди добрі!
Радійте і веселіться.
Бо Христос народився!
Нехай на світі добро завітає,
Підлість зникне, щастя засяє,
А Ісусик-дитятко вас благословляє.
(Всі діти виконують колядку «Прилетіли ангелята»)
Прилетіли ангелята
1.Прилетіли ангелята, 2. А Ісусик малесенький
Як пташка з неба. В темну ніч родився –
І співали цілу нічку Усе небо засіяло,
Весело, як треба. Світ розвеселився.
Приспів:
Люляй, люляй, Божий Сину,
Люляй, люляй ,чічко.
Ми співали і скликала
Пастирів всю нічку.
Колядник.
Будьте здорові, добрі господарі!
Бажаю вам щастя, здоров’я.
В городі зілля, в хаті весілля,
В городі трави жмуток, а в хаті прибуток.
Віншую вас вікои довгим, здоров’ям добрим!
На многії літа!
Всі разам. Христос ся рождає!
Господар. Милі гості, в нашім домі,
Ялинка в золотій обнові.
І добрі страви на столі –
Смачні, пахучі калачі.
Пастушок.
Сидить півень на криниці,
Спустив крильця, ще й косиці.
Сюди – мах, туди – мах,
А у вас тут млинець пах.
(Всі виконують колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю»).
Добрий вечір тобі…
Добрий вечір тобі, пане господарю…
Приспів:
Радуйся, ой радуйся, земле
Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами..
Кладіть паляниці з ярої пшениці..
Хай святкує з нами вся наша родина..
Вся наша родина, вільна Україна..
Господар:
Прийшов Січень-новорічень,
приніс торбу мальовану:
- З Новим роком, малята!
Виглянув з торби Горішок:
- Будьте міцні і здорові!
Виглянув Калач-Посівач,
сипонув пашниці:
- Щастя й добра вам,
як води з криниці! –
а дід Старий рік
закотився бубликом у сніг.
(Господар пропонує дітям поколядувати).
1-ша дитина.
Коляд-колядниця,
На покуті кутиця.
Прийшли колядники,
Застали господаря
З сім’єю біля столу.
Поздоровляємо всіх до ста літ!
2-га дитина.
Дай же, Боже, вечір добрий!
Дай пиріг довгий.
А хоч і коротенький,
Так мачку повненький.
Без ручок, без ніжок,
Щоб не побіг і сніжок!
3-тя дитина.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб було у вас в стіжку,
В мішку, і в коморі, і в оборі,
В ложці, в мисці, і в колисці!
4-та дитина.
Сійся, родися, жито, пшениця,
Часник, як бик. Цибуля, як дуля.
5-та дитина.
Милі наші господарі,
Ви наче квіточки.
Я вас тут вітаю
І добра бажаю.
Хай всього буде багато:
І на будень, і на свято.
Сію, сію. Посіваю,
Вас я ніжно обіймаю.
1-ий хлопчик.
Я – маленький хлопчик,
Виліз на стовпчик,
Селом походжаю,
Колядки збираю.
2-ий хлопчик.
Я віршую, я віршую,
А у вас цукерку чую.
А ви, дядьку, вставайте,
Мені цукерок дайте.
(Хлопчики виконують українську народну колядку).
Коляд, коляд, колядниця…
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
а без меду не така, -
дайте дядьку п’ятака!
Як не дасиш п’ятака
візьму вола за рога,
та виведу за поріг,
та викручу правий ріг.
Буду рогом трубити,
а воликом робити!
(На перед виступає «коза»)
Коза.
Я Коза-Дереза,
За три копи куплена, півбока луплена…
(І т.д., коза імітує танець-пісню, співаючи і танцюючи по хаті).
1-ша дитина.
Де коза ходить, там усе родить,
Де коза хвостом, там жито кустом,
А де не буває, там все пропадає.
(Коза падає, як мертва. Господар піднімає руки-ноги. Вони падають, як неживі. Припадає до грудей – слухає, чи б’ється в неї серце. Починає жалкувати за Козою, тоді діти шепчуть на вухо господареві, щоб він приніс кільце ковбаски. Хазяїн водить ковбасою перед носом у Кози, вона хапає ковбасу і радісно пританцьовує по хаті дякуючи господареві).
Діти. Пане господарю, а пограйте з нами в цікаву гру.
(За вибором хазяїна всі грають у веселю гру).
Дівчинка.
Я маленька дівчинка,
Як у полі квіточка,
Чобітки корковенькі,
З празничком, будьте здоровенькі!
(Одна дитина бере зірку, друга дзвони, промовляють разом).
Всі діти.
Ми на тому, добрі люди, колядку кінчаєм,
Щастя й долі цьому дому всі щиро бажаєм.
Живіть у мирі, живіть у щасті, добрі, чесні люди,
Нехай Божа ласка з неба завжди з вами буде!
(Всі разом виконують «Новорічну пісню»).
Новорічна пісня
В щасливу пору, в ясну годину
весела наша зійшлась родина.
Хай наше свято дзвенить піснями,
бо вже Новий рік – ось тут між нами.
Нехай нас друзі, у Новім році
стрічає радість на кожнім кроці.
Щоби збулися наші надії,
мудрі бажання, світлії мрії.
На ріднім полі сійся, родися,
жито, пшениця, всяка пашниця.
І колосися, народна ниво,
хай щедрим буде вкраїнське жниво!
(Господар частує дітей солодощами, діти дякуючи виходять).
С
вята та обряди рідного краю
(Свято Андрія, заняття-розвага)
Програмовий зміст: продовжувати знайомити учнів зі святами та обрядами рідного краю (свято Андрія – 13 грудня), з правилами народного етикету. Поглиблювати знання про усну народну творчість: прислів’я, приказки, пісні, ігри. Навчати учнів вміло виготовляти та використовувати під час проведення свят, розваг та ігр народну іграшку. Розширити уявлення про народні промисли України: опішнянські вироби, вишивки, плетиво з лози.
Закріпити уміння виразно співати відображаючи голосом характер пісні. Виховувати любов до народної творчості і звичаїв.
Обладнання: вироби з дерева, глини, лози; глиняний посуд, вишиванки, писанки, опудало, національний одяг та інше).
Хід заняття
Ведуча. На Полтавщині, поблизу м. Кобеляки та річки Ворскли розкинулося наше рідне село Шенгури. Гарне воно весною, коли потопає в білому шумовинні квітучих садів, і влітку, коли все огорнуте килимом луків, полів та дібров. Гарне й восени , коли ніби хтось золотою фарбою торкнувся селища, але особливо красиве взимку, коли все покрите білосніжною ковдрою і дерева вкриті інеєм, мовби в якійсь чарівній казці.
Але не тільки своїми краєвидами славиться наше село. В ньому живуть трудолюбиві люди. Чого тільки не вміють вони робити?! І вишивають, із глиною вміють працювати, тчуть, в’яжуть із соломи, плетуть із лози.
Та вміють люди не тільки працювати, а й весело проводити час святкуючи народні свята.
Ще з давніх давен наш шарод відзначає різні свята: Великдень, Різдво, Покрову, Івана Купала, Маковія, Спаса та інші великі свята. От і сьогодні на Андрія ми домовилися піти до тітки Ганни, щоб відсвяткувати та добре повеселитися. Та, може, й хлопці прийдуть. А де ж це наші дівчата забарилися?
( Чути пісню «Ой під калиною». Співаючи до залу входять дівчатка. Ведуча запрошує їх до тітки Ганни)
Дівчата. Але ж почекайте, де ж це наші хлопці?
(Хлопці ховаються за тином, а потім опудалом лякають дівчат. Дівчата жахаються).
Дівчата. От бісові хлопці, перелякали нас! Зараз ми вам завдамо!
(Дівчата женуться за хлопцями. Ті втікають. Потім розвертаються і починають перекликатися).
1-й хлопець.
Ой Микито, Микито!
Вигнав воли на жито,
А сам пішов до хати
Вареники вплітати.
2-й хлопець.
Химка, Химка, Химуза!
Наварила гарбуза.
Сама їсть, сама п’є,
А мені не дає!
3-й хлопець.
Федір, Федір!
На припічку швендяв,
А з припічка та в куток,
Піймав Мишка за пупок!
Ведуча. Та годі вже вам сваритися!
Дівчата (співають).
Годі, годі, не сваріться!
Візьміть і помиріться.
Помирилися, помирились,
Щоб більше не сварились!
Ведуча. Ну, а тепер ходімо всі разом в гості до тітки Ганни!
(По дорозі заходять провідати діда Архипа та бабу Настю, бо вони живуть самі і мабуть засумували, тож треба їх розвеселить трішки).
Ведуча. Добрий день, дідусю! Як поживаєте? Як ваше здоров’я? Оце йшли мимо вашого двору і вирішили провідати вас.
(Дідусь запрошує до хати. Хлопці й дівчата звертають увагу на вироби з дерева, глини, лози, на глиняний посуд, писанки).
Хлопці. Дідусю, як багато у вас виробів, ви мабуть, порадуєте ними господинь до свята?
Дід. Я не тільки господинь порадую, а й діткам іграшки підготував. Приходьте до мене щедрувати, то я й вам подарую.
Дівчата. А як ви, дідусю, навчилися все це робити? І свищики, і горщики, і миски?
Дід. Це вміли робити мої дід і прадід, а я в них навчився. Ось як підростите трішки, я й вас навчу. Не святі ж горшки ліплять! Погляньте на ці вироби з глини. Але для роботи потрібна спеціальна глина. Її треба замісити, виготовити виріб. А коли він добре висохне – загартувати в печі, щоб не боявся нічого: ні вогню, ні холоду, ні води.
Хлопці. Дякуємо вам, дідусю, за цікаву розповідь! Ми хочемо заспівати вам гарну пісню.
(Хлопці і дівчата співають пісню «За світ встали козаченьки». Дідусь дякує за пісню і дає подарунки. По дорозі до тітки Ганни діти грають в цікаву гру. Потім дівчата втікають від хлопців і приходять до тітки Ганни першими).
(Проводиться народна гра «Калита». Дівчата зранку на Андрія пекли великого коржа з дірочкою посередині. А ввечері прив’язували його мотузком до сволока . Висіти корж мав вище зросту людини. Коли приходили хлопці, то перш ніж ввійти, вони мали показати свою парубоцьку вдачу).
Хлопець. (звертається до присутніх). Дозвольте калиту кусати!
Дівчина. А ми будемо сажею писати!
Хлопець. А я вкушу!
Дівчина. А я впишу!
(Якщо хлопцеві вдалося підстрибнути і вкусити шматочок калити, то він міг спокійно сідати біля дівчат. Коли ж спроба була не вдалою – йому вимащували обличчя сажею. Так тривало доти, поки всі не спробують калити дістати).
Тітка Ганна. Де це ви так довго забарилися? Вас ось уже й гості зачекались! Це до нас прийшли Іванко та Марійка. Гляньте, як вони гарно вбрались! І сорочка, і спідничка, корсетка і плахта, фартух і стрічки. Та все вишито різнокольоровими нитками та працьовитими, вмілими руками. А погляньте які на Іванкові шаровари! Ну як справжній козак.
(Почулося як заплакала маленька дитина).
Тітка Ганна. От маєш! Поки я з вами говорила, моя онучка прокинулась.
1-а дівчинка. Дозвольте, тітонько, я вам поколишу дитину. (Співає колискову).
2-а дівчинка. А хто це вам вишивав та ткав?
Тітка Ганна. Та це вишивала моя бабуся. А ось це вишивала моя мама. Матуся і мене навчила, бо з давніх-давен в Україні пряли, ткали, шили самі.
3-я дівчинка. А це що?
Тітка Ганна. А це святкова українсько сорочка. (Співає пісню).
Ой встала я з ранку-раненько
Вишивала вишиванку.
Ниточку до ниточки клала,
Сорочку вишивала.
- Діти, а ви знаєте, чому вона називається українською? Бо на ній вишиті такі квіти, які ростуть на нашій рідній землі. А земля наша зветься Україною. І ми з вами українського роду і любимо українську мову, рідну природу. Україна для нас – рідна хата.
(Хлопці й дівчата співають пісню про Україну)
Тітка Галина. Ой, заговорилася я з вами, а в мене вже й тісто підійшло! Васильку, принеси мені дров, а дівчатка допоможуть мені біля тіста.
(Поки дівчатка допомагають тітці Ганні виробляти пиріжки, хлопці загадують загадки про зиму, говорять приказки та прислів’я про зимові явища, про працю).
Тітка Ганна. Гарно ми з вами попрацювали, швидко впоралися з роботою. Ось і пиріжки готові! (Виносить пиріжки на підносі і всіх пригощає).
(Діти дякують тітці Ганні за частування і співають пісню «Козацькому роду нема переводу»).
Українські вечорниці напередодні свята Андрія
Мета: ознайомити учнів з традиціями українського народу; розвивати творчі здібності; виховувати любов і повагу до українських традицій.
Обладнання: вишиті рушники, скатертина, старовинні покривала, калита, старовинні речі домашнього вжитку.
Господар. Щось добреньке з’їсти хочу, тільки що не знаю сам.
Господиня. Голови б ти на морочив, що зварила – те й подам.
Господар. Вареники, борщ і каша – в животі від них бурчить.
Господиня. Вередливий став ти, діду, що тобі іще зварить?
Господар. Знаю, бабо, ти не сердься, я, мабуть, би з’їв оце…
Коровай із борошенця, а туди ще вбить яйце.
Господиня. Отже, клятий! Хоч бери тікай із хати,
Будь по-твоєму, спечу. (Починає місити тісто).
Господар. Ти готуй, стара, швиденько, повечеряєм гарненько.
Жінка в мене молодець! Але гріх самому їсти
Цей рум’яненький хлібець! (Підходить до жінки, обнімає).
Пам’ятаєш, моя люба, як були ми молоді,
Напечеш, бувало хліба – повна хата молоді.
Господиня. Танці, співи, сміх до ночі… Вечорниці…А тепер?
(Чути стукіт у двері)
Господар. А хто це там такий? (Голоси дівчат за дверима).
Дівчата. Господаре! Чи впустите до хати?
Вміємо співати, вмієм танцювати.
Господар. Заходьте, дівчата, якраз впору.
Дівчата Добрий вечір! То може вам допомогти?
(Господиня роздає роботу: деріть пір’я, вишивайте, вимішуйте тісто).
Господиня. Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,
Бо вже пора вечорниці нам розпочинати.
Ось наліпим вареників, біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості хлопчиків гарненьких,
Щоб разом з нами дружно працювали,
Наші вечорниці піснею стрічали.
( Звучить пісня «Червоненький бурячок, зеленая гичка»).
Дівчата. Хто це йде? Мабуть, хлопці наші. (Входять хлопці).
Хлопці. Добрий вечір, дівчата, молодиці!
Чули ми, що в цій хаті сьогодні вечорниці.
Ви нас зустрічайте з варениками смачними та масними,
Бо ми прийшли до вас з танцями, піснями голосними.
Господиня. Будуть і вареники, і пироги,
Та спочатку покажіть нам, що вмієте ви?
(Звучить пісня «А я хлопець молодець»).
Хлопці. То що, хлопці. Допоможемо дівчатам? (Сідають за роботу).
Господиня. Дивлюсь на вас, діти, такі ви гарні й до роботи охочі. І згадую, як розповідали мої бабуся і мама, що коли вони були молодими, також збиралися на вечорниці. Вишивали, пряли, дерли пір/я, співали. Бо без пісні немає діла. Сьогодні у нас вечорниці. Тож заспіваймо.
(Звучить пісня «Бабця-бабуся»).
Дівчата. Затанцюймо, нехай наша господиня молодість згадає.
(Молодь виконує запальний український танок, залучаючи і господарів до нього).
Господар. А яке ж свято без загадок? Хлопці, а загадайте-но дівчатам загадки.
Хлопці.
На городі в нас росте
Сонце ясне, золоте.
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє.
(Соняшник)
У нашої бабусі
Сидить звір в кожусі,
Біля пічки гріється
Без водички миється.
(Кіт)
Господиня. Дівчата, може й ви загадаєте загадки хлопцям?
Побачимо, хто швидше відгадує – хлопці чи дівчата?
Дівчата.
Хто в зеленому лісочку
Оселився на дубочку?
Уночі мишей полює –
Діточок своїх годує.
(Сова)
Стоїть на дорозі,
Усім заважає.
Хто йде, той штовхне,
А з дороги ніхто не прийме.
(Двері)
Сопе, хропе, часом чхає.
Сюди , туди зазирає.
На морозі замерзає,
Бо кожушка немає.
(Ніс)
Хлопці. А чи вміють розгадувати загадки наші гості?
Дівчата. Та вміють, вони ж дорослі.
Хлопці. А ми зараз побачимо.
Торох, торох – розсипався горох,
Почало світати – нема що збирати.
(Зорі)
Влітку одягається, а взимку одежі цурається. (Дерево)
Біля мене шапки всі знімають,
Хоч не мерзну – тепло одягають.
Та ніхто не кличе погуляти –
В коридорі мушу я стояти.
(Вішалка)
Дівчата. А спробуємо позмагатися, хто кого перебалакає. Ох і люблю я балакати.
За горою, біля броду
Обгороджений город.
Барабанить по городу
Бараболя і горох.
На печі, на печі смачні та гарячі пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
Дівчата. Впевнена, що гості нас нізащо не перебалакають.
Хлопці. А хай спробують.
Господиня. А які вечорниці без ігор?
Дівчата. Хлопці, дивіться, наш Грицько заснув.
Грицько. Що! Я не спав.
Дівчата. То ставай до роботи.
(Діти беруться за руки, утворюючи коло, Гриць – усередині).
Грицю, Грицю, до роботи!
В Гриця порвані чоботи.
Грицю, Грицю, врубай дров!
Кахи, кахи – нездоров.
Грицю, Грицю, молотити!
Гриць нездужає робити.
Грицю, Грицю, до телят.
В Гриця ніженьки болять.
Грицю, Грицю, роби хліб.
Кахи, кахи, щось охрип.
Грицю, Грицю, іди їсти!
Ой, чекайте, де ж тут сісти?
Хлопці. Дівчата, та коли ж ви нас годувати будете?
Так вже вареників хочеться.
Господар. А зараз ми побачимо, яка з дівчат найкраща господиня.
(Звучить пісня «Чом я не хазяйка». Конкурс на краще ліплення вареників).
Господиня і Господар. Здається у нас тут всі гарні господині. Хлопці, придивляйтеся, не спіть.
Господиня.
Милі гості, прошу сісти.
Вареники будем їсти –
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Їжте, їжте, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
(Господарі пригощають усіх присутніх)
А що то за вечорниці без гадання, та ще й напередодні Андрія.
Дівчата.
- За християнськими переказами, Андрій Первозданний був одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Він приніс християнське вчення слов’янам. За літописною легендою, Андрій передрік, що з волі Божої на Дніпрових схилах буде збудовано місто, а там де він встановив хрест, згодом було споруджено Андріївську церкву.
- У ніч на Андрія дівчата ворожать. Ще звечора готують млинці або балабушки. Для млинців беруть борошно, воду, сіль, місять, як звичайно. Смажать на сковороді. Коли млинці прохолонуть, за допомогою жеребкування розділяють їх між собою і роблять позначки. Потім викладають млинці на велику тарілку колом і виносять на вулицю до собаки, якому цілий день не дають їсти. Чий млинець собака з’їсть першим, та дівчина першою вийде заміж.
- А хто ж буде її судженим? Щоб це дізнатися, дівчата сиплють на долівку зерно, наливають у посуд воду і ставлять дзеркало. Заносять до хати півня: якщо він почне клювати зерно – чоловік буде господарем, якщо питиме воду – п’яницею, а як загляне у зеркало – ледарем.
- Лягаючи спати, у ніч на Андрія дівчина говорить: «Суджений, ряджений, приснися».
(Виходить святково вбрана дівчинка – Калита.)
Діти.
Горить вогонь ясний,
Спеклася калита красна,
Щоб ми її кусали і горя не знали.
Яка наша калита рум’яна й пишна,
І смачна, і запашна, як у саду вишня.
Господиня.
З калитою золотою
Будьте всі здорові,
З пресвятим святом Андрія.
Діти. Калита, калита, з чого ти вилита?
Калита. Ой, я з жита сповита та сонцем налита
для красного цвіту по білому світу.
Діти.
У небо калиту, у небо.
А ти, сонечко, підіймись,
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо.
А щоб калита була смачна і весела, треба нам приставити вартового. А де його взяти?
Я пан Калитинський, я буду стерегти калиту. А ви хто?
Я пан Коцюбинський. (Їде на коцюбі).
Добрий вечір, пане Калитинський.
Доброго здоров’я, пане Коцюбинський. Куди їдете?
Їду калиту кусати.
А я буду по писку писати.
А я вкушу.
А я впишу.
Може, ще хтось хоче вкусити калиту?
(За звичаєм, калиту розділяють між усіма порівну.)
Хлопці.
Ой, мабуть, давайте, люди,
За гостину дякувати будем.
І за те, що гарно приймали,
І за те, що смачно частували.
Все, що задумали, хай вдається,
Все, що посіяли, хай вродиться,
Хай життя лиш радістю колоситься.
Хай стежки встеляються квітом-рястом.
Зичимо здоров’я, миру, щастя.
А ще бажаємо сили,
Щоб ніколи ви не хворіли,
Щоб люди вас поважали,
Щоб діти вас шанували
Скільки б не співали, а кінчати час.
Кращі побажання ви прийміть від нас.
І в вас, і в нас хай все буде гаразд!
Щоб ви і ми щасливі були!
Ой калита, калита, з чого ти вилита?
(Сценарій родинного свята)
Мета: ознайомити учнів з народними звичаями і традиціями; розвивати творчі здібності кожної дитини; виховувати любов і пошану до народних традицій, бажання зберігати і передавати народний спадок наступним поколінням.
Обладнання: на сцені - бутафорна українська хата, макет печі, килими, давній глиняний посуд, вишивані рушники; калита, вареники, горіхи, зерно; український народний одяг.
Звучить пісня «Україна» (муз. і сл. Петренка). На сцену виходять ведучі й розпочинають свято.
1 – й ведучий. Україна… Рідний край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися й живуть.
2 – й ведучий. З давніх–давен линули по світу слава про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкі, гаї зелені, про тихі ріки та озера.
Учениця. – Що таке Україна?
За віконцем – калина, тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата, під вербою криниця,
Золотиста пшениця. Серед лугу лелека і діброва далека.
1 – й ведучий. Хай сьогоднішнє свято відкриває для вас, шановні гості, розум, мудрість, щедрість нашого талановитого народу!
2 – й ведучий. Узимку, коли завершувалися роботи в полі, розпочиналися дівочі та парубочі гуляння. Здавна, 13 грудня, на християнське свято Андрія, наші предки проводили святкові вечорниці.
Учениця. Обійдіть весь світ безмірний і скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний, як у нас на Україні?
Учениця. Просим всіх у нашу хату, превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці.
Святково прибрана світлиця. На столі – глечики, глиняні миски. Господиня, вбрана в український народний одяг, на голові хустка, сидить за столом.
Господиня. Господи! От, коли ми ще дівували, зачуєш, що де – небудь вечорниці, так аж тини тріщать… Зовсім не те тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – oй – йой, куди це все поділося?
Чути сміх. Господиня схоплюється. Заходять дівчата.
Дівчина. Добрий вечір вашій хаті, уклін господині.
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Дівчина. Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.
Дівчина. Аби щастя було в хаті. Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило, аби всі були щасливі.
Дівчина. Будем з вами добрі, щирі, тоді і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе матір світу – Матір Божа.
Дівчина. Які пахощі! Ви стільки смачного наготували!
Господиня. Смачного – то смачного, але основної страви – калити – ще нема. Сьогодні ж Андріїв вечір, а його найголовніша ознака – калита.
Дівчина (входить із оберемком дров). Добрий вечір, дівчата. Добрий вечір, господине. А я дров принесла, щоб піч розтопити для калити.
Господиня. Добре, дівчата. Підмалюйте-но піч та скоріш розтоплюйте її.
Кілька дівчат розмальовують піч, інші – місять калиту, одна дівчина підкладає дрова в піч.
Дівчина (підходить до тих, хто розмальовує піч). Ой, які гарні квіти: і ружі, і маки… Дівчата, послухайте, що мені розповідала бабуся про маки.
1 – ша ведуча. Із давніх – давен в Україні сіяли мак. Ним обсівали людей і худобу, вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. І поле після битв завжди вкривалося маками. Ця ніжна, тремтлива квітка несе в собі незнищенну пам'ять роду. Дівчата, у сім’ях яких хтось загинув, із любов’ю і сумом вишивали на сорочках маківки, а на голови клали вінки із семи маків, присягаючи цим зберегти і продовжити свій рід.
Господиня. Було таке… Я ще пам’ятаю. Малою тоді була. Та закінчуйте вже там із піччю і йдіть сюди, бо калиту має місити кожна дівчина, що прийшла на вечорниці.
Додамо до тіста яєць, меду, маку аби наша калита смачніша була. А ти (називає ім’я дівчини), скропи перед калитою дорогу. Ось уже піч вогнем надихалась і напалилась. Час калиту до печі саджати.
Дівчина. Водице, водице, окропи калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні та веселі.
Господиня на лопаті несе калиту до печі, саджає її в піч.
Дівчина. Гарною буде наша калита. Круглою наче сонечко, наче віночок. Поки вона спечеться, поведемо хоровод.
Дівчата ведуть хоровод.
Господиня. А тепер – гайда на двір. Ось уже й місяць зійшов над горою.
Дівчата виходять. Іде перехожий.
1 – й перехожий. Виходьте гуляти усі.
Йде інший перехожий.
Дівчата. Дядьку, де ключі?
2 – й перехожий (злякавшись). У вівсі, щоб ви попадали всі!
Дівчата кидаються на нього з кулаками.
2 – перехожий. Ні, ні, у пшениці, щоб ви всі були білолиці.
Дівчата. Дякуємо, дякуємо (сміються).
Господиня. Дівчатонька до хати. Подивіться на нашу калиту, яка вона кругла, яка вона запашна, красою й теплом усю оселю звеселила.
Дівчина. Оце так калита!
Дівчина. Яка рум’яна.
Дівчата заходять до хати, беруть калиту, передають її із рук в руки, перев’язують червоною стрічкою. Чути стукіт у двері.
Дівчина. Там щось стукнуло.
Дівчина. Та ні, почулося.
Ще стукіт у двері.
Дівчина. Піду подивлюся.
Дівчина вибігає, потім заходить із хлопцем. Стукіт у двері.
Дівчина. Агов! Хто такий?
Хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!
Дівчина. Не пустимо, бо вас дуже багато.
Дівчина. Назарко-Назар пішов на базар, купив порося, воно вирвалося.
Хлопець. Мене звати (називає ім’я). я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре.
Хлопець. А в мене худоби багато. І павуки, і комахи, і мухи, а що вже мурашок – світу білого не видно! Чим я не жених!
Дівчата сміються.
Хлопець. Дівчатонька, ми не сваритися прийшли, а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір!
Дівчина. Заходьте вже, але за це мусите нам пісню заспівати.
Хлопець. Чому б не заспівати? Заспіваємо.
Пісня «Заспіваймо пісню веселеньку».
Дівчина. Ой, ой, герої які!
Хлопець. А вам би лише насміхатися. Краще, Наталочко, бери качалочку, добре тісто мішай, калиту подавай.
Дівчина. Добре, добре! А ви краще відгадайте, чим ще вас будемо частувати?
Маленький, товстенький удався, у тісто прибрався,
Чимось смачним напхався, в окропі скупався.
Хлопці розводять руками, чухають лоба.
Дівчина. На смак уродився, в макітрі скакав…
Недовго нажився, – у рота попав.
Хлопець. Та хто ж не вгадає такої страви смачної!
Хлопець. Дівчата! Кожен хлопець скаже, що то вареники!
Дівчина. Їжте, гості, просим щиро, вареники наші з сиром.
Вареники не погані, вареники у сметані.
Дівчина. Вареники мої, великомученики!
Велику муку терпіли, в гарячій воді кипіли!
Господиня. Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.
Хлопці на стрічці піднімають калиту.
Господиня. А хто ще калити хоче? Калита, калита, солодка така!
Усі (по черзі). І я калити вкусити хочу.
Проходить змагання «Хто першим вкусить калиту». Потім господиня знімає калиту, двоє дівчат роздають по шматочку калити запрошеним.
1 – ша ведуча. Ми гуляли, веселились, усім весело було.
Вечорниці завершились. І, здається, все пройшло.
Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить.
Про Андріїв вечір спогад в нашім серці буде жить.
Усі співають пісню на мелодію «І в вас, і в нас, хай буде гаразд».
2 – га ведуча.
Нехай ваша хата всім буде багата:
І хлібом, і сіллю, й великим добром,
Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям,
І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.
Іще вам бажаємо, щоб ви не хворіли,
Душею і серцем були молоді,
До рідного краю любов’ю горіли
І користь приносили рідній землі.
Усі співають.
І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були!
Святого Миколая - за народним календарем 19 грудня.
Як святкували і що їли з нагоди свята
Святий Миколай в Україні — один із найшановніших святих, який стоїть поряд з Іваном Хрестителем, Юрієм Переможцем, Андрієм Первозданним та Іллею Пророком. Свято на його честь відзначають двічі на рік: Миколи Теплого (Миколи Весняного, Перенесення мощів святого Миколая) — 22 травня і Миколи - Зимового (святого Миколая, Миколи Чудотворця, Миколая Мирликійського) -19 грудня.
Весняного Миколая вшановують скромніше — вітають іменинників, святкують храми там, де церкви були освячені цього дня.
Зимового Миколая, якого вважали покровителем хліборобства, повелителем стихій, Добрим (Угодником), вшановували пишно. Вірили в чудодійну силу святого: з ним пов’язані випадки чудесного спасіння замерзлих, утоплеників, подорожніх, що опинилися в біді. Саме тому Запорізьке козацтво вважало Святого Миколая за свого заступника, який рятує їх від усіляких стихій під час військових походів, як на суші, так і на морі. Також на честь Святого Миколая на Запорізькій Січі споруджували церкви та оздоблювали його ікони пишними шатами із дорогоцінного каміння та золота.
В давнину до цього дня (як і на Святий вечір, і на Водохреще) варили кутю з пшениці та ячменю, сподіваючись, що Миколай Добрий допоможе з майбутнім урожаєм зернових. Починаючи від дня святої Варвари (17 грудня), три дні поспіль гуляли Миколаївські святки. У далекому XVIII столітті, козаки та посполиті, з нагоди цього свята обов’язково варили пиво, запрошували гостей і, незважаючи на піст, влаштовували танці з музиками, катання на конях та інші козацькі розваги.
Павло Алеппський, архідиякон, який мандрував Україною в середині XVІ століття, трапезуючи у козаків, відзначав, що «у Землі Козаків нема вина, але навзамін його п’ють відвар з ячменю, дуже приємний на смак. Ми пили його замість вина, що ж було робити? Але цей ячмінний відвар прохолоджувальний для шлунку, особливо в літній час». У різних українських монастирях (Києво-Печерському, Густинському Троїцькому та ін.) гостям подавали «спочатку мед, потім пиво, за тим чудове червоне вино із власних виноградників», а також: «Поставили на стіл кухлі з пивом і соління парами». Відзначав чужоземець і щедрість отців церкви: «Нам привозили мед і пиво у великих діжках».
Уже в XIX столітті на Миколая пиво в домашніх умовах не варили, цей напій виготовляли лише в монастирських, державних чи приватних броварнях. Але його охоче купували і виставляли віншувальникам, бо ще на зламі ХІХ-ХХ століть по околицях Києва в ці дні ходили з вітаннями, аналогічними різдвяним колядкам.
Храмові (престольні) свята, зокрема й Миколая, в Україні відзначали із службою Божою, гостинами, провідуванням родичів. Це був піст, і тому готували пісні страви: пундики, пампушки, вареники з пісною начинкою, млинці, пекли білий хліб, калачі і пироги.
На Миколая ріки вже замерзали так, що по кризі безпечно було їздити саньми. Приказували: «Варвара ночі урвала, та дня приточила, а Миколай морозом присушив»; «Варвара приготовляє, Сава мости мостить, а Микола гвіздком прибиває»; «Варочка постеле, Савочка погладить, а Микола стукне». Спостерігали за погодою цього дня. Якщо гілки вранці прикрашав іній, чекали врожаю на овес. Якщо до Миколая насипало багато снігу, можна було сподіватися врожаю на все збіжжя. І навпаки — гола, замерзла грудками земля не сприяла родючості. Тоді молилися святому Миколою, благаючи його врятувати озимину та всі зернові.
Цього дня, як і на Новий рік, і на Різдво, першим переступити поріг двору, хати, хліва, стодоли мусив господар або близький до родини чоловік, і бажано небідний. Якщо приходив хтось чужий, та ще й безталанний, боялися його, як носія злої сили, злиднів. Тому на Миколаївські святки не жебракували, а жінки не виходили з хати, навіть щоб позичити вогню чи солі. У Карпатах і Прикарпатті перших носіїв добра називали полазниками, вірили в їхні чудодійні властивості. У деяких місцях цю роль виконувала худоба: бичок, віл чи кінь, яких уводив до сіней господар. Вони символізували наступне благоденство сім’ї. Вірили, що святий Миколай опікується дикими і свійськими тваринами. Тому, коли худоба недужала, молилися Чудотворцю, просили допомоги. У багатьох народних оповіданнях він виступає в ролі цілителя.
Католицька традиція робити подарунки на день святого Миколая спочатку поширилася в західних регіонах, де панувала Греко-Католицька церква, а згодом і на решту територій України.
У Карпатах, Закарпатті і Прикарпатті по дворах ходили гурти хлопців, серед яких один був перебраний на святого Миколая. Найчастіше він вирізнявся смушковою шапкою із шликом (як у козака). Хлопці носили дарунки (як правило, це були пряники у вигляді символізованого святого Миколая — «миколайці», «миколайчики») і лозину. Чемним дітям роздавали печиво, а неслухняним спершу показували лозину, а потім, змилостивившись, таки дарували пряник. У містах батьки самі клали малюкам уночі під подушку «миколайця». Знайшовши вранці печиво, діти дуже тішилися і хвалилися один перед одним своїми подарунками. Пізніше цей звичай поширився і на дорослих, особливо популярний він серед молоді. Хлопці та дівчата й нині обмінюються пам’ятними дрібничками і «миколайцями».
З часів, коли почали вибирати мед із дупел, де селилися дикі бджоли, потім з бортів, а тоді з пасік, люди використовували його в їжу як вишукані ласощі. Пізніше навчилися готувати з ним різноманітні страви, зокрема випічку, медові пряники і різноманітне печиво. Пряниками стали називати печиво, до якого додавали різні прянощі: корицю, гвоздику, коріандр, перець тощо. Українці охоче сприйняли цю традицію, використовуючи не лише заморські, а й власні спеції — м’яту, чебрець, мелісу, кмин, червоний перець та ін.
На зимового Миколая готували святкову, хоч і пісну, вечерю, вітали іменинників. Після Миколая вечорниці влаштовували майже щовечора. Найуживанішими стравами були вареники з капустою, грибами, маком, з гречаною кашею тощо, а також пампушки, пундики, млинці. Хлопці приносили горілку, наливку чи настоянку. Перед танцями дівчата частували всіх присутніх варенухою (вареною, варьохою).
У повісті Миколи Гоголя Тарас Бульба гукає до своєї жінки: «Нам не треба пампушок, медяників та інших пундиків!» Зрозуміло, що до пундиків ставилися як до небуденної їжі. Згадаймо приказки: «Аби хліб був, а без пундиків не помремо!», «Не такі пани, щоб пундики їсти!». У традиційному народному харчуванні це була ласа страва, хоча нашому сучасникові вона видається надто скромною простою у виконанні.
В нашій ставропігійній козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці , як і в багатьох інших українських церквах є традиція - на Святого Миколая обдаровувати діток прихожан подарунками від Миколая, які він, дивним чином, напередодні служби залишає у вівтарі... Щоправда, подарунки дістаються лише слухняним!
Молитва до святого отця Миколая
Всеблагий отче Миколаю, великий і предивний чудотворче!
Ти своїми молитвами лікував усяку недугу і болість,
Ти своїм заступництвом визволяв від певної смерті,
Ти своєю опікою відганяв біду.
Щиро благаю Тебе, скорого потішителя тих, що є в горі
і в нуждах теперішнього життя:
поспіши і до мене із своєю поміччю,
захисти мене й усіх людей від вогню
й води, від голоду і пошесті,
від тяжкої хвороби і несподіваної смерті.
Хорони мене через ціле життя, а особливо в Страшну хвилину переходу з дочасного життя до вічності.
Захисти мене тоді щитом твоєї молитви перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені, щоб я сподобився (-лася) навіки в небі, разом з Тобою, прославляти і величати Боже милосердя.
АМІНЬ.
Божник з іконою Святого Миколая в інтер’єрі хати гончара на "Мамаєвій Слободі"
Масляна
Інформаційна хвилинка
Останнiй тиждень перед Великим постом — це Масляна (Масниця, Сирна недiля, Масляниця, Запусти, Колодка, Колодiй тощо).
Це свято символiзує перемогу сили свiтла та тепла над темрявою та холодом. Масляну на Українi називали «колодiєм». Так iменували i майстра,
що робив колеса. Таке iм’я могло бути i у стародавнього слов’янського божества, яке робило колесну дорогу замiсть санної та перетворювало зиму на весну.
Масляна складається з трьох частин: зустрічi, що починається у понеділок, кульмiнацiї або «перелому» у «широкий» четвер i «прощальної недiлi».
Головною їжею українців на Масляну були вареники з сиром і сметаною, які годилося варити щодня, а також гречанi млинцi, смаженi на маслi або на смальцi.
Ідея пробудження, котра становила сутнiсть Масляної, не обмежувалася, однак, пробудженням людських почуттiв, а стосувалася оновлення всього живого. Люди намагалися магiчними способами прискорити цей процес, звiльняючись вiд зими, смертi, мороку: зокрема спалювали або розривали солом’яне опудало Морани - Слов’янської богинi смертi. При цьому характерно, що вони немовби повертали її землi, аби дати тiй силу для нового врожаю.
Масляна — час iгор i розваг. На масляному тижнi по селах носили солом’яне опудало, в яке дiти кидали снiжки. Опудало потiм спалювали або топили у рiчцi.
Масляна завершувалася «прощальною недiлею», коли всi прощалися з масляним, смачним i веселим тижнем i водночас просили у близьких вибачення за всi образи.
У сучасному життi своє мiсце знайшло трансформоване свято Весни (або проводи Зими), що увiбрало в себе чимало рис давньої слов’янської Масляної. Розважальну частину свята складають народнi iгри та звичаї.
19 січня
Свято Водохреща
Інформаційна хвилинка
У язичницькі часи святкувався день народження богині води Дани. Від давніх звичаїв слов’ян збереглося особливе ставлення до води у цей день. Ще у древньому Києві щороку на Водохреще до Дніпра сходилося майже все населення як на велике свято – освячення води, а найспритніші юнаки прагнули неодмінно скупатися одразу після дійства.
Для християн Водохреще – це свято Хрещення Ісуса Христа. Коли Ісусові виповнилось тридцять років і настав час вийти йому до людей зі своєю наукою, він із Галілеї прийшов на річку Йордан до Іоанна Хрестителя, щоб охреститися від нього.
У церквах у цей день святять воду, яка набуває цілющих властивостей.
"Що третій же празник – святе Водохреща"
Сценарій свята
Мета: поглибити знання учнів про свято Водохреща, звичаї, обряди, традиції, пов'язані з циклом Різдвяних свят; розвивати творчі здібності учнів, уміння виразно читати поетичні твори; виховувати повагу до традицій наших прапрадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного.
Обладнання: полотно із зображенням православного храму, новорічна ялинка, малюнок на дошці із зображенням дійства освячення води на річці, дитячі малюнки на тему "Різдвяні свята".
Шановні діти і гості нашого свята! Сьогодні наш виховний захід присвячений завершенню різдвяного циклу свят. Всі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять у минуле, тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та обряди ми вирішили провести виховний захід на тему "А що третій празник – святе Водохреща".
Січень – перший місяць року і найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це зими половина, бо січе зиму навпіл. Проте є й інші пояснення назви цього місяця. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку назву в давнину пов'язували з тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами (сікли) деревину, бо вона перебувала в стані спокою. Народна мудрість каже, що у січні сонце повернуло на літо, а зима – на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим – морозні дні. Сонце іноді при сильному морозі видається наче у кільцях . Це ознака стійких морозів. За таку особливість і дістав місяць січень у давнину назву "простинець". А ще січень називали "студень", "тріскун", "шипун", "льодовик", "вогневик". Саме на цей місяць припадає найбільше свят, що позначені особливою поетичністю. В одній з колядок мовиться:
Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник – святеє Рожество, що другий же празник – святого Василя, що третій же празник – святе Водохреща.
Дівчатка співають різдвяну пісню " Добрий вечір, тобі пане господарю".
Протягом усіх Різдвяних свят, які тривали два тижні – від Різдва (7 січня) і до Водохреща (19 січня), в кожній господі тричі варили кутю – багату, щедру і голодну.
Різдво є найдавнішим нашим святом. Походить воно з дуже давніх часів, коли наші предки ще не були християнами. В ті часи це було свято на честь доброго бога сонця, що звався Дажбог. Пізніше, коли наші предки прийняли християнство, того самого дня почали святкувати день народження справжнього Бога – Ісуса Христа.
У Віфлеємі
В стайні на сіні –
Христос родився Всім на спасіння!
Люди, радійте, Христа вітайте,
Божому сину Славу віддайте!
Слава на небі Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському.
Різдво починається Святвечором. На це родинне свято готують 12 страв, найосновнішою їжею, звичайно ж, є кутя та узвар.
– Що ще роблять на це свято? (Так, звісно, колядують).
– Хто проспіває нам якусь незвичайну колядку?
Наступним святом Різдвяного циклу був Новий рік або свято Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Увечері хлопчики та дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Ті, в свою чергу, обдаровували збереженими з осені яблуками, ліщиновими горіхами, гарбузовим чи соняшниковим насінням. Тих, хто приходив пізніше, частували гречаними млинцями.
– Від якого слова, на вашу думку, походить слово щедрівка, щедрувати?
– Розкажіть щедрівку, якою ви ходили щедрувати.
Нарешті надходила третя і остання в різдвяному циклі кутя. В народі називали її "голодною". Голодною кутею цей Святвечір зветься тому, що в цей день необхідно дотримуватись строгого посту. На цю вечерю готують кутю та узвар, варять вареники, голубці та всякі інші страви. Усі страви готують з рослинних продуктів. Риби в цей день не їдять також.
Споживши страву, горщика виносили до воріт і розбивали. Деінде мисливці робили кілька холостих пострілів. Ці дійства пов'язували із завершенням свят – розстрілювалися або проганялися кутя та мороз. Діти тим часом вибігали на вулицю, стукали макогонами в хатні кути та тини й декламували: "Геть, кутя, з покуття йди на базар!".
Перед Різдвяними святами хати прикрашали "павучками" та "їжачками", які робили з тіста або глини. А напередодні Водохреща, на покутті, робили хрестики із соломи і чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони виконували роль оберегів од нечистої сили, котра в дні свят вважалася особливо небезпечною.
Урочиста і найтаємніша частина свята починалася опівночі – службою Божою в церквах. Перед світанком вся процесія йшла до річки святити воду. Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста, витягали з води, тут же, на льоду, встановлювали його, обливали буряковим квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поряд встановлювали також вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста і прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх, вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.
Освячену воду люди набирали в принесений із собою посуд. Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці й усі співали:
Йордан, Йордан, вода студенька, Пречиста Діва воду брала, Своє Дитя напувала.
Дома кропили цією водою хату, хлів, двір, худобу. Освячена на Водохреща вода вважалася цілющою, її зберігали за образами і використовували для лікування хвороб, при посіві поля, тощо. Зберігали також і свічку, що горіла біля води.
– Хто пам'ятає, як вітаються на Різдво?
На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури говорили:
"Христос Хрестився!", а інші відповідали: "В річці Йордані!"
Здавна наші предки вважали, що вода і вогонь – це основа для життя всього сущого на землі. Тому освяченню води споконвіку приділялася велика увага. Українські знахарі також уміли "замовляти" воду:
Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, різне каміння, умий і мене від гніву, ненависті й від усякого лиха. Після Водохреща слабшали морози. Тому казали: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі".
– Звідки походить такий звичай Хрещення?
Ось як у своєму вірші Ярослав Вільшенко описує свято Водохреща:
Там, на річці на Йордані,
Там Господь Христос хрестився,
З рук Хрестителя Івана
У святій водичці вмився.
Розійшлися Апостоли
Ген за гори, ген за води,
Голосили Боже слово
І хрестили всі народи.
І святий Андрій – апостол
Воду цю приніс за море,
Нашим Дніпром плив він просто,
Аж де Київськії гори.
Наш святий князь Володимир
Нарід ввесь обмив свій рідний
Йордан-водами святими,
Щоби правди став він гідний.
Де є віра в Боже слово,
Де любов є до Вітчизни –
Всіх вода-Йордан обновить,
Всіх Йордан-вода очистить.
Свято Водохреще також називають Богоявленням. Як ви думаєте, чому?
Щоб краще зрозуміти чому, зараз дітки вам розкажуть переказ з Біблії про це свято.
Хрещення господнє
Насправді хрещення Ісуса Христа відбулося через 30 років після Різдва (ви вже чули про те, що Різдво святкували навіть язичники).
Хрестив його чоловік на ім'я Іоан. Іоан Предтеча жив у пустелі, носив одяг з верблюжої шерсті і весь час проводив у молитві. Їв він дуже мало. Бог велів йому йти на річку Йордан і сповістити людям про те, що скоро з'явиться Спаситель. Він говорив: "Покайтеся! Христос уже на землі!".Хто його слухав, того Іоан хрестив у річці Йордан. Тому його християни називають Іоаном Хрестителем.
Коли Іcyсу Христу сповнилося 30 років, він також прийшов з міста Назарета до пророка хреститися. Іоан Хреститель знав, що Христос ніколи не робив гріхів і саме він є Спасителем. Тому він став утримувати його: "Мені треба від Тебе хреститися, а не Тобі від мене".
Але Ісус Христос наполягав на хрещені не тому, що це Йому потрібно, а для того, щоб освятити воду і зробити її джерелом освячення людини: "Допусти це тепер, тому що так належить виконати всю правду". І хрестився. Коли ж він виходив з води, небо відкрилося і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса Христа. А з неба почувся голос Бога Отця: "Це – Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління".
З тих пір і до нашого часу у пам'ять про хрещення Ісуса Христа 19 січня, ми святкуємо Водохреще. У церкві, а також на річці чи на озері після молитви віруючих Бог освячує воду, як колись освятив її Ісус. Свята вода, якщо з вірою прийняти її, допомагає хворим і здоровим, дає сили і зціляє від хвороб.
– То хто ж відповість, чому свято Водохреща ще називають Богоявленням?
– Під час розповіді ми ще розповідали, що після охрещення води хлопці відпускали принесених голубів. Чому, на вашу думку, саме з голубами приходили юнаки?
Хрещення – це дуже важливий день у житті. Людина немовби знову народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення у людини починається нове життя. Бог допомагає їй в усіх добрих справах. А ми самі також намагаємось творити добро, виконувати Божі Заповіді.
Діти всі разам читають молитву Катерини Перелісної.
Молитва
Пошли нам, Боже,
Маленьким дітям,
Щастя, здоров я
На довгії літа!
Щоб виростали
Розумні і сильні,
Душею чисті
І серцем вільні.
Щоб нам світила
Зіронька долі,
Щоб ми не знали
Лиха ніколи.
Наостанок ви розгадаєте кросворд "Коляда" і перевірите себе, як ви запам'ятали інформацію про цикл Різдвяних свят.
Щедрик
Щедрик-щедрик-щедринець!
Ой, який я молодець –
Прийшов посипати,
Забув зерна взяти...
Та маю в кишені
Гороху з півжмені.
Сію, вію жито
У зимі – на літо.
Нехай Бог поможе,
Щоб все було гоже!
З Новим роком будьте,
Мене не забудьте!
Щедрівка
Хто в цьому домі живе-поживає
Того з новим роком поздоровляєм!
Бажаєм щастя всім в цьому домі,
Радості, успіхів в році Новому!..
Дітонькам – добре щоденно учитись,
Щоб з похвалою школу скінчити.
Щастя – дорослим, втіхи – малечі,
Всім добрий вечір, всім добрий вечір.
Звізда, звізда велика, дерев'яна,
Вся в позолоті, аж блищить
Вже на підході ніч різдвяна,
У ніч таку ніхто не спить!
І ми в цю ніч не будем спати, –
Один раз в році на ходу, –
Від хати підемо до хати
І понесем свою звізду.
Колядки знав ще наш прапрадід
Від незапам'ятних сторіч.
І ми колядці дуже раді,
Колядуватимем всю ніч.
Віншування
Я – маленький хлопчик,
Виліз я на стовпчик.
На сопілці граю, Христа прославляю.
З Різдвом у цій хаті
Будьте всі багаті.
Хай Ісусик наш маленький
Буде повік Вам любенький.
Я маленька дівонька,
Як у полі квітонька,
Колядоньку вам співаю,
Христа прославляю.
З Різдвом тут до вас прийшла,
Божу радість принесла.
Свято Стрітення Господнього
Сценарій свята
Дійові особи: Вчитель, Учень, Учениця, Тарас, Галя, Зима, Сніговик, Хлопчик, Дівчинка, Ведмідь, Їжак, Білочка, Фіалка, Мак, Зайчик, Вихор, Посланець Весни, хлопці, дівчата.
Вчитель. От і прийшов останній місяць зими – лютий. У народі кажуть: "Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур".
15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням свято – Стрітення Господнє. Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння, звертаються до Господа, щоб Він навчив їх так любити Його і наших ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям.
Учень. Ще за часів, коли наш Спаситель був дитиною, існував такий звичай: батьки на сороковий день після народження приносили до Єрусалимської Святині хлопчика, щоб дати йому ім'я. Багаті приносили в жертву Богові однорічне ягня і голуба, а бідні тільки два голуби.
Учениця. В сороковий день по народженні Христа Спасителя принесла і Божа Мати свого Первістка.
Учень. При цьому єрусалимському Храмі жили двоє праведних людей – Симеон і пророчиця Анна. Вони Святим Духом були натхненні і сподівалися перед своєю смертю побачити Спасителя. І коли Мати Божа принесла до Святині малого Ісуса, Симеон приступив, узяв його на руки і сказав: "Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром, бо очі мої побачили спасення Твоє, яке ти уготовив перед лицем всіх людей..."
Учениця. Відомо, що Симеон був священиком і благословив Марію і Йосифа, сказавши їм, що Марія народить Божого Сина.
Учень. При цій Святині жила також восьмидесятичотирирічна вдова Анна. Коли її чоловік помер, вона пішла до Святині і понад шістдесят років служила Богу в пості і молитві. За це наділив її Господь даром пророцтва. Вона могла передбачити деякі події, щоб уберегти людей від гріха. Крім того, дав їй Господь ласку дожити до тієї хвилини, коли вона побачить Спасителя світу.
Учениця. Всім, кого знала, Анна розголосила, що вже прийшов на світ Той, кого багато віків чекали всі народи. Господь, Творець Неба і Землі, зробив так, щоб Христос – Господь Спаситель прийшов на світ у людському тілі, народився у бідності. Таке убозтво Христос взяв на себе, щоб дати приклад людям, аби вони не нагромаджували скарбів на цьому світі, не гордилися своїм багатством, а зберігали в собі скарб духа, який є незнищенним і значно ціннішим та дорожчим.
Учень. У пам'ять про зустріч побожного Симеона з Ісусом Христом церква встановила свято Стрітення. Його давніша назва "Зимобор" або "Громниця". Не випадково, що з перших віків у цей день християни взяли собі за звичай влаштовувати процесії із запаленими свічками як символом правдивого Божого світла, що ним є сам Господь Ісус Христос.
Учениця. На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою. Люди здавна вірять, що в цей день зустрічаються зима з літом і змагаються, кому бути. Про символічну зустріч зими і літа є багато розповідей, сповнених народної дотепності та гумору. Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов'язано багато народних прикмет:
1. Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері – пізніх.
2. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай і роїння бджіл.
3. Як на Стрітення тепло й сонячно, то весна буде теплою.
4. Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.
5. Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає – весна буде рання і суха.
6. Громовиця – скидайте рукавиці, близько весна.
7. Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то чекайте ще стужі.
8. Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима.
Вчитель. Напередодні Зимобору жінки випікали обрядове печиво – "жайворонків", давали їх дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір. То ж давайте сьогодні з'їмо по "жайворонку" і допоможемо весні збороти зиму.
Діти пригощають присутніх тістечками.
Тарас. Зима чогось на зиму не подібна –
І чорна, й мокра, надворі теплінь.
На сніг біленький і на іній бідна,
А б небі чиста-чиста голубінь!
Галя. А ген на річці продірявилась крига,
Мороз десь подівся чи втік?
Було так чудово... І раптом – відлига,
І сніг весь на вулицях зник.
Зима. Дякую вам, діти. Мені з вами завжди весело, бо я з вами і на ковзанці, і на гірці. То щічки вам рум'яню, то за вухо ущипну, але без усякого зла, бо я люблю вас! Але найбільше люблю, коли Сніговика робите. Він такий веселий у вас виходить!
Грає музика, вбігає Снігових, пританцьовує.
Сніговик Хто мене гукав? Я прийшов! Бо яке ж то свято Зими, коли мене немає! Я веселий і добрий, ану гайда танцювати!
Діти танцюють зі Сніговиком.
Хлопчик. От як ми багато про зиму знаємо!
Дівчинка. А ще знаємо, що вона чарівна, неповторна і...
Галя. І холодна.
Тарас. Е, ні, Галю, не така вже вона й холодна, а радісна і...
Галя. Я знаю, що ми зараз робитимемо. Ірина Степанівна читатиме початок фрази, а ми закінчуватимемо риму одним словом
Вчитель.
Зима! Зима! Усякий знає,
Вона холодною буває.
Летять, кружляють, як пушинки,
Легкі білесенькі сніжинки.
Міста чистенькі, білі села.
Зима і радісна, й весела.
Кружляють вальс сніжинки ніжні,
Зима пухка і білосніжна.
Мороз у лід озера кута,
Зима, тоді всі кажуть, люта.
А як насуне хмара сива,
Зима по-своєму красива…….
15 лютого
Стрітення Господнє
Інформаційна хвилинка
Стрiтення належить до числа давнiх свят. Його описують ще у церковних творах ІІІ - V столiть.
Бiблiя розповiдає, що коли маленькому Iсусовi було сорок днiв (за законом кожний первісток чоловiчої статi на сороковий день вiд народження мав бути посвячений Богу), батьки принесли його до храму, де зустрiли праведну та благочинну людину, яку звали Симеон. Бог обiцяв Симеону, що вiн помре тодi, коли побачить Месiю. Взявши Iсуса на руки, Симеон сказав: «Нинi вiдпускаєш раба твого, Владико». Так зустрiвся (звiдси й назва стрiтення) старий Симеон з Господом.
За народними вiруваннями, цього дня - 15 лютого зима зустрiчається з весною. Стара баба Зима сперечається з молодою дiвчиною Весною, кому йти, а кому вертатися. Якщо до вечора стало теплiше - перемогла Весна, якщо холоднiше Зима.
У цей день у церквах святять воду, якiй приписують магiчну силу. Це цiлюща вода, нею натирають хворi мiсця, кроплять i поють худобу. Коли батько проводжав сина на вiйну, то вiн кропив його стрiтенською водою, примовляючи: «Боже тебе збережи!»
С. Черкасенко
Зима і Весна
Насуплю я брови, - говорить Зима, -
І вiтер з морозом повiє:
Усе скрiзь загине - рятунку нема!
Пiд снiгом замре, занiмiє.
- А я засмiюся, Весна вiдмовля,
І сонце пекуче засяє,
Прокинуться луки, лiси i поля,
Усе зацвiте, заспiває.
(Урок-гра. Народні ігри та забави)
Мета. Вчити дітей вести здоровий спосіб життя. Формувати навички доброзичливого спілкування з людьми. Поглибити знання учнів про традиційні свята українців, звичаї, обряди, народні ігри та забави. Розвивати кмітливість. Виховувати гордість за історію нашого народу та бажання берегти свою національну культуру.
Обладнання. Завдання на карточках, плакати з написами, емблеми команд, конверти із завданнями, костюми до інсценізації гри, робочий зошит «Основи здоров’я» 3 клас.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Психоформула
Здоровенькі були, любі друзі!
Доброго вам здоров’я!
Правда чудові ці фрази?
Вони нас зближують нас з вами одразу.
Сьогодні, гадаю, якраз буде вчасно,
Щоб був у нас справді чудовий настрій.
Упоравшись з ділом, хіба нам не варто
Зустрітися з грою, змаганнями, жартом?
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
- З давніх-давен український народ найголовнішою цінністю у житті вважав здоров’я. Навіть вітаючись і прощаючись, люди бажали один одному здоров’я : «Здоровенькі були!», «Дай, Боже, здоров’я!», «Доброго вам здоров’я!», «Бувайте здорові!», «Ходіть здорові!» та інше.
Ще з часів Київської Русі наші пращури цінували здоров’я, загартованість, спритність. Силу свою, винахідливість, кмітливість вони проявляли в іграх, забавах, які часто проводили у традиційні свята українців.
Сьогодні на уроці ми поговоримо про народні традиції здорового способу життя.
ІІІ. Гра «Брей-ринг».
1. Представлення команд.
- Розпочинаємо гру «Брей-ринг». Я запрошую за перший ігровий стіл команду «Вмійки», а за другий – «Знайки». Привітаємо їх оплесками.
Болільники команди «Вмійки» - ліворуч.
Болільники команди «Знайки» - праворуч.
2. Привітання капітанів.
- Капітани команд! Привітайте один одного!
(Виходять капітани двох команд.)
1-й капітан.
Ми дівчатка і хлоп’ятка,
Всі – правдиві малюки!
І ніколи, і ніде
Друзів ми не підведем.
2-й капітан.
А незнайки й поспішайки
Хай завчать такі слова:
Невезіння від невміння
Та від поспіху бува!
Вчитель. Бажаю вам успіху!
3. Представлення журі.
4. Правила гри.
1) Командам дається завдання. Члени команди радяться між собою. Якщо відповідь на запитання готова, команда подає сигнал дзвінком (до 2 хв.).
2) За правильну відповідь команда отримує 1 бал.
3) Якщо одна з команд дала не правильну відповідь, інша команда має 20 секунд на роздуми, і потім дає свою відповідь.
4) Правильна відповідь болільників на поставлене перед ними завдання – це 1 бал відповідній команді.
(Завдання для команд – зошит «Основи здоров’я”, завдання 1,2,3.4,5 (а,б)).
5. Гра «Гострий розум».
Завдання для гравців гри «Брей-ринг» у цих конвертах. (Вчитель показує.)
І конверт.
Гра-естафета «Хто більше?».
Кожна команда по черзі називає народні загадки, приказки, прислів’я про людину та її здоров’я.
Хто більше – той переможець.
ІІ конверт.
Дати відповіді на запитання :
Які українські народні свята ви знаєте?
( Святого Миколая, Різдво, Новий рік, Святого Василя, Калита, Меланки, Великдень, Купала, Андрія і т.д.).
Які страви прийнято готувати на народні свята?(На Різдво – кутя, узвар; на
Великдень – паску, крашанки; на Масляну – блини; на Василя – калиту….).
Які ви знаєте страви національних кухонь?
(Російської – пельмені, капусняк; грузинської – шашлики, хачапурі; узбецької – плов; італійської – піца, спагеті; української – борщ, вареники і т.д.).
6. Підведення підсумків гри «Брей-ринг».
Хвилинка відпочинку.
7. Інсценізація одного з народних звичаїв (домашнє завдання).
Наприклад: «Водіння кози».
Один із колядників біжить під вікно і гукає:
Дядьку, пустіть козу до хати, бо замерзла!
А дядько:
- Немає де тій козі розгулятися – тісно в хаті!
Колядник до дядини:
Будьте ласкаві, дядино, бо й козенята померзнуть!
Та йдіть уже, йдіть...
Першим іде старший колядник і веде «козу», за ними – «кіт», а за «котом» - всі щедрувальники.
Увійшли, поскидали шапки, привітали господарів, побажали їм здоров’я, привітали з святами.
Щедрівники співають:
Наша козиця – вже стара птиця,
По Києву гуляла, сюди прискакала:
- Ногами стопчу, рогами сколю, хвостом замету!
Що на горі вовк з вовченятами,
То в долині коза з козенятами.
Ой, де не взявся вовк та козу натовк,
А вовченята – за козенята.
Де взявся заєць, став козу лаять:
- Ой, ти, козиця, старая птиця,
Діточкам та й не матиця.
Ухопила серпок та й по полю: скок, скок!
Нажала сніпок та й змолотила,
Своїх діточок та й накормила!
Ой, не йди, коза, у темні ліса,
Там стрільці-гонці з острова Хортиці!
Що перший стрілець – козак-молодець,
Ударить козу під правеє вухо,
З лівого вуха потекла брюха!
Тиць, коза впала, хвіст свій задрала,
( «Коза» падає, задирає хвіст і вдає, що мертва. «Кіт» її ніби обнюхує, крутячи вусом. Хор щедрівників співає далі.)
«Кіт» Треба козиці три куски сала.
Мяу, мяу… сала!
Щоб коза встала.
Хор Ой, устань, козо,
Та й струснися!
По цьому дому,
По господарю ізвеселися!
( «Коза» схоплюється і починає танцювати.)
Хор співає: Ой, слухай козо,
Де труби гудуть,
Там млинці печуть,
То і нам дадуть!
( «Коза» йде до печі, задирає морду і нюхає. Хор співає далі.)
Хазяїн іде, пожиток несе.
Перший пожиток: мірочка гречки на варенички.
Другий пожиток: мірочка жита, щоб коза була сита.
Третій пожиток: решето вівса, зверху ковбаса,
Та й щедрівка вся!
За ці щедрівки – кварта горілки,
А з цеї мови будьте здорові!
(Пісня скінчилася. Щедрівники, звертаючись до господарів, кажуть всі разом.)
- Будьте здорові з празником!
Старший щедрівник – до «кози»:
- Кланяйся хазяїну та хазяйці!
«Коза» кланяється господареві, господині та всім дітям – по черзі.
Господар обдаровує щедрувальників грішми та солодощами. «Кіт» - до господині:
- Мяу, мяу… дайте сала, щоб коза наша брикала!
Щедрувальник:
Дайте, дядино, сала, бо кіт здохне!
Нема сала, мишка вкрала! – говорить господиня. Або: Сало – погасало! Не звикайте до сала, бо й нам мало!...
А «кіт» усе нявкає, товчеться навколо господині, аж поки та дасть йому шматок сала. Сало – «котові» в торбу, пиріг – у мішок щедрувальнику, а гроші – у скриньку «козі».
Виходячи з хати, щедрувальники кажуть:
- Прощавайте! Дай, Боже, щоб того року діждали та нас так щедро приймали!
Вийшли на вулицю, оглянулись навколо – скрізь темно… Село вже спить, тільки ген-ген, на горі, світиться: то дівчата «Меланки» справляють.
Щедрувальник:
- Хлопці, ходім!
Прийшли, заглянули у вікно, а там уже й парубки з «Меланкою»,- за стіл сідають. За вікном чути як мекає коза. Чути як гукають дівчата:
- Ой, та це ж наші щедрувальники прийшли, пускайте їх до хати!
Парубки відчинили двері, до хати входять щедрувальники, свій «дохід» на стіл викладають, і самі до столу сідають Всі разом продовжують гуляння.
(Далі виступає інша команда, потім журі підводить підсумок враховуючи виконані завдання болільників.)
ІV. Закріплення вивченого матеріалу.
Зима прийшла – народні свята до нас принесла
Мета: поглибити знання учнів про зимові календарні народні свята – свято Святого Миколая, Свято Василя, Різдво; розвивати творчі здібності учнів; виховувати повагу до народних традицій, заохочувати учнів брати активну участь у відзначенні свят.
Обладнання: бутафорний фрагмент української хати з народними атрибутами; стіл, застелений вишитою скатертиною; на столі – дідух, посвіт із свічками, глиняний посуд з гостинцями; плакат із зображенням Сонця, плакати з написами «Коляда» - коло – Зима прийшла – народні свята до нас привела», на сцені таблички з датами народних свят, про які буде йтися мова.
Учасники заходу: учитель, помічники, господар, господарочка, троє їхніх дітей (учні 2 класу) в українському вбранні, учасники інсценізації традицій зимових народних свят, учасники музичного гуртка.
ХІД СВЯТА
(Сцена актової зали святково прикрашена. Лунає українська народна пісня (за вибором). Запис грає тихіше, учень читає вірш).
Учень.
Дітвора ми українська –
Хлопці і дівчата.
Хоч слабкі у нас ще руки,
Та душа завзята.
Бо козацького ми роду,
Славних предків діти.
І у школі всі вчимося
Рідний край любити.
(Музика стихає).
Учитель.
А що, діти, так притихли?
Чому такі врочисті?
А про що розмова піде?
Скільки в ній користі?
Ця розмова нас збагатить,
Душу уквітчає.
Хай же вічно наша пам’ять
Свята зберігає.
Учитель. Ось і настала зима зі своїми заметілями, хуртовинами, завірюхами, морозами. Дерева вкрилися снігом, а сосни та ялини набули особливої врочистості у зимових шатах.
А ще зима привела з собою багато радісних народних свят.
Наш захід має назву: «Зима прийшла – народні свята до нас привела» (учитель звертає увагу дітей на плакат із темою). Сьогодні ми згадаємо свято Святого Миколая, Святого Василя, Різдво і пов’язані з ними традиції. З особливим нетерпінням чекають діти свято Миколая – 19 грудня.
(Бесіда з дітьми).
Учитель. Хто з вас може розказати про це свято. (Повідомлення дітей з аудиторії).
Учитель. Молодці. Бачу, що багато х вас уже знають про це свято. Тепер послухайте повідомлення моїх помічників про історію походження цього свята.
1-й учень. З історичних джерел відомо, що майже дві тисячі років тому, на території сучасної Туреччини жив хлопчик на ймення Миколай. Батьки хлопчика померли, залишивши йому велику спадщину.
2-й учень. Підростав Миколай у достатку й добрі. І вирішив він своїм багатством поділитися з бідними людьми та їхніми дітьми. Почав Миколай розносити вночі подарунки біднякам та розкладати під дверима їхніх осель.
3-й учень. Миколай виріс, став священиком і все своє життя турбувався про бідних дітей. Після його смерті Господь зробив так, що у день своїх іменин, щороку Миколай сходить із неба на землю і радує дітей подарунками. Бо найбільше щастя – це робити добро.
Учитель. Миколая вважають захисником бідних і знедолених. А для всіх дітей він є почесним охоронцем. Адже Миколай приносить дітям бажані подарунки, які ваші рідні кладуть вам під подушку. Але пам’ятайте, що неслухняним дітям він може лишити тонкі різочки, щоб більше не чинили нічого поганого.
(Бесіда з аудиторією).
Учитель. Пригадайте, які подарунки ви отримували в день Святого Миколая? Чим же потрібно відповідати за таку турботу і доброту?(Старанністю, хорошим навчанням, зразковою поведінкою).
Святий Миколай знав, що ми сьогодні будемо говорити про його свято. Йому дуже приємно, що ви такі допитливі діти. Ось дивіться, він залишив для кожного класу подарунки, але перш ніж отримати подарунки, спочатку вам потрібно довести, що ви розумні та кмітливі. Святий Миколай залишив для вас загадки:
Що у світі найсильніше? (Вода.)
Що у світі найшвидше? (Світло.)
Скільки в небі зірок? (Як у морі піску.)
Скільки в морі піску? (Як на землі трави.)
Скільки проміння у сонця? (Як думок у людини.)
Молодці, діти. Цим загадкам не одна сотня років, їх відгадували ще наші пращури. Ви довели, що ви розумні, кмітливі діти, тому отримуєте подарунки.
(Учні отримують пакунки із солодощами. Діти шкільного музичного гуртка виконують пісню «Добрий вечір, тобі, пане господарю»).
Учитель. Одним із найбільших зимових релігійних свят вважається Різдво – 7 січня, День народження Ісуса Христа. Напередодні Різдва – 6 січня – Святвечір. Приготування до нього йшли з самого ранку. У багатій, але пісній вечері треба представити найголовніші дари поля, городу, саду.
Господарочка.
У цей вечір я готую:
Кутю з маком,
Солону рибу з червоним раком,
З капустою вареники,
Картопляні печеники,
Тертяники, крилі,
Чорнослив у повидлі,
Капусту, грибочки,
Смачні огірочки,
І підливу з часником,
Хрін з червоним буряком,
Голубці із перцем –
Та все з щирим серцем!
Учитель. На Святвечір усі члени родини залишаються вдома. Сідають до столу, коли на небі зійде перша зірка. (Господарі й діти сідають за стіл.)
Я бачу, що під святковою скатертиною щось є. Не могли б ви розповісти нам, шановні господарі, що це?
Господар. А під скатертиною на пучечку сіна лежить часник – щоб злі сили не приступали до хати.
Господиня. Тут ще лежить зерно – щоб був гарний урожай.
Синок. Кладемо ще й гроші – це для того, щоб у хаті вони завжди були і позичати їх не доводилося.
Учитель. (Звертаючись до аудиторії). Розумієте діти, це все – обереги. Таким чином родина піклувалася про те, щоб жити в достатку і без горя.
Такі звичаї були і є в нашого народу. До наших днів збереглася традиція колядувати на Різдво. Слово «колядувати» походить від слова «коляда» - коло, Сонце. Наші предки вірили, що колядками можна допомогти Сонцю й собі у боротьбі з темними, злими силами (хворобою, непогодою).
Колядуємо на добродійні цілі, несемо людям найкращі побажання, привітання з Різдвом та Новим Роком.
Помічник.
Під ногами сніг скрипучий,
Вітер стріхи обліта.
Нині день ясний, блискучий –
День народження Христа.
Прийдуть з церкви батько й мати –
Я торбинку одягну.
І піду колядувати –
Ані хати не мину.
Учитель. Та й до нашої хатини йдуть колядники. (Діти підходять до віконця і гукають: «Пане господарю, благословіть Христа славити!». Господарі зустрічають колядників, вітаються, запрошують колядувати.)
Наші колядники знають, що колядувати потрібно перед образами, уклонившись Господові та господарям цього дому.
1-й колядник.
Із святим Різдвом вітаю,
Всім здоров’я бажаю:
Господарю – на воли,
Господині - на квочки,
Хлопцям і дівчатам – на гуляння,
Малим дітям забавляння.
Христу Богу – вихваляння.
(Колядник вклоняється.)
2-й колядник.
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Колядочку знаю.
(Господарі дякують за привітання, пригощають колядників яблуками , цукерками і проводжають.)
Учитель. Різдво – це визначне свято. У церквах відбувається велике богослужіння. Віруючі люди вітаються: «Христос рождається – славіте його». Із цим святом пов’язано немало народних повір’їв і прикмет.
(Входять три учні, у руках тримають таблички з прикметами.)
1-й учень. На Різдво гарна погода, сніг – буде урожайний рік.
2-й учень. Іній на Різдво – врожай на хліб, небо зоряне – врожай на горох.
3-й учень. На Різдво немає морозів – весна буде холодною.
(Учні залишають таблички на сцені.)
Учитель. Люди святкували Різдво, колядували, вітали один одного із святом. Є також народні ігри, які проводились у цей день.
Ось пиріг у формі сонця – коляда. (Коляда підвішена на барвистій стрічці вище голів дітей так, щоб можна було її рухати: вище-нижче.)
Умови змагання: один хлопчик за стрічку опускає коляду то нижче, то вище. Інші учасники підстрибуючи намагаються відкусити шматочок коляди. Кому вдається це зробити, тому вона й дістанеться, тому весь рік буде щастя.
(Дітям пропонують пограти в гру. Переможець отримує духмяний пиріг(коляду), всі його вітають. Звучить новорічна пісенька.)
Учитель. Тільки відсвяткували Різдво, а вже й Щедрий вечір. Його святкують напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня.
У давнину до свят білили хату, прикрашали її вишитими рушниками, розмальовували печі різними кольоровими візерунками.
Ми зараз прикрашаємо свою оселю ялинкою. Але так було не завжди. Її почали ставити лише 70-80 років тому. Послухайте які новорічні атрибути були у давнину.
1-й учень. У давнину на Новий рік, або ще раніше на Святвечір, - дідусь або батько вносили в хату сніп жита, пшениці, ячменю, вівса. Його ставили в кутку, як подяку сонцю за врожай. Такий сніп називався дідухом. Слово «дідух» означає «дух дідів». У нашій хатині теж стоїть дідух – це снопик пшениці (показує).
2-й учень. А й справді, друзі, Новий рік – це родинне свято. Обов’язково згадуються родичі, яких уже немає з нами. Господарі завжди відчиняли ворота, двері, закликали душі померлих рідних на вечерю. Ставили для них тарілку із стравою.
3-й учень. Господарі готували ситну щедру вечерю. На столі обов’язково повинно бути дванадцять страв. Щоб кожен місяць наступного року був щедрим. Обов’язковими стравами були: кутя, узвар, пиріг, вареники, голубці, риба.
Учитель. Біля дідуха ставився горщик з кутею та узваром, свячена вода, запалювали свічку. А з чого наша господарочка приготувала кутю та узвар?
Господарочка. Узвар вариться із сухих фруктів. А кутя – із пшениці, або рису. Прикрашається маком, фруктами, солодощами.
Учитель. Зустрічаючи Новий рік, сім’я запалювала посвіт. А у вашій хатині, господарю, є посвіт?
Господар. Обов’язково. Ось він. Це гілочка сосни, на якій горять свічки. Можна брати гілочку дуба або іншого дерева.
Учитель. Ось звідки пішла традиція запалювати вогні на ялинці. А в наші дні це різнокольорові гірлянди.
Помічник. До новорічних свят люди готували святкову одежу, маски домашніх тварин, худоби: кози, корови, коня, вола. І не тільки маски. Щедрувальники водили із собою тварин, або самі зображали козу чи кота, і просились до хати по щедрувати, бо коза чи кіт замерзли. Після дозволу – заходили, щедрували.
Учитель. Та й до нашої оселі прямують щедрувальники. Кого ж вони з собою ведуть?
(Двоє дітей зображають корову. Стукають, просяться по щедрувати, бо корова замерзла. Заходять, вітаються. А корова ходить по хаті і просить сіна. Сіна немає – просить яблучко.0
1-й щедрувальник.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Господарю, вийди з дому!
Подивись навколо:
В тебе коні воронії,
В них сідла золотії,
Твої хлопці, як соколи,
Твої дочки паняночки.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров’я.
2-й щедрувальник.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров’я!
Щоб плодилися бики і телиці,
Барани і ягниці.
Скільки качечок – стільки дочечок,
Скільки дубочків – стільки синочків.
3-й щедрувальник.
Щоб скотина водилася,
Щоб пшениця родилася,
Щоб нажати сто кіп жита,
Щоб сім’я була вся сита.
Учні (всі разом).
Щастя дорослим, втіхи малечі!
Всім добрий вечір, всім щедрий вечір!
4-й щедрувальник.
Дай, Боже, вечір добрий,
Дай пиріг довгий.
А хоч коротенький,
Так мачку повненький.
Без ручок, без ніжок,
Щоб не побіг у сніжок.
Учитель.
Діточкам добре вчитись,
Щоб з похвалою школу скінчити.
Господар. Дякуємо, дякуємо. Ось вам гостинці за щедрі побажання та похвалу господарям (пригощають дітей). Та перекажіть своїм батькам, що у них гарні діти. (Щедрувальники дякують і виходять із хати.)
Помічник. Щедрували не тільки віршиками, а й піснями. Послухайте щедрівочку «Старий рік минає».
Учитель. Скільки щедрих, добрих побажань, похвали господарям у цих щедрівках. Вивчіть їх , діти, та привітайте ними своїх рідних. Так ви зберігатимете народні традиції.
Свято щедрого вечора минуло, прийшов перший день Нового року – релігійне свято Василя – 14 січня. Ще не встигло сонечко прокинутись, розплющити очі, а до хати вже йдуть хлопці-посівальники.
Помічник. А ось і вони. Заходьте, хлопці!
(До хати заходять діти і питають дозволу посівати у хаті. Вони тримають рукавички з зерном. Господиня зустрічаючи їх просить происісти на порозі, щоб квочки сідали та курчата водились. Діти посівають зерном, промовляють побажання.)
1-й посівальник.
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю.
Роди, Боже, жито, пшеницю,
І всяку пашницю,
Щоб гаразди лось у хаті,
На діла завжди багаті!
2-й посівальник.
На щастя, на здоров’я,
Та й на Новий рік.
Щоб родило краще, ніж торік,
Жито, пшениця й усяка пашниця!
Дай, Боже!
3-й посівальник.
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком привітаю,
Щоб родило краще, ніж торік –
Коноплі під стелю,
Льон по коліна.
Щоб у вас, господарочко, голова не боліла.
(Господарі разом вклоняючись говорять.)
Господарі. Дякуємо за поздоровлення. Нехай вас не обділить ласка Божа щастям, здоров’ям і статками в Новому році. (Господарі пригощають дітей.)
Учитель. Ось і пригадали ми народні свята: Святого Миколая, Різдво, Новий рік, Святого Василя. Підсумком нашої сьогоднішньої зустрічі буде ось цей віршик.
1-й учень.
За рікою голубою,
Де степи багаті,
Там Свят-вечір з Колядою
Вчились шанувати.
2-й учень.
Ііз-під даху, із-під льоду
Гонить хвиля воду:
Нема роду переводу,
Та й не буде зроду.
3-й учень.
Рід великий, рід багатий,
Лине пісня з поля:
Будем край свій шанувати,
Щоб вродила доля.
4-й учень.
Щоб дала нам щастя, волю
І цілющу воду,
Нема роду переводу
І не буде зроду.
Учитель. Про чий рід іде мова у вірші? (Українського народу.)
Що ми робили на сьогоднішньому святі? (Вивчали народні традиції)
Швидко плине час. Завершується і наша зустріч. Ми розглянули лише деякі зимові народні свята. А ще не слід забувати про Водохрещу, Стрітення, Масляну. Культура нашого народу багатогранна. Вивчайте її , діти, зберігайте народні традиції.
Сьогодні ми вчились шанувати народні традиції. То ж намагайтесь зі своїми родинами дотримуватись їх у повсякденному житті.
Зміст
1. Передмова………………………………………………………………………………...3
2. З Новим роком друзів ми вітаєм. ………………………………………………………..4
3. Здрастуй, радісна ялинко! ……………………………………………………………...11
4. Коли рік Новий наступає. ………………………………………………………………20
5. Наступає Новий рік……………………………………………………………………...25
6. Новорічна ніч настала. …………………………………………………………………36
7. Новорічна потіха. ……………………………………………………………………….47
8. Станьте в коло разом з нами. …………………………………………………………..61
9. Новорічне свято 2010 року. ……………………………………………………………72
10. Різдво за народним календарем . …………………………………………………….80
11. Різдво……………………………………………………………………………………84
12. Щедрий вечір. ………………………………………………………………………….87
13. Свято Андрія. …………………………………………………………………………..88
14. Музична розвага. ………………………………………………………………………90
15. Калита. ………………………………………………………………………………….95
16. Вечорниці. ……………………………………………………………………………...97
17.Сценарій родинного свята. …………………………………………………………..102
18. Святий Миколай. ……………………………………………………………………..105
19. Масляна………………………………………………………………………………..108
20. Водохреще. ……………………………………………………………………………111
21. Святе Водохреще……………………………………………………………………..112
22. Свято Стрітення Господнього………………………………………………………116
23. Стрітення………………………………………………………………………………118
24. Здоровий спосіб життя……………………………………………………………….119
25. Зима прийшла…………………………………………………………………………122